Рішення

від 28.05.2024 по справі 922/1045/24

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Держпром, 8-й під`їзд, майдан Свободи, 5, м. Харків, 61022,

тел. приймальня (057) 705-14-14, тел. канцелярія 705-14-41, факс 705-14-41

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"28" травня 2024 р.м. ХарківСправа № 922/1045/24

Господарський суд Харківської області у складі

судді Чистякової І.О.

розглянувши за правилами спрощеного позовного провадження справу

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Торгівельно-консультаційна фірма ДОВІРА-М" (вул. Полтавський шлях 47/49, кв. 23, м. Харків, 61052, ідентифікаційний код 33605842) до Фізичної особи-підприємця Бережного Андрія Сергійовича ( АДРЕСА_1 , ідентифікаційний номер НОМЕР_1 ) про стягнення 11 026,03 грн без виклику учасників справи

ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю "Торгівельно-консультаційна фірма ДОВІРА-М" (позивач) звернулось до Господарського суду Харківської області із позовною заявою до фізичної особи-підприємця Бережного Андрія Сергійовича (відповідач) про стягнення боргу за електричну енергію (з урахуванням індексу інфляції) у розмірі 10 521,78 грн та 3% річних у розмірі 504,25 грн.

Крім того, позивач просить стягнути з відповідача судовий збір в сумі 3028,00 грн та розглянути справу за правилами спрощеного позовного провадження.

Позовні вимоги обгрунтовані неналежним виконанням відповідачем своїх зобов`язань за договором купівлі-продажу електричної енергії №304 від 19.10.2018 щодо своєчасної оплати вартості спожитої електричної енергії за лютий 2022 року.

Ухвалою Господарського суду Харківської області від 03.04.2024 прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі №922/1045/24. Вирішено здійснювати розгляд справи за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) учасників справи. Залучено до участі у справі 3-ю особу, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні позивача - Акціонерне товариство "Харківобленерго" (61037, місто Харків, вул. Плеханівська, буд. 149, ідентифікаційний код 00131954). Зобов`язано позивача не пізніше двох днів з дня вручення цієї ухвали направити 3-й особі копію позовної заяви разом з доданими до неї документами, докази чого надати суду протягом тридцяти днів з дня відкриття провадження у справі. Роз`яснено відповідачу, що згідно ст.251 ГПК України, відзив подається протягом п`ятнадцяти днів з дня вручення ухвали про відкриття провадження у справі. Встановлено позивачу строк для подання до суду відповіді на відзив із урахуванням вимог ст.166 ГПК України - п`ять днів з дня отримання відзиву. Встановлено відповідачу строк для подання заперечення із урахуванням вимог ст.167 ГПК України - п`ять днів з дня отримання відповіді на відзив. Встановлено 3-й особі строк для подання письмових пояснень щодо позову - 10 днів з дня отримання копії позовної заяви та доданих до неї документів; щодо відзиву на позов - 10 днів з дня отримання відзиву на позов.

10.04.2024 до суду від позивача надійшли докази надсилання 3-й особі копії позовної заяви разом з доданими до неї документами (вх.№9557).

16.04.2024 через підсистему "Електронний суд" 3-ю особою подано письмові пояснення щодо позову та відзиву (вх.№10059), в яких вона підтримує позов повністю.

22.04.2024 до суду від відповідача надійшов відзив на позовну заяву (вх.№10556), в якому він просить суд відмовити у задоволенні позовних вимог повністю, наполягаючи на тому, що позивач не скористався можливістю досудового врегулювання спору передбаченою чинним законодавством, оскільки жодної претензії або вимоги від позивача отримано не було у зв`язку з чим позивач умисно збільшив можливе фінансове навантаження на відповідача у вигляді суми сплаченого судового збору 3028,00 грн. Вважає наданий позивачем розрахунок штрафних санкцій незаконним, оскільки відповідно до частини 6 статті 232 Господарського кодексу України нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов`язання припиняється через 6 місяців від дня коли зобов`язання мало бути виконано. Відповідачем також зазначено, що нарахування боргу за постачання електроенергії припадає на початок повномасштабного вторгнення рф в Україну, постачання електроенергії позивачем здійснювалось до об`єкту підприємницької діяльності у місті Ізюм. Відповідно до Наказу МІНІСТЕРСТВА З ПИТАНЬ РЕІНТЕГРАЦІЇ ТИМЧАСОВО ОКУПОВАНИХ ТЕРИТОРІЙ УКРАЇНИ від 22.12.2022 № 309 місто Ізюм з 24.02.2022 перебувало під інтенсивними обстрілами, а в період з 01.04.2022 по 08.09.2022 перебувало в тимчасовій окупації. Відповідач вважає, що позивач порушуючи ч. 2 ст. 13-1 Закону України "Про забезпечення прав і свобод громадян та правовий режим на тимчасово окупованій території України" здійснював переміщення товарів (робіт, послуг) з іншої території України на тимчасово окуповану територію лініями електропередач. Відповідачем також зазначено, що на момент звільнення м. Ізюм від окупантів у приміщенні, в якому здійснювалась підприємницька діяльність були повністю знищені всі інфраструктури підведення та лічильники до них. Далі було прийнято рішення скласти новий договір купівлі-продажу електроенергії однак вже не з позивачем, оскільки позивач більше не надавав своїх послуг по місту Ізюм. При цьому, відповідач визнає суму боргу за договором купівлі-продажу електроенергії №304 від 19.10.2018 у розмірі 8 083,11 грн, зобов`язується сплатити за першої можливості з моменту надання позивачем своїх актуальних реквізитів для сплати та вважає, що позивачем безпідставно нараховано штрафні санкції, 3% річних, інфляційні втрати, оскільки на думку відповідача нарахування вказаних сум можна було уникнути шляхом своєчасного та належного повідомлення про розрахунок, який позивач провів самостійно за відсутності лічильника.

02.05.2024 до суду від позивача надійшла відповідь на відзив (вх.№11582), в якій він просить позовні вимоги задовольнити повністю та вважає викладені у відзиві аргументи відповідача необгрунтованими, виходячи з наступного. Відповідач вважає, що позивач умисно збільшив можливе фінансове навантаження на відповідача у вигляді суми сплаченого судового збору посилаючись на ч. 2 ст. 222 Господарського кодексу України, але згідно з цією нормою звернення з письмовою претензією це право, а не обов`язок позивача.

Щодо доводів відповідача про незаконний розрахунок штрафних санкцій позивачем зазначено, що позивачем взагалі не нараховано неустойку, штраф або пеню, а нараховано індекс інфляції та 3% річних щодо яких загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки згідно ст. 257 Цивільного кодексу України.

Позивачем також зазначено, що дійсно нарахування припадає на початок повномаштабного вторгнення рф в Україну, але враховано спожиту електричну енергію за лютий 2022 року коли відповідач користувався електроенергією та зобов`язаний був сплатити згідно з договором.

Позивач також вважає твердження відповідача про те, що позивач здійснював переміщення товарів (робіт, послуг) на тимчасово окуповану територію такими, що не відповідають дійсності та ніяк не порушує ч. 2 ст. 13-1 Закону "Про забезпечений прав і свобод громадян та правовий режим на тимчасово окупованій території України". Як зазначив сам відповідач, відповідно до Наказу Міністерства з питань реінтеграції тимчасово окупованих територій України від 22.12.2022 №309 місто Ізюм перебувало в тимчасовій окупації в період з 01.04.2022 по 08.09.2022, а поставка електроенергії була здійснена у лютому 2022 року. Даний факт підтверджується даними АТ "Харківобленерго" згідно довідки та наданих пояснень.

Щодо своєчасного та належного повідомлення відповідача про розрахунок позивачем зазначено, що розрахунки за спожиту електроенергію споживач з позивачем проводить на підставі переданих у відповідності до наведених вимог показів приладу обліку в порядку передбаченому умовами договору, незалежно від отримання споживачем від постачальника рахунку або акту за місяць поставки. Остаточний рахунок за спожиту електроенергію проводиться до 30-го числа місяця поставки, а акти формуються щомісяця до 10 числа місяця наступного за розрахунковим на підставі переданих споживачем відомостей про споживання електроенергії. За твердженням позивача, у зв`язку з тим, що відповідач відомостей позивачу не надав, акт було сформовано за наданими оператором системи розподілу - АТ "ХАРКІВОБЛЕНЕРГО".

Згідно з ч. 4 ст. 240 ГПК України у разі розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи суд підписує рішення без його проголошення.

Згідно зі ст. 248 ГПК України суд розглядає справи у порядку спрощеного позовного провадження протягом розумного строку, але не більше шістдесяти днів з дня відкриття провадження у справі.

Відповідно до ч. 1 ст. 252 ГПК України розгляд справи у порядку спрощеного позовного провадження здійснюється судом за правилами, встановленими цим Кодексом для розгляду справи в порядку загального позовного провадження, з особливостями, визначеними у цій главі.

Згідно з ч. 2 ст. 252 ГПК України розгляд справи по суті в порядку спрощеного провадження починається з відкриття першого судового засідання або через тридцять днів з дня відкриття провадження у справі, якщо судове засідання не проводиться.

Розглянувши подані документи і матеріали, об`єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, господарський суд встановив наступне.

Як убачається з матеріалів справи, між Товариством з обмеженою відповідальністю "Торгівельно-консультаційна фірма ДОВІРА-М" (Постачальник) та фізичною особою-підприємцем Бережним Андрієм Сергійовичем (Споживач) був укладений договір купівлі-продажу електроенергії № 304 від 19.10.2018 з додатками №1 від 19.10.2018 та №2 від 19.10.2018 (далі - договір).

Згідно з п.1.1. договору Постачальник здійснює продаж Споживачу електричної енергії в межах встановленої (дозволеної) потужності та в необхідному обсязі.

Відповідно до пп. 2.3.1 п. 2.3., 2.2.3. п. 2.2. договору Споживач зобов`язаний щомісяця, на підставі даних приладів обліку електроенергії, не пізніше встановленої дати оформлюватита надавати Постачальнику відомості про фактичні обсяги споживання електричної енергії, а Постачальник, зобов`язується щомісяця до 10 (десятого) числа місяця, наступного за розрахунковим, оформляти та надавати Споживачу акт здачі-прийняття електричної енергії.

Згідно з пп. 2.3.3 п. 2.3 та п.3.1. договору порядок розрахунків за електричну енергію визначено додатком №2 до Договору.

Відповідно до п. 6.1. договору договір набирає чинності з моменту його підписання сторонами та діє до 31 грудня 2018 року. Якщо не менше чим за один місяць до закінчення строку дії цього договору жодною із Сторін не буде заявлено про припинення його дії, договір вважається автоматично пролонгованим до 31 грудня наступного року.

Постачання електричної енергії здійснюється у відповідності з очікуваними місячними обсягами споживання електричної енергії, а Споживач згідно з пп. 2.3.3 п. 2.3 та п. 3.1. договору зобов`язується проводити оплату за електричну енергію відповідно до Додаткової угоди №2 від 19.10.2018 до даного договору.

Згідно з пунктами 3, 4 додаткової угоди №2 до договору Споживач здійснює передплату електроенергії до 1-го числа місяця поставки у розмірі 30% від вартості заявленого об`єму. Остаточний розрахунок за спожиту електроенергію проводиться до 30-го числа місяця поставки. Розрахунок за спожиту електроенергію здійснюється за тарифом: "тариф АК "Харківобленерго" + 4%".

У позовній заяві зазначено, що згідно з наданими оператором системи розподілу - АТ "ХАРКІВОБЛЕНЕРГО" даними щодо фактичних обсягів електричної енергії відповідачу проведено нарахування та сформовано акт здачі-прийняття робіт (надання послуг) за спожиту електричну енергію від 28.02.2022 за лютий 2022 року у розмірі 10 179,56 грн за спожитий обсяг 2 385 кВт*год електричної енергії, строк оплати якого відповідно порядку розрахунків за електричну енергію - 28.02.2022, строк (дата) формування заборгованості - 28.02.2022.

Проте як зазначено позивачем, внаслідок неналежного виконання відповідачем своїх зобов`язань за договором щодо своєчасної оплати спожитої електричної енергії за лютий 2022 року у відповідача станом на 01.03.2022 утворилась заборгованість за спожиту електричну енергію у розмірі 8 083,11 грн, що стало підставою для подання до суду цього позову про стягнення з відповідача на користь позивача заборгованості за спожиту електричну енергію у розмірі 8 083,11 грн, а також 3% річних у розмірі 504,25 грн за період з 01.03.2022 по 28.03.2024 та індексу інфляції у розмірі 2 438,67 грн за період з березня 2022 по лютий 2024 р.р., всього: 11 026,03 грн.

Надаючи правову кваліфікацію викладеним обставинам, з урахуванням правових підстав позовних вимог, суд виходить з наступного.

Статтею 11 ЦК України передбачено, що підставами виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Частина 1 ст. 626 ЦК України визначає договір як домовленість двох або більше сторін, що спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

Згідно зі ст. 629 ЦК України договір є обов`язковим для виконання сторонами.

Відповідно до ст. 525 ЦК України одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Згідно з ст. 526 ЦК України та ст. 193 ГК України зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог чинного законодавства.

Згідно з ч. ч. 1, 2 ст. 714 ЦК України за договором постачання енергетичними та іншими ресурсами через приєднану мережу одна сторона (постачальник) зобов`язується надавати другій стороні (споживачеві, абонентові) енергетичні та інші ресурси, передбачені договором, а споживач (абонент) зобов`язується оплачувати вартість прийнятих ресурсів та дотримуватись передбаченого договором режиму її використання, а також забезпечити безпечну експлуатацію енергетичного та іншого обладнання.

До договору постачання енергетичними та іншими ресурсами через приєднану мережу застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, положення про договір поставки, якщо інше не встановлено законом або не випливає із суті відносин сторін.

Згідно з ч. 1 ст. 712 ЦК України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов`язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов`язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов`язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.

Частина 2 ст. 712 ЦК України встановлює, що до договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Відповідно до ч. 1 ст. 662 ЦК України продавець зобов`язаний передати покупцеві товар, визначений договором купівлі-продажу.

Відповідно до ст. 655 ЦК України за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов`язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов`язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

Відповідно до ч. 1 ст. 530 ЦК України якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Відповідно до ст. 610 ЦК України порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Статтею 599 ЦК України встановлено, що зобов`язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.

Судом установлено, що позивач як Постачальник, виконав свої зобов`язання за договором належним чином, згідно акту здачі-прийняття робіт (надання послуг) за спожиту електричну енергію від 28.02.2022 за лютий 2022 року поставив відповідачу електричну енергію на суму у розмірі 10 179,56 грн в обсязі 2 385 кВт*год, проте відповідачем умови договору щодо своєчасної сплати вартості спожитої електричної енергії за лютий 2022 року у встановлені договором строки не виконано, внаслідок чого у відповідача станом на 01.03.2022 утворилась заборгованість у розмірі 8 083,11 грн, розмір якої визнається відповідачем у відзиві на позовну заяву.

Згідно зі ст. 73 ГПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Відповідно до статті 74 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Згідно з ч. 1 статті 86 ГПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

Принцип рівності сторін у процесі вимагає, щоб кожній стороні надавалася розумна можливість представляти справу в таких умовах, які не ставлять цю сторону у суттєво невигідне становище відносно другої сторони (п.87 Рішення Європейського суду з прав людини у справі "Салов проти України" від 06.09.2005).

У Рішенні Європейського суду з прав людини у справі "Надточий проти України" від 15.05.2008 зазначено, що принцип рівності сторін передбачає, що кожна сторона повинна мати розумну можливість представляти свою сторону в умовах, які не ставлять її в суттєво менш сприятливе становище в порівнянні з опонентом.

Змагальність означає таку побудову судового процесу, яка дозволяє всім особам - учасникам певної справи відстоювати свої права та законні інтереси, свою позицію у справі.

Принцип змагальності є процесуальною гарантією всебічного, повного та об`єктивного з`ясування судом обставин справи, ухвалення законного, обґрунтованого і справедливого рішення у справі.

Зважаючи на вимоги вищезазначених норм, а також ураховуючи те, що відповідачем у відзиві на позов визнано суму заборгованості за спожиту електричну енергію у розмірі 8 083,11 грн, суд вважає позовні вимоги щодо стягнення з відповідача заборгованості за спожиту електричну енергію у розмірі 8 083,11 грн обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.

Щодо вимог про стягнення 3% річних у розмірі 504,25 грн за період з 01.03.2022 по 28.03.2024 та індексу інфляції у розмірі 2 438,67 грн за період з березня 2022 по лютий 2024 р.р., суд зазначає наступне.

За нормами ст. 610 ЦК України порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Згідно зі ст. 611 ЦК України у разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом.

Відповідно до ч. 2 ст. 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

При цьому, суд звертає увагу відповідача, що до правових наслідків порушення грошового зобов`язання, передбачених ст. 625 ЦК України, застосовується загальний строк позовної давності тривалістю у три роки (ст. 257 ЦК України). Стягнення 3% річних та інфляційних витрат можливо до моменту фактичного виконання зобов`язання та обмежується останніми 3 роками, які передували подачі позову.

Ураховуючи те, що матеріалами справи підтверджено факт порушення відповідачем строків оплати спожитої електричної енергії, суд дійшов висновку, що позивачем правомірно нараховано 3% річних за період з 01.03.2022 по 28.03.2024 та індекс інфляції за період з березня 2022 по лютий 2024 р.р. на суму простроченої заборгованості у розмірі 8 083,11 грн.

При цьому, посилання відповідача на те, що позивачем безпідставно нараховано 3% річних та індекс інфляції, є необґрунтованим та не приймається судом до уваги, зважаючи на таке.

Як вказано судом вище, відповідно до ч. 1 ст. 628 ЦК України зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Згідно зі ст. 629 ЦК України договір є обов`язковим для виконання сторонами.

Отже відповідач уклавши з позивачем вказаний Договір на відповідних умовах, зобов`язаний нести всі ризики, пов`язані з порушенням власних зобов`язань і саме на підставі вказаного договору позивач отримав право здійснювати, зокрема, нарахування 3 % річних та індексу інфляції.

А відтак твердження відповідача щодо відсутності його вини у невиконанні зобов`язань за спірним договором, є безпідставними та необгрунтованими.

Перевіривши розрахунок 3% річних за період з 01.03.2022 по 28.03.2024 та індексу інфляції за період з березня 2022 по лютий 2024 р.р., суд дійшов висновку, що позовні вимоги щодо стягнення з відповідача 3% річних у розмірі 504,25 грн та індексу інфляції у розмірі 2 438,67 грн є обгрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.

Ураховуючи те, що позов задоволено повністю, відповідно до п. 2 ч. 1 ст. 129 ГПК України, судові витрати зі сплати судового збору покладаються на відповідача повністю у розмірі 3028,00 грн.

На підставі викладеного та керуючись ст. 6, 8, 19, 124, 129 Конституції України, ст. 6, 11, 509, 525, 526, 530, 551, 610-612, 625, 599, 627-629, 655, 692, 712, 714 Цивільного кодексу України, ст. 193 Господарського кодексу України та ст. 4, 20, 73, 74, 77, 129, 233, 236-241, 252 Господарського процесуального кодексу України, суд -

ВИРІШИВ:

Позов задовольнити повністю.

Стягнути з Фізичної особи-підприємця Бережного Андрія Сергійовича ( АДРЕСА_1 , ідентифікаційний номер НОМЕР_1 ) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Торгівельно-консультаційна фірма ДОВІРА-М" (вул. Полтавський шлях 47/49, кв. 23, м. Харків, 61052, ідентифікаційний код 33605842, п/р НОМЕР_2 в ХОУ ВАТ "Державний Ощадбанк України", МФО 351823) борг за електричну енергію (з урахуванням індексу інфляції) у розмірі 10 521,78 грн, 3% річних у розмірі 504,25 грн, а також судовий збір у розмірі 3 028,00 грн.

Після набрання рішенням законної сили видати наказ в установленому порядку.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення може бути оскаржене безпосередньо до Східного апеляційного господарського суду протягом двадцяти днів з дня складання повного тексту рішення відповідно до ст. 256, 257 Господарського процесуального кодексу України та з урахуванням п.п. 17.5 п.17 Перехідних положень Кодексу.

Учасники справи можуть одержати інформацію по справі зі сторінки на офіційному веб-порталі судової влади України в мережі Інтернет за веб-адресою http://court.gov.ua/.

Повне рішення складено "28" травня 2024 р.

СуддяІ.О. Чистякова