Постанова

від 28.05.2024 по справі 400/15754/23

П'ЯТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

П`ЯТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

28 травня 2024 р.м. ОдесаСправа № 400/15754/23

Головуючий в 1 інстанції: Мельник О. М.

Час і місце ухвалення: м. Миколаїв

Колегія суддів П`ятого апеляційного адміністративного суду у складі:

головуючого Лук`янчук О.В.

суддів Бітова А. І.

Ступакової І. Г.

розглянувши у порядку письмового провадження в місті Одесі адміністративну справу за апеляційною скаргою Державної служби України з безпеки на транспорті на рішення Миколаївського окружного адміністративного суду від 12 березня 2024 року по справі за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "НЗРТИ" до Відділу державного нагляду (контролю) в Миколаївській області про визнання протиправною та скасування постанови № ПШ 018141,-

В С Т А Н О В И Л А :

ТОВ "НЗРТИ" звернулося до суду з позовом до Відділу державного нагляду (контролю) в Миколаївській області, в якому просить визнати протиправними та скасувати постанову № ПШ 018141 Відділу державного нагляду (контролю) в Миколаївській області про застосування адміністративно-господарського штрафу у сумі 17 000 (сімнадцять тисяч) гривень до ТОВ НЗРТИ.

В обґрунтування позовних вимог зазначається, що відповідно до договору оренди транспортного засобу марки ТЗ марки MAN д/н НОМЕР_1 з причепом марки SCHMITZ д/н НОМЕР_2 , укладеного між ТОВ НЗРТИ та ТОВ Ферта Хім Гране від 08 квітня 2020 року, позивач є фактично лише власником транспортного засобу, та на час проведення перевірки не здійснював господарської діяльності з надання послуг перевезення автомобільним транспортом. Таким чином до позивача було застосовано адміністративно - господарський штраф, як до перевізника, яким він не являється.

Рішенням Миколаївського окружного адміністративного суду від 12 березня 2024 року позов задоволено.

Визнано протиправною та скасовано постанову № ПШ 018141 Відділу державного нагляду (контролю) в Миколаївській області про застосування адміністративно-господарського штрафу у сумі 17 000 (сімнадцять тисяч) гривень до ІОВ НЗРТИ

Стягнуто за рахунок бюджетних асигнувань Державної служби України з безпеки на транспорті в особі Відділу державного нагляду (контролю) в Миколаївській області на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «НЗРТИ» судові витрати в розмірі 2684,00 грн.

Не погоджуючись з таким рішенням суду першої інстанції, Державна служба України з безпеки на транспорті подала апеляційну скаргу, в якій зазначає про порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, неповне з`ясування обставин справи, а тому просить рішення суду першої інстанції скасувати та постановити нове рішення, яким у задоволенні позову відмовити.

В обґрунтування вимог апеляційної скарги апелянтом зазначено, що оскільки на транспортному засобі позивача здійснювалось внутрішнє перевезення вантажів згідно ТТН 103212 від 22.05.2023 (в матеріалах справи), перелік необхідних документів у водія має відповідати визначеному у статті 48 Закону України «Про автомобільний транспорт». При перевірці водій не надав копії (або оригіналу) договору про передачу транспортних засобів в оренду ТОВ «Ферта Хім Транс», та не повідомив інспектора при складанні акту. Звертаю увагу суду, що при складанні акту, водій має право надавати пояснення (у письмовому вигляді), шляхом внесення особистого пояснення в форму акту. Водій залишив лише запис що «з поясненням не згодний», але про причини незгоди пояснення не залишив

Враховуючи, що відсутні клопотання від усіх учасників справи про розгляд справи за їх участю суд апеляційної інстанції, відповідно до п.1 ч.1 ст.311 КАС України, розглянув справу в порядку письмового провадження.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши доповідача, доводи апеляційної скарги, перевіривши законність і обґрунтованість судового рішення в межах позовних вимог і доводів апеляційних скарг, колегія суддів приходить до наступного.

Судом першої інстанції встановлено, що відповідно до постанови Відділу державного нагляду (контролю) в Миколаївській області ПШ № 018141 від 29.06.2023 позивачем допущено порушення ЗУ Про автомобільний транспорт, відповідальність за яке передбачено абзацом 3 ч. 1 ст. 60 ЗУ Про автомобільний транспорт, а саме перевезення вантажів за відсутності на момент проведення перевірки документів, визначених статтею 48 цього Закону, а саме перевезення вантажів за відсутності на момент проведення перевірки документів, визначених ст. 48 ЗУ Про автомобільний транспорт, а саме особиста картка водія до цифрового тахографа транспортного засобу Ман державний номер НОМЕР_3 .

Позивач вважає таку постанову протиправною, а тому звернувся до суду з даним позовом.

Задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції дійшов висновку, що постанова ПШ № 018141 від 29.06.2023 року про застосування адміністративно - господарського штрафу за порушення Закону України Про автомобільний транспорт винесена з порушенням норм чинного законодавства та підлягає скасуванню, оскільки позивачем не здійснювалось перевезення.

Вивчивши матеріали справи, переглянувши рішення суду першої інстанції в межах вимог та доводів апеляційної скарги, колегія суддів приходить до наступного.

Відносини між автомобільними перевізниками, замовниками транспортних послуг, органами виконавчої влади та органами місцевого самоврядування, пасажирами, власниками транспортних засобів, а також їх відносини з юридичними та фізичними особами - суб`єктами підприємницької діяльності, які забезпечують діяльність автомобільного транспорту та безпеку перевезень визначено Законом України від 05 квітня 2001 року № 2344-ІІІ "Про автомобільний транспорт" (Закон - № 2344-ІІІ).

Статтею 1 Закону України "Про автомобільний транспорт" визначено, що рейдова перевірка (перевірка на дорозі) - перевірка транспортних засобів суб`єкта господарювання на маршруті руху в будь-який час з урахуванням інфраструктури (автовокзали, автостанції, автобусні зупинки, місця посадки та висадки пасажирів, стоянки таксі і транспортних засобів, місця навантаження та розвантаження вантажних автомобілів, контрольно-вагові комплекси та інші об`єкти, що використовуються суб`єктами господарювання для забезпечення діяльності автомобільного транспорту).

Відповідно до частини 11 статті 6 зазначеного вище Закону державний контроль автомобільних перевізників здійснюється шляхом проведення планових, позапланових і рейдових перевірок.

Згідно абз. 4 статті 6 Закону № 2344 реалізація державної політики у сфері автомобільного транспорту здійснюється через центральний орган виконавчої влади, що забезпечує реалізацію державної політики з питань безпеки на наземному транспорті, місцеві органи виконавчої влади та органи місцевого самоврядування.

Процедуру здійснення державного контролю за додержанням суб`єктами господарювання, які провадять діяльність у сфері автомобільного транспорту, зокрема, вимог законодавства про автомобільний транспорт, норм та стандартів щодо організації перевезень пасажирів і вантажів автомобільним транспортом встановлено Порядком здійснення державного контролю на автомобільному транспорті, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 08 листопада 2006 року № 1567 (далі - Порядок № 1567).

Згідно зазначеного Порядку №1567 державному контролю підлягають усі транспортні засоби вітчизняних та іноземних суб`єктів господарювання, що здійснюють автомобільні перевезення пасажирів та вантажів на території України.

Пунктом 3 вказаного Порядку передбачено, що органами державного контролю на автомобільному транспорті (далі - органи державного контролю) є Укртрансбезпека, її територіальні органи.

Пунктом 2 Порядку №1567 визначено, що рейдовим перевіркам (перевіркам на дорозі) підлягають усі транспортні засоби вітчизняних та іноземних автомобільних перевізників (далі - транспортні засоби), що здійснюють автомобільні перевезення пасажирів та вантажів на території України.

Пунктом 14 Порядку №1567 обумовлено, що рейдовою перевіркою (перевіркою на дорозі) є перевірка транспортних засобів автомобільних перевізників на всіх видах автомобільних доріг на маршруті руху в будь-який час з урахуванням інфраструктури (автовокзали, автостанції, автобусні зупинки, місця посадки та висадки пасажирів, стоянки таксі і транспортних засобів, місця навантаження та розвантаження вантажних автомобілів, зони габаритно-вагового контролю, інші об`єкти, що використовуються автомобільними перевізниками для забезпечення діяльності автомобільного транспорту) щодо додержання автомобільними перевізниками вимог законодавства про автомобільний транспорт.

Пунктом 15 Порядку №1567 обумовлено, що під час проведення рейдової перевірки перевіряється виключно, зокрема, наявність визначених ст.ст.39 і 48 Закону України «Про автомобільний транспорт» документів, на підставі яких здійснюються перевезення автомобільним транспортом.

Згідно ч. 1, 2 статті 48 Закону України "Про автомобільний транспорт" автомобільні перевізники, водії повинні мати і пред`являти особам, які уповноважені здійснювати контроль на автомобільному транспорті та у сфері безпеки дорожнього руху, документи, на підставі яких виконують вантажні перевезення.

Документами для здійснення внутрішніх перевезень вантажів є: для автомобільного перевізника - документ, що засвідчує використання транспортного засобу на законних підставах, інші документи, передбачені законодавством; для водія - посвідчення водія відповідної категорії, реєстраційні документи на транспортний засіб, товарно-транспортна накладна або інший визначений законодавством документ на вантаж, інші документи, передбачені законодавством.

При цьому, ч. 1 статті 60 Закону України "Про автомобільний транспорт" визначає, що за порушення законодавства про автомобільний транспорт до автомобільних перевізників застосовуються адміністративно-господарські штрафи.

Відповідно до абзацу 3 частини першої статті 60 Закону України «Про автомобільний транспорт» за порушення законодавства про автомобільний транспорт до автомобільних перевізників застосовуються адміністративно-господарські штрафи за: перевезення пасажирів та вантажів за відсутності на момент проведення перевірки документів, визначених статтями 39 і 48 цього Закону, - штраф у розмірі однієї тисячі неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.

Таким чином, відповідальність за вказаною нормою несуть автомобільні перевізники.

Згідно ст.1 Закону №2344-III автомобільний перевізник - фізична або юридична особа, яка здійснює на комерційній основі чи за власний кошт перевезення пасажирів чи (та) вантажів транспортними засобами; послуга з перевезення пасажирів чи вантажів - перевезення пасажирів чи вантажів транспортними засобами на договірних умовах із замовником послуги за плату.

У постанові від 14 грудня 2023 року у справі №140/6000/22 Верховний Суд зазначив, що відповідальність за порушення законодавства про автомобільний транспорт, передбачена статтею 60 Закону №2344-III, застосовується до автомобільних перевізників, а не до власників/користувачів транспортного засобу. У тій самій постанові зазначено також, що першочерговим є належне установлення автомобільного перевізника, щодо якого проводиться перевірка, та в кожному такому випадку уповноважений контролюючий орган зобов`язаний встановити, а особа, транспортний засіб якої перевіряється, зобов`язана надати документи, які містять інформацію щодо предмета перевірки, зокрема про автомобільного перевізника.

У постанові від 22 лютого 2023 року у справі № 240/22448/20 Верховний Суд зауважував на тому, що відповідальність за порушення законодавства про автомобільний транспорт, передбачена статтею 60 Закону № 2344-III, застосовується до автомобільних перевізників, а не до власників/користувачів транспортного засобу, яким перевозиться вантаж. При цьому, автомобільний перевізник не може визначатися тільки на підставі реєстраційних документів на транспортний засіб (адже такі дані не завжди можуть збігатися).

Аналогічні висновки за схожих обставин справи викладені Верховним Судом у постановах від 22 лютого 2024 року у справі № 520/4486/23, від 23 серпня 2023 року у справі № 600/1407/22-а та від 12 жовтня 2023 року у справі № 280/3520/22.

Так, під час проведення рейдової перевірки транспортного засобу марки MAN д/н НОМЕР_1 з причепом марки SCHMITZ д/н НОМЕР_2 відповідачем встановлено порушення ЗУ Про автомобільний транспорт, відповідальність за яке передбачено абзацом 3 ч. 1 ст. 60 ЗУ Про автомобільний транспорт

В апеляційній скарзі, апелянт зазначає, що у посадової особи Відділу державного нагляду (контролю) у Одеській області за наявних підстав для перевірки не виникло сумнівів щодо належності саме позивачу транспортного засобу, яким здійснювались перевезення згідно ТТН №103212 від 22.05.2023р. , оскільки водій пред`явив до огляду оригінали свідоцтв про реєстрацію транспортних засобів на транспортний засіб MAN/SCHMITZ, д.н.з. НОМЕР_1 та НОМЕР_2 . Згідно наданих документів, право власності закріплено за ТОВ «НЗРТИ».

В свою чергу, у постанові від 22.02.2024р. по справі №520/4486/23 Верховний Суд зазначив, що відомості щодо перевізника зазначаються в товарно-транспортній накладній, яка надається працівникам Укртрансбезпеки для перевірки, оскільки під час руху основним документом, який надає відомості про автомобільного перевізника і про перевезення вантажу, є товарно-транспортна накладна, яка використовується для внутрішніх перевезень в межах України.

Відповідно до частини першої статті 33 Закону № 2344-III автомобільним перевізником, що здійснює перевезення вантажів на договірних умовах, є суб`єкт господарювання, який відповідно до законодавства надає послугу згідно з договором про перевезення вантажу транспортним засобом, що використовується на законних підставах.

При цьому, відомості щодо перевізника зазначаються в товарно-транспортній накладній, яка надається працівникам Укртрансбезпеки для перевірки, оскільки під час руху основним документом, який надає відомості про автомобільного перевізника і про перевезення вантажу, є товарно-транспортна накладна, яка використовується для внутрішніх перевезень в межах України.

Згідно Правил перевезень вантажів автомобільним транспортом в Україні, затверджених Наказом Міністерства транспорту України від 14.10.1997 №363, товарно-транспортна накладна (ТТН) - єдиний для всіх учасників транспортного процесу документ, призначений для обліку товарно-матеріальних цінностей на шляху їх переміщення, розрахунків за перевезення вантажу та обліку виконаної роботи, та є одним із документів, що може використовуватися для списання товарно-матеріальних цінностей, оприбуткування, складського, оперативного та бухгалтерського обліку, що може бути складений у паперовій та/або електронній формі та має містити обов`язкові реквізити, передбачені цими Правилами.

Наведене формулювання свідчить, що ТТН є документом комерційно-господарського характеру, що складається суб`єктами підприємницької діяльності з метою розрахунків за перевезення вантажу та обліку виконаної роботи.

Згідно наданої ТТН№103212 від 22.05.2023 р., перевізником вказано ТОВ Ферта Хім Транс.

Таким чином, під час розгляду справи про порушення законодавства про автомобільний транспорт у фахівців відповідача була наявна інформація щодо автомобільного перевізника.

Враховуючи зазначене, у суду не має підстав вважати, що дані які містяться у ТТН є помилковими або неправильним. Відповідач в акті проведення спірної перевірки не зазначив, що йому не було надано інформації про дійсного автомобільного перевізника.

Що ж до посилань апелянта на те, що позивачем, як власником транспортного засобу, не надано жодного доказу в підтвердження того, що транспортний засіб було передано в користування іншому перевізнику, у даному випадку ТОВ Ферта Хім Транс, то колегія суддів враховує правову позицію Верховного Суду, викладену у постанові від 06.07.2023р. по справі №560/514/22.

Зокрема, у вказаній постанові Верховний Суд погодився з доводами Укртрансбезпеки про те, що автомобільний перевізник має використовувати транспортний засіб для перевезення вантажу на законних підставах. При цьому, суд зазначив, що на місці здійснення габаритно-вагового контролю водій повинен пред`явити ті документи, які від нього вимагаються (стаття 48 Закону №2344-III). Колегія суддів не заперечує того, що під час такого контролю можуть виникати ситуації, коли обсяг (перелік) наданих документів недостатній для встановлення всіх обставин, які мають значення для настання відповідальності, передбаченої статтею 60 Закону №2344-III. Але й адміністративно-господарський штраф (відповідно до статті 60 Закону № 2344-III) накладається не на місці габаритно-вагового контролю. Для цього призначається розгляд справи, під час якого посадова особа територіального органу Укртрансбезпеки має з`ясувати, зокрема, особу порушника, адже видається очевидним, що автомобільний перевізник не може встановлюватися на основі самих лише слів водія транспортного засобу, які зафіксовані в акті проведення перевірки (додержання вимог законодавства про автомобільний транспорт під час перевезення пасажирів і вантажів автомобільним транспортом).

На важливості такого етапу процедури реалізації повноважень Укртрансбезпеки з притягнення суб`єктів господарської діяльності до відповідальності, передбаченої частиною першою статті 60 Закону №2344-III, як розгляд справи про порушення законодавства про автомобільний транспорт по суті з метою з`ясування дійсних обставин вчинення правопорушення, встановлення належної винної особи (автомобільного перевізника) та притягнення її до відповідальності у випадку винних дій/бездіяльності, наголошував Верховний Суд у постанові від 07.12.2023р. у справі №620/18215/21.

Таким чином, відповідач під час належного розгляду по суті справи про порушення законодавства про автомобільний транспорт зобов`язаний був установити особу автомобільного перевізника, яка має нести відповідальність за абз.3 ч.1 ст.60 Закону України «Про автомобільний транспорт», чого не здійснив.

Доводи апеляційної скарги про те, що в момент спірної перевірки посадовим особам Укртрансбезпеки не було надано документів, які підтверджували належне користування транспортним засобом, зокрема тимчасового реєстраційного талону - є неспроможними з огляду на наступне.

У пунктах 65-71 постанови Верховного Суду від 06 липня 2023 року в справі № 560/514/22 викладено висновок про те, що на власника транспортного засобу у разі передачі права керування транспортним засобом іншій особі, не покладається обов`язок з оформлення тимчасового реєстраційного талону. Вирішення питання оформлення тимчасового реєстраційного талону чи ні законодавець залишив на розсуд самого власника.

Указані висновки спростовують відповідні доводи апеляційної скарги.

Посадова особа контролюючого органу, застосовуючи до позивача адміністративно-господарський штраф за порушення вимог законодавства про автомобільний транспорт, не встановила правовий статус ТОВ «НЗРТИ» та ТОВ Ферта Хім Транс, відомості про якого, як автомобільного перевізника, зазначені в наданій водієм товарно-транспортній накладній, не запросила його на розгляд справи про порушення законодавства про автомобільний транспорт, обмежившись застосуванням адміністративної відповідальності до власника транспортного засобу.

Колегія суддів враховує, що встановлення належного перевізника при вирішенні питання про накладення адміністративно-господарського штрафу є повноваженням саме посадових осіб Укртрансбезпеки, на яку, в силу положень частини другої статті 77 КАС України, покладено обов`язок доказування в адміністративному суді правомірності прийнятих нею рішень.

З огляду на викладене, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції щодо наявності правових підстав для задоволення позовних вимог.

На підставі викладеного, колегія суддів дійшла висновку, що судом першої інстанції правильно встановлені обставини справи та надано їм належну юридичну оцінку, судове рішення ухвалено з дотриманням норм матеріального та процесуального права, доводи апеляційної скарги не спростовують висновків суду першої інстанції, тому відсутні підстави для задоволення апеляційної скарги та скасування рішення.

Отже, оскільки судом першої інстанції правильно встановлено обставини справи та постановлено судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права, тому, відповідно до ст.316 КАС України, за наслідками розгляду апеляційної скарги на рішення суду першої інстанції суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення суду першої інстанції - без змін.

З огляду на залишення рішення суду першої інстанції без змін, відповідно до приписів статті 139 КАС України, підстави для розподілу судових витрат відсутні.

Враховуючи, що дана справа правомірно віднесена судом першої інстанції до категорії незначної складності та розглядалась за правилами спрощеного провадження, тому постанова суду апеляційної інстанції, відповідно до ч.5 ст.328 КАС України, в касаційному порядку оскарженню не підлягаєНачало формы

Керуючись ст. ст. 308, 311, ст.315, 316, 321, 322, 325, 327, 328, 329 КАС України, колегія суддів,-

П О С Т А Н О В И Л А :

Апеляційну скаргу Державної служби України з безпеки на транспорті залишити без задоволення.

Рішення Миколаївського окружного адміністративного суду від 12 березня 2024 року залишити без змін.

Постанова апеляційного суду набирає законної сили з дати її прийняття, та може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду протягом 30 днів з дня складення повного судового рішення.

Повний текст постанови складено та підписано 28 травня 2024 року .

Головуючий суддя: О.В. Лук`янчук

Суддя: А. І. Бітов

Суддя: І. Г. Ступакова