Рішення

від 01.04.2024 по справі 915/1533/23

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МИКОЛАЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МИКОЛАЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

======================================================================

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

01 квітня 2024 року Справа № 915/1533/23

м. Миколаїв

Господарський суд Миколаївської області у складі судді Адаховської В.С.

при секретарі судового засідання Шараєвої М.В.,

за позовом: Приватного підприємства "Добробут Н" (73000, Херсонська обл., Білозерський р-н, смт Білозерка, вул. Батумська, буд. 28, кв. 7, ідентифікаційний код 37239110; електронна адреса: ІНФОРМАЦІЯ_2; представник позивача адвокат Дубровний М.О., АДРЕСА_1 , електронна адреса: ІНФОРМАЦІЯ_1 )

до відповідача: Державного підприємства "Племрепродуктор "Степове" (57107, Миколаївська обл., Миколаївський р-н, с. Степове, вул. Козацька, 39, ідентифікаційний код 00854995, адр. ел. пошти: dppstepove@gmail.com)

про: стягнення 6238958,61 грн

Представники учасників справи в судове засідання не з`явилися

У с т а н о в и в:

03.10.2023 Приватне підприємство "Добробут Н" звернулося до Господарського суду Миколаївської області з позовною заявою, сформованою в системі "Електронний суд" 03.10.2023 (вх. № 13011/23), в якій просить стягнути з Державного підприємства "Племрепродуктор "Степове" заборгованість у сумі 6238958,61 грн, яка складається з: 3000000,00 грн - основного боргу за договором № 3 від 13.12.2021 про надання поворотної фінансової допомоги, 589315,07 грн - 15% річних, 1931178,08 грн - пені, 300000,00 грн - штрафу, 418465,46 грн - інфляційних втрат, а також 74867,50 грн - судового збору.

В обґрунтування своїх вимог позивач зазначає, що відповідач всупереч умовам договору та приписам чинного законодавства в повному обсязі свої зобов`язання за спірним договором не виконав, грошові кошти у сумі 3000000,00 грн не повернув, внаслідок чого утворилась заборгованість, яка станом на дату подання позову не погашена. Неналежне виконання з боку відповідача умов договору стало підставою для нарахування збитків від інфляції, 15% річних, штрафу та пені.

Згідно протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 03.10.2023 автоматизованою системою документообігу суду визначено головуючого суддю у справі № 915/1533/23 - Адаховську В.С.

Ухвалою суду від 09.10.2023 прийнято позовну заяву Приватного підприємства "Добробут Н" до розгляду та відкрито провадження у справі за правилами загального позовного провадження, призначено підготовче засідання на 06 листопада 2023 року о 10:30, встановлено учасникам справи строки для подання заяв по суті справи.

06.11.2023 підготовче засідання не відбулося у зв`язку з тимчасовою непрацездатністю головуючого у справі судді.

Ухвалою суду від 22.01.2024 призначено підготовче засідання на 31.01.2024 о 12:00.

29.01.2024 від представника відповідача до суду надійшла заява, сформована в системі "Електронний суд" 28.01.2024 (вх. № 1106/24) про розгляд справи без участі, в якій представник державного підприємства просить провести підготовче засідання, призначене на 31.01.2024 о 12:00 за відсутності представників відповідача.

Через загрозу безпеці учасників справи, у зв`язку з тим, що у період часу, визначеного для проведення судового засідання з 12:00 по 12:40 у Миколаївській області було оголошено повітряну тривогу, судове засідання у даній справі 31.01.2024 не відбулось.

Ухвалою суду від 13.02.2024 призначено підготовче засідання на 29.02.2024 о 09:45.

28.02.2024 від представника відповідача до суду надійшла заява, сформована в системі "Електронний суд" 27.02.2024 (вх. № 2281/24) про розгляд справи без участі, в якій представник державного підприємства просить провести підготовче засідання, призначене на 29.02.2024 о 09:45 за відсутності представників відповідача.

29.02.2024 від представника позивача до суду надійшла заява, сформована в системі "Електронний суд" 28.02.2024 (вх. № 2356/24) про розгляд справи без участі, в якій представник приватного підприємства просить провести підготовче засідання, призначене на 29.02.2024 о 09:45 за відсутності представників відповідача; за результатами підготовчого засідання постановити ухвалу про закриття підготовчого провадження та призначення справи до судового розгляду по суті.

Ухвалою суду від 29.02.2024, занесеною до протоколу судового засідання, закрито підготовче провадження та призначено справу до судового розгляду по суті на 01 квітня 2024 року о 13:00, про що повідомлено учасників справи ухвалою суду від 11.03.2024.

01.04.2024 від представників сторін надійшли заяви про розгляд справи без участі, сформовані в системі "Електронний суд" 31.03.2024 (вх. № 3829/24 та вх. № 3830/24), в яких просять розгляд справи, призначений на 01.04.2024 о 13:00, проводити за відсутності представників сторін.

Відповідач правом, передбаченим ст. 165 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України) щодо оформлення відзиву на позовну заяву і документів, що підтверджують заперечення проти позову, не скористався.

Так, ухвалою суду від 09.10.2023 відповідачу було встановлено строк у 15 днів від дня отримання даної ухвали для подання суду відзиву на позовну заяву і всіх наявних доказів, які підтверджують обставини, на яких ґрунтуються заперечення відповідача, якщо такі докази не надані позивачем, а також документів, що підтверджують надіслання (надання) відзиву і доданих до нього доказів іншим учасникам справи.

У зв`язку з критичною ситуацією, що склалася із фінансовим забезпеченням діяльності судів у 2020-2023 роках, зокрема в частині відсутності асигнувань на оплату послуг з відправки поштової кореспонденції, враховуючи рекомендації ДСА України, викладені у листі від 19.11.2020 року вих. № 15-21163/20, судом направлено ухвалу суду про відкриття провадження у справі від 09.10.2023 учасникам справи на адреси їх електронної пошти та позивачу і його представнику в електронний кабінет.

Ухвали суду від 22.01.2024, 13.02.2024, 11.03.2024 було надіслано відповідачу в його електронний кабінет та отримано ним, що підтверджується довідками про доставку електронного листа.

Разом із тим, протягом всього розгляду справи відповідач відзив на позовну заяву не надав, позовні вимоги не заперечив.

Згідно з приписами ст. 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" суди застосовують при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод та практику Європейського суду з прав людини як джерело права.

Відповідно до статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов`язків цивільного характеру або встановить обґрунтованість будь-якого висунутого проти нього кримінального обвинувачення.

Європейський суд з прав людини щодо критеріїв оцінки розумності строку розгляду справи визначився, що строк розгляду має формувати суд, який розглядає справу. Саме суддя має визначати тривалість вирішення спору, спираючись на здійснену ним оцінку розумності строку розгляду в кожній конкретній справі, враховуючи її складність, поведінку учасників процесу, можливість надання доказів тощо.

Поняття розумного строку не має чіткого визначення, проте розумним слід вважати строк, який необхідний для вирішення справи відповідно до вимог матеріального та процесуального законів.

Розгляд справи здійснено поза межами встановленого ГПК України строку у розумний строк, тривалість якого обумовлюється введенням в Україні Указом Президента України від 24.02.2022 № 64/2022, затвердженого Законом України від 24.02.2022 № 2102-ІХ, воєнного стану через військову агресію російської федерації проти України.

01.04.2024 учасники справи своїх повноважних представників в судове засідання не направили, в письмових заявах просили розглядати справу без їх участі.

Враховуючи наведене та те, що явка учасників справи не визнавалася судом обов`язковою, а участь у засіданні суду є правом, а не обов`язком сторони, приймаючи до уваги подані сторонами заяви про розгляд справи за відсутності їх представників, суд, керуючись засадами рівності учасників судового процесу перед законом і судом, розумності строків розгляду справи, вважає відсутніми підстави для подальшого відкладення розгляду цієї справи та доходить висновку про можливість розгляду справи по суті в судовому засіданні 01.04.2024 за відсутності представників сторін.

При цьому, враховуючи відсутність відзиву по суті позову, згідно ст. 165 ГПК України справу вирішено за наявними в ній матеріалами.

Відповідно до змісту ст. 233, 240 ГПК України, 01.04.2024 за результатами розгляду даної справи, суд підписав вступну та резолютивну частини рішення без його проголошення.

Розглянувши матеріали справи, керуючись принципом верховенства права, оцінивши докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів, та враховуючи, що кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, суд встановив наступне.

13.12.2021 між Приватним підприємством "Добробут Н", як кредитором, та Державним підприємством "Племрепродуктор "Степове", як боржником, було укладено договір №3 про надання поворотної фінансової допомоги (далі - Договір).

Відповідно до п. 1.1 Договору, кредитор зобов`язується надати боржнику грошові кошти у вигляді поворотної фінансової допомоги у розмірі передбаченому в п. 2.1 цього Договору, а боржник зобов`язується повернути надану поворотну фінансову допомогу у встановлені цим Договором строк (термін) в порядку та на умовах, передбачених даним Договором. Поворотна фінансова допомога надається боржнику для поповнення його оборотних коштів.

Поворотна фінансова допомога надається в національній валюті України в розмірі 3000000,00 грн, що на момент укладання Договору складає суму еквівалентну 111275,96 доларів США визначену відповідно до курсу 2696 грн за 100 доларів США встановленого на рівні міжбанківського валютного курсу продажу іноземної валюти до гривні, який розміщений за адресою на інтернет сторінці https://minfin.com.ua/currency/mb/.(п. 2.1 Договору).

На виконання умов Договору кредитор за платіжним дорученням №9 від 13.12.2021 перерахував позичальнику грошові кошти поворотної фінансової допомоги на загальну суму 3000000,00 грн, що відповідачем не заперечено.

Поворотна фінансова допомога надається в користування боржнику до 01.06.2022. Боржник зобов`язаний повернути всю суму отриманої поворотної фінансової допомоги в розмірі визначеному відповідно до п. 2.1 Договору не пізніше 01.06.2022 (п. 2.3 Договору).

Боржник зобов`язаний повернути суму поворотної фінансової допомоги в розмірі визначеному відповідно до п. 2.1 Договору не пізніше терміну (дати) повернення поворотної фінансової допомоги, яка визначена в п. 2.3 цього Договору (п. 3.1. Договору).

Відповідно до п. 3.4 Договору боржник зобов`язаний здійснити повернення грошових коштів поворотної фінансової допомоги в розмірі визначеному відповідно до п. 2.1 Договору шляхом перерахування на банківський (поточний/розрахунковий) рахунок боржника зазначений в Договорі.

Також, в разі порушення боржником (строку) терміну повернення всієї або частини коштів поворотної фінансової допомоги з урахуванням вимог частини 2 статті 625 Цивільного кодексу України боржник зобов`язаний сплатити кредитору 15% річних від простроченої суми (п. 5.3 Договору).

Цей Договір набуває чинності з моменту укладення даного Договору та діє до повного виконання зобов`язань боржником (п. 6.1 Договору).

Позивач зазначає, що станом на дату подання позову відповідач не виконав свої зобов`язання за Договором, поворотну фінансову допомогу у сумі 3000000,00 грн не повернув.

У зв`язку з неповернення відповідачем у встановленні Договором строки повернення поворотної фінансової допомоги у розмірі 3000000,00 грн позивач був змушений звернутись до суду із відповідним позовом про стягнення з відповідача основної суми боргу та нарахування 15% річних, інфляційних втрат, штрафу, пені.

На підставі повно і всебічно з`ясованих обставин справи, на які сторони посилались як на підставі своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, наданням оцінки всім аргументам сторін, суд дійшов наступних висновків.

Відповідно до ст. 509 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України) зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку. Зобов`язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу, тобто із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов`язки, зокрема, з договорів та інших правочинів.

Правовідносини, що виникли між сторонами характеризуються ознаками договору позики. За договором позики одна сторона (позикодавець) передає у власність другій стороні (позичальникові) грошові кошти або інші речі, визначені родовими ознаками, а позичальник зобов`язується повернути позикодавцеві таку ж суму грошових коштів (суму позики) або таку ж кількість речей того ж роду та такої ж якості. Договір позики є укладеним з моменту передання грошей або інших речей, визначених родовими ознаками (ст. 1046 ЦК України).

Договір позики укладається у письмовій формі, якщо його сума не менш як у десять разів перевищує встановлений законом розмір неоподатковуваного мінімуму доходів громадян, а у випадках, коли позикодавцем є юридична особа, - незалежно від суми (ч. 1 ст. 1047 ЦК України).

Позичальник зобов`язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором. Позика вважається повернутою в момент передання позикодавцеві речей, визначених родовими ознаками, або зарахування грошової суми, що позичалася, на його банківський рахунок (ч. 1, 3 ст. 1049 ЦК України).

За приписами ст. 193 Господарського кодексу України (далі - ГК України), ст. 526, 629 ЦК України суб`єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов`язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов`язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться; договір є обов`язковим для виконання сторонами.

З матеріалів справи вбачається, що відповідач, всупереч умовам Договору та приписам чинного законодавства, своєчасно (до 01.06.2022) не повернув позивачу надану йому суму поворотної фінансової допомоги, у зв`язку з чим за ним утворилась заборгованість в розмірі 3000000,00 грн.

Відповідач не спростував вимоги позивача та не надав суду доказів, які свідчать про погашення ним суми основного боргу в розмірі 3000000,00 грн.

За таких обставин, позовні вимоги в частині стягнення 3000000,00 грн основного боргу підлягають задоволенню в повному обсязі.

Щодо вимог позивача про стягнення з відповідача грошових коштів за відсотками та інфляційних витрат, суд зазначає наступне.

Згідно ч. 1 та ч. 2 ст. 625 ЦК боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов`язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Відповідно до п. 5.3 Договору в разі порушення боржником (строку) терміну повернення всієї або частини коштів поворотної фінансової допомоги з урахуванням вимог ч. 2 ст. 625 ЦК України боржник зобов`язаний сплатити кредитору 15% річних від простроченої суми.

За розрахунками позивача сума нарахованих 15% річних за період з 02.06.2022 року по 22.09.2023 року становить 589315,07 грн, втрат від інфляції за період з червня 2022 року по серпень 2023 року становить 418465,56 грн.

Перевіривши розрахунок позивача щодо нарахування 15% річних та інфляційних втрат, судом встановлено, що позивачем правильно визначено період та суми нарахування, а тому позовні вимоги в цій частині підлягають задоволенню.

Щодо вимог позивача про стягнення з відповідача пені та штрафу, суд зазначає наступне.

За приписами ст. 610 ЦК України, порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Відповідно до ч. 1 ст. 612 ЦК України, боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Згідно п. 3 ч. 1 ст. 611 ЦК України, у разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема сплата неустойки.

Відповідно до ст. 549 ЦК України, неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання. Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов`язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов`язання за кожен день прострочення виконання.

Згідно п. 5.1 Договору, в разі порушення боржником (строку) терміну повернення всієї або частини коштів поворотної фінансової допомоги, боржник зобов`язаний сплатити на користь кредитора пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ від простроченої суми. Неустойка за договором є штрафною. Нарахування пені здійснюється до моменту повернення всієї суми поворотної фінансової допомоги.

Відповідно до п. 5.2 Договору порушення боржником (строку) терміну повернення всієї або частини коштів поворотної фінансової допомоги біль ніж на один місяць, боржник зобов`язаний сплатити на користь кредитора додатково штраф в розмірі 10 (десяти) відсотків від простроченої суми.

За розрахунками позивача сума нарахованої пені за період з 02.06.2022 року по 22.09.2023 року становить 1931178,08 грн, та нарахований штраф у розмірі 10% від простроченої суми становить 300000,00 грн.

Судом перевірено виконані позивачем розрахунки пені та штрафу по спірному договору, та встановлено, що такі розрахунки є арифметично правильними.

Відповідно до ч. 3 ст. 551 ЦК України, розмір неустойки може бути зменшений за рішенням суду, якщо він значно перевищує розмір збитків, та за наявності інших обставин, які мають істотне значення.

Статтею 233 ГК України, встановлено, що у разі, якщо належні до сплати штрафні санкції надмірно великі порівняно із збитками кредитора, суд має право зменшити розмір санкцій. При цьому повинен бути взятий до уваги ступінь виконання зобов`язання боржником; майновий стан сторін, які беруть участь у зобов`язанні, не лише майнові, але й інші інтереси сторін, що заслуговують на увагу. Якщо порушення зобов`язання не завдало збитків іншим учасникам господарських відносин, суд може, з урахуванням інтересів боржника, зменшити розмір належних до сплати штрафних санкцій.

Правовий аналіз вказаних норм свідчить, що вони не є імперативними та застосовуються за визначених умов на розсуд суду, яким приймається рішення.

Таким чином, законом надано право суду зменшити неустойку, яка є надмірною порівняно з наслідками порушення грошового зобов`язання, що спрямовано на встановлення балансу між мірою відповідальності і дійсного (а не можливого) збитку, що завданий правопорушенням, а також проти зловживання правом.

Вирішуючи питання про зменшення розміру неустойки, яка підлягає стягненню зі сторони, що порушила зобов`язання, суд повинен об`єктивно оцінити, чи є даний випадок винятковим, виходячи з інтересів сторін, які заслуговують на увагу, ступеня виконання зобов`язань, причини неналежного виконання або невиконання зобов`язань, незначності прострочення у виконанні зобов`язання, невідповідність розміру неустойки наслідкам порушення, негайного добровільного усунення винною стороною порушення та його наслідків.

Відповідно до приписів ст. 3 ЦК України, загальними засадами цивільного законодавства є судовий захист цивільного права та інтересу, справедливість, добросовісність та розумність.

Згідно частин 2, 3 ст. 13 ГПК України, учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.

Так, зменшення розміру заявленої позивачем до стягнення неустойки є правом суду, розмір такого зменшення ґрунтується на обставинах справи, встановлених судом при дослідженні поданих сторонами доказів, тому саме суд на власний розсуд вирішує питання про наявність в даному випадку обставин, за яких можливе зменшення неустойки.

Крім того, Верховний Суд у постанові від 15.03.2019 у справі №910/3652/18 зазначив, що вирішення питання зменшення належних до сплати штрафних санкцій перебуває в межах дискреційних повноважень господарських судів.

Таким чином, у випадку нарахування неустойки, яка є явно завищеною, не відповідає передбаченим у п. 6 ст. 3, ч. 3 ст. 509 та ч. 1 ст. 627 ЦК України засадам справедливості, добросовісності, розумності, як складовим елементам загального конституційного принципу верховенства права, суд має право її зменшувати з урахуванням усіх конкретних обставин справи. Вирішуючи питання про зменшення розміру неустойки, яка підлягає стягненню зі сторони, що порушила зобов`язання, суд повинен об`єктивно оцінити, чи є даний випадок винятковим, виходячи з інтересів сторін, які заслуговують на увагу, ступеня виконання зобов`язань, причини неналежного виконання або невиконання зобов`язань, незначності прострочення у виконанні зобов`язання, невідповідність розміру неустойки наслідкам порушення, негайного добровільного усунення винною стороною порушення та його наслідків тощо.

Керуючись вказаними нормами права, господарський суд здійснив оцінку ступеня вини відповідача в простроченні виконання зобов`язання за спірним договором та дійшов наступних висновків:

- позивачем не надано суду доказів понесення ним збитків внаслідок неналежного виконання відповідачем своїх зобов`язань за договором або погіршення матеріального стану підприємства, саме у зв`язку з порушенням відповідачем умов договору;

- позивачем нараховані не один, а декілька видів штрафних санкцій за порушення вчинені відповідачем;

- судом враховано кризову ситуацію, яка склалася в країні внаслідок військової агресії російської федерації проти України, що призводить до фінансових труднощів усіх підприємств, без виключення. При цьому, застосування такого правового наслідку, як нарахування пені та штрафів, спрямовано на спонукання сторони, винної у порушенні зобов`язання, до його виконання та дотримання в подальшому, а не має виступати засобом збагачення.

Зважаючи на вищевикладене, суд дійшов висновку, що даний випадок є винятковим, та існують об`єктивні підстави для зменшення розміру нарахованих позивачем штрафних санкцій на 90%, тобто пені до 193117,80 грн, а штрафу до 30000,00 грн, що є оптимальним балансом інтересів сторін у спорі та запобігатиме настанню негативних наслідків для обох сторін.

Також, на думку суду, стягнення з відповідача на користь позивача вказаної суми неустойки, річних та інфляційних втрат у значній мірі компенсує позивачу негативні наслідки пов`язані з порушенням відповідачем умов спірного договору, а застосоване судом зменшення не суперечить принципу юридичної рівності учасників спору і не свідчить про явне заниження суми неустойки. Стягнення ж з відповідача неустойки у повному обсязі, на думку суду, не є співмірними з можливими негативними наслідками від порушення останніми зобов`язань.

Таким чином, в решті вимог позивача в частині стягнення штрафних санкцій суд вважає за необхідне відмовити.

Враховуючи викладене, позовні вимоги підлягають частковому задоволенню.

За приписами ст. 129 ГПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Судовий збір, у разі зменшення судом розміру неустойки на підставі ст. 233 ГК України та ч. 3 ст. 551 ЦК України, покладається на відповідача повністю без урахування зменшення неустойки, оскільки таке зменшення є наслідком не необґрунтованості позовних вимог в цій частині, а виключно застосування судами свого права на таке зменшення, передбаченого наведеними нормами.

Аналогічна правова позиція щодо розподілу судових витрат викладена у постановах Верховного Суду від 04.05.2018 у справі №917/1068/17, від 05.04.2018 у справі №917/1006/16, від 03.04.2018 у справі №902/339/16.

Отже, з відповідача на користь позивача підлягає стягненню судовий збір за вимоги, розмір яких визнаний судом обґрунтованим (без урахування зменшення).

Керуючись ст. 129, 233, 236-238, 240, 241 Господарського процесуального кодексу України, суд

В И Р І Ш И В:

1. Задовольнити позовні вимоги частково.

2. Стягнути з Державного підприємства "Племрепродуктор "Степове" (57107, Миколаївська обл., Миколаївський р-н, с. Степове, вул. Козацька, 39, ідентифікаційний код 00854995) на користь Приватного підприємства "Добробут Н" (73000, Херсонська обл., Білозерський р-н, смт Білозерка, вул. Батумська, буд. 28, кв. 7, ідентифікаційний код 37239110) 3000000,00 грн - основного боргу, 589315,07 грн - 15% річних, 418465,46 грн - інфляційних втрат, 193117,80 грн - пені, 30000,00 грн - штрафу та 74867,50 грн судового збору.

3. Відмовити в решті позовних вимог.

4. Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення двадцятиденного строку з дати складення повного судового рішення.

Рішення може бути оскаржене в порядку та у строки, визначені статтями 253, 254, 256-259 Господарського процесуального кодексу України.

Повне рішення суду складено та підписано 24.05.2024.

Суддя В.С. Адаховська