Рішення

від 23.05.2024 по справі 917/341/24

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ПОЛТАВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ПОЛТАВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

вул. Зигіна, 1, м. Полтава, 36000, тел. (0532) 61 04 21

E-mail: inbox@pl.arbitr.gov.ua, https://pl.arbitr.gov.ua/sud5018/

Код ЄДРПОУ 03500004

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

23.05.2024 Справа № 917/341/24

за позовною заявою ФЕРМЕРСЬКОГО ГОСПОДАРСТВА "ГОРДИЙ-1" (Код ЄДРПОУ

39592695, 38851, Полтавська обл., Чутівський р-н, село Грякове, ВУЛИЦЯ ТРАВНЕВА, будинок 42)

до ТОВАРИСТВА З ОБМЕЖЕНОЮ ВІДПОВІДАЛЬНІСТЮ "НВП "УКРПРОМЗЕРНО" (Код ЄДРПОУ 42405422, 36034, Полтавська обл., місто Полтава, ВУЛИЦЯ ДОМОБУДІВЕЛЬНА, будинок 11)

про стягнення 1536239,72 грн..

Суддя Киричук О.А.

Секретар судового засідання Тертична О.О.

Представники сторін: згідно протоколу

ФЕРМЕРСЬКЕ ГОСПОДАРСТВО "ГОРДИЙ-1" звернулося до Господарського суду Полтавської області з позовом до ТОВАРИСТВА З ОБМЕЖЕНОЮ ВІДПОВІДАЛЬНІСТЮ "НВП "УКРПРОМЗЕРНО" про стягнення 1536239,72 грн. заборгованості по договору поставки № 305 від 30 травня 2022 року, а саме: основний борг в сумі 1 528 479,72 грн.; 3% річних в сумі 7 760,00 грн.

Ухвалою від 12.03.2024р. суд прийняв позовну заяву до розгляду і відкрив провадження у справі, постановив справу розглядати в порядку загального позовного провадження, призначити підготовче засідання у справі на 09.04.24, запропонувати відповідачу протягом 15 днів з дня вручення ухвали суду надати суду відзив на позов; позивачу - подати суду відповідь на відзив в строк до 5 днів з моменту отримання від відповідача відзиву на позов.

Ухвалою від 09.04.2024р. суд постановив відкласти підготовче засідання на 02.05.2024 р., запропонувати учасникам справи вчинити дії на виконання завдання підготовчого провадження. Також суд зазначив про обов"язок відповідача зареєструвати з використанням Єдиної судової інформаційно-комунікаційної системи в порядку, визначеному Положенням про Єдину судову інформаційно-комунікаційну систему та/або положеннями, що визначають порядок функціонування її окремих підсистем (модулів) свій електронний кабінет.

Відповідач відзив на позовну заяву до суду не подав. При цьому, поштова кореспонденція направлена судом на юридичну адресу відповідача: 36034, Полтавська обл., місто Полтава, ВУЛИЦЯ ДОМОБУДІВЕЛЬНА, будинок 11, повернулась до суду з довідкою АТ «Укрпошти» з вказаною причиною повернення кореспонденції - «Адресат відсутній за вказаною адресою».

Інші заяви чи клопотання сторони не подавали.

У підготовчому засіданні, 02.05.2024р., судом здійснено дії та з`ясовані всі питання, передбачені ст.ст.177, 182 Господарського процесуального кодексу України.

Ухвалою від 02.05.2024р. суд постановив закрити підготовче провадження у справі та призначити справу до судового розгляду по суті в засіданні суду на 23.05.2024.

Сторони явку представників в судове засідання 23.05.24 не забезпечили.

Суд враховує наявність клопотання представника позивача про розгляд справи без його участі. Відповідач причини неявки не повідомив.

Суд зазначає, що з метою повідомлення учасників справи про розгляд справи судом, на виконання приписів Господарського процесуального кодексу України, ухвали суду у справі були направлені судом рекомендованими листом з повідомленням про вручення на адресу місцезнаходження відповідача (відповідачу копія ухвали направлена за адресою реєстрації, що співпадає з адресою, зазначеною позивачем у позові).

Копії ухвал суду, які направлялися за адресою відповідача, повернулися на адресу суду з відміткою пошти "адресат відсутній за вказаною адресою".

Суд зазначає, що заяв про зміну відповідачем місцезнаходження на адресу суду не поступало.

Відповідно до правової позиції Верховного Суду викладеної у постанові від 15.05.2018 у справі № 904/6063/17, отримання поштової кореспонденції залежить від волевиявлення юридичної особи і на неї, як на суб`єкта господарської діяльності покладається обов`язок належної організації отримання поштової кореспонденції пов`язаної із здійснюваною господарською діяльністю. Сам лише факт неотримання скаржником кореспонденції, якою суд із додержанням вимог процесуального закону надсилав ухвалу для вчинення відповідних дій за належною адресою та яка повернулася до суду у зв`язку з її неотриманням адресатом, не може вважатися поважною причиною невиконання ухвали суду, оскільки наведене зумовлено не об`єктивними причинами, а суб`єктивною поведінкою сторони щодо отримання кореспонденції, яка надходила на її адресу (аналогічна позиція викладена в постановах КГС ВС від 16.05.2018 у справі № 910/15442/17, від 10.09.2018 у справі № 910/23064/17, від 24.07.2018 у справі № 906/587/17).

Як звернув увагу Верховний суд у складі колегії Касаційного господарського суду в постанові від 19.02.2020р. у справі №910/16409/15: «свідоме неотримання судової кореспонденції, яка направлялася за офіційною юридичною адресою, є порушенням норм процесуального права та може бути розцінено судом як дії, спрямовані на затягування розгляду справи та свідчити про зловживання процесуальними правами учасника справи, які направлені на перешкоджання здійснення своєчасного розгляду справи. З огляду на наведене, колегія суддів дійшла висновку, що, сторона була обізнана про розгляд справи в суді, повідомлялася про дату, час та місце судових засідань за вказаною адресою, однак не скористався правом участі у судових засіданнях, тому відсутні підстави вважати, що судом під час розгляду справи було порушено норми процесуального права щодо повідомлення останнього про час та місце судового розгляду» .

Таким чином, в розумінні ст. ст. 120, 122, 242 ГПК України, відповідач повідомлений про дату, час та місце розгляду справи належним чином.

Також, Відповідач має доступ до судових рішень та мав можливість ознайомитись з ухвалами суду у Єдиному державному реєстрі судових рішень (www.reyestr.court.gov.ua).

Відповідач повідомлявся завчасно та належним чином про розгляд справи, проте своїми процесуальними правами відповідач не скористався, відзиву не подав.

Згідно ч. 2 ст.178 Господарського процесуального кодексу України, у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин, суд має право вирішити спір за наявними матеріалами справи.

Відповідно до ч.ч.1, 3 ст.13 ГПК України, судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін; кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.

Стаття 43 ГПК України зобов`язує сторони добросовісно користуватись належними їм процесуальними правами.

Враховуючи вищенаведене, судом, згідно вимог ГПК України, надавалась в повному обсязі можливість учасникам справи щодо обґрунтування їх правової позиції по суті справи та подання доказів.

Враховуючи те, що норми ст.81 ГПК України щодо обов`язку господарського суду витребувати у сторін документи і матеріали, необхідні для вирішення спору, кореспондуються з диспозитивним правом учасників справи подавати докази, а п.4 ч.3 ст.129 Конституції України визначає одним з принципів судочинства - свободу в наданні сторонами суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості, господарським судом створені належні умови для надання сторонами доказів в обґрунтування своєї правової позиції у справі.

Отже, судом було забезпечено принцип змагальності сторін, рівність сторін, що полягає у наданні їм однакових можливостей для реалізації ними своїх процесуальних прав, з огляду на сплив строків для подання доказів, з метою дотримання прав позивача на своєчасне вирішення спору.

В силу приписів ст. 2 ГПК України, завданням господарського судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів, пов`язаних із здійсненням господарської діяльності, та розгляд інших справ, віднесених до юрисдикції господарського суду, з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав і законних інтересів фізичних та юридичних осіб, держави.

Одним із основних принципів (засад) господарського судочинства є, зокрема, розумність строків розгляду справи.

Судом враховано, що згідно з ч. 1 ст. 202 ГПК України неявка у судове засідання будь-якого учасника справи за умови, що його належним чином повідомлено про дату, час і місце цього засідання, не перешкоджає розгляду справи по суті, крім випадків, визначених цією статтею.

Відповідно до п. 1 ч. 3 ст. 202 ГПК України, якщо учасник справи або його представник були належним чином повідомлені про судове засідання, суд розглядає справу за відсутності такого учасника справи у разі неявки в судове засідання учасника справи (його представника) без поважних причин або без повідомлення причин неявки.

Відповідно до статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, ратифікованої Законом України від 17.07.1997 року №475/97-ВР, кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов`язків цивільного характеру або встановить обґрунтованість будь-якого висунутого проти нього кримінального обвинувачення. Порушення права на розгляд справи упродовж розумного строку було неодноразово предметом розгляду Європейським судом з прав людини у справах проти України. Обов`язок швидкого здійснення правосуддя покладається, в першу чергу, на відповідні державні судові органи. Розумність тривалості судового провадження оцінюється в залежності від обставин справи та з огляду на складність справи, поведінку сторін, предмет спору. Нездатність суду ефективно протидіяти недобросовісно створюваним учасниками справи перепонам для руху справи є порушенням частини першої статті 6 згаданої Конвенції (рішення Європейського суду з прав людини від 08.11.2005 року у справі "Смірнова проти України", рішення Європейського суду з прав людини від 27.04.2000 року у справі "Фрідлендер проти Франції"). Роль національних судів полягає у швидкому та ефективному розгляді справ (рішення Європейського суду з прав людини від 30.11.2006 року у справі "Красношапка проти України").

Матеріали справи свідчать про те, що судом було створено всім учасникам судового процесу належні умови для доведення останніми своїх правових позицій, надання ними доказів, які, на їх думку, є достатніми для обґрунтування своїх вимог та заперечень та надано достатньо часу для підготовки до судового засідання тощо. Окрім того, судом було вжито всіх заходів, в межах визначених чинним законодавством повноважень, щодо всебічного, повного та об`єктивного дослідження всіх обставин справи.

Відповідно до ст. 219 Господарського процесуального кодексу України, рішення у даній справі прийнято у нарадчій кімнаті за результатами оцінки доказів, поданих сторонами та витребуваних судом.

Після виходу суду з нарадчої кімнати, у судовому засіданні 23.05.24р. суд оголосив вступну та резолютивну частини рішення.

З`ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, дослідивши матеріали справи, дослідивши надані учасниками судового процесу докази, суд встановив наступне.

Між ТОВ «НВП «Укпромзерно» (надалі Покупець, Відповідач) та Фермерським господарством «Гордий-1» (надалі Позивач, Постачальник) укладено договір поставки № 305 від 30 травня 2022 року (надалі - Договір).

Відповідно до п.1.1. Договору, Постачальник зобов`язується поставити, а Покупець прийняти та оплатити соняшник на умовах, викладених в даному Договорі, Додатках, Додаткових угодах та Специфікаціях до нього, які є невід`ємними частинами даного Договору.

Відповідно до п. 3.2. Договору, умови поставки кожної партії Товару погоджуються Сторонами у Специфікаціях до даного Договору.

Сторони домовились, що право власності на Товар виникає у Покупця з моменту фактичного отримання Товару в місці поставки відповідно до п. 3.2. Договору (п. 3.6 Договору).

Датою поставки Товару є дата фактичного отримання Товару покупцем в місці поставки. (п.3.7. Договору).

Ціна Товару, що поставляється за даним Договором, вказується у Специфікаціях до даного Договору (п.4.1. Договору).

Остаточна вартість Товару, що міститься в кожному автомобілі, розраховується шляхом множення кількості Товару на остаточну вартість Товару (п.4.2.6. Договору).

Між Позивачем та Відповідачем укладено Специфікацію № 1 до Договору поставки № 305 від 30 травня 2022 року.

Відповідно до п.1. Специфікації, Постачальник повинен поставити соняшник кількості 120 тон.

Загальна вартість соняшнику складає 1 680 000,00 гривень з ПДВ. (п.1.2. Специфікації)

Базові умови Специфікації: FCA с. Грякове, Полтавська область, Чутівський район. (п.1.3. Специфікації)

Строк поставки Товару з 30.05.2022 року по 16.06.2022 року.

Специфікацією передбачено наступний порядок оплати: 86% від вартості Товару впродовж 3 днів з дати поставки, 14% від вартості впродовж 3 днів з дати реєстрації Постачальником відповідної податкової накладної.

На виконання умов Договору поставки № 305 від 30 травня 2022 року та Специфікації № 1 від 30 травня 2022 року, позивач (Постачальник) здійснив наступні поставки:

31 травня 2022 року - соняшник у кількості 26,860 тон на загальну суму 376 039,94 гривень;

02 червня 2022 року - соняшник у кількості 25,100 тон на загальну суму 351 399,95 гривень;

06 червня 2022 року - соняшник у кількості 26,640 тон на загальну суму 372 959,95 гривень;

07 червня 2022 року - соняшник у кількості 28,500 тон на загальну суму 398 999,94 гривень;

09 червня 2022 року - соняшник у кількості 26,620 тон на загальну суму 367 079,94 гривень.

Всього ФГ «Гордий-1» здійснило поставку Товару на загальну суму 1 866 479.72 гривень з ПДВ.

Позивач вказує, що станом на 28.07.2022 року, Відповідач, ТОВ «НВП «Укпромзерно», здійснило оплати на загальну суму 338 000 тисяч гривень з ПДВ, що підтверджується виписками з банківського рахунку Позивача за період з 01.06.2022 року по 28.07.2022 року.

За розрахунком позивача, заборгованість Покупця перед ФГ «Гордий-1» складає 1 528 479.72 гривень з ПДВ.

Оскільки заборгованість у добровільному порядку не сплачена, позивач вирішив звернутися до суду з даним позовом за захистом своїх прав та законних інтересів.

При вирішенні справи судом досліджено докази, наявні у матеріалах справи.

Оцінка аргументів учасників справи з посиланням на норми права, якими керувався суд:

Відповідно до ст. 175 ГК України майново-господарськими визнаються цивільно-правові зобов`язання, що виникають між учасниками господарських відносин при здійсненні господарської діяльності, в силу яких зобов`язана сторона повинна вчинити певну господарську дію на користь другої сторони або утриматися від певної дії, а управнена сторона має право вимагати від зобов`язаної сторони виконання її обов`язку. Майнові зобов`язання, які виникають між учасниками господарських відносин, регулюються Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Згідно ст. 11 ЦК України підставами виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема, є договори та інші правочини.

У відповідності до ст. 626 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

Статтею 627 ЦК України передбачено, що відповідно до статті 6 ЦК України сторони є вільними в укладанні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог ЦК України, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Згідно до ст.629 ЦК України договір є обов`язковим для виконання сторонами.

Як встановлено судом, між ТОВ «НВП «Укпромзерно» та Фермерським господарством «Гордий-1» укладено договір поставки № 305 від 30 травня 2022 року.

З огляду на правову природу укладеного між сторонами Договору, які у розумінні статей 173, 174 Господарського кодексу України та статей 11, 509 Цивільного кодексу України є належною підставою для виникнення у їх сторін кореспондуючих прав і обов`язків, спірні правовідносини за наведеними правочинами регламентуються положеннями глави 54 Цивільного кодексу України та § 1 глави 30 Господарського кодексу України.

Відповідно до частини 1 статті 712 Цивільного кодексу України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов`язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов`язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов`язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.

До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін (частина 2 статті 712 Цивільного кодексу України).

За договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов`язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов`язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму (стаття 655 Цивільного кодексу України).

Згідно з частиною 1 статті 692 Цивільного кодексу України покупець зобов`язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.

Частиною 1 статті 530 Цивільного кодексу України передбачено, якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Зобов`язання, строк (термін) виконання якого визначений вказівкою на подію, яка неминуче має настати, підлягає виконанню з настанням цієї події.

Статтею 629 Цивільного кодексу України передбачено, що договір є обов`язковим для виконання сторонами.

Відповідно до частини 1 статті 526 Цивільного кодексу України зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Аналогічні положення містить частина 1 статті 193 Господарського кодексу України.

Зобов`язання припиняється виконанням, проведеним належним чином (стаття 599 Цивільного кодексу України).

Стаття 610 Цивільного кодексу України передбачає, що порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом (частина 1 статті 612 Цивільного кодексу України).

Під виконанням зобов`язання розуміється вчинення боржником та кредитором взаємних дій, спрямованих на виконання прав та обов`язків, що є змістом зобов`язання.

Невиконання зобов`язання має місце тоді, коли сторони взагалі не вчиняють дій, які складають зміст зобов`язання, а неналежним виконанням є виконання зобов`язання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання.

Враховуючи те, що загальна сума основного боргу відповідача за Договором поставки № 305 від 30 травня 2022 року, яка складає 1 528 479.72 грн, підтверджена належними доказами, наявними у матеріалах справи, і на момент прийняття рішення відповідач не надав документи, які свідчать про погашення вказаної заборгованості перед позивачем, не повідомляв суд про неправильність врахуванням здійснених оплат чи неврахування оплат, суд дійшов висновку про законність та обґрунтованість вимог про стягнення вказаної суми основного боргу, у зв`язку з чим даний позов у цій частині підлягає задоволенню.

Крім того, позивач заявив до стягнення 3% річних в сумі 7 760,00 грн.

У відповідності до ст.610 Цивільного кодексу України, порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Згідно з ч.1 ст.612 Цивільного кодексу України, боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Відповідно до ст. 625 Цивільного кодексу України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання грошового зобов`язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Виходячи із положень зазначеної норми, наслідки прострочення боржником грошового зобов`язання у вигляді інфляційного нарахування на суму боргу та 3 % річних, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом, не є санкціями, а виступають способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів внаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації (плати) від боржника за користування утримуваними ним грошовими коштами, належними до сплати кредиторові, а тому ці кошти нараховуються незалежно від вини боржника.

Факт прострочення відповідачем виконання зобов`язань з оплати вартості отриманого товару підтверджується матеріалами справи та відповідачем при розгляді справи не спростовано.

Зазначене, з урахування вимог ст. 625 ЦК України надає право позивачу на нарахування 3 % річних за таке прострочення.

Згідно з позовною заявою, позивачем нараховано до стягнення з відповідача 3 % річних за загальний період прострочення з 04.06.2022 по 01.08.22.

Перевіривши розрахунок позивача по нарахуванню 3 % річних, суд встановив, що розраховані позивачем розміри не перевищують розрахованих судом сум, у зв`язку з чим вимоги позивача в частині стягнення з відповідача 3 % річних за порушення грошових зобов`язань за договором підлягають задоволенню у повному обсязі.

Згідно з частиною 2 статті 13 Господарського процесуального кодексу України учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених цим Кодексом.

Вказані положення означають, що закон встановлює рівні можливості сторін і гарантує їм право на захист своїх інтересів. Принцип рівності учасників судового процесу перед законом і судом є важливим засобом захисту їх прав і законних інтересів, що унеможливлює будь-який тиск однієї сторони на іншу, ущемлення будь-чиїх процесуальних прав. Це дає змогу сторонам вчиняти передбачені законодавством процесуальні дії, реалізовувати надані їм законом права і виконувати покладені на них обов`язки.

Відповідно до частини 1 статті 13 Господарського процесуального кодексу України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін.

Принцип змагальності тісно пов`язаний з процесуальною рівністю сторін і забезпечує повноту фактичного й доказового матеріалу, наявність якого є важливою умовою з`ясування обставин справи. Відповідно до вказаного принципу, особи, зацікавлені в результаті справи, вправі відстоювати свою правоту у спорі шляхом подання доказів; участі в дослідженні доказів, наданих іншими особами шляхом висловлення своєї думки з усіх питань, що підлягають розгляду у судовому засіданні. Змагальність є різновидом активності зацікавленої особи (сторони). Особи, які беруть участь у справі, вправі вільно розпоряджатися своїми матеріальними і процесуальними правами й активно впливати на процес з метою захисту прав і охоронюваних законом інтересів.

Відповідачем не надано належних та допустимих доказів на спростування наведених вище висновків, як і не надано належних доказів на підтвердження вчасної оплати поставленого йому за Договором товару чи нарахованих компенсаційних виплат.

Оскільки, як зазначалось вище, судом встановлено, що відповідач неналежним чином виконував взяті на себе грошові обов`язки за Договором, позовні вимоги підлягають задоволенню у повному обсязі, з урахуванням наведеного вище.

Також, суд зазначає, що у позові позивач просив відповідно до ч.10 ст. 238 ГПК України нараховувати на суму 1 528 479,72 грн. основного боргу 3 % річних за кожен день прострочення з дати винесення судового рішення до моменту виконання рішення суду у даній справі.

Згідно приписів ч. 10 ст. 238 ГПК України, суд, приймаючи рішення про стягнення боргу, на який нараховуються відсотки або пеня, може зазначити в рішенні про нарахування відповідних відсотків або пені до моменту виконання рішення з урахуванням приписів законодавства України, що регулюють таке нарахування. Остаточна сума відсотків (пені) у такому випадку розраховується за правилами, визначеними у рішенні суду, органом (особою), що здійснює примусове виконання рішення суду і відповідні дії (рішення) якого можуть бути оскаржені в порядку, передбаченому розділом VI цього Кодексу.

Приписи ч. 10 ст. 238 ГПК України носять диспозитивний характер та надають право виключно суду вирішувати питання доцільності застосування механізму стягнення відсотків, пені. Вимога позивача про зазначення в рішенні про нарахування відповідних відсотків або пені до моменту виконання рішення за своєю правовою природою є клопотанням заявленим до суду, задоволення якого убезпечує позивача від повторних звернень з вимогами про стягнення нарахування після ухвалення рішення.

Подальша реалізація ч. 10 ст. 238 ГПК України після ухвалення рішення та видачі виконавчого документу відображена у ч. 11, 12 ст. 26 Закону України «Про виконавче провадження», якими передбачено, що якщо у виконавчому документі про стягнення боргу зазначено про нарахування відсотків або пені до моменту виконання рішення, виконавець у постанові про відкриття виконавчого провадження розраховує остаточну суму відсотків (пені) за правилами, визначеними у виконавчому документі.

До закінчення виконавчого провадження виконавець за заявою стягувача перераховує розмір остаточної суми відсотків (пені), які підлягають стягненню з боржника, не пізніше наступного дня з дня надходження заяви стягувача про такий перерахунок, про що повідомляє боржника не пізніше наступного дня після здійснення перерахунку.

З урахуванням вищевикладеного, беручи до уваги відсутність заперечень відповідача щодо позовної вимоги, суд дійшов висновку про можливість застосування у даному випадку механізму нарахування трьох відсотків річних відповідно до частини 10 статті 238 ГПК України.

Перерахунок 3% річних для органу (особи), що здійснюватиме примусове виконання рішення, має здійснюватися за наступною формулою: С х 3 х Д : К : 100,

де: С- сума непогашеної заборгованості;

Д - кількість днів прострочення оплати заборгованості;

К - кількість днів у році, в якому наявна непогашена заборгованість.

При цьому, суд вважає за необхідне роз`яснити органу (особі), що здійснює примусове виконання рішення суду, що в разі часткової сплати відповідачем боргу, 3% річних нараховуються на залишок заборгованості, що залишився, за визначеною вище формулою.

Вирішуючи питання розподілу судових витрат, суд виходив із наступного.

Згідно з п. 2 ч. 1 ст. 129 ГПК України судовий збір у спорах, що виникають при виконанні договорів та з інших підстав покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

З огляду на викладене, судові витрати по сплаті судового збору покладаються на відповідача в сумі 23043,60 грн.

Керуючись статтями 232, 233, 237, 238, 240 Господарського процесуального кодексу України, суд, -

ВИРІШИВ:

1. Позов задовольнити повністю.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Укрпромзерно» (ЄДРПОУ 42405422, 36034, Полтавська обл., місто Полтава, вул. Домобудівельна, 11 ) на користь Фермерського господарства «Гордий-1» (ЄДРПОУ 39592695, 38851, Полтавська обл., Чутівський р-н, село Грякове, вул. Травнева, 42 ) основну заборгованість у розмірі 1 528 479,72 гривень, 3% річних у розмірі 7 760,00 гривень, а також 23043,60 грн. витрат по оплаті судового збору.

3. Органу (особі), що проводитиме примусове виконання рішення здійснювати нарахування 3% річних на суму 1 528 479,72 грн. за такою формулою: С х 3 х Д : К : 100, де: С- сума непогашеної заборгованості; 3 - відсотки річних; Д - кількість днів прострочення оплати заборгованості; К - кількість днів у році, в якому наявна непогашена заборгованість, за кожен повний день прострочення до моменту виконання цього рішення.

Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається до Східного апеляційного господарського суду протягом двадцяти днів з дня складання повного судового рішення.

Повне рішення складено 28.05.24 р.

Суддя Киричук О.А.