Рішення

від 15.05.2024 по справі 260/2304/24

ЗАКАРПАТСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ЗАКАРПАТСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Р І Ш Е Н Н Я

і м е н е м У к р а ї н и

15 травня 2024 рокум. Ужгород№ 260/2304/24

Закарпатський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого - судді Іванчулинця Д.В.,

при секретарі судового засідання Куля Т.Т.,

за участі сторін та осіб, які беруть участь у розгляді справи:

представник сторін у судове засідання не з`явилися,

розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) до Регіональної комісії з визначення статусу осіб, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи, та інших категорій громадян Закарпатської обласної державної адміністрація (пл. Народна, буд. 4, м. Ужгород, Закарпатська область, 88008, код ЄДРПОУ 00022496), Закарпатської обласної державної (військової) адміністрації (пл. Народна, буд. 4, м. Ужгород, Закарпатська область, 88008, код ЄДРПОУ 00022496), третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача - Департамент соціального захисту населення Закарпатської обласної військової адміністрації (вул. Тургенєва, буд. 8, м. Ужгород, Закарпатська область, 88003, код ЄДРПОУ 03192974), про визнання дій протиправними та зобов`язання вчинити певні дії, -

В С Т А Н О В И В:

У відповідності до ч. 3 ст. 243 Кодексу адміністративного судочинства України в судовому засіданні 15 травня 2024 року проголошено вступну та резолютивну частини Рішення. У зв`язку з перебуванням головуючого судді Іванчулинця Д.В. у відпустці в період з 21 травня 2024 року по 23 травня 2024 року (включно) Рішення в повному обсязі складено та підписано 24 травня 2024 року.

09 квітня 2024 року ОСОБА_1 (далі - позивач) звернувся до Закарпатського окружного адміністративного суду із адміністративним позов до Регіональної комісії з визначення статусу осіб, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи, та інших категорій громадян Закарпатської обласної державної адміністрація (далі відповідач 1), Закарпатської обласної державної (військової) адміністрації (далі відповідач 2), третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача - Департамент соціального захисту населення Закарпатської обласної військової адміністрації (далі третя особа), в якому просить суд:

1) відкрити провадження в адміністративній справі за позовом ОСОБА_1 до Регіональної комісії з визначення статусу осіб, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи, та інших категорій громадян Закарпатської обласної військової адміністрації Закарпатської обласної державної адміністрації про визнання дій протиправними та зобов`язання вчинити дії;

2) визнати протиправним та скасувати рішення Регіональної комісії з визначення статусу осіб, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи, та інших категорій громадян Закарпатської обласної військової адміністрації Закарпатської обласної державної адміністрації, викладене в протоколі засідання №75 від 15.03.2024 року, про відмову у встановленні статусу учасника ліквідації наслідків аварії на ЧАЕС ОСОБА_1 та видачі посвідчення встановленого взірця;

3) зобов`язати Регіональну комісію з визначення статусу осіб, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи, та інших категорій громадян Закарпатської обласної військової адміністрації Закарпатської обласної державної адміністрації прийняти рішення, яким встановити статус учасника ліквідації наслідків аварії на ЧАЕС ОСОБА_1 та видати посвідчення встановленого взірця;

4) стягнути з Закарпатської обласної військової адміністрації Закарпатської обласної державної адміністрації на користь ОСОБА_1 суму сплаченого судового збору у розмірі 1211 грн. 20 коп. (а.с.1-7).

Заявлені позовні вимоги обґрунтовує тим, що у період з 06 листопада 1984 року по 27 червня 1986 року проходив строкову військову службу у військовій частині № НОМЕР_2 , із спеціальністю водій. 26 квітня 1986 року, коли відбулося аварія на Чорнобильській атомній електростанції позивач перебував в с. Янів Київської області, яке межує із м. Прип`ять (залізнична станція Янів), де постійно знаходився і служив строкову службу до самої демобілізація ОСОБА_1 . Тобто на момент Чорнобильської катастрофи позивач знаходився на території, яка входить до зони відчуження Чорнобильської АЕС.

Позивач, не одноразово в усному порядку звертався до військомату Закарпатської області про видачу йому підтвердження учасника ліквідації наслідків аварії на ЧАЕС, однак безрезультатно.

20 лютого 2024 року позивач звернувся до управління соціального захисту Закарпатської обласної державної адміністрації із заявою про надання йому статусу особи, що брала участь у ліквідації наслідків Чорнобильської катастрофи, та видачу відповідного посвідчення на вищевказаних підставах. Однак, листом № К-63/01-23 від 18.03.2024 року, позивача проінформовано, що рішенням регіональної комісії з питань визначення статусу осіб, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи, та інших категорій громадян Закарпатської обласної державної адміністрації від 15.03.2024 року, яке оформлено протоколом засідання Регіональної комісії №75, ОСОБА_1 в даному проханні було відмовлено. Позивач таке рішення вважає протиправними та таким, що порушує його права на соціальний захист, що зв`язку з чим звернувся з даним позовом до суду.

12 квітня 2024 року ухвалою Закарпатського окружного адміністративного суду було відкрито провадження у даній справі та надано відповідачам строк на подання письмових відзивів на позовну заяву, в разі заперечення проти позовних вимог, зокрема третій особі надано час для подання письмових пояснень з приводу позову (а.с.27-29).

25 квітня 2024 року на адресу суду від Департаменті соціального захисту населення Закарпатської обласної військової адміністрації надійшов відзив на позовну заяву, згідно змісту якого вбачається, що останній заперечує проти позовних вимог, вважає їх безпідставними та такими, що не підлягають до задоволення, у зв`язку з чим просить відмовити в задоволенні позовних вимог повністю. Також за змісту прохальної частини відзиву вбачається, що представник Департаменту просить провести розгляд справи у його відсутності (а.с.35-40).

26 квітня 2024 року на адресу суду від Закарпатської обласної (військової) державної адміністрації надійшов письмовий відзив, згідно змісту якого вбачається, що останній проти позову заперечує та просить відмовити в його задоволенні, розгляд справи просить провести у відсутності уповноваженого представника Відповідача 2 (а.с.65-68).

15 травня 2024 року позивач подав до суду письмові пояснення з приводу відзивів та заяву про розгляд справи у його відсутності, позов підтримує у повному обсязі.

Відповідач 1 Регіональна комісія з визначення статусу осіб, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи, та інших категорій громадян Закарпатської обласної державної адміністрація своїм правом подати відзив на позов не скористалася, хочу судом надано достатньо часу для подання такого відзиву.

У судове засідання представник сторін не з`явилися, однак завчасно подали клопотання про розгляд даної справи у їхній відсутності, кожен підтримую свою позицію у даному спорі.

Розглянувши подані сторонами документи та матеріали справи, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, об`єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд дійшов наступних висновків.

Судом встановлено, що 20 лютого 2024 року ОСОБА_1 (далі ОСОБА_1 ) звернувся до Департаменту соціального захисту населення Закарпатської обласної військової (державної) адміністрації (далі Департамент) із заявою, в якій просив надати йому статус особи, яка постраждала внаслідок Чорнобильської катастрофи та видати йому відповідне посвідчення. Так, вказане клопотання аргументував тим, що у період з 26 квітня 1986 року по 27 квітня 1986 року перебувала на військовій службі у військовій частині № НОМЕР_2 в населеному пункті Янів поруч м. Прип`ять (а.с.15, 16).

Вказана заява була розглянута Регіональною комісією з визначення статусу осіб, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи, та інших категорій громадян Закарпатської обласної державної адміністрації (далі Комісія) 15 березня 2024 року, за результатами чого рішенням, оформленим протоколом № 75, у задоволенні такого було відмовлено з мотивів відсутності документів, що б підтверджували участь особи в роботах по ліквідації наслідків аварії на ЧАЕС в населених пунктах зони відчуження

Зокрема, як вбачається з листа відповіді Департаменту соціального захисту населення від 18 березня 2024 року № К-63/01-23 позивача повідомлено, що згідно протоколу засідання Комісії № 75 від 15.03.2024, приймаючи вказане рішення відповідач 1 виходив з того, що з наданих ОСОБА_1 документів вбачається, що у жодному з поданих документів не зазначено факт участі позивача у роботах по ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС.

Про вказане рішення позивача було повідомлено листом Департаменту № К-63/01-23 від 18 березня 2024 року.

Вважаючи вказане рішення уповноваженого органу протиправним та таким, що порушує його право на соціальний захист, ОСОБА_1 звернувся з даним позовом до суду.

Приймаючи рішення по суті спірних правовідносин, суд виходить з наступного.

Згідно зі ст. 46 Конституції України громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом.

Основні положення щодо реалізації конституційного права громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи, на охорону їх життя і здоров`я та створення єдиного порядку визначення категорій зон радіоактивно забруднених територій, умов проживання і трудової діяльності на них, соціального захисту потерпілого населення, визначає Закон України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» від 28 лютого 1991 року №796-XII (далі Закон).

Такий законодавчий акт спрямований на захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи, та розв`язання пов`язаних з нею проблем медичного і соціального характеру, що виникли внаслідок радіоактивного забруднення території; громадян, які постраждали внаслідок інших ядерних аварій та випробувань, військових навчань із застосуванням ядерної зброї, та розв`язання пов`язаних з цим проблем медичного і соціального характеру (ст. 1 Закону).

Відповідно до ст. 9 Закону, до осіб, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи, інших ядерних аварій та випробувань, військових навчань із застосуванням ядерної зброї, є, в тому числі, учасники ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС - громадяни, які брали безпосередню участь у ліквідації аварії та її наслідків.

Визначення осіб, які належать до учасників ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС, надано в ст. 10 Закону. Так, в розумінні зазначеної законодавчої норми учасниками ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС вважаються громадяни, які безпосередньо брали участь у будь-яких роботах, пов`язаних з усуненням самої аварії, її наслідків у зоні відчуження у 1986-1987 роках незалежно від кількості робочих днів, а у 1988-1990 роках - не менше 30 календарних днів, у тому числі проведенні евакуації людей і майна з цієї зони, а також тимчасово направлені або відряджені у зазначені строки для виконання робіт у зоні відчуження, включаючи військовослужбовців, працівники державних, громадських, інших підприємств, установ і організацій незалежно від їх відомчої підпорядкованості, а також ті, хто працював не менше 14 календарних днів у 1986 році на діючих пунктах санітарної обробки населення і дезактивації техніки або їх будівництві. Перелік цих пунктів визначається Кабінетом Міністрів України.

Згідно частини першої статті 15 Закону підставами для визначення статусу учасника ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС є період роботи (служби) у зоні відчуження, що підтверджено відповідними документами.

Видача довідок про період роботи (служби) по ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС, а також на територіях радіоактивного забруднення, про заробітну плату за цей період здійснюється підприємствами, установами та організаціями (військкоматами), а про період проживання на територіях радіоактивного забруднення, евакуацію, відселення, самостійне переселення - органами місцевого самоврядування (частина четверта ст. 15 Закону).

Нормами частини першої статті 65 Закону передбачено, учасникам ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС та потерпілим від Чорнобильської катастрофи видаються посвідчення, виготовлені за зразками, затвердженими Кабінетом Міністрів України.

Відповідно до частини третьої статті 65 Закону, посвідчення «Учасник ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС» та «Потерпілий від Чорнобильської катастрофи» є документами, що підтверджують статус громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи, та надають право користування пільгами, встановленими цим Законом.

Видача посвідчень провадиться спеціально уповноваженим центральним органом виконавчої влади, Радою міністрів Автономної Республіки Крим, обласними, Київською і Севастопольською міськими державними адміністраціями за поданням районних державних адміністрацій. Порядок видачі посвідчень встановлюється Кабінетом Міністрів України (частина четверта статті 65 Закону).

Розпорядженням голови Закарпатської обласної державної адміністрації № 520 від 09.08.2018 року було утворено Регіональну комісію з визначення статусу осіб, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи (а.с.43).

Постановою Кабінету Міністрів України від 11 липня 2018 року № 551 «Деякі питання видачі посвідчень особам, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи, та іншим категоріям громадян» затверджений Порядок видачі посвідчень особам, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи, та іншим категоріям громадян (далі Порядок).

Згідно п. 1 Порядку такий визначає процедуру видачі посвідчень особам, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи, та передбачає видачу посвідчень громадянам, які брали участь у ліквідації інших ядерних аварій, у ядерних випробуваннях, у військових навчаннях із застосуванням ядерної зброї, у складанні ядерних зарядів та проведенні на них регламентних робіт, громадянам, які постраждали від радіоактивного опромінення внаслідок будь-якої аварії, порушення правил експлуатації обладнання з радіоактивною речовиною, порушення правил зберігання і захоронення радіоактивних речовин, що сталося не з вини потерпілих.

П. 11 Порядку визначено, що посвідчення видаються уповноваженими органами за зареєстрованим або фактичним місцем проживання особи на підставі рішень комісій з визначення статусу осіб, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи, та інших категорій громадян, утворених уповноваженими органами.

Посвідчення видаються учасникам ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС - на підставі одного з таких документів:

- довідки про підвищену оплату праці в зоні відчуження із зазначенням кількості днів і населеного пункту, підтвердженої первинними документами (наказ чи розпорядження про відрядження до зони відчуження із зазначенням періоду роботи (служби) в зоні відчуження);

- довідки архівної установи про участь у ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС в зоні відчуження із зазначенням періоду служби (виконання робіт), днів виїзду на об`єкти або в населені пункти зони відчуження.

Судом встановлено, що позивач звернувся до уповноваженого органу державної влади з метою отримання статусу особи, яка постраждала внаслідок Чорнобильської катастрофи. При цьому на підтвердження наявності права на такий долучив копію військового квитка та завірені нотаріально копії архівних довідко № 179/1/2366 від 22 лютого 2018 року та № 179/1/7106 від 12 вересня 2023 року (а.с.12-14, 20, 21).

Як вбачається з військового квитка серії НОМЕР_3 , ОСОБА_1 в період з 06 листопада 1984 року по 27 червня 1986 року проходив строкову військову службу у Військовій частині № НОМЕР_2 (а.с.12-14).

Так, згідно Архівної довідки Галузевого державного архіву № 179/1/2366 від 22 лютого 2018 року, судом встановлено, що надати інформацію щодо участі ОСОБА_1 в ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС в період з 26 квітня по 27 квітня 1986 року в складі військової частини НОМЕР_2 немає можливості. В наказах командира Військової частини НОМЕР_2 по бойовій підготовці відображено, що від 27 квітня 1986 року № 41 вибуття особового складу у зв`язку з аварією на ЧАЕС зі станції Янів Київської області у місто Чернігів. З вищезазначеної довідки, судом зокрема встановлено, що військова частина НОМЕР_2 дислокувалась станції Янів по 27 квітня 1986 року (а.с.20).

Згідно Архівної довідкою Галузевого державного архіву № 179/1/7106 від 12 вересня 2023 року також не є можливим підтвердити, що ОСОБА_1 брав участь в ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС в період з 26 квітня по 27 квітня 1986 року в складі військової частини НОМЕР_2 , оскільки поіменних списках військової частини НОМЕР_2 він не зазначений (а.с.21).

Однак, згідно військового квитка позивача, останній проходив строкову військову службу саме у Військовій частини НОМЕР_2 , що є незаперечним фактом по даній справі.

Постановою Кабінету Міністрів Української РСР від 23.07.1991 №106 «Про організацію виконання постанов Верховної Ради Української РСР про порядок введення в дію законів Української РСР «Про правовий режим території, що зазнала радіоактивного забруднення внаслідок Чорнобильської катастрофи» та «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» затверджено Перелік населених пунктів, віднесених до зон радіоактивного забруднення внаслідок чорнобильської катастрофи (далі Перелік).

З матеріалів справи вбачається, що позивач в період з листопада 1984 року по червень 1986 року проходив строкову військову службу у Військовій частині НОМЕР_2 , які згідно архівних довідок наданих позивачем на розгляд Комісії постійно дислокувалась до 27 квітня 1986 року на станції Янів Чорнобильського району Київської області та саме у зв`язку з Чорнобильською катастрофою змінила місце дислокації.

Так, відповідно до Переліку населені пункти, розташовані в Чорнобильському районі, були віднесені як до зони відчуження, так і до зони безумовного (обов`язкового) відселення.

Разом з тим, суд не вбачає протиправності в діях відповідача 1 під час відмови у наданні відповідного статусу позивачеві, оскільки з Архівних довідок дійсно не вбачається, що ОСОБА_1 брав участь в ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС. Однак, Комісія не надала належної оцінки доказам, які підтверджують проходження позивачем військової служби у Військовій частини НОМЕР_2 в період з 06 листопада 1984 року по 27 червня 1986 року та доказам про фактичне перебування даної військової частині на постійному місці дислокації на станції Янів Чорнобильського району Київської області.

В свою чергу позивач стверджує, що він перебував у складі військової частини НОМЕР_2 та проходив строкову службу у спірний період саме в населеному пункті станція Янів Київської області.

Однак, належної оцінки даним обставинам відповідачем 1 не було надано при розгляді заяви ОСОБА_1 від 20 лютого 2024 року.

Відповідно до Положення про Регіональну комісію з визначення статусу осіб, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи, затвердженого розпорядженням голови Закарпатської обласної державної адміністрації № 525 від 10 серпня 2018 року, Комісії надано право одержувати від місцевих органів виконавчої влади, територіальних органів міністерств та інших центральних органів виконавчої влади, органів місцевого самоврядування, підприємств, установ та організацій документи, необхідні для виконання покладених на неї завдань.

Проте відповідач 1 жодних дій, спрямованих на встановлення спірних питань не вчинив, натомість дійшов висновку про відсутність у ОСОБА_1 права на отримання статусу особи, яка постраждала внаслідок Чорнобильської катастрофи.

Отже, суд приходить висновку, про відсутність протиправності в діях відповідача 1, однак у зв`язку з безспірним фактом проходження позивачем строкової військової служби у військовій частині НОМЕР_2 , відповідачеві слід повторно розглянути заяву позивача від 20 лютого 2024 року з врахуванням висновків суду.

Стосовно позовної вимоги про зобов`язання Комісію прийняти рішення, яким встановити ОСОБА_1 статус учасника ліквідації наслідків аварії на ЧАЕС та видати посвідчення встановленого взірця, суд зазначає наступне.

Повноваження щодо прийняття відповідного рішення (в даному випадку про надання особі статусу учасника ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС і видача посвідчення чи відмову в наданні такого) є дискреційними повноваженнями уповноваженого на те органу, що приймається ним за наслідками дослідження повноти та відповідності поданих особою документів законодавчим вимогам.

Як випливає зі змісту Рекомендації №R (80) 2 Комітету Міністрів державам-членам стосовно реалізації адміністративними органами влади дискреційних повноважень від 11 березня 1980 року, під дискреційним повноваженням слід розуміти повноваження, яке адміністративний орган, приймаючи рішення, може здійснювати з певною свободою розсуду тобто, коли такий орган може обирати з кількох юридично допустимих рішень те, яке він вважає найкращим за даних обставин.

Адміністративний суд, перевіряючи рішення, дію чи бездіяльність суб`єкта владних повноважень на відповідність закріпленим ч. 2 ст. 2 КАС України критеріям, не втручається у дискрецію (вільний розсуд) суб`єкта владних повноважень поза межами перевірки за встановленими критеріями. Завдання адміністративного судочинства полягає не у забезпеченні ефективності державного управління, а в гарантуванні дотримання вимог права, інакше було б порушено принцип розподілу влади.

Принцип розподілу влади заперечує надання адміністративному суду адміністративно-дискреційних повноважень - єдиним критерієм здійснення правосуддя є право. Тому завданням адміністративного судочинства завжди є контроль легальності. Перевірка доцільності переступає компетенцію адміністративного суду і виходить за межі завдання адміністративного судочинства.

Наведене узгоджується з практикою Європейського суду з прав людини в справах "Клас та інші проти Німеччини", "Фадєєва проти Росії", "Єрузалем проти Австрії", в яких останній зазначив, що завдання суду при здійсненні його контрольної функції не полягає у підміні органів влади держави, тобто суд не повинен підміняти думку національних органів будь-якою своєю думкою.

За наслідками розгляду даної адміністративної справи судом встановлено, слід задовольнити позовні вимоги шляхом зобов`язання відповідача 1 розглянути заяву ОСОБА_1 від 20 лютого 2024 року з врахуванням висновків суду встановлених у даній адміністративній справі, тому суд не може зобов`язати відповідача 1 надати ОСОБА_1 статус учасника ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС та відповідне посвідчення.

Відповідно до частини четвертої ст. 245 КАС України, у випадку, визначеному пунктом 4 частини другої цієї статті, суд може зобов`язати відповідача суб`єкта владних повноважень прийняти рішення на користь позивача, якщо для його прийняття виконано всі умови, визначені законом, і прийняття такого рішення не передбачає права суб`єкта владних повноважень діяти на власний розсуд.

У випадку, якщо прийняття рішення на користь позивача передбачає право суб`єкта владних повноважень діяти на власний розсуд, суд зобов`язує суб`єкта владних повноважень вирішити питання, щодо якого звернувся позивач, з урахуванням його правової оцінки, наданої судом у рішенні.

Відповідно до частини другої статті 9 КАС України, суд розглядає адміністративні справи не інакше як за позовною заявою, поданою відповідно до цього Кодексу, в межах позовних вимог. Суд може вийти за межі позовних вимог, якщо це необхідно для ефективного захисту прав, свобод, інтересів людини і громадянина, інших суб`єктів у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.

Верховний Суд України у своєму рішенні від 16 вересня 2015 року у справі №21-1465а15 вказав на те, що спосіб відновлення порушеного права має бути ефективним та таким, який виключає подальші протиправні рішення, дії чи бездіяльність суб`єкта владних повноважень, а у випадку невиконання, або неналежного виконання рішення не виникала б необхідність повторного звернення до суду, а здійснювалося примусове виконання рішення.

Згідно ст. 13 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод кожен, чиї права та свободи, визнані в цій Конвенції, було порушено, має право на ефективний засіб правового захисту у відповідному національному органі, навіть якщо таке порушення було вчинене особами, що діяли як офіційні особи.

Тому з метою ефективного захисту прав ОСОБА_1 суд вважає за можливе вийти з межі позовних вимог та зобов`язання відповідача 1 повторно розглянути подану позивачем заяву з врахуванням висновків суду у даній справі.

У зв`язку з вищенаведеним позовні вимоги підлягають задоволенню частково.

Відповідно до ч. 3 ст. 139 КАС України, при частковому задоволенні позову судові витрати покладаються на суб`єкта владних повноважень пропорційно до розміру задоволених позовних вимог.

Керуючись ст. 241, 243, 255, 257, 295 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

В И Р І Ш И В:

1. Адміністративний позов ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) до Регіональної комісії з визначення статусу осіб, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи, та інших категорій громадян Закарпатської обласної державної адміністрація (пл. Народна, буд. 4, м. Ужгород, Закарпатська область, 88008, код ЄДРПОУ 00022496), Закарпатської обласної державної (військової) адміністрації (пл. Народна, буд. 4, м. Ужгород, Закарпатська область, 88008, код ЄДРПОУ 00022496), третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача - Департамент соціального захисту населення Закарпатської обласної військової адміністрації (вул. Тургенєва, буд. 8, м. Ужгород, Закарпатська область, 88003, код ЄДРПОУ 03192974), про визнання дій протиправними та зобов`язання вчинити певні дії задовольнити частково.

2. Зобов`язати Регіональну комісію з визначення статусу осіб, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи, та інших категорій громадян Закарпатської обласної державної адміністрація повторно розглянути заяву ОСОБА_1 від 20.02.2024 з урахуванням правової оцінки, наданої судом у даному рішенні.

3. У задоволенні решти частини позовних вимог - відмовити.

4. Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Закарпатської обласної державної (військової) адміністрації (пл. Народна, буд. 4, м. Ужгород, Закарпатська область, 88008, код ЄДРПОУ 00022496) на користь ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) судові витрати по сплаті судового збору в розмірі 605,60 грн. (шістсот п`ять гривень шістдесят копійок).

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду. Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення. Апеляційна скарга подається безпосередньо до суду апеляційної інстанції.

СуддяД.В. Іванчулинець