Постанова

від 23.05.2024 по справі 280/6110/20

ТРЕТІЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ТРЕТІЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

і м е н е м У к р а ї н и

23 травня 2024 року м. Дніпросправа № 280/6110/20Третій апеляційний адміністративний суд

у складі колегії суддів: головуючого - судді Божко Л.А. (доповідач),

суддів: Суховарова А.В., Олефіренко Н.А.,

розглянувши у порядку письмового провадження апеляційну скаргу Головного управління ДПС у Запорізькій області на рішення Запорізького окружного адміністративного суду від 14.06.2023 в адміністративній справі №280/6110/20 (суддя Сіпака А.В.) за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Торговий дім "Агріс" до Головного управління ДПС у Запорізькій області про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень рішень,-

в с т а н о в и В:

У квітні 2023 року до Запорізького окружного адміністративного суду надійшла позовна заява Товариства з обмеженою відповідальністю "Торговий дім "Агріс" до Головного управління ДПС у Запорізькій області , в якій позивач просив суд, з урахуванням уточнених позовних вимог, визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення-рішення від 08.07.2020 №0062535104, №0062555104, №0062565104 та від 01.12.2020 № 00045970718, № 00046000718.

Рішенням Запорізького окружного адміністративного суду від 14.06.2023 адміністративний позов задоволено.

Не погодившись з рішенням суду, Головне управління ДПС у Запорізькій області подало апеляційну скаргу, де просили скасувати рішення суду та ухвалити нове, яким відмовити в задоволенні позовних вимог.

Апеляційна скарга обґрунтована тим, що 01.06.2020 було проведено камеральну перевірку позивача з питань своєчасності сплати узгодженої суми грошового зобовязання з податку на прибуток підприємства на підставі даних, що зберігаються у відповідних інформаційних базах ДПС. Проведеною перевіркою встановлено затримання строку сплати до 29 календарних днів узгоджених грошових зобовязань з податку на прибуток, чим порушено вимоги, встановлені п. 57.3 ст. 57 ПК України, в частині своєчасної сплати узгоджених грошових зобов`язань. Внаслідок проведеної перевірки складено Акт перевірки та винесено податкове повідомлення-рішення № 0062535104 від 08.07.2020.

Окрім того, контролюючим органом 02.06.2020 було проведено камеральну перевірку позивача з питання своєчасності сплати узгодженої суми грошового зобов`язання з податку на додану вартість підприємства на підставі даних, що зберігаються у відповідних інформаційних базах ДПС. Проведеною перевіркою встановлено порушення вимог, передбачених п. 57.1, п. 57.3 ст. 57, п. 203.2 ст. 203 ПК України, в частині своєчасної сплати узгоджених грошових зобовязань. Внаслідок проведеної перевірки складено Акт перевірки та винесено податкові повідомлення-рішення № 0062555104 та № 0062565104 від 08.07.2020.

Дослідивши матеріали справи, всебічно та повно з`ясувавши обставини по справі, колегія суддів, вважає, що апеляційну скаргу слід залишити без задоволення з огляду на наступне.

Як встановлено судом першої інстанції та матеріалами справи підтверджено, 01.06.2020 відповідачем було проведено камеральну перевірку своєчасності сплати узгодженої суми грошового зобов`язання з податку на прибуток підприємства, про що складено Акт № 00352/08-01-51-04/ НОМЕР_1 . Проведеною камеральною перевіркою встановлено, що ТОВ ТД Агріс несвоєчасно сплачено узгоджене грошове зобов`язання з податку на прибуток підприємства, визначене контролюючим органом згідно із податковим повідомленням-рішенням форми Р від 14.06.2019 № 0008581414, після проходження процедури адміністративного оскарження на рівні ДПС України, чим порушено п. 57.3 ст. 57 ПК України.

За результатами проведеної перевірки відповідачем винесено податкове повідомлення-рішення від 08.07.2020 № 0062535104, яким за затримку строку сплати до 29 календарних днів узгоджених грошових зобов`язань з податку на прибуток, чим порушено вимоги, встановлені п. 57.3 ст. 57 ПК України, зобов`язано сплатити штраф у розмірі 10% в сумі 16911,80 грн. за платежем податок на прибуток приватних підприємств.

02.06.2020 відповідачем проведено камеральну перевірку даних, задекларованих у податковій звітності, своєчасності подання податкової звітності, сплати узгодженої суми податкового зобовязання з податку на додану вартість своєчасності реєстрації податкових накладних в РПН ТОВ ТД Агріс за лютий 2020 року, про що складено Акт № 355/08-01-51-04/38563003 від 02.06.2020.

Проведеною камеральною перевіркою встановлено, що ТОВ ТД Агріс несвоєчасно сплачено узгоджене грошове зобов`язання з податку на додану вартість, визначене контролюючим органом згідно із податковим повідомленням-рішенням форми ПН від 14.06.2019 № 0008561414, після проходження процедури адміністративного оскарження на рівні ДПС України, чим порушено п. 57.3 ст. 57 ПК України.

За результатами проведеної перевірки відповідачем винесено податкове повідомлення-рішення від 08.07.2020 № 0062555104, яким за порушення строку сплати суми грошового зобовязання з податку на додану вартість, передбаченого п. 57.3 ст. 57 ПК України, зобов`язано сплатити штраф у розмірі 10% в сумі 7041,30 грн. за платежем податок на додану вартість та податкове повідомлення-рішення від 08.07.2020 № 0062565104, яким за порушення строку сплати суми грошового зобовязання з податку на додану вартість, передбаченого п. 57.3 ст. 57 ПК України, зобов`язано сплатити штраф у розмірі 20% в сумі 37118,80 грн. за платежем податок на додану вартість.

Колегія суддів погоджується з даним висновком суду першої інстанції, виходячи з наступного.

Відповідно до статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Статтею 67 Конституції України, закріплено обов`язок кожного сплачувати податки і збори в порядку і розмірах, встановлених законом.

Відповідно до підпункту 14.1.39. пункту 14.1 статті 14 ПК України грошове зобов`язання платника податків - сума коштів, яку платник податків повинен сплатити до відповідного бюджету як податкове зобов`язання та/або штрафну (фінансову) санкцію, що справляється з платника податків у зв`язку з порушенням ним вимог податкового законодавства та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, а також санкції за порушення законодавства у сфері зовнішньоекономічної діяльності.

Відповідно до п.п.16.1.4 п.16.1 ст.16 ПК України платник податків зобов`язаний сплачувати податки та збори в строки та у розмірах, встановлених Кодексом та законами з питань митної справи.

Згідно з п. 31.1 ст.31 ПК України строком сплати податку та збору визнається період, що розпочинається з моменту виникнення податковою обов`язку платника податку із сплати конкретного виду податку і завершується останнім днем строку, протягом якого такий податок чи збір повинен бути сплачений в порядку, визначеному податковим законодавством. Податок чи збір, що не був сплачений у визначений строк, вважається не сплаченим своєчасно. Момент виникнення податкового обов`язку платника податків, у тому числі податкового агента, визначається календарною датою.

Згідно з п. 54.1 ст.54 ПК України платник податків самостійно обчислює суму податкового та/або грошового зобов`язання та/або пені, яку зазначає у податковій (митній) декларації або уточнюючому розрахунку, що подається контролюючому органу у строки, встановлені Кодексом. Така сума грошового зобов`язання та/або пені вважається узгодженою.

Згідно з п. 57.1 ст. 57 ПК України платник податків зобов`язаний самостійно сплатити суму податкового зобов`язання, зазначену у поданій ним податковій декларації, протягом 10 календарних днів, що настають за останнім днем відповідного граничного строку, передбаченого Кодексом для подання податкової декларації, крім випадків, встановлених Кодексом.

Відповідно до п. 87.9 ст. 87 ПК України у разі наявності у платника податків податкового боргу контролюючі органи зобов`язані зарахувати кошти, що сплачує такий платник податків, в рахунок погашення податкового боргу згідно з черговістю його виникнення незалежно від напряму сплати, визначеного платником податків. Спрямування коштів платником податків на погашення грошового зобов`язання перед погашенням податкового боргу забороняється, крім випадків спрямування цих коштів на виплату заробітної плати та єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування.

Згідно з п. 124.1 ст. 124 ПК України, у разі якщо платник податків не сплачує узгоджену суму грошового зобов`язання (крім грошового зобов`язання у вигляді штрафних (фінансових) санкцій, застосованих до нього па підставі цього Кодексу чи іншого законодавства, контроль за яким покладено на контролюючі органи, а також пені, застосованої до нього на підставі цього Кодексу чи іншого законодавства, контроль за яким покладено на контролюючі органи) протягом строків, визначених цим Кодексом, такий платник податків притягується до відповідальності у вигляді штрафу в таких розмірах: при затримці до 30 календарних днів включно, наступних за останнім днем строку сплати суми грошового зобов`язання, - у розмірі 5 відсотків погашеної суми податкового боргу; при затримці більше 30 календарних днів, наступних за останнім днем строку сплати суми грошового зобов`язання, - у розмірі 10 відсотків погашеної суми податкового боргу.

Зазначена норма, як виплаває з її змісту, є універсальним приписом, який підлягає застосуванню в будь-яких випадках прострочення сплати узгодженого податкового зобов`язання незалежно від того, з яких причин платником податків було здійснено несвоєчасну сплату. Після фактичного погашення боргу платник податку повинен сплатити суму штрафу в розмірі, який залежить від терміну прострочення.

Відповідно до п. 124.2 ст. 124 ПК України діяння, передбачені пунктом 124.1 цієї статті, вчинені умисно, тягнуть за собою накладення штрафу в розмірі 25 відсотків від суми несплаченого (несвоєчасно сплаченого) грошового зобов`язання.

Відповідно до п. 124.3 ст. 124 ПК України діяння, передбачені пунктом 124.2 цієї статті, вчинені повторно протягом 1095 календарних днів або які призвели до прострочення сплати грошового зобов`язання на строк більше 90 календарних днів, тягнуть за собою накладення штрафу в розмірі 50 відсотків від суми несплаченого (несвоєчасно сплаченого) грошового зобов`язання.

Пунктами 124.2 та 124.3 статті 124 ПК України передбачено штрафні санкції за діяння, передбачені пунктом 124.1, але ті, що вчинені умисно.

Отже, юридичним фактом, з яким законодавець пов`язує відповідальність у вигляді штрафу за п.п. 124.2 та 124.3 ст. 124 ПК України, є обов`язок доведення контролюючим органом вини платника податків у формі умислу, а саме, - що платник податків мав можливість вжити заходи щодо дотримання правил та норм ПК України, але умисно не вчиняв певні дії щодо сплати узгодженої суми грошового зобов`язання.

Судом встановлено, що період з 25.03.2019 по 12.04.2019 фахівцями ГУ ДФС у Запорізькій області була проведена документальна планова виїзна перевірка позивача з питань дотримання вимог податкового законодавства за період з 01.01.2017 по 31.12.2018, валютного - за період з 01.01.2017 по 31.12.2018, єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування - за період з 01.01.2017 по 31.12.2018, за результатами якої складений відповідний акт №232/08-01-14-14/38563003 від 19.04.2019.

Крім того, 09 вересня 2019 року ГУ ДПС у Запорізькій області прийняте податкове повідомлення-рішення форми Н №0000400513, за яким до позивача застосовано штраф за платежем: податок на додану вартість із вироблених в Україні товарів (робіт, послуг) у розмірі 316434,00 грн.

Рішенням Запорізького окружного адміністративного суду від 13.10.2020 по справі № 280/1490/20 було визнано протиправними та скасовано податкові повідомлення-рішення Головного управління ДФС у Запорізькій області від 14.06.2019 № 0008561414, від 14.06.2019 № 0008571414, від 14.06.2019 № 0008581414, від 14.06.2019 № 0008681408, від 14.06.2019 № 0014531306, від 14.06.2019 № 0014541306, від 09.09.2019 № 0000400513.

Постановою Третього апеляційного адміністративного суду від 02.09.2021 по справі № 280/1490/20 Рішення Запорізького окружного адміністративного суду від 13 жовтня 2020 р. у справі № 280/1490/20 - залишено без змін.

Таким чином, станом на момент проведення камеральних перевірок, оформлених актами № 00352/08-01-51-0438563003 від 01.06.2020 та № 355/08-01-51-04/38563003 від 02.06.2020 та на момент прийняття податкових повідомлень-рішень від 08.07.2020 №0062535104, №0062555104, №0062565104, а також податкові зобов`язання, визначені у податкових повідомленнях-рішеннях від 14.06.2019 № 0008581414 та № 0008561414, не набули статусу узгоджених, а тому у контролюючого органу були відсутні підстави стверджувати про порушення позивачем строку сплати податкового зобов`язання, визначеного у податкових повідомленнях-рішеннях від 14.06.2019 № 0008581414 та № 0008561414.

Таким чином, суд апеляційної інстанції вважає, що відповідачем не доведено, що при прийнятті оскаржуваних податкових повідомлень-рішень контролюючий орган діяв на підставі, у межах та у спосіб, визначені чинним законодавством України.

Частиною 2 ст.77 КАС України визначено, що в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

На підставі цього, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про те, що оскаржувані податкові повідомлення-рішення є протиправним та підлягають скасуванню у судовому порядку.

Відповідно ст.242 КАС України рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.

Отже, ст.2 КАС України та ч.4 ст.242 КАС України вказують, що судове рішення має відповідати завданню адміністративного судочинства, а саме бути справедливим та неупередженим, своєчасно вирішувати спір у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.

При цьому, суд враховує положення Висновку № 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів щодо якості судових рішень (пункти 32-41), в якому, серед іншого, звертається увага на те, що усі судові рішення повинні бути обґрунтованими, зрозумілими, викладеними чіткою і простою мовою і це є необхідною передумовою розуміння рішення сторонами та громадськістю; у викладі підстав для прийняття рішення необхідно дати відповідь на доречні аргументи та доводи сторін, здатні вплинути на вирішення спору; виклад підстав для прийняття рішення не повинен неодмінно бути довгим, оскільки необхідно знайти належний баланс між стислістю та правильним розумінням ухваленого рішення; обов`язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент заявника на підтримку кожної підстави захисту; обсяг цього обов`язку суду може змінюватися залежно від характеру рішення. При цьому, зазначений Висновок також акцентує увагу на тому, що згідно з практикою Європейського суду з прав людини очікуваний обсяг обґрунтування залежить від різних доводів, що їх може наводити кожна зі сторін, а також від різних правових положень, звичаїв та доктринальних принципів, а крім того, ще й від різних практик підготовки та представлення рішень у різних країнах.

Суд також враховує позицію Європейського суду з прав людини (в аспекті оцінки аргументів учасників справи у касаційному провадженні), сформовану в пункті 58 рішення у справі "Серявін та інші проти України" (№ 4909/04): згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються; хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент; міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (див. рішення у справі "Руїс Торіха проти Іспанії" (Ruiz Torija v. Spain), серія A, 303-A, п. 29).

З огляду на такий підхід Європейського суду з прав людини до оцінки аргументів сторін, колегія суддів вважає, що ключові аргументи апеляційної скарги отримали достатню оцінку.

Доводи апеляційної скарги не знайшли свого обґрунтованого підтвердження в ході апеляційного розгляду справи та не спростовують правильність висновку суду першої інстанції про відмову у задоволенні позовних вимог.

Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 315 КАС України, за наслідками розгляду апеляційної скарги на судове рішення суду першої інстанції суд апеляційної інстанції має право залишити апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення - без змін.

Згідно зі ст. 316 КАС України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Враховуючи те, що рішення суду прийняте з дотриманням норм матеріального та процесуального права, колегія суддів не виявила підстав для його скасування.

Зважаючи на результати апеляційного перегляду оскарженого судового рішення та положення статті 139 КАС України, у справі відсутні підстави для зміни розподілу судових витрат зі сплати судового збору.

Керуючись ст. ст.242, 243,250,308, 310, 315, 316, 321, 322, 325, 328 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу Головного управління ДПС у Запорізькій області - залишити без задоволення.

Рішення Запорізького окружного адміністративного суду від 14.06.2023 року - залишити без змін.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дати її прийняття є остаточною та оскарженню не підлягає.

Головуючий - суддяЛ.А. Божко

суддяА.В. Суховаров

суддяН.А. Олефіренко