Ухвала

від 03.05.2024 по справі 761/11258/24

ШЕВЧЕНКІВСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД МІСТА КИЄВА

Справа № 761/11258/24

Провадження № 1-кс/761/7709/2024

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

03 травня 2024 року місто Київ

Слідчий суддя Шевченківського районного суду міста Києва ОСОБА_1 ,

за участю секретаря судового засідання ОСОБА_2 ,

розглянувши у відкритому засіданні в приміщені суду клопотання адвоката ОСОБА_3 , який діє в інтересах ОСОБА_4 , про скасування арешту майна, накладеного ухвалою слідчого судді Шевченківського районного суду міста Києва від 30.11.2023 (справа № 761/42057/23) у кримінальному провадженні № 22023000000000046 від 17.01.2023,

установив:

Через систему «Електронний суд» до Шевченківського районного суду міста Києва надійшло клопотання адвоката ОСОБА_3 , який діє в інтересах ОСОБА_4 , про скасування арешту майна, накладеного слідчого судді ухвалою Шевченківського районного суду міста Києва від 30.11.2023 (справа № 761/42057/23) у кримінальному провадженні № 22023000000000046 від 17.01.2023.

Обґрунтовуючи клопотання про скасування арешту майна, адвокат зазначив, що 08.11.2023, на підставі ухвали слідчого судді Шевченківського районного суду міста Києва від 06.11.2023 (справа № 761/40792/23) старшим слідчим в ОВС головного слідчого управління СБ України ОСОБА_5 проведено обшук за адресою: АДРЕСА_1 , де розташоване ТОВ «БЦМР» (код ЄДРПОУ 39807516) та ТОВ «ВП «МЕБІТАР» (код ЄДРПОУ 31100898), під час чого виявлено та вилучено майно.

Обшук проводився під час здійснення слідчих дій у кримінальному провадженні № 22023000000000046 від 17.01.2023, за ознаками кримінальних правопорушень, передбачених ч. 2 ст. 20 ч. 2 ст. 199, ч. 3 ст. 229 КК України.

У подальшому, 10.11.2023 до Шевченківського районного суду міста Києва з клопотанням про накладення арешту на майно, яке вилучено під час обшуку за адресою: АДРЕСА_1 . звернувся прокурор Офісу Генерального прокурора ОСОБА_6 , яке 30.11.2023 ухвалою слідчого судді Шевченківського районного суду міста Києва задоволено та накладено арешт на: системний блок чорного кольору з написом на корпусі № 2114191549786; жорсткий диск чорного кольору з написом «SP Armor» серійний № 14030145-11-500уа30-t0; мобільний телефон марки iPhone 11 IMEI НОМЕР_1 у заблокованому стані; 4 паперові мішки зеленого кольору з написом «BREVANT»; 3 паперові мішки синьо-зеленого кольору з написом «SYNGENTA»; 2 паперові мішки жовто-білого кольору з написом «BREVANT»; предмети схожі на грошові кошти - 326 купюр номіналом 100 доларів США на загальну суму 32600 доларів США; предмети схожі на грошові кошти - купюри різного номіналу на загальну суму 735 312 гривень.

Адвокат у клопотанні зазначає, що з моменту проведення обшуку 08.11.2023 по день подання цього клопотання пройшло 84 календарних дні. За цей період часу, ОСОБА_4 не повідомлено про підозру, процесуальний статус власника майна - свідок. Орган досудового розслідування не встановив, що вилучені об`єкти та грошові кошти відносяться до вчинення кримінального правопорушення, вилучене майно не передано для проведення експертиз чи інших слідчих дій. А тому, ОСОБА_4 вважає що арешт на вилучене майно накладено необґрунтовано та в подальшому арешті майна немає жодної потреби.

Також адвокат у клопотанні звертає увагу про відсутність законних підстав для проведення обшуку та, відповідно, відсутність законних підстав для накладення арешту на вилучене майно. Ухвалою Шевченківського районного суду міста Києва від 06.11.2023 про надання дозволу на обшук не надавалося право вилучати грошові кошти та носії інформації. При поданні клопотання про арешт майна, яке вилучено під час проведення обшуку, орган досудового розслідування не навів жодних підстав того, що вилучені кошти та носії інформації відповідають ознакам передбаченим ч. 2 ст. 167 КПК України.

Крім того, заявник зазначив у клопотанні, що вилучений мобільний телефон є особистим телефоном ОСОБА_4 , а вилучені грошові кошти є особистими заощадженнями родини ОСОБА_4 , що підтверджується документально.

А тому, адвокат просить слідчого суддю скасувати ухвалу слідчого судді Шевченківського районного суду міста Києва від 30.11.2023 у справі № 761/42057/23 та зобов`язати орган досудового розслідування в особі слідчих, які здійснюють досудове розслідування у кримінальному провадженні № 22023000000000046 від 17.01.2023, повернути ОСОБА_4 вилучене майно.

Відповідно до протоколу автоматичного визначення слідчого судді від 26.03.2024, слідчим суддею визначено ОСОБА_1 .

У судове засідання адвокат ОСОБА_3 не з`явився, повідомлявся про дату, час та місце розгляду справи. Проте, надіслав клопотання про розгляд справи без його участі.

Прокурор відділу Офісу Генерального прокурора у судове засідання також не з`явився, повідомлявся про дату, час та місце розгляду справи. Однак, Прокурор відділу Офісу Генерального прокурора ОСОБА_6 подав письмові заперечення на клопотання адвоката про скасування арешту майна, зазначивши, що досудове розслідування у кримінальному провадженні триває, проводяться слідчі (розшукові) дії. Також зазначив, що відповідно до ч. 1 ст. 170 КПК України, арешт може бути накладений на майно третіх осіб, при цьому арештоване майно направлено для проведення судової комп`ютерно-технічної експертизи. Крім того, прокурор зазначив, що колегією суддів Київського апеляційного суду 22.01.2024 ухвалу слідчого судді про арешт вищезазначеного майна - залишено без задоволення, встановивши, що арештоване майно відповідає критеріям, визначеним в ст. 98 КПК України. У подальшому, слідчим суддею Шевченківського районного суду міста Києва аналогічне клопотання про скасування арешту майна вже розглядалося, яке за результатом розгляду залишено без задоволення.

Згідно із приписами ч. 4 ст. 107 КПК України, у разі, якщо відповідно до положень цього Кодексу судове провадження здійснюється судом за відсутності осіб, фіксування за допомогою технічних засобів кримінального провадження в суді не здійснюється.

Дослідивши матеріали справи, слідчий суддя дійшов висновку про таке.

Приписами статей 131, 132 КПК України передбачено, що арешт майна віднесений до заходів забезпечення кримінального провадження, які вживаються за наявності обґрунтованої підозри щодо вчинення кримінального правопорушення такого ступеня тяжкості, що може бути підставою для застосування відповідного заходу забезпечення.

При цьому підлягає врахуванню, чи виправдовують такий ступінь втручання у права і свободи особи потреби досудового розслідування, а також, чи може бути виконане завдання, для виконання якого сторона обвинувачення звертається з відповідним клопотанням.

Згідно з ч. 1 ст. 170 КПК України арештом майна є тимчасове, до скасування у встановленому цим Кодексом порядку, позбавлення за ухвалою слідчого судді або суду права на відчуження, розпорядження та/або користування майном, щодо якого існує сукупність підстав чи розумних підозр вважати, що воно є доказом злочину, підлягає спеціальній конфіскації у підозрюваного, обвинуваченого, засудженого, третіх осіб, конфіскації у юридичної особи, для забезпечення цивільного позову, стягнення з юридичної особи отриманої неправомірної вигоди, можливої конфіскації майна.

Так, у судовому засіданні встановлено, що слідчими Головного управління Служби безпеки України здійснюється досудове розслідування кримінального провадження № 22023000000000046 від 17.01.2023, за ознаками вчинення кримінальних правопорушень, передбачених ч. 2 ст. 199, ч. 2 ст. 201, ч. 3 ст. 229 КК України.

Процесуальне керівництво здійснюється прокурорами ОФісу Генерального прокурора.

Ухвалою слідчого судді Шевченківського районного суду міста Києва від 30.11.2023 у справі № 761/42057/23 накладено арешт на майно, вилучене 08.11.2023 під час проведення обшуку на підставі ухвали слідчого судді Шевченківського районного суду м. Києва від 06.11.2023 (справа № 761/40792/23) за адресою: АДРЕСА_1 , де розташоване ТОВ «БЦМР» (код ЄДРПОУ: 39807516) та ТОВ «ВП «Мебітар» (код ЄДРПОУ: 31100898), а саме на: системний блок чорного кольору з написом на корпусі № 2114191549786, жорсткий диск чорного кольору з написом «SP Armor» серійний № 14030145-11-500ya30-t0, мобільний телефон марки Iphone 11 IMEI: НОМЕР_1 у заблокованому стані, 4 паперові мішки зеленого кольору з написом «BREVANT», 3 паперові мішки синьо-зеленого кольору з написом «SYNGENTA», 2 паперові мішки жовто-білого кольору з написом «BREVANT», а також предмети, схожі на грошові кошти 326 купюр номіналом 100 доларів США на загальну суму 32 600 доларів США, а також предмети, схожі на грошові кошти купюри різного номіналу на загальну суму 735 312 грн., належні ОСОБА_6 , на яких наявне листування із фігурантами кримінального провадження та інформація про обставини вчинення кримінального правопорушення.

Підставою для накладення арешту на майно, послугувала наявність розумної підозри вважати, що арештоване майно відповідає критеріям, зазначеним у статті 98 КПК України, є речовим доказом.

Згідно з ч. 1 ст. 174 КПК України арешт майна може бути скасований за клопотанням власника майна за умови, що останній доведе, що у подальшому застосуванні цього заходу відпала потреба або арешт накладений необґрунтовано.

Зазначена процесуальна норма покладає на учасника кримінального провадження, яким ініціюється скасування арешту, обов`язок доведення зазначених обставин.

Вирішуючи подане клопотання, слідчий суддя враховує практику ЄСПЛ щодо можливості втручання за рішенням суду в права особи на мирне володіння майном, гарантованого ст. 1 Протоколу № 1 до Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод. Так, в рішенні у справі «Узан та інші проти Туреччини» ЄСПЛ, оцінюючи виправданість втручання відповідно до ст. 1 Протоколу №1 до Конвенції, зробив висновок про те, щоб бути сумісним із положеннями Конвенції, втручання повинно відповідати трьом умовам, а саме: (1) бути передбачене національним законом, який в державі вважається необхідним для регулювання використання майна, (2) повинне відповідати загальним інтересам суспільства, (3) має забезпечуватися справедливий баланс між правами власника та загальносуспільними інтересами (п.195). Крім того, в п. 203 рішення у наведеній справі ЄСПЛ, аналізуючи питання пропорційності втручання в право на мирне володіння майном, дійшов висновку, що стаття 1 Протоколу № 1 до Конвенції передбачає, що втручання в право мирного володіння майном можливе за умови існування розумного взаємозв`язку пропорційності між використаними засобами, якими обмежується право, та ціллю заради досягнення якої застосовуються такі засоби. Тобто, обмежити особу в праві мирно володіти майном можна не просто, коли наявний значний суспільний інтерес на здійснення такого втручання в право людини, а виключно, якщо виконати завдання кримінального провадження в інший спосіб, аніж через застосування такого обмеження, за наявних обставин неможливо.

Таким чином, накладення арешту не має на меті позбавити особу належного їй на праві власності майна, а лише тимчасово обмежити її право користуватись та/або розпоряджатись ним, зокрема до завершення проведення експертного дослідження, завершення кримінального провадження тощо.

У судовому засіданні встановлено, що досудове розслідування у кримінальному провадженні № 22023000000000046 від 17.01.2023 наразі триває.

Враховуючи викладене, слідчий суддя вважає, що адвокатом не доведено, що потреба у подальшому застосуванні арешту відпала. Під час розгляду клопотання про скасування арешту не встановлено, що майно, на яке ухвалою слідчого судді накладено арешт, не відповідає критеріям, зазначеним в статті 98 КПК України.

Слідчий суддя звертає увагу, що арешт майна з підстав передбачених ч. 2, 3 ст. 170 КПК України по суті являє собою форму забезпечення доказів і є самостійною правовою підставою для арешту майна поряд з забезпеченням цивільного позову та конфіскацією майна та, на відміну від двох останніх правових підстав, не вимагає оголошення підозри у кримінальному провадженні і не пов`язує особу підозрюваного з можливістю арешту такого майна.

При розгляді клопотання про арешт майна, слідчий суддя з`ясував всі обставини, з якими закон пов`язує можливість накладення арешту на майно, а тому ухвалою обґрунтовано накладено арешт на зазначене майно, за наявності правових підстав, визначених ст. 170 КПК України, тому підстав вважати, що арешт накладено необґрунтовано - немає.

Слід зауважити, що на даному етапі провадження слідчий суддя не має процесуальних повноважень вирішувати ті питання, які повинен вирішувати суд під час розгляду кримінального провадження по суті, зокрема, оцінювати докази з точки зору їх достатності і допустимості для визнання особи винуватою чи невинуватою у вчиненні кримінального правопорушення.

Крім того, слідчий суддя враховує, що 02.04.2024 слідчим суддею Шевченківського районного суду міста Києва у справі № 761/11243/24 вже розглядалося клопотання адвоката ОСОБА_3 , який діє в інтересах ОСОБА_4 , про скасування зазначеного арешту майна, за результатами чого ухвалою слідчого судді відмовлено у задоволенні клопотання.

Таким чином, слідчий суддя, розглянувши клопотання в межах питань, які були винесені на його розгляд, та перевіривши надані в обґрунтування цих питань докази, з урахуванням вищенаведеного, виходячи із завдань кримінального провадження, дійшов висновку про відмову у задоволенні клопотання про скасування арешту майна, накладеного ухвалою слідчого судді Шевченківського районного суду міста Києва від 30.11.2023 (справа № 761/42057/23) у кримінальному провадженні № 22023000000000046 від 17.01.2023.

Керуючись статтями 2, 7, 9, 174, 309, 372, 376, 532 Кримінального процесуального кодексу України, слідчий суддя

постановив:

Клопотання адвоката ОСОБА_3 , який діє в інтересах ОСОБА_4 , про скасування арешту майна, накладеного ухвалою слідчого судді Шевченківського районного суду міста Києва від 30.11.2023 (справа № 761/42057/23) у кримінальному провадженні № 22023000000000046 від 17.01.2023 - залишити без задоволення.

Ухвала набирає законної сили з моменту її оголошення та оскарженню не підлягає.

Слідчий суддя ОСОБА_1