Постанова

від 20.05.2024 по справі 440/10125/23

ДРУГИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

20 травня 2024 р.Справа № 440/10125/23Другий апеляційний адміністративний суд у складі колегії:

Головуючого судді: Любчич Л.В.,

Суддів: Спаскіна О.А. , Присяжнюк О.В. ,

за участю секретаря судового засідання Труфанової К.М.

розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Другого апеляційного адміністративного суду адміністративну справу за апеляційною скаргою Головного управління ДПС у Полтавській області на рішення Полтавського окружного адміністративного суду від 14.09.2023, головуючий суддя І інстанції: О.О. Кукоба, вул. Пушкарівська, 9/26, м. Полтава, 36039, повний текст складено 19.09.23 по справі №440/10125/23

за позовом Акціонерного товариства "Українська залізниця"

до Головного управління ДПС у Полтавській області

про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення,

ВСТАНОВИВ:

14 липня 2023 року Акціонерне товариство "Українська залізниця" (надалі - позивач, АТ "Укрзалізниця") звернулось до Полтавського окружного адміністративного суду з позовом до Головного управління ДПС у Полтавській області (надалі ГУ ДПС у Полтавській області, відповідач, податковий орган, контролюючий орган, апелянт), у якому позивач просив визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення ГУ ДПС у Полтавській області від 04.05.2023 №3783/0406.

Рішенням Полтавського окружного адміністративного суду від 14 вересня 2023 року позов АТ "Укрзалізниця" задоволено.

Визнано протиправним та скасовано податкове повідомлення-рішення ГУ ДПС у Полтавській області від 04.05.2023 №3783/0406.

Стягнуто за рахунок бюджетних асигнувань ГУ ДПС у Полтавській області на користь АТ "Українська залізниця" судові витрати зі сплати судового збору у розмірі 2684,00 грн.

Не погодившись з цим судовим рішенням, АТ "Укрзалізниця" подало апеляційну скаргу в якій, посилаючись на порушення норм матеріального та процесуального права просило скасувати рішення Полтавського окружного адміністративного суду від 14 вересня 2023 року та ухвалити постанову про відмову у задоволенні позову.

В обґрунтування вимог апеляційної скарги апелянт посилається на правомірність власних висновків, викладених в акті перевірки про заниження позивачем суми земельного податку у зв`язку з неврахуванням останнім необхідності застосувати коефіцієнти індексації за 2021 та 2022 роки. Вказує на хибності висновку суду першої інстанції про неможливість нарахування податків і зборів за результатами камеральної перевірки з тих підстав, що проведення документальної перевірки з підстав, визначених у пп. 78.1.4 п. 78.1 ст. 78 Податкового кодексу України (далі - ПК України) через запровадження мораторію на проведення документальних перевірок з цих питань.

АТ "Укрзалізниця" не погодилося з доводами апеляційної скарги та подало відзив, в якому просило у задоволенні скарги відмовити, а рішення суду першої інстанції залишити без змін. Вказало на безпідставність доводів апеляційної скарги.

Згідно з положеннями ч. 1, 3 ст. 308 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї.

Колегія суддів, вислухавши суддю-доповідача, перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції, в межах доводів та вимог апеляційної скарги, дослідивши докази, дійшла висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з таких підстав.

Судом першої інстанції встановлено та підтверджено у суді апеляційної інстанції, що 14.02.2023 АТ "Укрзалізниця" подало до Кременчуцької ДПІ ГУ ДПС у Полтавській області податкову декларацію з плати за землю (земельний податок та/або орендна плата за земельні ділянки державної або комунальної власності) за 2023 рік, у якій самостійно визначило суму земельного податку за три земельні ділянки з кадастровими номерами 5322481700:06:000:0061 (площею 1,9714 га), 5322481700:06:000:0062 (площею 1,5039 га), 5322481700:06:000:0226 (площею 6,2956 га), нормативну грошову оцінку яких не проведено, виходячи з нормативної грошової оцінки одиниці площі ріллі по Полтавській області (30390,00 грн) /а.с. 41-45/.

Так, позивач застосував ставку податку 5% та визначив, що річна сума земельного податку загалом становить 14846,88 грн.

22.03.2023 ГУ ДПС у Полтавській області проведена камеральна перевірка з питання правильності нарахування плати за землю (земельний податок та/або орендна плата за земельні ділянки державної або комунальної власності) АТ "Укрзалізниця" за 2023 рік.

Результати перевірки оформлені актом від 22.03.2023 №2737/16-31-04-06-03/40075815 /а.с. 73-80/, у якому відображено факт порушення позивачем вимог підпункту 271.1.1 пункту 271.1 статті 271, пункту 286.2 статті 286 Податкового кодексу України, наслідком чого визначено заниження АТ "Укрзалізниця" податкового зобов`язання з плати за землю за 2023 рік у розмірі 3934,43 грн.

Заперечення платника податку на акт камеральної перевірки (від 14.04.2023 вих.№ц-6-91/840-23) /а.с. 25-29/ відхилені листом Головного управління ДПС у Полтавській області від 02.05.2023 вих.№15277/6/16-31-04-01-09 /а.с. 83-84/.

04.05.2023 на підставі зазначеного вище акта перевірки ГУ ДПС у Полтавській області складено податкове повідомлення-рішення №3783/0406 про збільшення АТ "Укрзалізниця" суми грошового зобов`язання з плати за землю загалом у розмірі 4918,04 грн (з них: 3934,43 грн - основний платіж; 983,61 грн - штрафні (фінансові) санкції) /а.с. 69/.

Не погодившись із зазначеним податковим повідомленням-рішенням, позивач оскаржив його до суду.

Задовольняючи позовні вимоги суд першої інстанції виходив з того, що податковий орган не наділений правом перевіряти правильність нарахування податків та зборів в межах камеральної перевірки, чим порушив вимоги підпункту 75.1.1 пункту 75.1 статті 75 ПК України.

Колегія суддів погоджується з такими висновками суду першої інстанції, з огляду на таке.

Відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів, зокрема визначає вичерпний перелік податків та зборів, що справляються в Україні, та порядок їх адміністрування, платників податків та зборів, їх права та обов`язки, компетенцію контролюючих органів, повноваження і обов`язки їх посадових осіб під час адміністрування податків та зборів, а також відповідальність за порушення податкового законодавства, регулює ПК України.

Відповідно до ч. 2 ст. 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Колегія суддів вказує, що ця конституційна норма передбачає, що суб`єктам владних повноважень дозволено робити тільки те, на що їх прямо уповноважує закон. Ця конституційна норма вимагає дотримуватися приписів Закону як підстави для вчинення суб`єктом владних повноважень активних дій. Закон, своєю чергою, визначає, описує, який юридичних факт чи їх сукупність повинні бути наявними для того, щоб у владного суб`єкта виникли повноваження діяти тим чи іншим чином. Будь-яка діяльність та будь-яке рішення суб`єкта владних повноважень за відсутності таких юридичних фактів, визначених законом, буде проявом свавільності.

Конструкція "в межах повноважень" у розумінні ст. 19 Конституції України стосується обсягу повноважень і вказує на необхідність суб`єкту владних повноважень діяти виключно в тих межах, на які їх уповноважили Конституція та закони України. Це означає, що суб`єктам владних повноважень заборонено вчиняти будь-які дії або приймати будь-які рішення, можливість вчинення чи прийняття яких прямо не передбачена в тексті закону для певного випадку. Будь-які такі рішення або дії будуть проявом свавільності.

Нарешті, "у спосіб" у тексті ч. 2 ст. 19 Конституції України вказує на те, що по-перше, спосіб вчинення дій і прийняття рішень обов`язково має бути встановлений законом. Положення ч. 2 ст. 19 Конституції вимагає того, щоб і підстави вчинення дій та прийняття рішень суб`єктами владних повноважень, і межі їхніх повноважень, і спосіб вчинення дій та прийняття рішень були або встановлені на конституційному рівні, або закріплені на рівні закону. По-друге, суб`єкти владних повноважень зобов`язані діяти й приймати рішення саме в такий спосіб, який передбачений законом, тобто неухильно дотримуватися визначеної на рівні закону процедури вчинення юридично значущих дій та прийняття обов`язкових для інших суб`єктів рішень. По-третє, суб`єкти владних повноважень не мають права вчиняти дії чи приймати рішення свавільно, тобто у спосіб, відмінний від того, який визначений законом.

Суд також звертає увагу на відсутність ієрархічного підпорядкування вимог ч. 2 ст. 19 Конституції України. Жодна з них не є важливішою за іншу. Суб`єкти владних повноважень можуть діяти та приймати рішення виключно з дотримання усіх трьох із них одночасно. Таким чином, порушення владним суб`єктом визначеної законом процедури вчинення дій або прийняття рішень є настільки ж неприпустимим, як і вчинення ним дій (прийняття рішень) без уповноваження законом.

Також заслуговує й акцент положень Конституції України на необхідності визначення способу вчинення дій або прийняття рішень для суб`єкта владних повноважень (процедури їх вчинення) саме на рівні закону. Оскільки рішення або дії суб`єктів владних повноважень як органів публічної адміністрації прямо впливають на права та інтереси інших осіб, вимоги до процедури їх вчинення, які запобігають порушенням прав осіб та свавільності повинні бути встановлені саме законодавчим органом як органом представницької демократії як одна із передумов дотримання принципу верховенства права.

Відповідно до п.п. 20.1.4 п. 20.1 ст. 20 ПК України, контролюючі органи, визначені підпунктом 41.1.1 пункту 41.1 статті 41 цього Кодексу, мають право проводити відповідно до законодавства перевірки і звірки платників податків (крім Національного банку України), у тому числі після проведення процедур митного контролю та/або митного оформлення.

Згідно з п. 75.1 ст. 75 ПК України контролюючі органи мають право проводити камеральні, документальні (планові або позапланові; виїзні або невиїзні) та фактичні перевірки. Камеральні та документальні перевірки проводяться контролюючими органами в межах їх повноважень виключно у випадках та у порядку, встановлених цим Кодексом, а фактичні перевірки - цим Кодексом та іншими законами України, контроль за дотриманням яких покладено на контролюючі органи.

Камеральною вважається перевірка, яка проводиться у приміщенні контролюючого органу виключно на підставі даних, зазначених у податкових деклараціях (розрахунках) платника податків та даних системи електронного адміністрування податку на додану вартість (даних центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері казначейського обслуговування бюджетних коштів, в якому відкриваються рахунки платників у системі електронного адміністрування податку на додану вартість, даних Єдиного реєстру податкових накладних та даних митних декларацій), а також даних Єдиного реєстру акцизних накладних та даних системи електронного адміністрування реалізації пального та спирту етилового, даних СОД РРО. (пп.75.1.1 п. 75.1 ст. 75 ПК України)

Документальною перевіркою вважається перевірка, предметом якої є своєчасність, достовірність, повнота нарахування та сплати усіх передбачених цим Кодексом податків та зборів. (пп. 75.1.2 п. 75.1 ст. 75 ПК України)

Згідно з п. 76.1 ст. 76 ПК України камеральна перевірка проводиться посадовими особами контролюючого органу без будь-якого спеціального рішення керівника (його заступника або уповноваженої особи) такого органу або направлення на її проведення.

Камеральній перевірці підлягає вся податкова звітність суцільним порядком.

Згода платника податків на перевірку та його присутність під час проведення камеральної перевірки не обов`язкова.

Відповідно до п. 86.2 ст. 86 ПК України за результатами камеральної перевірки у разі встановлення порушень складається акт у двох примірниках, який підписується посадовими особами такого органу, які проводили перевірку, і після реєстрації у контролюючому органі вручається або надсилається для підписання протягом трьох робочих днів платнику податків у порядку, визначеному статтею 42 цього Кодексу.

Аналіз наведених норм податкового законодавства, які визначають порядок проведення камеральної перевірки, дає підстави для висновку, що мета камеральної перевірки - виявити в поданій звітності, інших даних систем електронного адміністрування, єдиних реєстрів, арифметичні та/або методологічні помилки, або інші відомості, які призвели до заниження або завищення податкового зобов`язання або посвідчують інші реєстраційні порушення, які доводять склад податкового правопорушення.

Камеральна перевірка проводиться на систематичній основі, тобто перевіряються всі без винятку податкові декларації та уточнюючі розрахунки, подані платником, якого перевіряють.

Натомість питання своєчасності нарахування та сплати усіх передбачених ПК України податків й зборів є предметом виключно документальної перевірки (виїзна/невиїзна, планова/позапланова), якій властиві зовсім інші ознаки в залежності від її виду.

Відповідач у спірних відносинах провів камеральну перевірку щодо правильності нарахування позивачем земельного податку.

Таким чином, предметом камеральної перевірки, проведеної ГУ ДПС у Полтавській області, фактично було питання визначення розміру земельного податку, тобто питання, яке відповідно до імперативних приписів пп. 75.1.2 п. 75.1 ст. 75 ПК України має перевірятися контролюючим органом виключно у спосіб проведення документальної перевірки.

Подібний висновок зроблений Верховним Судом у постановах від 21.12.2018 у справі №826/14382/16, від 16.03.2023 у справі № 826/14416/16 тощо.

Відповідно до пп. 78.1.4 п. 78.1 ст. 78 ПК України документальна позапланова перевірка здійснюється за наявності хоча б однієї з таких підстав: виявлено недостовірність даних, що містяться у податкових деклараціях, поданих платником податків, якщо платник податків не надасть пояснення та їх документальні підтвердження на письмовий запит контролюючого органу, в якому зазначено виявлену недостовірність даних та відповідну декларацію протягом 15 робочих днів з дня, наступного за днем отримання запиту.

Отже, проведення перевірки з питання правильності нарахування позивачем суми земельного податку у податковій декларації за 2023 рік мало бути предметом документальної позапланової перевірки.

При цьому, пп. 69.2 п. 69 підрозділу 10 розділу XX "Перехідні положення" ПК України (у редакції, чинній на дату проведення камеральної перевірки позивача) установлено, що тимчасово, на період до припинення або скасування воєнного стану на території України, введеного Указом Президента України "Про введення воєнного стану в Україні" від 24 лютого 2022 року № 64/2022, затвердженим Законом України "Про затвердження Указу Президента України "Про введення воєнного стану в Україні" від 24 лютого 2022 року № 2102-IX, справляння податків і зборів здійснюється з урахуванням особливостей, визначених у цьому пункті.

Податкові перевірки не розпочинаються, а розпочаті перевірки зупиняються, крім:

а) камеральних перевірок;

б) документальних позапланових перевірок, що проводяться на звернення платника податків та/або з підстав, визначених підпунктами 78.1.2 (в частині контролю за трансфертним ціноутворенням), 78.1.5, 78.1.7, 78.1.8, 78.1.12, 78.1.14-78.1.16, 78.1.21 та 78.1.22 пункту 78.1 статті 78 цього Кодексу, та/або документальних позапланових перевірок платників податків, за якими отримано податкову інформацію, що свідчить про порушення платником валютного законодавства в частині дотримання граничних строків надходження товарів за імпортними операціями та/або валютної виручки за експортними операціями, та/або документальних позапланових перевірок з питань оподаткування юридичними особами або іншими нерезидентами, які здійснюють господарську діяльність через постійне представництво на території України, доходів, отриманих нерезидентами із джерелом їх походження з України, та/або документальних позапланових перевірок нерезидентів (представництв нерезидентів).

Отже, на дату проведення перевірки позивача діяв мораторій щодо здійснення документальних позапланових перевірок платників податків з підстави, передбаченої пп. 78.1.4 п. 78.1 ст. 78 ПК України.

Проте, введення такого мораторію не дає податковому органу повноважень на зміну виду перевірки платника податків, а саме - проведення камеральної перевірки замість документальної, що в свою чергу є порушенням пп. 78.1.4 п. 78.1 ст. 78 ПК України.

Не наділяє відповідача такими повноваженнями і лист ДПС України від 20.03.2023 вих.№1506/7/99-00-04-01-02-07 /а.с. 100/, оскільки листи центральних органів виконавчої влади не є нормативно-правовими актами.

Як правильно вказав суд першої інстанції, послідовний підхід територіальних органів ДПС України щодо призначення документальних перевірок з питання нарахування плати за землю упродовж 2019-2021 років, що знайшло своє відображення у постановах Верховного Суду від 06.04.2021 у справі №160/7382/20, від 12.07.2021 у справі №640/9862/20, від 02.11.2021 у справі №400/771/20 та від 14.09.2022 у справі №640/20750/21, від 07.02.2023 у справі №640/23439/20.

Невиконання податковим органом вимог щодо порядку проведення документальних планових або позапланових перевірок відповідно до положень статей 77, 78, 79 ПК України призводить до порушення контролюючим органом способу реалізації владних управлінських функцій та відсутності правових наслідків перевірки.

Зазначена правова позиція узгоджується з висновками, викладеними у постанові Верховного Суду від 13.06.2018 у справі №806/902/16.

У постанові від 09.05.2023 у справі №817/954/15 Верховний Суд зауважив, що своєчасність, достовірність, повнота нарахування та сплати усіх передбачених цим Кодексом податків та зборів є предметом документальної перевірки відповідно до положень пп. 75.1.2 п. 75.1 ст. 75 ПК України, порядок та процедури проведення якої значно відрізняється від порядку проведення камеральної перевірки.

У спірних відносинах відповідач за результатами камеральної перевірки дійшов висновку про порушення позивачем вимог пп. 271.1.1 п. 271.1 ст. 271, п. 286.2 ст. 286 ПК України, що полягали у неврахуванні платником податку під час обчислення суми податкового зобов`язання кумулятивної величини коефіцієнта індексації нормативної грошової оцінки земельної ділянки.

Наведене порушення, на переконання податкового органу, призвело до заниження позивачем суми земельного податку за 2023 рік на 3934,43 грн.

З огляду на наведене, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про відсутності у відповідача повноважень під час проведення камеральної перевірки досліджувати питання правильності нарахування плати за землю (зокрема, земельного податку за земельні ділянки, що перебувають у власності (постійному користуванні) платника податку), оскільки камеральною перевіркою охоплюються лише показники податкової звітності, у зв`язку з чим перевірка будь-яких інших відомостей перебуває поза межами цього виду перевірки.

Тож, посилання контролюючого органу на виявлені порушення, які зафіксовані актом перевірки, є безпідставними, оскільки податковий орган не має права перевіряти правильність нарахування податків та зборів в межах камеральної перевірки, а проведення такої перевірки є порушенням вимоги пп. 75.1.1 п. 75.1 ст. 75 ПК України.

Як наслідок, акт перевірки у розумінні положень ст.. 74 КАС України є недопустимим доказом на підтвердження наявності складу податкового правопорушення, покладеного в основу прийняття спірного податкового повідомлення-рішення.

У випадку незаконності перевірки прийнятий за її результатами акт індивідуальної дії підлягає визнанню протиправним та скасуванню.

Аналогічна правова позиція висловлена колегією суддів Судової палати в адміністративних справах Верховного Суду України у постановах від 16.02.2016 (справа №826/12651/14), від 27.01.2015 (справа №21-425а14) та у постановах Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду від 17.03.2018 (справа №1570/7146/12), від 24.10.2018 (справа №808/1746/15) та від 04.02.2019 (справа №807/242/14).

Колегія суддів вважає безпідставними доводи апелянта про хибність позиції суду першої інстанції щодо неможливості нарахування податків і зборів за результатами камеральної перевірки з тих підстав, що проведення перевірки документальної перевірки з підстав, визначених у пп. 78.1.4 п. 78.1 ст. 78 ПК України через запровадження мораторію на проведення документальних перевірок з цих питань, з таких підстав.

Згідно з частиною першою статті 8 Конституції України в Україні визнається і діє принцип верховенства права. Суддя, здійснюючи правосуддя, керується принципом верховенства права (частина перша статті 129 Конституції України). Аналогічний припис закріплений у частині першій статті 6 КАС України.

Елементом принципу верховенства права є принцип правової визначеності, який, зокрема, передбачає, що закон, як і будь-який інший акт держави, повинен характеризуватися якістю, щоб виключити ризик свавілля. На думку Європейського суду з прав людини, поняття «якість закону» означає, що національне законодавство повинно бути доступним і передбачуваним, тобто визначати достатньо чіткі положення, аби дати людям адекватну вказівку щодо обставин і умов, за яких державні органи мають вживати заходів, що вплинуть на конвенційні права цих людей (див. mutatis mutandis рішення Європейського суду з прав людини у справах «C.G. та інші проти Болгарії» («C. G. and Others v. Bulgaria», заява № 1365/07, § 39), «Олександр Волков проти України» («Oleksandr Volkov v. Ukraine», заява № 21722/11, § 170)).

При цьому, суд враховує правову позицію Європейського суду з прав людини, викладену в рішеннях у справах «Лелас проти Хорватії» (Lelas v. Croatia), «Пінкова та Пінк проти Чеської Республіки» (PincovdandPine v. The Czech Republic), «Ґаші проти Хорватії» (Gashiv. Croatia), «Трго проти Хорватії» (Trgo v. Croatia) щодо застосування принципу «належного урядування», згідно з яким державні органи, які не впроваджують або не дотримуються своїх власних процедур, не повинні мати можливість отримувати вигоду від своїх протиправних дій або уникати виконання своїх обов`язків. Ризик будь-якої помилки державного органу повинен покладатися на саму державу, а помилки не можуть виправлятися за рахунок осіб, яких вони стосуються.

В ході розгляду цієї справи встановлено, що питання перевірки Державою в особі відповідного суб`єкта владних повноважень - ГУ ДПС у Полтавській області, правильності обрахунку сум податкових зобов`язань з земельного податку може проводитися лише та виключно у спосіб проведення документальної перевірки.

Натомість, Держава в особі Верховної Ради України ввела мораторій на проведення документальних перевірок з питань, зокрема, визначених у пп. 78.1.4 п. 78.1 ст. 78 ПК України.

При цьому, Держава в особі Верховної Ради України не давала собі права (в особі відповідного суб`єкта владних повноважень - ГУ ДПС у Полтавській області) ігнорувати приписи податкового законодавства та діючи в супереч чинного податкового законодавства змінювати вид перевірки, з метою здійснення контролю та донарахування сум податкових зобов`язань.

З цих підстав колегія суддів дійшла висновку, що ГУ ДПС у Полтавській області, перевіряючи у межах камеральної перевірки правильність нарахування позивачем податкових зобов`язань діяло поза межами повноважень, поза підставами та не у спосіб, визначені Конституцією та законами України, з використанням повноваження не з тією метою, з якою це повноваження надано, необґрунтовано, упереджено, недобросовісно, нерозсудливо, непропорційно.

Зазначене доводить протиправність податкового повідомлення-рішення внаслідок недоведеності належними та допустимими доказами складу податкового правопорушення та порушення способу встановлення відповідного податкового правопорушення, покладеного в основу прийняття спірного податкового повідомлення-рішення.

Підсумовуючи викладене, колегія суддів дійшла висновку про відсутність підстав для задоволення вимог апеляційної скарги.

Ухвалюючи це судове рішення, колегія суддів керується ст. 322 КАС України, ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, практикою Європейського суду з прав людини (рішення «Серявін та інші проти України») та Висновком №11 (2008) Консультативної ради європейських суддів (п.41) щодо якості судових рішень.

Згідно з рішенням Європейського суду з прав людини по справі «Серявін та інші проти України» (п.58) суд повторює, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішенні судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча п. 1 ст.6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожний аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення.

Пунктом 41 Висновку №11 (2008) Консультативної ради європейських суддів зазначено, що обов`язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту. Обсяг цього обов`язку може змінюватися залежно від характеру рішення. Згідно з практикою Європейського суду з прав людини очікуваний обсяг обґрунтування залежить від різних доводів, що їх може наводити кожна зі сторін, а також від різних правових положень, звичаїв та доктринальних принципів, а крім того, ще й від різних практик підготовки та представлення рішень у різних країнах. З тим, щоб дотриматися принципу справедливого суду, обґрунтування рішення повинно засвідчити, що суддя справді дослідив усі основні питання, винесені на його розгляд.

Враховуючи зазначені вище положення, дослідивши фактичні обставини та питання права, що лежать в основі спору у цій справі, колегія суддів дійшла висновку про відсутність необхідності надання відповіді на інші аргументи апелянта, оскільки судом були досліджені усі основні питання, які є важливими для прийняття цього судового рішення.

Відповідно до ст. 242 КАС України, рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.

Згідно зі статтею 316 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Оскільки доводи апеляційної скарги не знайшли свого підтвердження та спростовуються висновками суду першої інстанції, які зроблені на підставі повного, всебічного та об`єктивного аналізу відповідних правових норм та фактичних обставин справи колегія суддів дійшла висновку, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права, а тому оскаржуване рішення слід залишити без змін.

Керуючись ст. 242, 243, 250, 308, 310, 315, 316, 321, 322, 325, 328 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу Головного управління ДПС у Полтавській області залишити без задоволення.

Рішення Полтавського окружного адміністративного суду від 14 вересня 2023 року по справі №440/10125/23 залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена у касаційному порядку протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду.

Головуючий суддя Л.В. ЛюбчичСудді О.А. Спаскін О.В. Присяжнюк Повний текст постанови складено 28.05.2024.