Ухвала

від 20.05.2024 по справі 910/3503/22

КАСАЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ВЕРХОВНОГО СУДУ

УХВАЛА

20 травня 2024 року

м. Київ

cправа № 910/3503/22

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду: Краснова Є. В. - головуючого, Мачульського Г. М., Рогач Л. І.,

розглянувши матеріали касаційної скарги Товариства з обмеженою відповідальністю "Компанія "НІКО-ТАЙС" на постанову Північного апеляційного господарського суду від 27.03.2024 (колегія суддів: Мальченко А. О., Агрикова О. В., Козир Т. П.) та ухвалу Господарського суду міста Києва від 10.01.2024 (суддя Пукшин Л. Г.) за заявою Товариства з обмеженою відповідальністю "Компанія "НІКО-ТАЙС" про покладення на Печерський ВДВС у місті Києві Центрального МРУ Міністерства юстиції (м. Київ) судових витрат на професійну правничу допомогу у справі

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Компанія "НІКО-ТАЙС" до Державного підприємства "Укржитлосервіс" про стягнення 176 665,16 грн,

ВСТАНОВИВ:

25.07.2022 Господарський суд міста Києва ухвалив рішення про задоволення позову у цій справі, а 08.08.2022 - додаткове рішення про стягнення з відповідача на користь позивача 5 400 грн витрат на професійну правничу допомогу.

20.03.2023 на виконання цих судових рішень Господарський суд міста Києва видав відповідні накази.

У листопаді 2023 року Товариство з обмеженою відповідальністю "Компанія "НІКО-ТАЙС" (далі - Компанія) звернулося до Господарського суду міста Києва зі скаргою на дії державного виконавця Печерського відділу державної виконавчої служби Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) (далі - Відділ ДВС).

13.12.2023 Господарський суд міста Києва постановив ухвалу про закриття провадження з розгляду вказаної скарги на підставі пункту 2 частини першої статті 231 Господарського процесуального кодексу України.

19.12.2023 Компанія звернулася до цього ж суду із заявою про розподіл витрат, пов`язаних з розглядом скарги, в якій просила стягнути з Відділу ДВС 11 000 грн витрат на професійну правничу допомогу.

Ухвалою від 10.01.2024 Господарський суд міста Києва задовольнив частково зазначену заяву; стягнув з Відділу ДВС на користь Компанії 1 400 грн судових витрат на професійну правничу допомогу; в іншій частині заяви відмовив.

27.03.2024 Північний апеляційний господарський суд прийняв постанову про залишення цієї ухвали без змін.

Компанія звернулася до Верховного Суду з касаційною скаргою, в якій просить скасувати ці судові рішення в частині відмови у задоволенні заяви про покладення на Відділ ДВС витрат на професійну правничу допомогу у розмірі 9 600 грн.

Під час вивчення матеріалів вищезазначеної касаційної скарги Судом встановлено, що ухвалою Верховного Суду від 09.11.2023 справу № 921/357/20 разом із касаційною скаргою Приватного акціонерного товариства "Тернопільміськгаз" на додаткову ухвалу Господарського суду Тернопільської області від 20.04.2023 та постанову Західного апеляційного господарського суду від 21.08.2023 передано на розгляд об`єднаної палати Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду.

Предметом касаційного оскарження у справі № 921/357/20 є додаткова ухвала суду першої інстанції та постанова суду апеляційної інстанції, якими частково задоволено заяву приватного виконавця про ухвалення додаткового рішення щодо відшкодування витрат, понесених ним під час розгляду скарги на дії приватного виконавця, а саме, витрат на професійну правничу допомогу.

Передаючи справу № 921/357/20, колегія суддів Верховного Суду зазначила, що приватний виконавець згідно з приписами статей 41, 45 Господарського процесуального кодексу України не є стороною в судовому процесі та не входить до складу як безпосередніх учасників справи позовного провадження, так і інших учасників судового процесу.

Крім того, колегія суддів у справі № 921/357/20 зазначила, що стаття 129 Господарського процесуального кодексу України регламентує правила розподілу судових витрат, але виключно пов`язаних з розглядом справи. Водночас стадія виконання судового рішення перебуває поза межами розгляду справи по суті, а тому, за висновком колегії суддів, витрати виконавчого провадження не є судовими витратами, пов`язаними з розглядом справи в контексті приписів статей 124, 126, 129, 130 Господарського процесуального кодексу України.

Таким чином, передаючи справу № 921/357/20, колегія суддів Верховного Суду виходила з того, що розподіл витрат, пов`язаних із розглядом скарги, здійснюється з особливостями, визначеними у статті 344 Господарського процесуального кодексу України, а тому зазначила про необхідність відступлення від правового висновку щодо застосування статті 130 Господарського процесуального кодексу України у спірних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду у справі № 921/171/17-г/16, шляхом його конкретизації (уточнення).

Відповідно до пункту 7 частини першої статті 228 Господарського процесуального кодексу України суд може за заявою учасника справи, а також з власної ініціативи зупинити провадження у справі у випадку перегляду судового рішення у подібних правовідносинах (в іншій справі) у касаційному порядку палатою, об`єднаною палатою, Великою палатою Верховного Суду.

З огляду на викладене та з урахуванням того, що Верховним Судом у складі об`єднаної палати Касаційного господарського суду буде вирішуватись питання щодо застосування, зокрема, статей 129, 130 та 344 Господарського процесуального кодексу України під час перегляду судових рішень, ухвалених за результатами розгляду скарг на рішення, дії чи бездіяльність приватного виконавця, судова колегія вважає за необхідне зупинити провадження у справі № 910/3503/22 до закінчення перегляду об`єднаною палатою Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду справи № 921/357/20.

Керуючись статтями 228, 234, 314 Господарського процесуального кодексу України, Верховний Суд

УХВАЛИВ:

Зупинити касаційне провадження у справі № 910/3503/22 до закінчення перегляду об`єднаною палатою Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду справи № 921/357/20.

Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання та оскарженню не підлягає.

Суддя Є. В. Краснов

Суддя Г. М. Мачульський

Суддя Л. І. Рогач