Рішення

від 27.05.2024 по справі 917/1864/23

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ПОЛТАВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ПОЛТАВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

вул. Капітана Володимира Кісельова, 1, м. Полтава, 36000, тел. (0532) 61 04 21

E-mail: inbox@pl.arbitr.gov.ua, https://pl.arbitr.gov.ua/sud5018/

Код ЄДРПОУ 03500004

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

27.05.2024 Справа № 917/1864/23

Суддя Погрібна С.В., розглянувши матеріали справи

за позовною заявою Акціонерного товариства "Українська залізниця", вул. Єжи Гедройця, 5, м. Київ, 03150 в особі філії "Центр забезпечення виробництва" Акціонерного товариства "Українська залізниця", пр-т Повітрофлотський, 11/15, м. Київ, 03049

до Науково-виробничого підприємства "Фероліт", вул. Будівельників, 66, м. Горішні Плавні, Полтавська область, 39800

про стягнення 9 144,97 грн,

без виклику сторін,

УСТАНОВИВ:

Акціонерне товариство "Українська залізниця" в особі філії "Центр забезпечення виробництва" Акціонерного товариства "Українська залізниця" звернулось до суду з позовом до Науково-виробничого підприємства "Фероліт" про стягнення 9 144,97 грн пені за несвоєчасно проведену попередню оплату за Договором купівлі-продажу № СН/139/Ю1.

Ухвалою суду від 08.11.2023 прийнято позовну заяву до розгляду і відкрито провадження у справі за правилами спрощеного позовного провадження без виклику сторін (без проведення судового засідання); встановлено відповідачу строк для подання суду відзиву на позов, оформленого згідно з вимогами частини 3 статті 165 ГПК України, з додатками, передбаченими частинами 6, 7 статті 165 ГПК України - 15 днів з дня вручення даної ухвали.

16.11.2023 від відповідача надійшов відзив на позовну заяву (вх. № 14752), за мотивами якого просить відмовити в задоволенні позовних вимог.

27.11.2023 позивач надав суду відповідь на відзив (вх. № 15189) в якій спростовує викладені у відзиві доводи відповідача.

14.12.2023 Науково-виробниче підприємство "Фероліт" подав до суду заперечення на відповідь на відзив (вх. № 16128), в яких наводить обґрунтування для спростування вимог позивача.

Подані документи долучені судом до матеріалів справи.

Інші заяви чи клопотання від учасників справи до суду не надходили.

Під час розгляду справи по суті судом були досліджені всі письмові докази, що містяться в матеріалах справи.

Судом враховано, відповідно до статті 8 ГПК України розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами, якщо цим Кодексом не передбачено повідомлення учасників справи. У такому випадку судове засідання не проводиться.

Для забезпечення процесуальних прав сторін, прийняття рішення судом відкладалося.

Рішення виноситься суддею з урахуванням строку перебування у тривалих відпустках та на лікарняному.

Відповідно до частини 2 статті 233 ГПК України рішення прийнято, складено та підписано в нарадчій кімнаті.

Розглянувши матеріали справи, дослідивши всі наявні у справі докази, суд встановив наступне.

26.09.2022 між Акціонерним товариством «Українська залізниця» (далі - AT «Укрзалізниця» - Продавець, Позивач у справі) та Науково-виробничим підприємством «ФЕРОЛІТ» (далі - НВП «ФЕРОЛІТ» - Покупець, Відповідач у справі) укладено Договір купівлі-продажу № СН/139/Ю1 (Договір, а.с. 6-12).

Відповідно до пункту 1.1 розділу 1 Договору Продавець зобов`язується передати у власність, а Покупець прийняти та оплатити металобрухт (брухт металів чорних вторинних згідно з ДСТУ 4121-2002) (далі - Товар).

Розділом 2 Договору визначено наступні умови:

- ціна Договору складається з сукупної вартості Товару відповідно до Специфікації (Додаток 1 до Договору, а.с. 13) та вартості послуг щодо організації навантаження Товару (у разі їх надання) відповідно до Специфікації (-й) щодо організації навантаження Товару (Додаток 3 до Договору, а.с.14) та становить 159 900,02 грн (пункт 2.1 Договору);

- оплата вартості Товару здійснюється Покупцем чотирма рівними частинами у такому порядку:

сума першої попередньої оплати 25 (двадцять п`ять) %, яка становить 39 975,01 грн (без ПДВ), сплачується Покупцем на поточний рахунок Продавця, вказаний у реквізитах для розрахунків за Товар, протягом 10 (десяти) банківських днів з дати підписання Сторонами Договору на підставі надісланого Продавцем рахунку (пункт 2.4.1. Договору);

сума другої оплати 25 (двадцять п`ять) %, яка становить 39 975,00 грн (без ПДВ), сплачується Покупцем на поточний рахунок Продавця, вказаний у реквізитах для розрахунків за товар, протягом 5 (п`яти) банківських днів з дати надсилання Продавцем відповідного рахунку (пункт 2.4.2. Договору);

сума третьої оплати 25 (двадцять п`ять) %, яка становить 39 975,01 грн (без ПДВ), сплачується Покупцем на поточний рахунок Продавця, вказаний у реквізитах для розрахунків за Товар, протягом 5 (п`яти) банківських днів з дати надсилання Продавцем відповідного рахунку (пункт 2.4.3. Договору);

сума четвертої оплати 25 (двадцять п`ять) %, яка становить 39 975,00 грн (без ПДВ), здійснюється остаточно і сплачується Покупцем на поточний рахунок Продавця, вказаний у реквізитах для розрахунків за Товар, протягом 5 (п`яти) банківських днів з дати надсилання Продавцем відповідного рахунку (пункт 2.4.4. Договору).

Кожна наступна оплата здійснюється Покупцем після відвантаження Товару на не менше ніж 80 (вісімдесят) % від суми останньої попередньо здійсненої оплати відповідно до частин оплати як вказано в цьому пункті вище.

Рахунки для оплати вартості Товару та послуг щодо організації навантаження Товару надсилаються Покупцеві на адресу електронної пошти, що зазначена в реквізитах Покупця в розділі 11 Договору (п. 2.6. Договору).

На виконання умов п. 2.6. Договору 04.10.2022 філією «Центр забезпечення виробництва» АТ «Укрзалізниця» на електронну адресу НВП "Фероліт" направлено рахунок від 04.10.2022 № ЦЗВМБ-127/п на суму 159 900,02 грн щодо необхідності здійснення авансового платежу (попередня оплата) за БРУХТ ВИД № 510 ДСТУ 4121/2002 згідно з п. 2.4. Договору (а.с. 22).

Отже, кінцевою датою першої попередньої оплати в сумі 39 975,01 грн (без ПДВ) є 10.10.2022, проте позивач вказує, що в порушення умов пункту 2.4.1 Договору НВП "Фероліт" вчасно не було проведено оплату, вона була здійснена лише 27.03.2023.

Таким чином, відповідачем неналежно виконано умови Договору в частині здійснення першої попередньої оплати, чим порушило вимоги пункту 2.4. розділу 2 Договору.

Пунктом 5.2 розділу 5 Договору передбачено, що за порушення Покупцем строків оплати за Товар та/або послуги щодо організації навантаження Товару, визначених пунктами 2.4, 2.5 цього Договору, Продавець має право стягнути з Покупця пеню у розмірі подвійної облікової ставки НБУ, що діяла на момент прострочення виконання зобов`язання, за кожен день прострочення.

З метою досудового врегулювання спору, беручи до уваги п. 6.1. розділу 6 Договору, позивач засобами поштового зв`язку звернувся до відповідача з претензією від 22.09.2023 № ЦЗВ-20/3518 з вимогою сплатити пеню у сумі 9 144,97 грн (а.с.16).

Зазначена претензія залишена відповідачем без задоволення, відповіді на вищевказану претензію від НВП "ФЕРОЛІТ" на адресу позивача не надходило.

Вважаючи свої права порушеними, позивач звернувся до суду з позовом про стягнення з відповідача 9 144,97 грн пені за період з 11.10.2022 по 26.03.2023, що виникла внаслідок неналежного виконання останнім умов укладеного 26.09.2022 Договору купівлі-продажу № СН/139/Ю1.

Відповідач у відзиві на позов зазначив наступне:

- сторонами Договору було узгоджено, що оплата за Товар здійснюється чотирма рівними, визначеними в договорі, частинами, відповідно до кожної з якої Продавець надсилає Покупцю відповідний рахунок з зазначенням конкретної суми оплати, яка повинна відповідати сумі, зазначеної у відповідному підпункті договору;

- оплата здійснюється при умові виконання Продавцем прийнятих на себе зобов`язань по договору в частині відвантаження Товару. Як зазначає відповідач, позивачем не було виконано прийняті на себе зобов`язання по поставці і навантаженні товару, лише 24.03.2023 листом №Трансприлад СН-12/824-23 філія "Вінницятрансприлад" АТ "Українська залізниця", що була підписантом договору і відповідальна за поставку і відвантаження товару, повідомила НВП "Фероліт" про те, що має можливість для відвантаження металобрухту згідно Договору від 26.09.2022 №СН/139/Ю1;

- до позовної заяви не додані належні документи, які підтверджують повноваження підписанта позовної заяви.

За даних обставин, відповідач просив суд відмовити в задоволені позову Акціонерного товариства "Українська залізниця " в особі філії "Центр забезпечення виробництва "АТ "Українська залізниця".

У відповіді на відзив позивач вказав, що оплата здійснюється на підставі надісланого Продавцем рахунку, не встановлює строку виконання зобов`язання та не є відкладальною умовою, оскільки відповідно до пункту 2.4.1. Договору першою попередньою оплатою у розмірі 39 975,01 грн відповідач повинен був здійснити протягом 10 банківських днів з дати підписання сторонами Договору. Позивач також звертає увагу, на те що штрафні санкції за Договором нараховані на суму першої попередньої оплати, а саме 39 975,01 грн, а не на суму виставлену в спірному рахунку. Щодо твердження відповідача про обов`язок позивача з надання послуг щодо організації поставки та навантаження Товару, позивач зазначає, що відповідно до умов Договору обов`язок виникає лише в тому випадку, якщо поставка Товару відбувається залізничним транспортом, у договорі відсутні умови щодо обов`язку Продавця надання послуг щодо навантаження на автомобільний транспорт. Стосовно підписання позовної заяви філія "ЦЗВ" АТ "Укрзалізниця" вважає, що повноваження довіреної особи- адвоката Ярової А.В. згідно з довіреністю в порядку передоручення від 20.06.2023, виданою від імені АТ "Українська залізниця", зокрема на представництво у судах всіх інстанцій та юрисдикцій з усіма правами, що надані позивачу, у тому числі, з правом підписувати та подавати позовні заяви, є достатніми для підтвердження її повноважень.

В своїх запереченнях відповідач, підтримує свої міркування та аргументи викладені в відзиві, та наголошує на тому, що позивачем були порушенні узгоджені в Договорі умови розрахунків, а складений Продавцем рахунок від 04.10.2022 №ЦЗВМБ-127/п на суму 159 900,02 грн не відповідав умовам п. 2.4 Договору, на дату його виставлення був безтоварним рахунком в зв`язку з чим не підлягав оплаті. Окрім цього, відповідач вважає, що позивач не довів, що вказана в тексті Договору дата, на яку позивач посилається в якості дати укладення договору, співпадає з моментом фактичного підписання договору сторонами.

Оцінюючи подані сторонами докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному розгляді всіх обставин справи в їх сукупності, та враховуючи, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, суд вважає, що вимоги позивача підлягають задоволенню частково з наступних підстав.

Згідно із статтею 11 Цивільного кодексу України підставами виникнення прав та обов`язків, зокрема, є договори та інші правочини. Правочин за приписами статті 204 Цивільного кодексу України є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним. Положеннями статей 627, 628 Цивільного кодексу України визначено, що відповідно до статті 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Приписами частини 1 статті 67 Господарського кодексу України унормовано, що відносини підприємства з іншими підприємствами, організаціями, громадянами в усіх сферах господарської діяльності здійснюються на основі договорів.

Враховуючи правову природу укладеного договору, кореспондуючи права та обов`язки його сторін, суд дійшов висновку, що оцінка правомірності заявлених вимог має здійснюватись з урахуванням приписів законодавства, які регламентують правовідносини з купівлі-продажу.

Відповідно статті 655 Цивільного Кодексу України за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов`язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов`язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

Частиною першою статті 530 Цивільного кодексу України встановлено, що якщо у зобов`язанні встановлений строк його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк.

Якщо строк (термін) виконання боржником обов`язку не встановлений або визначений моментом пред`явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов`язок у семиденний строк від дня пред`явлення вимоги, якщо обов`язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства.

Згідно статті 629 Цивільного кодексу України договір є обов`язковим для виконання сторонами.

Відповідно до статті 599 Цивільного кодексу України та статті 202 Господарського кодексу України господарське зобов`язання припиняється, зокрема, виконанням, проведеним належним чином.

Відповідно до статті 610 Цивільного кодексу України, порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Стаття 611 Цивільного кодексу України передбачає, що у разі порушення зобов`язань настають правові наслідки, встановлені договором або законом.

Статтею 612 Цивільного кодексу України встановлено, що боржник вважається таким, що прострочив виконання зобов`язання, якщо він не почав його виконувати або не виконав його у строк, встановлений договором.

Матеріалами справи підтверджується, що позивач в дотримання п. 2.6 Договору виконав зобов`язання за вищезазначеним Договором щодо направлення відповідачу на електронну адресу рахунку для здійснення авансового платежу. Відповідач в порушення прийнятих на себе зобов`язань за вказаним Договором оплатив рахунок з порушенням встановлених у Договорі строків. Дана обставина відповідачем не спростована.

Згідно з частиною 1 статті 548 Цивільного кодексу України виконання зобов`язання (основного зобов`язання) забезпечується, якщо це встановлено договором або законом.

Одним із видів забезпечення виконання зобов`язань відповідно статей 546, 549 Цивільного кодексу України та статті 199 Господарського кодексу України, є неустойка (штраф, пеня), розмір якої визначається відповідно до умов договору, що не суперечать чинному законодавству України. Штрафні санкції за порушення грошових зобов`язань встановлюються у відсотках, розмір яких визначається обліковою ставкою НБУ, за увесь час користування чужими коштами, якщо інший розмір відсотків не передбачено законом або договором (пункт 6 статті 231 Господарського кодексу України). Пунктом 6 статті 232 Господарського кодексу України визначено, що нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов`язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов`язання мало бути виконано.

Пунктом 5.2 розділу 5 Договору передбачено, що за порушення Покупцем строків оплати за Товар та/або послуги щодо організації навантаження Товару, визначених пунктами 2.4, 2.5 цього Договору Продавець має право стягнути з Покупця пеню у розмірі подвійної облікової ставки НБУ, що діяла на момент прострочення виконання зобов`язання, за кожен день прострочення.

Здійснивши перевірку наданого позивачем розрахунку, в частині позовних вимог щодо стягнення з відповідача пені у розмірі 9 144,97 грн за період з 11.10.2022 по 26.03.2023, суд дійшов висновку, що позовні вимоги є правомірними.

Розрахунок суми пені судом здійснено за допомогою калькулятору підрахунку заборгованості та штрафних санкцій "Ліга:Еліт".

Стосовно твердження відповідача про відсутність у представника позивача повноважень на підписання позову суд зазначає наступне.

За змістом частини 4 статті 64 ГК України підприємство має право створювати філії, представництва, відділення та інші відокремлені підрозділи, погоджуючи питання про розміщення таких підрозділів підприємства з відповідними органами місцевого самоврядування в установленому законодавством порядку. Такі відокремлені підрозділи не мають статусу юридичної особи і діють на основі положення про них, затвердженого підприємством. Підприємства можуть відкривати рахунки в установах банків через свої відокремлені підрозділи відповідно до закону.

Частиною 1, 3, 4 та 5 статті 95 ЦК України визначено, що філією є відокремлений підрозділ юридичної особи, що розташований поза її місцезнаходженням та здійснює всі або частину її функцій. Філії та представництва не є юридичними особами. Вони наділяються майном юридичної особи, що їх створила, і діють на підставі затвердженого нею положення. Керівники філій та представництв призначаються юридичною особою і діють на підставі виданої нею довіреності. Відомості про філії та представництва юридичної особи включаються до єдиного державного реєстру.

Отже, коло повноважень відокремленого підрозділу юридичної особи стосовно здійснення у господарському суді повноваження сторони у справі від імені цієї особи визначається установчими документами останньої, положенням про відокремлений підрозділ, яке затверджено юридичною особою, або довіреністю, виданою нею ж у. встановленому порядку керівникові цього підрозділу. При цьому слід мати на увазі, що стороною у справі є юридична особа, від імені якої діє відокремлений підрозділ, і рішення приймається саме стосовно підприємства чи організації-юридичної особи,- але в особі її відокремленого підрозділу.

З огляду на вищевикладене, юридичну особу в господарських відносинах може представляти її відокремлений підрозділ. При цьому, стороною у справі є юридична особа, від імені якої діє відокремлений підрозділ, і рішення приймається саме стосовно підприємства чи організації - юридичної особи.

Згідно з відомостями з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб- підприємців та громадських формувань за ідентифікаційним кодом 40075815 значиться Акціонерне товариство "Українська залізниця" за місцезнаходженням: вул. Єжи Гедройця, 5, м. Київ, 03150. У графі відокремлені підрозділи юридичної особи міститься інформація, зокрема, про відокремлений підрозділ: філію "Центр забезпечення виробництва" Акціонерного товариства "Українська залізниця" (код ЄДРПОУ ВП: 40081347), місцезнаходження: просп. Повітрофлотський, 11/15, м. Київ, 03049.

Відповідно до положень частин 1, 3 статті 60 ГПК України повноваження представників сторін мають бути підтверджені довіреністю юридичної особи, яка від її імені видається за підписом (електронним підписом) посадової особи, уповноваженої на це законом, установчими документами.

Частиною 2, 3 статті 244 ЦК України передбачено, що представництво за довіреністю може ґрунтуватися на акті органу юридичної особи. Довіреністю є письмовий документ, що видається однією особою іншій особі для представництва перед третіми особами. Довіреність на вчинення правочину представником може бути надана особою, яку представляють (довірителем), безпосередньо третій особі.

Відповідно до частини 2 статті 245 ЦК України довіреність, видана в порядку передоручення, підлягає нотаріальному посвідченню після подання основної довіреності, у якій застережене право на передоручення, або після подання доказів того, що представник за основною довіреністю примушений до цього обставинами для охорони інтересів особи, яка видала довіреність.

За змістом статті 58 Закону України "Про нотаріат" нотаріуси або посадові особи, які вчиняють нотаріальні дії, посвідчують довіреність, що видається однією особою іншій особі для представництва перед третіми особами. Строк, на який може бути видана довіреність, визначається цивільним законодавством України. Довіреність, видана в порядку передоручення, підлягає нотаріальному посвідченню після подання основної довіреності, в якій застережене право на передоручення, або після надання доказів того, що представник за основною довіреністю примушений до цього обставинами для охорони інтересів особи, яка видала довіреність. Довіреність, видана в порядку передоручення, не може містити в собі більший обсяг прав, ніж їх передано за основною довіреністю. Строк дії довіреності, виданої в порядку передоручення, не може перевищувати строку основної довіреності, на підставі якої вона видана.

Відповідно до статті 246 ЦК України довіреність від імені юридичної особи видається її органом або іншою особою, уповноваженою на це її установчими документами.

Згідно з Положенням про філію "Центр забезпечення виробництва" АТ "Укрзалізниця" (далі - Положення, а.с. 36-45) філія є відокремленим підрозділом АТ "Українська залізниця".

Згідно з пунктом 5.1. Положення, керівництво Філією відповідно до Статуту Товариства та цього Положення здійснюється директором виконавчим Філії, який призначається на посаду та звільняється з посади в порядку, передбаченому Статутом Товариства та внутрішніми нормативними документами Товариства.

Директор виконавчий Філії діє на підставі довіреності, виданої Товариством у порядку, передбаченому Статутом Товариства, цим Положенням та внутрішніми нормативними документами Товариства.

У пункті 10.5.6. Положення, передбачено право представляти інтереси Товариства в судах всіх інстанцій та юрисдикцій, а також у міжнародних арбітражах у справах, пов`язаних з діяльністю Філії.

Пунктом 10.5.1. Положення передбачено право філії від імені Товариства вчиняти будь-які правочини (укладати договори, угоди), пов`язані з діяльністю Філії, вести претензійну роботу, набувати майнових та особистих немайнових прав, виступати позивачем, у тому числі цивільним, та відповідачем у судах усіх інстанцій, з усіма правами, наданими законом позивачу, цивільному позивачу, відповідачу і третій особі, з правом підпису усіх процесуальних документів у межах своїх повноважень, передбачених внутрішніми документами Товариства та Філії, а також вчиняти інші дії, які необхідні для здійснення господарської діяльності Філії, з урахуванням обмежень, передбачених пунктом 5.6, та процедури, передбаченої пунктом 5.7 цього Положення.

Відповідно до пункту 5.7. Положення будь-які договори, довіреності та інші вихідні документи щодо листування з третіми особами (крім банківських документів), від імені Товариства вважаються належним чином укладеними (вчиненими) та мають юридичну силу для Філії, Товариства та третіх осіб лише в разі, коли вони укладені (вчинені) з дотриманням правила двох підписів, скріплені підписами щонайменше двох уповноважених на це посадових осіб Філії, які діють на підставі довіреності, виданої Товариством (директор виконавчий Філії, заступники директора виконавчого Філії або інша уповноважена на це посадова особа Філії тощо). Довіреності, правочини та інші вихідні документи від імені Товариства, адресовані третім особам, вважаються належним чином укладеними (вчиненими) Філією, якщо вони укладені (вчинені) відповідно до Статуту Товариства, внутрішніх документів Товариства та законодавства України.

Повноваження адвоката як представника підтверджується довіреністю або ордером, виданим відповідно до Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» (частина п`ята статті 60 ГПК України).

Відповідно до приписів частини першої статті 26 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність», документом, що посвідчує повноваження адвоката на надання правової допомоги, може бути, зокрема, довіреність.

До позовної заяви додано довіреність в порядку передоручення від 20.06.2023 (а.с. 48), зі строком чинності до 03.11.2023, яка підписана виконуючим обов`язки директора виконавчого філії «ЦЗВ» АТ «Укрзалізниця» Кисельовим С.В. та заступником директора виконавчої філії «ЦЗВ» АТ «Укрзалізниця» Ірхін Є.В., на підставі довіреності від 16.06.2023 (а.с. 46-47), з дотриманням правил двох підписів, а також з урахуванням обмежень, передбачених пунктами 5.6 та 5.7 Положенням про Філію, на виконання вимог статей 244, 1007 ЦК України, та згідно договорів про надання правової допомоги від 19.06.2023 б/н. Даною Довіреністю уповноважено адвоката Ярову А.В. представляти інтереси Довірителя, в тому числі, у судах всіх інстанцій та юрисдикцій, з усіма правами, що надані позивачу, у тому числі, підписувати та подавати позовні заяви. Зазначена довіреність нотаріально посвідчена та зареєстрована в реєстрі.

На підтвердження набуття права на заняття адвокатською діяльністю до позову додано копію свідоцтва про право на зайняття адвокатською діяльністю серії ЧН № 001284 від 09.06.2023, виданого на ім`я Ярової А.В. (а.с. 49).

За таких обставин повноваження довіреної особи - адвоката Ярової А. В. згідно з довіреністю в порядку передоручення від 20.06.2023, виданою від імені АТ «Українська залізниця», зокрема, на представництво у судах всіх інстанцій та юрисдикцій з правами, що надані позивачу, у тому числі, з правом підписувати та подавати позовні заяви, є достатніми для підтвердження у такої особи права на представництво довірителя в суді та підписання позову.

Відповідач у відзиві вказує на відсутність його вини у простроченні оплати, оскільки в Україні введено воєнний стан, також внаслідок масованих ракетних обстрілів енергетичної інфраструктури, які пошкодили обладнання ПС Кременчук 10.10.2022, 23.11.2022, 16.12.2022, що в подальшому позбавило підприємство відповідача можливості здійснювати господарську діяльність і виконувати прийняті на себе зобов`язання по укладеним господарським договорам, вплинуло на спроможність своєчасного ведення розрахунків.

Згідно із статтею 218 ГК України суб`єкт господарювання звільняється від господарсько-правової відповідальності за порушення господарського зобов`язання, якщо доведе, що належне виконання зобов`язання виявилося неможливим внаслідок дії непереборної сили, тобто надзвичайних і невідворотних обставин за даних умов здійснення господарської діяльності.

У розділі 7 Договору сторони узгодили наступне:

- п.7.1. - сторони погодилися, що в разі виникнення обставин непереборної сили або подій надзвичайного характеру (форс-мажорних обставин), вони звільняються від відповідальності за невиконання або неналежне виконання зобов`язань, передбачених ним Договором.

- п.7.2. - до форс-мажорних обставин належать обставини непереборної сили або події надзвичайного характеру, такі як: війни, військові дії, блокади, терористичні акти, антитерористичні операції; стихійні лиха чи природні явища; дії чи бездіяльність органів державної влади чи місцевого самоврядування, які виникли після підписання цього Договору та які Сторони не могли передбачити і запобігти їм, якщо ці обставини вплинули на виконання зобов`язань Сторонами за Договором.

- п. 7.3. - у цьому разі строк виконання зобов`язань за Договором змінюється за взаємною згодою Сторін, про що вони (Сторони) укладають додаткову угоду.

- п. 7.4. - у разі виникнення форс-мажорних обставин Сторони протягом 5 календарних днів письмово сповіщають одна одну про наявність вказаних обставин з подальшим наданням підтверджуючих документів протягом 30 робочих днів з дня виникнення таких обставин.

- п. 7.5. - достатнім доказом дії форс-мажорних обставин с документ, виданий компетентними органами відповідно до вимог законодавства,

- п. 7.6. - неповідомлення, а також несвоєчасне повідомлення про обставини непереборної сили, позбавляє Сторону права посилання на них.

Договір був укладений під час дії правового режиму воєнного стану на всій території України, у зв`язку з чим відповідач усвідомлював та повинен був усвідомлювати можливість настання негативних комерційних ризиків здійснення власної господарської діяльності.

Статтею 617 Цивільного кодексу України, а також статтею 218 Господарського кодексу України передбачено можливість звільнення від відповідальності за порушення зобов`язання, якщо сторона договору доведе, то таке порушення сталося внаслідок випадку або непереборної сили (форс-мажору).

Учасник господарських відносин відповідає за невиконання або неналежне виконання господарського зобов`язання чи порушення правил здійснення господарської діяльності, якщо не доведе, що ним вжито усіх залежних від нього заходів для недопущення господарського правопорушення. У разі якщо інше не передбачено законом або договором, суб`єкт господарювання за порушення господарського зобов`язання несе господарсько-правову відповідальність, якщо не доведе, що належне виконання зобов`язання виявилося неможливим внаслідок дії непереборної сили, тобто надзвичайних і невідворотних обставин за даних умов здійснення господарської діяльності.

Частиною 2 статті 14-1 Закону України «Про торгово-промислові палати в Україні» визначено, що форс-мажорними обставинами (обставинами непереборної сиди) є надзвичайні та невідворотні обставини, що об`єктивно унеможливлюють виконання зобов`язань, передбачених умовами договору, зокрема, загальна військова мобілізація, військові дії, оголошена та неоголошена війна, тощо.

Торгово-промислова палата України (далі - ТПП) оприлюднила лист № 2024/02.0-7.1 від 28.02.2022, яким на підставі ст. 14, 14 Закону України «Про торгово-промислові палати в Україні» від 02.12.1997 № 671/97-ВР, Статуту ТПП України, засвідчила форс-мажорні обставини (обставини непереборної сили): військову агресію російської федерації проти України, що стало підставою введення воєнного стану із 05 години 30 хвилин 24 лютого 2022 року строком на 30 діб, відповідно до Указу Президента України від 24 лютого 2022 року №64/2022 «Про введення воєнного стану в Україні». Враховуючи це, ТПП України підтвердила, що зазначені обставини з 24 лютого 2022 року до їх офіційного закінчення, є надзвичайними, невідворотними та об`єктивними обставинами для суб`єктів господарської діяльності та/або фізичних осіб по договору, окремим податковим та/чи іншим зобов`язанням/обов`язком, виконання яких/-го настало згідно з умовами договору, контракту, угоди, законодавчих чи інших нормативних актів і виконання відповідно яких/-го стало неможливим у встановлений термін внаслідок настання таких форс-мажорних обставин (обставин непереборної сили). Суд зазначає, що вказаний лист ТПП України № 2024/02.0-7.1 від 28.02.2022 підтверджує невідворотність, непередбачуваність, об`єктивність обставин, тобто, наявність форс-мажору.

Проте, ще одним обов`язковим критерієм звільнення винної сторони від відповідальності є причинно-наслідковий зв`язок між неможливістю виконання зобов`язання і обставинами непереборної сили, який на практиці визначається завжди щодо кожного спірного зобов`язання окремо.

Зазначене твердження випливає зі змісту статті 141 Закону України «Про торгово-промислові палати в Україні», відповідно до якої форс-мажорними обставинами (обставинами непереборної сили) є надзвичайні та невідворотні обставини, що об`єктивно унеможливлюють виконання зобов`язань, передбачених умовами договору (контракту, угоди тощо).

При цьому суд наголошує, що Верховний Суд неодноразово зазначав, що одне лише передбачене законом віднесення введення воєнного стану до форс-мажорних обставин не свідчить про існування форс-мажору у конкретних правовідносинах сторін, де така обставина може стати форс-мажорною лише у випадку, якщо особа доведе, що відповідна обставина унеможливлює виконання конкретного договору (постанови Верховного Суду у складі Касаційного господарського суду від 21.07.2021 у справі №912/3323/20 (п.40), від 03.08.2022 у справі №914/374/21 (п.99), постанова Великої палати Верховного Суду від 10.11.22 № 990/115/22.

Відповідно до статей 13, 73, 74 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Відповідач надав лист НВП "Фероліт" від 30.06.2023 № 700, лист Кременчуцької районної військової адміністрації Полтавської області від 07.07.2023 № 1823/01-33, лист Головного управляння Державної служби України з надзвичайних ситуацій у Полтавській області від 12.07.2023 №61-20.13-1693/61-20.02.

Проте вказані листи не є допустимими доказами на підтвердження наявності форс-мажорних обставин.

Відповідач не надав до суду жодних інших доказів на підтвердження того, яким чином вказані форс-мажорні обставини перешкодили йому виконати вимоги п. 2.4.2 Договору та не довів причинно-наслідковий зв`язок між вказаними форс-мажорними обставинами та неможливістю виконання ним зобов`язань, визначених у п. 2.4.2 Договору.

Зважаючи на це, суд відхиляє посилання відповідача на наявність форс-мажорних обставин як підстави звільнення його від відповідальності, які полягали у введенні на території України воєнного стану, з огляду на те, що вказана обставина сама по собі, враховуючи наявність універсального офіційного листа Торгово-промислової палати України від 28.02.22 №2024/02.0-7.1 про засвідчення форс-мажорних обставин, не є автоматичною підставою для звільнення особи від відповідальності за неналежне виконання умов договору, оскільки не має преюдиціального (заздалегідь встановленого) характеру, а необхідною умовою їх застосування є наявність причинно-наслідкового зв`язку між неможливістю виконання договору та обставинами непереборної сили, в той час як відповідач не довів, як пов`язані з введенням воєнного стану в Україні обставини безпосередньо вплинули на виконання ним зобов`язань за Договором, укладеним під час дії воєнного стану.

Крім цього, відсутні докази повідомлення відповідачем позивача про настання форс-мажорних обставин в порядку, що передбачений п. 7.4 Договору, а також укладення сторонами додаткової угоди про перенесення строків виконання зобов`язань через форс-мажорні обставини, як це передбачено пунктом 7.3. Договору.

Відповідач вказує, що внаслідок масованих ракетних обстрілів енергетичної інфраструктури України збройними силами російської федерації, які відбулись 10.10.2022, 23.11.2022, 16.12.2022, було пошкоджене обладнання ПС Кременчук, що призвело до настання режиму системної аварії і аварійного відключення споживачів електричної енергії, в тому числі і НВП "Фероліт". Після відновлення енергопостачання було введено режим обмеження енергоспоживання нарівні 1-1,25 Мвт*годину на період до 27.02.2023; а при нормальному режимі енергоспоживання підприємства складало 4-4,3 Мвт* годину. Відповідач зазначає, що основні споживачі електроенергії, основні виробничі потужності та допоміжне обладнання на підприємстві не можуть працювати без електроенергії. Відсутність електричної енергії з 10.10.2022 позбавило підприємство відповідача можливості здійснювати господарську діяльність і виконати прийняті на себе зобов`язання по укладеним господарським договорам, вплинуло на спроможність своєчасного ведення розрахунків. Виробнича діяльність НВП "Фероліт" на час режиму системної аварії і аварійного відключення споживачів електричної енергії була відсутня. Все це також ускладнювало можливість Відповідача здійснювати оплату по Договору.

Суд врахувавши аргументи та позицію відповідача дійшов висновку про можливість зменшення розміру неустойки (пені), що стягується.

Згідно частини 3 статті 551 ЦК України розмір неустойки може бути зменшений за рішенням суду, якщо він значно перевищує розмір збитків, та за наявності інших обставин, які мають істотне значення.

Згідно частини 1 статті 233 ГК України у разі якщо належні до сплати штрафні санкції надмірно великі порівняно із збитками кредитора, суд має право зменшити розмір санкцій. При цьому повинно бути взято до уваги: ступінь виконання зобов`язання боржником; майновий стан сторін, які беруть участь у зобов`язанні; не лише майнові, але й інші інтереси сторін, що заслуговують на увагу.

Суд враховує правову позицію, викладену у постанові Великої Палати Верховного Суду від 18 березня 2020 року у справі № 902/417/18, про те, господарські санкції, що встановлюються відповідно до договору чи закону за несвоєчасне виконання зобов`язання, спрямовані передусім на компенсацію кредитору майнових втрат, яких він зазнає внаслідок несвоєчасного здійснення з ним розрахунку з боку боржника. Такі санкції не можуть розглядатися кредитором як спосіб отримання доходів, що є більш вигідним порівняно з надходженнями від належно виконаних господарських зобов`язань.

Якщо відповідальність боржника перед кредитором за неналежне виконання обов`язку щодо своєчасного розрахунку не обмежена жодними межами, а залежить виключно від встановлених договором процентів (штрафу, пені, річних відсотків), то за певних обставин обсяг відповідальності може бути нерозумним з огляду на його непропорційність наслідкам правопорушення. Він може бути несправедливим щодо боржника, а також щодо третіх осіб, оскільки майновий тягар відповідних виплат може унеможливити виконання боржником певних зобов`язань, зокрема з виплати заробітної плати своїм працівникам та іншим кредиторам, тобто цей тягар може бути невиправдано обтяжливим чи навіть непосильним. У таких випадках невизнання за судом права на зменшення розміру відповідальності може призводити до явно нерозумних і несправедливих наслідків. Тобто має бути дотриманий розумний баланс між інтересами боржника та кредитора.

Отже, у випадку нарахування неустойки, яка не відповідає передбаченим у пункті 6 статті 3, частині третій статті 509 та частинах першій, другій статті 627 ЦК України засадам справедливості, добросовісності, розумності як складовим елементам загального конституційного принципу верховенства права, суд має право її зменшувати.

Вирішуючи питання про зменшення розміру неустойки (штрафу, пені), яка підлягає стягненню зі сторони, що порушила зобов`язання, господарський суд повинен оцінити, чи є даний випадок винятковим, виходячи із інтересів сторін, які заслуговують на увагу; ступеню виконання зобов`язання боржником; причини (причин) неналежного виконання або невиконання зобов`язання, незначності прострочення виконання, наслідків порушення зобов`язання, невідповідності розміру стягуваної неустойки (штрафу, пені) таким наслідкам, поведінки винної особи (у тому числі вжиття чи невжиття нею заходів до виконання зобов`язання, негайне добровільне усунення нею порушення та його наслідки) тощо.

Зменшення розміру заявленої до стягнення неустойки є правом суду, а за відсутності в законі переліку таких виняткових обставин, господарський суд, оцінивши надані сторонами докази та обставини справи у їх сукупності, на власний розсуд вирішує питання про наявність або відсутність у кожному конкретному випадку обставин, за яких можливе зменшення неустойки. Аналогічна правова позиція викладена у постановах Верховного Суду, зокрема, від 03.07.2019 у справі №917/791/18, від 22.10.2019 у справі №904/5830/18, від 13.01.2020 у справі №902/855/18, від 04.02.2020 у справі №918/116/19, від 29.09.2020 у справі №909/1240/19 (909/1076/19), від 24.12.2020 у справі №914/1888/19, від 26.01.2021 у справі №916/880/20, від 23.01.2021 у справі №921/580/19, від 26.01.2021 у справі №916/880/20.

Правовий аналіз приписів статей 551 Цивільного кодексу України, 233 Господарського кодексу України свідчить про те, що вони не є імперативними та застосовуються за визначених умов та на розсуд суду. Відповідний правовий висновок викладений у Постановах Верховного Суду України від 04 травня 2018 року у справі №917/1068/17, від 22 січня 2019 року у справі №908/868/18, від 03 червня 2019 року у справі №914/1517/18.

Отже, питання про зменшення розміру штрафних санкцій вирішується судом на підставі аналізу конкретної ситуації, тобто сукупності з`ясованих ним обставин, що свідчать про наявність підстав для вчинення зазначеної дії.

При цьому, закон не визначає ані максимального розміру, на який суди можуть зменшити нараховані відповідно до договору штрафні санкції, ані будь-який алгоритм такого зменшення. Чинним законодавством не врегульований розмір (відсоткове співвідношення) можливого зменшення штрафних санкцій. Відповідно, таке питання вирішується господарським судом згідно ст. 86 ГПК, тобто за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

У Постанові від 19.01.2024 у справі № 911/2269/22, Верховний Суд України у складі суддів Об`єднаної палати Касаційного господарського суду зазначив, що визначення конкретного розміру зменшення штрафних санкцій належить до дискреційних повноважень суду. При цьому, реалізуючи свої дискреційні повноваження, які передбачені статтями 551 ЦК України та 233 ГК України щодо права зменшення розміру належних до сплати штрафних санкцій, суд, враховуючи загальні засади цивільного законодавства, передбачені статтею 3 ЦК України (справедливість, добросовісність, розумність) має забезпечити баланс інтересів сторін, та з дотриманням правил статті 86 ГПК України визначати конкретні обставини справи (як-то: ступінь вини боржника, його дії щодо намагання належним чином виконати зобов`язання, ступінь виконання зобов`язання боржником; майновий стан сторін, які беруть участь у зобов`язанні; не лише майнові, але й інші інтереси сторін, дії/бездіяльність кредитора тощо), які мають юридичне значення, і з огляду на мотиви про компенсаційний, а не каральний характер заходів відповідальності з урахуванням встановлених обстави справи не допускати фактичного звільнення від їх сплати без належних правових підстав.

У цій справі, вирішуючи питання зменшення штрафних санкцій, суд виходить з того, що даний випадок є винятковим, виходячи з інтересів сторін, які заслуговують на увагу, а саме: 1) ступінь виконання зобов`язання боржником, факт здійснення відповідачем попередньої оплати вартості товару до його фактичної поставки відповідачу; 2) характер діяльності позивача та відповідача, які в умовах війни забезпечують промислове виробництво; 3) відсутність доказів понесення позивачем чи іншими учасниками господарських відносин негативних наслідків (збитків) внаслідок порушення відповідачем договірних зобов`язань у спірних правовідносинах.

Судом враховане, що відповідач попередньо оплатив повністю вартість товару згідно з виставленим рахунком, що також компенсує можливі негативні наслідки для кредитора, що заявлена пеня нарахована не за прострочення оплати вже поставленого товару, а за несвоєчасне внесення попередньої оплати. Тобто позивач не поніс жодних збитків в зв`язку із простроченням; на наявність таких збитків позивач у позові не посилається.

Суд також враховує ступінь виконання зобов`язання боржником, а саме, що боржник повністю сплатив кошти попередньої оплати, вказані у спірному рахунку, а термін прострочення не є значним.

Суд враховує надані відповідачем листи НВП "Фероліт" від 30.06.2023 № 700, лист Кременчуцької районної військової адміністрації Полтавської області від 07.07.2023 №1823/01-33, лист Головного управляння Державної служби України з надзвичайних ситуацій у Полтавській області від 12.07.2023 №61-20.13-1693/61-20.02, що внаслідок ракетних обстрілів енергетичної інфраструктури було пошкоджене обладнання ПС Кременчук, що призвело до настання режиму системної аварії і аварійного відключення споживачів електричної енергії, в тому числі і НВП "Фероліт".

При цьому, хоча суд відхилив посилання відповідача на форс-мажорні обставини з тих підстав, що одне лише передбачене законом віднесення введеного воєнного стану до форс-мажорних обставин не свідчить про існування форс-мажору у конкретних правовідносинах сторін, де така обставина може стати форс-мажорною лише у випадку, якщо особа доведе, що конкретний обмежувальний захід, запроваджений в рамках воєнного стану унеможливлює виконання конкретного договору. У той же час, за висновками суду стягнення з відповідача значних сум штрафних санкцій під час воєнного стану може призвести до негативних наслідків для нього, тоді як для позивача не матиме негативних наслідків зменшення розміру пені.

Беручи до уваги наведені обставини, враховуючи загальні засади цивільного законодавства, передбачені статтею 3 Цивільного кодексу України (справедливість, добросовісність, розумність) та дотримуючись принципу збалансованості інтересів сторін, суд дійшов висновку, що справедливим і розумним у контексті обставин даної справи буде зменшення розміру заявлених до стягнення штрафних санкцій (пені) на 50% від суми, визначеної позивачем та визнаною обґрунтованою судом, а саме до 4 572,48 грн.

Відповідно до частини 5 статті 236 ГПК України обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.

Суд оцінює як правомірні доводи позивача викладені у позовній заяві та відповіді на відзив. Заперечення відповідача спростовуються вищевикладеним.

Враховуючи, що часткове задоволення позовних вимог обумовлене реалізацією судом свого права на зменшення розміру неустойки, судовий збір покладається на відповідача в повному обсязі.

Враховуючи викладене, керуючись статтями 232-233, 237-238, 252 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

1. Позов задовольнити частково.

2. Стягнути з Науково-виробничого підприємства "ФЕРОЛІТ" (вул. Будівельників, будинок 66, м. Горішні Плавні, Полтавська область, 39800, код ЄДРПОУ 31103705) на користь Акціонерного товариства "Українська залізниця" в особі філії "Центр забезпечення виробництва" АТ "Укрзалізниця" (пр-т. Повітрофлотський, 11/15, м. Київ, 03049, код ЄДРПОУ ВП: 40081347) 4 572,48 грн - пені та 2 684,00 грн судового збору.

Видати наказ після набрання цим рішенням законної сили.

3. В іншій частині - у позові відмовити.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду. Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Рішення підписано 27.05.2024.

Суддя Погрібна С.В.