Рішення

від 23.05.2024 по справі 420/11304/24

ОДЕСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Справа № 420/11304/24

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

23 травня 2024 року м. Одеса

Одеський окружний адміністративний суд у складі:

Головуючого судді: Білостоцького О.В.

При секретарі: Кузьменко В.П.

За участю сторін:

Представника позивача: Кияшко О.О.

Представника відповідача: не з?явився

Представника третьої особи: не з`явився

розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Херсонського міського суду Херсонської області, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача Головне управління Пенсійного фонду України в Херсонській області про визнання протиправною бездіяльності та зобов`язання вчинити певні дії, -

В С Т А Н О В И В:

До Одеського окружного адміністративного суду надійшов адміністративний позов ОСОБА_1 до Херсонського міського суду Херсонської області, в якому позивач просить суд:

- визнати протиправними дії (бездіяльність) Херсонського міського суду Херсонської області щодо нездійснення перерахунку стажу судді у відставці ОСОБА_1 з 05.08.2018 року шляхом зарахування згідно вимог п.34 Прикінцевих та перехідних Положень ЗУ №1402- VIII, Статтею 8 Закону №328-I, ч. 2 ст.127 Конституції України (в редакції на час прийняття), ст.69, ч. 2 ст.137 ЗУ №1402-VIII 3 роки стажу (досвід) роботи (професійної діяльності), вимога щодо якого визначена законом та надає право для призначення на посаду судді та невидачі нового наказу щодо зарахування (перерахунку стажу) та ненаправлення наказу та оновленого розрахунку стажу до ГУ ПФУ в Херсонській області для подальшого перерахунку згідно вимог Постанови ПФУ №3-1 від 25.01.2008 року з 05.08.2018 року;

- зобов`язати Херсонський міський суд Херсонської області зарахувати до стажу роботи на посаді судді ОСОБА_1 з 05.08.2018 року - 3 роки стажу (досвід) роботи (професійної діяльності), вимога щодо якого визначена законом та надає право для призначення на посаду судді та видати наказ про здійснення зарахування та проведення перерахунку стажу;

- зобов`язати Херсонський міський суд Херсонської області направити до ГУ ПФУ в Херсонській області наказ про здійснення зарахування та проведення перерахунку стажу роботи на посаді судді ОСОБА_1 - 3 роки стажу (досвід) роботи (професійної діяльності), вимога щодо якого визначена законом та надає право для призначення на посаду судді та оновлений розрахунок стажу станом на 05.08.2018 року, з урахуванням попереднього розрахунку стажу виданого на 15.09.2016 року.

В обґрунтування позовних вимог представник позивача зазначив, що враховуючи вимоги Закону України №1402-VIII та згідно розрахунку стажу позивача №03-33/20/2024 від 27.03.2024 року, поданий при звільненні до Головного управління Пенсійного фонду України в Херсонській області, загальний стаж позивача, без врахування професійного стажу (ч.2 ст.137 ЗУ №1402-VIII) складає - 34 роки 5 місяців 13 днів та визначений як 70% доплати за вислугу років.

В той же час враховуючи рекомендації ВРП, позивач має додатково 2 роки стажу професійної діяльності, а згідно вимог ч.2 ст.127 Конституції України на час її прийняття 3 роки, що у загальному розмірі визначається як 37 років 5 місяців 13 днів з часу виникнення права - 05.08.2018 року, тобто у позивача є додаткове право на 6% грошового утримання судді.

Разом з тим, відповідачем не було здійснено в автоматичному порядку зарахування зазначеного стажу та не було направлено до пенсійного органу оновленого наказу про перерахунок стажу та нового розрахунку стажу позивача з часу виникнення такого права, з огляду на що позивач звернулась до суду з даним адміністративним позовом.

Ухвалою суду від 16.04.2024 року у справі №420/11304/24 було відкрито спрощене позовне провадження з повідомленням (викликом) учасників справи в порядку ст. 262 КАС України. Відповідачу запропоновано в 15-денний строк з дня отримання ухвали надати відзив на адміністративний позов. Також було залучено до участі у справі третю особу, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача Головне управління Пенсійного фонду України в Херсонській області.

21.05.2024 року від Херсонського міського суду Херсонської області надійшов відзив по справі, з якого вбачається, що відповідач позов не визнає та зазначає, що у зв`язку з набранням чинності Законом «Про Вищий антикорупційний суд» від 07.06.2018 року №2447-VIII, яким внесено зміни до статті 137 Закону №1402-VІІІ, суддям додатково до стажу роботи на посаді судді, що дає право на відставку, підлягає зарахуванню стаж (досвід) роботи (професійної діяльності), вимога щодо якого визначена Законом та надає право для призначення на посаду судді.

Відповідно до ст. 8 до Закону «Про статус суддів в СРСР» від 04.08.1989 року №328-I (що був чинний на час призначення позивача на посаду судді Комсомольського районного суду міста Херсона 28.06.1991 року) народним суддею може бути обраний громадянин СРСР, який досяг на день виборів 25 років, має вищу юридичну освіту, стаж роботи за юридичною спеціальністю не менше двох років і склав кваліфікаційний екзамен.

Позивач перед призначенням вперше на посаду судді мала стаж 1 місяць 10 днів на посаді секретаря народного суду Комсомольського районного суду та 9 років 1 місяць 16 днів на посаді державного нотаріусу Другої Херсонської нотаріальної контори. Тобто, за твердженням відповідача, у розрахунок стажу роботи судді ОСОБА_1 станом на 15.09.2016 року було зараховано більше ніж 2 роки стажу роботи (професійної діяльності), а саме 9 років 2 місяці 26 днів, що відповідає ст.137 Закону України №1402-VIII.

14.05.2024 року від Головного управління Пенсійного фонду України в Херсонській області надійшли пояснення третьої особи по суті спірних правовідносин, в яких зазначено про необхідність відмови позивачу в задоволенні позовних вимог.

23.05.2024 року було проведено судове засідання, в якому представник позивача висловив власну правову позицію по суті спірних правовідносин та підтримав викладені позовні вимоги у повному обсязі. Представник відповідача та представник третьої особи до судового засідання не з`явились, були повідомлені про дату та час судового засідання належним чином та своєчасно.

Під час розгляду справи суд встановив наступне.

ОСОБА_1 є суддею Херсонського міського суду Херсонської області у відставці, що підтверджується відповідним посвідченням № НОМЕР_1 .

Відповідно до відомостей трудової книжки серії НОМЕР_2 , виданої на ім?я ОСОБА_2 , вона працювала на таких посадах:

з 19.08.1977 року по 28.09.1977 року секретар народного суду Комсомольського району м. Херсона;

з 29.09.1977 року по 12.05.1982 року експедитор-архіваріус відділу юстиції Херсонського облвиконкому;

з 12.05.1982 року по 28.06.1991 року державний нотаріус Другої Херсонської нотаріальної контори;

з 28.06.1991 року по 24.03.2016 року суддя Комсомольського районного суду м.Херсона;

з 25.03.2016 року по 15.09.2016 року суддя Херсонського міського суду Херсонської області.

Згідно рішення Вищої ради юстиції №1501/0/15-16 від 20.07.2016 року, було внесено подання до Верховної Ради України про звільнення ОСОБА_1 з посади судді Херсонського міського суду Херсонської області у зв`язку з поданням заяви про відставку. Відповідно до постанови Верховної Ради України №1515-VIII від 08.09.2016 року позивач звільнена у відставку та наказом Херсонського міського суду Херсонської області від 15.09.2016 року позивача відраховано зі штату Херсонського міського суду Херсонської області.

З вересня 2016 року позивач перебуває на обліку в Головному управлінні Пенсійного фонду України в Херсонській області та отримує щомісячне довічне грошове утримання.

Під час звернення до пенсійного органу із заявою про призначення щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці, позивачем було надано, зокрема, але не виключно, розрахунок стажу за вислугу років №03-22/11/2016 та довідку про стаж роботи на посаді судді №03-22/110/2016, які були видані Херсонським міським судом Херсонської області.

Згідно розрахунку стажу за вислугу років №03-22/11/2016 тривалість стажу позивача Херсонським міським судом Херсонської області визначена у загальному розмірі 34 роки 5 місяців 5 днів, в тому числі:

- з 19.08.1977 року по 28.09.1977 року секретар народного суду Комсомольського району м. Херсона (0 років 01 місяць 09 днів);

- з 12.05.1982 року по 28.06.1991 року державний нотаріус Другої Херсонської нотаріальної контори (09 років 01 місяць 12 днів);

- з 25.06.1991 року по 19.03.1999 року - суддя Комсомольського районного народного суду м. Херсона (7 років 08 місяців 24 дні);

- з 20.03.1999 року по 08.11.1999 року - заступник голови Комсомольського районного суду м. Херсона (0 роки 07 місяців 18 днів);

- з 09.11.1999 року по 02.04.2002 року - Голова Комсомольського районного суду м. Херсона (2 роки 04 місяців 23 дні);

- з 03.04.2002 року по 30.05.2007 року - Голова Комсомольського місцевого суду м.Херсона (5 років 01 місяць 27 днів);

- з 31.05.2007 року по 25.02.2013 року - Голова Комсомольського районного суду м.Херсона (5 років 08 місяців 24 дні);

- з 26.02.2013 року по 19.04.2015 року - Суддя Комсомольського районного суду м.Херсона (2 роки 01 місяць 23 дні);

- з 20.04.2015 року по 24.03.2016 року - Заступник голови Комсомольського районного суду м.Херсона (00 років 11 місяців 04 дні);

- з 25.03.2016 року по 15.09.2016 року - Суддя Херсонського міського суду Херсонської області (00 років 05 місяців 20 днів).

Разом з тим, відповідно до протоколу №10927 від 26.09.2016 року, Головним управлінням Пенсійного фонду України в Херсонській області до стажу роботи ОСОБА_1 на посаді судді зараховано 25 роки 02 місяці 00 днів.

20.03.2024 року позивач звернулась до Міського суду міста Херсона із заявою, в якій просила видати розрахунок стажу роботи судді у відставці ОСОБА_1 , з урахуванням додаткового стажу професійної діяльності, згідно п.34 ч.2 ст.137 (прикінцевих положень) ЗУ №1402-VIII.

У відповідь, 27.03.2024 року Херсонський міський суд Херсонської області надав розрахунок стажу роботи судді, що дає право на одержання доплати за вислугу років судді у відставці ОСОБА_1 , відповідно до якого стаж вислуги років станом на 15.09.2016 року складає 34 роки 5 місяців 13 днів, та зараховано наступні періоди роботи позивача:

з 19.08.1977 року по 28.09.1977 року секретарем народного суду Комсомольського району м. Херсона (0 років 1 місяць 10 днів);

з 12.05.1982 року по 28.06.1991 року державним нотаріусом Другої Херсонської нотаріальної контори (9 років 1 місяць 16 днів);

з 28.06.1991 року по 24.03.2016 року суддею Комсомольського районного суду м.Херсона (24 роки 8 місяців 26 днів);

з 25.03.2016 року по 15.09.2016 року суддею Херсонського міського суду Херсонської області (0 років 5 місяців 21 день).

Разом з тим сторона позивача стверджує, що згідно вимог Закону СРСР від 04.08.1989 року №328-I "Про статус суддів в СРСР", який діяв з 01.12.1989 року до 10.02.1993 року, до позивача застосовувалось правило ст.8 Закону №328-I, згідно якого народним суддею міг бути обраний громадянин СРСР, який досяг на день виборів 25 років, мав вищу юридичну освіту, стаж роботи за юридичною спеціальністю не менше двох років і склав кваліфікаційний екзамен. Враховуючи вищезазначене сторона позивача зауважила, що у ОСОБА_1 є додаткові 2 роки стажу професійної діяльності, а згідно вимог ч.2 ст.127 Конституції України на час її прийняття 3 роки, що у загальному розмірі визначається як 37 років 5 місяців 13 днів з часу виникнення права - 05.08.2018 року. Водночас, згідно наданого розрахунку стажу роботи судді, що дає право на одержання доплати за вислугу років судді у відставці ОСОБА_1 , 3 роки професійної діяльності їй у стаж роботи судді не зарахований.

Не погоджуючись із вищевказаною бездіяльністю відповідача, позивач звернулась до Одеського окружного адміністративного суду за захистом власних прав та інтересів.

Відповідно до вимог ч.1 ст.2 КАС України завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.

Відповідно до ч. 2 ст. 2 КАС України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Дослідивши адміністративний позов, відзив, пояснення третьої особи та інші надані до суду письмові докази, заслухавши пояснення представника позивача у судовому засіданні, проаналізувавши положення чинного законодавства, що регулює спірні правовідносини, суд доходить висновку, що позов не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Відповідно до ч.2 ст. 19 Конституції України визначено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією України та законами України.

Згідно ст. 55 Конституції України права і свободи людини і громадянина захищаються судом, кожному гарантується право на оскарження в суді рішень, дій чи бездіяльності органів державної влади, органів місцевого самоврядування, посадових і службових осіб.

Статтею 64 Конституції України передбачено, що конституційні права і свободи людини і громадянина не можуть бути обмежені, крім випадків, передбачених Конституцією України.

Частиною першою статті 126 Конституції України визначено, що незалежність і недоторканість суддів гарантується Конституцією і законами України.

Конституційний Суд України у своєму рішенні від 11.10.02005 року №8-рп/2005 зазначив, що право судді, який перебуває у відставці, на пенсійне або щомісячне довічне грошове утримання є гарантією незалежності працюючих суддів. Щомісячне довічне грошове утримання - це особлива форма соціального забезпечення суддів, зміст якої полягає у гарантованій державою щомісячній звільненій від сплати податків грошовій виплаті, що слугує забезпеченню їх належного матеріального утримання, в тому числі після звільнення від виконання обов`язків судді. Надання судді за рахунок держави матеріального і соціального захисту є гарантією забезпечення його незалежності. Разом з тим, будь-яке зниження рівня гарантій незалежності суддів суперечить конституційній вимозі неухильного забезпечення незалежного правосуддя.

У рішенні Конституційного Суду України від 03.06.2013 року № 3-рп/2013 зазначено, що визначені Конституцією та законами України гарантії незалежності суддів є невід`ємним елементом їх статусу, поширюються на всіх суддів України та є необхідною умовою здійснення правосуддя неупередженим, безстороннім і справедливим судом. Такими гарантіями є надання їм за рахунок держави матеріального забезпечення (суддівська винагорода, пенсія, щомісячне довічне грошове утримання тощо) та надання їм у майбутньому статусу судді у відставці. Право судді у відставці на пенсійне або щомісячне довічне грошове утримання є гарантією належного здійснення правосуддя і незалежності працюючих суддів та дає підстави висувати до суддів високі вимоги, зберігати довіру до їх компетентності і неупередженості. Щомісячне довічне грошове утримання судді спрямоване на забезпечення гідного його статусу життєвого рівня, оскільки суддя обмежений у праві заробляти додаткові матеріальні блага, зокрема обіймати будь-які інші оплачувані посади, виконувати іншу оплачувану роботу. Конституційний принцип незалежності суддів означає, в тому числі, конституційно обумовлений імператив охорони матеріального забезпечення суддів від його скасування чи зниження досягнутого рівня без відповідної компенсації як гарантію недопущення впливу або втручання у здійснення правосуддя.

Конституційний Суд України також висловлював аналогічні позиції у відношенні гарантій незалежності суддів, їх матеріального та соціального забезпечення у рішеннях від 24 червня 1999 року №6-рп/99 , від 20 березня 2002 року №5-рп/2002 , від 01 2004 року №19-рп/2004, від 11 жовтня 2005 року №8-рп/2005, від 18 червня 2007 року №4-рп/2007.

З огляду на викладене конституційний статус судді зумовлює обов`язок держави гарантувати достатнє матеріальне забезпечення судді як під час здійснення ним своїх повноважень (суддівська винагорода), так і в майбутньому у зв`язку з досягненням пенсійного віку чи внаслідок припинення повноважень і набуття статусу судді у відставці - щомісячне довічне грошове утримання. Статус судді та його елементи, зокрема, матеріальне забезпечення судді після припинення його повноважень, є не особистим привілеєм, а виступає засобом забезпечення незалежності працюючих суддів і надається для гарантування верховенства права та в інтересах осіб, які звертаються до суду та очікують неупередженого правосуддя.

Аналогічний висновок викладений у постановах Верховного Суду від 09 листопада 2018 року у справах №713/1064/17, №686/24597/16-а, № 686/1938/17, №766/7021/17, №686/24597/16-а, від 11 грудня 2018 року у справі №522/5168/17, від 22 жовтня 2020 року у справі №420/1234/19.

За приписами п. 14 ч. 1 ст. 92 Конституції України статус суддів визначається виключно законами України, матеріальне та соціально-побутове забезпечення, у тому числі й суддівська винагорода, є елементами статусу судді. Забезпечення суддів у відставці визначено Законом України «Про судоустрій і статус суддів», яким запроваджено особливий порядок обчислення розміру щомісячного довічного утримання суддів.

Згідно з пунктом 4 частини шостої статті 126 Конституції України підставою для звільнення судді є, зокрема, подання заяви про відставку.

Як було встановлено судом, у вересні 2016 року позивача звільнено у відставку відповідно до постанови Верховної Ради України №1515-VIII від 08.09.2016 року.

Організацію судової влади та здійснення правосуддя в Україні, що функціонує на засадах верховенства права відповідно до європейських стандартів і забезпечує право кожного на справедливий суд врегульовано Законом України «Про судоустрій і статус суддів» від 02.06.2016 року №1402-VIII (далі Закон №1402-VIII).

За ч.1 ст. 116 Закону 1402-VIII суддя, який має стаж роботи на посаді судді не менше двадцяти років, що визначається відповідно до статті 137 цього Закону, має право подати заяву про відставку.

Відповідно до ч.1 ст.137 Закону №1402-VІІІ до стажу роботи на посаді судді зараховується робота на посаді:

1) судді судів України, арбітра (судді) арбітражних судів України, державного арбітра колишнього Державного арбітражу України, арбітра відомчих арбітражів України, судді Конституційного Суду України;

2) члена Вищої ради правосуддя, Вищої ради юстиції, Вищої кваліфікаційної комісії суддів України;

3) судді в судах та арбітрів у державному і відомчому арбітражах колишнього СРСР та республік, що входили до його складу.

За ч.2 ст.137 Закону №1402-VІІІ, в редакції після внесення змін згідно Закону №2509-VIII від 12.07.2018 року, до стажу роботи на посаді судді також зараховується стаж (досвід) роботи (професійної діяльності), вимога щодо якого визначена законом та надає право для призначення на посаду судді.

Згідно з пунктом 34 розділу ХІІ «Прикінцеві та перехідні положення» Закону №1402-VІІІ судді, призначені чи обрані на посаду до набрання чинності цим Законом, зберігають визначення стажу роботи на посаді судді відповідно до законодавства, що діяло на день їх призначення (обрання).

Відповідно ч.1 ст. 8 до Закону «Про статус суддів в СРСР» від 04.08.1989 року №328-I (далі Закон №328-I) (чинний на момент обрання позивача на посаду судді) народним суддею може бути обраний громадянин СРСР, який досяг на день виборів 25 років, має вищу юридичну освіту, стаж роботи за юридичною спеціальністю не менше двох років і склав кваліфікаційний екзамен.

Закон СРСР від 4 серпня 1989 року №328-1 визначений у Переліку (п. 544) актів органів державної влади і органів державного управління Союзу РСР, що не застосовуються на території України відповідно до пункту 1 розділу XV "Перехідні положення" Конституції України згідно Закону України №2215-ІХ від 21.04.2022 року.

Згідно частини 1 ст. 7 Закону України «Про статус суддів» №2862-ХІІ від 15.12.1991 року в первісній редакції право на зайняття посади судді районного (міського),

міжрайонного (окружного) суду, військового суду гарнізону має

громадянин України, який досяг на день обрання 25 років, має вищу

юридичну освіту і, як правило, стаж роботи за юридичною

спеціальністю не менше двох років.

Законом України №2534-ІІІ від 21.06.2001 року Про внесення змін до Закону України "Про статус суддів" частину першу ст. 7 викладено у такій редакції: На посаду судді може бути рекомендований кваліфікаційною комісією суддів громадянин України, не молодший двадцяти п`яти років, який має вищу юридичну освіту і стаж роботи в галузі права

не менш як три роки, проживає в Україні не менш як десять років та

володіє державною мовою.

Аналізуючи вищезазначене, суддям додатково до стажу роботи на посаді судді, що дає право на відставку, підлягає зарахуванню стаж (досвід) роботи (професійної діяльності), вимога щодо якого визначена законом та надає право для призначення на посаду судді. Тобто, аналізуючи норму ст.137 Закону №1402-VІІІ у її взаємозв`язку з абзацом 4 пункту 34 Розділу XII «Прикінцеві та перехідні положення» Закону №1402-VІІІ, можна дійти висновку, що у зв`язку з набранням чинності Законом «Про Вищий антикорупційний суд», від 07.06.2018 року №2447-VIII, яким внесено зміни до статті 137 Закону №1402-VІІІ, суддям додатково до стажу роботи на посаді судді, що дає право на відставку, підлягає зарахуванню стаж (досвід) роботи (професійної діяльності), вимога щодо якого визначена Законом та надає право для призначення на посаду судді.

З огляду на зазначене, право на зарахування стажу роботи в галузі права мають судді, яких було призначено на посаду судді вперше, згідно з вимогами, встановленими Законом України №2862-ХІІ від 15.12.1991 року.

Аналогічна правова позиція щодо зарахування до стажу роботи на посаді судді стажу роботи в галузі права, який вимагався законом, як мінімальний для набуття таким суддею права для призначення на посаду судді на дату такого призначення, викладена у постанові Великої Палати Верховного Суду від 17.09.2020 року по справі №9901/302/19.

За ч. 6 ст. 13 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» висновки щодо застосування норм права, викладені у постановах Верховного Суду, враховуються іншими судами при застосуванні таких норм права.

Як вбачається з матеріалів адміністративної справи, позивач працювала на посаді судді з 1991 року по 2016 року. До призначення на посаду судді вона працювала на посаді секретаря народного суду Комсомольського району м. Херсона та державним нотаріусом Другої Херсонської нотаріальної контори. На момент обрання позивача на посаду судді, згідно Закону України №2862-ХІІ, у ОСОБА_3 мав бути стаж роботи за юридичною спеціальністю не менше двох років.

У той же час, згідно складеного Херсонським міським судом Херсонської області розрахунком стажу роботи судді, що дає право на одержання доплати за вислугу років, виданого на ім`я позивача, її стаж вислуги років станом на 15.09.2016 року (на момент звільнення) визначений у розмірі 34 роки 5 місяців 13 днів. До вказаного стажу роботи, крім періоду роботи безпосередньо на посаді судді, позивачу також зараховано періоди її професійної діяльності, зокрема, період роботи з 19.08.1977 року по 28.09.1977 року на посаді секретаря народного суду Комсомольського району м. Херсона, та з 12.05.1982 року по 28.06.1991 року на посаді державного нотаріусу Другої Херсонської нотаріальної контори.

Суд погоджується із твердженням відповідача, що до розрахунку стажу роботи ОСОБА_3 станом на 15.09.2016 року було зараховано наявний у позивача стаж роботи (професійної діяльності), що передував її призначенню на посаду судді у 1991 році у розмірі 9 років 2 місяці 26 днів, що в контексті спірних правовідносин не суперечить сучасним положенням ч.2 ст. 137 Закону №1402-VІІІ.

З цього приводу суд також зазначає, що стороною позивача за час розгляду справи не було надано обґрунтувань щодо того, які саме 3 роки стажу роботи (професійної діяльності) позивача, які надають їй право для призначення на посаду судді, не були зараховані відповідачем до розрахунків стажу роботи судді, що були видані позивачу у 2016 році (при її звільненні) та у 2024 році (за заявою позивача).

Доказів наявності у позивача додаткового стажу роботи (професійної діяльності), який є у позивача, але не був зазначений відповідачем у розрахунку такого стажу, стороною позивача до суду також надано не було.

Також суд критично ставиться до посилань сторони позивача на необхідність здійснення зарахування до стажу роботи позивача на посаді судді 3 (трьох) років стажу роботи (професійної діяльності) станом на 05.08.2018 року, оскільки позивач була звільна з посади судді у відставку у вересні 2016 року.

Відповідно до ч. 1 ст.77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення.

В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача (ч. 2 ст.77 Кодексу адміністративного судочинства України).

З урахуванням вищевикладеного, враховуючи, що відповідачем було доведено обґрунтованість здійснення розрахунку стажу роботи позивача, суд доходить висновку про відсутність підстав для задоволення позовних вимог ОСОБА_1 , заявлених до Херсонського міського суду Херсонської області в адміністративній справі №420/11304/24.

Згідно рішення Європейського суду з прав людини по справі «Серявін та інші проти України» (пункт 58) суд повторює, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішенні судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожний аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення.

Пунктом 41 Висновку №11 (2008) Консультативної ради європейських суддів зазначено, що обов`язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту. Обсяг цього обов`язку може змінюватися залежно від характеру рішення. Згідно з практикою Європейського суду з прав людини очікуваний обсяг обґрунтування залежить від різних доводів, що їх може наводити кожна зі сторін, а також від різних правових положень, звичаїв та доктринальних принципів, а крім того, ще й від різних практик підготовки та представлення рішень у різних країнах. З тим, щоб дотриматися принципу справедливого суду, обґрунтування рішення повинно засвідчити, що суддя справді дослідив усі основні питання, винесені на його розгляд.

Щодо розподілу судових витрат, суд зазначає наступне.

Виходячи з відсутності підстав для задоволення адміністративного позову позивача, у суду відсутні підстави, визначені ст.139 КАС України, для розподілу судових витрат в адміністративній справі №420/11304/24.

Згідно зі ст. 242 КАС України рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин в адміністративній справі, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи. Судове рішення має відповідати завданню адміністративного судочинства, визначеному цим Кодексом.

Керуючись вимогами ст.ст. 2, 6-11, 77, 241-246, 251, 255, 257, 258, 262, 293-295 КАС України, суд, -

ВИРІШИВ :

В задоволенні адміністративного позову ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 ) до Херсонського міського суду Херсонської області (73000, м.Херсон, вул. Маяковського, 6/29), третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача Головне управління Пенсійного фонду України в Херсонській області (73036, м. Херсон, вул. 28 Армії, 6) про визнання протиправною бездіяльності та зобов`язання вчинити певні дії відмовити.

Розподіл судових витрат не проводити.

Рішення суду може бути оскаржене до П`ятого апеляційного адміністративного суду в порядку та строки, встановлені статтями 293, 295 та пп.15.5 п.15 ч.1 розділу VII «Перехідні положення» КАС України.

Рішення суду набирає законної сили в порядку та строки, встановлені ст. 255 КАС України.

Повний текст судового рішення виготовлений та підписаний суддею 27 травня 2024 року.

Суддя О.В. Білостоцький

.