Ухвала

від 22.05.2024 по справі 758/4143/24

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

Справа №758/4143/24 Слідчий суддя в суді першої інстанції - ОСОБА_1

Провадження № 11-сс/824/3983/2024 Суддя-доповідач у суді апеляційної інстанції - ОСОБА_2

Категорія: ст. ст. 170-173 КПК України

У Х В А Л А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

22 травня 2024 року Колегія суддів судової палати з розгляду кримінальних справ Київського апеляційного суду у складі:

головуючого судді ОСОБА_2 ,

суддів ОСОБА_3 , ОСОБА_4 ,

при секретарі судового засідання - ОСОБА_5 ,

розглянувши у відкритому судовому засіданні матеріали провадження за апеляційною скаргою представника власника майна ОСОБА_6 - адвоката ОСОБА_7 , на ухвалу слідчого судді Подільського районного суду м. Києва від 17 квітня 2024 року, -

за участю:

прокурора ОСОБА_8 ,

власника майна ОСОБА_6 ,

представника власника майна ОСОБА_7 ,

в с т а н о в и л а:

Ухвалою слідчого судді Подільського районного суду м. Києва від 17 квітня 2024 року задоволено клопотання слідчого СВ управління поліції в метрополітені ГУ Національної поліції у м. Києві ОСОБА_9 , погоджене прокурором Подільської окружної прокуратури міста Києва ОСОБА_8 про накладення арешту на майно у кримінальному провадженні, внесеному до Єдиного реєстру досудових розслідувань за №42022102070000494 від 21.12.2022 за ознаками кримінальних правопорушень, передбачених ч. 5 ст. 191, ч. 3 ст. 191 КК України та накладено арешт на нерухоме майно, що належить на праві власності підозрюваній ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , а саме на квартиру за адресою: АДРЕСА_1 загальною площею 44,1 кв.м., реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна: 176957380000.

Роз`яснено, що згідно із частинами 1-2 статті 174 КПК Українипідозрюваний, обвинувачений, їх захисник, законний представник, інший власник або володілець майна, представник юридичної особи, щодо якої здійснюється провадження, які не були присутні при розгляді питання про арешт майна, мають право заявити клопотання про скасування арешту майна повністю або частково. Таке клопотання під час досудового розслідування розглядається слідчим суддею, а під час судового провадження - судом.

Арешт майна також може бути скасовано повністю чи частково ухвалою слідчого судді під час досудового розслідування чи суду під час судового провадження за клопотанням підозрюваного, обвинуваченого, їх захисника чи законного представника, іншого власника або володільця майна, представника юридичної особи, щодо якої здійснюється провадження, якщо вони доведуть, що в подальшому застосуванні цього заходу відпала потреба або арешт накладено необґрунтовано.

Не погоджуючись з прийнятим рішенням слідчого судді, представник власника майна ОСОБА_6 - адвокат ОСОБА_7 , подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати оскаржувану ухвалу слідчого судді та постановити нову ухвалу, якою відмовити у задоволенні клопотання слідчого СВ управління поліції в метрополітені ГУ Національної поліції у м. Києві ОСОБА_9 , погодженого прокурором Подільської окружної прокуратури міста Києва ОСОБА_8 про накладення арешту на майно у кримінальному провадженні, внесеному до Єдиного реєстру досудових розслідувань за №42022102070000494 від 21.12.2022 за ознаками кримінальних правопорушень, передбачених ч. 5 ст. 191, ч. 3 ст. 191 КК України.

На обґрунтування вимог апеляційної скарги апелянт зазначає, що оскаржувана ухвала обґрунтована тим, що санкція інкримінованого підозрюваній кримінального правопорушення, передбаченого ч. 5 ст. 191 КК України, передбачає додаткове покарання у вигляді конфіскації майна і незастосування накладення арешту на нерухоме майно підозрюваної може призвести до наслідків, визначених ч. 11 ст. 170 КПК України.

Однак з такими висновками слідчого судді не погоджується сторона захисту та вказує на те, що жодних порушень з боку підозрюваної не було та жодних дій щодо розтрати коштів громади нею не здійснювалось. Висновок експерта від 28.03.2024 є незаконним та суперечить іншим матеріалам справи.

Апелянт звертає увагу на недоведеність обґрунтованості підозри на цьому етапі досудового розслідування, що позбавляє можливості стверджувати про наявність в діях підозрюваної ознак ч. 5 ст. 191 КПК України.

Також апелянт зазначає, що вказана квартира придбана підозрюваною в 2021 році, жодних дій щодо відчуження (або інших передбачених ч. 11 ст. 170 КПК України) з грудня 2022 року тобто з моменту початку досудового розслідування та з березня 2024 року тобто з моменту повідомлення про підозру - не вчиняла.

Крім того апелянт звертає увагу на те, що питання наявності ризиків щодо вчинення підозрюваною дій, спрямованих на знищення або спотворення доказів у даному кримінальному провадженні - вже були предметом дослідження у цьому кримінальному провадженні, а саме ухвалою слідчого судді Подільського районного суду м. Києва від 03.04.2024 року у справі № 758/3931/24, суд відмовив в задоволенні клопотання про застосування іншого запобіжного заходу забезпечення кримінального провадження, а саме застави та застосував запобіжний захід у вигляді особистого зобов`язання.

Ухвалою Київського апеляційного суду від 07.05.2024 запобіжний захід у вигляді особистого зобов`язання залишено без зміни.

Апелянт вважає, що в ході судового розгляду, надані до суду матеріали клопотання органу досудового розслідування щодо застосування заходу забезпечення кримінального провадження у вигляді арешту на квартиру підозрюваної, свідчить про відсутність достатніх підстав вважати, що такий захід забезпечення кримінального провадження є необхідний, а дії підозрюваної можуть бути направленні на приховування, пошкодження, псування, зникнення, втрати, знищення, використання, перетворення, пересування, передачу майна.

Заслухавши доповідь судді-доповідача, доводи власника майна та її представника в підтримку поданої апеляційної скарги, яку останні просили задовольнити з наведених в ній підстав, думку прокурора, який заперечував проти задоволення апеляційної скарги, вважаючи оскаржувану ухвалу законною та обґрунтованою, вивчивши матеріали провадження та перевіривши доводи апеляційної скарги колегія суддів вважає, що апеляційна скарга представника власника майна ОСОБА_6 - адвоката ОСОБА_7 , не підлягає задоволенню, виходячи з наступного.

Як вбачається з матеріалів клопотання, щослідчим відділом УП в метрополітені ГУ Національної поліції у м. Києві здійснюється досудове розслідування у кримінальному провадженні, відомості про яке 21.12.2022 року внесені до Єдиного реєстру досудових розслідувань за №42022102070000494, за ознаками кримінальних правопорушень, передбачених ч. 5 ст. 191, ч. З ст. 191 КК України.

Досудовим розслідуванням встановлено, що наказом виконувача обов`язків директора Департаменту культури виконавчого органу Київської міської ради (КМДА) від 10.01.2017 № 14-к ОСОБА_6 призначено на посаду генерального директора Національного історико-архітектурного музею «Київська фортеця» строком на п`ять років.

Відповідно до п. 4.2. Положення про Національний історико-архітектурний музей «Київська фортеця» затвердженого розпорядженням Київської міської державної адміністрації від 21.07.1998 № 1497 (в редакції розпорядження виконавчого органу Київської міської ради (КМДА) від 06.04.2017 № 409) Генеральний директор Музею: здійснює керівництво діяльністю Музею; приймає на роботу та звільняє з роботи своїх заступників, керівників філій, відділів та інших працівників Музею відповідно до законодавства України та затверджує їх посадові інструкції; вживає до працівників заходи заохочення та накладає дисциплінарні стягнення; вчиняє правочини, укладає договори, угоди від імені Музею, підписує документи, пов`язані з діяльністю Музею, видає довіреності (доручення); забезпечує подання в установленому порядку фінансової та статистичної звітності; забезпечує своєчасну сплату податків та інших обов`язкових платежів; подає та затверджує Департаменту культури виконавчого органу Київської міської ради (КМДА) кошторис витрат, штатний розпис Музею; видає накази, що є обов`язковими для працівників Музею.

З огляду на викладене, ОСОБА_6 , обіймаючи посаду, пов`язану з виконанням організаційно-розпорядчих та адміністративно-господарських функцій, відповідно до ч. 3 ст. 18 КК України, має статус службової особи.

Під час досудового розслідування встановлено, що 02.06.2020 між НАЦІОНАЛЬНИМ ІСТОРИКО-АРХІТЕКТУРНИМ МУЗЕЄМ «КИЇВСЬКА ФОРТЕЦЯ» (далі - Замовник) та ТОВ «КИЇВСЬКЕ МІЖОБЛАСНЕ СПЕЦАЛЬНЕ НАУКОВО-РЕСТАВРАЦІЙНЕ ВИРОБНИЧЕ УПРАВЛІННЯ» (далі - Підрядник)укладено договір № 1, предметом якого є «Реставрації (протиаварійні роботи) Башти № 4 Київської фортеці (пам`ятка містобудування та архітектури національного значення) на АДРЕСА_2 , ціна якого складає 10 622 707,34 грн.

Також, 09.06.2021 між тим самим Замовником та Підрядником укладено договір підряду на виконання додаткових робіт № 7, предметом якого є «Виконання та здача робіт по реставрації (протиаварійні роботи) Башти № 4 Київської фортеці (пам`ятка містобудування та архітектури національного значення) на АДРЕСА_2 , ціна якого складає 1 224 113,27 грн.

Крім того, 17.08.2021 між тим самим Замовником та Підрядником укладено договір № 8, предметом якого є «Виконання та здача Замовнику робіт і завершальний етап) по реставрації (протиаварійні роботи) Башти № 4 Київської фортеці (пам`ятка містобудування та архітектури національного значення) на вул. Старонаводницький, буд. 2, у Печерському районі м. Києва», ціна якого складає 811 865,17 грн.

У невстановлений досудовим розслідуванням час та місці, але не пізніше початку червня 2021 року у генерального директора Національного історико- архітектурного музею «Київська фортеця» ОСОБА_6 виник злочинний умисел спрямований на розтрату чужого майна - грошових коштів Музею в особливо великих розмірах.

З метою реалізації злочинного умислу, ОСОБА_6 підписала зі сторони Замовника наступні акти приймання виконаних будівельних робіт до вищевказаних договорів підряду: № 25 за червень 2021 року, № 28 за червень 2021 року, № 30 за липень 2021 року, № 2 за липень 2021 року, № 3 за липень 2021 року, № 4 за липень 2021 року, № 5 за серпень 2021 року, № 6 за вересень 2021 року, № 4 за вересень 2021 року, в яких зазначена завищена вартість покрівельного матеріалу (трапецевидні листи покриття покрівлі, покриття карнизу, жолоб), яка становить 1 405 499,48 грн.

Ринкова вартість покрівельного матеріалу (трапецевидні листи покриття покрівлі, покриття карнизу, жолоб), відповідно до Висновку експерта № 0502/1 від 11.03.2024 за результатами проведення судової товарознавчої експертизи становить 536 951,84 грн.

Згідно довідки спеціаліста у сфері бухгалтерського обліку та аудиту №18/03-2 від 18.03.2024 матеріальна шкода (збиток) завдана НАЦІОНАЛЬНОМУ ІСТОРИКО-АРХІТЕКТУРНОМУ МУЗЕЮ «КИЇВСЬКА ФОРТЕЦЯ» (код ЄДРПОУ 02224229), внаслідок включення покрівельного матеріалу (трапецевидні листи покриття покрівлі, покриття карнизу, жолоб) за завищеними цінами до Актів приймання виконаних будівельних робіт, складених на підставі Договорів на виконання робіт, укладених з підрядником ТОВ «КИЇВСЬКЕ МІЖОБЛАСНЕ СПЕЦІАЛЬНЕ НАУКОВО- РЕСТАВРАЦІЙНЕ ВИРОБНИЧЕ УПРАВЛІННЯ» (код ЄДРПОУ 40446087) по об`єкту «Реставрація (протиаварійні роботи) Башти №4 Київської фортеці на вул. Старонаводницькій 2 у Печерському районі м. Києва», з урахуванням Висновку експерта № 0502/1 від 11.03.2024 за результатами проведення судової товарознавчої експертизи та Висновку експерта № 1708/02-2024 від 06.02.2024 за результатами проведення будівельно-технічної експертизи становить 868 547,64 грн., що документально підтверджується висновком судово- економічної експертизи.

Враховуючи викладене, ОСОБА_6 , обіймаючи посаду генерального директора НАЦІОНАЛЬНОГО ІСТОРИКО-АРХІТЕКТУРНОГО МУЗЕЮ «КИЇВСЬКА ФОРТЕЦЯ» (код ЄДРПОУ 02224229), умисно, з корисливих мотивів, шляхом підписання актів приймання виконаних будівельних робіт: № 25 за червень 2021 року, № 28 за червень-3 2021 року, № 30 за липень 2021 року, № 2 за липень 2021 року, № 3 за липень 2021 року, № 4 за липень 2021 року, № 5 за серпень 2021 року, № 6 за вересень 2021 року, № 4 за вересень 2021 року, в яких зазначена завищена вартість покрівельного матеріалу (трапецевидні листи покриття покрівлі, покриття карнизу, жолоб), зловживаючи своїм службовим становищем, розтратила в інтересах ТОВ «КИЇВСЬКЕ МІЖОБЛАСНЕ СПЕЦІАЛЬНЕ НАУКОВО-РЕСТАВРАЦІЙНЕ ВИРОБНИЧЕ УПРАВЛІННЯ» (код ЄДРПОУ 40446087) грошові кошти Музею в сумі 868 547,64 грн., тобто в особливо великих розмірах.

З урахуванням встановлених даних ОСОБА_6 29 березня 2024 року повідомлено про підозру у вчинені кримінального правопорушення, передбаченого ч. 5 ст. 191 КК України, а саме у заволодінні чужим майном шляхом зловживання службовою особою своїм службовим становищем в особливо великих розмірах.

05.04.2024 слідчий СВ управління поліції в метрополітені ГУ Національної поліції у м. Києві ОСОБА_9 , за погодженням із прокурором Подільської окружної прокуратури міста Києва ОСОБА_8 , звернувся до слідчого судді Подільського районного суду м. Києва із клопотанням про накладення арешту на майно у кримінальному провадженні, внесеному до Єдиного реєстру досудових розслідувань за №42022102070000494 від 21.12.2022 за ознаками кримінальних правопорушень, передбачених ч. 5 ст. 191, ч. 3 ст. 191 КК України.

На обґрунтування вимог поданого клопотання слідчий вказав на те, що згідно із санкцією ч. 5 ст. 191 КК України за вчинення вказаного кримінального правопорушення передбачено застосування додаткового покарання у виді конфіскації майна.

Відповідно до даних Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна щодо суб`єкта та Реєстру рухомого майна, встановлено, що підозрюваній ОСОБА_6 належить на праві власності квартира за адресою: АДРЕСА_1 загальною площею 44,1 кв.м., реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна: 176957380000.

За таких обставин, з метою забезпечення конфіскації майна підозрюваної ОСОБА_6 , як виду покарання, у разі засудження останньої за вчинення вказаного кримінального правопорушення, передбаченого ч. 5 ст. 191 КК України, сторона обвинувачення вважає за необхідне накласти арешт на вказане вище майно.

17.04.2024 ухвалою слідчого судді Подільського районного суду м. Києва вказане клопотання слідчого задоволено та накладено арешт на нерухоме майно, що належить на праві власності підозрюваній ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , а саме на квартиру за адресою: АДРЕСА_1 загальною площею 44,1 кв.м., реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна: 176957380000.

Задовольняючи дане клопотання, виходив з того, що в даному конкретному випадку, накладення арешту на майно у кримінальному провадженні, забезпечить справедливу рівновагу між суспільним інтересом та правомірною метою, оскільки існує обґрунтоване пропорційне співвідношення між засобами, які застосовують - арешт та метою, яку прагнуть досягти забезпечення конфіскації майна як виду покарання, оскільки існують обставини, які підтверджують, що їхнє незастосування може призвести до незворотних наслідків.

Таким чином, враховуючи те, що санкція інкримінованого підозрюваній ОСОБА_6 кримінального правопорушення, а саме ч. 5 ст. 191 КК України, передбачає додаткове покарання у вигляді конфіскації майна, і незастосування накладення арешту на нерухоме майно підозрюваної може призвести до наслідків, визначених ч. 11 ст. 170 КПК України, а також, беручи до уваги розумність та співмірність обмеження права власності цілям досудового розслідування, доведеність прокурором необхідності застосування такого заходу забезпечення кримінального провадження на даній стадії досудового розслідування, слідчий суддя дійшов висновку, щодо наявності підстав для накладення арешту на нерухоме майно підозрюваної ОСОБА_6 та задоволення клопотання прокурора.

З такими висновками погоджується й колегія суддів, зауважуючи на наступному.

Відповідно до вимог ст. 41 Конституції Україникожен має право володіти, користуватися і розпоряджатися своєю власністю, результатами своєї інтелектуальної, творчої діяльності. Ніхто не може бути протиправно позбавлений права власності. Право приватної власності є непорушним.

Статтею 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» від 23 лютого 2006 року № 3477-IV, передбачено, що при розгляді справ суди застосовують Конвенцію та практику Суду як джерело права.

Стаття 1 Першого протоколу до Європейської конвенції з прав людинипередбачає, що кожна фізична або юридична особа має право мирно володіти своїм майном. Ніхто не може бути позбавлений свого майна інакше, як в інтересах суспільства і на умовах, передбачених законом або загальними принципами міжнародного права.

При розгляді апеляційної скарги колегія суддів перевіряє дотримання слідчим суддею вимог ст.ст.132, 167, 170, 171, 172, 173 КПК України та бере до уваги сукупність усіх чинників і обставин, передбачених зазначеними нормами кримінального процесуального закону.

Чинний кримінальний процесуальний закон покладає на орган досудового розслідування обов`язок вжити необхідних заходів з метою виявлення та розшуку майна, на яке може бути накладено арешт у кримінальному провадженні (ч. 1 ст. 170 КПК України), який полягає у тимчасовому, до скасування у встановленому КПК порядку, позбавлення права відчуження, розпорядження та/або користування майном, у тому числі для можливої конфіскації майна.

Згідно з вимогами п. 3 ч. 2 ст. 170 КПК України, арешт майна допускається з метою забезпечення конфіскації майна, як виду покарання.

Відповідно до ч. 5 ст. 170 КПК України, у випадку, передбаченому п. 3 ч. 2 ст. 170 КПК України, арешт накладається на майно підозрюваного, обвинуваченого, засудженого або юридичної особи, щодо якої здійснюється провадження, за наявності достатніх підстав вважати, що суд у випадках, передбачених КК України, може призначити покарання у виді конфіскації майна або застосувати до юридичної особи захід кримінально-правового характеру у виді конфіскації майна.

Відповідно до вимог ч. 2 ст. 173 КПК Українипри вирішенні питання про арешт майна слідчий суддя, суд повинен враховувати в тому числі: правову підставу для арешту майна; наявність обґрунтованої підозри у вчиненні особою кримінального правопорушення, якщо арешт майна накладається у випадках, передбачених в тому числі й п. 3 ч. 2 ст. 170 КПК України; розумність та співрозмірність обмеження права власності завданням кримінального провадження.

Так, згідно наданих матеріалів провадження вбачається, що 29 березня 2024 року ОСОБА_6 вручено письмове повідомлення про підозру за ч. 5 ст. 191 КК України.

Санкцією ч. 5 ст. 191 КК Українипередбачено покарання у виді позбавлення волі на строк від семи до дванадцяти років з позбавленням права обіймати певні посади чи займатися певною діяльністю на строк до трьох років та з конфіскацією майна.

Відповідно до практики Європейського суду з прав людини, вимога розумної підозри передбачає наявність доказів, які об`єктивно зв`язують підозрюваного з певним злочином і вони не повинні бути достатніми, щоб забезпечити засудження, але мають бути достатніми, щоб виправдати подальше розслідування або висунення звинувачення.

В рішенні Європейського суду з прав людини у справі «Нечипорук та Йонкало проти України» від 21 квітня 2011 року термін «обґрунтована підозра» означає, що існують факти або інформація, які можуть переконати об`єктивного спостерігача в тому, що особа, про яку йдеться, могла вчинити правопорушення. Вказана позиція відображена, зокрема й в рішенні Суду від 30 серпня 1990 року у справі «Фокс, Кемпбелл і Гартлі проти Сполученого Королівства».

З матеріалів провадження, наданих слідчому судді, які обґрунтовують клопотання, вбачається, що зазначені у клопотанні обставини підозри ОСОБА_6 могли мати місце і підтверджуються на цьому етапі розслідування достатньою сукупністю даних та певними доказами. Тобто існують обґрунтовані підстави підозрювати ОСОБА_6 у вчиненні кримінального правопорушення, зокрема передбаченого ч. 5 ст. 191 КК України.

Оскільки на даному етапі кримінального провадження не допускається вирішення тих питань, які повинен вирішувати суд під час розгляду по суті, а саме питань, пов`язаних з оцінкою доказів з точки зору їх достатності і допустимості для визнання особи винною чи невинною у вчиненні кримінального правопорушення, то на підставі розумної оцінки сукупності отриманих доказів лише можна визначити, що причетність ОСОБА_6 у вчиненні кримінального правопорушення, підозра у якому їй повідомлена, є вірогідною та достатньою для застосування слідчим суддею щодо неї такого обмежувального заходу, як арешт майна.

За таких обставин, колегія суддів погоджується з висновками слідчого судді, щодо потреби у накладенні арешту на вищевказане майно з метою забезпечення конфіскації майна як виду покарання.

Доводи апелянта, що жодних порушень з боку підозрюваної не було та жодних дій щодо розтрати коштів громади нею не здійснювалось та висновок експерта від 28.03.2024 є незаконним та суперечить іншим матеріалам справи, колегією суддів не можуть бути прийняті до уваги та не є підставою для скасування оскаржуваної ухвали, оскільки у відповідності до змісту ст. 368 КПК України, питання щодо наявності чи відсутності складу кримінального правопорушення в діянні, правильності кваліфікації дій та винуватості особи в його вчиненні, вирішуються судом під час ухвалення вироку, тобто на стадії судового провадження.

Обставини здійснення підозрюваною конкретних дій та доведеність її винуватості, дослідження та оцінка зібраних у справі доказів з точки зору їх належності, допустимості, достовірності, а сукупності таких доказів - з точки зору їх достатності та взаємозв`язку, потребують перевірки та оцінки у кримінальному провадженні під час судового розгляду по суті.

З огляду на наведене та враховуючи, що в засіданні суду першої інстанції ретельно перевірено майно і його відношення до матеріалів кримінального провадження, а також встановлено мету арешту майна відповідно до ч. 2 ст. 170 КПК України, а саме з метою забезпечення конфіскації майна, як виду покарання, колегія суддів вважає, що слідчий суддя дійшов правильного висновку про наявність правових підстав для задоволення клопотання слідчого.

При цьому, відповідно до положень ч. 1 ст. 131 КПК України заходи забезпечення кримінального провадження застосовуються з метою досягнення дієвості цього провадження.

Відповідно до п. 7 ч. 2 ст. 131 КПК України заходами забезпечення кримінального провадження в тому числі є арешт майна.

Зважаючи на викладене, в сукупності з обставинами провадження, колегія суддів об`єктивно переконана, що слідчий суддя, накладаючи арешт, діяв у спосіб та у межах діючого законодавства, арешт застосував правомірно, а тому доводи апелянта стосовно незаконності ухвали слідчого судді слід визнати непереконливими.

Істотних порушень норм КПК України, які могли б стати підставою для скасування ухвали слідчого судді, колегією суддів не вбачається.

Крім того, колегія суддів звертає увагу на те, що арешт майна є тимчасовим заходом забезпечення кримінального провадження, який застосовується з метою досягнення дієвості цього провадження, який в подальшому може бути скасований у визначеному законом порядку. У відповідності до вимог ст. 174 КПК України арешт майна може бути скасовано повністю чи частково ухвалою слідчого судді під час досудового розслідування чи суду під час судового провадження за клопотанням підозрюваного, обвинуваченого, їх захисника чи законного представника, іншого власника або володільця майна, представника юридичної особи, щодо якої здійснюється провадження, якщо вони доведуть, що в подальшому застосуванні цього заходу відпала потреба або арешт накладено необґрунтовано.

З урахуванням викладеного, колегія суддів вважає, що рішення суду прийнято у відповідності до вимог закону, слідчий суддя при розгляді клопотання з`ясував всі обставини, з якими закон пов`язує можливість накладення арешту на майно, а тому ухвалу слідчого судді необхідно залишити без змін, а апеляційну скаргу - без задоволення.

Керуючись ст.ст. 170-173, 307, 309, 376, 405, 407, 422 КПК України, колегія суддів судової палати з розгляду кримінальних справ Київського апеляційного суду,

п о с т а н о в и л а:

Ухвалу слідчого судді Подільського районного суду м. Києва від 17 квітня 2024 року, - залишити без зміни, а апеляційну скаргу представника власника майна ОСОБА_6 - адвоката ОСОБА_7 , - залишити без задоволення.

Ухвала апеляційного суду відповідно до правил, визначених ч. 4 ст. 424 КПК України, є остаточною й оскарженню в касаційному порядку не підлягає.

Судді:

ОСОБА_2 ОСОБА_3 ОСОБА_4