Рішення

від 27.05.2024 по справі 917/349/24

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ПОЛТАВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ПОЛТАВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

36000, м. Полтава, вул. Зигіна, 1, тел. (0532) 610-421, факс (05322) 2-18-60, E-mail inbox@pl.arbitr.gov.ua

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

27.05.2024 Справа № 917/349/24

Суддя Киричук О.А. при секретарі судового засідання Тертичній О.О., розглянувши у порядку спрощеного позовного провадження справу

за позовною заявою Товариства з обмеженою відповідальністю «ТОРГОВИЙ ДІМ «ФІЧ» (адреса 03035, місто Київ, вул. Митрополита Василя Липківського, 45, оф.704, ЄДРПОУ 44822398)

до Фізичної особи-підприємця Лисак Катерини Григорівни (адреса АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 )

про стягнення 138 882,76 грн.

без виклику представників сторін,

ВСТАНОВИВ:

До Господарського суду Полтавської області надійшла позовна заява Товариства з обмеженою відповідальністю «ТОРГОВИЙ ДІМ «ФІЧ» до Фізичної особи-підприємця Лисак Катерини Григорівни про стягнення 138 882,76 грн. заборгованості за договором поставки №0310/65-22 від 03.10.2022 року (з яких 108 000,00 грн. сума боргу, 1 299,78 грн. інфляційне збільшення, 29 582,98 грн. штрафні санкції).

Суд ухвалою від 04.03.2024 прийняв позовну заяву до розгляду і відкрив провадження у справі, ухвалив здійснювати розгляд справи за правилами спрощеного позовного провадження без виклику сторін (без проведення судового засідання); встановив відповідачу строк для подання відзиву на позов - 15 днів з дня вручення ухвали.

25.03.2024 відповідачка надала суду відзив, за мотивами якого вона із заявленими вимогами Позивача не згодна, оскільки частково грошові зобов`язання за укладеним Договором було виконано належним чином. За період з 01.07.2023 по 22.03.2024р., станом на 22.03.2024 заборгованість на користь Позивача складає 44 000,00 грн.

08.05.24 від відповідачки надійшли докази сплати суми основного боргу у повному обсязі. При цьому, відповідачка просила суд закрити провадження у справі № 917/349/24 за позовом ТОВ «ТД «ФІЧ» до ФОП Лисак Катерини Григорівни про стягнення заборгованості за договором поставки у розмірі 138 882,76 грн., у зв`язку з відсутністю предмету спору.

Інші заяви чи клопотання від учасників справи до суду не надходили.

Враховуючи те, що подані сторонами у цій справі докази, дозволяють суду встановити та оцінити конкретні обставини (факти), які мають суттєве значення для вирішення цього спору, а отже, розглянути та вирішити спір по суті й здійснити розподіл судових витрат у цій справі, що в свою чергу, вказує на можливість виконання завдань господарського судочинства та з урахуванням необхідності дотримання розумних строків розгляду справи, суд вважає, що в матеріалах справи доказів достатньо для з`ясування обставин справи і прийняття судового рішення у справі № 917/349/24.

Судом враховано, що за ч. 13 ст. 8 ГПК України розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами, якщо цим Кодексом не передбачено повідомлення учасників справи. У такому випадку судове засідання не проводиться.

Для забезпечення процесуальних прав сторін, прийняття рішення судом відкладалося.

Під час розгляду справи по суті судом були досліджені всі письмові докази, що містяться в матеріалах справи.

Відповідно до ч. 2 ст. 233 ГПК України дане рішення прийнято, складено та підписано в нарадчій кімнаті.

Розглянувши матеріали справи, дослідивши всі наявні у справі докази, суд встановив наступне.

Товариство з обмеженою відповідальністю «ТОРГОВИЙ ДІМ «ФІЧ» та ФОП ЛИСАК К.Г. уклали договір поставки №0310/65-22 від 03.10.2022 року.

Умовами договору сторони визначили таке:

- 1.1. В порядку та на умовах, визначених цим Договором, Постачальник зобов`язується поставляти Покупцю електронні сигарети ТМ FICH, CHILL UP та інші (далі за текстом: товар) відповідно до замовлень Покупця на поставку товару, а Покупець зобов`язується приймати та оплачувати такий товар. Придбаний Покупцем за цим Договором Товар буде в подальшому реалізовуватися через об`єкти торгівлі Покупця в межах території України.

- 1.2. Асортимент, кількість, ціна партії товару визначається за згодою Сторін та фіксується у видаткових накладних на товар та/або товарно-транспортних накладних.

- 6.3. Покупець оплачує поставлений за цим договором товар протягом 14 календарних днів з моменту виконання Постачальником зобов`язання з поставки такого товару. У разі, якщо останній день строку на оплату товару припадає на вихідний або святковий день, останнім днем строку здійснення оплати вважається перший наступний за ним банківський день.

- 8.1. За невиконання чи неналежне виконання умов цього Договору Сторони будуть нести відповідальність відповідно до чинного законодавства України і умов цього Договору.

- 8.2. У разі прострочення оплати товару Покупець сплачує Постачальнику пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ від несвоєчасно сплаченої суми за кожний календарний день прострочення платежу. Якщо таке прострочення триватиме більше 14 днів, Покупець додатково сплачує Постачальнику штраф в розмірі 20% від суми боргу.

- 11.1. Цей Договір набуває чинності з моменту його підписання Сторонами і діє до «ЗО» червня 2023 р.. У разі, якщо жодна із Сторін не повідомить іншу Сторону про інше за 30 (тридцять) календарних днів до спливу терміну Договору, Договір вважається продовженим строком на кожен наступний календарний рік з дати спливу зазначеного у цьому пункті Договору терміну Договору.

- 11.2. Закінчення строку дії цього Договору не звільняє Сторони від відповідальності за невиконання або неналежне виконання умов цього Договору, що відбулося протягом терміну дії Договору.

Позивач вказує, що на підставі договору поставки №0310/65-22 від 03.10.2022 року, було поставлено ФОП ЛИСАК К.Г. товар, зокрема за Видатковою накладною від 03.07.2023 №10925 на загальну суму 97855,60 грн. в т.ч.ПДВ. та видатковою накладною від 03.07.2023 №10955 на загальну суму 65654,80 грн. в т.ч. ПДВ.

За твердженням позивача, у порушення умов договору, ФОП ЛИСАК К.Г. станом на дату звернення з позовом не здійснило оплату вартості поставленої продукції, у зв`язку із чим має заборгованість перед ТОВ «ТОРГОВИЙ ДІМ «ФІЧ» у розмірі 108 000, 00 грн.

В підтвердження цього позивач надав акт звірки взаєморозрахунків за період з квітень 2023 по листопад 2023 та за період з серпень 2023 по жовтень 2023, підписаний сторонами, відповідно до якого заборгованість Відповідача перед Позивачем станом на 31.10.2023 становить 108 000, 00 грн.

Вважаючи свої права порушеними, позивач просить суд стягнути з відповідача 138 882,76 грн. заборгованості за договором поставки №0310/65-22 від 03.10.2022 року (з яких 108 000,00 грн. сума боргу, 1 299,78 грн. інфляційне збільшення, 29 582,98 грн. штрафні санкції).

У відзиві на позов відповідачка вказала, що за період з 01.07.2023 по 22.03.2024р., станом на 22.03.2024 заборгованість на користь Позивача складає 44 000,00 грн.

08.05.24 від відповідачки надійшли докази сплати суми основного боргу у повному обсязі.

Норми права, з яких виходить господарський суд при прийнятті рішення, та висновки господарського суду за результатами вирішення спору.

Згідно із ст. 11 Цивільного кодексу України підставами виникнення прав та обов`язків, зокрема, є договори та інші правочини. Правочин за приписами ст. 204 Цивільного кодексу України є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним. Положеннями статей 627, 628 Цивільного кодексу України визначено, що відповідно до статті 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Приписами частини 1 статті 67 Господарського кодексу України унормовано, що відносини підприємства з іншими підприємствами, організаціями, громадянами в усіх сферах господарської діяльності здійснюються на основі договорів.

Враховуючи правову природу укладеного договору, кореспондуючи права та обов`язки його сторін, суд дійшов висновку, що оцінка правомірності заявлених вимог має здійснюватись з урахуванням приписів законодавства, які регламентують правовідносини з поставки.

Відповідно до ч. 1, 2 ст. 712 ЦК України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов`язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов`язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов`язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.

До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Відповідно ст. 655 Цивільного Кодексу України за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов`язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов`язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

Відповідно до ст. 692 ЦК України покупець зобов`язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.

Згідно ст. 629 Цивільного кодексу України договір є обов`язковим для виконання сторонами.

Частиною першою ст. 530 Цивільного кодексу України встановлено, що якщо у зобов`язанні встановлений строк його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк.

Якщо строк (термін) виконання боржником обов`язку не встановлений або визначений моментом пред`явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов`язок у семиденний строк від дня пред`явлення вимоги, якщо обов`язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства.

У даному випадку, у п.6.3 Договору сторони узгодили, що покупець оплачує поставлений за цим договором товар протягом 14 календарних днів з моменту виконання Постачальником зобов`язання з поставки такого товару. У разі, якщо останній день строку на оплату товару припадає на вихідний або святковий день, останнім днем строку здійснення оплати вважається перший наступний за ним банківський день.

Відповідно до ст. 599 Цивільного кодексу України та ст. 202 Господарського кодексу України господарське зобов`язання припиняється, зокрема, виконанням, проведеним належним чином.

Відповідно до ст. 610 Цивільного кодексу України, порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Матеріалами справи підтверджено, що на підставі договору поставки №0310/65-22 від 03.10.2022 року, було поставлено ФОП ЛИСАК К.Г. товар, зокрема за Видатковою накладною від 03.07.2023 №10925 на загальну суму 97855,60 грн. в т.ч.ПДВ. та видатковою накладною від 03.07.2023 №10955 на загальну суму 65654,80 грн. в т.ч. ПДВ.

З урахуванням погодженого сторонами у Договорі порядку розрахунків, розрахунок по оплаті вартості фактично отриманого товару здійснюється протягом 14 календарних днів з моменту виконання Постачальником зобов`язання з поставки такого товару

Відтак суд приходить до висновку, що строк виконання відповідачем своїх грошових зобов`язань є таким, що настав.

Відповідно до частин 1, 2 статті 193 Господарського кодексу України суб`єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов`язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов`язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. Кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов`язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу.

Зазначене також кореспондується з нормами статей 525, 526 Цивільного кодексу України.

Статтею 599 Цивільного кодексу України передбачено, що зобов`язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.

Згідно зі статтею 610 Цивільного кодексу України порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Матеріали містять акт звірки взаєморозрахунків за період з квітень 2023 по листопад 2023 та за період з серпень 2023 по жовтень 2023, підписаний сторонами, відповідно до якого заборгованість Відповідача перед Позивачем станом на 31.10.2023 становить 108 000, 00 грн.

Саме такий розмір заборгованості позивач просить стягнути з відповідача в межах даної справи.

Разом з тим, з наданого позивачем акту звірки вбачається, що крайня оплата, що врахована позивачем при визначенні розміру основного боргу, була здійснена відповідачем 24.10.23р.

Матеріалами справи підтверджено, що відповідач до звернення позивача з позовом частково грошові зобов`язання за укладеним Договором виконав, що підтверджується платіжними дорученнями за період з 12.01.24 по 27.02.24 №№ 1389 від 12.01.2024, № 1445 від 29.01.2024 , №1447 від 30.01.2024, № 1451 від 31.01.2024, № 1491 від 15.02.2024, № 1496 від 16.02.2024, № 1500 від 20.02.2024, № 1498 від 21.02.2024, № 1514 від 22.02.2024, № 1517 від 23.02.2024, № 1521 від 24.02.2024, № 1523 від 27.02.2024, всього на суму 32 000 грн.

Вказані оплати не враховані позивачем при зверненні до суду з позовом.

Крім того, матеріали справи містять докази сплати суми основного боргу після звернення позивачем до суду з позовом. Зокрема, відповідач як до відзиву так і до заяви про закриття провадження у справі надав копії платіжних доручень № 1533 від 29.02.2024, № 1535 від 01.03.2024, № 1541 від 02.03.2024, № 1539 від 03.03.2024, № 1549 від 05.03.2024, № 1553 від 06.03.2024, № 1559 від 07.03.2024, № 1568 від 08.03.2024, № 1571 від 09.03.2024, № 1573 від 09.03.2024, № 1578 від 10.03.2024, № 1579 від 12.03.2024 , № 1583 від 14.03.2024, № 1589 від 16.03.2024, № 1595 від 19.03.2024, № 1603 від 22.03.2024, № 1609 від 25.03.2024, № 1611 від 27.03.2024, № 1618 від 29.03.2024, № 1625 від 31.03.2024, № 1630 від 04.04.2024, № 1633 від 07.04.2024, № 1638 від 09.04.2024, № 1646 від 11.04.2024, № 1650 від 15.04.2024, № 1658 від 18.04.2024, № 1662 від 22.04.2024, № 1692 від 07.05.2024, № 1685 від 07.05.2024 в підтвердження сплати суми основного боргу у повному обсязі.

Позивач факт сплати суми основного боргу у повному обсязі при розгляді справи не заперечував.

Відповідно до п. 2 ч. 1 ст. 231 Господарського процесуального кодексу України господарський суд закриває провадження у справі, якщо відсутній предмет спору.

Станом на дату ухвалення рішення матеріалами справи підтверджено відсутність заборгованості в сумі 108 000,00 грн, тому з огляду на встановлені вище обставини в частині позовних вимог про стягнення 32 000,00 грн. суд у позові відмовляє, в іншій частині вимог про стягнення суми основного боргу (68 000,00 грн.) - провадження у справі підлягає закриттю в зв`язку із відсутністю предмету спору на підставі п. 2 ч. 1 ст. 231 ГПК України.

Відповідно до ст. 610 ЦК України, порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Стаття 611 ЦК України передбачає, що у разі порушення зобов`язань настають правові наслідки, встановлені договором або законом.

Ст. 612 ЦК України встановлює, що боржник вважається таким, що прострочив виконання зобов`язання, якщо він не почав його виконувати або не виконав його у строк, встановлений договором.

Відповідно п. 2 ст. 625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

На підставі цієї норми позивач заявив вимоги про стягнення інфляційних втрат, нарахованих за період з листопада 2023 року по грудень 2023 рік, які склали суму 1 229,78 грн. Інфляційні втрати розраховані позивачем, виходячи з суми основного боргу 108 000,00 грн.

Суд зазначає, що за заявлений період з листопада 2023 року по грудень 2023 рік відповідачем часткові оплати не здійснювалися, відтак перевіривши розрахунок позивача по нарахуванню інфляційних нарахувань, суд встановив, що розраховані позивачем розміри не перевищують розрахованих судом сум, у зв`язку з чим вимоги позивача в частині стягнення з відповідача інфляційних нарахувань за порушення грошових зобов`язань за договорами підлягають задоволенню у повному обсязі.

Також, позивач просив суд стягнути з відповідача 29 582,98 грн. штрафних санкцій, у тому числі: 7 982,98 грн. пені та 21 600,00 грн. штрафу.

Згідно з ч. 1 ст. 230 Господарського кодексу України штрафними санкціями визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов`язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, не виконання або неналежного виконання господарського зобов`язання.

За змістом статті 549 Цивільного кодексу України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання. Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов`язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов`язання за кожен день прострочення виконання.

За приписами частин 1, 2 статті 551 Цивільного кодексу України предметом неустойки може бути грошова сума, рухоме і нерухоме майно. Якщо предметом неустойки є грошова сума, її розмір встановлюється договором або актом цивільного законодавства.

Згідно зі статтями 1, 3 Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов`язань" платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін. Розмір пені, передбачений статтею 1 цього Закону, обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.

Відповідно до ч. 6 ст. 232 Господарського кодексу України нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов`язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов`язання мало бути виконано.

Згідно п.8.2 Договору у разі прострочення оплати товару Покупець сплачує Постачальнику пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ від несвоєчасно сплаченої суми за кожний календарний день прострочення платежу. Якщо таке прострочення триватиме більше 14 днів, Покупець додатково сплачує Постачальнику штраф в розмірі 20% від суми боргу.

Суд враховує, що договір про забезпечення виконання зобов`язання у виді неустойки укладений між сторонами в письмовому виді відповідно до приписів ст.ст.546, 549 Цивільного кодексу України.

Із наданого позивачем розрахунку пені вбачається, що позивачем нараховується пеня на всю заявлену ним до стягнення суму боргу за період з 31.10.2023 по 25.01.24 без врахування здійснених відповідачем оплат (зокрема, 5000,00 грн, сплачені 12.01.24).

Крім того, позивач здійснив розрахунок без врахування ч. 6 ст. 232 Господарського кодексу України.

При перерахунку заявленого розміру пені суд не виходячи за межі позовних вимог врахував приписи частини 6 статті 232 Господарського кодексу України з врахуванням того, що поставки відбулися 03.07.24, а п.6.3 Договору сторони узгодили, що покупець оплачує поставлений за цим договором товар протягом 14 календарних днів з моменту виконання Постачальником зобов`язання з поставки такого товару, а також часткову оплату відповідачем боргу, у зв"язку із чим дійшов висновку, що правомірним є нарахування пені за період з 31.10.2023 по 11.01.24 на суму 108 000,00 грн, та за період з 12.01.2024 по 17.01.24 на суму 103 000,00 грн

Здійснивши перерахунок заявленої до стягнення пені у інформаційно-пошуковій системі "Ліга:Закон" суд дійшов висновку, що правомірним є нарахування пені у розмірі 7 250,19 грн., в іншій частині вимоги про стягнення пені задоволенню не підлягають як необгрунтовані.

Щодо вимог про стягнення штрафу суд зазначає таке.

Оскільки сторони самостійно передбачили додатково крім сплати пені ще й штраф, та враховуючи те, що положення пункту 8.2 Договору не суперечить нормам законодавства, так як його зміст встановлює механізм одноразового обчислення розміру штрафу на суму неоплаченого у встановлений строк товару, і є правовим наслідком прострочення оплати з вини відповідача, що не має нічого спільного із постійним нарахуванням пені за весь період неналежного виконання грошового зобов`язання, суд зазначає, що вимога позивача про стягнення штрафу на суму заборгованості є обґрунтованою.

Одночасне стягнення з учасника господарських відносин, який порушив господарське зобов`язання за договором, пені та штрафу не суперечить статті 61 Конституції України. Зазначена правова позиція міститься у постанові Верховного Суду України від 27.04.2012р. № 06/5026/1052/2011.

Позивачем нараховано відповідачу штраф в розмірі 20% від суми боргу, що становить 21 600,00 грн.

Перевіривши наданий позивачем розрахунок штрафу, суд встановив, що його розмір, розрахований позивачем, не перевищує розміру, розрахованого судом, відтак позовні вимоги в цій частині підлягають задоволенню в заявленому розмірі.

Відповідно до частин 3, 4 статті 13 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом. Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних з вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.

Приписами статей 76, 77 Господарського процесуального кодексу України визначено, що належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

Частинами 1, 2 статті 86 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

З огляду на вищевикладене, дослідивши всі обставини справи, перевіривши їх наявними доказами, судом встановлено обґрунтованість заявленого позову частково, відтак до стягнення з відповідача на користь позивача підлягають 1 229,78 грн. інфляційних втрат, 7 250,19 грн. пені та 21 600,00 грн. штрафу, в частині вимог про стягнення суми основного боргу (68 000,00 грн.) провадження у справі підлягає закриттю в зв`язку із відсутністю предмету спору на підставі п. 2 ч. 1 ст. 231 ГПК України, в іншій частині вимог суд у позові відмовляє.

Вирішуючи питання розподілу судових витрат, суд виходив із наступного.

Згідно з п. 2 ч. 1 ст. 129 ГПК України судовий збір у спорах, що виникають при виконанні договорів та з інших підстав покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

З огляду на викладене, судові витрати по сплаті судового збору в сумі 655,82 грн покладаються на відповідача.

Керуючись ст.ст. 129, 232-233, 237-238, 240 ГПК України, суд

ВИРІШИВ:

1. Позов задовольнити частково.

2. Стягнути з Фізичної особи-підприємця Лисак Катерини Григорівни (адреса АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «ТОРГОВИЙ ДІМ «ФІЧ» (адреса 03035, місто Київ, вул. Митрополита Василя Липківського, 45, оф.704, ЄДРПОУ 44822398) 1 229,78 грн. інфляційних втрат, 7 250,19 грн. пені, 21 600,00 грн. штрафу, а також 655,82 грн витрат по сплаті судового збору.

3. В частині вимог про стягнення суми основного боргу у розмірі 68 000,00 грн. провадження у справі закрити.

4. В іншій частині вимог у позові відмовити.

5. Видати наказ з набранням цим рішенням законної сили.

6. Рішення надіслати учасникам справи в порядку, встановленому статтею 242 ГПК України.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається до Східного апеляційного господарського суду через господарський суд Полтавської області протягом двадцяти днів з дня складання повного судового рішення.

Повне рішення складено 27.05.2024р.

Суддя Киричук О.А.