Постанова

від 16.05.2024 по справі 761/2686/22

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

справа №761/2686/22 Головуючий у І інстанції - Притула Н.Г.

апеляційне провадження №22-ц/824/1227/2024 Доповідач у ІІ інстанції - Гуль В.В.

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

16 травня 2024 року Київський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:

Головуючого Гуля В.В.,

суддів Матвієнко Ю.О., Мельника Я.С.

за участю секретаря судового засідання Никифорова І.А.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Києві цивільну справу за апеляційною скаргою представника відповідача Товариства з обмеженою відповідальністю «Комфорт-2021» - Мацка Максима Анатолійовича рішення Шевченківського районного суду м. Києва від 07 червня 2023 року у цивільній справі за позовом ОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю «Українська телекомунікаційна компанія», Товариства з обмеженою відповідальністю «Комфорт-2021», треті особи: ОСОБА_2 , приватний нотаріус Київського міського нотаріального округу Діброва Ольга Сергіївна про визнання договору недійсним, визнання протиправним та скасування рішення приватного нотаріуса, скасування запису про реєстрацію права власності та витребування майна з чужого незаконного володіння,-

ВСТАНОВИВ:

У січні 2022 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом, в якому, з урахуванням заяви про зміну підстав позову, просив:

визнати недійсним договір купівлі-продажу квартири, укладений між ТОВ «Українська телекомунікаційна компанія» та ТОВ «Комфорт-2021», посвідчений 16 листопада 2021 року приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Дібровою О.С. та зареєстрований в реєстрі за №1584;

визнати протиправним та скасувати рішення приватного нотаріуса Київського міського нотаріального округу Діброви О.С. про державну реєстрацію прав та їх обтяжень (з відкриттям розділу), індексний номер: 61628158, від 16.11.2021 17:02:04;

скасувати запис №45078718 про право власності ТОВ «Комфорт-2021», здійснений приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Дібровою О.С. 16.11.2021 року 16:56:01 згідно рішення цього нотаріуса індексний номер 61628158 від 16.11.2021 17:02:04 у відкритому розділі №135133780391 Державного реєстру речових прав на нерухоме майно, а саме: реєстрацію права власності на 6-ти кімнатну квартиру, загальною площею 181,6 кв.м, житловою площею 94,3 кв.м, за адресою: АДРЕСА_1 , реєстраційний номер об`єкта нерухомості №135133780391;

витребувати з чужого незаконного володіння «Комфорт-2021» шестикімнатну квартиру АДРЕСА_2 шляхом відновлення запису про державну реєстрацію права власності ОСОБА_3 на вказану квартиру.

В обґрунтування вимог зазначав, що йому стало відомо, що 16 листопада 2021 року між ТОВ «Українська телекомунікаційна компанія» та ТОВ «Комфорт-2021» був укладений договір купівлі-продажу квартири АДРЕСА_2 , посвідчений приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу та зареєстрований в реєстрі за №1584.

Вказував, що власником зазначеної квартири була його матір - ОСОБА_3 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_1 , а тому ТОВ «Українська телекомунікаційна компанія», як не власник квартири, не могло її продати.

Із заявами про прийняття спадщини після померлої ОСОБА_3 звернувся ОСОБА_1 та ОСОБА_2 .

Посилався на те, що між АБ «Синтез» та ОСОБА_1 був укладений кредитний договір та на його забезпечення ОСОБА_3 передала в іпотеку банку дві квартири АДРЕСА_3 .

16 серпня 2013 року було отримано свідоцтво про право власності на квартиру АДРЕСА_4 (відбулось об`єднання квартир).

28 січня 2009 року АБ «Синтез» за договором про відступлення права вимоги, переуступило право вимоги за іпотечним договором ТОВ «Українська телекомунікаційна компанія».

ТОВ «Українська телекомунікаційна компанія» зверталось до суду з позовом про стягнення заборгованості за кредитним договором та рішенням Шевченківського районного суду м. Києва від 25 вересня 2012 року (справа №2610/16057/2012) стягнуто заборгованість за кредитним договором у розмірі 3 590 426,00 грн.

Крім того, ТОВ «Українська телекомунікаційна компанія» зверталось до суду з позовом про звернення стягнення на предмет іпотеки та рішенням Шевченківського районного суду м. Києва від 11 грудня 2014 року (справа №761/31200/14-ц) було звернуто стягнення на дві квартири.

Однак, вказане рішення суду не було виконано у зв`язку з тим, що на момент звернення стягнення на предмет іпотеки квартира мала загальну площу 181,6 кв.м.

Уважав оспорюваний договір купівлі-продажу недійсним, так як при укладенні цього договору були порушені положення статей 33 та 35 Закону України «Про іпотеку», оскільки у відповідності до положень статті 608 ЦК України зобов`язання ОСОБА_3 з дати смерті припинились та перейшли до її спадкоємців. Вимоги щодо виконання зобов`язань та звернення стягнення на предмет іпотеки мали б надсилатись спадкоємцям, а не померлій ОСОБА_3 , однак такі вимоги спадкоємцям не надходили.

Звертав увагу суду, що за оскаржуваним договором було продано шестикімнатну квартиру, в той час як предметом іпотеки були дві трикімнатні квартири, її вартість було занижено.

Також посилався на те, що квартиру було продано без дозволу органу опіки та піклування, оскільки з 06 березня 2012 року в квартирі був зареєстрований малолітній ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 .

Вказав, що у порушення вимог частини третьої статті 9 Закону України «Про виконавче провадження» приватний нотаріус при укладенні договору купівлі-продажу не повідомила державну виконавчу службу про укладення договору купівлі-продажу майна особи, яка внесена до Єдиного державного реєстру боржників, а тому у відповідності до положень частини п`ятої статті 9 Закону України «Про виконавче провадження» зазначене є підставою для визнання договору недійсним.

Уважав, що його права порушені як спадкоємця після померлої матері ОСОБА_3 , а тому укладений спірний правочин порушує його право на отримання спадщини - спірної квартири.

На підставі викладеного просив позовні вимоги задовольнити у повному обсязі.

Рішенням Шевченківського районного суду м. Києва від 07 червня 2023 року позов задоволено частково.

Визнано недійсним договір купівлі-продажу квартири, укладений 16 листопада 2021 року ТОВ «Українська телекомунікаційна компанія» та ТОВ «Комфорт-2021», посвідчений приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Дібровою О.С. та зареєстрований в реєстрі за №1584.

Скасовано рішення приватного нотаріуса Київського міського нотаріального округу Діброви О.С. про державну реєстрацію прав та їх обтяжень (з відкриттям розділу), індексний номер: 61628158, від 16.11.2021 17:02:04.

У позові ОСОБА_1 про скасування запису про реєстрацію права власності та витребування майна з чужого незаконного володіння - відмовлено.

Стягнуто в рівних частинах з ТОВ «Українська телекомунікаційна компанія» та ТОВ «Комфорт-2021» на користь ОСОБА_1 судовий збір у сумі 1 984,80 грн, тобто по 992,40 грн з кожного.

Скасовано заходи забезпечення позову, застосовані постановою Київського апеляційного суду від 10 січня 2023 року, а саме: скасовано арешт на квартиру, що розташована за адресою: АДРЕСА_1 (реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна 135133780391) та скасовано заборону ТОВ «Комфорт -2021» передавати квартиру, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 , у користування третім особам.

Не погоджуючись з указаним рішенням представник відповідача ТОВ «Комфорт-2021» - Мацко М.А. подав апеляційну скаргу, в якій, посилаючись на порушення судом норм матеріального та процесуального права, просить оскаржуване рішення скасувати та ухвалити нове про відмову у задоволенні позову.

У мотивування скарги зазначає, що позивач, який наполягає на тому, що він вступив у розпорядження спадковим майном після померлої матері, а саме квартирою АДРЕСА_2 , починаючи від дати подання заяви про вступ у спадщину, тобто з 15 березня 2018 року, за понад три роки не повідомив власного кредитора про смерть іпотекодавця та набуття ним прав та обов`язків іпотекодавця за своїми ж зобов`язаннями, що доводить наявність умислу як в ухиленні від виконання обов`язку з повернення грошових коштів, так і виконання обов`язків за іпотечним договором.

Зауважує, що відповідачем ТОВ «Українська телекомунікаційна компанія» було повністю виконано вимоги статті 35 Закону України «Про іпотеку» та, як з`ясувалось вже під час розгляду даної справи, направлено письмові вимоги спадкоємцю ОСОБА_1 .

Посилається на те, що оскільки ТОВ «Українська телекомунікаційна компанія» було дотримано вимоги щодо направлення письмового повідомлення особі, яка є і боржником, і спадкоємцем (за його твердженнями) за кредитним договором та, відповідно, іпотекодавцем за договором іпотеки, який був обізнаний з наявністю заборгованості та прав відповідача ТОВ «Українська телекомунікаційна компанія» на майно, яке залишилось після смерті ОСОБА_3 , тому задоволення вимог іпотекодержателя в позасудовому порядку відбулось з дотриманням вимог чинного законодавства та з настанням саме тих правових наслідків, які передбачені законом як для боржника, так і для спадкоємця, який прийняв на себе обов`язки іпотекодавця.

Уважав, що ТОВ «Українська телекомунікаційна компанія» було дотримано порядок звернення стягнення на предмет іпотеки в позасудовому порядку.

18 жовтня 2023 року на адресу апеляційного суду надійшов відзив на апеляційну скаргу від позивача ОСОБА_1 , в якому останній просить відмовити у задоволенні апеляційної скарги, оскаржуване рішення суду першої інстанції - залишити без змін, вважаючи рішення суду законним та обґрунтованим. Доводи відзиву на апеляційну скаргу в основному аналогічні доводам позовної заяви.

Представник відповідача ТОВ «Комфорт-2021» у судовому засіданні вимоги апеляційної скарги підтримав та просив задовольнити з підстав, наведених у скарзі.

Позивач та його представник проти задоволення апеляційної скарги заперечували, просили залишити скаргу без задоволення, рішення суду першої інстанції - без змін.

Інші учасники справи у судове засідання не з`явились, своїх представників не направили, про дату, час та місце розгляду справи повідомлялись належним чином, клопотання про відкладення розгляду справи до апеляційного суду не надходили.

Відповідно до частини другої статті 372 ЦПК України неявка сторін або інших учасників справи, належним чином повідомлених про дату, час і місце розгляду справи, не перешкоджає розгляду справи, а тому колегією суддів вирішено розглядати справу за відсутності осіб, що не з`явилися.

Заслухавши доповідь судді-доповідача, перевіривши законність і обґрунтованість оскаржуваного рішення, колегія суддів доходить висновку про задоволення апеляційної скарги, виходячи з наступного.

Задовольняючи позовні вимоги частково суд першої інстанції виходив, зокрема, з того, що під час слухання справи судом встановлено що договір купівлі-продажу від 16 листопада 2021 року вчинено без письмової згоди іпотекодавця, яка є обов`язковою згідно з положеннями діючого законодавства та умов пункту 2.4 договору іпотеки, іпотекодавець не міг отримати вимогу про усунення порушення у відповідності до положень частини першої статті 35 Закону України «Про іпотеку»; ОСОБА_1 та ОСОБА_2 , як спадкоємці, не набули право власності на спадкове майно; у договір іпотеки не внесені зміни в частині предмету іпотеки.

Як установлено судом, іпотекодержатель відчужив квартиру за ціною, нижче визначеної домовленістю сторін договору. Вказана вартість не є звичайною ціною на цей вид майна.

Згідно зі статтею 263 ЦПК України рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права.

Судове рішення має відповідати завданню цивільного судочинства, визначеному цим Кодексом. При виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Проте, вказаним вимогам рішення суду не відповідає з огляду на наступне.

Частинами першою, четвертою статті 367 ЦПК України визначено, що суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

Суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов`язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права.

Судом встановлено, що на підставі договору купівлі-продажу квартири від 17 жовтня 1996 року ОСОБА_3 набула у власність квартиру АДРЕСА_2 . Квартира складається з трьох кімнат, житловою площею - 67,8 кв.м, загальною площею 101,9 кв.м.

Договір посвідчено державним нотаріусом Дванадцятої Київської державної нотаріальної контори Дмитрієвою Т.М. та зареєстрований в реєстрі за №1с-878.

На підставі договору купівлі-продажу квартири від 17 жовтня 1996 року ОСОБА_3 набула у власність квартиру АДРЕСА_2 . Квартира складається з трьох кімнат, житловою площею - 46,2 кв.м, загальною площею 76,65 кв.м.

Договір посвідчено державним нотаріусом Дванадцятої Київської державної нотаріальної контори Дмитрієвою Т.М. та зареєстрований в реєстрі за №1с-880.

07 липня 2006 року між АБ «Синтез» та ОСОБА_1 укладено кредитний договір №070706/5, за умовами якого ОСОБА_1 отримав кредит в сумі 180 000 доларів США, зі сплатою 18% річних та строком повернення до 06 липня 2007 року включно.

Додатковими угодами було збільшено розмір наданого кредиту та згідно з додатковою угодою №3 від 03 квітня 2008 року ОСОБА_5 отримав кредит в сумі 650 000 доларів США, строком до 02 квітня 2009 року.

За додатковою угодою №5 від 28 січня 2009 року заборгованість ОСОБА_1 за кредитним договором в сумі 426 482,00 доларів США була переведена в гривні за курсом 6,50 грн.

За договором іпотеки від 07 липня 2006 року, з урахуванням наступних змін, ОСОБА_3 передала зазначені вище належні їй на праві власності дві квартири АБ «Синтез» на забезпечення виконання зобов`язань ОСОБА_1 за кредитним договором №070706/5 від 07 липня 2006 року щодо повернення кредиту в сумі 650 000 доларів США, зі сплатою 18% річних.

Як зазначено у пункті 1.7 Договору іпотеки (з врахуванням подальших змін), вартість предметів іпотеки за домовленістю сторін становить 5 882 240 грн.

Пунктом 4.2.1 Договору іпотеки передбачено право Іпотекодержателя звернути стягнення на предмет іпотеки шляхом продажу Іпотекодержателем від свого імені Предмету іпотеки будь-якій особі на підставі договору купівлі-продажу у порядку, встановленому статтею 38 Закону України «Про іпотеку».

Крім того, сторони домовились, що Іпотекодержатель в залежності від попиту та пропозиції має право змінювати ціну продажу предмету іпотеки в сторону її збільшення або зменшення.

28 січня 2009 року між АБ «Синтез» та ТОВ «Українська телекомунікаційна компанія» укладений договір відступлення прав за кредитним договором №070706/5 від 07 липня 2006 року та договором іпотеки, за умовами якого до ТОВ «Українська телекомунікаційна компанія» перейшло право вимоги за вказаним кредитним договором та договором іпотеки, що був укладений 07 липня 2006 року між АБ «Синтез» та ОСОБА_3

16 серпня 2013 року за ОСОБА_3 було зареєстровано право власності на квартиру АДРЕСА_2 . Квартира загальною площею 181,6 кв.м та житловою площею 94,3 кв.м.

Як пояснив позивач, свідоцтво про право власності на вказану квартиру було видано внаслідок об`єднання двох квартир, які належали ОСОБА_3 за вищевказаними договорами купівлі-продажу від 17 жовтня 1996 року.

ОСОБА_3 померла ІНФОРМАЦІЯ_1 , що підтверджується копією свідоцтва про смерть.

Після смерті ОСОБА_3 Генічеською державною нотаріальною конторою Херсонської області була відкрита спадкова справа №60/2018 (номер у спадковому реєстрі 62129688).

Із заявами про прийняття спадщини після померлої ОСОБА_3 звернулись: ОСОБА_1 15 березня 2018 року (за законом та заповітом) та ОСОБА_2 (за законом).

У матеріалах справи відсутні докази, що спадкоємці отримали свідоцтва про право на спадщину.

Листами від 07 вересня 2021 року та 27 вересня 2021 року, направленими за адресами, зазначеними в договорах, ТОВ «Українська телекомунікаційна компанія» повідомила ОСОБА_1 та ОСОБА_3 про необхідність сплатити заборгованість за кредитним договором у розмірі 2 772 133 грн та у випадку несплати боргу про намір продажу предмету іпотеки третій особі в порядку, передбаченому статтею 38 Закону України «Про іпотеку».

Крім того, в указаному листі повідомлялось про можливість ОСОБА_1 та ОСОБА_3 придбати вказану квартиру.

16 листопада 2021 року приватний нотаріус Київського міського нотаріального округу Діброва О.С. посвідчила договір купівлі-продажу квартири, укладений між ТОВ «Українська телекомунікаційна компанія» (далі - Продавець) та ТОВ «Комфорт-2021» (далі - Покупець), згідно якого ТОВ «Українська телекомунікаційна компанія» виступило продавцем як іпотекодержатель за договором іпотеки, посвідченим приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Морозовою С.В. 07 липня 2006 року за реєстровим №з-298 та договорів про внесення змін до договору іпотеки.

Як зазначено у п.1 Договору, продавець передає у власність, а покупець приймає у власність квартиру АДРЕСА_2 . Даний продаж вчиняється згідно вимог статті 38 Закону України «Про іпотеку».

У пункті 2 Договору зазначено, що дії щодо продажу предмета іпотеки та укладання договору купівлі-продажу здійснюються іпотекодержателем від свого імені. На підставі іпотечного договору, який містить застереження про задоволення вимог іпотекодержателя, що передбачає право іпотекодержателя на продаж предмета іпотеки, без необхідності отримання для цього будь-якого окремого уповноваження іпотекодавця.

Квартира має 6 жилих кімнат, житловою площею 94,3 кв.м, загальною площею 181,6 кв.м.

Продаж квартири вчинено за ціною 2 771 989 грн, за погодженням сторін та згідно із Звітом про незалежну оцінку, виданого 25 серпня 2021 року ТОВ «Архекспертус» (п. 3, 4 Договору).

На підставі рішення приватного нотаріуса Київського міського нотаріального округу Діброви О.С. про державну реєстрацію прав та їх обтяжень (з відкриттям розділу), індексний номер: 61628158, від 16.11.2021 17:02:04 за ТОВ «Комфорт-2021» було зареєстровано право власності на квартиру АДРЕСА_2 на підставі договору купівлі-продажу квартири від 16 листопада 2021 року.

Відповідно до статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод від 04 листопада 1950 року кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом.

Частиною першою статті 8 Конституції України передбачено, що в Україні визнається і діє принцип верховенства права.

Суддя, здійснюючи правосуддя, керується верховенством права (частина перша статті 129 Конституції України).

Суд, здійснюючи правосуддя на засадах верховенства права, забезпечує кожному право на справедливий суд та повагу до інших прав і свобод, гарантованих Конституцією і законами України, а також міжнародними договорами, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України (стаття 2 Закону України «Про судоустрій і статус суддів»).

Статтею 15 ЦК України визначено, що кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.

Отже, стаття 15 ЦК України визначає об`єктом захисту порушене, невизнане або оспорюване право чи цивільний інтерес. Порушення права пов`язане з позбавленням його володільця можливості здійснити (реалізувати) своє право повністю або частково. При оспорюванні або невизнанні права виникає невизначеність у праві, викликана поведінкою іншої особи.

Звертаючись до суду з позовом ОСОБА_1 посилався на те, що його права порушені як спадкоємця після померлої матері ОСОБА_3 , а тому укладений спірний правочин порушує його право на отримання спадщини - спірної квартири.

Зауважував, що оспорюваний договір купівлі-продажу є недійсним, так як при укладенні цього договору були порушені положення статей 33 та 35 Закону України «Про іпотеку», оскільки у відповідності до положень статті 608 ЦК України зобов`язання ОСОБА_3 з дати смерті припинились та перейшли до її спадкоємців; вимоги щодо виконання зобов`язань та звернення стягнення на предмет іпотеки мали б надсилатись спадкоємцям, а не померлій ОСОБА_3 , однак такі вимоги спадкоємцям не надходили; за оскаржуваним договором було продано шестикімнатну квартиру, в той час як предметом іпотеки були дві трикімнатні квартири, її вартість було занижено; квартиру було продано без дозволу органу опіки та піклування, оскільки з 06 березня 2012 року в квартирі був зареєстрований малолітній ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 ; у порушення вимог частини третьої статті 9 Закону України «Про виконавче провадження» приватний нотаріус при укладенні договору купівлі-продажу не повідомила державну виконавчу службу про укладення договору купівлі-продажу майна особи, яка внесена до Єдиного державного реєстру боржників.

Стаття 203 ЦК України визначає, що зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам (частина перша); особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності (частина друга); волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі (частина третя); правочин має вчинятися у формі, встановленій законом (частина четверта); правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним (частина п`ята); правочин, що вчиняється батьками (усиновлювачами), не може суперечити правам та інтересам їхніх малолітніх, неповнолітніх чи непрацездатних дітей (частина шоста).

Згідно з положеннями статті 215 ЦК України, підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою-третьою, п`ятою та шостою статті 203 цього Кодексу.

Якщо недійсність правочину прямо не встановлена законом, але одна із сторін або інша заінтересована особа заперечує його дійсність на підставах, встановлених законом, такий правочин може бути визнаний судом недійсним (оспорюваний правочин).

Статтею 1218 ЦК України передбачено, що до складу спадщини входять усі права та обов`язки, що належали спадкодавцеві на момент відкриття спадщини і не припинилися внаслідок його смерті.

Частинами першою, другою статті 1220 ЦК України визначено, що спадщина відкривається внаслідок смерті особи або оголошення її померлою. Часом відкриття спадщини є день смерті особи або день, з якого вона оголошується померлою (частина третя статті 46 цього Кодексу).

Спадкоємець за заповітом чи за законом має прав прийняти спадщину або не прийняти її (частина перша статті 1268 ЦК України).

Відповідно до частини п`ятої статті 1268 ЦК України незалежно від часу прийняття спадщини вона належить спадкоємцеві з часу відкриття спадщини.

Згідно частин першої, третьої статті 1296 ЦК України спадкоємець, який прийняв спадщину, може одержати свідоцтво про право на спадщину.

Відсутність свідоцтва про право на спадщину не позбавляє спадкоємця права на спадщину.

Статтею 1218 ЦК України передбачено, що до складу спадщини входять усі права та обов`язки, що належали спадкодавцеві на момент відкриття спадщини і не припинилися внаслідок його смерті.

Таким чином, спадкові права є майновим об`єктом цивільного права, оскільки вони надають спадкоємцям можливість успадкувати майно (прийняти спадщину). Отримання спадкоємцем, який прийняв спадщину, свідоцтва про право на спадщину відповідно до статті 1296 ЦК України є правом, а не обов`язком спадкоємця, однак відсутність у спадкоємця такого свідоцтва не може бути підставою для відмови у задоволенні вимог кредитора.

Виходячи з наведеного, Верховний Суд у постанові від 08 грудня 2021 року у справі №369/14444/18 дійшов висновку, що хоча особа не отримала свідоцтво про право на спадщину саме іпотечного майна, проте вона відповідає за зобов`язаннями спадкодавця, який помер, в межах вартості майна, одержаного у спадщину, оскільки спадщину прийняла.

Як зазначено вище, ОСОБА_3 померла ІНФОРМАЦІЯ_1 та після її смерті Генічеською державною нотаріальною конторою Херсонської області була відкрита спадкова справа №60/2018 (номер у спадковому реєстрі 62129688).

Із заявами про прийняття спадщини після померлої ОСОБА_3 звернулись: ОСОБА_1 (за законом та заповітом) та ОСОБА_2 (за законом).

У матеріалах справи відсутні докази, що спадкоємці отримали свідоцтва про право на спадщину.

Разом з тим, зважаючи на те, що ОСОБА_1 прийняв спадщину шляхом подання відповідної заяви, останній, зокрема, відповідає за зобов`язаннями спадкодавця.

Відповідно до статті 23 Закону України «Про іпотеку» у разі переходу права власності на предмет іпотеки від іпотекодавця до іншої особи, у тому числі в порядку спадкування чи правонаступництва, іпотека є дійсною для набувача відповідного нерухомого майна навіть у тому випадку, якщо до його відома не доведена інформація про обтяження майна іпотекою.

Особа, до якої перейшло право власності на предмет іпотеки, набуває статус іпотекодавця і має всі його права і несе всі його обов`язки за іпотечним договором у тому обсязі і на тих умовах, що існували до набуття ним права власності на предмет іпотеки.

Якщо право власності на предмет іпотеки переходить до спадкоємця фізичної особи - іпотекодавця, такий спадкоємець відповідає за задоволення вимоги іпотекодержателя в межах вартості предмета іпотеки.

У разі порушення іпотекодавцем обов`язків, установлених іпотечним договором, іпотекодержатель має право вимагати дострокового виконання основного зобов`язання, а в разі його невиконання - звернути стягнення на предмет іпотеки, якщо інше не передбачено законом (частина перша статті 12 Закону України «Про іпотеку» (тут і далі - в редакції, чинній на момент укладення оспорюваного договору купівлі-продажу)).

Згідно із частиною першою статті 33 Закону України «Про іпотеку» у разі невиконання або неналежного виконання боржником основного зобов`язання іпотекодержатель вправі задовольнити свої вимоги за основним зобов`язанням шляхом звернення стягнення на предмет іпотеки. Право іпотекодержателя на звернення стягнення на предмет іпотеки також виникає з підстав, встановлених статтею 12 цього Закону.

Закон визначає такі способи звернення стягнення на предмет іпотеки: судовий - на підставі рішення суду; позасудовий - на підставі виконавчого напису нотаріуса або згідно з договором про задоволення вимог іпотекодержателя (частина третя статті 33 Закону України «Про іпотеку»).

Відповідно до принципу свободи договору саме сторони договору вправі визначати процедуру та порядок направлення та вручення відповідних повідомлень та виконання інших вимог, встановлених Законом України «Про іпотеку».

Згідно із частиною першою статті 35 Закону України «Про іпотеку» у разі порушення основного зобов`язання та/або умов іпотечного договору іпотекодержатель надсилає іпотекодавцю та боржнику, якщо він є відмінним від іпотекодавця, письмову вимогу про усунення порушення. В цьому документі зазначається стислий зміст порушених зобов`язань, вимога про виконання порушеного зобов`язання у не менш ніж тридцятиденний строк та попередження про звернення стягнення на предмет іпотеки у разі невиконання цієї вимоги. Якщо протягом встановленого строку вимога іпотекодержателя залишається без задоволення, іпотекодержатель вправі прийняти рішення про звернення стягнення на предмет іпотеки шляхом позасудового врегулювання на підставі договору.

Отже, за змістом частини першої статті 33 та частини першої статті 35 Закону України «Про іпотеку» реалізації права іпотекодержателя звернути стягнення на предмет іпотеки передує реалізація ним права вимагати дострокового виконання основного зобов`язання. І лише якщо останнє не виконане чи неналежно виконане, іпотекодержатель, якщо інше не передбачено законом, може звертати стягнення на предмет іпотеки. Недотримання цих правил є перешкодою для звернення стягнення на предмет іпотеки, але не перешкоджає іпотекодержателю звернутися з позовом до боржника про виконання забезпеченого іпотекою зобов`язання відповідно до частини другої статті 35 Закону України «Про іпотеку».

Умови договору іпотеки та вимоги частини першої статті 35 Закону України «Про іпотеку» пов`язують можливість задоволення вимог кредитора про звернення стягнення на предмет іпотеки з дотриманням іпотекодержателем процедури належного надсилання іпотекодавцю та боржнику, якщо він є відмінним від іпотекодавця, вимоги про усунення порушення основного зобов`язання.

Належним необхідно вважати надсилання вимоги з дотриманням встановленого договором порядку на адресу отримувача, яка наведена в договорі або додатково повідомлена відповідно до умов договору. Якщо такий порядок договором не визначений, відповідно до звичаїв ділового обороту належне направлення вимоги може здійснюватися засобами поштового зв`язку чи кур`єрської служби, які дозволяють встановити зміст відправлення та підтвердити його вручення.

Належним дотриманням іпотекодержателем процедури повідомлення іпотекодавця та боржника, якщо він є відмінним від іпотекодавця, про вимогу стосовно усунення порушення необхідно вважати також таке повідомлення, що було надіслане належним чином, проте не отримане внаслідок недбалості або ухилення від отримання.

У разі дотримання іпотекодержателем порядку належного надсилання вимоги про усунення порушення основного зобов`язання діє презумпція належного повідомлення іпотекодержателя про необхідність усунення порушень основного зобов`язання, яка може бути спростована іпотекодавцем в загальному порядку.

За відсутності такого належного надсилання вимоги відповідно до частини першої статті 35 Закону України «Про іпотеку» іпотекодавець не набуває права звернення стягнення на предмет іпотеки шляхом позасудового врегулювання.

Таким чином, недотримання вимог частини першої статті 35 Закону України «Про іпотеку» щодо належного надсилання іпотекодавцю та боржнику, якщо він є відмінним від іпотекодавця, вимоги про усунення порушення основного зобов`язання унеможливлює застосовування позасудового способу задоволення вимог іпотекодержателя.

Метою повідомлення іпотекодержателем іпотекодавця та інших осіб є доведення до їх відома наміру іпотекодержателя звернути стягнення на предмет іпотеки шляхом позасудового врегулювання. Тому іпотекодержатель набуває право звернення стягнення на предмет іпотеки шляхом позасудового врегулювання лише за умови належного надсилання вимоги, коли іпотекодавець фактично отримав таку вимогу або мав її отримати, але не отримав внаслідок власної недбалості чи ухилення від такого отримання.

В іншому випадку іпотекодержатель не набуває права звернути стягнення на предмет іпотеки шляхом позасудового врегулювання, зокрема він не вправі відчужувати предмет іпотеки іншій особі. За таких умов предмет іпотеки, придбаний іншою особою за договором з іпотекодержателем, є майном, придбаним в особи, яка не мала права його відчужувати. При цьому добросовісна особа, яка придбаває майно в особи, яка не є його власником, має пересвідчитися у наявності в останньої права розпоряджатися чужим майном.

Згідно із частиною п`ятою статті 38 Закону України «Про іпотеку» дії щодо продажу предмета іпотеки та укладання договору купівлі-продажу здійснюються іпотекодержателем від свого імені, на підставі іпотечного договору, який містить застереження про задоволення вимог іпотекодержателя, що передбачає право іпотекодержателя на продаж предмета іпотеки, без необхідності отримання для цього будь-якого окремого уповноваження іпотекодавця.

Відповідно до частини першої статті 38 Закону України «Про іпотеку» якщо рішення суду або договір про задоволення вимог іпотекодержателя (відповідне застереження в іпотечному договорі) передбачає право іпотекодержателя на продаж предмета іпотеки будь-якій особі-покупцеві, іпотекодержатель зобов`язаний за 30 днів до укладення договору купівлі-продажу письмово повідомити іпотекодавця та всіх осіб, які мають зареєстровані у встановленому законом порядку права чи вимоги на предмет іпотеки, про свій намір укласти цей договір. У разі невиконання цієї умови іпотекодержатель несе відповідальність перед такими особами за відшкодування завданих збитків.

Таким чином, у разі дотримання іпотекодержателем вимог частини першої статті 35 Закону України «Про іпотеку» щодо належного надсилання іпотекодавцю та боржнику, якщо він є відмінним від іпотекодавця, вимоги про усунення порушення основного зобов`язання невиконання вимог частини першої статті 38 Закону України «Про іпотеку» щодо повідомлення іпотекодавця про конкретний спосіб задоволення вимог іпотекодержателя шляхом укладення договору купівлі-продажу предмета іпотеки будь-якій особі-покупцеві не має наслідком настання нікчемності такого правочину та не є підставою, за умови дотримання інших вимог закону щодо такого виду правочину, для визнання такого договору недійсним, однак може бути підставою для відшкодування іпотекодавцю завданих збитків.

У разі направлення іпотекодержателем іпотекодавцю вимоги про усунення порушення основного зобов`язання відповідно до частини першої статті 35 Закону України «Про іпотеку» з одночасним повідомленням про обраний спосіб задоволення вимог іпотекодержателя відповідно до частини першої статті 38 Закону України «Про іпотеку» (одним документом) необхідно виходити з пріоритету дотримання саме частини першої статті 35 Закону України «Про іпотеку» (пункти 70, 71 постанови Великої Палати Верховного Суду від 29 вересня 2020 року у справі № 757/13243/17).

Відповідно до правового висновку Великої Палати Верховного Суду, викладеного у постанові від 29 вересня 2020 року у справі №757/13243/17, навіть неналежне повідомлення іпотекодавців про намір укласти договори купівлі-продажу предмета іпотеки не є підставою для задоволення позовних вимог, оскільки правовим наслідком невиконання передбаченого статтею 38 Закону України «Про іпотеку» обов`язку іпотекодержателя повідомити іпотекодавців про намір відчужити предмет іпотеки визначено відшкодування іпотекодержателем збитків.

З матеріалів справи вбачається та під час розгляду справи судом першої інстанції встановлено, що ТОВ «Українська телекомунікаційна компанія» неодноразово (07 вересня 2021 року та 27 вересня 2021 року) направляло, зокрема ОСОБА_1 , за адресою, вказаною у договорі, повідомлення про необхідність сплатити заборгованість за кредитним договором та у випадку несплати боргу про намір продажу предмету іпотеки третій особі в порядку, передбаченому статтею 38 Закону України «Про іпотеку», а також в указаному листі повідомлялось про можливість ОСОБА_1 та ОСОБА_3 придбати вказану квартиру.

Згідно наявної у матеріалах справи довідки про реєстрацію місця проживання особи Відділу з питань реєстрації місця проживання/перебування фізичних осіб Шевченківської районної в м. Києві державної адміністрації ОСОБА_1 зареєстрований за адресою: АДРЕСА_1 .

При цьому, під час розгляду справи позивач не заперечував, що проживає саме за вищевказаною адресою.

Зі змісту повідомлення встановлено, що вказане повідомлення містить усі необхідні відомості, передбачені статтями 35, 38 Закону України «Про іпотеку», а саме: стислий зміст порушених зобов`язань, розрахунок заборгованості, вимога про виконання порушеного зобов`язання у тридцятиденний строк із зазначенням реквізитів банківського рахунку для погашення заборгованості, а також про намір продажу предмета іпотеки після спливу 30 днів з моменту одержання повідомлення.

За встановлених у справі обставин, ТОВ «Українська телекомунікаційна компанія» перед реалізацією свого права звернути стягнення на предмет іпотеки надіслало ОСОБА_1 , який прийняв спадщину після померлої ОСОБА_3 , вимогу про виконання порушеного зобов`язання, яка не була виконана у тридцятиденний строк.

Отже, відсутні правові підстави вважати, що ТОВ «Українська телекомунікаційна компанія» під час звернення стягнення на предмет іпотеки шляхом укладення відповідного договору купівлі-продажу порушило вимоги Закону України «Про іпотеку» в частині повідомлення іпотекодавця про намір звернути стягнення на предмет іпотеки шляхом позасудового врегулювання, який у свою чергу із прийняттям спадщини поєднав в одній особі як боржника, так і іпотекодавця.

За таких обставин, висновок суду першої інстанції про те, що договір купівлі-продажу квартири від 16 листопада 2021 року, укладений між ТОВ «Українська телекомунікаційна компанія» та ТОВ «Комфорт-2021», недійсний з підстав, визначених частиною першою статті 203 ЦК України, як такий, що суперечить Закону України «Про іпотеку», є помилковим.

Також помилковими є посилання суду першої інстанції на те, що договір купівлі-продажу від 16 листопада 2021 року вчинено без письмової згоди іпотекодавця, яка є обов`язковою згідно з положеннями діючого законодавства та умов пункту 2.4 договору іпотеки, з огляду на те, що сторони у договорі, а саме у пункті 4, погодили порядок звернення стягнення на предмет іпотеки та його реалізації і жодних положень щодо необхідності надання іпотекодавцем будь-якої додаткової письмової згоди на реалізацію предмета іпотеки договір іпотеки не містить. У свою чергу пункт 2.4 договору іпотеки передбачає письмову згоду іпотекодержателя, а не іпотекодавця, у разі відчуження предмету іпотеки.

Посилання позивача на невідповідність реальної вартості реалізованого майна вартості його відчуження не є підставою для визнання недійсним оспорюваного договору купівлі-продажу, оскільки за змістом частини шостої статті 38 Закону України «Про іпотеку» ціна продажу предмета іпотеки встановлюється за згодою між іпотекодавцем і іпотекодержателем або на підставі оцінки майна суб`єктом оціночної діяльності, на рівні, не нижчому за звичайні ціни на цей вид майна.

У разі невиконання цієї умови іпотекодержатель несе відповідальність перед іншими особами згідно з пріоритетом та розміром їх зареєстрованих прав чи вимог та перед іпотекодавцем в останню чергу за відшкодування різниці між ціною продажу предмета іпотеки та звичайною ціною на нього.

Аналогічний висновок викладено у постанові Верховного Суду від 15 березня 2023 року у справі №487/5408/18.

Не заслуговують на увагу суду посилання позивача на те, що за оскаржуваним договором купівлі-продажу було продано шестикімнатну квартиру, в той час як предметом іпотеки були дві трикімнатні квартири, зважаючи на наступне.

Згідно пункту 2.9 договору іпотеки проведення реконструкції чи капітального ремонту, або переведення предмету іпотеки в нежитловий фонд або вчинення будь-яких інших дій, наслідком яких є зміна правового статусу предмета іпотеки, потребує обов`язкової попередньої письмової згоди іпотекодержателя. У будь-якому випадку, вчинення таких дій не позбавляє іпотекодержателя права отримати задоволення своїх вимог за рахунок зміненого предмета іпотеки.

Зі змісту листа ТОВ «Українська телекомунікаційна компанія» вих. №4 від 03 червня 2013 року товариство у відповідь на звернення ОСОБА_3 та ОСОБА_1 повідомило, що за умови внесення за їхньою участю відповідних змін до договору іпотеки не заперечує проти проведення технічної інвентаризації, виготовлення технічного паспорта, отримання свідоцтва про право власності на нерухоме майно та державної реєстрації об`єднання квартир АДРЕСА_5 та АДРЕСА_2 у одну шестикімнатну квартиру загальною площею 181,6 кв.м. Також у листі зауважено, що у будь-якому випадку, вчинення таких дій не позбавляє ТОВ «Українська телекомунікаційна компанія» права отримати задоволення своїх вимог за рахунок заміненого предмета іпотеки.

Доводи ОСОБА_1 , що квартиру було продано без дозволу органу опіки та піклування, оскільки з 06 березня 2012 року в квартирі був зареєстрований малолітній ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , також є необґрунтованими, зважаючи на наступне.

Як убачається з довідки про реєстрацію місця проживання особи, ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 з 06 березня 2012 року зареєстрований у квартирі АДРЕСА_2 .

У пункті 6 Договору купівлі-продажу від 16 листопада 2021 року продавець засвідчив, що внаслідок продажу квартири не буде порушено прав та законних інтересів інших осіб, в тому числі неповнолітніх, малолітніх. Малолітні та/або неповнолітні особи, які б мали право на користування відчужуваною нерухомістю відсутні, що підтверджується Витягом №73867167 з Реєстру територіальної громади міста Києва, виданим 16 листопада 2021 року приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Дібровою О.С., та заявою продавця, текст якої доведено до відома покупця.

Крім того, в пункті 10 вказаного договору зазначено, що згідно статті 203 ЦК України правочин не суперечить правам та інтересам неповнолітніх, малолітніх осіб.

За нормами статей 17, 18 Закону України «Про охорону дитинства» та статті 177 СК України орган опіки та піклування проводить перевірку заяви про вчинення правочину щодо нерухомого майна дитини та надає відповідний дозвіл, якщо в результаті вчинення правочину буде гарантоване збереження права дитини на житло.

З аналізу вказаних норм випливає, що вчинення батьками неповнолітньої дитини певного правочину за відсутності попереднього дозволу органу опіки та піклування порушує установлену статтею 177 СК України заборону. Правочин, що вчинений батьками (усиновлювачами) стосовно нерухомого майна, право власності на яке чи право користування яким мають діти, за відсутності обов`язкового попереднього дозволу органу опіки та піклування може бути визнаний судом недійсним (частина шоста статті 203, частина перша статті 215 ЦК України) за умови, якщо буде встановлено, що оспорюваний правочин суперечить правам та інтересам дитини, звужує обсяг існуючих майнових прав дитини та/або порушує охоронювані законом інтереси дитини, зменшує або обмежує права та інтереси дитини щодо жилого приміщення, порушує гарантії збереження права дитини на житло. Сам по собі факт відсутності обов`язкового попереднього дозволу органу опіки та піклування на укладення оспорюваного правочину не є безумовною підставою для визнання його недійсним.

Відповідно до матеріалів справи квартира, яка відчужена, не належить на праві власності ОСОБА_1 (батькові дитини), а тому для укладення оспорюваного договору купівлі-продажу квартири згоди органу опіки і піклування не потребувалося. Дитина має право на проживання за місцем проживання кожного з батьків, а тому її житлові права відчуженням квартири, що належала ОСОБА_3 , не порушені.

Окрім того, як установлено з матеріалів справи, дитина ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , зареєстрований у спірній квартирі 06 березня 2012 року, тобто після укладення кредитного договору та договору іпотеки без згоди іпотекодержателя.

Щодо аргументів позивача, що у порушення вимог частини третьої статті 9 Закону України «Про виконавче провадження» приватний нотаріус при укладенні договору купівлі-продажу не повідомила державну виконавчу службу про укладення договору купівлі-продажу майна особи, яка внесена до Єдиного державного реєстру боржників, а тому у відповідності до положень частини п`ятої статті 9 Закону України «Про виконавче провадження» зазначене є підставою для визнання договору недійсним.

Як убачається з витягу з Єдиного реєстру боржників, станом на 21 січня 2022 року ОСОБА_3 внесена до такого реєстру, як боржник за виконавчим провадженням №65938928, що розпочате Шевченківським районним відділом державної виконавчої служби у м. Києві Центрального міжрегіонального управління міністерства юстиції (м. Київ).

Частина перша статті 9 Закону України «Про виконавче провадження» визначає, що Єдиний реєстр боржників - це систематизована база даних про боржників, що є складовою автоматизованої системи виконавчого провадження та ведеться з метою оприлюднення в режимі реального часу інформації про невиконані майнові зобов`язання боржників та запобігання відчуженню боржниками майна.

Відповідно до частини другої статті 9 зазначеного Закону реєстрація боржника в Єдиному реєстрі боржників не звільняє його від виконання рішення.

Державні органи, органи місцевого самоврядування, нотаріуси, інші суб`єкти при здійсненні ними владних управлінських функцій відповідно до законодавства, у тому числі на виконання делегованих повноважень, у разі звернення особи за вчиненням певної дії щодо майна, що належить боржнику, який внесений до Єдиного реєстру боржників, зобов`язані не пізніше наступного робочого дня повідомити про це зазначений у Єдиному реєстрі боржників орган державної виконавчої служби або приватного виконавця із зазначенням відомостей про майно, щодо якого звернулася така особа (частина третя статті 9 зазначеного Закону).

Згідно з положеннями частини четвертої статті 9 Закону України «Про виконавче провадження» укладення протягом строку, зазначеного в частині третій цієї статті, правочину щодо майна боржника, який призвів до неможливості задовольнити вимоги стягувача за рахунок такого майна, є підставою для визнання такого правочину недійсним.

Як установлено під час розгляду справи, на момент вчинення оскаржуваного правочину, ОСОБА_3 померла, відкриті виконавчі провадження, за якими вона є боржником на момент 16 листопада 2021 року відсутні, а отже вказані обставини не є підставою для визнання договору купівлі-продажу недійсним.

Таким чином, ураховуючи наведене, колегія суддів доходить висновку про відсутність правових підстав для визнання недійсним договору купівлі-продажу від 16 листопада 2021 року, укладеного між ТОВ «Українська телекомунікаційна компанія» та ТОВ «Комфорт-2021», та задоволення позовних вимог про визнання протиправним та скасування рішення приватного нотаріуса, скасування запису про реєстрацію права власності та витребування майна з чужого незаконного володіння, як похідних від основної вимоги.

За правилами статей 12, 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Відповідно до статті 89 ЦПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Ураховуючи викладене, колегія доходить висновку, що розглядаючи спір, який виник між сторонами у справі, суд першої інстанції неправильно визначився з характером спірних правовідносин, неправильно встановив обставини справи та дійшов помилкового висновку про наявність підстав для визнання недійсним договору купівлі-продажу від 16 листопада 2021 року з огляду на те, що ТОВ «Українська телекомунікаційна компанія» під час звернення стягнення на предмет іпотеки шляхом укладення відповідного договору купівлі-продажу було дотримано вимоги Закону України «Про іпотеку» в частині повідомлення особи, яка є і боржником, і спадкоємцем померлого іпотекодавця - ОСОБА_6 про намір звернути стягнення на предмет іпотеки шляхом позасудового врегулювання. При цьому, сторони у договорі, а саме у пункті 4, погодили порядок звернення стягнення на предмет іпотеки та його реалізації і жодних положень щодо необхідності надання іпотекодавцем будь-якої додаткової письмової згоди на реалізацію предмета іпотеки договір іпотеки не містить.

У разі невиконання іпотекодержателем умови щодо погодження ціни продажу предмета іпотеки між іпотекодавцем і іпотекодержателем або на підставі оцінки майна суб`єктом оціночної діяльності, на рівні, не нижчому за звичайні ціни на цей вид майна, іпотекодержатель несе відповідальність перед іншими особами згідно з пріоритетом та розміром їх зареєстрованих прав чи вимог та перед іпотекодавцем в останню чергу за відшкодування різниці між ціною продажу предмета іпотеки та звичайною ціною на нього.

У пункті 2.9 договору іпотеки сторонами погоджено, що проведення реконструкції чи капітального ремонту, або переведення предмету іпотеки в нежитловий фонд або вчинення будь-яких інших дій, наслідком яких є зміна правового статусу предмета іпотеки, потребує обов`язкової попередньої письмової згоди іпотекодержателя. У будь-якому випадку, вчинення таких дій не позбавляє іпотекодержателя права отримати задоволення своїх вимог за рахунок зміненого предмета іпотеки, а тому об`єднання двох квартир АДРЕСА_3 в одну шестикімнатну квартиру АДРЕСА_5 загальною площею 181,6 кв.м, не є підставою для визнання договору купівлі-продажу предмета іпотеки недійсним, оскільки предмет іпотеки було змінено внаслідок проведеного об`єднання квартир, що врегульовано умовами договору іпотеки та погоджено кредитодавцем (іпотекодержателем).

Отже, доводи апеляційної скарги є обґрунтованими.

Відповідно до статті 374 ЦПК України суд апеляційної інстанції має право скасувати судове рішення повністю або частково і ухвалити у відповідній частині нове рішення або змінити рішення.

Наведені вище порушення норм процесуального права та неправильне застосування норм матеріального права, є підставою для задоволення апеляційної скарги, скасування оскаржуваного рішення суду згідно з частиною першою статті 376 ЦПК України та ухвалення нового рішення про відмову у задоволенні позовних вимог у повному обсязі.

Керуючись статтями 367, 368, 374, 376, 381-384 ЦПК України, Київський апеляційний суд у складі колегії суддів, -

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу представника відповідача Товариства з обмеженою відповідальністю «Комфорт-2021» - Мацка Максима Анатолійовича - задовольнити.

Рішення Шевченківського районного суду м. Києва від 07 червня 2023 року - скасувати та ухвалити нове рішення.

У задоволенні позову ОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю «Українська телекомунікаційна компанія», Товариства з обмеженою відповідальністю «Комфорт-2021», треті особи: ОСОБА_2 , приватний нотаріус Київського міського нотаріального округу Діброва Ольга Сергіївна про визнання договору недійсним, визнання протиправним та скасування рішення приватного нотаріуса, скасування запису про реєстрацію права власності та витребування майна з чужого незаконного володіння - відмовити.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з моменту її проголошення та може бути оскаржена протягом тридцяти днів до Верховного Суду шляхом подачі касаційної скарги до цього суду.

Головуючий В.В. Гуль

Судді Ю.О. Матвієнко

Я.С. Мельник