Рішення

від 15.05.2024 по справі 906/1321/23

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЖИТОМИРСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЖИТОМИРСЬКОЇ ОБЛАСТІ

майдан Путятинський, 3/65, м. Житомир, 10002, тел. (0412) 48 16 20,

e-mail: inbox@zt.arbitr.gov.ua, web: https://zt.arbitr.gov.ua,

код ЄДРПОУ 03499916

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"15" травня 2024 р. м. Житомир Справа № 906/1321/23

Господарський суд Житомирської області у складі:

судді Вельмакіної Т.М.

секретар судового засідання: Бондарчук А.І.

за участю представників сторін:

від позивача: не прибув;

від відповідача1: не прибув;

від відповідача2: не прибув,

прокурор: Ільченко П.Л. - службове посвідчення №071249 від 01.03.2023,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Житомирі справу

за позовом В.о. керівника Бердичівської окружної прокуратури в інтересах держави в особі Бердичівської міської ради Житомирської області

до 1. Товариства з обмеженою відповідальністю "Енергія України"

2. Комунального некомерційного підприємства "Бердичівська центральна міська лікарня" Бердичівської міської ради

про визнання недійсними додаткових угод до договору про закупівлю та стягнення грошових коштів, сплачених за непоставлений товар на суму 378907,21 грн

Керівник Бердичівської окружноїпрокуратури в інтересах держави в особі Бердичівської міської ради звернувся до суду з позовом, згідно якого (з урахуванням клопотання від 02.11.2023 про виправлення описки у позовній заяві) просить:

- визнати недійсною додаткову угоду №4 від 28.01.2021 до договору №771-20 від 29.12.2020, укладену між КНП "Бердичівська міська лікарня" Бердичівської міської ради та Товариством з обмеженою відповідальністю "Енергія України";

- визнати недійсною додаткову угоду №5 від 28.01.2021 до договору №771-20 від 29.12.2020, укладену між КНП "Бердичівська міська лікарня" Бердичівської міської ради та Товариством з обмеженою відповідальністю "Енергія України";

- визнати недійсною додаткову угоду №6 від 29.01.2021 до договору №771-20 від 29.12.2020, укладену між КНП "Бердичівська міська лікарня" Бердичівської міської ради та Товариством з обмеженою відповідальністю "Енергія України";

- визнати недійсною додаткову угоду №9 від 11.05.2021 до договору №771-20 від 29.12.2020, укладену між КНП "Бердичівська міська лікарня" Бердичівської міської ради та Товариством з обмеженою відповідальністю "Енергія України";

- стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Енергія України" на користь Бердичівської міської ради 378907,21 гр, сплачених за непоставлений товар за договором про постачання (закупівлю) природного газу №771-20 від 29.12.2021;

- стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Енергія України" на користь Житомирської обласної прокуратури сплачений судовий збір.

Ухвалою від 04.10.2023 суд відкрив провадження у справі за правилами загального позовного провадження.

Ухвалою від 02.11.2023 суд відклав підготовче засідання на 04.12.2023, у зв`язку з тим, що строк для надання відзиву на позовну заяву не сплинув та на час судового засідання на адресу суду вказані прокурором документи не надходили.

02.11.2023 через систему "Електронний суд" від Бердичівської окружної прокуратури надійшло клопотання про виправлення описки у позовній заяві, у якому останній вказує про необхідність замінити по тексту позовної заяви словосполучення "електричної енергії" на "природний газ".

Ухвалою від 04.12.2023 суд зупинив провадження у справі до закінчення перегляду в касаційному порядку Великою Палатою Верховного Суду справи №922/2321/22.

Ухвалою від 23.02.2024 суд поновив провадження у справі, продовжив строк підготовчого провадження на 30 днів та призначив підготовче засідання для розгляду справи на 25.03.2024.

Ухвалою від 25.03.2024 суд закрив підготовче провадження та призначив справу №906/1321/23 до судового розгляду по суті на 17.04.2024.

15.04.2024 до суду, із довідкою про причини повернення, де вказано "за закінченням терміну зберігання", повернулася копія ухвали суду від 23.02.2024, яка направлялася відповідачу-1.

З метою перевірки інформації про актуальні дані Товариства з обмеженою відповідальністю "Енергія України" (код ЄДРПОУ 34528630), 17.04.2024 суд здійснив запит та роздрукував витяг з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, відповідно до якого місцезнаходженням юридичної особи є: 01135, м. Київ, вул. Жилянська, 97, літера 3.

Ухвалою від 17.04.2024, зважаючи на те, що направлена на адресу відповідача-1 копія ухвали суду повернулася без вручення адресату, з метою повного та всебічного розгляду справи, дотримання принципу рівності учасників процесу перед законом і судом, сприяння учасникам судового процесу в реалізації ними процесуальних прав, забезпечення принципів змагальності сторін, суд відклав розгляд справи по суті на 15.05.2024.

В судовому засіданні 15.05.2024 прокурор позовні вимоги підтримав у повному обсязі з підстав, викладених у позовній заяві, з урахуванням клопотання про виправлення описки.

Представники позивача та відповідачів в судове засідання не з`явились, про причини неявки суд не повідомили. Суд встановив, що ухвала від 17.04.2024 про призначення розгляду справи №906/1321/23 по суті на 15.05.2024 була доставлена в електронні кабінети позивача та відповідача2 18.04.2024, про що свідчать довідки про доставку електронного листа (а.с. 175-176).

З метою з`ясування отримання/неотримання відповідачем1 ухвали від 17.04.2024, суд здійснив запит та отримав Трекінг відстеження поштових відправлень з сайту Укрпошти, згідно якого станом на 06.05.2024 відправлення (ухвала від 17.04.2024) містить відмітку: "Повернення за зворотною адресою: Закінчення встановленого терміну зберігання" (а.с. 177).

З витягу з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань вбачається, що адреса відповідача відповідає вказаній у позовній заяві (а.с. 171).

Відповідно до частин 3, 7 статті 120 ГПК України, виклики і повідомлення здійснюються шляхом вручення ухвали в порядку, передбаченому цим Кодексом для вручення судових рішень. Учасники судового процесу зобов`язані повідомляти суд про зміну свого місцезнаходження чи місця проживання під час розгляду справи. У разі відсутності заяви про зміну місця проживання, ухвала про повідомлення чи виклик надсилається учасникам судового процесу, які не мають офіційної електронної адреси, та за відсутності можливості сповістити їх за допомогою інших засобів зв`язку, які забезпечують фіксацію повідомлення або виклику, за останньою відомою суду адресою і вважається врученою, навіть якщо відповідний учасник судового процесу за цією адресою більше не знаходиться або не проживає.

Отже, у разі якщо ухвалу про вчинення відповідної процесуальної дії направлено судом за належною адресою, тобто повідомленою суду стороною, і повернуто підприємством зв`язку з посиланням на відсутність (вибуття) адресата, відмову від одержання, закінчення строку зберігання поштового відправлення тощо, то вважається, що адресат повідомлений про вчинення відповідної процесуальної дії.

Враховуючи вищевикладені обставини та те, що поштова кореспонденція неодноразово направлялася відповідачу1 за його юридичною адресою, суд вважає, що ним вжито всі залежні від нього заходи для повідомлення відповідача1 про час і місце розгляду справи та забезпечення явки останнього в судове засідання для реалізації ним права на судовий захист своїх прав та інтересів.

Також суд враховує, що всі процесуальні документи по справі направлялися до Єдиного державного реєстру судових рішень, інформація якого має загальний доступ, крім того інформація про призначені судові засідання розміщувалася і на офіційному веб-порталі Судова влада України.

Водночас судом взято до уваги, що саме відповідач1 наділений правом отримувати вчасно адресовану йому поштову кореспонденцію і несе відповідні ризики неналежної реалізації цього права та не повідомлення про зміну свого місцезнаходження, якщо таке має місце.

Оскільки явка представників сторін в судове засідання не визнавалася обов`язковою, суд вважає за можливе здійснити розгляд справи без участі представників позивача та відповідачів.

Дослідивши матеріали справи, заслухавши думку прокурора, господарський суд

ВСТАНОВИВ:

Комунальним некомерційним підприємством "Бердичівська центральна міська лікарня" Бердичівської міської ради на веб-порталі Уповноваженого органу з питань закупівель оприлюднено оголошення про проведення відкритих торгів з ідентифікатором UA-2020-11-19-002936-а, предметом закупівлі яких визначено Газове паливо (Природний газ) у кількості 410000 м. куб. з очікуваною вартістю 3075000,00 грн (а.с. 31).

За результатами проведених відкритих торгів 18.12.2020 між Комунальним некомерційним підприємством "Бердичівська центральна міська лікарня" Бердичівської міської ради (споживач, відповідач2) та Товариством з обмеженою відповідальністю "Енергія України" (постачальник, відповідач1) укладено договір №771-20 на постачання природного газу (далі - Договір (а.с. 47-53)), згідно з п. 1.1. якого постачальник зобов`язався поставити споживачу у 2021 році ДК021:2015 09120000-6 Газове паливо (Природний газ) (далі - природний газ) у необхідних для споживача об`ємах (обсягах), а споживач зобов`язаний своєчасно оплачувати постачальнику вартість природного газу у розмірі, строки та порядку, що визначені договором.

Вподальшому, в період з 26.01.2021 по 16.08.2021, до вказаного Договору сторони уклали додаткові угоди №1-14 (а.с. 55-76).

Прокурор стверджує, що на підставі додаткових угод №4 від 28.01.2021, №5 від 28.01.2021, №6 від 29.01.2021 та №9 від 11.05.2021 ціна на природний газ зросла на 41% - із 6914,90 грн до 9789,11 грн, що суперечить вимогам ст. 41 ЗУ "Про публічні закупівлі", оскільки таке підвищення здійснено за відсутності належного документального підтвердження зміни ринкових цін, а також було непропорційним фактичному коливанню ринкових цін на природний газ, що призвело до спотворення результатів торгів, недосягнення цілей максимальної економії та нанесення шкоди майновим інтересам держави вцілому.

Вважає, що оскільки додаткові угоди №4-6 та 9 є недійсними, ТОВ "Енергія України" отримало кошти в сумі 378907,21 грн за товар, який не був ним поставлений, тому останні підлягають стягненню на підставі ч. 1 ст. 670 ЦК України.

Матеріали справи не містять відзивів відповідачів на позовну заяву.

Відповідно до п.3 ст.131-1 Конституції України, на прокуратуру України покладається представництво інтересів держави в суді у виключних випадках та порядку, що визначені законом.

Згідно з вимогами ч.3 ст.23 Закону України "Про прокуратуру", прокурор здійснює представництво в суді законних інтересів держави у разі порушення або загрози порушення інтересів держави, якщо захист цих інтересів не здійснює або неналежним чином здійснює орган державної влади, орган місцевого самоврядування чи інший суб`єкт владних повноважень, до компетенції якого віднесені відповідні повноваження, а також у разі відсутності такого органу.

Відповідно до статті 53 ГПК України у випадках, встановлених законом, органи державної влади, органи місцевого самоврядування, фізичні та юридичні особи можуть звертатися до суду в інтересах інших осіб, державних чи суспільних інтересах та брати участь у цих справах.

У визначених законом випадках прокурор звертається до суду з позовною заявою, бере участь у розгляді справ за його позовами, а також може вступити за своєю ініціативою у справу, провадження у якій відкрито за позовом іншої особи, до початку розгляду справи по суті, подає апеляційну скаргу, заяву про перегляд судового рішення за нововиявленими або виключними обставинами.

Прокурор, який звертається до суду в інтересах держави, в позовній чи іншій заяві, скарзі обґрунтовує, в чому полягає порушення інтересів держави, необхідність їх захисту, визначені законом підстави для звернення до суду прокурора, а також зазначає орган, уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних правовідносинах.

Конституційний суд України у рішенні від 08.04.1999 у справі №3-рн/99 зазначив, що із врахуванням того, що "інтереси держави" є оціночним поняттям, прокурор чи його заступник у кожному конкретному випадку самостійно визначають з посиланням на законодавство, на підставі якого подається позов, в чому саме відбулося чи може відбутися порушення матеріальних або інших інтересів держави, обґрунтовують в позовній заяві необхідність їх захисту та зазначають орган, уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних правовідносинах.

Здійснивши аналіз абзацу першого частини третьої статті 23 Закону № 1697-VII, Велика Палата Верховного Суду в пункті 37 постанови від 26.06.2019 у справі № 587/430/16-ц дійшла висновку, що прокурор здійснює представництво в суді законних інтересів держави в разі порушення або загрози порушення інтересів держави у двох випадках: 1) якщо захист цих інтересів не здійснює або неналежним чином здійснює орган державної влади, орган місцевого самоврядування чи інший суб`єкт владних повноважень, до компетенції якого віднесені повноваження здійснювати такий захист у спірних правовідносинах; 2) якщо немає органу державної влади, органу місцевого самоврядування чи іншого суб`єкта владних повноважень, до компетенції якого віднесені повноваження здійснювати захист законних інтересів держави у спірних правовідносинах.

У пункті 76 постанови від 26.05.2020 у справі № 912/2385/18 Велика Палата Верховного Суду підтримала вищевказаний висновок та зазначила, що відповідно до частини третьої статті 23 Закону № 1697-VII прокурор може представляти інтереси держави в суді лише у двох випадках: 1) якщо захист цих інтересів не здійснює або неналежним чином здійснює компетентний орган; 2) у разі відсутності такого органу. При цьому поняття «компетентний орган» у цій постанові вживається в значенні органу державної влади, органу місцевого самоврядування чи іншого суб`єкта владних повноважень, до компетенції якого віднесені відповідні повноваження (див. пункт 27 зазначеної постанови).

Обґрунтовуючи підстави звернення з позовом в інтересах держави прокурор вказав, що необґрунтоване та належним чином документально не підтверджене та таке, що суперечить фактичному коливанню ринкових цін на природний газ впродовж періоду із січня по квітень 2021 року, підвищення ціни закуповуваної продукції фактично нівелює економію бюджетних коштів, досягнуту проведенням відкритих торгів, спотворює призначення та мету цього та інших інститутів публічних закупівель. На думку прокурора, безпідставне укладення додаткових угод до договору про закупівлю та підвищення на їх підставі ціни за одиницю товару у даному випадку порушує інтереси держави у сфері контролю за ефективним та цільовим використанням бюджетних коштів, а дотримання у цій сфері публічних відносин законодавства становить суспільний інтерес, тому захист такого інтересу відповідає функціям прокурора.

Підстави звернення з позовом в особі Бердичівської міської ради прокурор обгрунтовує тим, що з а к у п і в л ю з д і й с н е н о з а к о ш т и м і с ц е в о г о б ю д ж е т у, тому саме на Бердичівську міську раду покладаються функції контролю за ефективністю використання фінансових ресурсів місцевого бюджету, в тому числі при проведенні публічних закупівель, а тому остання в даному випадку підлягає визнанню органом, уповноваженим на виконання функцій захисту інтересів держави (місцевого самоврядування) в розумінні Закону України "Про прокуратуру".

Також прокурор вказав, що КНП "Бердичівська центральна міська лікарня" створена Бердичівською міською радою, майно підприємства є власністю Бердичівської територіальної громади в особі Бердичівської міської ради Житомирської області, яка фінансує і контролює діяльність цього комунального підприємства, а також зобов`язана контролювати виконання міського бюджету, зокрема законність та ефективність використання Лікарнею коштів цього бюджету за договорами про закупівлю товарів, то саме Бердичівська міська рада є особою, уповноваженою на вжиття заходів представницького характеру щодо захисту інтересів територіальної громади, інтереси якої є складовою інтересів держави, пов`язаних із законним та ефективним витрачанням коштів міського бюджету, а тому є належним позивачем у цій справі.

В Україні визнається і гарантується місцеве самоврядування (стаття 7 Конституції України).

Відповідно до частин першої та другої статті 2 Закону № 280/97-ВР, місцеве самоврядування в Україні - це гарантоване державою право та реальна здатність територіальної громади - жителів села чи добровільного об`єднання у сільську громаду жителів кількох сіл, селища, міста - самостійно або під відповідальність органів та посадових осіб місцевого самоврядування вирішувати питання місцевого значення в межах Конституції і законів України. Місцеве самоврядування здійснюється територіальними громадами сіл, селищ, міст як безпосередньо, так і через сільські, селищні, міські ради та їх виконавчі органи, а також через районні та обласні ради, які представляють спільні інтереси територіальних громад сіл, селищ, міст.

Частиною другою статті 10 Закону № 280/97-ВР передбачено, що обласні та районні ради є органами місцевого самоврядування, що представляють спільні інтереси територіальних громад сіл, селищ, міст, у межах повноважень, визначених Конституцією України, цим та іншими законами, а також повноважень, переданих їм сільськими, селищними, міськими радами. При цьому орган місцевого самоврядування може бути позивачем та відповідачем у судах загальної юрисдикції, зокрема, звертатися до суду, якщо це необхідно для реалізації його повноважень і забезпечення виконання функцій місцевого самоврядування (стаття 18-1 Закону № 280/97-ВР).

Територіальним громадам сіл, селищ, міст, районів у містах належить право комунальної власності на рухоме і нерухоме майно, доходи місцевих бюджетів, інші кошти, землю, природні ресурси, підприємства, установи та організації, в тому числі банки, страхові товариства, а також пенсійні фонди, частку в майні підприємств, житловий фонд, нежитлові приміщення, заклади культури, освіти, спорту, охорони здоров`я, науки, соціального обслуговування та інше майно і майнові права, рухомі та нерухомі об`єкти, визначені відповідно до закону як об`єкти права комунальної власності, а також кошти, отримані від їх відчуження. Районні та обласні ради від імені територіальних громад сіл, селищ, міст здійснюють управління об`єктами їхньої спільної власності, що задовольняють спільні потреби територіальних громад. Право комунальної власності територіальної громади захищається законом на рівних умовах з правами власності інших суб`єктів. Об`єкти права комунальної власності не можуть бути вилучені у територіальних громад і передані іншим суб`єктам права власності без згоди безпосередньо територіальної громади або відповідного рішення ради чи уповноваженого нею органу, за винятком випадків, передбачених законом (частини перша, четверта та восьма статті 60 Закону № 280/97-ВР).

Частинами другою та четвертою статті 61 Закону № 280/97-ВР передбачено, що районні та обласні ради затверджують районні та обласні бюджети, які формуються з коштів державного бюджету для їх відповідного розподілу між територіальними громадами або для виконання спільних проектів та з коштів, залучених на договірних засадах з місцевих бюджетів для реалізації спільних соціально-економічних та культурних програм, контролюють їх виконання. Самостійність місцевих бюджетів гарантується власними та закріпленими за ними на стабільній основі законом загальнодержавними доходами, а також правом самостійно визначати напрями використання коштів місцевих бюджетів відповідно до закону.

За висновками КГС ВС, викладеними у постанові від 22.12.2022 у справі № 904/123/22, органам місцевого самоврядування надано широкі права для здійснення економічного і соціального розвитку на своїй території. Так, частинами першою та другою статті 143 Конституції України передбачено, зокрема, що територіальні громади села, селища, міста безпосередньо або через утворені ними органи місцевого самоврядування управляють майном, що є в комунальній власності; затверджують програми соціально-економічного та культурного розвитку і контролюють їх виконання; затверджують бюджети відповідних адміністративно-територіальних одиниць і контролюють їх виконання; утворюють, реорганізовують та ліквідовують комунальні підприємства, організації і установи, а також здійснюють контроль за їх діяльністю; вирішують інші питання місцевого значення, віднесені законом до їхньої компетенції. Обласні та районні ради затверджують програми соціально-економічного та культурного розвитку відповідних областей і районів та контролюють їх виконання; затверджують районні і обласні бюджети, які формуються з коштів державного бюджету для їх відповідного розподілу між територіальними громадами або для виконання спільних проектів та з коштів, залучених на договірних засадах з місцевих бюджетів для реалізації спільних соціально-економічних і культурних програм, та контролюють їх виконання; вирішують інші питання, віднесені законом до їхньої компетенції.

Згідно зі статтею 172 ЦК України територіальні громади набувають і здійснюють цивільні права та обов`язки через органи місцевого самоврядування у межах їхньої компетенції, встановленої законом.

На території м. Бердичів таким органом місцевого самоврядування є Рада.

Суд встановив, що Бердичівська міська рада Житомирської області є засновником Комунального некомерційного підприємства "Бердичівська міська лікарня" Бердичівської міської ради, що підтверджується Статутом останнього та витягом з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань (а.с. 32-46).

Суд погоджується з доводами прокурора про те, що використання коштів місцевого бюджету становить суспільний інтерес та стосується прав та інтересів великого кола осіб - мешканців м. Бердичів. Завданням органу місцевого самоврядування є забезпечення раціонального використання майна та інших ресурсів, що перебувають у комунальній власності. Неефективне витрачання коштів місцевого бюджету, зокрема шляхом укладення підконтрольним органу місцевого самоврядування комунальним закладом незаконних правочинів, може порушувати економічні інтереси територіальної громади м. Бердичів.

Отже, оскільки засновником КНП ""Бердичівська міська лікарня" Бердичівської міської ради" та власником майна останнього є Бердичівська територіальна громада в особі Бердичівської селищної ради, яка фінансує і контролює діяльність цього комунального закладу, а також зобов`язана контролювати виконання обласного бюджету, зокрема законність та ефективність використання КНП коштів цього бюджету за договорами про закупівлю товарів, саме Бердичівська міська рада Житомирської області є особою, уповноваженою на вжиття заходів представницького характеру щодо захисту інтересів територіальної громади, інтереси якої є складовою інтересів держави, пов`язаних із законним та ефективним витрачанням коштів місцевого бюджету. Схожі висновки викладені у постановах КГС ВС від 22.12.2022 у справі № 904/123/22, від 26.10.2022 у справі № 904/5558/20 (підпункти 5.50, 5.51) та від 21.12.2022 у справі № 904/8332/21 (пункт 33), Великої палати Верховного суду від 21.06.2023 № 905/1907/21 (п. 8.47).

Суд встановив, що листом від 17.08.2023 №50-90-4388 вих-23 Бердичівська окружна прокуратура повідомила Бердичівську міську раду про виявлені порушення під час здійснення публічних закупівель та просила вжити заходи до усунення виявлених порушень шляхом звернення до суду з позовом про стягнення з ТОВ "Енергія України" коштів за непоставлений товар (а.с. 28-29).

Листом від 31.08.2023 Бердичівська міська рада повідомила Бердичівську окружну прокуратуру про те, що на її утримання не виділяються кошти, оскільки немає рахунків в органах Державної казначейської служби України. У зв`язку із вказаним, Бердичівська міська рада не заперечувала щодо представництва інтересів Бердичівської міської ради Бердичівською окружною прокуратурою у справі про стягнення коштів з ТОВ "Енергія України" за недопоставлений товар (а.с. 30).

Суд враховує, що згідно наявного у матеріалах справи оголошення про проведення відкритих торгів UA-2020-11-19-002936-а (а.с.31) - джерело фінансування закупівлі - місцевий бюджет.

З огляду на вказане, Керівник Бердичівської окружної прокуратури обґрунтовано звернувся до суду в особі в інтересах держави в особі Бердичівської міської ради.

Розглядаючи позовні вимоги в частині визнання недійсними додаткових угод №4 від 28.01.2021, №5 від 28.01.2021, №6 від 29.01.2021 та №9 від 11.05.2021 до договору №771-20 від 29.12.2020 на постачання природного газу, суд враховує таке.

Як зазначалось вище та встановлено судом, за результатами проведених відкритих торгів, 18.12.2020 між Комунальним некомерційним підприємством "Бердичівська центральна міська лікарня" Бердичівської міської ради (споживач, відповідач2) та Товариством з обмеженою відповідальністю "Енергія України" (постачальник, відповідач1) укладено договір №771-20 на постачання природного газу (далі - Договір (а.с. 47-53)), відповідно до п. 1.1. якого постачальник зобов`язався поставити споживачу у 2021 році ДК021:2015 09120000-6 Газове паливо (Природний газ) (далі - природний газ) у необхідних для споживача об`ємах (обсягах), а споживач зобов`язаний своєчасно оплачувати постачальнику вартість природного газу у розмірі, строки та порядку, що визначені договором.

Згідно з п. 1.1. Договору, плановий обсяг постачання газу - до 410 тис. куб.м.

Ціна природного газу, згідно з п. 3.1. Договору, визначається за 1000 кубічних метрів. Ціна 1000 куб. м. природного газу без ПДВ становить 5625,84 грн., крім того ПДВ 1125,17 грн, разом з ПДВ 6751,01 грн (шість тисяч сімсот п`ятдесят одна грн. 01 коп). До вартості природного газу додається компенсація вартості послуг замовленої потужності, яка становить 124,16 грн за 1000 куб.м. без урахування податку на додану вартість (відповідно до Постанови НКРЕКП від 24.12.2019 №3012). У разі зміни вартості послуг замовленої потужності відповідною постановою (або іншим нормативно-правовим документом) регулятором (НКРЕКП) або іншим уповноваженим органом, на якого будуть покладені відповідні функції, нова вартість є обов`язковою для споживача для розрахунків з постачальником з моменту прийняття такої постанови (рішення). Загальна місячна вартість газу визначається як добуток між ціною встановленою даним пунктом договору за 1000 куб.м. газу та сумою щодобових обсягів фактично спожитого (поставленого) природного газу протягом звітного місяця. Загальна місячна вартість компенсації вартості послуг замовленої потужності визначається як добуток між вартістю послуги замовленої потужності за 1000 куб.м. та сумою щодобових обсягів замовленої потужності протягом звітного місяця.

За п. 3.2. Договору, при зміні законодавства, кон`юктури ринку та інші обставини, що впливають на вартість товару, зміна ціни газу узгоджується сторонами шляхом підписання додаткових угод до даного Договору.

Ціна, зазначена в п. 3.1. Договору, може змінюватись протягом дії Договору. Зміна ціни узгоджується шляхом підписання додаткової угоди до цього Договору, з урахуванням норм, передбачених ЗУ "Про публічні закупівлі" (п. 3.3. Договору).

Зміна ціни природного газу, визначається в додаткових угодах до даного Договору. Ціну газу може бути змінено протягом місяця поставки (п. 3.4. Договору).

У п. 3.5. Договору сторони домовились, що ціна газу, розрахована відповідно до пункту 3.1., 3.2.,3.4. цього Договору, застосовується сторонами при складанні актів приймання-передачі газу та розрахунках за цим Договором.

Відповідно до п. 3.6. Договору, місячна вартість газу визначається як добуток ціни газу та загального обсягу фактично поставленого (спожитого) газу, визначеного згідно з розділом 2 цього Договору.

Загальна вартість Договору на момент укладання становить 2829000,00 грн (два мільйона вісімсот двадцять дев`ять тисяч грн 00 коп) з ПДВ, у тому числі ПДВ 471500,00 грн (п. 3.7. Договору).

Суд встановив, що протягом дії Договору між постачальником та споживачем укладено ряд додаткових угод до нього зокрема:

Додатковою угодою № 1 від 26.01.2021 змінено банківські реквізити Замовника та визначено суму реєстрації Договору в межах бюджетних призначень у розмірі 1 241 542,91 грн (а.с. 55).

Додатковою угодою № 2 від 28.01.2021 визначено плановий обсяг постачання природного газу по місяцям до 410 тис.куб.м (а.с. 56).

Додатковою угодою № 3 від 28.01.2021 уточнено умови Договору у разі збільшення або зменшення підтвердженого об`єму газу, змінено абзац другий пункту 3.1 Договору та доповнено п. 6.3.3. Договору. Відповідно до внесених додатковою угодою № 3 від 28.01.2021 змін до вартості природного газу додається компенсація вартості послуг замовленої потужності на добу наперед з 01.03.2020 року на рівні 1,10 умовних одиниць відповідно до Постанови НКРЕКП від 24.12.2019 № 3013 "Про встановлення тарифів для ТОВ "Оператор ГТС України" на послуги транспортування природного газу для точок входу і виходу на регуляторний період 2020-2024 роки» становить 136,576 грн за 1000 куб.м на добу без ПДВ, крім того Г1ДВ - 27,315 грн, всього з ПДВ - 163,89 грн та включається в ціну природного газу. Таким чином, загальна вартість 1 тис. куб.м. зросла до 6914,90 грн з ПДВ.

Додатковою угодою № 4 від 28.01.2021 сторони встановили ціну на природний газ до 7 425,44 грн з ПДВ (а.с. 58).

Додатковою угодою № 5 від 28.01.2021 сторони встановили ціну на природний газ до 8 167,24 грн з ПДВ (а.с. 60).

Додатковою угодою № 6 від 28.01.2021 сторони встановили ціну на природний газ до 8 900,00 грн з ПДВ (а.с. 63);

Додатковою угодою № 7 від 29.03.2021 збільшено реєстрацію Договору в межах бюджетних призначень на 18 656,72 грн та встановлено її у розмірі 1 260 199,63 грн (а.с. 66).

Додатковою угодою № 8 від 12.04.2021 збільшено реєстрацію Договору в межах бюджетних призначень на 183 038,27 грн та встановлено її у розмірі 1 443 237,90 грн (а.с. 67).

Додатковою угодою № 9 від 11.05.2021 збільшено ціну на природний газ до 9 789,11 грн з ПДВ (а.с. 68).

Додатковими угодами № 10 від 12.05.2021, №11 від 15.06.2021, №13 від 10.08.2021 збільшено реєстрацію Договору в межах бюджетних призначень до 1765774,96 грн (а.с. 73-75).

Додатковою угодою №14 від 16.08.2021 сторони дійшли згоди розірвати Договір на постачання природного газу №771-20 від 29.12.2020 з 19.08.2021 (а.с. 76).

Враховуючи, що за твердженнями прокурора та позивача наявні підстави для визнання додаткових угод №4 від 28.01.2021, №5 від 28.01.2021, №6 від 29.01.2021 та №9 від 11.05.2021 недійсними, у зв`язку з тим, що останні суперечать вимогам ст. 41 ЗУ "Про публічні закупівлі", суд враховує таке.

Відповідно до ч.1 ст.41 Закону України "Про публічні закупівлі" договір про закупівлю укладається відповідно до норм Цивільного та Господарського кодексів України з урахуванням особливостей, визначених цим Законом.

Згідно із ч.1 ст.628, ст.629 Цивільного кодексу України зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства. Договір є обов`язковим для виконання сторонами.

Відповідно до частин 1-3 статті 632 Цивільного кодексу України, ціна в договорі встановлюється за домовленістю сторін. Зміна ціни після укладення договору допускається лише у випадках і на умовах, встановлених договором або законом. Зміна ціни в договорі після його виконання не допускається.

За ч.2 ст.189 Господарського кодексу України ціна є істотною умовою господарського договору.

Згідно з ч.1 ст.651 Цивільного кодексу України, зміна або розірвання договору допускається лише за згодою сторін, якщо інше не встановлено договором або законом.

Відповідно до ч.1 ст.652 Цивільного кодексу України у разі істотної зміни обставин, якими сторони керувалися при укладенні договору, договір може бути змінений за згодою сторін, якщо інше не встановлено договором або не випливає із суті зобов`язання. Зміна обставин є істотною, якщо вони змінилися настільки, що якби сторони могли це передбачити, вони не уклали б договір або уклали б його на інших умовах.

Згідно із частинами 3 та 4 статті 653 Цивільного кодексу України, у разі зміни договору зобов`язання змінюється з моменту досягнення домовленості про зміну договору, якщо інше не встановлено договором чи не обумовлено характером його зміни. Сторони не мають права вимагати повернення того, що було виконане ними за зобов`язанням до моменту зміни договору, якщо інше не встановлено договором або законом.

Відповідно до статті 655 Цивільного кодексу України за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов`язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов`язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

Згідно із частинами 1 та 2 статті 334 Цивільного кодексу України право власності у набувача майна за договором виникає з моменту передання майна, якщо інше не встановлено договором або законом. Переданням майна вважається вручення його набувачеві або перевізникові, організації зв`язку тощо для відправлення, пересилання набувачеві майна, відчуженого без зобов`язання доставки.

Відповідно до ч.4 ст.41 Закону України "Про публічні закупівлі" умови договору про закупівлю не повинні відрізнятися від змісту тендерної пропозиції/пропозиції за результатами електронного аукціону (у тому числі ціни за одиницю товару) переможця процедури закупівлі/спрощеної закупівлі або узгодженої ціни пропозиції учасника у разі застосування переговорної процедури, крім випадків визначення грошового еквівалента зобов`язання в іноземній валюті та/або випадків перерахунку ціни за результатами електронного аукціону в бік зменшення ціни тендерної пропозиції/пропозиції учасника без зменшення обсягів закупівлі.

Згідно з п.2 ч.5 ст.41 Закону України "Про публічні закупівлі" істотні умови договору про закупівлю не можуть змінюватися після його підписання до виконання зобов`язань сторонами в повному обсязі, крім випадку збільшення ціни за одиницю товару до 10% пропорційно збільшенню ціни такого товару на ринку у разі коливання ціни такого товару на ринку за умови, що така зміна не призведе до збільшення суми, визначеної в договорі про закупівлю, - не частіше ніж один раз на 90 днів з моменту підписання договору про закупівлю. Обмеження щодо строків зміни ціни за одиницю товару не застосовується у випадках зміни умов договору про закупівлю бензину та дизельного пального, газу та електричної енергії.

Тобто положення пункту 2 частини п`ятої статті 41 Закону України "Про публічні закупівлі" прямо передбачає, що обов`язковою умовою для збільшення ціни договору є наявність підтверджених обставин к о л и в а н н я ц і н н а р и н к у щодо відповідного товару.

Чинне законодавство не передбачає, які саме документи мають підтверджувати факт коливання цін. Верховний Суд неодноразово наголошував на тому, що частина п`ята статті 41 Закону України "Про публічні закупівлі" дає можливість змінити умови укладеного договору шляхом збільшення ціни за одиницю товару до 10% та має на меті запобігання ситуаціям, коли внаслідок істотної зміни обставин укладений договір стає вочевидь невигідним для постачальника. Разом з тим, ця норма застосовується, якщо відбувається значне коливання (зростання) ціни на ринку, яке робить для однієї сторони договору його виконання вочевидь невигідним, збитковим.

Документи щодо коливання ціни повинні підтверджувати, чому відповідне підвищення цін на ринку зумовлює неможливість виконання договору по ціні запропонованій замовнику на тендері, чому виконання укладеного договору стало для постачальника вочевидь невигідним, те що ціна була не прогнозованою (подібна за змістом позиція викладена у постановах Верховного Суду від 16.04.2019 у справі №915/346/18, від 12.02.2020 у справі №913/166/19, від 21.03.2019 у справі №912/898/18, від 25.06.2019 у справі №913/308/18, від 12.09.2019 у справі №915/1868/18).

Суд враховує, що Велика палата Верховного суду у постанові від 24.01.2024 у справі № 922/2321/22 зробила висновок про застосування норм пункту 2 частини п`ятої статті 41 Закону України "Про публічні закупівлі", вказавши:

- ціна товару є істотною умовою договору про закупівлю. Зміна ціни товару в договорі про закупівлю після виконання продавцем зобов`язання з передачі такого товару у власність покупця не допускається.

- зміна ціни товару в бік збільшення до передачі його у власність покупця за договором про закупівлю можлива у випадку збільшення ціни такого товару на ринку, якщо сторони договору про таку умову домовились. Якщо сторони договору про таку умову не домовлялись, то зміна ціни товару в бік збільшення у випадку зростання ціни такого товару на ринку можлива, лише якщо це призвело до істотної зміни обставин, в порядку статті 652 ЦК України, якщо вони змінилися настільки, що якби сторони могли це передбачити, вони не уклали б договір або уклали б його на інших умовах.

- у будь-якому разі ціна за одиницю товару не може бути збільшена більше ніж на 10 % від тієї ціни товару, яка була визначена сторонами в договорі за результатами процедури закупівлі, незалежно від кількості та строків зміни ціни протягом строку дії договору. Тобто під час дії договору про закупівлю сторони можуть неодноразово змінювати ціну товару в бік збільшення за наявності умов, встановлених у статті 652 ЦК України та пункті 2 частини п`ятої статті 41 Закону № 922-VIII, проте загальне збільшення такої ціни не повинно перевищувати 10 % в і д т і є ї ц і н и т о в а р у , я к а б у л а в и з н а ч е н а с т о р о н а м и п р и у к л а д е н н і д о г о в о р у за результатами процедури закупівлі.

Водночас, суд встановив, що внаслідок укладення додаткових угод №4 від 28.01.2021, №5 від 28.01.2021, №6 від 29.01.2021 та №9 від 11.05.2021 ціна на природний газ зросла на 41%, із 6914,90 грн до 9789,11 грн.

Зокрема, зі змісту додаткової угоди №4 від 28.01.2021 (а.с. 58) вбачається, що у зв`язку із збільшенням ціни на природний газ, на підставі ч. 2 п. 3.8. та ч. 2 п. 11.6. Договору, сторони дійшли до взаємної згоди внести зміни у абз. 1 п. 3.1. договору та викласти його в новій редакції: "Ціна природного газу за цим Договором визначається за 1000 кубічних метрів. З 05.01.2020 року ціна за 1000 куб.м. природного газу без ПДВ становить 6187,87 грн, крім того ПДВ 1237,57 грн, разом з ПДВ 7425,44 грн (сім тисяч чотириста двадцять п`ять грн. 44 коп.).

Суд встановив, що укладенню вказаної Додаткової угоди передував лист ТОВ "Енергія України" від 21.01.2021 №91, у якому останнє повідомляло КНП "Бердичівська міська лікарня" Бердичівської міської ради про зростання цін на природний газ та пропонувало укласти Додаткову угоду до Договору постачання природного газу щодо зміни ціни. Додатками до листа вказано: копія експертного висновку Черкаської торгово-промислової палати від 21 січня 2021 року №О-64/01 та додаткова угода №4 від 28 січня 2021 року (а.с. 59).

З вказаного експертного висновку (а.с. 59 (зворотній бік)) вбачається, що Експертизою встановлено, що згідно з завданням експертизи та на підставі електронних біржових торгів ТБ "Українська енергетична біржа" зміна приведеної вартості природного газу на європейських хабах станом на 05.01.2021 відносно 28.12.2020 становить: за показником CEGH - 8656,30 грн/тис.куб.м (станом на 28.12.2020) та 9619,52 грн/тис.куб.м (станом на 05.01.2021); за показником NCG 9029,62 грн/тис.куб.м (станом на 28.12.2020) та 10216,17 грн/тис.куб.м (станом на 05.01.2021); за показником TTF - 9236,03 грн/тис.куб.м (станом на 28.12.2020) та 10429,90 грн/тис.куб.м. Середня зміна вартості - 12,40%.

Зі змісту додаткової угоди №5 від 28.01.2021 (а.с. 60) вбачається, що у зв`язку із збільшенням ціни на природний газ, на підставі ч. 2 п. 3.8. та ч. 2 п. 11.6. Договору, сторони дійшли до взаємної згоди внести зміни у абз. 1 п. 3.1. договору та викласти його в новій редакції: "Ціна природного газу за цим Договором визначається за 1000 кубічних метрів. З 12.01.2020 року ціна за 1000 куб.м. природного газу без ПДВ становить 6806,04 грн, крім того ПДВ 1361,20 грн, разом з ПДВ 8167,24 грн (Вісім тисяч сто шістдесят сім грн. 24 коп.)".

Суд встановив, що підставою для укладення додаткової угоди №5 від 28.01.2021 про збільшення ціни на товар був лист ТОВ "Енергія України" від 25.01.2021 №99 (а.с. 61) та експертний висновок Черкаської торгово-промислової палати №0-72/01 від 25.01.2021 (а.с. 62).

Як вбачається з вказаного висновку, експертизою встановлено, що згідно інформації електронних біржових торгів ТБ "Українська енергетична біржа", відбулася зміна приведеної вартості природного газу на європейських хабах (CEGH, TTF, NCG) до кордону України, станом на 12.01.2021 відносно 06.01.2021 становить: за показником CEGH - 9101,39 грн/тис.куб.м (станом на 06.01.2021) та 10926,37 грн/тис.куб.м (станом на 12.01.2021); за показником NCG - 9354,51 грн/тис.куб.м (станом на 06.01.2021) та 11109,87 грн/тис.куб.м (станом на 12.01.2021); за показником TTF - 9567,67 грн/тис.куб.м (станом на 06.01.2021) та 11424,42 грн/тис.куб.м. (станом на 12.01.2021). Середня зміна вартості - 19,41%.

Зі змісту додаткової угоди №6 від 29.01.2021 (а.с. 63) вбачається, що у зв`язку із збільшенням ціни на природний газ, на підставі ч. 2 п. 3.8. та ч. 2 п. 11.6. Договору, сторони дійшли до взаємної згоди внести зміни у абз. 1 п. 3.1. договору та викласти його в новій редакції: "Ціна природного газу за цим Договором визначається за 1000 кубічних метрів. З 18.01.2020 року ціна за 1000 куб.м. природного газу без ПДВ становить 7416,67 грн, крім того ПДВ 1483,33 грн, разом з ПДВ 8900,00 грн ( )".

Суд встановив, що підставою для укладення додаткової угоди №6 від 29.01.2021 був лист ТОВ "Енергія України" від 28.01.2021 №121 про збільшення ціни на товар (а.с. 64) та експертний висновок Черкаської торгово-промислової палати №О-91/02 від 28.01.2021 (а.с. 64-65).

Як вбачається з вказаного висновку, експертизою встановлено, що згідно інформації електронних біржових торгів ТБ "Українська енергетична біржа", відбулася зміна приведеної вартості природного газу на європейських хабах (CEGH, TTF, NCG) до кордону України, станом на 13.01.2021 відносно 12.01.2021 становить: за показником CEGH - 10926,37 грн/тис.куб.м (станом на 12.01.2021) та 12342,70 грн/тис.куб.м (станом на 13.01.2021); за показником NCG - 11109,87 грн/тис.куб.м (станом на 12.01.2021) та 12794,37 грн/тис.куб.м (станом на 13.01.2021); за показником TTF - 11424,42 грн/тис.куб.м (станом на 12.01.2021) та 13102,73 грн/тис.куб.м. (станом на 13.01.2021). Середня зміна вартості - 14,27%.

Водночас зазначені документи охоплюють довільно обраний та нетривалий період часу, не відображаючи рівня цін та їх зміни станом на дати укладення договору про закупівлю (29.12.2020) і додаткових угод №4 від 28.01.2021, № 5 від 28.01.2021 та №6 від 29.01.2021, а отже не підтверджують наявності коливання цін у період між укладенням договору та внесенням до нього змін.

Крім того, постачальником не надано доказів коливання ціни в період після укладення додаткової угоди №4 від 28.01.2021, а тому додаткові угоди №5 від 28.01.2021 та №6 від 29.01.2021 фактично позбавлені документального обґрунтування наявності підстав до їх укладення.

Водночас, оскільки джерелом інформації, на якому базуються надані постачальником висновки Черкаської торгово-промислової палати були відомості, розміщені на вебсайті ТБ "Українська енергетична біржа", суд враховує інформацію, яка міститься у них (а.с. 89-92), з якої вбачається, що за результатами торгів стандартизованими продуктами за напрямком "Природний газ" біржовий курс природного газу станом на 28.12.2020 (день укладення Договору) становив 7848,00 грн за 1 000 куб.м, станом на 28.01.2021 (день укладення додаткових угод №4 та №5) - 8 000,00 грн за 1000 куб.м (зростання на 1,94 %).

Відтак підвищення ціни на закуповуваний газ на підставі оспорюваних додаткових угод було непропорційним фактичному коливанню ринкових цін, а тому не відповідає вимогам пункту 2 частини п`ятої статті 41 Закону України "Про публічні закупівлі".

Крім того, як вбачається зі змісту додаткової угоди №9 від 11.05.2021 (а.с. 68), у зв`язку із збільшенням ціни на природний газ, на підставі ч. 2 п. 3.8. та ч. 2 п. 11.6. Договору, сторони дійшли до взаємної згоди внести зміни у абз. 1 п. 3.1. договору та викласти його в новій редакції: "Ціна природного газу за цим Договором визначається за 1000 кубічних метрів. З 06.05.2021 року ціна за 1000 куб.м. природного газу без ПДВ становить 8157,59 грн, крім того ПДВ 1631,52 грн, разом з ПДВ 9789,11 грн (дев`ять тисяч сімсот вісімдесят дев`ять грн 11 коп. )".

Суд встановив, що підставою для укладення додаткової угоди №9 від 11.05.2021 був лист ТОВ "Енергія України" №499 від 28.04.2021 (а.с. 69) та експертний висновок Черкаської торгово-промислової палати №О-429/04 від 28.01.2021 (а.с. 70).

Як вбачається з вказаного висновку, експертизою встановлено, що згідно інформації електронних біржових торгів ТБ "Українська енергетична біржа", відбулася зміна приведеної вартості природного газу на європейських хабах (CEGH, TTF, NCG) до кордону України, станом на 28.04.2021 відносно торгів на 06.04.2021 з місячного ресурсу квітня 2021 р. становить: 8870,00 грн/тис. куб.м. (на дату торгів 06.04.2021 післясплата) - 9972,00 грн з ПДВ, на дату торгів 28.04.2021, післясплата).

Однак, вказаний експертний висновок Черкаської торгово-промислової палати №О-429/04 від 28.01.2021 не може бути доказом коливання ціни на природний газ станом на час укладення додаткової угоди №9 від 11.05.2021, оскільки містить дані про ціни на природний газ за квітень 2021 року.

Крім того, слід зазначити, що оскільки у висновках Черкаської торгово-промислової палати №0-64/01 від 21.01.2021, №0-72/01 від 25.01.2021, №0-91/02 від 28.01.2021 та №0-429/04 від 28.04.2021 зазначалися лише дати, коли мало місце зростання ціни на природний газ відносно попередньої дати, та не містить даних про коливання цін на газ.

Відтак, надані постачальником висновки неможливо розцінити як належні докази коливання ціни на ринку електричної енергії у періоди: з 29.12.2020 до 28.01.2021, з 28.01.2021 до 29.01.2021, з 29.01.2021 по 11.05.2023.

Таким чином, додаткові угоди №4 від 28.01.2021, №5 від 28.01.2021, №6 від 29.01.2021 та №9 від 11.05.2021 до договору №771-20 на постачання природного газу від 29.12.2020 укладені без належних правових підстав, оскільки постачальником не підтверджено коливання цін на природний газ у зазначені вище періоди, укладені з порушенням ст. 41 Закону № 922-VIII, тому підлягають визнанню недійсними.

Відповідно до ч.1 ст.203 Цивільного кодексу України зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам.

Згідно із ч.1 ст.215 Цивільного кодексу України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частиною першою статті 203 цього Кодексу.

Частиною 3 статті 215 Цивільного кодексу України передбачено, що якщо недійсність правочину прямо не встановлена законом, але одна із сторін або інша заінтересована особа заперечує його дійсність на підставах, встановлених законом, такий правочин може бути визнаний судом недійсним (оспорюваний правочин).

Згідно із ч.1 ст.216 Цивільного кодексу України недійсний правочин не створює юридичних наслідків, крім тих, що пов`язані з його недійсністю. У разі недійсності правочину кожна із сторін зобов`язана повернути другій стороні у натурі все, що вона одержала на виконання цього правочину, а в разі неможливості такого повернення, зокрема тоді, коли одержане полягає у користуванні майном, виконаній роботі, наданій послузі, - відшкодувати вартість того, що одержано, за цінами, які існують на момент відшкодування.

Відповідно до ч.1 ст.1212 Цивільного кодексу України особа, яка набула майно або зберегла його у себе за рахунок іншої особи (потерпілого) без достатньої правової підстави (безпідставно набуте майно), зобов`язана повернути потерпілому це майно. Особа зобов`язана повернути майно і тоді, коли підстава, на якій воно було набуте, згодом відпала.

Згідно з п.1 ч.3 ст.1212 Цивільного кодексу України положення цієї глави застосовуються також до вимог про повернення виконаного за недійсним правочином.

Суд встановив, що на виконання умов Договору ТОВ "Енергія України", згідно актів прийому-передачі природного газу (а.с. 79-83) поставило КНП "Бердичівська центральна міська лікарня" Бердичівської міської ради 193675,7 куб.м. природного газу, за який останнє сплатило 1770193,98 грн, з яких: 1686413,93 грн за природний газ та 83780,04 грн відшкодування вартості замовленої потужності (а.с. 84-88).

Оскільки додаткові угоди №№4 від 28.01.2021, №5 від 28.01.2021, №6 від 29.01.2021 та №9 від 11.05.2021 до договору №771-20 до Договору №771-20 на постачання природного газу від 29.12.2020 є недійсними, то сума коштів, витрачених на недопоставлений природний газ має визначатись за умовами основного договору та становити 1307506,72 грн (193,675 куб.м. * 6751,01 грн з ПДВ/тис.куб.м).

Суд встановив, що різниця між сумою коштів, які фактично переховано за постачання природного газу по ціні визначеній з урахуванням додаткових угод та сумою, яка мала бути сплачена за ціною визначеною у договорі без урахування додаткових угод, становить 378907,21 грн (1686413,93 - 1307506,72 грн).

Таким чином, грошові кошти в сумі 378907,21 грн є такими, що були безпідставно одержані відповідачем, підстава їх набуття відпала, а тому відповідач зобов`язаний їх повернути позивачу, що відповідає приписам статей 216, 1212 Цивільного кодексу України.

Аналогічна правова позиція викладена Великою Палатою Верховного Суду в постанові від 24.01.2024 у справі № 922/2321/22.

При цьому, оскільки у позовній заяві прокурор, підставою стягнення 378907,21 грн вказав ч. 1 ст. 670 ЦК України, суд враховує, що у процесуальному законодавстві діє принцип "jura novit curia" («суд знає закони»), який полягає в тому, що: 1) суд знає право; 2) суд самостійно здійснює пошук правових норм щодо спору безвідносно до посилання сторін; 3) суд самостійно застосовує право до фактичних обставин спору (da mihi factum, dabo tibi jus). Активна роль суду в процесі вирішення спору проявляється, зокрема, у самостійній кваліфікації судом правової природи відносин між позивачем та відповідачем, виборі і застосуванні до спірних правовідносин відповідних норм права, повного і всебічного з`ясування обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Таким чином, при вирішенні спору суд в межах своїх процесуальних функціональних повноважень та в межах позовних вимог встановлює зміст правовідносин сторін, які випливають із встановлених обставин, та визначає правову норму, яка підлягає застосуванню до цих правовідносин.

Отже, обов`язок надати правову кваліфікацію відносинам сторін виходячи з фактів, установлених під час розгляду справи, та визначити, яка правова норма підлягає застосуванню для вирішення спору, покладено саме на суд, що є складовою класичного принципу jura novit curia.

Таким чином, застосування судом при вирішенні спору іншої правової норми, ніж та на яку посилався позивач при звернення з позовом до суду, не змінює підстав позову, та не призводить до порушення принципу диспозитивності господарського судочинства.

Статтею 73 ГПК України визначено, що доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

За приписами статей 76, 77 ГПК України, належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

Відповідно до ст. 74 ГПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Згідно зі ст. 86 ГПК України, суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

Аналізуючи питання обсягу дослідження доводів сторін та їх відображення у судовому рішенні, суд спирається на висновки, яких дійшов Європейський суд з прав людини у рішенні від 18.07.2006 у справі "Проніна проти України", в якому зазначено, що пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов`язку можуть бути різними в залежності від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов`язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи.

Поряд із цим, за змістом п.41 висновку №11 (2008) Консультативної ради європейських суддів до уваги Комітету Міністрів Ради Європи щодо якості судових рішень та висновків Європейського суду з прав людини, викладених у рішеннях у справах "Трофимчук проти України", "Серявін та інші проти України", обов`язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту. Обсяг цього обов`язку може змінюватися залежно від характеру рішення. Згідно з практикою Європейського суду з прав людини, очікуваний обсяг обґрунтування залежить від різних доводів, що їх може наводити кожна зі сторін, а також від різних правових положень, звичаїв та доктринальних принципів, а крім того, ще й від різних практик підготовки та представлення рішень у різних країнах. З тим, щоб дотриматися принципу справедливого суду, обґрунтування рішення повинно засвідчити, що суддя справді дослідив усі основні питання, винесені на його розгляд.

Таким чином суд зазначає, що решта долучених до справи доказів та доводів сторін ретельно досліджена і наведених висновків суду не спростовує.

Враховуючи викладене вище, позовні вимоги підлягають задоволенню у повному обсязі.

Судовий збір покладається: з вимоги про визнання недійсними додаткових угод - порівну на відповідачів. З вимоги про стягнення 378907,21 грн безпідставно отриманих коштів - на ТОВ "Енергія України".

Керуючись статтями 2, 73-79, 86, 123, 129, 233, 236-238, 241 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд

ВИРІШИВ:

1. Позов задовольнити.

2. Визнати недійсною додаткову угоду №4 від 28.01.2021 до договору №771-20 від 29.12.2020, укладену між Комунальним некомерційним підприємством "Бердичівська міська лікарня" Бердичівської міської ради та Товариством з обмеженою відповідальністю "Енергія України".

3. Визнати недійсною додаткову угоду №5 від 28.01.2021 до договору №771-20 від 29.12.2020, укладену між Комунальним некомерційним підприємством "Бердичівська міська лікарня" Бердичівської міської ради та Товариством з обмеженою відповідальністю "Енергія України";

4. Визнати недійсною додаткову угоду №6 від 29.01.2021 до договору №771-20 від 29.12.2020, укладену між Комунальним некомерційним підприємством "Бердичівська міська лікарня" Бердичівської міської ради та Товариством з обмеженою відповідальністю "Енергія України";

5. Визнати недійсною додаткову угоду №9 від 11.05.2021 до договору №771-20 від 29.12.2020, укладену між Комунальним некомерційним підприємством "Бердичівська міська лікарня" Бердичівської міської ради та Товариством з обмеженою відповідальністю "Енергія України";

6. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Енергія України" (01135, м. Київ, вул. Жилянська, буд. 97 ЛІТЕРА З, ід. код 34528630) на користь Бердичівської міської ради Житомирської обалсті (13300, Житомирська обл., м. Бердичів, площа Центральна, буд. 1, ід. код 13576960) 378907,21 гр, сплачених за непоставлений товар за договором про постачання (закупівлю) природного газу №771-20 від 29.12.2020;

7. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Енергія України" (01135, м. Київ, вул. Жилянська, буд. 97 ЛІТЕРА З, ід. код 34528630) на користь Житомирської обласної прокуратури (10008, Житомирська обл., місто Житомир, вул. Святослава Ріхтера, буд. 11, ід. код 02909950) 11051,61 грн судового збору.

8. Стягнути з Комунального некомерційного підприємства "Бердичівська міська лікарня" Бердичівської міської ради (13300, Житомирська обл., місто Бердичів, вул. Здоров`я, буд. 1, ід. код 01992015) на користь Житомирської обласної прокуратури (10008, Житомирська обл., місто Житомир, вул. Святослава Ріхтера, буд. 11, ід. код 02909950) 5368,00 грн судового збору.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Повне рішення складено: 27.05.24

Суддя Вельмакіна Т.М.

1 - до справи;

- позивачу - через електронний кабінет;

2 - відповідачу-1 - 01135, м. Київ, вул. Жилянська, 97, літера 3 (код ЄДРПОУ 34528630) - рек. з пов.;

- відповідачу2 - через електронний кабінет.