Ухвала

від 28.05.2024 по справі 640/22304/21

КИЇВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

КИЇВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

У Х В А Л А

про закриття провадження

28 травня 2024 року Київ№ 640/22304/21

Київський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Горобцової Я.В., розглянувши в порядку письмового провадження клопотання про закриття провадження у справі в адміністративній справі за позовом ОСОБА_1 до Управління виконавчої дирекції Фонду соціального страхування України у м. Києві про визнання протиправними дій та зобов`язання вчинити певні дії,

встановив:

До Окружного адміністративного суду міста Києва надійшов адміністративний позов з доданими матеріалами ОСОБА_1 до Управління виконавчої дирекції Фонду соціального страхування України у м. Києві, в якому позивач просить суд:

- зобов`язати управління виконавчої дирекції в м. Києві фонду соціального страхування України виплатити решту недоотриманих виплат соціального страхування, які призначені ОСОБА_2 за період часу з 01.12.2015 по 21.09.2020 рік на користь спадкоємиці ОСОБА_1 .

Ухвалою Окружного адміністративного суду міста Києва від 30.11.2021 відкрито провадження у справі за правилами спрощеного позовного провадження.

Відповідно до Закону України "Про ліквідацію Окружного адміністративного суду міста Києва та утворення Київського міського окружного адміністративного суду" від 13.12.2022 №2825-ІХ ліквідовано Окружний адміністративний суд міста Києва; утворено Київський міський окружний адміністративний суд із місцезнаходженням у місті Києві; визначено територіальну юрисдикцію Київського міського окружного адміністративного суду, яка поширюється на місто Київ.

На виконання положень п. 2 розділу ІІ Прикінцеві та перехідні положення Закону України "Про ліквідацію Окружного адміністративного суду міста Києва та утворення Київського міського окружного адміністративного суду" від 13 грудня 2022 року №2825-ІХ, дана справа надіслана до Київського окружного адміністративного суду за належністю.

08.06.2023 вказані матеріали адміністративного позову отримані Київським окружним адміністративним судом та протоколом автоматизованого розподілу судової справи між суддями, 08.06.2023 справа розподілена судді Горобцовій Я.В.

Ухвалою Київського окружного адміністративного суду від 05.07.2023 справу прийнято до розгляду за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами.

17.07.2023 представником позивача подано клопотання про закриття провадження у справі за пунктом 1 частини 1 статті 238 Кодексу адміністративного судочинства України, оскільки справу не належить розглядати в порядку адміністративного судочинства та повернення судового збору.

Вирішуючи подане представником позивача клопотання про закриття провадження, суд вказує про наступне.

Відповідно до статті 124 Конституції України правосуддя в Україні здійснюють виключно суди. Юрисдикція судів поширюється на будь-який юридичний спір та будь-яке кримінальне обвинувачення. У передбачених законом випадках суди розглядають також інші справи.

Статтею 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод передбачено право кожного на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом.

Визначене Конвенцією поняття «суд, встановлений законом» містить, зокрема, таку складову, як дотримання усіх правил юрисдикції та підсудності. Суди повинні керуватися принципом визначеності і не допускати наявності проваджень, а відтак і судових рішень, ухвалених у спорі між тими ж сторонами, з того самого предмета судами різних юрисдикцій.

Критеріями розмежування судової юрисдикції є суб`єктний склад правовідносин, предмет спору та характер спірних матеріальних правовідносин. Крім того, таким критерієм може бути пряма вказівка в законі на вид судочинства, в якому розглядається визначена категорія справ.

Юрисдикція адміністративних судів визначена статтею 19 Кодексу адміністративного судочинства України (далі КАС України), відповідно до пункту 5 частини першої якої така поширюється на справи у публічно-правових спорах за зверненням суб`єкта владних повноважень у випадках, коли право звернення до суду для вирішення публічно-правового спору надано такому суб`єкту законом.

Ужитий у цій процесуальній нормі термін «суб`єкт владних повноважень» - орган державної влади (у тому числі без статусу юридичної особи), орган місцевого самоврядування, їх посадова чи службова особа, інший суб`єкт при здійсненні ними публічно-владних управлінських функцій на підставі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень, або наданні адміністративних послуг (п. 7 ч. 1 ст. 4 КАС України).

До компетенції адміністративних судів належать спори фізичних чи юридичних осіб з органом державної влади, органом місцевого самоврядування, їхньою посадовою або службовою особою, предметом яких є перевірка законності рішень, дій чи бездіяльності цих органів (осіб), прийнятих або вчинених ними при здійсненні владних управлінських функцій, крім спорів, для яких законом установлений інший порядок судового вирішення.

Визначальною ознакою справи адміністративної юрисдикції є суть (зміст, характер) спору. Публічно-правовий спір, на який поширюється юрисдикція адміністративних судів, є спором між учасниками публічно-правових відносин і стосується саме цих відносин.

Натомість визначальні ознаки приватноправових відносин - юридична рівність та майнова самостійність їх учасників, наявність майнового чи немайнового, особистого інтересу суб`єкта. Спір буде мати приватноправовий характер, якщо він обумовлений порушенням приватного права (як правило майнового) певного суб`єкта, що підлягає захисту в спосіб, передбачений законодавством для сфери приватноправових відносин, навіть і в тому випадку, якщо до порушення приватного права призвели владні управлінські дії суб`єкта владних повноважень.

Таким чином, єдиною та необхідною правовою підставою для віднесення спору до публічно-правового є одночасна сукупність наступних умов: 1) однією зі сторін є суб`єкт владних повноважень, тобто орган державної влади або орган місцевого самоврядування чи установа, якій державою делеговано виконання відповідних владно-розпорядчих функцій; 2) спірні правовідносини виникли у зв`язку зі здійсненням ним владно-управлінських функцій; 3) перебування сторін спору у відносинах влади-підпорядкування.

Відповідно до ч. 10 ст. 41 Закону України «Про загальнообов`язкове державне соціальне страхування», належні суми страхових виплат, що з вини уповноваженого органу управління або його територіальних органів не були своєчасно виплачені особам, які мають право , у разі смерті таких осіб виплачуються членам їхніх сімей, а в разі їх відсутності включаються до складу спадщини.

Разом з тим, ст.1218 Цивільного кодексу України, визначено, що до складу спадщини входять усі права та обов`язки, що належали спадкоємцеві на момент відкриття спадщини і не припинялися внаслідок його смерті.

Нормами ст. 1227 Цивільного кодексу України встановлено, що суми заробітної плати, пенсії, стипендії, аліментів, допомог у зв`язку з тимчасовою непрацездатністю, відшкодувань у зв`язку з каліцтвом або іншим ушкодженням здоров`я, інших соціальних виплат, які належали спадкодавцеві, але не були ним одержані за життя, передаються членам його сім`ї, а у разі їх відсутності - входять до складу спадщини.

У даній справі Управління виконавчої дирекції Фонду соціального страхування України у м. Києві, тобто відповідач є суб`єктом владних повноважень, проте не здійснює відносно ОСОБА_1 публічно владні управлінські функції, оскільки вказані функції стосувались померлого батька позивачки ОСОБА_2 .

Тобто, бездіяльність Управління виконавчої дирекції Фонду соціального страхування України у м. Києві щодо не нарахування страхових виплат перешкоджає реалізації майнових прав позивачки, як спадкоємця спадкового майна, яке увійшло або повинно було увійти до складу спадщини, чим порушується право власності.

З огляду на що, наявний майновий інтерес, а відтак вирішення спору в межах адміністративного судочинства не можливо без вирішення питання приватноправового характеру про перехід права на спадкування спірних виплат.

За таких обставин, спір, що виник між сторонами має приватноправовий характер і підлягає розгляду за правилами цивільного судочинства.

Наведене узгоджується з висновками Верховного Суду у справах №200/3913/21 від 21.09.2021, №200/126/21-а від 11.10.2021, №360/3210/18 від 11.07.2022.

Згідно із частиною 1, 2 статті 6 КАС України суд при вирішенні справи керується принципом верховенства права, відповідно до якого, зокрема, людина, її права та свободи визнаються найвищими цінностями та визначають зміст і спрямованість діяльності держави.

Суд застосовує принцип верховенства права з урахуванням судової практики Європейського суду з прав людини.

У той же час, згідно з частиною 1 статті 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» суди застосовують при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини та основоположних свобод і практику Європейського суду з прав людини як джерело права.

Змістом статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод від 04 листопада 1950 року передбачено, що кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом.

У рішенні Європейського суду з прав людини (далі - Суд) від 20 липня 2006 року у справі «Сокуренко і Стригун проти України» (заяви № 29458/04 та № 29465/04) зазначено, що відповідно до прецедентної практики цього Суду термін «встановленим законом» у статті 6 Конвенції спрямований на гарантування того, «що судова гілка влади у демократичному суспільстві не залежить від органів виконавчої влади, але керується законом, що приймається парламентом» [див. рішення у справі «Занд проти Австрії» (Zand v. Austria), заява № 7360/76]. ...фраза «встановленого законом» поширюється не лише на правову основу самого існування «суду», але й дотримання таким судом певних норм, які регулюють його діяльність. У своїх оцінках цей Суд дійшов висновку, що не може вважатися «судом, встановленим законом», національний суд, що не мав юрисдикції судити деяких заявників, керуючись практикою, яка не мала регулювання законом.

Отже, поняття «суду, встановленого законом» зводиться не лише до правової основи самого існування «суду», але й дотримання таким судом певних норм, які регулюють його діяльність, тобто охоплює всю організаційну структуру судів, включно з питаннями, що належать до юрисдикції певних категорій судів.

Отже, у сукупності наведеного, суд дійшов висновку, що даний спір не підлягає вирішенню в порядку адміністративного судочинства.

Відповідно до пункту 1 частини 1 статті 238 КАС України суд закриває провадження у справі: 1) якщо справу не належить розглядати за правилами адміністративного судочинства.

Відповідно до частини 1 статті 239 КАС України якщо провадження у справі закривається з підстави, встановленої пунктом 1 частини першої статті 238 цього Кодексу, суд повинен роз`яснити позивачеві, до юрисдикції якого суду віднесено розгляд справи.

Виходячи з викладеного, провадження у справі №640/22304/21підлягає закриттю на підставі пункту 1 частини 1 статті 238 КАС України.

За правилами, встановленими з частиною 6 статті 143 КАС України у випадку постановлення ухвали про закриття провадження у справі, залишення позову без розгляду або ухвалення рішення про задоволення позову у зв`язку з його визнанням суд вирішує питання про розподіл судових витрат не пізніше десяти днів з дня ухвалення відповідного судового рішення, за умови подання учасником справи відповідної заяви і доказів, які підтверджують розмір судових витрат.

Пунктом 5 ч. 1 ст. 7 Закону України «Про судовий збір» передбачено, що сплачена сума судового збору повертається за клопотанням особи, яка його сплатила за ухвалою суду в разі закриття (припинення) провадження у справі (крім випадків, якщо провадження у справі закрито у зв`язку з відмовою позивача від позову і така відмова визнана судом), у тому числі в апеляційній та касаційній інстанціях.

За подання цього позову позивач згідно з квитанцією № 5 від 06.08.2021 сплатила 908,00 грн судового збору.

Відтак, сплачений позивачем за подання цієї позовної заяви судовий збір в сумі 908,00 грн підлягає поверненню позивачу.

Керуючись ст. ст. 29, 170, 238, 239, 241, 248, 256, 293-295 КАС України, суд -

ухвалив:

Клопотання про закриття провадження у справі - задовольнити.

Провадження в адміністративній справі №640/22304/21 за позовом ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 ; адреса: АДРЕСА_1 ) до Управління виконавчої дирекції Фонду соціального страхування України у м. Києві (код ЄДРПОУ 41312290; адреса: проспект Берестейський (Перемоги), 92/2, м. Київ, 03062) про визнання протиправними дій та зобов`язання вчинити певні дії - закрити.

Повернути ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 ; адреса: АДРЕСА_1 ) з Державного бюджету України сплачений відповідно до квитанції № 5 від 06.08.2021 судовий збір в сумі 908 (дев`ятсот вісім) гривень 00 копійок.

Роз`яснити позивачу, що даний спір підлягає вирішенню в порядку цивільного судочинства.

Копію даної ухвали видати (надіслати) учасникам справи (їх представникам), зокрема, шляхом направлення тексту ухвали електронною поштою, факсимільним повідомленням (факсом, телефаксом), телефонограмою.

Ухвала у справі набирає законної сили негайно після її проголошення. Ухвала, постановлена судом поза межами судового засідання або у судовому засіданні у разі неявки учасників справи, під час розгляду справи в письмовому провадженні, набирає законної сили з моменту її підписання.

Апеляційна скарга на ухвалу суду подається до Шостого апеляційного адміністративного суду протягом п`ятнадцяти днів з дня її проголошення. Якщо у судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини ухвали суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, апеляційна скарга подається протягом п`ятнадцяти днів з дня складення повного тексту ухвали.

Суддя Я.В. Горобцова