Рішення

від 15.05.2024 по справі 922/44/24

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Держпром, 8-й під`їзд, майдан Свободи, 5, м. Харків, 61022,

тел. приймальня (057) 705-14-14, тел. канцелярія 705-14-41, факс 705-14-41

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

15.05.2024м. ХарківСправа № 922/44/24

Господарський суд Харківської області у складі:

судді Шарко Л.В.

при секретарі судового засідання Корнух В.О.

розглянувши в порядку загального позовного провадження справу

за позовом Новобаварської окружної прокуратури міста Харкова в інтересах держави, в особі Харківської обласної ради, м. Харків Департаменту охорони здоров`я Харківської обласної державної (військової) адміністрації, м. Харків Північно-східного офісу Держаудитслужби, м. Харків до 1)Товариства з обмеженою відповідальністю "Збут-Енерго Плюс", м. Харків 2) Комунального некомерційного підприємства Харківської обласної ради "Обласний госпіталь ветеранів війни", м. Харків про визнання недійсними угод та стягнення 119195,85 грн. за участю представників:

позивача (Харківської обласної ради) - не з`явився

позивача (Департамент охорони здоров`я Харківської обласної державної (військової) адміністрації) - не з`явився

позивача (Північно-східного офісу Держаудитслужби) - не з`явився

1-го відповідача - Олеся МАРЧЕНКО (адвокат)

2-го відповідача - Віталій ГОДУНОВ (адвокат),

прокурора - Леонід ЛАХТЮК (посвідчення)

ВСТАНОВИВ:

Новобаварська окружна прокуратура міста Харкова в інтересах держави в особі Харківської обласної ради, Департаменту охорони здоров`я Харківської обласної державної (військової) адміністрації, Північно-східного офісу Держаудитслужби звернулась до Господарського суду Харківської області з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "Збут-Енерго Плюс", в якому просить:

- визнати недійсною додаткову угоду № 3 від 19.01.2022 до договору про постачання електричної енергії споживачу № 1/22-ЗП від 20.12.2021,

- визнати недійсною додаткову угоду № 4 від 20.01.2022 до Договору про постачання електричної енергії споживачу № 1/22-ЗП від 20.12.2021,

- визнати недійсною додаткову угоду № 5 від 04.10.2022 до Договору про постачання електричної енергії споживачу № 1/22-ЗП від 20.12.2021.

- стягнути з ТОВ "ЗБУТ-ЕНЕРГО ПЛЮС" на користь Харківської обласної ради кошти в сумі 119195,85 грн.

Ухвалою від 08.01.2024 прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі №922/44/24 за правилами загального позовного провадження. Залучено до участі у справі в якості 3-ї особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача - Комунальне некомерційне підприємство Харківської обласної ради "Обласний госпіталь ветеранів війни".

12.01.2024 від Департаменту охорони здоров`я Харківської обласної державної (військової) адміністрації надійшли додаткові пояснення по справі в яких вказав, що ДОЗ ХОД(В)А не є стороною договору про постачання електричної енергії №1/22-ЗП від 20.12.2020, а тому не може надавати оцінку щодо правомірності чи неправомірності дій будь-якої із сторін - учасників правочинів; просить суд справу № 922/44/24 розглядати за відсутності представника ДОЗ ХОД(В)А.

23.01.2024 від Північно-східного офісу Держаудитслужби надійшли додаткові пояснення, в яких вказано про те, що перевірка закупівель та моніторинг процедур закупівель, зазначеної у позові закупівлі, не проводились; тому, надати ґрунтовні пояснення з приводу порушень, виявлених Новобаварською окружною прокуратурою міста Харкова та зазначених в позовній заяві по справі № 922/44/24, не вбачається за можливе. Північно-східний офіс Держаудитслужби просить розгляд справи № 922/44/24 здійснювати без участі представника Північно-східного офісу Держаудитслужби.

21.02.2024 від відповідача (ТОВ "Збут-Енерго Плюс") надійшов відзив на позовну заяву.

26.02.2024 від прокурора надійшла відповідь на відзив відповідача (ТОВ "Збут-Енерго Плюс").

06.03.2024 від відповідача (ТОВ "Збут-Енерго Плюс") надійшли заперечення на відповідь на відзив.

Підготовче провадження по справі №922/44/24 було продовжено на 30 днів по 07.04.2024 та відкладено підготовче засідання протокольною ухвалою суду, яка занесена до протоколу підготовчого засідання від 07.03.2024.

Ухвалою від 04.04.2024 за клопотанням прокурора (вх. №8619 від 01.04.2024) залучено до участі у справі в якості співвідповідача - Комунальне некомерційне підприємство Харківської обласної ради "Обласний госпіталь ветеранів війни" (код ЄДРПОУ 02003617. Виключено зі складу третіх осіб Комунальне некомерційне підприємство Харківської обласної ради "Обласний госпіталь ветеранів війни". Закрито підготовче провадження та призначено справу до судового розгляду по суті.

24.04.2024 від відповідача (Комунальне некомерційне підприємство Харківської обласної ради "Обласний госпіталь ветеранів війни") надійшов відзив на позовну заяву.

02.05.2024 від прокурора надійшла відповідь на відзив (КНП ХОР "Обласний госпіталь ветеранів війни").

08.05.2024 від відповідача (КНП ХОР "Обласний госпіталь ветеранів війни") надійшли заперечення на відповідь на відзив.

Прокурор в судовому засіданні 15.05.2024 підтримав позовні вимоги, просив суд позов задовольнити.

Представник позивача (Харківської обласної ради) в судове засідання 15.05.2024 не з`явився.

Представник позивача (Департамент охорони здоров`я Харківської обласної державної (військової) адміністрації) в судове засідання 15.05.2024 не з`явився.

Представник позивача (Північно-східного офісу Держаудитслужби) в судове засідання 15.05.2024 не з`явився.

Представник відповідача (ТОВ "Збут-Енерго Плюс") в судовому засіданні 15.05.2024 проти позову заперечував повністю.

Представник відповідача (КНП ХОР "Обласний госпіталь ветеранів війни") в судовому засіданні 15.05.2024 проти позову заперечував повністю, просив суд відмовити в задоволенні позову.

Враховуючи те, що одним з принципів судочинства є свобода в наданні сторонами суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості, суд вважає, що господарським судом, в межах наданих ним повноважень, створені належні умови для надання сторонами доказів та здійснені всі необхідні дії щодо витребування додаткових доказів, та вважає за можливе розглянути справу за наявними у ній та додатково поданими на вимогу суду матеріалами та документами.

Розглянувши матеріали справи, повно та всебічно дослідивши обставини та докази на їх підтвердження, судом встановлено наступне.

За твердженнями прокурора, опрацюванням даних, оприлюднених на веб-порталі "Рrоzоrrо - публічні закупівлі», встановлено, що Комунальне некомерційне підприємство Харківської обласної ради "Обласний госпіталь ветеранів війни" (далі КНП ХОР "Обласний госпіталь ветеранів війни") оголошено про проведення процедури закупівлі електричної енергії у обсязі 330000 кВт/год за ДК 021:2015-09310000-5 - "Електрична енергія" з очікуваною вартістю 1613134,44 грн. Замовником 18.11.2021 розміщено на вказаному веб-порталі оголошення про проведення відкритих торгів за номером № UА-2021-11-18- 009857-а. Строк поставки товару до 31.12.2022.

Згідно форми реєстру отриманих тендерних пропозицій по тендеру № UА-2021-11-18-009857-а у проведені закупівлі прийняли участь наступні учасники:

- ТОВ "ЗБУТ-ЕНЕРГО ПЛЮС" (код ЄДРПОУ - 43709245) з остаточною пропозицією 1536000,00 грн.

- ТОВ "БІОТЕК ГРУП УКРАЇНА" (код ЄДРПОУ - 42451510) з остаточною пропозицією 1584000,00 грн.

- ТОВ "ПАРАЕНЕРГОЛАР" (код ЄДРПОУ - 44230180) з остаточною пропозицією 1607760,00 грн.

За результатом проведення торгів переможцем вказаного аукціону обрано ТОВ "ЗБУТ-ЕНЕРГО ПЛЮС" - з остаточною пропозицією 1593900,00 грн з ПДВ, з ціною 4,654545 грн. за кВт/год з ПДВ в обсязі 330000 кВт/год.

Як наслідок, між ТОВ "ЗБУТ-ЕНЕРГО ПЛЮС" (далі - постачальник, відповідач) та КНП ХОР "Обласний госпіталь ветеранів війни" (далі - споживач) 20.12.2021 укладено договір про постачання електричної енергії споживачу № 1/22-ЗП (далі - договір).

Відповідно до п. 3.3. договору, місце постачання електричної енергії - межа балансової належності між оператором системи розподілу та споживачем.

Точка розподілу електричної енергії знаходиться за адресою: вул. Врубеля, будинок 42-А, м. Харків, Харківська обл., Україна, 61019.

Сторони дійшли згоди щодо ціни електричної енергії за 1 кВт/год, визначивши її у розмірі 4,654545 грн. з ПДВ.

Згідно п. п. 5.З., 5.4. Договору, ціна товару включає в себе вартість послуг оператора системи передачі щодо надання послуг з передачі електричної енергії, які необхідні для виконання цього Договору. Ціна товару не включає вартість послуг з розподілу електричної енергії. Вказані послуги оплачуються Споживачем окремо.

Відповідно до п. 2.2. Договору, обов`язковою умовою для постачання електричної енергії Споживачу є наявність у нього укладеного в установленому порядку з оператором системи договору про надання послуг з розподілу, на підставі якого Споживач набуває право отримувати послугу з розподілу електричної енергії.

Загальна вартість усього договору складає 1536000,00 грн., у томі числі ПДВ 256000,00 грн. (п. 5.1. Договору).

Додатком 2 до Договору (специфікацією) передбачений плановий обсяг передачі електричної енергії - 330000 кВт/год.

Договір вважається укладеним та дійсним з моменту його підписання упоноваженими предстаниками Сторін та скріплення їх підписів печатками (у разі їх наявності) та набуває чинності з 01 січня 2022 року і діє до 31 грудня 2022 року, а в частині проведення розрахунків - до їх повного здійснення, (п. 13.1 Договору)

Відповідно до п. 3.4. Договору, період постачання електричної енергії за цим Договором до по 31 грудня 2022 року.

Згідно тендерної документації та Договору, джерело фінансування закупівлі № UА-2021-11-18-009857-а - кошти місцевого бюджету.

Бюджетні зобов`язання та платежі здійснюються лише за наявності у Споживача відповідного бюджетного призначення. Оплата вартості електричної енергії за Договором здійснюється Споживачем шляхом перерахування коштів на рахунок Постачальниками. 5.12. Договору)

Відповідно до п.п. 5.5., 5.6. Договору, ціна за одиницю товару та загальна ціна цього Договору може змінюватися з дотриманням Сторонами норм, передбачених статтею 41 Закону України "Про публічні закупівлі". Зміну ціни за одиницю товару та загальної ціни цього договору Сторони оформлюються шляхом підписання додаткової угоди до договору, яка набуває чинності з дати її підписання, якщо інше не передбачено додатковою угодою, та є невідємною частиною договору. Ціна за одиницю товару може збільшуватися протягом дії договору до 10 відсотків у разі коливання ціни такого товару на ринку, за умови, що зазначена зміна не призведе до збільшення суми, визначеної в договорі.

Крім того, пунктом 13.2. Договору передбачено, що істотні умови договору про закупівлю не можуть змінюватися після його підписання до виконання зобов`язань Сторонами в повному обсязі, крім випадків, передбачених статтею 41 Закону України "Про публічні закупівлі".

Так, у подальшому між Споживачем та Постачальником укладено:

- додаткову угоду № 1 від 24.12.2021, згідно з якою внесені зміни до пунктів Розділів 3, 5, 6, 7, 9, 10, 13 Договору про постачання електричної енергії № 1.1/22-ЗП від 20.12.2021;

- додаткову угоду № 2 від 17.01.2022, згідно з якою внесені зміни у пункт 5.1. розділу 5 Договору про постачання електричної енергії № 1/22-ЗП від 20.12.2021;

- додаткову угоду № 3 від 19.01.2022, згідно з якою ціна за 1 кВт/год електричної енергії становила 4,71659745 грн/кВт*год. з урахуванням ПДВ; обсяг (плановий) електричної енергії становить 325 658,489 кВт*год. Тобто ціна електричної енергії зросла на 0,0620 грн. за 1 кВт*год або на 1,33 % порівняно з умовами Договору про постачання електричної енергії № 1/22-ЗП від 20.12.2021. Початок строку дії додаткової угоди № 3 від 19.01.2022- з 01.01.2022 на підставі ч. 3 ст. 631 ЦК України;

- додаткову угоду № 4 від 20.01.2022, згідно з якою ціна за 1 кВт/год електричної енергії становила 5,07363 грн/кВт*год з урахуванням ПДВ; обсяг (плановий) електричної енергії становить 303 303,378 кВт*год. Тобто ціна електричної енергії зросла на 0,4190 грн. за 1 кВт/год або на 7,56 % порівняно з умовами додаткової угоди № 3 від 19.01.2022 та на 9,00% порівняно з первинними умовами Договору про постачання електричної енергії № 1/22-ЗП від 20.12.2021. Початок строку дії додаткової угоди № 4 від 20.01.2022- з 10.01.2022 на підставі ч. 3 ст. 631 ЦК України;

- додаткову угоду № 5 від 04.10.2022, згідно з якою ціна за 1 кВт/год електричної енергії становила 5,53902 грн/кВт*год з урахуванням ПДВ; обсяг (плановий) електричної енергії становить 295 432,843 кВт*год. Тобто ціна електричної енергії зросла на 0,8844 грн. за 1 кВт/год або на 9,17 % порівняно з умовами додаткової угоди № 4 від 20.01.2022 та на 19,00% порівняно з первинними умовами Договору про постачання електричної енергії № 1/22-ЗП від 20.12.2021. Початок строку дії додаткової угоди № 5 від 04.10.2022- з 01.10.2022 на підставі ч. З ст. 631 ЦК України;

- додаткову угоду № 6 від 21.12.2022, згідно якої розірвано договір про постачання електричної енергії № 1/22-ЗП від 20.12.2021, загальна ціна договору з ПДВ становить 1275017,23 грн.

При цьому, як стверджує прокурор, оспорювані окремі додаткові угоди укладені впродовж стислого терміну, зокрема, додаткові угоди № 3 від 19.01.2021 та № 4 від 20.01.2021 укладені з різницею в один день.

Прокурор вказує, що внаслідок укладення додаткових угод № 3 від 19.01.2022, № 4 від 20.01.2022, № 5 від 04.10.2022 ціну за 1 кВт/год електричної енергії збільшено з 4,65454545 грн до 5,53902 грн. (з ПДВ) за 1 кВт/год, тобто на 0,8844 грн. (19,00 % від первинної ціни), а обсяг постачання електричної енергії зменшено з 330000 кВт до 295432,843 кВт, що на 34567,157 кВт, менше від запланованого.

Загальний обсяг фактично поставленого товару - електричної енергії (з врахуванням всіх додаткових угод) становить 248321 кВт, що на 81679 кВт менш, ніж встановлено первісними умовами договору про постачання електричної енергії № 1/22-ЗП від 20.12.2021.

Прокурор стверджує, що при укладенні вищевказаних додаткових угод до договору про постачання електричної енергії № 1/22-ЗП від 20.12.2021 порушено вимоги Закону України "Про публічні закупівлі", з огляду на наступне.

В позові прокурор вказує, що підстави внесення змін до істотних умов договору про постачання електричної енергії № 1/22-ЗП від 20.12.2021 в частині збільшення ціни за одиницю товару обґрунтовуються наступними документами:

В якості обґрунтування при укладанні додаткової угоди № 3 від 19.01.2022 до Договору про постачання електричної енергії № 1/22-ЗП від 20.12.2021 ТОВ "ЗБУТ-ЕНЕРГО ПЛЮС" направлявся лист Споживачу № 757/72 від 10.01.2022 з посиланням на постанову НКРЕКП від 01.12.2021 № 2454 "Про встановлення тарифу на послуги з передачі електричної енергії ПРАТ "НЕК "УКРЕНЕРГО", якою запропоновано змінити ціну з 01.01.2022 в бік збільшення на підставі п. 7 ч. 5 ст. 41 Закону України "Про публічні закупівлі".

Однак, як вказує прокурор, посилання ТОВ "ЗБУТ-ЕНЕРГО ПЛЮС" на постанову НКРЕКП від 01.12.2021 № 2454 "Про встановлення тарифу на послуги з передачі електричної енергії ПРАТ "НЕК "УКРЕНЕРГО", в обґрунтування необхідності зміни істотних умов договору в частині підвищення ціни за 1 кВт/год на підставі п. 7 ч. 5 ст. 41 Закону України "Про публічні закупівлі", під час укладення додаткової угоди №3 від 19.01.2022 є необґрунтованим, з огляду на наступне.

За змістом п. 7 ч. 4 ст. 41 Закону України "Про публічні закупівлі" вбачається, що для того, щоб вплинути на договірні відносини між сторонами, зміна регульованих цін (тарифів) має відбутися після підписання договору та до повного його виконання.

Відповідно до п. 13.1. до договору про постачання електричної енергії № 1/22-ЗП від 20.12.2021, договір набуває чинності з 01 січня 2022 та діє до 31 грудня 2021, а в частині розрахунків діє до повного виконання сторонами взятих на себе зобов`язань за цим договором.

Заяву-приєднання (Додаток 1 до договору) акцептовано споживачем 28.12.2021.

Водночас, як зазначає прокурор, вищезазначена Постанова НКРЕКП набрала чинності 01.01.2022, відомо про останню було щє з дати оприлюднення її на офіційних веб-сайтах органів державної влади України 01.12.2021, тобто до кінцевого строку подання тендерних пропозицій - 04.12.2021 та надання постачальником своєї тендерної пропозиції та до укладення договору (початку строку його дії - 01.01.2022. Тобто, жодних змін регульованих тарифів на послуги з передачі електричної енергії протягом строку дії договору (з моменту його підписання) не відбувалось.

Крім того, прокурор зазначає, що процедура закупівлі була оголошена 18.11.2021, а пропозиція учасника ТОВ "ЗБУТ-ЕНЕРГО ПЛЮС" була подана 25.11.2021. При цьому, строк подання тендерних пропозицій у закупівлі було визначено до 04.12.2021.

01.12.2021 НКРЕКП прийняла Постанову №2454, яку було оприлюднено на офіційному веб-сайті регулятора 01.12.2021.

Відповідно до ч. 2 ст. 24 Закону України "Про публічні закупівлі", Замовник має право з власної ініціативи або за результатами звернень учасників внести зміни до тендерної документації. У разі внесення змін до тендерної документації строк для подання тендерних пропозицій продовжується. Проте, Замовником відповідних змін внесено не було.

Частина 8 ст. 26 Закону України "Про публічні закупівлі", а також умови Тендерної документації на відкриті торги № UА-2021-11-18-009857-а передбачає, що Учасник процедури закупівлі має право внести зміни до своєї тендерної пропозиції або відкликати її до закінчення кінцевого строку її подання без втрати свого забезпечення тендерної пропозиції. Такі зміни або заява про відкликання тендерної пропозиції враховуються, якщо вони отримані електронною системою закупівель до закінчення кінцевого строку подання тендерних пропозицій.

Проте, за твердженнями прокурора, ТОВ "ЗБУТ-ЕНЕРГО ПЛЮС", усвідомлюючи, що у разі врахування ним постанови НКРЕКП та зміни своєї тендерної пропозиції в бік збільшення, вона стане менш економічно вигідною та він може не перемогти у закупівлі. Так, під час проведення засідання тендерного комітету 07.12.2021 тендерна пропозиція ТОВ "ЗБУТ-ЕНЕРГО ПЛЮС" була визнана найбільш економічно вигідною, у зв`язку з чим зазначене ТОВ отримало перемогу.

Про необхідність зміни ціни на підставі Постанови НКРЕКП № 2454 від 01.12.2021 Постачальник повідомив замовника своїм листом від 10.01.2022 (через 10 днів після укладення договору) із їх застосуванням з 01.01.2022.

Прокурор зазначає, що вказаним грубо порушено вимоги п. 4 ч. 3 ст. 57 Закону України "Про ринок електричної енергії"; п. 3.1.1 ПРРЕЕ, п. 3.2.4. ПРРЕЕ, пп. 40 п.2.2 Ліцензійних умов провадження господарської діяльності з постачання електричної енергії споживачу щодо обов`язку електропостачальника у чіткий та прозорий спосіб інформувати своїх споживачів про зміну будь-яких умов договору постачання електричної енергії споживачу (у тому числі комерційної пропозиції) не пізніше ніж за 20 днів до їх застосування з урахуванням інформації про право споживача розірвати договір; п. 11 ч. 1 ст. 58 вказаного Закону щодо права споживача отримувати від відповідного електропостачальника повідомлення про його наміри внести зміни до будь-яких умов договору постачання електричної енергії споживачу не пізніше ніж за 20 днів до внесення.

Згідно додаткової угоди № 3 від 19.01.2022, сторони погодили застосувати умови Додаткової угоди до відносин між ними, які виникли з 01.01.2022 (На підставі ч. 3 ст. 631 ЦК України), що також свідчить про недобросовісність дій ТОВ "ЗБУТ-ЕНЕРГО ПЛЮС" та відсутність наміру поставляти електричну енергію за ціною згідно умов первинного договору про постачання електричної енергії № 1/22-ЗП від 20.12.2021.

Окрім того, згідно актів прийому-передачу та платіжних доручень ТОВ "ЗБУТ-ЕНЕРГО ПЛЮС" не поставило Споживачу жодного кВт електричної енергії за первинною ціною 4,65454545 грн. за 1 кВт/год.

Прокурор вказує, що відповідно до частини першої статті 651 ЦК України зміна договору допускається лише за згодою сторін, якщо інше не встановлено договором або законом. Закон України "Про публічні закупівлі" не містить виключень з цього правила (Постанови Верховного Суду від. 18.06.2021 у справі №927/491/19 від 18.01.2022 у справі 910/15786/21).

При цьому, закон пов`язує можливість внесення змін до договору безпосередньо не з наявністю істотної зміни обставин, а з наявністю чотирьох умов, визначених ч. 2 ст. 652 ЦК України, при істотній зміні обставин (відповідна позиція неодноразово висловлювалася Верховним Судом, зокрема, у Постановах у справах № 911/537/19, № 916/1921/18, № 926/708/18, № 910/5573/19, від 21.07.2021 у справі № 912/3323/20).

Таким чином, як вказує прокурор, будь-яке внесення змін до істотних умов договору розуміється законодавцем не як правило, а як виняткова, виключна ситуація, зумовлена непередбачуваними для сторін під час укладення договору обставинами. В даному випадку, сукупності чотирьох умов, визначених ст. 652 ЦК України, одночасно необхідних для внесенні змін до істотних умов договору, додержано не було, зокрема, зміна обставин настала не після, а до укладення договору (під час проведення процедури закупівлі).

Водночас, за твердженнями прокурора, сторони не вжили жодних заходів під час проведення процедури закупівлі, щоб привести тендерну документацію та пропозицію у відповідність до постанов НКРЕКП, під час укладення договору були достеменно обізнані про їх зміну, що свідчить про зловживання правом на зміну умов договору.

Відповідно, прокурор стверджує, що додаткова угода № 3 від 19.01.2022 укладена з порушенням п. 7 ч. 5 ст. 41 Закону України "Про публічні закупівлі", ст. 652 ЦК України.

Прокурор, також, вказує, що якості обґрунтування при укладанні додаткової угоди № 4 від 20.01.2022 до договору про постачання електричної енергії № 1/22-ЗП від 20.12.2021, сторони зазначають п. 2 ч. 5 ст. 41 Закону України "Про публічні закупівлі".

Так, постачальник у своєму листі від 10.01.2022 за вих. № 757/82 посилається на довідку Харківської торгово-промислової палати від 10.01.2022 № 18/22.

Пунктом 3 додаткової угоди передбачено, що вона діє з 10.01.2022 (на підставі ч. 3 ст. 631 ЦК України). Вказаною угодою підвищено ціну до 5,07363 грн. з 1 кВт*год з ПДВ (4,228025 грн. з 1 кВт*год без ПДВ).

Прокурор зазначає, що у наданій довідці № 18/22 наведено лише інформацію щодо середньозважених цін на електричну енергію за період з 01-05 січня 2022 року та 06-10 січня 2022 року і на цій підставі робить висновок про зростання цін на ринку. У довідці зазначено, що вона носить виключно фактографічно-інформаційний характер. Так, у довідці Харківської торгово-промислової палати відсутні дані про коливання електроенергії на ринку, зокрема не наведено розрахунок вартості електроенергії станом на попередні календарні дати, не наведено динаміку зміни ціни в бік збільшення або зменшення.

Відтак, на переконання прокурора, довідка Харківської торгово-промислової палати від 10.01.2022 № 18/22 не може виступати в якості належного і беззаперечного підтвердження коливання ціни на електроенергію на ринку та його не може бути розцінено як достатнє обґрунтування необхідності внесення змін до договору про постачання електричної енергії № 1/22-ЗП від 20.12.2021 в частині збільшення ціни. Отже, вказана цінова довідка за своїм змістом та суттю є лише документом довідково-інформаційного характеру та фактично дублює дані із сайту ДП "Оператор ринку", в якому не міститься точної інформації про коливання цін на електричну енергію станом як на момент звернення товариства про внесення змін до договору, так і на момент підписання спірної додаткової угоди.

Як вказує прокурор, вищезазначене свідчить про те, що укладанням додаткової угоди № 4 від 20.01.2022 безпідставно підвищена ціна на електричну енергію.

Також, в позові прокурор вказує, що в якості обґрунтування при укладанні додаткової угоди № 5 від 04.10.2022 до договору про постачання електричної енергії № 1/22-ЗП від 20.12.2021, сторони зазначають п. 2 ч. 5 ст. 41 Закону України "Про публічні закупівлі". Постачальник у своєму листі від 03.10.2022 за вих. № 78/10 посилається на довідку Харківської торгово-промислової палати від 03.10.2022 № 714-2/22. Пунктом 3 додаткової угоди передбачено, що вона діє з 01.10.2022 (на підставі ч. 3 ст. 631 ЦК України). Вказаною угодою підвищено ціну до 5,53902 грн. з 1 кВт*год з ПДВ (4,61585 грн. з 1 кВт*год без ПДВ). У наданій ціновій довідці № 714-2/22 наведено лише інформацію щодо середньозважених цін на електричну енергію за період з 06-10 січня 2022 року та 01-30 вересня 2022 року, на цій підставі робить висновок про зростання цін на ринку. У довідці зазначено, що вона носить виключно фактографічно-інформаційний характер. Так, на переконання прокурора, у довідці Харківської торгово-промислової палати відсутні дані про коливання електроенергії на ринку, зокрема, не наведено розрахунок вартості електроенергії станом на попередні календарні дати, не наведено динаміку зміни ціни в бік збільшення або зменшення.

Відтак, за твердженнями прокурора, довідка Харківської торгово-промислової палати від 03.10.2022 № 714-2/22 не може виступати в якості належного і беззаперечного підтвердження коливання ціни на електроенергію на ринку та його не може бути розцінено як достатнє обґрунтування необхідності внесення змін до Договору про постачання електричної енергії № 1/22-ЗП від 20.12.2021 в частині збільшення ціни.

Отже, як вказує прокурор, вказана цінова довідка за своїм змістом та суттю є лише документом довідково-інформаційного характеру та фактично дублює дані із сайту ДП "Оператор ринку", в якому не міститься точної інформації про коливання цін на електричну енергію станом як на момент звернення товариства про внесення змін до договору, так і на момент підписання спірної додаткової угоди.

Відтак, вищезазначене свідчить про те, що укладанням додаткової угоди № 5 від 04.10.2022 безпідставно підвищена ціна на електричну енергію. Крім того, додаткова угода № 5 від 04.10.2022 є такою, що укладена з порушенням вимог п. 2 ч. 5 ст. 41 Закону України Про публічні закупівлі, оскільки, кожна наступна додаткова угода має фіксовану ціну за одиницю товару, а тому є похідною від попередніх додаткових угод та автоматично є незаконною, так як з урахуванням попередньої додаткової угоди ціна по послідуючі фактично перевищує підвищення ціни за одиницю товару більше, ніж на 10 % (на 19,00 %), визначених в статті 41 Закону України "Про публічні закупівлі" у порівнянні із основним договором.

Як стверджує прокурор, постачальником не доведено підвищення ціни на електричну енергію за допомогою належних доказів, не обґрунтовано для замовника самі пропозиції про підвищення ціни, визначеної у договорі, не доведено чому неможливо було передбачити і закласти в ціну товару на момент подання постачальником тендерної пропозиції. Отже, додаткові угоди № 3 від 19.01.2022, № 4 від 20.01.2022 та № 5 від 04.10.2022 укладені з порушенням вимог п. 2 та п. 7 ч. 5 ст. 41 Закону України "Про публічні закупівлі" (в частині належного обґрунтування існування обставин, які є підставою для зміни ціни товару, доведення та документального підтвердження існування таких обставин), що є підставою для їх скасування.

Відтак, на переконання прокурора, ТОВ "ЗБУТ-ЕНЕРГО ПЛЮС" не поставлено споживачу 81679 кВт електричної енергії, що призвело до недоотримання КНП ХОР "Обласний госпіталь ветеранів війни" електричної енергії в обсязі, на який вона розраховувала при укладенні вказаного договору, адже постачання електричної енергії склало лише 67,11 % (248 321 кВт) від обумовленого об`єму (330000 кВт).

Крім того, додатковою угодою № 6 від 21.12.2022 Договір по простачання електричної енергії № 1/22-ЗП від 20.12.2021 розірвано згідно ініціативного листа постачальника ТОВ "ЗБУТ-ЕНЕРГО ПЛЮС" № 469/10 від 17.10.2022, відповідно до якого повідомлено про мінімальне прогнозоване зростання цін на рівні 102 % та подальше підвищення вартості за допущені небаланси електричної енергії щонайменше 120 %, що унеможливлює подальше постачання електричної енергії.

Заперечуючи проти позову відповідач (ТОВ "ЗБУТ-ЕНЕРГО ПЛЮС") вказує, що додатковою угодою № 3 від 19.01.2022 до договору про постачання електричної енергії споживачу № 1/22-ЗП від 20.12.2021, було підвищено не ціну постачання електричної енергії, яку встановлено постачальником, а тариф з передачі електричної енергії, який встановлюється Національною комісією, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг та сплачується на користь НЕК "УКРЕНЕРГО".

Відповідач (ТОВ "ЗБУТ-ЕНЕРГО ПЛЮС") наполягає, що ним не було включено тариф на послуги з передачі енергії у розмірі, встановленому на 2022 рік, у ціну тендерної пропозиції (яка була первісно зафіксована у договорі), а саме: 4,65454545 з ПДВ.

Відповідач (ТОВ "ЗБУТ-ЕНЕРГО ПЛЮС") вказує, що договір підписано 20.12.2021 року, відомості про новий тариф на сайті НКРЕКП було опубліковано 24.12.2021 року.

Також, відповідач зазначає, що шляхом розрахунку ціни договору та ціни додаткової угоди № 3 обґрунтовується, зокрема: 4,65454545 грн. з ПДВ - ціна по Договору станом на 20.12.2021, у т.ч. старий тариф з передачі на 2020 рік - 0,352716 грн. Тому ціна з ПДВ, але без тарифу з передачі станом на 20.12.2021 4,30182945 грн. Тобто 4,30182945 чиста ціна постачальника з ПДВ, але без тарифів; до ціни (4,30182945) додається новий тариф з передачі на 2022 рік 0,414768 грн, що становить - 4,71659745 з ПДВ та тарифом передачі з тарифом передачі на 2022 рік. Вказана ціна є ціною за додаткової угоди № 3.

За твердженнями відповідача, якби в ціні на дату договору (20.12.2021) 4,65454545 грн. з ПДВ був тариф з передачі у розмірі встановленому на 2022 рік, а саме: 0,414768 грн., і потім відповідач додав до такої ціни додатковою угодою № 3 ще раз тариф з передачі на 2022 року (0,414768) вийшла б ціна у розмірі 5,06931345 грн. з ПДВ, а не 4,71659745.

Тобто, як вказує відповідач, при розрахунку ціни за додатковою угодою № 3 був наступний алгоритм дій: з ціни договору (вона ж ціна тендерної пропозиції) - 4,65454545 грн. з ПДВ відняли тариф тендерної пропозиції (тариф 2021 року) у сумі 0,352716 грн. отримали чисту ціну постачальника з ПДВ у сумі 4,30182945 до такої ціни додали новий тариф на 2022 рік у сумі 0,414768 грн. отримали ціну спірної додаткової угоди № 3 у розмірі 4,71659745 з ПДВ.

Отже, як стверджує відповідач, підвищення тарифу з передачі у складі ціни електричної енергії шляхом підписання додаткової угоди № 3 було повністю правомірним.

Також, відповідач зазначає, що прокурор не обґрунтовує жодним чином вказане твердження, зокрема, не посилається на відповідні положення законодавства, якими визначено перелік документів, які можуть підтверджувати коливання ціни на ринку електричної енергії.

Разом з тим, за твердженнями відповідача, прокурор не наводить перелік документів, які підтверджували б його позицію, а саме, які документи належним чином повинні обґрунтувати коливання ціни у розумінні Закону України "Про публічні закупівлі".

Також, відповідач наголошує, що відповідно до п. 5.6 договору у редакції додаткової угоди № 1 у випадку коливання ціни електричної енергії на ринку в бік збільшення відповідно до п.п.2 ч. 5 ст. 41 ЗУ "Про публічні закупівлі", Постачальник має право письмово звернутись до Споживача з відповідною пропозицією. Документальним підтвердженням коливання ціни на ринку є: експертні висновки, довідки, листи, повідомлення, тощо від будь-якого уповноваженого органу (Торгово-промислової палати України, чи регіональної Торгово-промислової палати, тощо), відомості з вебсайту ДП "Оператор ринку" (https://www.oree.com.ua/), тощо. При цьому, максимальна сума, на яку сторонами може бути здійснено підвищення ціни за одиницю товару визначається як відсоткова різниця між відповідною ціною (діапазоном цін тощо) за одиницю товару, на момент звернення постачальника щодо зміни ціни (згідно наданого постачальником підтверджуючого документу) та ціною (діапазоном цін тощо) за одиницю товару на момент подання тендерної пропозиції, або проведення аукціону, або підписання договору, або на момент внесення змін до цього договору в частині ціни за одиницю товару, якщо такі зміни до цього договору вже були раніше здійснені сторонами, або на момент, з якого коливання на ринку почалося.

Щодо неможливості застосування ч. 3 статті 631 Цивільного кодексу України в договорах з публічних закупівель відповідач зазначає, що у даному спорі, що визнає і сам позивач, ч. 3 статті 631 ЦКУ застосовувалася до додаткових угод, а не до договору, як про це йдеться у судовій практиці та листах - роз`ясненнях відповідних органів та установ, на які посилається позивач.

За твердженнями відповідача, у процедурах з публічних закупівель договори укладаються за певною процедурою, яка складається з певної кількості етапів, участі невизначеного кола осіб, тощо, що становить собою відкриті торги, за результатами яких укладається договір. Тобто законодавець чітко визначив момент виникнення договірних правовідносин у публічних закупівлях, який сторони не можуть змінювати за власною волею, а тому сторони не можуть застосувати ч. 3 ст. 631 ЦКУ. У той час, як додаткові угоди до такого договору укладаються без проведення відкритих торгів.

Також, відповідач зазначає, що істотні умови договору про закупівлю змінюються на виключних підставах передбачених частиною5 статті 41 Закону України "Про публічні закупівлі", а вказаний Закон не встановлює обмежень щодо укладання додаткових угод.

Відповідач, звертає увагу на те, що, якщо навіть прийняти позицію щодо неможливості застосування положень ч. 3 ст. 631 ЦКУ, то підвищення ціни не повинно стосуватися саме періоду від дати укладання угод до дати з якої зміни, визначені ними, почали діяти, а не взагалі з цієї підстави визнати правочин недійсним.

Відповідач КНП ХОР "ОГВВ" заперечує проти задоволення позовних вимог, повністю підтримав заперечення проти позовних вимог, які висловив відповідач ТОВ "ЗБУТ-ЕНЕРГО ПЛЮС".

Надаючи правову кваліфікацію доказам, які надані сторонами та викладеним обставинам з урахуванням фактичних та правових підстав позовних вимог і заперечень проти них суд виходить з наступного.

Відповідно до вимог п.3 ч.1 ст.131-1 Конституції України в Україні діє прокуратура, яка здійснює представництво інтересів держави в суді у виключних випадках і в порядку, що визначені законом.

За ч.3,4 ст.53 ГПК України у визначених законом випадках прокурор звертається до суду з позовною заявою, бере участь у розгляді справ за його позовами, а також може вступити за своєю ініціативою у справу, провадження у якій відкрито за позовом іншої особи. Прокурор, який звертається до суду в інтересах держави, в позовній чи іншій заяві, скарзі обґрунтовує, в чому полягає порушення інтересів держави, необхідність їх захисту, визначені законом підстави для звернення до суду прокурора, а також зазначає орган, уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних правовідносинах. Невиконання цих вимог має наслідком застосування положень, передбачених статтею 174 цього Кодексу.

Наявність правових підстав участі прокурора у судовому процесі була предметом розгляду Великої Палати Верховного Суду у справі №912/2385/18 (постанова від 26.05.2020 у справі №912/2385/18).

Відповідно до ст. 23 Закону України "Про прокуратуру" прокурор здійснює представництво в суді законних інтересів держави у разі порушення або загрози порушення інтересів держави, якщо захист цих інтересів не здійснює або неналежним чином здійснює орган державної влади, орган місцевого самоврядування чи інший суб`єкт владних повноважень, до компетенції якого віднесені відповідні повноваження, а також у разі відсутності такого органу.

Прокурор, який звертається до суду в інтересах держави, в позовній заяві (заяві) самостійно визначає, в чому полягає порушення інтересів держави, та обґрунтовує необхідність їх захисту, а також зазначає орган, уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних правовідносинах.

Аналіз викладених норм чинного законодавства свідчить, що прокурор при зверненні з позовною заявою до суду повинен обґрунтувати, по-перше, порушення інтересів держави, по-друге, підстави для звернення до суду прокурора, по-третє, визначити орган, уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних правовідносинах.

Відтак, прокурору достатньо дотриматися порядку, передбаченого ст. 23 Закону України "Про прокуратуру", і якщо компетентний орган протягом розумного строку після отримання повідомлення самостійно не звернувся до суду з позовом в інтересах держави, то це є достатнім аргументом для підтвердження судом підстав для представництва. Якщо прокурору відомі причини такого не звернення, він обов`язково повинен зазначити їх в обґрунтуванні підстав для представництва, яке міститься в позові. Але якщо з відповіді зазначеного органу на звернення прокурора такі причини з`ясувати неможливо чи такої відповіді взагалі не отримано, то це не є підставою вважати звернення прокурора необґрунтованим (пункт 43 постанови Великої Палати Верховного Суду від 26.05.2020 у справі № 912/2385/18).

У Рішенні Конституційного Суду України у справі за конституційними поданнями Вищого арбітражного суду України та Генеральної прокуратури України щодо офіційного тлумачення положень ст. 2 Арбітражного процесуального кодексу України (справа про представництво прокуратурою України інтересів держави в арбітражному суді) від 08.04.1999 № З-рп/99 Конституційний Суд України, з`ясовуючи поняття "інтереси держави" висловив міркування, що інтереси держави відрізняються від інтересів інших учасників суспільних відносин. В основі перших завжди є потреба у здійсненні загальнодержавних (політичних, економічних, соціальних та інших) дій, програм, спрямованих на захист суверенітету, територіальної цілісності, державного кордону України, гарантування її державної, економічної, інформаційної, екологічної безпеки, охорону землі як національного багатства, захист прав усіх суб`єктів права власності та господарювання тощо (п. 3 мотивувальної частини).

Інтереси держави можуть збігатися повністю, частково або не збігатися зовсім з інтересами державних органів, державних підприємств та організацій чи з інтересами господарських товариств з часткою державної власності у статутному фонді. Проте, держава може вбачати свої інтереси не тільки в їх діяльності, але й в діяльності приватних підприємств, товариств.

Із врахуванням того, що "інтереси держави" є оціночним поняттям, прокурор чи його заступник у кожному конкретному випадку самостійно визначає з посиланням на законодавство, на підставі якого подається позов, в чому саме відбулося чи може відбутися порушення матеріальних або інших інтересів держави, обґрунтовує у позовній заяві необхідність їх захисту та зазначає орган, уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних відносинах (п. 4 мотивувальної частини).

Ці міркування Конституційний Суд зробив у контексті офіційного тлумачення Арбітражного процесуального кодексу України, який уже втратив чинність.

Однак, висловлене Судом розуміння поняття "інтереси держави" має самостійне значення і може застосовуватися для тлумачення цього ж поняття, вжитого у ст. 131-1 Конституції України та ст. 23 Закону № 1697-VІІ.

Відтак, "інтереси держави" охоплюють широке і водночас чітко не визначене коло законних інтересів, які не піддаються точній класифікації, а тому їх наявність повинна бути предметом самостійної оцінки суду у кожному випадку звернення прокурора з позовом. Надмірна формалізація "інтересів держави", особливо у сфері публічних правовідносин, може призвести до необґрунтованого обмеження повноважень прокурора на захист суспільно значущих інтересів там, де це дійсно потрібно.

Наведена позиція викладена в постанові Верховного Суду від 25.04.2018 у справі № 806/1000/17.

У постанові Касаційного господарського суду Верховного суду № 905/120/19 від 17.12.2020 визначено, що виключно з метою встановлення наявності підстав для представництва інтересів держави в суді у випадку, якщо захист законних інтересів держави не здійснює або неналежним чином здійснює суб`єкт владних повноважень, до компетенції якого віднесені відповідні повноваження, прокурор має право отримувати інформацію, яка на законних підставах належить цьому суб`єкту, витребовувати та отримувати від нього матеріали та їх копії.

У разі встановлення ознак адміністративного чи кримінального правопорушення прокурор зобов`язаний здійснити передбачені законом дії щодо порушення відповідного провадження.

Тобто, прокурор може представляти інтереси держави в суді лише у двох випадках: 1) якщо захист цих інтересів не здійснює або неналежним чином здійснює компетентний орган; 2) у разі відсутності такого органу.

Верховний Суд звертає увагу на те, що захищати інтереси держави повинні насамперед відповідні суб`єкти владних повноважень. При цьому, щоб інтереси держави не залишилися незахищеними, прокурор виконує субсидіарну роль, замінює у судовому провадженні відповідного суб`єкта владних повноважень, який всупереч вимогам закону не здійснює захисту або робить це неналежно. У кожному такому випадку прокурор повинен навести (а суд перевірити) причини, які перешкоджають захисту інтересів держави належним суб`єктом, і які є підставами для звернення прокурора до суду.

Прокурор не може вважатися альтернативним суб`єктом звернення до суду і замінювати належного суб`єкта владних повноважень, який може і бажає захищати інтереси держави.

Бездіяльність компетентного органу (нездійснення захисту інтересів держави) означає, що він знав або повинен був знати про порушення інтересів держави, але не звертався до суду з відповідним позовом у розумний строк.

Звертаючись до відповідного компетентного органу до подання позову в порядку, передбаченому ст.23 Закону України "Про прокуратуру", прокурор фактично надає йому можливість відреагувати на стверджуване порушення інтересів держави, зокрема, шляхом призначення перевірки фактів порушення законодавства, виявлених прокурором, вчинення дій для виправлення ситуації, а саме подання позову або аргументованого повідомлення прокурора про відсутність такого порушення.

Невжиття компетентним органом жодних заходів протягом розумного строку після того, як цьому органу стало відомо або повинно було стати відомо про можливе порушення інтересів держави, має кваліфікуватися як бездіяльність відповідного органу. Розумність строку визначається судом з урахуванням того, чи потребували інтереси держави невідкладного захисту (зокрема, через закінчення перебігу позовної давності чи можливість подальшого відчуження майна, яке незаконно вибуло із власності держави), а також таких чинників, як: значимість порушення інтересів держави, можливість настання невідворотних негативних наслідків через бездіяльність компетентного органу, наявність об`єктивних причин, що перешкоджали такому зверненню, тощо.

Наявність бездіяльності компетентного органу повинна бути предметом самостійної оцінки суду в кожному випадку звернення прокурора з позовом за конкретних фактичних обставин.

Суд, вирішуючи питання щодо наявності підстав для представництва, не повинен установлювати протиправність бездіяльності компетентного органу чи його посадової особи.

Отже, прокурору достатньо дотриматися порядку, передбаченого ст. 23 Закону України "Про прокуратуру", і якщо компетентний орган протягом розумного строку після отримання повідомлення самостійно не звернувся до суду з позовом в інтересах держави, то це є достатнім аргументом для підтвердження його бездіяльності. Якщо прокурору відомо причини такого незвернення, він обов`язково повинен зазначити їх в обґрунтуванні підстав для представництва, яке міститься в позові, але якщо з відповіді компетентного органу на звернення прокурора такі причини з`ясувати неможливо чи такої відповіді взагалі не отримано, то це не є підставою вважати звернення прокурора необґрунтованим.

Аналогічна позиція викладена в постанові Великої Палати Верховного Суду від 26.05.2020 № 912/2385/18.

Статтею 43 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні" передбачено, зокрема, що до повноважень обласної ради належить питання стосовно розгляду прогнозу обласного бюджету, затвердження такого бюджету, внесення змін до нього, затвердження звіту про виконання бюджету.

Тобто, Харківська обласна рада є органом, який наділений повноваженнями щодо розпорядження коштами обласного бюджету. Правомірне та раціональне використання бюджетних коштів беззаперечно становить інтерес територіальної громади в особі Харківської обласної ради.

Відповідно до вимог ст. 61 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні", районні та обласні ради затверджують районні та обласні бюджети, які формуються з коштів державного бюджету для їх відповідного розподілу між територіальними громадами або для виконання спільних проектів та з коштів, залучених на договірних засадах з місцевих бюджетів для реалізації спільних соціально-економічних та культурних програм, контролюють їх виконання.

Складання і схвалення прогнозів районних і обласних бюджетів, складання і виконання відповідних бюджетів здійснюють відповідні державні адміністрації згідно з Бюджетним кодексом України.

Відповідно до ст. 64 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні", видатки, які здійснюються органами місцевого самоврядування на потреби територіальних громад, їх розмір і цільове спрямування визначаються відповідними рішеннями про місцевий бюджет; видатки, пов`язані із здійсненням районними, обласними радами заходів щодо забезпечення спільних інтересів територіальних громад, - відповідними рішеннями про районний та обласний бюджети. Районні, обласні бюджети виконують місцеві державні адміністрації в цілях і обсягах, що затверджуються відповідними радами.

Відповідно до ст. 72 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні", місцеві державні адміністрації є підзвітними відповідним районним, обласним радам у виконанні програм соціально-економічного і культурного розвитку, районних, обласних бюджетів, підзвітними і підконтрольними у частині повноважень, делегованих їм відповідними районними, обласними радами, а також у виконанні рішень рад з цих питань.

Відповідно до ст. 71 Регламенту Харківської обласної ради, затвердженого рішенням обласної ради від 17 грудня 2015 року № 30-VIІ (ІІ сесія VІI скликання), обласна державна адміністрація підзвітна та підконтрольна раді у виконанні обласних програм соціально-економічного і культурного розвитку, обласних цільових програм з інших питань, обласного бюджету, а також у частині повноважень, делегованих обласною радою, та у виконанні рішень ради з цих питань.

З огляду на вищенаведене, Харківська обласна рада є позивачем у справі та органом, що уповноважений контролювати діяльність Харківської обласної державної адміністрації, у тому числі у сфері виконання обласного бюджету.

Стаття 18-1 Закону наділяє органи місцевого самоврядування повноваженнями щодо звернення до суду, якщо це необхідно для реалізації їх повноважень і забезпечення виконання функцій місцевого самоврядування.

Відповідно до вимог ст. 71 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні" органи та посадові особи місцевого самоврядування мають право звертатися до суду щодо визнання незаконними актів місцевих органів виконавчої влади, інших органів місцевого самоврядування, підприємств, установ та організацій, які обмежують права територіальних громад, повноваження органів та посадових осіб місцевого самоврядування.

Відповідно з п. 1.1. Статуту Комунального некомерційного підприємства Харківської обласної ради "Обласний госпіталь ветеранів війни" є лікувально-профілактичним закладом охорони здоров`я - комунальним унітарним некомерційним підприємством, що надає послуги медичної допомоги вторинного рівня будь-яким особам в порядку та на умовах, встановлених законодавством України та цим Статутом.

Згідно з п. 1.4. Статуту КНП, органом, що здійснює управління майном Підприємства, є Харківська обласна рада.

Пунктом 6.7. Статуту КНП ХОР "Обласний госпіталь ветеранів війни" передбачено, що джерелами формування майна та коштів підприємства є, зокрема, кошти обласного бюджету; субвенції з бюджетів різних рівнів; кошти, отримані від основної та допоміжної діяльності.

Тобто, Харківська обласна рада є засновником КНП, управляє закріпленим за ним майном, затверджує обласний бюджет, з якого фінансується цей комунальний некомерційний заклад, і наділена повноваженнями контролю за виконанням бюджету. КНП підпорядкована Раді (засновнику), а органом управління цим закладом відповідно до делегованих повноважень є Управління.

Використання коштів місцевого бюджету становить суспільний інтерес та стосується прав та інтересів великого кола осіб - мешканців Харківської області. Завданням органу місцевого самоврядування є забезпечення раціонального використання майна та інших ресурсів, що перебувають у комунальній власності. Неефективне витрачання коштів місцевого бюджету, зокрема шляхом укладення підконтрольним органу місцевого самоврядування комунальним закладом незаконних правочинів, може порушувати економічні інтереси територіальної громади Харківської області.

Отже, оскільки засновником КНП ХОР "Обласний госпіталь ветеранів війни" та власником її майна є територіальна громада Харківської області в особі Ради, яка фінансує і контролює діяльність цього комунального закладу, а також зобов`язана контролювати виконання обласного бюджету, зокрема законність та ефективність використання КНП коштів цього бюджету за договорами про закупівлю товарів, Харківська обласна рада є особою, уповноваженою на вжиття заходів представницького характеру щодо захисту інтересів територіальної громади, інтереси якої є складовою інтересів держави, пов`язаних із законним та ефективним витрачанням коштів обласного бюджету, а тому є належним позивачем у цій справі.

Схожі висновки викладені у постановах КГС ВС від 22.12.2022 у справі № 904/123/22, від 26.10.2022 у справі № 904/5558/20 (підпункти 5.50, 5.51) та від 21.12.2022 у справі № 904/8332/21 (пункт 33).

При цьому, за умови існування декількох органів, що можуть здійснювати відповідні функції у спірних відносинах, Закон не визначає перевагу одних над іншими при виборі відповідного органу прокурором.

Правова позиція щодо одночасного визначення двох позивачів за позовами даної категорії викладена у постанові Верховного суду від 30.07.2020 у справі № 904/5598/18.

З відповідей позивачів на листи окружної прокуратури про виявлені порушення вбачається, що наміри щодо вжиття заходів захисту інтересів держави в судовому порядку відсутні, що в даному випадку розцінене прокурором, як бездіяльність уповноважених органів.

Реалізуючи конституційну функцію представництва інтересів держави в суді, в порядку статті 131-1 Конституції України та статей 23,24 Закону України "Про прокуратуру", з метою забезпечення захисту інтересів держави в бюджетній сфері, керівник Новобаварської окружної прокуратури звернувся до Господарського суду Харківської області з позовом в інтересах держави в особі Харківської обласної ради, Департаменту охорони здоров`я ХОВА, Північно-східного офісу Держаудитслужби до ТОВ "ЗБУТ-ЕНЕРГО ПЛЮС", третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору - КНП "Обласний госпіталь ветеранів війни", з даним позовом.

Згідно з частиною 1 статті 628, статтею 629 ЦК України зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства. Договір є обов`язковим для виконання сторонами.

Відповідно до частин першої, другої, третьої статті 632 ЦК України, ціна в договорі встановлюється за домовленістю сторін. Зміна ціни після укладення договору допускається лише у випадках і на умовах, встановлених договором або законом. Зміна ціни в договорі після його виконання не допускається.

За частиною 2 статті 189 Господарського кодексу України (далі - ГК України) ціна є істотною умовою господарського договору.

Згідно з частиною 1 статті 651 ЦК України зміна або розірвання договору допускається лише за згодою сторін, якщо інше не встановлено договором або законом.

Відповідно до частини 1 статті 652 ЦК України у разі істотної зміни обставин, якими сторони керувалися при укладенні договору, договір може бути змінений за згодою сторін, якщо інше не встановлено договором або не випливає із суті зобов`язання. Зміна обставин є істотною, якщо вони змінилися настільки, що якби сторони могли це передбачити, вони не уклали б договір або уклали б його на інших умовах.

Згідно із частинами третьою, четвертою статті 653 ЦК України у разі зміни договору зобов`язання змінюється з моменту досягнення домовленості про зміну договору, якщо інше не встановлено договором чи не обумовлено характером його зміни. Сторони не мають права вимагати повернення того, що було виконане ними за зобов`язанням до моменту зміни договору, якщо інше не встановлено договором або законом.

Відповідно до статті 655 ЦК України за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов`язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов`язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

Відповідно до ч. 6 ст. 33 Закону України "Про публічні закупівлі", замовник укладає договір про закупівлю з учасником, який визнаний переможцем торгів протягом строку дії його пропозиції, не пізніше, ніж через 20 днів з дня прийняття рішення про намір укласти договір про закупівлю відповідно до вимог тендерної документації та пропозиції учасника-переможця.

Частиною 1 ст. 41 Закону України "Про публічні закупівлі" визначено, що договір про закупівлю укладається відповідно до норм Цивільного кодексу України та Господарського кодексу України з урахуванням особливостей, визначених цим Законом.

Відповідно до ч. 1-3 ст. 180 ГК України (істотні умови господарського договору), зміст господарського договору становлять умови договору, визначені угодою його сторін, спрямованою на встановлення, зміну або припинення господарських зобов`язань, як погоджені сторонами, так і ті, що приймаються ними як обов`язкові умови договору відповідно до законодавства. Господарський договір вважається укладеним, якщо між сторонами у передбачених законом порядку та формі досягнуто згоди щодо усіх його істотних умов. Істотними є умови, визнані такими за законом чи необхідні для договорів даного виду, а також умови, щодо яких на вимогу однієї із сторін повинна бути досягнута згода. При укладенні господарського договору сторони зобов`язані у будь-якому разі погодити предмет, ціну та строк дії договору.

Відповідно до частини 4 статті 41 Закону України "Про публічні закупівлі" (в редакції, що діяла на момент виникнення спірних правовідносин) умови договору про закупівлю не повинні відрізнятися від змісту тендерної пропозиції (у тому числі ціни за одиницю товару) переможця процедури закупівлі, крім випадків визначення грошового еквівалента зобов`язання в іноземній валюті та/або випадків перерахунку ціни за результатами електронного аукціону в бік зменшення ціни тендерної пропозиції учасника без зменшення обсягів закупівлі.

Згідно з пунктом 2 частини 5 статті 41 Закону України "Про публічні закупівлі" (в редакції, що діяла на момент виникнення спірних правовідносин) істотні умови договору про закупівлю не можуть змінюватися після його підписання до виконання зобов`язань сторонами в повному обсязі, крім випадку збільшення ціни за одиницю товару до 10 % пропорційно збільшенню ціни такого товару на ринку у разі коливання ціни такого товару на ринку за умови, що така зміна не призведе до збільшення суми, визначеної в договорі про закупівлю, - не частіше ніж один раз на 90 днів з моменту підписання договору про закупівлю. Обмеження щодо строків зміни ціни за одиницю товару не застосовується у випадках зміни умов договору про закупівлю бензину та дизельного пального, газу та електричної енергії.

Суд вважає за необхідне зазначити, що на момент укладення договору сторонам було відомо зазначене положення п. 2 ч. 5 ст. 41 Закону, оскільки відповідне застереження прямо передбачено в п. 5.6 самого договору про постачання електричної енергії споживачу № Е-1/21 від 23.12.2020.

Згідно із ч. 2 ст. 632 ЦК України зміна ціни після укладання договору допускається лише у випадках і на умовах, встановлених договором або законом.

У абзаці 2 ч. 3 ст. 6 ЦК України визначено, що сторони в договорі не можуть відступити від положень актів цивільного законодавства, якщо в цих актах прямо вказано про це, а також у разі, якщо обов`язковість для сторін положень актів цивільного законодавства випливає з їх змісту або із суті відносин між сторонами.

Отже, Закон встановлює імперативну норму, згідно з якою зміна істотних умов договору про закупівлю може здійснюватися виключно у випадках, визначених ст. 41 Закону, зокрема, за п. 2 ч. 5 наведеної норми - у випадку коливання цін товару на ринку чи то у бік збільшення, чи у бік зменшення, що надає сторонам право змінювати умови договору щодо ціни товару, при цьому не більше ніж на 10% та не збільшуючи загальну суму договору.

У п. 124 постанови Верхового Суду у складі об`єднаної палати Касаційного господарського суду від 18.06.2021 по справі №927/491/19, суд касаційної інстанції звертає увагу на те, що обмеження 10% застосовується як максимальний ліміт щодо зміни ціни, визначену в договорі, незалежно від того, як часто відбуваються такі зміни (кількість підписаних додаткових угод).

Також, важливим аспектом при застосуванні п.2 ч.5 ст.41 Закону при збільшенні ціни за одиницю товару є підтвердження (наявність) факту коливання ціни такого товару на ринку.

Згідно з ч. 1 ст. 7 Закону України "Про публічні закупівлі" уповноважений орган здійснює регулювання та реалізує державну політику у сфері закупівель у межах повноважень, визначених цим Законом.

Положенням про Міністерство розвитку економіки, торгівлі та сільського господарства України, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 20.08.2014 №459, визначено, що вказане Міністерство є головним органом у системі центральних органів виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну політику у сфері державних та публічних закупівель.

Згідно з роз`ясненнями Міністерства економічного розвитку торгівлі України, як уповноваженого органу щодо формування державної політики у сфері публічних закупівель, від 27.10.2016 №3302-06/34307-06 "Щодо зміни істотних умов договору", внесення змін до договору про закупівлю у залежності від коливання ціни товару на ринку повинно бути обґрунтованим та документально підтвердженим.

Підтвердження факту коливання ціни на товар, у документі, який видає компетентна організація, має бути зазначена діюча ринкова ціна на товар і її порівняння з ринковою ціною станом на дату, з якої почалися змінюватися ціни на ринку, як у бік збільшення, так і у бік зменшення (тобто наявності коливання). Необхідність зазначення такої інформації зумовлюється також тим, що у випадку коливання цін, зміни до договору про закупівлю вносяться з урахуванням показників коливання цін, що стали підставою для здійснення попередніх змін до договору. Кожна зміна до договору має містити окреме документальне підтвердження.

Аналогічну правову позицію щодо підстав зміни ціни за одиницю товару у договорі про закупівлю підтримав суд касаційної інстанції (постанова Верховного Суду від 15.03.2018 по справі №910/4474/17, від 13.10.2020 по справі №912/1580/18, постанова Вищого господарського суду України від 15.05.2014 по справі №904/3255/13).

Так, суди переглядаючи справи за касаційними скаргами відповідачів погодились із висновками судів апеляційної інстанції, що сторони у випадку коливання цін на ринку (як в бік зменшення, так і в бік збільшення ціни) наділені правом вносити зміни до ціни товару декілька разів, але не більше, ніж на 10% від ціни за одиницю товару, і такі зміни сторони вносять з урахуванням вже внесених попередніх змін. Для внесення змін до умов договору щодо ціни товару визначальним є не просто коливання ціни, а й те, що таке коливання сторонами не було враховано попередніми змінами. Суд звернув увагу, що існування обставин, які є підставою для зміни ціни товару, повинно бути доведеним, документально підтвердженим. Тобто, відповідні документи, що підтверджують коливання ціни товару на ринку повинні бути наявні саме на момент внесення таких змін.

Постачальнику треба не лише довести підвищення ціни на певний товар на певному ринку за допомогою доказів, але й обґрунтувати для замовника самі пропозиції про підвищення ціни, визначеної у договорі. Постачальник повинен обґрунтувати, чому таке підвищення цін на ринку зумовлює неможливість виконання договору по запропонованій замовнику на тендері ціні, навести причини, через які виконання укладеного договору стало для нього вочевидь невигідним. Постачальник також має довести, що підвищення ціни є не прогнозованим (його неможливо було передбачити і закласти в ціну товару на момент подання постачальником тендерної пропозиції) (п. 134 постанови Верхового Суду у складі об`єднаної палати Касаційного господарського суду від 18.06.2021 по справі № 927/491/19).

Слід зазначити, що можливість зміни ціни договору внаслідок недобросовісних дій сторін (сторони) договору робить результат закупівлі невизначеним та тягне за собою неефективне використання бюджетних коштів, що є прямим порушенням принципів процедури закупівлі, визначених преамбулою та ст. 5 Закону України "Про публічні закупівлі" (аналогічна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду від 12.09.2019 у справі №915/1868/18).

Цінові довідки Харківської торгово-промислової палати, якими обґрунтовано укладання додаткових угод № 4 від 20.01.2022 та № 5 від 04.10.2022 за своїм змістом лише відображають середньозважені ціни на електричну енергію, як товар, станом на певні проміжки часу або певні дати та мають довідковий характер.

Відтак, такі цінові довідки Харківської торгово-промислової палати не є належними доказами коливання ціни на електричну енергію, оскільки вказані документи лише констатують рівень середньозважених цін купівлі-продажу електричної енергії на певні проміжки часу та не доводять її коливання.

У документі, який видає компетентна організація, має бути зазначена чинна ринкова ціна на товар і її порівняння з ринковою ціною станом на дату, з якої почалися змінюватися ціни на ринку, як у бік збільшення, так і у бік зменшення (тобто, наявності коливання).

Документ про зміну ціни повинен містити належне підтвердження, викладених в ньому даних, проведених досліджень коливання ринку, джерел інформації тощо (правова позиція викладена в постанові Верховного Суду від 13.10.2020 у справі №912/1580/18).

Ані з листів ТОВ "ЗБУТ-ЕНЕРГО ПЛЮС" на адресу КНП ХОР "Обласний госпіталь ветеранів війни" з пропозиціями укладення додаткових угод до договору № 1/22-ЗП від 20.12.2021, ані з цінових довідок Харківської торгово-промислової палати неможливо встановити ринкову ціну станом на дату, з якої почалися змінюватися ціни на ринку. Крім того, у вказаних документах відсутнє обґрунтування, чому таке підвищення цін на ринку зумовлює неможливість виконання договору по запропонованій замовнику на тендері ціні, не наведені причини, через які виконання укладеного договору стало для постачальника вочевидь невигідним, а підвищення ціни було не прогнозованим.

З огляду на викладене, коливання ціни товару на ринку кожного разу при укладенні оспорюваних додаткових угод № 4 від 20.01.2022 та № 5 від 04.10.2022 на підставі п. 2 ч. 5 ст. 41 Закону України "Про публічні закупівлі" сторонами договору належним чином не обґрунтовано та об`єктивно не підтверджено.

Так, укладання додаткових угод № 3 від 19.01.2022, № 4 від 20.01.2022 та № 5 від 04.10.2022, правовою підставою зміни ціни в яких визначено п. 2 та п. 7 ч. 5 ст. 41 Закону України "Про публічні закупівлі", зумовили зміну істотних умов договору про закупівлю (збільшення ціни за одиницю товару понад 10% від ціни, визначеної в договорі № 1/22-ЗП від 20.12.2021), що є прямим порушенням вимог Закону України "Про публічні закупівлі" та підставою для їх скасування.

Частиною 1 ст. 207 ГК України передбачено, що господарське зобов`язання, що не відповідає вимогам закону, може бути на вимогу однієї із сторін, або відповідного органу державної влади визнано судом недійсним повністю або в частині.

Відповідно до приписів ч.1 ст. 215 ЦК України, підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені ч. ч. 1 - 3, 5, 6 ст. 203 цього Кодексу.

Статтею 203 ЦК України унормовано, що зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам.

Відповідно до ч. 1 ст. 216 ЦК України, недійсний правочин не створює юридичних наслідків, крім тих, що пов`язані з його недійсністю. У разі недійсності правочину кожна із сторін зобов`язана повернути другій стороні у натурі все, що вона одержала на виконання цього правочину, а в разі неможливості такого повернення, зокрема тоді, коли одержане полягає у користуванні майном, виконаній роботі, наданій послузі, - відшкодувати вартість того, що одержано, за цінами, які існують на момент відшкодування. Якщо у зв`язку із вчиненням недійсного правочину другій стороні або третій особі завдано збитків та моральної шкоди, вони підлягають відшкодуванню винною стороною.

Крім того, ч. 2 ст. 208 ГК України визначено, що у разі визнання недійсним зобов`язання з інших підстав кожна із сторін зобов`язана повернути другій стороні все одержане за зобов`язанням, а за неможливості повернути одержане в натурі - відшкодувати його вартість грошима, якщо інші наслідки недійсності зобов`язання не передбачені законом.

Статтею 5 Закону України "Про публічні закупівлі" визначено, що закупівлі здійснюються за принципами добросовісної конкуренції серед учасників, максимальної економії та ефективності.

Неодноразове підвищення ціни за одиницю товару з ініціативи ТОВ "ЗБУТ-ЕНЕРГО ПЛЮС" не відповідає принципу добросовісної конкуренції серед учасників. Укладення КНП ХОР "Обласний госпіталь ветеранів війни" додаткових угод № 3 від 19.01.2022, № 4 від 20.01.2022 та № 5 від 04.10.2022 зі збільшенням ціни за одиницю товару жодним чином не відповідає принципу максимальної економії та ефективності.

Відповідно до ч. 5 ст. 13 ЦК України, не допускаються використання цивільних прав з метою неправомірного обмеження конкуренції, зловживання монопольним становищем на ринку, а також недобросовісна конкуренція.

Статтею 8 Конституції України передбачено, що в Україні визнається і діє принцип верховенства права.

Відповідно до ст. 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Невиконання встановлених законодавством норм при організації та проведенні процедур закупівель порушує інтереси держави в частині гарантування організації діяльності органів державної влади відповідно до вимог Конституції та законів України, забезпечення безумовного виконання нормативно-правових актів держави.

Так, на підставі викладеного, суд доходить висновку про обґрунтованість вимог прокурора про визнання недійсними Додаткової угоди № 3 від 19.01.2022 до Договору про постачання електричної енергії споживачу № 1/22-ЗП від 20.12.2021; Додаткової угоди № 4 від 20.01.2022 до Договору про постачання електричної енергії споживачу № 1/22-ЗП від 20.12.2021; Додаткової угоди № 5 від 04.10.2022 до Договору про постачання електричної енергії споживачу № 1/22-ЗП від 20.12.2021.

Стаття 670 ЦК України передбачає, якщо продавець передав покупцеві меншу кількість товару, ніж це встановлено договором купівлі-продажу, покупець має право вимагати передання кількості товару, якої не вистачає, або відмовитися від переданого товару та його оплати, а якщо він оплачений, - вимагати повернення сплаченої за нього грошової суми.

Відповідно до ч.1,2,9,10 ст. 56 Закону України "Про ринок електричної енергії", постачання електричної енергії споживачам здійснюється електропостачальниками, які отримали відповідну ліцензію, за договором постачання електричної енергії споживачу. Договір постачання електричної енергії споживачу укладається між електропостачальником та споживачем та передбачає постачання всього обсягу фактичного споживання електричної енергії споживачем у певний період часу одним електропостачальником. Постачання електричної енергії споживачам здійснюється за вільними цінами. Загальні положення та умови договору мають бути справедливими і прозорими, викладеними чітко і ясно, не містити процедурних перешкод, що ускладнюють здійснення прав споживача. Жодне положення договору постачання електричної енергії споживачу не має створювати обмежень права споживача на зміну електропостачальника. Крім того, договір не може містити положення, що накладають додаткові фінансові зобов`язання на споживача, який здійснює зазначене право. В іншому разі таке положення вважається недійсним з моменту укладення договору.

Частиною 2 ст. 712 ЦК України передбачено, що до договору постачання застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Відповідно до ст. 655 ЦК України за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов`язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов`язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

Статтею 669 ЦК України визначено, що кількість товару, що продається, встановлюється у договорі купівлі-продажу у відповідних одиницях виміру або грошовому вираженні.

Отже, недійсність додаткових угод № 3 від 19.01.2022, № 4 від 20.01.2022 та №5 від 04.10.2022 означає, що зобов`язання сторін регулюються умовами первісного Договору про постачання електричної енергії споживачу № 1/22-ЗП від 20.12.2021, що укладений відповідно до вимог законодавства.

Отримана відповідачем оплата у сумі 119195,85 грн за товар, який не був ним поставлений, підлягає стягненню з відповідача на підставі ч. 1 ст. 670 ЦК України - і поставка електричної енергії, і його оплата здійснювалися сторонами відповідно до умов укладеного договору.

Аналогічного висновку дійшов Верховний Суд у складі колегії суддів об`єднаної палати Касаційного господарського суду у постанові від 18.06.2021 у справі № 927/491/19 та вказав, що оскільки між сторонами існують договірні відносини, то правовою підставою для задоволення вимог про стягнення надмірно сплачених коштів (коштів, сплачених за товар, який так і не було поставлено) є ч. 1ст. 670 ЦК України.

Відповідно статті 73 Господарського процесуального кодексу України доказами у справі є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: письмовими, речовими та електронними доказами; висновками експертів; показаннями свідків.

Частиною 1 статі 74 Господарського процесуального кодексу України установлено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Відповідно до статті 86 Господарського процесуального кодексу України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

У справі "Трофимчук проти України" Європейський суд з прав людини також зазначив, що хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, це не може розумітись, як вимога детально відповідати на кожен довід.

З урахуванням викладеного, суд доходить висновку про те, що позовні вимоги є обґрунтованими, законними, не спростованими відповідачами, тому є такі, що підлягають задоволенню у повному обсязі.

Вирішуючи питання розподілу судових витрат суд керується ст. 129 ГПК України. Судовий збір покладається у спорах, що виникають при виконанні договорів та з інших підстав, - на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Відтак, оскільки позовні вимоги підлягають задоволенню у повному обсязі, судові витрати покладаються на відповідача в повному обсязі.

Керуючись ст. ст. 73-74, 76-80, 123, 126, 129, 232-235, 237-238, 240-241 ГПК України, господарський суд

ВИРІШИВ:

Позовні вимоги задовольнити повністю.

Визнати недійсною Додаткову угоду № 3 від 19.01.2022 до Договору про постачання електричної енергії споживачу № 1/22-ЗП від 20.12.2021.

Визнати недійсною Додаткову угоду № 4 від 20.01.2022 до Договору про постачання електричної енергії споживачу № 1/22-ЗП від 20.12.2021.

Визнати недійсною Додаткову угоду № 5 від 04.10.2022 до Договору про постачання електричної енергії споживачу № 1/22-ЗП від 20.12.2021.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "ЗБУТ-ЕНЕРГО ПЛЮС" (проспект Героїв Харкова, буд. 64-А, 61001, код ЄДРПОУ: 43709245) на користь Харківської обласної ради (вул. Сумська, 64, м. Харків, 61002, код ЄДРПОУ 24283333) кошти в сумі 119195,85 грн.

Cтягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "ЗБУТ-ЕНЕРГО ПЛЮС" (проспект Героїв Харкова, буд. 64-А, 61001, код ЄДРПОУ: 43709245) на користь Харківської обласної прокуратури (61001, місто Харків, вулиця Богдана Хмельницького, будинок, 4; реквізити: Харківська обласна прокуратура, код 02910108, банк отримувач: Державна казначейська служба України м. Київ, рахунок ЛЇЮАІ78201720343160001000007171, код банку 820172, банк отримувача: Держказначейська служба України; код класифікації видатків бюджету (КЕКВ): 2800.) судовий збір в сумі 10736,00 грн.

Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення двадцятиденного строку для оскарження. Зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів з дня його проголошення. Якщо у судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення. Згідно ст.257 ГПК України, апеляційна скарга подається безпосередньо до суду апеляційної інстанції, або до суду першої інстанції відповідно до п.17.5 Перехідних положень ГПК України.

Повне рішення складено "27" травня 2024 р.

СуддяЛ.В. Шарко