Ухвала

від 28.05.2024 по справі 991/4536/24

ВИЩИЙ АНТИКОРУПЦІЙНИЙ СУД

Справа № 991/4536/24

Провадження 1-кс/991/4572/24

ВИЩИЙ АНТИКОРУПЦІЙНИЙ СУД

У Х В А Л А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

28 травня 2024 року м.Київ

Слідчий суддя Вищого антикорупційного суду ОСОБА_1 , розглянувши матеріали скарги голови Громадської організації «НОН-СТОП» ОСОБА_2 на бездіяльність уповноважених осіб Спеціалізованої антикорупційної прокуратури, яка полягає у невнесенні до Єдиного реєстру досудових розслідувань відомостей після отримання заяви про вчинення кримінального правопорушення,

В С Т А Н О В И В:

До Вищого антикорупційного суду надійшла скарга голови Громадської організації «НОН-СТОП» (далі - ГО «НОН-СТОП») ОСОБА_2 на бездіяльність уповноважених осіб Спеціалізованої антикорупційної прокуратури (далі - САП), яка полягає у невнесенні до Єдиного реєстру досудових розслідувань (далі - ЄРДР) відомостей після отримання заяви голови ГО «НОН-СТОП» ОСОБА_2 від 24.05.2024р. за вих. № 24/05/2024-1 про вчинення кримінальних правопорушень, в якій він просить зобов`язати уповноважених осіб САП внести відомості до ЄРДР та почати досудове розслідування за вказаною заявою (далі - Скарга).

Скарга обґрунтована тим, що 24.05.2024 голова ГО «НОН-СТОП» ОСОБА_2 електронною поштою подав до САП заяву від 24.05.2024 за вих. № 24/05/2024-1 про вчинення кримінальних правопорушень, однак, всупереч положенням ст. 214 КПК України, відомості за його заявою до ЄРДР не внесено.

Дослідивши матеріали Скарги, слідчий суддя дійшов до наступних висновків.

Порядок оскарження рішень, дій, бездіяльності слідчого, дізнавача чи прокурора під час досудового розслідування регламентовано главою 26 КПК України (параграф №1 статті 303-308 КПК України).

Відповідно до п. 1 ч.1 ст. 303 КПК України, на досудовому провадженні може бути оскаржено бездіяльність слідчого, дізнавача, прокурора, яка полягає у невнесенні відомостей про кримінальне правопорушення до Єдиного реєстру досудових розслідувань після отримання заяви чи повідомлення про кримінальне правопорушення, у неповерненні тимчасово вилученого майна згідно з вимогами статті 169 цього Кодексу, а також у нездійсненні інших процесуальних дій, які він зобов`язаний вчинити у визначений цим Кодексом строк, - заявником, потерпілим, його представником чи законним представником, підозрюваним, його захисником чи законним представником, представником юридичної особи, щодо якої здійснюється провадження, володільцем тимчасово вилученого майна, іншою особою, права чи законні інтереси якої обмежуються під час досудового розслідування.

В кримінальному процесуальному праві підсудність характеризується як розмежування повноважень судів щодо розгляду справ. Визначити підсудність означає вказати, який саме суд буде розглядати дану справу.

У сучасному кримінальному судочинстві застосовується підсудність у трьох розрізах: територіальна, інстанційна, предметна.

Виходячи з положень абз. 2 ч. 1 ст. 32 КПК України, Вищий антикорупційний суд здійснює кримінальні провадження щодо злочинів, що вчинені на території України і віднесені до предметної підсудності Вищого антикорупційного суду.

Згідно положень статті 33-1 КПК України, Вищому антикорупційному суду підсудні кримінальні провадження стосовно корупційних кримінальних правопорушень, передбачених в примітці статті 45 Кримінального кодексу України, статтями 206-2, 209, 211, 366-2, 366-3 Кримінального кодексу України, якщо наявна хоча б одна з умов, передбачених пунктами 1-3 частини п`ятої статті 216 Кримінального процесуального кодексу України.

У примітці до ст. 45 КК України зазначено, корупційними кримінальними правопорушеннями відповідно до цього Кодексу вважаються:

- кримінальні правопорушення, передбачені статтями 191, 262, 308, 312, 313, 320, 357, 410, у випадку їх вчинення шляхом зловживання службовим становищем;

- кримінальні правопорушення, передбачені статтями 210, 354, 364, 364-1, 365-2, 368-369-2 цього Кодексу.

Пунктами 1-3 частини п`ятої статті 216 КПК України передбачені умови, хоча б одна з яких повинна мати місце при вирішенні питання про підсудність кримінального провадження Вищому антикорупційному суду щодо кримінальних правопорушень, передбачених вищезазначеними статтями Кримінального кодексу України, а саме: 1) наявність спеціального суб`єкту злочину, згідно переліку, наведеному в п.1 ч.5 ст.216 КПК України; 2) розмір предмета кримінального правопорушення, передбаченого ст.354 (стосовно працівників юридичних осіб публічного права), 368, 369, 369-2 КК України, у п`ятсот і більше разів перевищує розмір прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на час вчинення кримінального правопорушення, а також предмет кримінального правопорушення або розмір завданої шкоди у кримінальних правопорушеннях, передбачених ст.191, 206-2, 209, 210, 211, 364, 410 КК України, у дві тисячі і більше разів перевищує розмір прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на час вчинення кримінального правопорушення (якщо кримінальне правопорушення вчинено службовою особою державного органу, правоохоронного органу, військового формування, органу місцевого самоврядування, суб`єкта господарювання, у статутному капіталі якого частка державної або комунальної власності перевищує 50 відсотків) та 3) кримінальне правопорушення, передбачене ст.369, ч.1 ст.369-2 КК України, вчинено щодо службової особи, визначеної у ч.4 ст.18 КК України або у п.1 цієї частини.

Відповідно до ч. 2, ч. 3 ст. 33-1 КПК України, слідчі судді Вищого антикорупційного суду здійснюють судовий контроль за дотриманням прав, свобод та інтересів осіб у кримінальних провадженнях щодо кримінальних правопорушень, віднесених до підсудності Вищого антикорупційного суду відповідно до частини першої цієї статті. Інші суди, визначені цим Кодексом, не можуть розглядати кримінальні провадження щодо кримінальних правопорушень, які віднесені до підсудності Вищого антикорупційного суду (крім випадку, передбаченого абзацом сьомим частини першої статті 34 цього Кодексу).

З огляду на зазначені норми закону, в даному випадку підлягає застосуванню саме предметна підсудність, відповідно до якої Вищому антикорупційному суду підсудні кримінальні провадження стосовно конкретних корупційних кримінальних правопорушень, передбачених законом, у випадку наявності хоча б однієї з умов, передбачених пунктами 1-3 ч. 5 ст. 216 КПК України. Інші суди не можуть розглядати ці провадження.

Частиною 6 ст. 9 КПК України визначено, що у випадках, коли положення Кримінального процесуального кодексу України не регулюють або неоднозначно регулюють питання кримінального провадження, застосовуються загальні засади кримінального провадження, визначені ч. 1 ст. 7 КПК України.

Згідно з ч. 1 ст. 9 КПК України, на суддів, слідчих суддів, прокурорів керівників органів досудового розслідування, слідчих, інших службових осіб органів державної влади покладається обов`язок неухильно додержуватися вимог Конституції України, Кримінального процесуального кодексу України, міжнародних договорів, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою Україною, вимог інших актів законодавства, що є реалізацією принципу законності.

Таким чином, системне тлумачення ч. 1 ст. 33-1 КПК України дає підстави зробити висновок про неприпустимість виходу за межі тієї підсудності, яка є безсумнівною, з огляду на загальні засади кримінального провадження, зокрема законність та верховенство права, однією зі складових якого є принцип юридичної визначеності.

Стаття 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод визначає, що кожному гарантується право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом.

Як свідчить аналіз практики Європейського суду з прав людини щодо застосування ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод у кримінально-процесуальному аспекті, «суд, котрий, відповідно до чинних положень національного права, не має повноважень судити підсудного, «не встановлений законом» у розумінні статті 6 § 1». Відповідну позицію зазначено, зокрема, у рішенні ЄСПЛ «Richert v Poland» (п. 41).

З огляду на зазначене, розгляд судом, зокрема, Вищим антикорупційним судом, справ, які не належать до його підсудності, є порушенням правил підсудності, що суперечить припису щодо розгляду справи судом, встановленим законом.

Вихід за ці межі підсудності Вищого антикорупційного суду, які встановлені статтею 33-1 КПК України та п. 20-2 розділу XI «Перехідні положення» Кримінального процесуального кодексу України та є безсумнівними, суперечитиме загальним засадам кримінального провадження і вимогам ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.

Пунктом 10 частини 1 статті 3 КПК України визначено, що кримінальне провадження - досудове розслідування і судове провадження, процесуальні дії у зв`язку із вчиненням діяння, передбаченого законом України про кримінальну відповідальність.

Частиною 1 статті 5 КПК України встановлено, що процесуальна дія проводиться, а процесуальне рішення приймається згідно з положеннями цього Кодексу, чинними на момент початку виконання такої дії або прийняття такого рішення.

Частиною 1 статті 306 КПК України передбачено, що скарги на рішення, дії чи бездіяльність слідчого, дізнавача чи прокурора розглядаються слідчим суддею місцевого суду, а в кримінальних провадженнях щодо кримінальних правопорушень, віднесених до підсудності Вищого антикорупційного суду, - слідчим суддею Вищого антикорупційного суду згідно з правилами судового розгляду, передбаченими статтями 318-380 цього Кодексу, з урахуванням положень цієї глави.

Аналіз вказаних положень закону дає підстави зробити висновок, що до Вищого антикорупційного суду оскаржується, зокрема, бездіяльність уповноважених осіб САП, яка полягає у невнесенні до ЄРДР відомостей про кримінальні правопорушення стосовно складів злочинів, віднесених до підсудності Вищого антикорупційного суду.

Згідно Скарги ОСОБА_2 оскаржує бездіяльність уповноважених осіб САП щодо невнесення до ЄРДР відомостей за його заявою від 24.05.2024 за вих. № 24/05/2024-1 (далі - Заява), у якій вказує, що в діях ОСОБА_3 , який перебуваючи під контролем та в інтересах представників держави-агресора - російської федерації, створив та Документ сформований в системі «Електронний суд» 27.05.2024 8 очолив організовану злочинну групу, яка діє під прикриттям ТОВ «ТРАФИК ДЕВИЛС» (код за ЄДРПОУ 45229678), яка в межах діяльності з арбітражу трафіка перенаправляє на нелегальні гральні заклади, в тому числі сервера яких та дохід з яких одержують представники держави-агресора, при цьому ухиляючись від сплати податків та інших обов`язкових платежів, легалізуючи (відмиваючи) доходи, отримані злочинним шляхом, маючи сталі корумповані зв`язки з посадовими особами правоохоронних органів, систематично надає останнім неправомірну вигоду у великому розмірі, за непритягнення його до встановленої законом відповідальності, а також, користуючись сталими корупційними зв`язками та значними статками, що дозволили йому надати відповідного розміру неправомірну вигоду, підбурив таким чином представників органів військового управління - територіальних центрів комплектування та соціальної підтримки, до протиправного виключення його з військового обліку як непридатного до військової служби та надання таким чином йому відстрочки від призову на військову службу за мобілізацією та можливість вільно перетинати державний кордон України, при цьому достовірно усвідомлюючи відсутність законних підстав для цього. Так, в діях перелічених осіб, вбачаються ознаки кримінальних правопорушень, передбачених ст.ст. 110-2, 163, 190, 203-2, 204, 209, 212, 212- 1, 332-2, 369 КК України, а також в діях посадових осіб контролюючих та правоохоронних органів, що не здійснюють своїх обов`язків щодо притягнення ОСОБА_3 до встановленої законом відповідальності, невнесенні в ЄРДР інформації на підставі ухвал слідчих суддів, а також у діях посадових осіб ІНФОРМАЦІЯ_1 , вбачаються ознаки кримінальних правопорушень, передбачених ст.ст. 365, 365-3, 368, 382, 396 КК України.

Так, у п. 1 ч. 5 ст. 216 КПК України вказано перелік суб`єктів можливого вчинення корупційного кримінального правопорушення, за умови наявності якого склад злочину відноситься до предметної підсудності Вищого антикорупційного суду. Разом з тим, відсутні підстави вважати, що зазначені у Заяві особи входять до переліку суб`єктів, передбачених п. 1 ч. 5 ст. 216 КПК України. А за такого, умова, передбачена п. 1 ч. 5 ст. 216 КПК України, відсутня.

Пункт 2 ч. 5 ст. 216 КПК України містить наступний критерій, за яким визначається підсудність справ Вищому антикорупційному суду: розмір предмета кримінального правопорушення, передбаченого ст.354 (стосовно працівників юридичних осіб публічного права), 368, 369, 369-2 КК України, у п`ятсот і більше разів перевищує розмір прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на час вчинення кримінального правопорушення, а також предмет кримінального правопорушення або розмір завданої шкоди у кримінальних правопорушеннях, передбачених ст.191, 206-2, 209, 210, 211, 364, 410 КК України, у дві тисячі і більше разів перевищує розмір прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на час вчинення кримінального правопорушення (якщо кримінальне правопорушення вчинено службовою особою державного органу, правоохоронного органу, військового формування, органу місцевого самоврядування, суб`єкта господарювання, у статутному капіталі якого частка державної або комунальної власності перевищує 50 відсотків).

Таким чином, для визначення предметної підсудності Вищому антикорупційному суду за п. 2 ч. 5 ст. 216 КПК України необхідним є визначення розміру предмета кримінального правопорушення або розміру завданої шкоди у кримінальних правопорушеннях.

Разом з тим, заявник хоча і зазначає про можливе вчинення посадовими особами правоохоронних органів, зокрема, кримінального правопорушення, передбаченого ст. 368 КК України, однак не зазначає розмір предмета кримінального правопорушення або розміру завданої шкоди у кримінальних правопорушеннях, що позбавляє слідчого суддю можливості встановити відповідність Скарги умові, визначеній п. 2 ч. 5 ст. 216 КПК України.

Умова, що міститься у п. 3 ч. 1 ст. 216 КПК України, вимагає, щоб кримінальне правопорушення, передбачене ст. 369 КК України було вчинено щодо службової особи, визначеної у ч. 4 ст. 18 КК України або у пункті 1 цієї частини.

У ч. 4 ст. 18 КК України зазначено наступний перелік: посадові особи іноземних держав (особи, які обіймають посади в законодавчому, виконавчому або судовому органі іноземної держави, у тому числі присяжні засідателі, інші особи, які здійснюють функції держави для іноземної держави, зокрема для державного органу або державного підприємства), іноземні третейські судді, особи, уповноважені вирішувати цивільні, комерційні або трудові спори в іноземних державах у порядку, альтернативному судовому, посадові особи міжнародних організацій (працівники міжнародної організації чи будь-які інші особи, уповноважені такою організацією діяти від її імені), а також члени міжнародних парламентських асамблей, учасником яких є Україна, та судді і посадові особи міжнародних судів.

Як вбачається зі змісту Заяви, заявник не зазначає службових осіб, визначених п. 1 ч. 5 ст. 216 КПК України, ч. 4 ст. 18 КК України.

Таким чином, Скарга не відповідає і ознаці, визначеній п. 3 ч. 5 ст. 216 КПК України.

Враховуючи вищевикладене, Скарга не відповідає критеріям, визначеним у статті 33-1 КПК України з урахуванням положень п. 1-3 ч. 5 ст. 216 КПК України, а тому розгляд Скарги та прийняття рішення за результатами її розгляду не відноситься до компетенції Вищого антикорупційного суду і суд не може прийняти рішення за такою Скаргою.

Зі свого боку, з огляду на те, що законодавець у більшості випадків прямо зазначає, що судовий контроль за дотриманням прав, свобод та інтересів осіб у кримінальному провадженні під час досудового розслідування здійснюється слідчим суддею суду першої інстанції, в межах територіальної юрисдикції якого знаходиться орган досудового розслідування (ч. 7 ст. 100, ч. 2 ст. 132, ч. 1 ст. 184, ч. 1 ст. 192, ч. 2 ст. 199, ч. 1 ст. 201, ч. 3 ст. 244, ч. 10 ст. 290 КПК України), з урахуванням положень ч. 6 ст. 9 КПК України, правильним є застосування зазначеного правила й до розгляду скарг, територіальна підсудність щодо яких прямо не визначена кримінальним процесуальним законом, зокрема, згідно ч. 1 ст. 306 КПК України, яка, серед іншого, встановлює порядок розгляду скарг на рішення, дії та бездіяльність слідчого, дізнавача чи прокурора під час досудового розслідування у кримінальних провадженнях щодо кримінальних правопорушень, не віднесених до підсудності Вищого антикорупційного суду.

Таким чином, скарга на бездіяльність уповноважених осіб САП щодо невнесення до ЄРДР відомостей про кримінальне правопорушення щодо складу злочину, який не віднесено до предметної підсудності Вищого антикорупційного суду, має розглядатися слідчим суддею місцевого загального суду, у межах територіальної юрисдикції якого знаходиться САП - Шевченківський районний суд міста Києва.

Згідно з п. 2 ч. 2 ст. 304 КПК України, скарга повертається, якщо вона не підлягає розгляду в цьому суді.

Оскільки Скарга не підсудна Вищому антикорупційному суду, то вона підлягає поверненню особі, яка її подала.

Враховуючи викладене, керуючись статтями 33-1, п. 1-3 ч. 5 ст. 216, 303-304, 369-372 КПК України, слідчий суддя

П О С Т А Н О В И В:

Скаргу голови ГО «НОН-СТОП» ОСОБА_2 на бездіяльність уповноважених осіб Спеціалізованої антикорупційної прокуратури, яка полягає у невнесенні до Єдиного реєстру досудових розслідувань відомостей після отримання заяви голови ГО «НОН-СТОП» ОСОБА_2 від 24.05.2024р. за вих. № 24/05/2024-1 про вчинення кримінальних правопорушень, повернути ОСОБА_2 .

Копію ухвали про повернення скарги невідкладно надіслати особі, яка її подала.

Ухвалу може бути оскаржено безпосередньо до Апеляційної палати Вищого антикорупційного суду протягом п`яти днів з дня отримання копії такої ухвали.

СЛІДЧИЙ СУДДЯ ОСОБА_4