Постанова

від 29.05.2024 по справі 129/901/24

ВІННИЦЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

Справа № 129/901/24

Провадження № 22-ц/801/1225/2024

Категорія:

Головуючий у суді 1-ї інстанції Капуш І. С.

Доповідач:Матківська М. В.

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

29 травня 2024 рокуСправа № 129/901/24м. Вінниця

Вінницький апеляційний суд в складі:

Головуючого: Матківської М. В.

Суддів: Войтка Ю. Б., Міхасішина І. В.

Секретар: Кобенда Ю. О.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Вінниці цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1

на ухвалу Гайсинського районного суду Вінницької області від 10 квітня 2024 року за заявою ОСОБА_2 про забезпечення позову, подану в цивільній справі за зустрічним позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_1 , третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору: Товариство з обмеженою відповідальністю «Гайсинська інкубаторно-птахівнича станція», про поділ спільного майна подружжя,

Ухвалу постановив суддя Капуш І. С.

Ухвалу постановлено у м. Гайсин Вінницької області

Дата складання повного тексту ухвали не зазначена,

встановив:

У січні 2024 року ОСОБА_2 звернувся до суду з зустрічним позовом до ОСОБА_1 , у якій просив визнати право спільної власності подружжя в цивільній справі № 129/3874/23, окрім заявленого позивачем обсягу рухомого та нерухомого майна, збільшивши перелік спільно нажитого в період шлюбу нерухомого майна подружжя, яке підлягає поділу з відповідачем, наступним майном: незавершений будівництвом житловий будинок, який розташований на земельній ділянці з кадастровим номером 0520810100:09:002:0035 по АДРЕСА_1 , право власності на яку зареєстровано за позивачем ОСОБА_1 , середня ринкова вартість якого складає 100 000,00 грн.; цегляна літня кухня, розташована на земельній ділянці з кадастровим номером 0520810100:09:002:0035 по АДРЕСА_1 , право власності на яку зареєстровано за позивачем ОСОБА_1 , середня ринкова вартість якої складає 500 000,00 грн.

У квітні 2024 року ОСОБА_2 подав заяву про забезпечення позову, в якій просив вжити заходи забезпечення його зустрічного позову, шляхом накладення арешту на майно, а саме на:

- земельну ділянку площею: 0,0701 га з кадастровим номером 520810100:09:002:0035, яка розташована за адресою: АДРЕСА_1 ;

- об`єкт незавершеного будівництва, а саме житловий будинок, який розташований на земельній ділянці з кадастровим номером 0520810100:09:002:0035, за адресою: АДРЕСА_1 ;

- об`єкт незавершеного будівництва, а саме цегляну літню кухню, яка розташована на земельній ділянці з кадастровим номером 0520810100:09:002:0035, за адресою: АДРЕСА_1 .

Вжити заходів забезпечення позову шляхом заборони ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , відчужувати, пошкоджувати, знищувати, передавати у користування третім особам, розпоряджатись будь-яким чином об`єктами незавершеного будівництва, а саме житловим будинком та цегляною літньою кухнею, які розташовані на земельній ділянці з кадастровим номером 0520810100:09:002:0035, що розташована за адресою: АДРЕСА_1 , а також земельною ділянкою з кадастровим номером 0520810100:09:002:0035, що розташована за адресою: АДРЕСА_1 .

Свою заяву обґрунтував тим, що відповідач за зустрічним позовом при зверненні до суду з первісним позовом про поділ майна подружжя не включила в перелік майна, що підлягає поділу, зазначені вище об`єкти незавершеного будівництва, існує велика ймовірність щодо відчуження нею земельної ділянки та/або спірного майна, або вчинення інших недобросовісних дій, направлених на унеможливлення справедливого розподілу цього майна між сторонами. Про намір вчинення таких дій відповідач за зустрічним позовом неодноразово повідомляла заявника. Також, не виключно, що при розгляді справи задля з`ясування реальної вартості зазначеного майна необхідна відповідна експертиза, проведення якої буде неможливе у разі відчуження відповідачем за зустрічним позовом земельної ділянки з розміщеними на ній об`єктами незавершеного будівництва та/або самих об`єктів незавершеного будівництва.

Ухвалою Гайсинського районного суду Вінницької області від 10 квітня 2024 року заяву ОСОБА_2 про забезпечення позову, подану в цивільній справі за зустрічним позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_1 , третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору: ТОВ «Гайсинська інкубаторно-птахівнича станція», про поділ спільного майна подружжя, задоволено.

Забезпечено позов ОСОБА_2 до ОСОБА_1 , третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору: ТОВ «Гайсинська інкубаторно-птахівнича станція», про поділ спільного майна подружжя.

Накладено арешт на майно, а саме на:

- земельну ділянку площею: 0,0701 га, з кадастровим номером 520810100:09:002:0035, яка розташована за адресою: АДРЕСА_1 ;

- об`єкт незавершеного будівництва, а саме житловий будинок, який розташований на земельній ділянці з кадастровим номером 0520810100:09:002:0035, за адресою: АДРЕСА_1 ;

- об`єкт незавершеного будівництва, а саме цегляну літню кухню, яка розташована на земельній ділянці з кадастровим номером 0520810100:09:002:0035, за адресою: АДРЕСА_1 .

Заборонено ОСОБА_1 відчужувати, пошкоджувати, знищувати, передавати у користування третім особам, розпоряджатись будь-яким чином об`єктами незавершеного будівництва, а саме житловим будинком та цегляною літньою кухнею, які розташовані на земельній ділянці з кадастровим номером 0520810100:09:002:0035, що розташована за адресою: АДРЕСА_1 , а також земельною ділянкою з кадастровим номером 0520810100:09:002:0035, що розташована за адресою: АДРЕСА_1 .

В апеляційній скарзі позивач ОСОБА_1 просить ухвалу суду скасувати в частині забезпечення позову шляхом накладення арешту на майно земельну ділянку площею: 0,0701 га, з кадастровим номером 0520810100:09:002:0035, яка розташована за адресою: АДРЕСА_1 та об`єкт незавершеного будівництва, а саме житловий будинок, який розташований на земельній ділянці з кадастровим номером 0520810100:09:002:0035, за адресою: АДРЕСА_1 ; заборони відчужувати, пошкоджувати, знищувати, передавати у користування третім особам, розпоряджатись будь-яким чином об`єктами незавершеного будівництва, а саме житловим будинком, який розташований на земельній ділянці з кадастровим номером 0520810100:09:002:0035, що розташована за адресою: АДРЕСА_1 , а також земельною ділянкою з кадастровим номером 0520810100:09:002:0035, що розташована за адресою: АДРЕСА_1 .

Доводи апеляційної скарги полягають в тому, що позивач ОСОБА_2 повідомив суду неправдиву інформацію, а саме те, що земельна ділянка площею 0,0701 га з кадастровим номером 0520810100:09:002:0035 та об`єкт незавершеного будівництва, а саме житловий будинок, який розташований на цій земельній ділянці є спільним майном подружжя. Відповідач вважає, що на підставі п. 1 ч. 1 ст. 57 СК України зазначене майно є її особистою приватною власністю, тобто особистим майном на підставі рішення Гайсинського районного суду Вінницької області від 16 листопада 2004 року, яке набрало законної сили 15 лютого 2005 року.

Вважає, що суд апеляційної інстанції під час розгляду апеляційної скарги повинен дослідити підстави набуття нею у власність земельної ділянки та незавершеного будівництвом житлового будинку, які розташовані за адресою: АДРЕСА_1 .

У встановлений судом строк надійшов відзив від позивача ОСОБА_2 у якому він просить залишити апеляційну скаргу без задоволення, а ухвалу суду першої інстанції без змін.

Третя особа відзив не надала.

У судовому засіданні представник відповідача ОСОБА_1 адвокат Семчук С. В. просив апеляційну скаргу задовільнити, ухвалу суду в оскаржуваній частині скасувати.

Представник позивача ОСОБА_2 адвокат Покотило В. М. заперечив проти задоволення апеляційної скарги, просить її залишити без задоволення, а ухвалу суду першої інстанції без змін із підстав зазначених у відзиві.

Третя особа ТОВ «Гайсинська інкубаторно-птахівнича станція», будучи належним чином повідомленою про дату, час і місце розгляду справи, у судове засідання не з`явилася.

Суд апеляційної інстанції, перевіривши законність і обґрунтованість ухвали суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги в оскаржуваній частині, заслухавши пояснення представників: відповідача ОСОБА_1 адвоката Семчука С. В. та позивача ОСОБА_2 адвоката Покотила В. М., дослідивши матеріали цивільної справи, прийшов до висновку, що апеляційна скарга підлягає до часткового задоволення за таких підстав.

Задовольняючи заяву про забезпечення позову у повному обсязі, суд першої інстанції виходив з того, що з урахуванням позовних вимог та обставин викладених позивачем по зустрічному позову ОСОБА_2 в заяві про забезпечення позову, які свідчать про те, що існує ймовірність, що ОСОБА_1 може відчужити спірне спільне майно, чим істотно може ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ускладнити ефективний захист прав ОСОБА_2 ; також вважає, що дана справа може розглядатись тривалий час, можуть призначатись різні судові експертизи по справі, та спірне спільне майно має бути збережене до набрання законної сили рішенням суду, тому заяву позивача по зустрічному позову ОСОБА_2 необхідно задовольнити, забезпечити зустрічний позов ОСОБА_2 до ОСОБА_1 , третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору: ТОВ «Гайсинська інкубаторно-птахівнича станція» про поділ спільного майна подружжя, шляхом накладення арешту на спільне майно подружжя, - до набрання рішення суду по даній справі законної сили.

Апеляційний суд погоджується із таким висновком суду першої інстанції, проте не може погодитись із способом забезпечення позову, викладеному у резолютивній частині ухвали суду, виходячи з наступного.

Відповідно до ст. 149 ЦПК України суд за заявою учасника справи має право вжити передбачених статтею 150 цього Кодексу заходів забезпечення позову (ч. 1). Забезпечення позову допускається як до пред`явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист, або поновлення порушених чи оспорених прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду (ч. 2).

Положеннями статті 150 ЦПК України встановлені види забезпечення позову. Одним із видів такого забезпечення є накладення арешту на майно; заборона вчиняти певні дії, тощо.

Частиною третьою цієї статті передбачено, що заходи забезпечення позову, крім арешту морського судна, що здійснюється для забезпечення морської вимоги, мають бути співмірними із заявленими позивачем вимогами.

За змістом статті 151 ЦПК України заява про забезпечення позову повинна містити, зокрема, обґрунтування необхідності забезпечення позову.

Згідно роз`яснень у пункті 4 постанови Пленуму Верховного Суду України «Про практику застосування судами цивільного процесуального законодавства при розгляді заяв про забезпечення позову» № 9 від 22 грудня 2006 року, розглядаючи заяву про забезпечення позову, суд (суддя) має з урахуванням доказів, наданих позивачем на підтвердження своїх вимог, пересвідчитися, зокрема, в тому, що між сторонами дійсно виник спір та існує реальна загроза невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду про задоволення позову; з`ясувати обсяг позовних вимог, дані про особу відповідача, а також відповідність виду забезпечення позову, який просить застосувати особа, котра звернулася з такою заявою, позовним вимогам. При встановленні зазначеної відповідності слід враховувати, що вжиті заходи не повинні перешкоджати господарській діяльності юридичної особи. Вирішуючи питання про забезпечення позову, суд має брати до уваги інтереси не тільки позивача, а й інших осіб, права яких можуть бути порушені у зв`язку із застосуванням відповідних заходів.

Аналіз наведених норм діючого законодавства призводить до висновку, що забезпечення позову можливе лише при наявності між сторонами спору та наявності реальної загрози невиконання чи утруднення виконання можливого рішення. Частиною 10 вказаної постанови передбачено, що заходи забезпечення позову мають тимчасовий характер і діють до виконання рішення суду, яким закінчується розгляд справи по суті.

У постанові Великої Палати Верховного Суду від 12 лютого 2020 року у справі № 381/4019/18 (провадження № 14-729цс19) вказано, що співмірність передбачає співвідношення судом негативних наслідків від вжиття заходів забезпечення позову з тими негативними наслідками, які можуть настати внаслідок невжиття цих заходів, з урахуванням відповідності права чи законного інтересу, за захистом яких заявник звертається до суду, вартості майна, на яке він заявляє клопотання накласти арешт, чи майнових наслідків заборони відповідачу здійснювати певні дії. Заходи забезпечення позову застосовуються для того, щоб гарантувати виконання можливого рішення суду і повинні застосовуватися лише в разі необхідності, оскільки безпідставне звернення до таких дій може спричинити порушення прав та законних інтересів інших осіб чи учасників процесу. Розглядаючи заяву про забезпечення позову, суд має з урахуванням доказів, наданих позивачем на підтвердження своїх вимог, пересвідчитися, зокрема, в тому, що між сторонами дійсно виник спір та існує реальна загроза невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду.

Заходи забезпечення позову застосовуються для того, щоб гарантувати виконання можливого рішення суду і повинні застосовуватися лише в разі необхідності, оскільки безпідставне звернення до таких дій може спричинити порушення прав та законних інтересів інших осіб чи учасників процесу.

Суд першої інстанції, вірно встановивши, що предметом спору у цій справі є поділ майна подружжя, та врахувавши, що земельна ділянка, на якій розташовані споруди незавершеного будівництва площею: 0,0701 га, з кадастровим номером 520810100:09:002:0035, що розташована за адресою: АДРЕСА_1 , оформлена на відповідача за зустрічним позовом, що дає їй право користуватися, володіти та розпоряджатися нею, в тому числі й зазначеними об`єктами будівництва, дійшов до висновку про необхідність накладення арешту на вказане майне подружжя.

Доводи апеляційної скарги зводяться до твердження скаржника про приналежність спірного майна до її особистої власності згідно положень ст. 57 СК України, на підставі рішення Гайсинського районного суду Вінницької області від 16 листопада 2004 року.

Проте, такі доводи не заслуговують на увагу, оскільки ці обставини суд не може встановлювати при вирішенні питання про забезпечення позову. Дані обставини підлягають дослідженню судом першої інстанції при розгляді справи по суті спору.

У постанові Верховного Суду від 15 липня 2020 року у справі № 909/835/18 зазначено, що повинен бути наявним зв`язок між конкретним заходом забезпечення позову і предметом позовної вимоги. Обранням належного, відповідно до предмета спору, заходу до забезпечення позову дотримується принцип співвіднесення виду заходу до забезпечення позову із заявленими позивачем вимогами, чим врешті досягаються: збалансованість інтересів сторін та інших учасників судового процесу під час вирішення спору, наслідок ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача без порушення або безпідставного обмеження при цьому прав та охоронюваних інтересів інших учасників провадження у справі або осіб, що не є учасниками цього судового процесу.

Згідно ст. 56 Закону України «Про виконавче провадження» арешт майна полягає у проведенні його опису, оголошенні заборони розпоряджатися ним, а у разі потреби - в обмеженні права користування майном, здійсненні опечатування або вилученні його у боржника та переданні на зберігання іншим особам, про що зазначається в акті опису. Види, обсяги і строк обмеження встановлюються державним виконавцем у кожному конкретному випадку з урахуванням властивостей майна, його значення для власника чи володільця, необхідності використання та інших обставин.

Тобто, арешт є найбільш обтяжливим заходом, який підлягає примусовому виконанню органами державної виконавчої служби, відповідно до Інструкції з організації примусового виконання рішень, та полягає у проведенні опису, оголошенні заборони розпоряджатися, а в разі потреби обмеженні права користування майном.

Верховний Суд у постанові № 643/12369/19 від 19 лютого 2021 року звернув увагу, що арешт майна і заборона на відчуження майна є самостійними видами (способами) забезпечення позову, обидва способи за правовою сутністю обмежують право відповідача розпоряджатися спірним майном, але вони є різними для виконання ухвали про забезпечення позову, тому суттєвого значення у виборі їх застосування немає для вирішення справи та способу забезпечення позову.

Отже вжиття заходів забезпечення позову має бути співмірними з заявленими позовними вимогами, належним відповідно до предмета спору, подвійне обтяження шляхом накладення арешту, а також заборони вчинення певних дій, стосовно одного і того ж майна, не є доцільним з урахуванням правових наслідків накладення арешту.

На зазначене суд першої інстанції уваги не звернув та додатково, окрім накладення арешту на земельну ділянку площею: 0.0701 га, з кадастровим номером 520810100:09:002:0035, яка розташована за адресою: АДРЕСА_1 та об`єкти незавершеного будівництва на цій ділянці, а саме житловий будинок та цегляну літню кухню, вжив заходів забезпечення позову шляхом заборони ОСОБА_1 , відчужувати, пошкоджувати, знищувати, передавати у користування третім особам, розпоряджатись будь-яким чином вказаними об`єктами незавершеного будівництва.

З огляду на викладене, апеляційний суд вважає помилковим задоволення заяви про забезпечення позову у частині заборони ОСОБА_1 , відчужувати, пошкоджувати, знищувати, передавати у користування третім особам, розпоряджатись будь-яким чином вказаними об`єктами незавершеного будівництва, з урахуванням накладення арешту на вказане майно та земельну ділянку площею: 0,0701 га, з кадастровим номером 520810100:09:002:0035, на якій воно знаходиться, оскільки таке обтяження є не співмірним та позивачем не надано доказів того, що невжиття зазначених заходів забезпечення позову може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду.

Відповідно до п. 2 ч. 1 ст. 374 ЦПК України суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право скасувати судове рішення повністю або частково і ухвалити у відповідній частині нове рішення або змінити рішення.

Згідно п. 4 ч. 1 ст. 376 ЦПК України підставами для скасування судового рішення повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни судового рішення є порушення норм процесуального права або неправильне застосування норм матеріального права, невідповідність висновків суду встановленим обставинам, недоведеність обставин, які мали значення для справи, які суд визнав встановленими.

За таких обставин апеляційний суд приходить висновку, що ухвала суду першої інстанції в частині задоволення заяви ОСОБА_2 про забезпечення позову шляхом заборони ОСОБА_1 відчужувати, пошкоджувати, знищувати, передавати у користування третім особам, розпоряджатись будь-яким чином об`єктами незавершеного будівництва, а саме житловим будинком та цегляною літньою кухнею, які розташовані на земельній ділянці з кадастровим номером 0520810100:09:002:0035, що розташована за адресою: АДРЕСА_1 , а також земельною ділянкою з кадастровим номером 0520810100:09:002:0035, що розташована за адресою: АДРЕСА_1 , не відповідає вимогам ст. 263 ЦПК України, що в силу ст. 376 ЦПК України є підставою для часткового скасування ухвали суду першої інстанції та ухвалення нового рішення про відмову у задоволенні заяви про забезпечення позову в цій частині.

На підставі викладеного і керуючись ст. 367, 374, 376, 381-384 ЦПК України, суд

постановив:

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити частково.

Ухвалу Гайсинського районного суду Вінницької області від 10 квітня 2024 року скасувати в частині заборони ОСОБА_1 відчужувати, пошкоджувати, знищувати, передавати у користування третім особам, розпоряджатись будь-яким чином об`єктами незавершеного будівництва, а саме житловим будинком та цегляною літньою кухнею, які розташовані на земельній ділянці з кадастровим номером 0520810100:09:002:0035, що розташована за адресою: АДРЕСА_1 , а також земельною ділянкою з кадастровим номером 0520810100:09:002:0035, що розташована за адресою: АДРЕСА_1 , постановити в цій частині нове судове рішення.

Відмовити у задоволенні заяви ОСОБА_2 про забезпечення позову в цій частині.

В іншій частині ухвалу Гайсинського районного суду Вінницької області від 10 квітня 2024 року залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття.

На постанову може бути подана касаційна скарга до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

ГоловуючийМ. В. Матківська СуддіЮ. Б. Войтко І. В. Міхасішин

Повний текст судового рішення складено 29 травня 2024 року