Рішення

від 28.05.2024 по справі 918/469/24

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД РІВНЕНСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД РІВНЕНСЬКОЇ ОБЛАСТІ

вул. Набережна, 26-А, м. Рівне, 33013, тел. (0362) 62 03 12, код ЄДРПОУ: 03500111,

e-mail: inbox@rv.arbitr.gov.ua, вебсайт: https://rv.arbitr.gov.ua

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"28" травня 2024 р. м. РівнеСправа № 918/469/24

Господарський суд Рівненської області у складі головуючої судді Бережнюк В.В., розглянувши матеріали справи

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Медіка Фарм"

до відповідача Акціонерного товариства "Національна атомна енергогенеруюча компанія "Енергоатом" в особі філії ВП "Рівненська атомна електрична станція" Національна атомна енергогенеруюча компанія "Енергоатом"

про стягнення боргу 249 492,86 грн.

Секретар судового засідання Лиманський А.Ю.

Представники:

від позивача Чернов Д.М.

від відповідача Гаврилюк Я.В.

ОПИС СПОРУ

Товариство з обмеженою відповідальністю "Медіка Фарм" звернулося до Господарського суду Рівненської області з позовом до відповідача Акціонерного товариства "Національна атомна енергогенеруюча компанія "Енергоатом" в особі філії ВП "Рівненська атомна електрична станція" Національна атомна енергогенеруюча компанія "Енергоатом" про стягнення боргу 249492,86 грн., з яких 224 615,00 грн. - основний борг, 21 719,53 грн. - пеня, 3 158,33 грн. інфляційні втрати.

Стислий виклад позиції позивача та заперечень відповідача

Позовні вимоги обґрунтовані порушенням відповідачем умов Договору поставки №385/53-122-01-23-13718 від 21.07.2023. А саме, відповідач не доплатив кошти за отриманий товар в сумі 224 615,00 грн. (спирт етиловий 96% розчин для зовнішнього застосування). Тому позивач нарахував пеню та інфляційні втрати.

У відзиві на позов №22-9469/001-юр від 16.05.2024 р. відповідач зазначив та визнав, що у відповідача дійсно існує дана заборгованість в сумі 224 615,00 грн перед позивачем. З приводу заявлених до стягнення інфляційних втрат та пені заперечує у повному обсязі. Просить застосувати вимоги ст.130 ГПК України під час розподілу судових витрат, у зв`язку з визнанням суми основного боргу.

Процесуальні дії у справі.

Ухвалою суду від 10 травня 2024 року відкрито провадження у справі за правилами спрощеного позовного провадження, судове засідання для розгляду справи по суті призначено на 28 травня 2024 року.

21 травня 2024 року відповідачем подано відзив на позов.

21.05.2024 року на адресу Господарського суду Рівненської області від Акціонерного товариства "Національна атомна енергогенеруюча компанія "Енергоатом" в особі філії Відокремленого підрозділу "Рівненська атомна електрична станція" надійшла заява про участь у судовому засіданні по справі 918/469/24 28 травня 2024 р. на 10:30 год. в режимі відеоконференції поза приміщенням суду з використанням власних технічних засобів.

Ухвалою від 24.05.2024 заяву представника Акціонерного товариства "Національна атомна енергогенеруюча компанія "Енергоатом" в особі філії Відокремленого підрозділу "Рівненська атомна електрична станція" про участь в судових засіданнях в режимі відеоконференції поза приміщенням суду у справі №918/469/24 задоволено. Ухвалено провести судове засідання по справі № 918/469/24 призначене на 28 травня 2024 р. на 10:30 год. у Господарському суді Рівненської області із представником Акціонерного товариства "Національна атомна енергогенеруюча компанія "Енергоатом" в особі філії відокремленого підрозділу "Рівненська атомна електрична станція" Гаврилюком Ярославом Васильовичем в режимі відеоконференції .

24.05.2024 року на адресу Господарського суду Рівненської області від Товариства з обмеженою відповідальністю "Медіка Фарм" надійшла заява про участь у судовому засіданні по справі 918/469/24 28 травня 2024 р. на 10:30 год. в режимі відеоконференції поза приміщенням суду з використанням власних технічних засобів.

Ухвалою від 24.05.2024 заяву представника Товариства з обмеженою відповідальністю "Медіка Фарм" про участь в судових засіданнях в режимі відеоконференції поза приміщенням суду у справі №918/469/24 задоволено. Ухвалено провести судове засідання по справі № 918/469/24 призначене на 28 травня 2024 р. на 10:30 год. у Господарському суді Рівненської області із представником Товариства з обмеженою відповідальністю "Медіка Фарм" Черновим Денисом Миколайовичем в режимі відеоконференції.

Представник позивача у засіданні 28.05.2024 позовні вимоги підтримав.

Представник відповідача у засіданні 28.05.2024 надав пояснення, за якими підтримав доводи викладені у відзиві. У зв`язку з визнанням філії ВП "Рівненська АЕС" заявлених вимог в частині стягнення основного боргу до початку розгляду справи по суті, просить суд, в порядку ч.1 ст. 130 ГПК України, вирішити питання щодо повернення позивачу з державного бюджету 50 відсотків судового збору, сплаченого даним Товариством при поданні позову.

Суд приймає заяву відповідача про визнання позову, оскільки остання відповідає вимогам ст.ст.46, 170 ГПК України.

Розглянувши документи і матеріали, які подані учасниками процесу, давши правову оцінку доказам, які мають значення для вирішення справи, господарський суд дійшов наступних висновків.

Фактичні обставини, встановлені судом, та зміст спірних правовідносин з посиланням на докази, на підставі яких встановлені відповідні обставини.

21 липня 2023 року між Товариством з обмеженою відповідальністю "МЕДІКА ФАРМ", як Постачальником та Державним підприємством "Національна атомна енергогенеруюча компанія "Енергоатом" в особі Відокремленого підрозділу "Рівненська атомна електрична станція", як Замовником укладено Договір поставки № 385/53-122-01-23-13718 (далі - Договір) (а.с. 12-17).

Відповідно до п. 1.1 Договору Постачальник зобов`язується поставити і передати у власність Замовника продукцію, а Замовник, в свою чергу, зобов`язується оплатити продукцію за кількістю та за цінами, що передбачені у специфікації №1 (додаток №1 до договору).

Відповідно до п. 1.2. Договору предметом поставки по даному договору є продукція: 24320000-3 Спирт етиловий ректифікований, яка передбачена специфікацією № 1 (додаток №1 до даного договору).

Згідно з п. 2.2 Договору загальна сума договору складає 378 885,00 грн.

Пунктом 3.1 Договору передбачено, що продукція поставляється в період по 30.11.2023 р. Строк поставки продукції по даному договору вказаний у специфікації № 1 (додаток № 1 до даного Договору) та визначається кількістю календарних днів з дати оприлюднення даного Договору на веб-порталі Уповноваженого органу згідно ЗаконуУкраїни "Про публічні закупівлі". Продукція поставляється Постачальником на умовах DDP згідно Інкотермс-2010. Місце поставки та вантажоотримувач - 34400, м. Вараш, Рівненська область, склад РВ ВП "Складське господарство" ДП "НАЕК "Енергоатом".

На виконання умов Договору Позивач поставив Відповідачу товар загальною вартістю 378 000,00 грн.

Як встановлено судом, поставлений товар прийнятий Відповідачем у повному обсязі. Заперечень Замовника щодо якості та/або кількості поставленого товару на адресу Постачальника не надходило.

Відповідно до п. 6.1 Договору оплата за поставлену продукцію здійснюється Замовником, шляхом перерахування грошових коштів на поточний рахунок Постачальника протягом 45 календарних днів з дати оформлення ярлика на придатну продукцію згідно СОУ НАЕК 038:2021 «Управління закупівлями продукції. Організація вхідного контролю продукції для ВП Компанії» за умовами реєстрації Постачальником належним чином оформленої та незаблокованої податкової накладної в ЄРПН. Початок перебігу строку оплати починається з дня, наступного за днем оформлення ярлика на придатну продукцію.

Відповідно до п. 12.1. Договору, Договір вважається укладеним з моменту його підписання Сторонами та скріплений печатками (для контрагентів які застосовують печатку). Строк дії даного договору - по 31.12.2023 р., а в частині виконання гарантійних зобов`язань Постачальника, що передбачені даним договором - до спливу гарантійних строків.

Договір підписаний уповноваженими представниками позивача та відповідача.

Відповідач вказаний товар прийняв, але сплатив за нього не в повному обсязі, а саме у розмірі 154 270,00 грн.

За Договором поставки № 385/53-122-01-23-13718 від 21.07.2023 р., рахується заборгованість на користь ТОВ "МЕДІКА ФАРМ" у розмірі 224 615,00 грн.

Враховуючи порушення відповідачем термінів виконання грошових зобов`язань, позивачем відповідно до ст. 625 ЦК України нараховано та заявлено до стягнення з відповідача 3 158,33 грн. інфляційних втрат та 21 719,53 грн пені.

Норми права, які застосував суд, та мотиви їх застосування, оцінка аргументів сторін

З наведених обставин видно, що спірні правовідносини є за своїм змістом майновими, договірними та стосуються постачання товару/продукції за договором поставки. Спірний характер правовідносин базується на тому, що позивач вважає порушеними свої права в частині своєчасної оплати отриманого відповідачем товару.

Як унормовано положеннями статті 11 Цивільного кодексу України (далі ЦК України) та статті 174 Господарського кодексу України (далі ГК України) договір є підставою для виникнення цивільних прав і обов`язків (господарських зобов`язань).

Зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку (ч. 1 ст. 509 ЦК України).

Частиною 1 статті 265 ГК України передбачено, що за договором поставки одна сторона - постачальник зобов`язується передати (поставити) у зумовлені строки (строк) другій стороні - покупцеві товар (товари), а покупець зобов`язується прийняти вказаний товар (товари) і сплатити за нього певну грошову суму.

Відповідно до частини 6 статті 265 ГК України до відносин поставки, не врегульованих цим Кодексом, застосовуються відповідні положення ЦК України про договір купівлі-продажу.

Згідно з нормами статті 712 ЦК України, за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов`язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов`язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов`язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.

До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Статтею 655 ЦК України врегульовано, що за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов`язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов`язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

Як передбачено частинами 1, 2 статті 692 ЦК України покупець зобов`язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару. Покупець зобов`язаний сплатити продавцеві повну ціну переданого товару.

У силу вимог частини 1 статті 530 ЦК України якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Частиною 1, 2 статті 193 ГК України встановлено, що суб`єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов`язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов`язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. Кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов`язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу. До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення ЦК України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Статтею 536 ЦК України унормовано, що зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Положеннями статті 525 ЦК України, та частини 6 статті 193 ГК України одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Згідно з нормами статті 610 ЦК України порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Як визначено умовами договору (пункт 6.1.), оплата за поставлену продукцію здійснюється замовником шляхом перерахування грошових коштів на поточний рахунок постачальника протягом 45 календарних днів з дати оформлення ярлика на придатну продукцію згідно з СОУ НАЕК 038:2021 "Управління закупівлями продукції. Організація вхідного контролю продукції для ВП Компанії" за умовами реєстрації Постачальником належним чином оформленої та незаблокованої податкової накладної в ЄРПН. Початок перебігу строку оплати починається з дня, наступного за днем оформлення ярлика на придатну продукцію.

Водночас, враховуючи ті обставини що відповідачем основна заборгованість в розмірі 224 615,00 грн. визнана, суд вважає за необхідне зазначити наступне.

Згідно з правилами статті 46 ГПК України, сторони користуються рівними процесуальними правами. Крім прав та обов`язків, визначених у статті 42 цього Кодексу, відповідач має право визнати позов (всі або частину позовних вимог) - на будь-якій стадії судового процесу.

Згідно з правилами частини 4 статті 191 ГПК України, у разі визнання відповідачем позову суд за наявності для того законних підстав ухвалює рішення про задоволення позову. Якщо визнання відповідачем позову суперечить закону або порушує права чи інтереси інших осіб, суд постановляє ухвалу про відмову у прийнятті визнання відповідачем позову і продовжує судовий розгляд.

З врахуванням вищенаведеного, приймаючи до уваги ті обставини що матеріалами справи стверджено поставку товару на суму позовних вимог про стягнення 224 615,00 грн. Докази оплати вказаного товару в матеріалах справи відсутні, а зважаючи на визнання відповідачем заборгованості у вказаному розмірі, суд робить висновок, що позовні вимоги в частині вимог про стягнення 224 615,00 грн. основного боргу підлягають задоволенню.

Щодо вимог про стягнення інфляційних втрат суд зазначає наступне.

Відповідно до ст. 625 Цивільного кодексу України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов`язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Індекс інфляції - це показник, що характеризує динаміку загального рівня цін на товари та послуги, які купуються населенням для невиробничого споживання, і його найменший період визначення складає місяць. Розмір боргу з урахуванням індексу інфляції визначається виходячи з суми боргу, що існувала на останній день місяця, в якому платіж мав бути здійснений, помноженої на індекс інфляції, визначений названою Державною службою, за період прострочення починаючи з місяця, наступного за місяцем, у якому мав бути здійснений платіж, і за будь-який місяць (місяці), у якому (яких) мала місце інфляція. При цьому в розрахунок мають включатися й періоди часу, в які індекс інфляції становив менше одиниці (тобто мала місце дефляція).

Передбачені вищевказаними нормами законодавства наслідки прострочення виконання боржником грошового зобов`язання у вигляді відшкодування інфляційних втрат та 3% річних, що нараховуються на суму основного боргу не є штрафними санкціями, а виступають способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення коштів внаслідок інфляційних процесів за весь час прострочення в їх сплаті та отриманні від боржника компенсації (плати) за користування ним коштами, належними до сплати кредиторові.

Позивач нарахував 3 158,33 грн інфляційних втрат.

Господарський суд перевірив розрахунок інфляційних втрат та визнав його арифметично та методологічно правильним, а вимогу обґрунтованою та такою, що підлягає задоволенню.

З врахуванням наведеного, суд робить висновок про наявність правових підстав для задоволення вимог про стягнення інфляційних втрат в сумі 3 158,33 грн.

Щодо нарахування позивачем пені в сумі 21 719,53 грн, суд зазначає наступне.

Дослідивши умови договору суд встановив, що останній не містить норм щодо відповідальності за не оплату поставленого товару у вигляді пені.

Відповідно до п. 9.1. договору визначено, що у випадку порушення строків поставки "Постачальник" (позивач) зобов`язується сплатити "Замовнику" пеню в розмірі 0,1% вартості непоставленої (недопоставленою) продукції за кожен день прострочення, при цьому, у випадку прострочення поставки (недопоставки) продукції понад тридцять діб, "Постачальник" додатково сплачує "Замовнику" штраф у розмірі 7% вказаної вартості.

Тобто, договір містить норму яка передбачає право нарахування пені замовником у зв`язку із порушенням строків поставки постачальником, однак вказана норма не наділяє будь-яку сторону договору правом на нарахування пені за несвоєчасне виконання саме грошового зобов`язання у вигляді оплати за поставлену продукцію.

Відповідно до пункту 3 частини 1 статті 611 ЦК України у разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема сплата неустойки.

Штрафними санкціями у Господарському кодексі України визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов`язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов`язання (частина 1 статті 230 Господарському кодексі України).

Відповідно до норм частини 1 статті 549 ЦК України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання.

Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов`язання за кожен день прострочення виконання (ч.ч. 2, 3 ст. 549 Цивільного кодексу України).

Згідно зі статтею 1 Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов`язань" платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін.

Стаття 3 Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов`язань" передбачає, що розмір пені, передбачений статтею 1 цього Закону, обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.

Мотивуючи нарахування пені позивач посилається на ЗУ "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов`язань", оскільки розмір пені за прострочення оплати товару договором не передбачений.

За ст. 231 ГК України законом щодо окремих видів зобов`язань може бути визначений розмір штрафних санкцій, зміни якого за погодженням сторін не допускається. У разі якщо розмір штрафних санкцій законом не визначено, санкції застосовується в розмірі, передбаченому договором. При цьому розмір санкцій може бути встановлено договором у відсотковому відношенні до суми не виконаної частини зобов`язання або у певній, визначені грошові сумі, або у відсотковому відношенні до суми зобов`язання незалежно від ступеня його виконання, або у кратному розмірі до вартості товарів (робіт, послуг).

У разі недосягнення згоди між сторонами щодо встановлення та розміру штрафних санкцій за порушення зобов`язання спір може бути вирішений в судовому порядку за заявою заінтересованої сторони відповідно до вимог цього Кодексу (ч. 5 ст. 231 ГК України)

За змістом наведених положень законодавства розмір пені за порушення грошових зобов`язань встановлюється в договорі за згодою сторін. У тому випадку, коли правочин не містить умов щодо розміру та бази нарахування пені або містить умову про те, що пеня нараховується відповідно до чинного законодавства, сума пені може бути стягнута лише в разі, якщо обов`язок та умови її сплати визначено певним законодавчим актом.

Отже, якщо умовами договору не встановлено розміру пені за порушення виконання грошового зобов`язання, то немає підстав для застосування такої міри відповідальності як договірна санкція.

Відповідна правова позиція викладена у постанові Великої Палати Верховного Суду від 10.12.2019 у справі №904/4156/18.

З огляду на зазначене, оскільки сторонами у договорі не погоджено штрафної санкції у вигляді пені за порушення строків оплати товару, зобов`язання відповідача є грошовим, тому вимоги позивача про стягнення 21 719,53 грн пені задоволенню не підлягають.

Відповідно до ст. 74 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи.

Згідно з ч. 1 ст. 76 ГПК України належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування.

Обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування (ч. 1 ст. 77 ГПК України).

Відповідно до ст. 86 ГПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

Висновки суду

За результатами з`ясування обставин, на які сторони посилалися як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були дослідженні в судовому засіданні, суд дійшов висновку про порушення майнових прав позивача, а відтак про наявність підстав для часткового задоволення позову, та про стягнення з Акціонерного товариства "Національна атомна енергогенеруюча компанія "Енергоатом" в особі філії відокремленого підрозділу "Рівненська атомна електрична станція" на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "МЕДІКА ФАРМ" - 224 615 грн. 00 коп. основного боргу та 3 158 грн. 33 коп. інфляційних втрат. У частині вимог про стягнення 21 719,53 грн пені в задоволенні позову належить відмовити.

Розподіл судових витрат

Згідно з ч. 1 ст. 123 ГПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи.

Разом з першою заявою по суті спору кожна сторона подає до суду попередній (орієнтовний) розрахунок суми судових витрат, які вона понесла і які очікує понести у зв`язку із розглядом справи (ч. 1 ст. 124 ГПК України).

Відповідно до п. 2 ч. 1 та п.1 ч.4 ст. 129 ГПК України судовий збір покладається у спорах, що виникають при виконанні договорів та з інших підстав, - на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог, інші судові витрати, пов`язані з розглядом справи покладаються, у разі часткового задоволення позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Розмір сплаченого судового збору згідно заявленої позивачем ціни позову складає 3 742,39 грн.

Відповідно до норм статті 130 ГПК України, у разі укладення мирової угоди до прийняття рішення у справі судом першої інстанції, відмови позивача від позову, визнання позову відповідачем до початку розгляду справи по суті суд у відповідній ухвалі чи рішенні у порядку, встановленому законом, вирішує питання про повернення позивачу з державного бюджету 50 відсотків судового збору, сплаченого при поданні позову.

Оскільки відповідач визнав наявну основну заборгованість до початку розгляду справи, суд вважає за необхідне повернути позивачу 50 % судового збору, який підлягав до розподілу.

Отже судовий збір в розмірі 1 871 грн. 19 коп. слід повернути позивачу на підставі статті 130 ГПК України. Решта судового збору в розмірі 1 871,20 грн. грн. покладається на відповідача.

Керуючись статтями 129, 130, 237-240 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

1. Позов задовольнити частково.

2. Стягнути з Акціонерного товариства "Національна атомна енергогенеруюча компанія "Енергоатом" (вул. Назарівська,3, м. Київ, 01032, код ЄДРПОУ 24584661) в особі філії Відокремленого підрозділу "Рівненська атомна електрична станція" (м. Вараш, Рівненська область, 34400, код ЄДРПОУ 05425046) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "МЕДІКА ФАРМ" (вул. Троїцька, буд. 21, м. Суми, Сумська область, 40022, ЄДРПОУ 43680698) - 224 615 (двісті двадцять чотири тисячі шістсот п`ятнадцять) грн 00 коп. основного боргу, 3 158 (три тисячі сто п`ятдесят вісім) грн 33 коп інфляційних витрат та 1 871 (одну тисячу вісімсот сімдесят одну) грн. 20 коп. судового збору. Наказ видати після набрання судовим рішенням законної сили.

3. Відмовити в задоволенні позову в частині вимог про стягнення 21 719,53 грн. пені.

4. Повернути Товариству з обмеженою відповідальністю "МЕДІКА ФАРМ" (вул. Троїцька, буд. 21, м. Суми, Сумська область, 40022, ЄДРПОУ 43680698) з державного бюджету України 1871 (одну тисячу вісімсот сімдесят одну) грн. 19 коп. судового збору, сплаченого згідно платіжної інструкції № 244 від 03 квітня 2024 р., оригінал якої знаходиться у матеріалах справи №918/469/24. Ухвалу видати після набрання судовим рішенням законної сили.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення господарського суду Рівненської області може бути оскаржене шляхом подання апеляційної скарги до Північно-західного апеляційного господарського суду в порядку встановленому ст.ст. 254, 256 - 259 Господарського процесуального кодексу України.

Повний текст рішення складено та підписано 28 травня 2024 року.

Суддя Бережнюк В.В.