Рішення

від 28.05.2024 по справі 917/318/24

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ПОЛТАВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ПОЛТАВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

вул. Капітана Володимира Кісельова, 1, м. Полтава, 36000, тел. (0532) 61 04 21

E-mail: inbox@pl.arbitr.gov.ua, https://pl.arbitr.gov.ua/sud5018/

Код ЄДРПОУ 03500004

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

28.05.2024 Справа № 917/318/24

Суддя Мацко О.С., розглянувши у спрощеному провадженні без виклику сторін матеріали справи

за позовною заявою Полтавського комунального автотранспортного підприємства 1628, 36008, м. Полтава, вул. Кагамлика, 84, код ЄДРПОУ 03351823,

до Комунального підприємства «Спецкомбінат похоронно-ритуального обслуговування», 36008, м. Полтава, вул. Європейська, 154, код ЄДРПОУ 21044993,

про стягнення 230 551,28 грн.

ВСТАНОВИВ:

Ухвалою від 04.03.24р. відкрито провадження у справі, справу вирішено розглядати у спрощеному позовному провадженні без виклику сторін, встановлено строки для подання заяв по суті спору. Ухвала скерована сторонам та отримана ними через систему Електронний суд, що підтверджується відповідними довідками (а.с.48-49).

Відповідач на позові не відреагував, відзиву чи будь-яких заяв не надав. Ухвалою від 04.03.2024р. відповідач був попереджений про те, що у разі неподання відзиву у встановлений строк справа буде розглянута за наявними у ній матеріалами (ч.9 ст.165 ГПК України).

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що відповідач належним чином не виконує свого обов`язку щодо своєчасної оплати послуг, наданих позивачем за умовами договору №Р/195/4 надання послуг з перевезення вантажів по разових замовленнях від 14.04.2022р.

Розглянувши матеріали справи, суд встановив наступне.

Полтавське комунальне автотранспортне підприємство 1628 (далі виконавець, позивач) та Комунальне підприємство «Спецкомбінат похоронно-ритуального обслуговування» (далі споживач, відповідач) уклали Договір № Р/195/4 надання послуг з перевезення вантажів по разових замовленнях від 14.04.2022р. (а.с.30) та додаткову угоду №1 (а.с.31). За умовами договору:

-загальна вартість послуг становить 200 000,00 грн;

-оплата здійснюється замовником по рахунку виконавця на підставі погодженого тарифу (встановлений розд.2 догвоору), об`єму робіт, техніки і персоналу, який буде залучатися до виконання разової заявки, на підставі Акту виконаних робіт;

-термін дії договору з 14.04.22р. до 31.12.2022р.;

-додатковою угодою загальна сума договору збільшена на суму 30 551,28 грн, відтак сума договору 230551,28 грн.

Як вказує позивач, ним було надано відповідачу на підставі даного договору відповідні послуги, обсяг і вартість яких зафіксовано у відповідному Акті здачі-приймання робіт (надання послуг) №18996 (р/195/4) від 30.04.2024р. на суму 230 551,28 грн. (а.с.34) та виставлено рахунок на вказану суму №19727 від 30.04.2022р.). Проте оплата послуг проведена не була, повернутий Акт не підписано відповідачем, жодних пояснень з приводу не підписання Акту не надано. Позивач надає суду лист від 23.01.2024р. №0262, з яким ним направлявся Акт та рахунок відповідачу, докази направлення вказаних документів та їх отримання відповідачем (а.с.35-37), претензію від 15.03.2023р. №4/ПРз вимогою погасити заборгованість у вказаній сумі та пдписати Акт звірки взаємних розрахунків і докази її отримання відповідачем (а.с.38-41).

Доказів оплати вказаної заборгованості чи будь-яких пояснень чи заперечень стосовно заявленої суми відповідачем не надано.

При вирішенні спору суд зазначає наступне.

Згідно з ч. 2 ст. 11 ЦК України підставами виникнення цивільних прав та обов`язків є, зокрема договори та інші правочини.

За ст. ст. 626, 627 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

За ст. 202 ЦК України правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Правочин має вчинятися у формі, встановленій законом (ч. 4 ст. 203 ЦК України).

Порядок вчинення та укладання правочинів щодо надання послуг регулюється главою 63 ЦК України.

Відповідно до частини першої статті 901 ЦК України за договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов`язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов`язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором.

Якщо договором передбачено надання послуг за плату, замовник зобов`язаний оплатити надану йому послугу в розмірі, у строки та в порядку, що встановлені договором. У разі неможливості виконати договір про надання послуг, що виникла не з вини виконавця, замовник зобов`язаний виплатити виконавцеві розумну плату. Якщо неможливість виконати договір виникла з вини замовника, він зобов`язаний виплатити виконавцеві плату в повному обсязі, якщо інше не встановлено договором або законом (стаття 903 ЦК України).

Правовий аналіз наведених положень ЦК України дозволяє дійти висновку про те, що договір надання послуг є двостороннім правочином, за яким обов`язку виконавця з надання певної послуги кореспондує обов`язок замовника з її оплати.

Згідно ст..530 ЦК України, якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Зобов`язання, строк (термін) виконання якого визначений вказівкою на подію, яка неминуче має настати, підлягає виконанню з настанням цієї події. Якщо строк (термін) виконання боржником обов`язку не встановлений або визначений моментом пред`явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов`язок у семиденний строк від дня пред`явлення вимоги, якщо обов`язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства.

Як зазначалося вище, сторони в договорі погодили оплату наданих послуг на підставі Акту здачі-прийняття та рахунку. Вказані документи були направлені відповідачу, відповідач їх отримав, що підтверджується поданими позивачем та переліченими вище доказами, проте акт здачі-приймання робіт (надання послуг) не повернув, письмову мотивовану відмову від прийняття робіт не надав. Строк оплати наданих послуг у договорі встановлений не був, відтак суд керується приписами ст.530 ЦК України та констатує, що строк оплати наданих послуг настав.

У ч. 1, ч.2 ст. 161 ГПК України вказано, що при розгляді справи судом в порядку позовного провадження учасники справи викладають письмово свої вимоги, заперечення, аргументи, пояснення та міркування щодо предмета спору виключно у заявах по суті справи, визначених цим Кодексом. Заявами по суті справи є: позовна заява; відзив на позовну заяву (відзив); відповідь на відзив; заперечення; пояснення третьої особи щодо позову або відзиву.

Відзиву на позов відповідач до суду також не надав.

стаття 631 ЦК України та ч. 7 ст. 180 ГК України передбачає, що строком дії господарського договору є час, впродовж якого існують господарські зобов`язання сторін, що виникли на основі цього договору. Закінчення строку дії господарського договору не звільняє сторони від відповідальності за його порушення, що мало місце під час дії договору. Отже, закінчення строку дії договору не є підставою для припинення визначених ним зобов`язань, оскільки згідно зі ст. 599 ЦК України, ч. 1 ст. 202 ГК України такою підставою є виконання, проведене належним чином.

Судова практика Верховного Суду також виходить з того, що закінчення строку дії договору не припиняє невиконаного зобов`язання між сторонами. Зокрема у постановах від 19.05.2020 у справі № 910/9167/19; від 09.04.2020 року при розгляді справи № 910/4962/18, Верховний Суд у своєму висновку зазначив, що поряд з належним виконанням законодавство передбачає й інші підстави припинення зобов`язань (прощення боргу, неможливість виконання, передання відступного, зарахування тощо). Однак, чинне законодавство не передбачає таку підставу припинення зобов`язання як закінчення строку дії договору. Отже, на думку Верховного Суду зобов`язання, невиконане належним чином, продовжує існувати, незважаючи на закінчення строку дії договору.

Статтями 526 та 525 ЦК України передбачено, що зобов`язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться; одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено законом або договором.

Відповідно до ст. 13, 74 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

В ст. 76 ГПК України вказано, що належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування.

У ч. 1 ст. 79ГПК України зазначено, що наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування.

У постанові Верховного Суду від 23.10.2019 у справі № 917/1307/18 викладено правовий висновок про те, що принцип змагальності полягає в тому, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається на підтвердження чи заперечення вимог. Простіше кажучи, позивач стверджує про існування певної обставини та подає відповідні докази, а відповідач може спростувати цю обставину, подавши власні докази. Про перевагу однієї позиції над іншою суд і виносить власне рішення. При цьому сторони не можуть будувати власну позицію на тому, що вона є доведеною, доки інша сторона її не спростує (концепція негативного доказу), оскільки за такого підходу сама концепція змагальності втрачає сенс.

Доказів в спростування вищевикладеного відповідач суду не надав.

Отже, наявність обставин, на яку позивач посилається як на підставу своїх вимог у позові, суд вважає доведеними, оскільки докази, надані на підтвердження цих обставин, є більш вірогідними, а доказів на її спростування відповідач суду не надав.

Відповідно до п. 2 ч. 1 ст. 129 ГПК України судовий збір покладається на відповідача.

Керуючись статтями 129, 233-234, 236-241 Господарського процесуального кодексу України, суд

вирішив:

1. Позов задовольнити повністю.

2. Стягнути з Комунального підприємства Спецкомбінат похоронно-ритуального обслуговування (вул. Європейська, буд. 154, м. Полтава, 36008; ідентифікаційний код 21044993) на користь Полтавського комунального автотранспортного підприємства 1628 (вул. Кагамлика, буд. 84, м. Полтава, 36008; ідентифікаційний код 03351823) 230 551,28 грн основного боргу, 3 458,27 грн відшкодування витрат з оплати судового збору.

Видати наказ після набрання цим рішенням законної сили.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду. Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів з дня складення повного судового рішення до Східного апеляційного господарського суду.

Повне рішення складено 28.05.2024р.

СуддяО.С.Мацко