Постанова

від 28.05.2024 по справі 320/14871/23

ШОСТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ШОСТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУДСправа № 320/14871/23 Суддя (судді) першої інстанції: Шевченко А.В.

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

28 травня 2024 року м. Київ

Шостий апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:

Головуючого судді Файдюка В.В.

суддів: Губської Л.В.

Мєзєнцева Є.І.

При секретарі: Масловській К.І.

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Головного управління ДПС у Київській області на рішення Київського окружного адміністративного суду від 01 листопада 2023 року по справі за адміністративним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «СДГС Трейдинг» до Головного управління ДПС у Київській області про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень, -

В С Т А Н О В И В :

Товариство з обмеженою відповідальністю «СДГС Трейдинг» (далі - позивач, ТОВ «СДГС Трейдинг») звернулося до Київського окружного адміністративного суду з позовом до Головного управління ДПС у Київській області (далі - відповідач, ГУ ДПС у Київській області), в якому просило:

- визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення-рішення від 11.01.2023 № 00007270701, від 11.01.2023 № 00007280701 та від 11.01.2023 № 00007290701.

Позов мотивовано відсутністю в діях позивача порушень вимог податкового законодавства під час здійснення господарської діяльності, оскільки договірні правовідносини щодо закупівлі, продажу сільськогосподарської продукції позивачем, зберігання її та експорту, здійснювались із додержанням чинного законодавства, мали реальний характер, у тому числі із контрагентом ТОВ «КІВШОВАТА АГРО», що підтверджено відповідними документальними доказами та належним чином відображено у бухгалтерському обліку та податковій звітності підприємства. Позивачем наголошено на непідтвердженні належними доказами висновків контролюючого органу про допущені порушення та нереальність господарських операцій, укладених між позивачем та вказаним контрагентом у періоді, що перевірявся.

Рішенням Київського окружного адміністративного суду від 01 листопада 2023 року даний адміністративний позов задоволено в повному обсязі.

При цьому суд дійшов висновку, що відповідачем не наведено переконливих доводів, що ґрунтуються на об`єктивній інформації та спростовують факти господарської діяльності, засвідчені первинними документами, а також не надано будь-яких доказів на підтвердження того, що відомості, які містяться в цих документах, є неповними, недостовірними та/або суперечливими.

Не погоджуючись з судовим рішенням, відповідач подав апеляційну скаргу, в якій, посилаючись на порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, просить рішення суду першої інстанції скасувати та ухвалити нове про відмову у задоволенні позову.

В обґрунтування вимог апеляційної скарги зазначено, що згідно наданої оборотно - сальдової відомості, залишок по бухгалтерському рахунку 28 «Товари» станом на кінець вересня 2022 року складає 212 710 508,42 грн. При деталізації бухгалтерського рахунку 28 «Товари» (субрахунок 281) встановлено, що на балансі ТОВ «СДГС ТРЕЙДИНГ» перебуває борошно, зерно кукурудзи, зерно пшениці на загальну суму 204 653 064,59 грн. На запит ГУ ДПС у Київській області № 1 від 30.11.2022, ТОВ «СДГС ТРЕЙДИНГ» надано інформацію листом від 06.12.2022 № 38/2022, відповідно до якої різниця даних в оборотно-сальдових відомостях виникла в зв`язку зі встановленою нестачею зерна кукурудзи, яке зберігається відповідно до договорів складського зберігання на ТОВ «КІВШОВАТА АГРО» та власником якого є ТОВ «СДГС ТРЕЙДИНГ». Перевіркою встановлено, що у ТОВ «СДГС ТРЕЙДИНГ» відбулось вибуття зерна кукурудзи в сумі 8 057 443,83 грн без її фактичного відображення в бухгалтерському та податковому обліку.

Також вважає, що у ТОВ «СДГС ТРЕЙДИНГ» відсутнє документальне підтвердження задекларованих фінансово - господарських операцій з господарською діяльністю підприємства. Враховуючи вищевикладене, перевіркою встановлено відсутність в дійсності операцій, які є предметом відповідних правочинів та неправомірність (безпідставність) документального оформлення нереальних господарських операцій між ТОВ «СДГС ТРЕЙДИНГ» та ТОВ «КІВШОВАТА АГРО» (податковий номер 35325532), при складанні первинних документів, та їх відображення в обліку.

03 травня 2024 року до Шостого апеляційного адміністративного суду надійшов відзив позивача на апеляційну скаргу, в якому він наполягає на законності рішення суду першої інстанції та просить залишити апеляційну скаргу - без задоволення.

Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши повноту встановлення окружним адміністративним судом фактичних обставин справи та правильність застосування ним норм матеріального і процесуального права, колегія суддів дійшла наступного висновку.

Судом першої інстанції встановлено, що Товариство з обмеженою відповідальністю «СДГС ТРЕЙДІНГ» зареєстровано за податковою адресою: 09543, Київська обл., Білоцерківський район, с. Ківшовата, вул. Свободи, буд. 67 ЄДРПОУ 42142537, та знаходиться на обліку в Головному управлінні ДПС у Київській області та є зареєстрованим платником податку на додану вартість (далі - ПДВ) з 01.07.2018 за № 200575818.

У період з 30.11.2022 по 06.12.2022 контролюючим органом було проведено документальну позапланову виїзну перевірку ТОВ «СДГС ТРЕЙДІНГ» щодо дотримання податкового законодавства при декларуванні за вересень 2022 року від`ємного значення з податку на додану вартість, у тому числі, заявленого до відшкодування з бюджету.

За результатами перевірки складено акт від 13.12.2022 №15041/10-36-07-01-14/42142537 (далі - Акт перевірки), яким встановлено порушення:

1. Пункту 44.1, пункту 44.3статті 44, пунктів 198.1, 198.2, 198.3, «г» пункту 198.5,198.6 статті 198, пункту 200.1, пункту 200.2, пункту 200.4 статті 200, статті 201 Податкового кодексу України, в результаті чого занижено суму податку на додану вартість, що сплачується до державного бюджету у розмірі 6709917 грн.

2. Пункту44.1 статті 44, пункту 200.4, пункту 200.7, пункту 200.8, пункту 200.9, пункту 200.14 статті 200 Податкового кодексу України, чим завищено бюджетного відшкодування на рахунок платника у банку в розмірі 64 132 грн.

3. Пункту 44.1, пункту44.3 статті 44, пункту198.1, пункту198.2, пункту198.3, «г» пункту198.5, пункту 198.6 статті 198, пункту 200.1, пункту200.2, пункту200.4 статті 200, статті 201 Податкового кодексу України, оскільки позивачем завищено від`ємне значення з податку на додану вартість, що зараховується до складу наступного звітного періоду, на суму 33 086 492 грн.

Не погоджуючись із Актом перевірки ТОВ «СДГС ТРЕЙДІНГ» звернулось до відповідача із запереченнями щодо Акта перевірки. За наслідком розгляду таких заперечень відповідачем вирішено залишити Акт перевірки без змін, що підтверджується листом відповідача від 10.01.2023 №958/12/10-36-07-01-06.

На підставі Акта перевірки відповідачем винесено податкові повідомлення-рішення.

Зокрема, податкове повідомлення - рішення №00007270701 від 11.01.2023, яким збільшено суму грошового зобов`язання з податку на додану вартість в сумі 6 709917 грн. та застосовано штрафну санкцію у сумі 670 992 грн. Прийняттю даного рішення контролюючим органом слугували встановлені порушення Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність» від 16.07.1999 №996-XIV (зі змінами та доповненнями), Закону України «Про зерно та ринок зерна в Україні» від 04.07.2002 № 37-IV (зі змінами та доповненнями), Положення про документальне забезпечення записів у бухталтерському обліку, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 24.05.1995 № 88, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 05.06.1995 № 168/704, Порядку заповнення і подання податкової звітності з податку на додану вартість затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 28 січня 2016 року №21 (зі змінами та доповненнями) зареєстрованого у Міністерстві юстиції України 29.01.2016 за №159/28289, абзацу другого розділу 1 Інструкції про застосування Плану рахунків бухгалтерського обліку активів, капіталу, зобов`язань і господарських операцій підприємств і організацій, затвердженої наказом Міністерства фінансів України від 30.11.1999 № 291, зареєстрованої у Міністерстві юстиції України 21.12.1999 за № 893/4186, п. 5 Положення (стандарту) бухгалтерського обліку 9 «Запаси», затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 20.10.1999 № 246, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 02.11.99 за № 751/4044, у зв`язку з не підтвердженням фактичної наявності задекларованих показників по бухгалтерському рахунку 28 «Товари» у сумі 194 065 425,30 грн, що призвело до невірного визначення від`ємного значення з податку на додану вартість за вересень 2022 року та відповідно до заниження податкового зобов`язання з ПДВ поточного звітного періоду, яке сплачується до державного бюджету (рядок 18 Декларації) в сумі 6 709 917 грн.

Податковим повідомленням - рішенням № 00007280701 від 11.01.2023, зменшено суму бюджетного відшкодування з податку на додану вартість за вересень 2022 року сумі 64 132 грн. та застосовано штрафну санкцію в сумі 6 413 грн.

Так, проведеною перевіркою встановлено порушення Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність» від 16.07.1999 №996-XIV (зі змінами та доповненнями), Закону України «Про зерно та ринок зерна в Україні» від 04.07.2002 №37-IV (зі змінами та доповненнями), Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 24.05.1995 № 88, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 05.06.1995 № 168/704, Порядку заповнення і подання податкової звітності з податку на додану вартість затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 28 січня 2016 року № 21 (зі змінами та доповненнями) зареєстрованого у Міністерстві юстиції України 29.01.2016 за №159/28289, абзацу другого розділу І Інструкції про застосування Плану рахунків бухгалтерського обліку активів, капіталу, зобов`язань і господарських операцій підприємств і організацій, затвердженої наказом Міністерства фінансів України від 30.11.1999 № 291, зареєстрованої у Міністерстві юстиції України 21.12.1999 за № 893/4186, п. 5 Положення (стандарту) бухгалтерського обліку 9 «Запаси», затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 20.10.1999 № 246, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 02.11.99 за № 751/4044, зв`язку з не підтвердженням фактичної наявності задекларованих показників по бухгалтерському рахунку 28 «Товари» у сумі 194 065 425,30 грн, що призвело до невірного визначення від?ємного значення з податку на додану вартість за вересень 2022 року та відповідно до завищення бюджетного відшкодування на суму 64 132 грн.

Відповідно до податкового повідомлення - рішення № 00007290701 від 11.01.2023, зменшено розмір від`ємного значення суми податку на додану вартість, що становить 33 086 492 грн., прийняттю якого слугували порушення Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність» від 16.07.1999 № 996-XIV (зі змінами та доповненнями), Закону України «Про та ринок зерна в Україні» від 04.07.2002 № 37-IV (зі змінами та доповненнями), Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 24.05.1995 № 88, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 05.06.1995 № 168/704, Порядку заповнення і подання податкової звітності з податку на додану вартість затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 28 січня 2016 року (зі змінами та доповненнями) зареєстрованого у Міністерстві юстиції України 29.0 за № 159/28289, абзацу другого розділу І Інструкції про застосування Плану рахунків бухгалтерського обліку активів, капіталу, зобов`язань і господарських операцій підприємств і організацій, затвердженої наказом Міністерства фінансів України від 30.11.1999 № 291, зареєстрованої у Міністерстві юстиції України 21.12.1999 за № 893/4186, п. 5 Положення (стану бухгалтерського обліку 9 «Запаси», затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 20.10.1999 №246, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 02.11.99 за № 751 у зв`язку з не підтвердженням фактичної наявності задекларованих показників по бухгалтерському рахунку 28 «Товари» у сумі 194 065 425,30 грн, що призвело до невірного визначення від`ємного значення податку на додану вартість, що зараховується до складу податкового кредиту наступного звітного періоду по декларації за вересень 2022 року на суму 33 086 492 грн.

Не погоджуючись із прийнятими податковими повідомленнями - рішеннями ТОВ «СДГС ТРЕДІНГ» звернулось зі скаргою до Державної податкової служби України.

Рішенням Державної податкової служби України від 24.03.2023 № 7298/6/99-00-06-01-03-06 скаргу позивача залишено без задоволення, а податкові повідомлення-рішення без змін.

Вважаючи прийняті відповідачем податкові повідомлення-рішення протиправними, позивач звернувся до адміністративного суду з позовом про їх скасування.

Надаючи правову оцінку обставинам у справі, колегія суддів враховує наступне.

Відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів, зокрема, визначає вичерпний перелік податків та зборів, що справляються в Україні, та порядок їх адміністрування, платників податків та зборів, їх права та обов`язки, компетенцію контролюючих органів, повноваження і обов`язки їх посадових осіб під час адміністрування податків, а також відповідальність за порушення податкового законодавства регулює Податковий кодекс України (далі - ПК України).

Відповідно до статті 75 ПК України, контролюючі органи мають право проводити камеральні, документальні (планові або позапланові; виїзні або невиїзні) та фактичні перевірки. Камеральні та документальні перевірки проводяться контролюючими органами в межах їх повноважень виключно у випадках та у порядку, встановлених цим Кодексом, а фактичні перевірки цим Кодексом та іншими законами України, контроль за дотриманням яких покладено на контролюючі органи (пункт 75.1 ПК України).

Документальною перевіркою вважається перевірка, предметом якої є своєчасність, достовірність, повнота нарахування та сплати усіх передбачених цим Кодексом податків та зборів, а також дотримання валютного та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, дотримання роботодавцем законодавства щодо укладення трудового договору, оформлення трудових відносин з працівниками (найманими особами) та яка проводиться на підставі податкових декларацій (розрахунків), фінансової, статистичної та іншої звітності, регістрів податкового та бухгалтерського обліку, ведення яких передбачено законом, первинних документів, які використовуються в бухгалтерському та податковому обліку і пов`язані з нарахуванням і сплатою податків та зборів, виконанням вимог іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, а також отриманих в установленому законодавством порядку контролюючим органом документів та податкової інформації, у тому числі за результатами перевірок інших платників податків. Документальна планова перевірка проводиться відповідно до плану-графіка перевірок (абзаци перший, другий підпункт 75.1.2 пункту 75.1 ПК України).

Згідно з приписами статті 78 ПК України, документальна позапланова перевірка здійснюється за наявності хоча б однієї з таких підстав, зокрема, платником подано декларацію, в якій заявлено до відшкодування з бюджету податок на додану вартість, за наявності підстав для перевірки, визначених у розділі V цього Кодексу, та/або з від`ємним значенням з податку на додану вартість, яке становить більше 100 тис. гривень. Документальна позапланова перевірка з підстав, визначених у цьому підпункті, проводиться виключно щодо законності декларування заявленого до відшкодування з бюджету податку на додану вартість та/або з від`ємного значення з податку на додану вартість, яке становить більше 100 тис. гривень (пункт 78.1.8 ПК України).

Про проведення документальної позапланової перевірки керівник (його заступник або уповноважена особа) контролюючого органу приймає рішення, яке оформлюється наказом. Право на проведення документальної позапланової перевірки платника податків (крім перевірок, передбачених підпунктом 78.1.22 пункту 78.1 цієї статті) надається лише у випадку, коли йому до початку проведення зазначеної перевірки вручено у порядку, визначеному статтею 42 цього Кодексу, копію наказу про проведення документальної позапланової перевірки (пункт 78.4).

Допуск посадових осіб контролюючих органів до проведення документальної позапланової виїзної перевірки здійснюється, згідно зі статтею 81 цього Кодексу. Документальна позапланова невиїзна перевірка здійснюється у порядку, передбаченому статтею 79 цього Кодексу (пункт 78.5).

Порядок оформлення результатів документальної позапланової перевірки встановлено статтею 86 цього Кодексу (пункт 78.8).

Як встановлено судом, Головним управлінням ДПС у Київській області проведено документальну позапланову виїзну перевірку ТОВ «СДСГ ТРЕЙДІНГ» за вересень 2022 року, про що складено Акт перевірки.

Зі змісту вказаного Акта перевірки, на підставі якого контролюючим органом винесено оскаржувані податкові повідомлення-рішення, вбачається встановлення порушення позивачем:

пункту 44.1, пункту 44.3статті 44, пунктів 198.1, 198.2, 198.3, «г» пункту 198.5,198.6 статті 198, п. 200.1, п. 200.2, п. 200.4 ст. 200, ст. 201 Податкового кодексу України, в результаті чого занижено суму податку на додану вартість, що сплачується до державного бюджету у розмірі 6 709917 грн.;

пункту 44.1 статті 44, п. 200.4, пункту 200.7, пункту 200.8, пункту 200.9, пункту 200.14 статті 200 Податкового кодексу України, чим завищено бюджетного відшкодування на рахунок платника у банку в розмірі 64 132 грн.;

пункту 44.1, пункту 44.3 статті 44, пункту198.1, пункту198.2, пункту198.3, «г» пункту 198.5, пункту 198.6 статті 198, пункту 200.1, пункту 200.2, пункту 200.4 статті 200, статті 201 Податкового кодексу України, оскільки позивачем завищено від?ємне значення з податку на додану вартість, що зараховується до складу наступного звітного періоду, на суму 33 086 492 грн.

До таких висновків контролюючий орган дійшов, у зв`язку з непідтвердженням, на його думку відповідними документами фактичного здійснення господарських операцій з Товариством з обмеженою відповідальністю «КІВШОВАТА АГРО» на підставі укладених між позивачем та контрагентом договорів, з огляду на ймовірність нереальності їх здійснення, і, як наслідок невірного визначення від?ємного значення податку на додану вартість, що зараховується до складу податкового кредиту наступного звітного періоду по декларації за вересень 2022 року на суму 33 086 492 грн.

За приписами пункту 44.1 статті 44 ПК України, для цілей оподаткування платники податків зобов`язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов`язаних з визначенням об`єктів оподаткування та/або податкових зобов`язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов`язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством.

Платникам податків забороняється формування показників податкової звітності, митних декларацій на підставі даних, не підтверджених документами, що визначені абзацом першим цього пункту.

Згідно статті 1 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» від 16.07.1999 № 996-XIV, первинним документом є документ, який містить відомості про господарську операцію.

Відповідно до частини першої статті 9 зазначеного Закону, підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи.

Отже, визначальною ознакою господарської операції є те, що вона повинна спричиняти реальні зміни майнового стану платника податків. При цьому вимога щодо реальних змін майнового стану платника податків як обов`язкова ознака господарської операції кореспондує з нормами Податкового кодексу.

Статтею 9 ПК України передбачено, що податок на додану вартість віднесений до загальнодержавних податків.

Згідно з пунктом 201.1 статті 201 ПК України на дату виникнення податкових зобов`язань платник податку зобов`язаний скласти податкову накладну в електронній формі з дотриманням умови щодо реєстрації у порядку, визначеному законодавством, кваліфікованого електронного підпису уповноваженої платником особи та зареєструвати її в Єдиному реєстрі податкових накладних у встановлений цим Кодексом термін.

Відповідно до пункту 187.1 статті 187 ПК України датою виникнення податкових зобов`язань з постачання товарів/послуг вважається дата, яка припадає на податковий період, протягом якого відбувається будь-яка з подій, що сталася раніше:

а) дата зарахування коштів від покупця/замовника на рахунок платника податку в банку/небанківському надавачу платіжних послуг як оплата товарів/послуг, що підлягають постачанню,

б) дата оформлення документа, що засвідчує факт постачання послуг платником податку.

Згідно з абзацами 1 та 2 пункту 201.10 статті 201 ПК України при здійсненні операцій з постачання товарів/послуг платник податку - продавець товарів/послуг зобов`язаний в установлені терміни скласти податкову накладну, зареєструвати її в Єдиному реєстрі податкових накладних та надати покупцю за його вимогою.

Податкова накладна, складена та зареєстрована в Єдиному реєстрі податкових накладних платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, є для покупця таких товарів/послуг підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту.

Відповідно до пункту 200.1 статті 200 ПК України сума податку, що підлягає сплаті (перерахуванню) до Державного бюджету України або бюджетному відшкодуванню, визначається як різниця між сумою податкового зобов`язання звітного (податкового) періоду та сумою податкового кредиту такого звітного (податкового) періоду.

Пунктом 200.4 статті 200 ПК України передбачено, що при від`ємному значенні суми, розрахованої згідно з пунктом 200.1 цієї статті, така сума:

а) враховується у зменшення суми податкового боргу з податку, що виник за попередні звітні (податкові) періоди (у тому числі розстроченого або відстроченого відповідно до цього Кодексу) в частині, що не перевищує суму, обчислену відповідно до пункту 200-1.3 статті 200-1 цього Кодексу на момент отримання контролюючим органом податкової декларації, а в разі відсутності податкового боргу -

б) або підлягає бюджетному відшкодуванню за заявою платника у сумі податку, фактично сплаченій отримувачем товарів/послуг у попередніх та звітному податкових періодах постачальникам таких товарів/послуг або до Державного бюджету України, в частині, що не перевищує суму, обчислену відповідно до пункту 200-1.3 статті 200-1 цього Кодексу на момент отримання контролюючим органом податкової декларації, на поточний рахунок платника податку та/або у рахунок сплати грошових зобов`язань або погашення податкового боргу такого платника податку з інших платежів, що сплачуються до державного бюджету;

в) та/або зараховується до складу податкового кредиту наступного звітного (податкового) періоду.

Відповідно до пункту 202.1 статті 202 Податкового кодексу звітним (податковим) періодом є один календарний місяць.

Отже, різниця між сумою податкового зобов`язання та сумою податкового кредиту визначається в межах кожного звітного (податкового) періоду, яким для податку на додану вартість є один календарний місяць.

При цьому, якщо за попередні звітні (податкові) періоди формувалось від`ємне значення суми, платник податків мав право зарахувати таку суму до складу податкового кредиту наступного звітного (податкового) періоду.

Згідно з підпунктом 14.1.181 пункту 14.1 статті 14 ПК України податковий кредит сума, на яку платник податку на додану вартість має право зменшити податкове зобов`язання звітного (податкового) періоду, визначена згідно з розділом V цього Кодексу.

Пунктом 198.1 статті 198 ПК України визначено, до податкового кредиту відносяться суми податку, сплачені/нараховані у разі здійснення операцій з:

а) придбання або виготовлення товарів та послуг;

б) придбання (будівництво, спорудження, створення) необоротних активів (у тому числі у зв`язку з придбанням та/або ввезенням таких активів як внесок до статутного фонду та/або при передачі таких активів на баланс платника податку, уповноваженого вести облік результатів спільної діяльності);

в) отримання послуг, наданих нерезидентом на митній території України, та в разі отримання послуг, місцем постачання яких є митна територія України;

г) ввезення необоротних активів на митну територію України за договорами оперативного або фінансового лізингу;

ґ) ввезення товарів та/або необоротних активів на митну територію України.

Відповідно до пункту 198.3 статті 198 ПК України податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг та складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв`язку з:

- придбанням або виготовленням товарів та наданням послуг;

- придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи);

- ввезенням товарів та/або необоротних активів на митну територію України.

Нарахування податкового кредиту здійснюється незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах провадження господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Положеннями пункту 198.6 статті 198 ПК України передбачено, що не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв`язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені зареєстрованими в Єдиному реєстрі податкових накладних податковими накладними/розрахунками коригування до таких податкових накладних чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу.

Пунктом 54.1 статті 54 ПК України передбачено, що крім випадків, передбачених податковим законодавством, платник податків самостійно обчислює суму податкового та/або грошового зобов`язання та/або пені, яку зазначає у податковій (митній) декларації або уточнюючому розрахунку, що подається контролюючому органу у строки, встановлені цим Кодексом. Така сума грошового зобов`язання та/або пені вважається узгодженою.

Контролюючий орган зобов`язаний самостійно визначити суму грошових зобов`язань, зменшення (збільшення) суми бюджетного відшкодування та/або зменшення (збільшення) від`ємного значення об`єкта оподаткування податком на прибуток або від`ємного значення суми податку на додану вартість платника податків, передбачених цим Кодексом або іншим законодавством, або зменшення суми податку на доходи фізичних осіб, задекларовану до повернення з бюджету у зв`язку із використанням платником податку права на податкову знижку, якщо, зокрема дані перевірок результатів діяльності платника податків, крім електронної перевірки, свідчать про заниження або завищення суми його податкових зобов`язань та/або іншого зобов`язання, контроль за сплатою якого покладено на контролюючі органи, суми бюджетного відшкодування та/або від`ємного значення об`єкта оподаткування податком на прибуток або від`ємного значення суми податку на додану вартість платника податків, або завищення суми податку на доходи фізичних осіб, що підлягає поверненню з бюджету у зв`язку із використанням платником податку права на податкову знижку, заявлених у податкових (митних) деклараціях, уточнюючих розрахунках (підпункт 54.3.2 пункту 54.3 статті 54 ПК України).

Згідно з пунктом 58.1 статті 58 ПК України контролюючий орган надсилає (вручає) платнику податків податкове повідомлення-рішення, якщо сума грошового зобов`язання платника податків, передбаченого податковим або іншим законодавством, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, розраховується контролюючим органом відповідно до статті 54 цього Кодексу (крім декларування товарів, передбаченого для громадян) або якщо за результатами перевірки контролюючим органом встановлено факт: невідповідності суми бюджетного відшкодування сумі, заявленій у податковій декларації; завищення розміру задекларованого від`ємного значення об`єкта оподаткування податком на прибуток або від`ємного значення суми податку на додану вартість, розрахованої платником податків відповідно до розділу V цього Кодексу; заниження або завищення суми податкових зобов`язань, заявленої у податковій (митній) декларації, або суми податкового кредиту, заявленої у податковій декларації з податку на додану вартість, крім випадків, коли зазначене заниження або завищення враховано при винесенні інших податкових повідомлень-рішень за результатами перевірки; завищення сум податку на доходи фізичних осіб, що підлягає поверненню з бюджету, заявлених у податкових деклараціях, зокрема при використанні права на податкову знижку відповідно до розділу IV цього Кодексу; наявності помилок при визначенні обов`язкових реквізитів податкової накладної та/або відсутності реєстрації податкової накладної та/або розрахунку коригування до податкової накладної протягом граничних строків, передбачених цим Кодексом.

За приписами частини першої статті 3 Господарського кодексу України під господарською діяльністю у цьому Кодексі розуміється діяльність суб`єктів господарювання у сфері суспільного виробництва, спрямована на виготовлення та реалізацію продукції, виконання робіт чи надання послуг вартісного характеру, що мають цінову визначеність.

Розумна економічна причина (ділова мета) причина, яка може бути наявна лише за умови, що платник податків має намір одержати економічний ефект у результаті господарської діяльності.

Зокрема, на необґрунтованість податкової вигоди (тобто безпідставне зменшення сум податкових зобов`язань до сплати в бюджет, отримання бюджетного відшкодування тощо) можуть також вказувати, підтверджені належними доказами доводи податкового органу, щодо відсутності первинних документів; обліку з метою оподаткування тільки тих господарських операцій, які безпосередньо пов`язані із фактом виникнення податкової вигоди якщо для цього виду діяльності також потрібне здійснення й облік інших господарських операцій; здійснення операцій з товаром, що не вироблявся або не міг бути вироблений в обсязі, зазначеному платником податків у документах обліку; відсутність основних засобів та виробничих потужностей для досягнення результатів позитивної підприємницької, економічної діяльності; неможливості реального здійснення платником податків зазначених операцій з урахуванням часу, місця знаходження майна або обсягу матеріальних ресурсів, економічно необхідних для виробництва товарів, виконання робіт або послуг, нездійснення особою, яка значиться виробником товару, підприємницької діяльності.

При цьому наявність формально оформлених (складених) первинних документів та/або сплати грошових коштів не може слугувати підставою для формування даних податкового обліку за відсутності факту придбання відповідного активу.

Водночас, сама собою наявність або відсутність окремих документів, а також недоліки в їх оформленні не можуть бути підставою для висновку про відсутність господарської операції та відмови у формуванні витрат, якщо з інших даних вбачаються зміни в структурі активів та зобов`язань, власному капіталі платника у зв`язку з його господарською діяльністю.

Довести правомірність своїх дій чи бездіяльності відповідно до принципу офіційності в адміністративному судочинстві зобов`язаний суб`єкт владних повноважень.

Втім, згідно з принципом змагальності, суб`єкт господарювання має спростувати доводи суб`єкта владних повноважень, якщо заперечує їх обґрунтованість

При цьому норми податкового законодавства не ставлять у залежність достовірність даних податкового обліку платника податків від дотримання податкової дисципліни його контрагентами, якщо цей платник (покупець) мав реальні витрати у зв`язку з придбанням товарів (робіт, послуг), призначених для використання у його господарській діяльності. Порушення певними постачальниками товару (робіт, послуг) у ланцюгу постачання вимог податкового законодавства чи правил ведення господарської діяльності не може бути підставою для висновку про порушення покупцем товару (робіт, послуг) вимог закону щодо формування об`єкта оподаткування податком на прибуток, витрат та податкового кредиту, тому платник податків (покупець товарів (робіт, послуг)) не повинен зазнавати негативних наслідків, зокрема у вигляді позбавлення права на формування витрат та податкового кредиту, за можливу неправомірну діяльність його контрагентів за умови, якщо судом не встановлено фактів, які свідчать про обізнаність платника податків щодо такої поведінки контрагентів та узгодженість дій між ними.

Судом встановлено, що ТОВ «СДГС ТРЕЙДІНГ» у межах здійснення господарської діяльності придбавало сільськогосподарську продукцію у період з січня 2021 року по вересень 2022 року на загальну суму 161 530 236 грн., у тому числі ПДВ в сумі 26 921 706 грн. Суму сплаченого ПДВ позивач включав до податкового кредиту, що формувало від`ємне значення, яке зараховувалось до складу податкового кредиту наступних періодів.

Відповідно до договорів зберігання, укладених позивачем із товариством з обмеженою відповідальністю «КІВШОВАТА АГРО» (код ЄДРПОУ: 35325532) придбана сільськогосподарська продукція перед експортуванням зберігалася на елеваторі, що належить контрагенту. Зокрема, були укладені такі договори:

- договір складського зберігання №1/ЗОК від 09.07.2020 (зберігання пшениці та кукурудзи);

- договір складського зберігання №13/ЗОК від 21.07.2021 (зберігання кукурудзи);

- договір складського зберігання №12/ЗОК від 24.09.2021 (зберігання пшениці);

- договір складського зберігання №1/ЗОК від 06.12.2022 (зберігання пшениці);

- договір складського зберігання №2/ЗОК від 06.12.2022 (зберігання кукурудзи)(далі разом - «Договори зберігання»).

Відповідно до п. 1.1 Договорів зберігання, ТОВ «КІВШОВАТА АГРО», як зберігач, зобов`язується здійснити приймання, доробку, сушку, зберігання та відвантаження зернових та олійних культур, передані йому позивачем як поклажодавцем.

ТОВ «СДГС ТРЕЙДІНГ» здійснило оплату послуг за Договорами зберігання за період з 01.01.2021 по 30.09.2022 на загальну суму 29 230 121,52 грн., зокрема ПДВ в сумі 4 871686,92 грн., що підтверджується платіжними інструкціями за відповідний період. Суму сплаченого ПДВ ТОВ «СДГС ТРЕЙДІНГ» віднесло до податкового кредиту Факт приймання-передачі послуг за Договорами зберігання підтверджується Актами наданих послуг за період з 01.01.2021 по 30.09.2022. Зазначена обставина не заперечується відповідачем.

Оскільки позивач є експортером аграрної продукції, протягом 2021-2022 років відповідно до пункту 200.4 ст. 200 ПК України здійснювалось накопичення податкового кредиту, тобто, від`ємне значення зараховувалось до складу податкового кредиту наступного звітного (податкового) періоду.

Так, відповідно до підпунктів 3.6, 3.8 пункту 3 наказу Міністерства фінансів України від 10.01.2007 №2 «Про затвердження Методичних рекомендацій з бухгалтерського обліку запасів» (далі - Наказ №2), приймання та оприбуткування запасів, які надійшли від постачальників або від переробників з переробки на стороні, оформлюється товарно-транспортною накладною з використанням штампу (позначення) про оприбуткування або прибутковим ордером.

Якщо запаси надійшли на підприємство без товаросупроводжувальних документів, то складається акт про приймання матеріалів або комерційний акт (у разі, якщо такі запаси надійшли залізницею). Для зберігачів зерна встановлено спеціальне законодавство щодо обліку зерна.

Наказом Міністерства аграрної політики України від 27.06.2003 № 198 затверджено Положення про обіг складських документів на зерно (далі - Наказ № 198), відповідно до якого встановлені наступні терміни та визначення: базисні кондиції для приймання зерна на зберігання та в заставу - показники якості зерна (вологість, вміст смітної домішки і т. ін.), установлені діючою нормативною документацією; базисні кондиції зерна, яке надходить для переробки, - показники якості зерна, які забезпечують виробництво стандартної продукції відповідно до діючої нормативної документації; обмежувальні кондиції - обумовлені договором показники якості зерна, що дають змогу його тимчасово зберігати, а після відповідної доробки - забезпечити його тривале зберігання; власники зерна - фізичні та юридичні особи незалежно від форм власності і підпорядкування, яким належить зерно на праві власності, а також держава в особі Кабінету Міністрів України або уповноважених ним органів у разі переходу до неї права власності на зерно; фізична маса зерна - фактична маса зерна, що визначена на відповідних вагах, за його якістю; залікова маса зерна - фізична маса зерна (крім кукурудзи в качанах), зменшена на розрахункову величину маси відхилень показників якості від базисних кондицій; партія зерна - певна кількість одного виду та однієї якості зерна, яке приймається або відпускається з одного силосу чи складу однією транспортною одиницею.

Відповідно до підпункту 1.1 розділу 1 Наказу № 198 складськими документами на зерно є складська квитанція, просте та подвійне складські свідоцтва (далі - складські документи).

Облік надходження, використання бланків складських документів здійснюються державним підприємством «Держреєстри України» в електронному вигляді в Реєстрі складських документів на зерно. Другі примірники виданих зерновим складом складських документів на зерно та невикористані бланки складських документів на зерно зберігаються на зерновому складі. Внесення до Реєстру складських документів на зерно інформації про використання бланків складських документів здійснюється відповідно до вимог та порядку, які визначаються Кабінетом Міністрів України у відповідності до положень статті 45 Закону України «Про зерно та ринок зерна в Україні» (пункт 1.5 Наказу №198).

Згідно пункту 1.8 Наказу № 198 зерновий склад зобов`язаний виписувати окремо складські документи на зерно для партій зерна, що належать різним товарним класам, відповідно до державних стандартів.

Пунктом 1.14 Наказу № 198 визначено, що у складських документах на зерно мають бути зазначені всі відомості (реквізити), передбачені формами складських документів на зерно, підписані уповноваженими представниками зернового складу. Складська квитанція підписується також завідувачем лабораторії зернового складу.

Відповідно до пункту 1.16 Наказу № 198 якщо зерно приймається на зберігання зі знеособленням, то в складському свідоцтві на зерно, в тому числі в обох частинах подвійного складського свідоцтва на зерно, робиться відповідний запис.

Пунктом 1.19 Наказу № 198 встановлено, що після заповнення реквізитів складського документа на зерно, реєстрації його у Реєстрі складських документів на зерно з присвоєнням порядкового номера, один примірник оригіналу заповненого бланка складського документа передається поклажодавцеві або уповноваженій ним особі, а другий залишається на складі.

Відповідно до Наказу Міністерства фінансів України від 24.05.1995 № 88 «Про затвердження Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку», зареєстровано в Міністерстві юстиції України від 05.06.1995 за № 168/704, первинні документи - це документи, створені у письмовій або електронній формі, які містять відомості про господарські операції, включаючи розпорядження та дозволи адміністрації (власника) на їх проведення; господарські операції - це факти підприємницької та іншої діяльності, що впливають на стан майна, капіталу, зобов`язань і фінансових результатів.

Підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи. Якщо правилами документообігу підприємства передбачена можливість відображення господарської операції, щодо якої на момент закінчення складання облікових регістрів бухгалтерського обліку за звітний період від контрагента у терміни, встановлені законодавством, не отримано первинного документа, підставою для перенесення інформації про таку господарську операцію до облікових регістрів бухгалтерського обліку є належним чином оформлений внутрішній первинний документ (акт), складений посадовою особою, відповідальною за приймання-відпуск товарно-матеріальних цінностей, робіт і послуг.

Господарські операції, наведені у внутрішньому первинному документі (акті), оцінюються в порядку, визначеному національними положеннями (стандартами) бухгалтерського обліку або міжнародними стандартами фінансової звітності.

Вимогами підпункту 14.1.36 пункту 14.1 статті 14 Податкового кодексу України передбачено, що господарська діяльність - діяльність особи, що пов`язана з виробництвом (виготовленням) та/або реалізацією товарів, виконанням робіт, наданням послуг, спрямована на отримання доходу і проводиться такою особою самостійно та/або через свої відокремлені підрозділи, а також через будь-яку іншу особу, що діє на користь першої особи, зокрема за договорами комісії, доручення та агентськими договорами.

Відповідно до частини першої статті 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи.

Частина друга статті 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» визначає, що первинні та зведені облікові документи можуть бути складені на паперових або машинних носіях і повинні мати такі обов`язкові реквізити: назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Водночас особливості порядку прийому та обігу зерна регулюються Законом України «Про зерно та ринок зерна в Україні» 04.07.2002 №37-ІV (далі - Закон №37-ІV).

Статтею 24 Закону №37-ІVвизначено, що зерно підлягає зберіганню у зернових складах. Власники зерна мають право укладати договори складського зберігання зерна на зберігання зерна у зернових складах з отриманням складських документів на зерно, а також зберігати зерно у власних зерносховищах. При прийманні зерна на зберігання зерновий склад зобов`язаний здійснити аналіз його якості. Видача зерна володільцеві складського документа на зерно здійснюється в обмін на виписані на це зерно складські документи. Кожна із сторін договору складського зберігання зерна при відвантаженні зерна має право вимагати перевірки його якості. Витрати, пов`язані із проведенням аналізу його якості, несе сторона, що зажадала його перевірки.

Згідно статті 25 Закону №37-ІVзерновий склад є складом загального користування і зобов`язаний приймати на зберігання зерно від будь-якої особи.

Стаття 26 Закону №37-ІV визначає, що за договором складського зберігання зерна зерновий склад зобов`язується за плату зберігати зерно, що передане йому суб`єктом ринку зерна. Договір складського зберігання зерна укладається в письмовій формі, що підтверджується видачею власнику зерна складського документа. Відповідно до статті 37 Закону №37-ІV зерновий склад на підтвердження прийняття зерна видає один із таких документів: подвійне складське свідоцтво; просте складське свідоцтво; складську квитанцію.

Складський документ на зерно виписується після передачі зерна на зберігання не пізніше наступного робочого дня. Після заповнення обов`язкових реквізитів простого або подвійного складського свідоцтва на зерно, реєстрації їх у реєстрі з присвоєнням порядкового номера заповнений бланк простого або подвійного складського свідоцтва на зерно передається особі, яка здала зерно на зберігання.

Згідно із Актом перевірки у відповідь на запит контролюючого органу від 08.12.2022 № 30785/6/10-36-07-01-06 Державне підприємство «Держреєстри України» як адміністратор основного реєстру складських документів на зерно та зерна, прийнятого на зберігання, відповіддю за вих. № 999 від 09.12.2023 поінформувало податковий орган про зареєстровані складські документи позивача та ТОВ «КІВШОВАТА АГРО» за період з 01.01.2023 по 09.12.2022, зокрема, що такі документи зареєстровані у реєстрі лише 06.12.2022. Внаслідок чого відповідачем зроблено висновок неможливість підтвердження реальності операцій та реалізації товарів іншим (невстановленим) особам.

Проте, як встановлено судом першої інстанції, приймання на облік і наступний продаж зерна, здійснювався позивачем за фізичною вагою, що підтверджується даними інвентаризації товариства, та спростовує висновки податкового органу про те, що складський документ є первинним документом, яким підтверджується реальність операцій із зерном.

Так, на підтвердження правомірності формування від`ємного значення з ПДВ у сумі 33 086 492 гри ТОВ «СДГС ТРЕЙДІНГ» надано первинні та інші документи щодо придбання сільськогосподарської продукції, а також її подальшого зберігання у ТОВ «КІВШОВАТА АГРО».

Підтвердження реальності господарських операцій з придбання сільськогосподарської продукції на загальну суму 161 530 236 грн., у тому числі ПДВ у сумі 26 921 706 грн., а також послуг зберігання за період з 01.01.2021 по 30.09.2022 на загальну суму 29 230 121,52 грн., зокрема, ПДВ у сумі 4 871 686,92 грн., підтверджується наступними документами:

1) договорами поставки з додатками (специфікаціями) та додатковими угодами, укладені між ТОВ «СДГС ТРЕЙДІНГ» та постачальниками с/г продукції;

2) видатковими накладними, що підтверджують факт поставки с/г продукції постачальників та її отримання ТОВ «СДГС ТРЕЙДІНГ» ;

3) платіжними дорученнями, що підтверджують оплату товару ТОВ «СДГС ТРЕЙДІНГ» на користь постачальників с/г продукції;

4) податковими накладними, що були зареєстровані постачальниками с/г продукції передані ТОВ «СДГС ТРЕЙДІНГ» ;

5) аграрні розписки від постачальників с/г продукції, укладені в нотаріальній формі, що засвідчують зобов`язання постачальників здійснити поставку товару на користь ТОВ «СДГС ТРЕЙДІНГ» ;

6) товарно-транспортними накладними, що підтверджують рух товару від постачальників продукції до елеватору ТОВ «КІВШОВАТА АГРО»;

7) тристоронніми актами-приймання передачі зерна, що підписані ТОВ «СДГС ТРЕЙДІНГ», постачальниками с/г продукції та елеватором ТОВ «КІВШОВАТА АГРО»;

8) договорами зберігання, укладеними ТОВ «СДГС ТРЕЙДІНГ» та елеватором ТОВ «КІВШОВАТА ГРО»;

9) актами наданих послуг, що підтверджують приймання товару ТОВ «КІВШОВАТА АГРО» за період з 01.01.2021 по 30.09.2022;

10) актами наданих послуг, що підтверджують надання послуг зберігання товару ТОВ КІВШОВАТА АГРО» за період з 01.01.2021 по 30.09.2022;

11) актами наданих послуг, що підтверджують надання послуг відвантаження товару покупцям ТОВ «СДГС ТРЕЙДІНГ» за період з 01.01.2021 по 30.09.2022;

12) платіжними інструкціями, що підтверджують оплату Товариством послуг за Договорами зберігання на користь ТОВ «КІВШОВАТА АГРО»;

13) податкові накладні, що були зареєстровані елеватором ТОВ «КІВШОВАТА АГРО» та передані позивачу;

14) складські квитанції, що підтверджують отримання та реєстрацію товару елеватором ТОВ «КІВШОВАТА АГРО».

Надані позивачем договори та додатки до них, акти наданих послуг оформлені з дотриманням вимог бухгалтерського обліку та податкового законодавства, містять необхідні для цілей оподаткування відомості про зміст та обсяг господарських операцій.

Колегія суддів відхиляє твердження відповідача про вибуття у ТОВ «СДГС ТРЕЙДІНГ» зерна кукурудзи в сумі 8 057 443, 83 грн., без її фактичного відображення у бухгалтерському та податковому обліку. Що, на думку відповідача, призвело до невиконання податкового обов`язку позивачем, та неправильного визначення від`ємного значення з податку на додану вартість, та ставить під сумнів реальність фінансово-господарських операцій між позивачем та ТОВ «КІВШОВАТА АГРО».

Так, суд першої інстанції дійшов вірного висновку, що саме ТОВ «КІВШОВАТА АГРО», як зберігач за договором, відповідальний за прийняття на зберігання зерна, а не позивач у справі, який за договорами зберігання є поклажодателем.

Крім того, позивачем подано до суду апеляційної інстанції додаткові пояснення, в яких зазначено, що відповідно до п. 3.1.6 Договору складського зберігання № 1/ЗОК від 09.07.2020, що укладений між позивачем та ТОВ «КІВШОВАТА АГРО», Зберігач зобов`язаний повернути Товар (його частину) Поклажодавцеві за першою вимогою останнього.

Так, у зв`язку з потенційним продажом продукції позивач на початку червня 2021 року звернувся до ТОВ «КІВШОВАТА АГРО» з вимогою від 09.06.2021 за вих. № 3/2021 щодо повернення кукурудзи врожаю 2020 року.

Проте, ТОВ «КІВШОВАТА АГРО» повідомило позивача, що 02.07.2021 на елеваторі була проведена інвентаризація, за результатами якої виявлено нестачу зерна кукурудзи у кількості 817,282 тон, що належить позивачу.

У зв`язку з встановленням вищезазначеного факту, позивач повідомляє суд, що ТОВ «КІВШОВАТА АГРО» звернулося до Білоцерківського районного управління Національної поліції в Київській області із заявою про вчинення кримінального правопорушення від 03.11.2021 за вих. № 177.

На підставі вищезазначеної заяви відкрито кримінальне провадження №12021111030002720 від 05.11.2021 за попередньою правовою кваліфікацією за ч. 1 ст. 191 Кримінального кодексу України. Відповідно до витягу з реєстру досудових розслідувань від 03.02.2023 зазначено, що у період часу з 09.07.2020 по 02.07.2021 ОСОБА_1 будучи матеріально відповідальною особою за товарно-матеріальні цінності, що зберігаються на елеваторі ТОВ «КІВШОВАТА АГРО» привласнив та розтратив ввірене йому майно, належне ТОВ «СДГС Трейдинг» та ТОВ «Агросвіт Фарм».

Наразі, вказує, що в межах кримінального провадження №12021111030002720 здійснюється досудове розслідування та проводяться слідчі дії. Відповідно до листа від 09.01.2024 за вих. № 50-326вих24 хід досудового розслідування у кримінальному провадженні №12021111030002720 взято на особистий контроль В.о. обов`язків керівника Білоцерківської окружної прокуратури Чмихала Ігоря.

Окремо повідомляє суд, що позивач не заявляв вимоги до ТОВ «КІВШОВАТА АГРО» щодо відшкодування збитків, з огляду триваюче досудове розслідування у кримінальному провадженні №12021111030002720.

При цьому, колегія суддів зауважує, що обов`язок щодо складання та реєстрації складських документів є обов`язком ТОВ «КІВШОВАТА АГРО», як зберігача продукції, а не ТОВ «СДГС ТРЕЙДІНГ».

Крім того, згідно з пунктом 24 статті 1 «Про зерно та ринок зерна в Україні» від 04.07.2002 № 37-IV (зі змінами та доповненнями) складські документи на зерно - це товаророзпорядчі документи, що видаються зерновим складом власнику як підтвердження прийняття зерна на зберігання та посвідчення наявності зерна і зобов`язання зернового складу повернути його володільцеві такого документа, проте ці документи не є первинними та не можуть вважатись доказами на підтвердження реальності вчинених господарських операцій.

Також матеріалами справи підтверджується, що відповідно до наказу № 0112/20221 від 01.12.2022 на виконання Вимоги ДПС «Про проведення інвентаризації» від 01.12.2022 за вих. № 30077/6/10-36-07-01-06, позивачем здійснено інвентаризацію залишків товару на елеваторі ТОВ «КІВШОВАТА АГРО», що закріплене інвентаризаційними описами, №7 від 01.12.2022, № 8 від 01.12.2022, № 10 від 05.12.2022, які підписані, у тому числі, і особами, які проводили перевірку, чим додатково підтверджується реальність господарських операцій зі зберігання товару, наданих ТОВ «КІВШОВАТА АГРО».

При цьому, колегія суддів зауважує, що відповідачем не було здійснено аналізу господарських операцій з придбання ТОВ «СДГС ТРЕЙДІНГ» сільськогосподарської продукції на загальну суму 161 530 236 грн., у тому числі ПДВ в сумі 26 921 706 грн.

Разом з тим, із матеріалів справи вбачається, що позивачем здійснювався експорт сільськогосподарської продукції, що підтверджується експортними контрактами; товарно-транспортними накладними, що підтверджують перевезення сільськогосподарської продукції автомобільним транспортом до терміналу морського порту; залізничними накладними, що підтверджують транспортування сільськогосподарської продукції залізничним транспортом; вантажно-митними деклараціями; виписками по банківському рахунку, що підтверджують оплату вартості сільськогосподарської продукції від покупців-нерезидентів.

Таким чином, судом першої інстанції вірно зауважено, що в результаті зазначених господарських операцій також документально підтверджується зміна власного капіталу позивача, вартість наданих послуг за договорами зберігання була ним оплачена. Господарські операції зі зберігання сільськогосподарської продукції мають (економічну мету та пов`язані з господарською діяльністю Товариства, оскільки здійснення оптової торгівлі сільськогосподарською продукцією передбачає необхідність залучення складів (елеваторів) з метою збереження якісних характеристик продукції.

Із матеріалів справи також вбачається, відповідачем була проведена документальна позапланова виїзна перевірка позивача щодо декларування від?ємного значення ПДВ за червень 2022 року, результати якої оформлені Актом перевірки №9706/10-36-07-03-14/42142537 від 07.10.2022. Зокрема, ТОВ «СДГС ТРЕЙДІНГ» відображено у рядку 21 декларації суму від`ємного значення, що зараховується до складу податкового кредиту наступного звітного періоду, в сумі 31 661 555 грн. За результатами зазначеної перевірки контролюючим органом зроблений висновок про завищення суб`єктом господарювання від`ємного значення різниці між сумою податкових зобов`язань та податкового кредиту з ПДВ лише на суму 3 865 грн.

Отже, правомірність формування від`ємного значення в сумі 31 657 690 грн. у червні 2022 року за попередні періоди було підтверджене податковим органом. Проте відповідачем та не наведено обґрунтування у зв`язку з чим, за один і той же період накопичення податкового кредиту контролюючий орган дійшов протилежних висновків про нереальність господарських операцій ТОВ «СДГС ТРЕЙДІНГ» за 2021-2022 роки.

Також, відповідачем не наведено переконливих доводів, що ґрунтуються на об`єктивній інформації та спростовують факти господарської діяльності, засвідчені вказаними документами, а також не надано будь-яких доказів на підтвердження того, що відомості, які містяться в цих документах, є неповними, недостовірними та/або суперечливими.

Колегія суддів вважає, що відповідачем не надано суду належних доказів на підтвердження недобросовісності позивача як платника податків його контрагента, не наведено будь-яких доводів щодо здійснення розглядуваних операцій за відсутності розумних економічних причин (ділової мети) та наміру одержати економічний ефект тощо.

Таким чином, колегія суддів вважає, що податковий орган, приймаючи оскаржувані податкові повідомлення-рішення, винесені на підставі висновків викладених у акті документальної позапланової виїзної перевірки діяв необґрунтовано, у зв`язку з чим у суду наявні підстави прийти до висновку про протиправність оскаржуваного податкового повідомлення-рішення та наявність підстав для його скасування.

При цьому, слід зазначити, що контролюючим органом не було проведено зустрічної звірки контрагента позивача відповідно до положень п. 73.5 ст. 75 ПК України, яка визначає, що з метою отримання податкової інформації, необхідної у зв`язку з проведенням перевірок, контролюючі органи мають право здійснювати зустрічні звірки даних суб`єктів господарювання щодо платника податків. Під час зустрічної звірки: здійснюється зіставлення даних, отриманих від платників податків та інших суб`єктів інформаційних відносин, з метою документального підтвердження господарських відносин з платником податків та зборів, а також підтвердження відносин, виду, обсягу і якості операцій та розрахунків, що здійснювалися між ними, для з`ясування повноти їх відображення в обліку платника податків; забезпечується отримання податкової інформації, необхідної для визначення відповідності умов контрольованої операції принципу "витягнутої руки" у випадках, передбачених підпунктом 39.5.2.13 підпункту 39.5.2 пункту 39.5 статті 39 цього Кодексу. Під час проведення зустрічної звірки з`ясовуються лише питання, зазначені у письмовому запиті контролюючого органу на проведення зустрічної звірки.

Водночас, наявні у матеріалах справи первинні документи, підтверджують факт придбання позивачем товару та його зберігання з метою його подальшого використання у господарській діяльності.

На підставі вищенаведеного, виходячи з меж заявлених позовних вимог, системного аналізу положень законодавства України та доказів, наявних у матеріалах справи, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про те, що адміністративний позов підлягає задоволенню.

Згідно ч. 1 статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

Всі наведені апелянтом доводи не спростовують вірних висновків суду першої інстанції.

Враховуючи вищевикладене, колегія суддів дійшла висновку, що судом першої інстанції було правильно встановлено фактичні обставини справи, надано належну оцінку дослідженим доказам, правильно застосовано норми матеріального та процесуального права, а тому підстави для його скасування відсутні.

Відповідно до статті 316 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Керуючись ст. ст. 243, 246, 308, 315, 316, 321, 325, 329, 331 КАС України суд,

ПОСТАНОВИВ :

Апеляційну скаргу Головного управління ДПС у Київській області - залишити без задоволення.

Рішення Київського окружного адміністративного суду від 01 листопада 2023 року - залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена безпосередньо до адміністративного суду касаційної інстанції в порядку і строки, встановлені статтями 329, 331 КАС України.

Повний текст постанови виготовлено 28 травня 2024 року.

Головуючий суддя: В.В. Файдюк

Судді: Л.В. Губська

Є.І. Мєзєнцев