Рішення

від 28.05.2024 по справі 380/27757/23

ЛЬВІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ЛЬВІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

28 травня 2024 рокусправа № 380/27757/23

Львівський окружний адміністративний суд, у складі головуючого судді Морської Галини Михайлівни, розглянувши у письмовому провадженні в м. Львові в порядку спрощеного позовного провадження адміністративну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "КРІПЛЕННЯ ЗАХІД" до Львівської митниці про визнання протиправними і скасування рішення про коригування митної вартості товарів та картки відмови, -

в с т а н о в и в :

Товариство з обмеженою відповідальністю "КРІПЛЕННЯ ЗАХІД" (далі - позивач) звернувся в суд з позовом до Львівської митниці (далі - відповідач), в якому просить

визнати протиправним та скасувати рішення про коригування митної вартості товарів від 29.05.2023 №UA209000/2023/900388/2 та картку відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення №UA209170/2023/001769.

Ухвалою суду від 01.12.2023 відкрито провадження у справі, визначено проводити розгляд справи за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні).

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що між HAINING HISENER TRADE CO., LTD та ТОВ «КРІПЛЕННЯ ЗАХІД» укладено зовнішньоекономічний контракт №1/2023 від 06.01.2023 відповідно до предмету якого продавець зобов`язується продати покупцю товар, а покупець зобов`язується прийняти й оплатити товар. На підставі зазначеного вище контракту, ТОВ «КРІПЛЕННЯ ЗАХІД» ввезено товар на митну територію України. 3 метою митного оформлення товару, представником декларанта (позивача) подано митну декларацію №23UA209170041800U6, у який митна вартість товару визначена за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються. На підтвердження митної вартості товару позивач надав відповідачу пакет документів, які передбачені статтею 53 Митного Кодексу України, проте під час митного оформлення товару посадовою особою відповідача витребувані додаткові документи на підтвердження митної вартості товару, за наслідками чого прийняті спірні рішення про коригування митної вартості за резервним методом та визначено іншу митну вартість товарів. Позивач вважає протиправними спірні рішення відповідача, посилаючись на те, що митним органом не обґрунтовано свої сумніви щодо достовірності поданих декларантом відомостей. Окрім цього, вказує, що оскаржуване рішення відповідача не містить передбачених ст.55 Митного кодексу України відомостей про підстави невизнання заявленої митної вартості, конкретних обставин, які викликали відповідні сумніви, причини неможливості їх перевірки на підставі наданих декларантом документів, а також обґрунтування необхідності перевірки спірних відомостей із зазначенням документів, надання яких може усунути сумніви у їх достовірності. Наголошує, що обставини на які вказує відповідач в оскаржуваному рішенні, жодним чином не спростовують митної вартості, яка була зазначена позивачем у поданій митній декларації і не є підставою для здійснення коригування такої митної вартості. Позивач вважає спірні рішення про коригування митної вартості товарів протиправними та просить суд задовольнити позов.

15.12.2023 від відповідача надійшов відзив на позовну заяву, в якому посилається на те, що під час здійснення митного контролю за митною декларацією було встановлено: - у п.3.2 зовнішньоекономічного Контракту №1/2023 від 06.01.23 р. зазначено, що ціна товару визначається у рахунках-проформах до даного Контракту, що становлять його невід`ємну частину і складаються на підставі замовлень. До митного оформлення декларантом подано проформу №23HS05003 від 06.01.2023 р. та фактуру №23HS05003 від 09.03.2023 р. Слід зазначити, що вартість товару у цих двох документах різна. Замовлення до митного оформлення не надавались; - відповідно до п.3.4 Контракту розрахунки за кожну партію товару проводяться на умовах передоплати. До митного оформлення надано банківські платіжні документи від 11.01.2023 р. та від 08.05.2023 р., у 70 графах яких «Призначення платежу» зазначено тільки номер та дата Контракту без посилання на будь-який товаросупровідний документ; - у гр.29 МД пунктом перетину кордону вказано п/п Шегині, хоча в окремих документах, а саме: рахунок на оплату транспортних послуг, довідка про транспортно-експедиційні витрати, заявка на перевезення вантажу пунктом пропуску на кордоні зазначено п/п Рава-Руська. Дана розбіжність впливає на розрахунок транспортних витрат та унеможливлює здійснення перевірки транспортних витрат на перевезення товару.

Відповідач зазначає, що витребування додаткових документів у позивача було обумовлене необхідністю оцінки наявних ризиків щодо можливого заниження митої вартості, необхідністю у зв`язку з цим перевірки даних щодо правильності формування ціни на задекларований товар, а також підтвердження того наскільки обґрунтованим є декларування митної вартості товару за ціною, нижчою аніж та що вже наявна в митного органу, а також законодавчо закріплене право митного органу упевнитись в достовірності або точності будь-якої заяви, документа чи розрахунку поданих для цілей визначення митної вартості, яке кореспондується з обов`язком декларанта надавати відомості для підтвердження митної вартості, які повинні базуватися на підтверджених документально об`єктивних даних, та піддаватися обчисленню. Однак, позивач не надав належних витребуваних документів, не спростував сумнівів митниці щодо заявленої митної вартості та не довів, що ним правильно здійснено розрахунки митної вартості, в т.ч. обрано метод визначення митної вартості товарів, що не дало можливості митниці перевірити декларування всіх складових митної вартості у повному обсязі та стало підставою для визначення митної вартості не за першим методом, а інакше таку вартість визначити не було можливості.

Відповідач переконаний, що вищенаведене, відповідно до ч. 6 ст. 54 МКУ, є підставою для відмови у митному оформленні за заявленою декларантом митною вартістю.

Зважаючи на викладене, Львівська митниця вважає, що спірні рішення прийняті з дотриманням вимог чинного законодавства та не підлягають скасуванню, а тому просить у задоволенні позову відмовити.

21.12.2023 до суду подано відповідь на відзив на позовну заяву, у якій позивач стверджує, що митницею в рішенні про коригування митної вартості товарів не наведено належних та допустимих доказів того, що документи подані декларантом для митного оформлення товару, є недостатніми чи такими, що у своїй сукупності викликають сумніви у достовірності наданої інформації. Витребування митницею додаткових документів без зазначення обставин, які ці документи повинні підтвердити, свідчать про протиправність оскаржуваного рішення щодо застосування іншого, ніж основний метод визначення митної вартості товарів.

Розглянувши наявні у справі документи, з`ясувавши фактичні обставини справи, оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду спору по суті, проаналізувавши норми законодавства які регулюють спірні відносини та їх застосування сторонами, суд зазначає наступне.

06.01.2023 між HAINING HISENER TRADE CO., LTD, в особі ОСОБА_1 (продавець) та ТОВ «КРІПЛЕННЯ ЗАХІД», в особі Гірського Остапа, що діє на підставі статуту (покупець) укладено зовнішньоекономічний контракт №1/2023 відповідно до предмету якого продавець зобов`язується продати покупцю товар, а покупець зобов`язується прийняти й оплатити товар.

Кількість та асортимент товару, що поставляється буде наведена у рахунках-проформах, що становлять невід`ємну частину контракту (п.2.1 Контракту).

Відповідно до п.2.4 Контракту поставка товару буде здійснюватися згідно INCOTERNS 2010 FOB Жапу, Китай.

Розділом 3 Контракту передбачено ціну та умови оплати. Платежі здійснюються в доларах США (USD). Загальна вартість цього контракту-500 000 доларів США. Ціна товару визначається у рахунках-проформах до даного контракту, що становлять його невід`ємну частину. Рахунки-проформи складаються на підставі замовлень. Розрахунки за кожну партію товару проводяться на умовах передплати: перша частина передоплати 10% згідно рахунку-проформи, залишок платежу 90% згідно рахунку по копіях BL (Bill of lading)".

На виконання вимог зовнішньоекономічного Контракту №1/2023 від 06.01.2023, згідно Рахунку-фактури (інвойсу) №23HS05003F від 09.03.2023 покупець придбав у продавця товар, загальною вартістю 28095,20 дол. США.

З метою митного оформлення вказаного товару ТОВ «Кріплення Захід» подало до Львівської митниці електронну митну декларацію №23UA209170040654U7, відповідно до якої було заявлено до митного оформлення імпортний товар з найменуванням, описом та характеристикою, зазначеними у графі 31 митної декларації.

Одночасно, декларантом до митного контролю, разом з митною декларацією №23UA209170040654U7 в якості підстави для застосування основного методу було надано наступні документи, які місять відомості щодо ціни товару та дають можливість обчислити її, зазначені у графі 44 митної декларації: - контракт №1/2023 від 06.01.2023; - пакувальний лист (Packing list 23HS05003F) від 09.03.2023; -рахунок-проформа 23HS05003 від 06.01.2023; - COMMERCIAL INVOICE 23HS05003F від 09.03.2023; - автотранспортна накладна (Road consignment note) №2305; - копія митної декларації країни відправлення (експортна митна декларація); - банківський платіжний документ, що стосується товару (платіжна інструкція іноземній валюті) від 11.01.2023; - банківський платіжний документ, що стосується товару (платіжна інструкція іноземній валюті) від 08.05.2023; - коносамент (BILL OF LADING) №ZJSM23040132; - повідомлення №25/05 від 25.05.2023; перепустка №E-132141 від 25.05.2023; - договір транспортного експедирування №200521 від 20.05.2021; - дебетова нота (DEBIT NOTE) до коносаменту (BILL OF LADING) №ZJSM2304013); - договір транспортного експедирування №27082019 від 27.08.2019; - договір №25/10-2019 транспортного експедирування від 25.10.2019; - додаткова угода №1 від 31.03.2023 до Договору №25/10-2019 транспортного експедирування від 25.10.2019; - заявка №13 від 13.03.2023 до Договору №25/10-2019 від 25.20.2019; - повідомлення №24/05/2023 від 24.05.2023; - рахунок-фактура №СФ-0000041 від 10.05.2023; - рахунок-фактура №СФ-0000048 від 18.05.2023; - договір №17 про надання послуг транспортного експедирування від 13.04.2023; - заявка на перевезення вантажу №312 до договору №17 від 13.04.2023; - рахунок на оплату №312 від 24.05.2023; - довідка (про транспортно-експедиторські витрати) від 24.05.2023; - договір №658 транспортного перевезення вантажів від 22.05.2023; - заявка на перевезення вантажу №312 до договору №658 від 22.05.2023; - рахунок на оплату №0524/1 від 24.05.2023.

За наслідками опрацювання наданих документів Львівська митниця надіслала наступне повідомлення: Необхідне подання додаткових документів для підтвердження митної вартості відповідно до ст.53 МКУ, а саме: - зовнішньоекономічний договір (контракт) або документ, який його заміняє; - якщо рахунок сплачено, - банківські платіжні документи, що стосуються оцінюваного товару; - за наявності - інші платіжні та/або бухгалтерські документи, що підтверджують вартість товару та містять реквізити, необхідні для ідентифікації ввезеного товару; - якщо здійснювалось страхування, - страхові документи, а також документи, що містять відомості про вартість страхування; - транспортні (перевізні) документи, якщо за умовами поставки витрати на транспортування не включені у вартість товару, а також документи, що містять відомості про вартість перевезення оцінюваних товарів; - виписку з бухгалтерської документації; - ) каталоги, специфікації, прейскуранти (прайс-листи) виробника товару; - копію митної декларації країни відправлення; - висновки про якісні та вартісні характеристики товарів, підготовлені спеціалізованими експертними організаціями, та/або інформація біржових організацій про вартість товару або сировини.

У свою чергу, Декларант на вимогу митного органу надав калькуляцію виробника; договір з перевізником, висновок експерта, лист звернення, видаткові накладні.

29.05.2023 Львівською митницею прийнято Рішення про коригування митної вартості товарів №UA209000/2023/900388/2, в графі 33 якого було вказано:

…За результатами проведеного опрацювання встановлено наступне:

- у п.3.2 зовнішньоекономічного Контракту №1/2023 від 06.01.23 р. зазначено, що ціна товару визначається у рахунках-проформах до даного Контракту, що становлять його невід`ємну частину і складаються на підставі замовлень. До митного оформлення декларантом подано проформу №23HS05003 від 06.01.2023 р. та фактуру №23HS05003F від 09.03.2023 р. Слід зазначити, що вартість товару у цих двох документах різна. Замовлення до митного оформлення не надавались;

- відповідно до п.3.4 Контракту розрахунки за кожну партію товару проводяться на умовах передоплати. До митного оформлення надано банківські платіжні документи від 11.01.2023 р. та від 08.05.2023 р., у 70 графах яких «Призначення платежу» зазначено тільки номер та дата Контракту без посилання на будь-який товаросупровідний документ;

- у гр.29 МД пунктом перетину кордону вказано п/п Шегині, хоча в окремих документах, а саме: рахунок на оплату транспортних послуг, довідка про транспортно-експедиційні витрати, заявка на перевезення вантажу пунктом пропуску на кордоні зазначено п/п Рава-Руська…

…На вимогу декларантом надіслано: калькуляція виробника, договір з перевізником, висновок експерта, лист звернення, видаткові накладні. Документи, подані на вимогу митного органу не усувають вищезазначені невідповідності. Інших документів згідно вимог не надано.

Проведено консультації з декларантом згідно з ст.57 МКУ. Неможливо застосувати наступні методи визначення митної вартості, а саме методу 2а (ст. 59 МКУ) та методу 2б (ст.60 МКУ) з причини відсутності в митного органу та декларанта інформації про ідентичні та подібні (аналогічні) товари, методу 2в (ст.62 МКУ) та методу 2г (ст.63 МКУ) з причини відсутності в митного органу вартісної основи для розрахунку митної вартості. Застосовано метод 2ґ (ст. 64 МКУ). Митний кодекс України від 13.03.2012 року №4495-VI розділ III. Джерелом інформації для коригування митної вартості слугувала: т.1 МД №209150/2023/3026 від 06.04.2023, рівень митної вартості складає 1,9365 дол.США/кг, т.2 МД 500080/2023/3164 від 11.05.2023, рівень митної вартості складає 1,9399 дол.США/кг. Коригування на обсяг партії та комерційні рівні не проводилось».

Зміст спірних правовідносин полягає в тому, що позивач з спірними рішеннями про коригування митної вартості товарів та карткою відмови не погоджується, вважає їх протиправними та такими, що суперечить поданим декларантом документам та нормам чинного законодавства, а тому звернувся до суду з даним позовом про їх скасування.

Надаючи оцінку позиціям сторін у справі, суд застосовує наступні правові норми.

Частиною 2 статті 19 Конституції України визначено обов`язок органів державної влади та органів місцевого самоврядування, їх посадових осіб діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України. Указана норма основного закону означає, що суб`єкт владних повноважень зобов`язаний діяти лише на виконання закону, за умов і обставин, визначених ним, вчиняти дії, не виходячи за межі прав та обов`язків, дотримуватися встановленої законом процедури, обирати лише встановлені законодавством України способи правомірної поведінки під час реалізації своїх владних повноважень.

Митний кодекс України (далі МК України) визначає засади організації та здійснення митної справи в Україні, регулює економічні, організаційні, правові, кадрові та соціальні аспекти діяльності митної служби України, спрямований на забезпечення захисту економічних інтересів України, створення сприятливих умов для розвитку її економіки, захисту прав та інтересів суб`єктів підприємницької діяльності та громадян, а також забезпечення додержання законодавства України з питань митної справи.

Частиною 1 ст. 246 МК України визначено, що метою митного оформлення є забезпечення дотримання встановленого законодавством України порядку переміщення товарів, транспортних засобів комерційного призначення через митний кордон України, а також забезпечення статистичного обліку ввезення на митну територію України, вивезення за її межі і транзиту через її територію товарів.

Митне оформлення розпочинається з моменту подання митному органу декларантом або уповноваженою ним особою митної декларації або документа, який відповідно до законодавства її замінює, та документів, необхідних для митного оформлення, а в разі електронного декларування - з моменту отримання митним органом від декларанта або уповноваженої ним особи електронної митної декларації або електронного документа, який відповідно до законодавства замінює митну декларацію (ч. 1 ст. 248 МК України).

Згідно з ч. 1 ст. 257 МК України декларування здійснюється шляхом подання за встановленою формою (письмовою, усною, шляхом вчинення дій) точних відомостей про товари, мету їх переміщення через митний кордон України, а також відомостей, необхідних для здійснення їх митного контролю та митного оформлення. При застосуванні письмової форми декларування можуть використовуватися як електронні документи, так і документи на паперовому носії або їх електронні (скановані) копії, засвідчені електронним цифровим підписом декларанта або уповноваженої ним особи.

Відповідно до ч. 6 ст. 257 МК України умови та порядок декларування, перелік відомостей, необхідних для здійснення митного контролю та митного оформлення, визначаються цим Кодексом. Положення про митні декларації та форми цих декларацій затверджуються Кабінетом Міністрів України, а порядок заповнення таких декларацій та інших документів, що застосовуються під час митного оформлення товарів, транспортних засобів комерційного призначення, - центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну податкову і митну політику.

Статтею 49 МК України передбачено, що митною вартістю товарів, які переміщуються через митний кордон України, є вартість товарів, що використовується для митних цілей, яка базується на ціні, що фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари.

Ціна, що була фактично сплачена або підлягає сплаті, - це загальна сума всіх платежів, які були здійснені або повинні бути здійснені покупцем оцінюваних товарів продавцю або на користь продавця через третіх осіб та/або на пов`язаних із продавцем осіб для виконання зобов`язань продавця (ч. 5 ст. 58 Митного кодексу України).

Відповідно до ч. 1 ст. 57 МК України визначення митної вартості товарів, які ввозяться в Україну відповідно до митного режиму імпорту, здійснюється за такими методами: 1) основний - за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються (вартість операції); 2) другорядні: а) за ціною договору щодо ідентичних товарів; б) за ціною договору щодо подібних (аналогічних) товарів; в) на основі віднімання вартості; г) на основі додавання вартості (обчислена вартість); ґ) резервний.

Таким чином, методи визначення митної вартості товарів можуть бути підрозділені на: а) основний; б) другорядні.

Слід зауважити, що митним законодавством передбачена ціла система другорядних методів. Під час визначення митної вартості товарів учасник митних відносин може застосувати тільки один із різновидів методів - основний метод або ж конкретний другорядний метод. Застосування методу визначення вартості товарів повинно бути обґрунтованим.

Пріоритетним до застосування є саме основний метод, що обумовлює необхідність, у випадку наявності достатніх підстав, застосовувати в першочерговому порядку основний метод визначення митної вартості товару. Вказане узгоджується з позицією Верховного Суду у постанові по справі №826/17509/16 від 09.02.2021.

Тільки у випадку відсутності необхідних умов для застосування основного методу, повинні застосовуватися методи, закріплені приписами п. 2 ч. 1 ст. 57 МК України, які застосовуються у субсидіарному порядку - учасник митних відносин обирає один із системи другорядних методів.

Кожний наступний метод застосовується лише у разі, якщо митна вартість товарів не може бути визначена шляхом застосування попереднього методу відповідно до норм цього Кодексу.

Відповідно до положень ч.1 ст.58 МК України, основний метод визначення митної вартості товарів застосовується у випадку дотримання наступних умов: 1) немає жодних обмежень щодо прав покупця (імпортера) на використання оцінюваних товарів, за винятком тих, що: а) встановлюються законом чи запроваджуються органами державної влади в Україні; б) обмежують географічний регіон, у якому товари можуть бути перепродані (відчужені повторно); в) не впливають значною мірою на вартість товару; 2) щодо продажу оцінюваних товарів або їх ціни відсутні будь-які умови або застереження, які унеможливлюють визначення вартості цих товарів; 3) жодна частина виручки від будь-якого подальшого перепродажу, розпорядження або використання товарів покупцем не надійде прямо чи опосередковано продавцеві, якщо тільки не буде зроблено відповідне коригування з урахуванням положень частини десятої цієї статті; 4) покупець і продавець не пов`язані між собою особи або хоч і пов`язані між собою особи, однак ці відносини не вплинули на ціну товарів.

Основний метод, не застосовується в конкретних випадках: а) якщо використані декларантом або уповноваженою ним особою відомості не підтверджені документально або не визначені кількісно і достовірні; б) відсутня хоча б одна із складових митної вартості, яка є обов`язковою при її обчисленні (відповідно до ч. 2 МК України). Кожен із вище означених випадків може бути як самостійною підставою для незастосування основного методу, так й розглядатися в їх сукупності.

Згідно з ч. 2 ст. 54 МК України контроль правильності визначення митної вартості товарів за основним методом - за ціною договору (контракту) щодо товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту (вартість операції), здійснюється митним органом шляхом перевірки розрахунку, здійсненого декларантом, за відсутності застережень щодо застосування цього методу, визначених у ч. 1 ст. 58 цього Кодексу.

За правилами ч. 3 ст. 58 МК України, у разі якщо митна вартість не може бути визначена за основним методом, застосовуються другорядні методи, зазначені у п. 2 ч. 1 ст. 57 цього Кодексу.

Відповідно до ч. 1 ст. 53 МК України у випадках, передбачених цим Кодексом, одночасно з митною декларацією декларант подає митному органу документи, що підтверджують заявлену митну вартість товарів і обраний метод її визначення. Тобто, документальне підтвердження в аспекті відповідних митних процедур має своїм завданням підтвердити: а) заявлену митну вартість товарів; б) обраний суб`єктом господарювання метод визначення такої вартості.

Документами, які підтверджують митну вартість товарів, є: 1) декларація митної вартості, що подається у випадках, визначених у частинах п`ятій і шостій статті 52 цього Кодексу, та документи, що підтверджують числові значення складових митної вартості, на підставі яких проводився розрахунок митної вартості; 2) зовнішньоекономічний договір (контракт) або документ, який його замінює, та додатки до нього у разі їх наявності; 3) рахунок-фактура (інвойс) або рахунок-проформа (якщо товар не є об`єктом купівлі-продажу); 4) якщо рахунок сплачено, - банківські платіжні документи, що стосуються оцінюваного товару; 5) за наявності - інші платіжні та/або бухгалтерські документи, що підтверджують вартість товару та містять реквізити, необхідні для ідентифікації ввезеного товару; 6) транспортні (перевізні) документи, якщо за умовами поставки витрати на транспортування не включені у вартість товару, а також документи, що містять відомості про вартість перевезення оцінюваних товарів; 7) ліцензія на імпорт товару, якщо імпорт товару підлягає ліцензуванню; 8) якщо здійснювалося страхування, - страхові документи, а також документи, що містять відомості про вартість страхування (ч. 2 ст. 53 МК України).

Відповідно до ч. 5 ст. 53 МК України, забороняється вимагати від декларанта або уповноваженої ним особи будь-які інші документи, відмінні від тих, що зазначені в цій статті.

За змістом ст. 53 МК України законом визначений вичерпний перелік документів, що подається декларантом митному органу для підтвердження заявленої митної вартості товарів та обраного методу її визначення.

Вказане узгоджується з положеннями ч. 3 ст. 318 МК України, якою встановлено, що митний контроль передбачає виконання митними органами мінімуму митних формальностей, необхідних для забезпечення додержання законодавства України з питань державної митної справи.

Судом встановлено, що при митному оформленні товару позивач надав наявні у нього документи, що визначені ч. 2 ст. 53 МК України, та зазначені судом вище.

Відповідно до частини 3 статті 53 Митного кодексу України, у разі якщо документи, зазначені у частині другій цієї статті, містять розбіжності, які мають вплив на правильність визначення митної вартості, наявні ознаки підробки або не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари, декларант або уповноважена ним особа на письмову вимогу митного органу зобов`язані протягом 10 календарних днів надати (за наявності) такі додаткові документи: 1) договір (угоду, контракт) із третіми особами, пов`язаний з договором (угодою, контрактом) про поставку товарів, митна вартість яких визначається; 2) рахунки про здійснення платежів третім особам на користь продавця, якщо такі платежі здійснюються за умовами, визначеними договором (угодою, контрактом); 3) рахунки про сплату комісійних, посередницьких послуг, пов`язаних із виконанням умов договору (угоди, контракту); 4) виписку з бухгалтерської документації; 5) ліцензійний чи авторський договір покупця, що стосується оцінюваних товарів та є умовою продажу оцінюваних товарів; 6) каталоги, специфікації, прейскуранти (прайс-листи) виробника товару; 7) копію митної декларації країни відправлення; 8) висновки про якісні та вартісні характеристики товарів, підготовлені спеціалізованими експертними організаціями, та/або інформація біржових організацій про вартість товару або сировини.

Також, згідно з частиною 6 вищевказаної статті, декларант або уповноважена ним особа за власним бажанням може подати додаткові наявні у них документи для підтвердження заявленої ними митної вартості товару.

В той же час, витребуванню підлягають лише ті документи, які дають можливість пересвідчитись у правильності чи помилковості задекларованої митної вартості, а визначення митної вартості не за першим методом можливе тільки тоді, коли подані документи є недостатніми чи такими, що у своїй сукупності не спростовують сумнів у достовірності наданої інформації.

Необхідно зазначити, що витребування додаткових документів можливе лише у випадку наявності обґрунтованих сумнівів у достовірності поданих декларантом відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, яка була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари. При цьому, сумніви митниці є обґрунтованими, якщо надані декларантом документи містять розбіжності, наявні ознаки підробки або не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари.

Відтак, наведені приписи зобов`язують митний орган зазначити конкретні обставини, які викликали відповідні сумніви, причини неможливості їх перевірки на підставі наданих декларантом документів, а також обґрунтувати необхідність перевірки спірних відомостей та зазначити документи, надання яких може усунути сумніви у їх достовірності.

Вказане узгоджується з правовим висновком Верховного Суду, викладеним у постановах від 22.04.2021 у справі № 810/3397/16 та від 18.08.2021 у справі №821/1050/17.

Суд зазначає, що відповідачем витребувані додаткові документи, проте жодних зазначень про наявність обґрунтованих сумнівів у достовірності поданих декларантом відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, яка була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари, відповідний протокол не містить.

Встановивши відсутність достатніх відомостей, що підтверджують задекларовану митну вартість товарів, митниця повинна вказати, які саме складові митної вартості товарів є непідтвердженими, чому з поданих документів неможливо встановити дані складові, та які документи необхідні для підтвердження того чи іншого показника.

Як встановлено судом, позивачем при митному оформленні товару та на вимогу митного органу надано пакет документів, які містили числові показники ціни товару.

Згідно з положеннями статті 57 МК України визначення митної вартості товарів, які ввозяться в Україну відповідно до митного режиму імпорту, здійснюється за такими методами: 1) основний - за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються (вартість операції); 2) другорядні: а) за ціною договору щодо ідентичних товарів; б) за ціною договору щодо подібних (аналогічних) товарів; в) на основі віднімання вартості; г) на основі додавання вартості (обчислена вартість); ґ) резервний.

Основним методом визначення митної вартості товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, є перший метод - за ціною договору (вартість операції).

Кожний наступний метод застосовується лише у разі, якщо митна вартість товарів не може бути визначена шляхом застосування попереднього методу відповідно до норм згаданого Кодексу.

У разі неможливості визначення митної вартості товарів згідно з положеннями статей 59 і 60 МК України за основу для її визначення може братися або ціна, за якою ідентичні або подібні (аналогічні) товари були продані в Україні не пов`язаному із продавцем покупцю відповідно до статті 62 згаданого Кодексу, або вартість товарів, обчислена відповідно до статті 63 згаданого Кодексу.

При цьому кожний наступний метод застосовується, якщо митна вартість товарів не може бути визначена шляхом застосування попереднього методу.

У разі якщо неможливо застосувати жоден із зазначених методів, митна вартість визначається за резервним методом відповідно до вимог, встановлених статтею 64 згаданого Кодексу.

Частиною другою статті 55 МК України встановлено, що прийняте митним органом письмове рішення про коригування заявленої митної вартості товарів має містити 1)обґрунтування причин, через які заявлену декларантом митну вартість не може бути визнано; 2)наявну в митного органу інформацію (у тому числі щодо числових значень складових митної вартості, митної вартості ідентичних або подібних (аналогічних) товарів, інших умов, що могли вплинути на ціну товарів), яка призвела до виникнення сумнівів у правильності визначення митної вартості та до прийняття рішення про коригування митної вартості, заявленої декларантом; 3) вичерпний перелік вимог щодо надання додаткових документів, передбачених частиною третьою статті 53 згаданого Кодексу, за умови надання яких митна вартість може бути визнана митним органом; 4) обґрунтування числового значення митної вартості товарів, скоригованої митним органом, та фактів, які вплинули на таке коригування.

Надаючи оцінку спірним правовідносинам суд бере до уваги висновки Верховного Суду, викладені у постанові від 08.10.2019 у справі №803/776/17, згідно з яким декларант не зобов`язаний (звільнений від обов`язку) доводити правильність заявленої ним митної вартості: його твердження про розмір митної вартості вважається правомірним, поки протилежне не буде доведено контролюючим органом. Водночас, неподання декларантом документів, перелічених у частині другій статті 53 МК України, саме собою не тягне для нього негативних правових наслідків та не може тягнути за собою відмову у митному оформленні товарів за заявленою декларантом митною вартістю та, як наслідок, коригування митної вартості товарів з тих підстав, коли контролюючий орган вважає, що таке неподання зумовило неповноту та/або недостовірність відомостей про митну вартість.

Щодо зазначених відповідачем в оскаржуваному рішенні про коригування митної вартості товарів № UA209000/2023/900388/2 від 29.05.2023 порушень, суд зазначає таке.

У спірному рішенні про коригування митної вартості відповідач зазначає, що «До митного оформлення декларантом подано проформу №23HS05003 від 06.01.2023 р. та фактуру №23HS05003F від 09.03.2023 р. Слід зазначити, що вартість товару у цих двох документах різна. Замовлення до митного оформлення не надавались».

Суд зауважує, що у п.3 ч. 2 ст. 53 Митного кодексу України зазначено, що документами, які підтверджують митну вартість товарів, є рахунок-фактура (інвойс) або рахунок-проформа (якщо товар не є об`єктом купівлі-продажу). Тобто, в цьому випадку законодавець вживає поняття інвойсу та рахунку-проформи як тотожні.

Проте, проформа-інвойс це документ, у якому зазначається обов`язок продавця товарів (виконавця послуг) поставити товари (надати послуги) покупцю за наперед обговореною ціною, відтак може слугувати замовленням за зовнішньоекономічним контрактом.

Судом встановлено, що під час митного оформлення позивачем надано проформу-інвойс від 06.01.2023 №23HS05003Р на суму 27668,36 USD, яка за своєю суттю є замовленням до контракту №1/2023.

Тобто, Продавець погодивши ціни на товари, виставив Покупцю проформу-інвойс від 06.01.2023 №23HS05003Р. При цьому поставка згідно попереднього замовлення була здійснена згідно рахунку-фактури від 09.03.2023 №23HS05003F на суму 28095,20 USD, який в свою чергу містить посилання на замовлення (проформу-інвойс) від 06.01.2023 №23HS05003Р.

Відтак, висновки митного органу про те, що різниця в сумі поставки за рахунком-фактури та рахунком-проформою впливає на правильність визначення митної вартості є надуманими, оскільки на поставку товару за такою проформою Продавцем було виставлено рахунок-фактуру за встановленими у такій проформі цінами за одиницю, проте на більшу кількість товару. Відтак, фактично позивач поставив товару на більшу суму ніж попередньо зазначено у проформі-інвойсі.

Щодо твердження митного органу про те, що «До митного оформлення надано банківські платіжні документи від 11.01.2023 р. та від 08.05.2023 р., у 70 графах яких «Призначення платежу» зазначено тільки номер та дата Контракту без посилання на будь-який товаросупровідний документ» суд зауважує наступне.

Згідно із п.3.4 Контракту 06.01.2023 №1/2023 розрахунки за кожну партію товару проводиться на умовах передоплати: перша частина передоплати 10% згідно рахунку-проформи, залишок платежу 90% згідно рахунку по копіях ВL (Bill of lading).

Судом встановлено, що Продавцем було виставлено проформу-інвойс від 06.01.2023 №23HS05003Р на суму 27668,36 USD. У вказаній проформі передбачено умови оплати 10% передоплата.

Згідно наданого під час митного оформлення платіжних документів від 11.01.2023 та від 08.05.2023 позивачем сплачено на рахунки Продавця за Договором від 06.01.2023 №1/2023 кошти у сумі 2766, 64 дол. США та 25328,56 дол. США. (загальна сума 28095,20 USD).

Суд відмічає, що саме така сума підлягала оплаті згідно інвойсу від 09.03.2023 №23HS05003F, наданого до митного оформлення на підтвердження ціни товару.

Суд зауважує, що в постанові від 17 квітня 2018 року по справі№ 815/329/17,Верховний Суд зазначив, що фактична оплата за поставлений товар, як і спосіб здійснення такої оплати (готівковий, безготівковий), так і часові рамки оплати (передоплата, післяплата, відстрочка) не впливають на ціну (розмір оплати) товару, що передбачена контрактом (з урахування додаткових платежів, якщо такі передбачені чи здійснені).

Аналогічна правова позиція викладена в постанові Верховного Суду від 01 березня 2023 року по справі № 420/18880/21.

При цьому, в постанові від 11 червня 2019 року по справі № 813/1755/17 Верховний Суд зазначив, що у процедурах контролю за митною вартістю товару предметом доказування є ціна товару та інші складові митної вартості товару. У свою чергу умови плати безпосередньо ціни товару не стосуються. У зв`язку з цим відомості проумови оплати товару не повинні братися митним органом до увагипри контролі за митною вартістю, а відтак суперечності між цими відомостями не можуть бути підставою для твердження про наявність розбіжностей у даних про митну вартість товару.

Суд зазначає, що у поданій позивачем митній декларації №23UA209170040654U7 позивачем визначено митну вартість товару 28095,20 USD, що повністю відповідає ціні товару за рахунком-фактурою від 06.01.2023 №1/2023.

Стосовно твердженням митного органу про те, що у гр.29 МД пунктом перетину кордону вказано п/п Шегині, в той час як в транспортних документах вказано п/п Рава-Руська, необхідно зазначити, що з дослідженої митної декларації судом встановлено, що графа 29 «Митний орган виїзду/в`їзду» містить відмітку «Львівська митниця».

При цьому, для підтвердження транспортної складової позивачем було надано наступні документи:

- договір транспортного експедирування від 20.05.2021 №200521;

- договір транспортного експедирування від 25.10.2019 №25/10-2019;

- заявку від 31.03.2023 №13;

- рахунок-фактуру від 10.05.2023 №СФ-0000041, згідно якого сума морського фрахту складає 33240, 87 грн;

- рахунок-фактуру від 18.05.2023 №СФ-0000046, згідно якого позивачу надані послуги: транспортно-експедиційного обслуговування за межами України контейнер ТЕМU3497724 35435, 88 грн; транспортно-експедиційного обслуговування по території України контейнер ТЕМU3497724 13425,86 грн;

- договір про надання послуг транспортного експедирування від 13.04.2022 №17;

- заявку на перевезення від 22.05.2023 №312;

- рахунок на оплату від 24.05.2023 №312, згідно якого позивачу надані послуги: транспортно-експедиторські послуги Гданськ- м/п Рава-Руська 72000,00 грн; транспортно-експедиторські послуги м/п Рава-Руська Львів 7000,00 грн.

Поданими документами позивач повністю підтвердив транспортну складову митної вартості товару, при цьому митний орган не надав доказів того, що позивачем здійснювалась поставка товару за маршрутом, відмінним від того, який зазначений в товаросупровідних документах.

З урахуванням наведеного, а також відсутність будь-яких належних доказів на підтвердження позиції митного органу, суд вважає, що позивачем для митного оформлення було надано всі документи, необхідні для підтвердження заявленої митної вартості імпортованих товарів, які містили необхідні числові показники митної вартості.

Частиною 2 стаття 55 МК України встановлено, що прийняте митним органом письмове рішення про коригування заявленої митної вартості товарів має містити: 1)обґрунтування причин, через які заявлену декларантом митну вартість не може бути визнано; 2) наявну в митного органу інформацію (у тому числі щодо числових значень складових митної вартості, митної вартості ідентичних або подібних (аналогічних) товарів, інших умов, що могли вплинути на ціну товарів), яка призвела до виникнення сумнівів у правильності визначення митної вартості та до прийняття рішення про коригування митної вартості, заявленої декларантом; 3) вичерпний перелік вимог щодо надання додаткових документів, передбачених частиною третьою статті 53 згаданого Кодексу, за умови надання яких митна вартість може бути визнана митним органом; 4) обґрунтування числового значення митної вартості товарів, скоригованої митним органом, та фактів, які вплинули на таке коригування.

Так, у рішенні про коригування заявленої митної вартості, митний орган повинен навести пояснення щодо зроблених коригувань на обсяги партії ідентичних або подібних (аналогічних) товарів, умов поставки, комерційних умов тощо та зазначити докладну інформацію, яка використовувалася митним органом при визначенні митної вартості оцінюваних товарів із застосуванням резервного методу.

Зазначені висновки випливають, зокрема, з приписів пункту 2.1 Правил заповнення рішення про коригування митної вартості товарів, затверджених наказом Міністерства фінансів України від 24.05.2012 №598, за яким у випадку визначення митної вартості оцінюваних товарів із застосуванням резервного методу (стаття 64 МК України) зазначаються докладна інформація та джерела, які використовувалися митним органом при її визначенні.

Верховний Суд у своїх постановах неодноразово звертав увагу на те, що рішення про коригування митної вартості товарів є обґрунтованим та мотивованим у контексті норм пунктів 2, 4 частини другої статті 55 МК України, якщо містить не лише дату та номер митної декларації, на підставі якої здійснено коригування митної вартості, а й порівняння характеристик оцінюваного товару та характеристик товару, ціна якого взята за основу для коригування митної вартості за такими другорядними методами, як за ціною договору щодо ідентичних товарів, за ціною договору щодо подібних (аналогічних) товарів, на основі віднімання вартості, резервний метод.

Вказане узгоджується із правовою позицією Верховного Суду, відображеною у постанові від 18.08.2021 у справі № 160/4944/19 та у постанові від 04.11.2021 у справі №120/2634/19-а.

Як вбачається зі змісту графи 33 спірного рішення про коригування митної вартості № UA209000/2023/900388/2, то за результатами проведеної консультації, митну вартість скориговано та визначено за резервним методом:

- товару №1 на підставі митної декларації від 06.04.2023 №UA209150/2023/3026, однак товар в наведеній декларації не є аналогічним товару №1, різні характеристики, різні розміри та виробники;

- товару №2 на підставі митної декларації від 11.05.2023 №500080/2023/3164, однак товар в наведеній декларації не є аналогічним товару №1, різні характеристики, різні розміри та виробники. Крім того, відповідач бере за джерело товар, який імпортувався на умовах поставки СРТ, натомість позивач товар №1 імпортував на умовах поставки FОВ.

Верховний Суд у постанові від 05.02.2019 у справі № 816/1199/15, висловив позицію, згідно з якою у разі визначення митної вартості оцінюваних товарів із застосуванням резервного методу, рішення про коригування заявленої митної вартості, окрім обов`язкових відомостей визначених частиною другою статті 55 Митного кодексу України, має також містити порівняння характеристик оцінюваного товару та характеристик товару, ціна якого взята за основу для коригування митної вартості за такими другорядними методами, як за ціною договору щодо ідентичних товарів, за ціною договору щодо подібних (аналогічних) товарів, на основі віднімання вартості, резервний метод.

При цьому, сама лише інформація з бази даних ЄАІС ДФС про вантажну митну декларацію, яка була взята митним органом за основу при коригуванні митної вартості товару, не може бути достатнім доказом ціни, за якою відповідну партію товару, за такою декларацією, дійсно було імпортовано до України. При здійсненні контролю за коригуванням митної вартості товару, проведеним органом доходів і зборів за другорядним методом (за ціною договору щодо ідентичних товарів; за ціною договору щодо подібних (аналогічних) товарів; за резервним методом), суд повинен вимагати від відповідача доведення того, що товар за певною митною вартістю дійсно був увезений до України, що митна вартість за відповідною вантажною митною декларацією не була відкоригована; що рішення про коригування (якщо воно приймалося) було оскаржене до суду та скасоване судом.

Таким чином суд вважає, що позивачем надано відповідачу для митного оформлення імпортованих товарів всі документи, які передбачені ч. 2 ст. 53 МК України. Подані документи містили достовірні числові дані, які підтверджували митну вартість товарів за ціною Контракту згідно з вимогами ч. ч. 4, 5 ст. 58 Митного кодексу України.

Висновки відповідача про заниження позивачем митної вартості товарів та надання митному органу недостовірних даних не підтверджуються наявними матеріалами справи, а виявлені невідповідності у поданих позивачем документах не впливають на ціну товарів.

Відповідно до ч. 2 ст. 77 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Відповідач належними доказами не спростував доводи позивача про правильність визначення ним митної вартості за основним методом та не довів наявність у митного органу належних підстав для коригування митної вартості товару.

Зважаючи на викладене вище, суд вважає, що оскаржувані рішення митний орган прийняв за відсутності обґрунтованих підстав вважати, що декларантом заявлено неповні та/або недостовірні відомості про митну вартість товарів, у тому числі без обґрунтування причин того, що позивач неправильно визначив митну вартість товарів.

Суд зауважує, що позовні вимоги про скасування картки відмови є похідними від позовних вимог про скасування рішення про коригування митної вартості і є способом захисту одного і того ж порушеного права позивача на розмитнення товару з визначенням митної вартості товару за першим методом.

Картка відмови в прийнятті митних декларацій не має самостійних юридичних підстав прийняття, і прийнята виключно у зв`язку з прийняттям відповідачем рішень про коригування митної вартості.

Як наслідок, підлягає скасуванню і спірна картка відмови в митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення, прийнята відповідачем на підставі рішення про коригування митної вартості.

За таких обставин суд задовольняє вимоги позивача у повному обсязі.

Згідно ч. 1ст. 139 КАС України при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

Керуючись ст.ст.2, 6, 8-10, 13, 14, 72-77, 139, 241-246, 250, підп.15.5 п.15 Перехідних положень Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

в и р і ш и в :

Позов задовольнити повністю.

Визнати протиправним та скасувати Рішення про коригування митної вартості №UA209000/2023/900388/2 від 29.05.2023.

Визнати протиправною та скасувати картку відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення Львівської митниці №UA209170/2023/001769.

Стягнути з Львівської митниці (код ЄДРПОУ 43971343, 79000, м.Львів, вул.Костюшка,1) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Кріплення Захід» (код ЄДРПОУ 40930647, 79056, м.Львів, вул.Ковельська, буд.109Б) сплачений судовий збір у сумі 4294 (чотири тисячі двісті дев`яності чотири) грн 40 коп.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення через Львівський окружний адміністративний суд, а у разі реєстрації офіційної електронної адреси в Єдиній судовій інформаційно-телекомунікаційній системі безпосередньо до Восьмого апеляційного адміністративного суду.

СуддяМорська Галина Михайлівна