Рішення

від 21.05.2024 по справі 185/15427/23

ПАВЛОГРАДСЬКИЙ МІСЬКРАЙОННИЙ СУД ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 185/15427/23

Провадження № 2/185/1154/24

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

21 травня 2024 року м.Павлоград

Павлоградський міськрайонний суд Дніпропетровської області у складі головуючої судді Врони А.О., за участю секретаря судового засідання Астапчук Д.В., розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні суду у порядку загального позовного провадження цивільну справу ЄУ № 185/15427/23 за позовом ОСОБА_1 до Приватного акціонерного товариства "ДТЕК Павлоградвугілля" про відшкодування моральної шкоди, заподіяної ушкодженням здоров`я на виробництві,-

ВСТАНОВИВ:

05 грудня 2023 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до Приватного акціонерного товариства «ДТЕК Павлоградвугілля», згідно якого просить стягнути з відповідача на свою користь в рахунок відшкодування моральної шкоди, завданої ушкодженням здоров`я 241000 гривень, без урахування утримань з цієї суми податку з доходів фізичних осіб та військового збору.

Стислий виклад позиції позивача.

Позовна заява мотивована тим, що ОСОБА_1 має 26 років 9 місяців загального страхового стажу, з них 19 років 2 місяці в шкідливих підземних умовах праці у відповідача. На виробничо-структурних підрозділах підприємства ПрАТ «ДТЕК Павлоградвугілля» позивач працював з повним робочим днем під землею в шкідливий умовах. 22.12.2008 року позивача було звільнено відповідачем (роботодавцем) із займаної посади за ч.2 ст.40 КЗпП України, у зв`язку з невідповідністю, виконуваній роботі за станом здоров`я. Згідно з довідками Медико-соціальної експертної комісії серія ДНА-02 № 034963 та серія МCE-ДHA-01 № 684677 за професійними захворюваннями від 22.10.2009 року позивачу первинно безстроково встановлено 65 % втрати працездатності та 3 групу інвалідності. Позивачу встановлено 65 % втрати працездатності: 50 % - радикулопатія шийна і попереково-крижового відділів хребта, антеспондилолістезу тіла L4 з нейродистрофічними проявами у вигляді двобічного плечелопаткового періартрозу (ПФС другого ст.), дефартрозу ліктьових суглобів ПФС другого ст. та колінних суглобів ПФС другого ст., зі стійким больовим синдромом, рецидивуючий перебіг; 10 % - хронічне обструктивне захворювання легень першої ст. (пиловий бронхіт першої ст., емфізема легень першої ст.), ЛН першого ступеня; 5 % - нейросонсорна приглухуватість першого ступеня (з легким зниженням слуху). Внаслідок отриманих хронічних професійних захворювань, що супроводжується значною втратою працездатності. Систематичною необхідністю отримання медичної допомоги, позивач постійно відчуває психологічний дискомфорт, порушення душевної рівноваги, вираженої у почуттях розпачу, тривоги, дратівливості, у почуттях страху, поганому сні на фоні сильних больових відчуттів. Все це постійно і негативно позначалося і позначається сьогодні на душевному та фізичному чанах. На даний час самопочуття позивача не поліпшується, негативні зміни у його житті є незворотними, усвідомлення чого, завдає йому душевного болю та страждань. Перелічені негативні явища не можуть не викликати переживання, страждання, стрес та депресію. Окрім того всього, позивач тепер час від часу вимушений проходити курси лікування, медичні огляди та обстеження, відновлювальні процедури, переносити щоденний фізичний біль та моральні переживання, позбавлений нормальних життєвих зв`язків, у зв`язку з тим, що наслідки отриманого на виробництві професійного захворювання обмежують його життєву активність і вимагають від нього додаткових зусиль для організації свого життя, у зв`язку з чим, позивач не може вести повноцінний спосіб життя, відчуває фізичні страждання, психологічний дискомфорт, порушення душевної рівноваги, що негативно позначалося і позначається на його душевному та фізичному стані. У зв`язку з вказаним хронічним професійним захворюванням порушено та порушуються нормальні життєві зв`язки позивача, він позбавлений можливості реалізовувати свої звички та бажання. Тривалий процес лікування, позбавляє можливості позивача вести повноцінний спосіб життя. За довгі роки роботи у шкідливих умовах праці в позивача почали розвиватися хронічні захворювання поступово, що врешті решт і призвело взагалі до інвалідності. З моменту отримання хронічного професійного захворювання, він постійно відчуває фізичні страждання та біль, обґрунтовані важкістю самопочуття, та особливостями лікування. Окрім того, внаслідок отриманих хронічних професійних захворювань, що супроводжується значною втратою працездатності, систематичною необхідністю отримання медичної допомоги, він постійно; відчуває психологічний дискомфорт, порушення душевної рівноваги, вираженої у почуттях розпачу, тривоги, дратівливості, у почуттях страху, поганому стані і на фоні сильних больових відчуттів. Все це постійно і негативно позначалося і позначається сьогодні на душевному та фізичному станах. На даний час самопочуття не поліпшується, негативні зміни у житті позивача є незворотними, усвідомлення чого, завдає душевного болю та страждань ще більше позивачеві. Отже, факт моральних страждань є очевидним і не потребує доказуванню іншими засобами доказування.

Стислий виклад позиції відповідача.

19 лютого 2024 року відповідач надав відзив на позовну заяву, відповідно до якого вважає, що вимоги позивача не підлягають задоволенню частково у розмірі 65 000 грн з утримання прибуткового податку та інших обов`язкових платежів, розстрочивши виконання судового рішення, на чотири місяці рівними частинами з граничною щомісячною виплатою в останній робочий день місяця.

Відзив мотивовано тим, що склад правопорушення у діях Відповідача відсутній.Відповідачем вимоги нормативно-правових актів з охорони праці не порушувалися. В матеріалах справи відсутні докази про настання будь-яких аварій на підприємстві та/або доказів порушення норм законодавства з охорони праці, відсутні будь-які акти перевірок відповідних контролюючих органів про допущення порушень з боку Відповідача. Позивачем не надано жодних доказів про наявність постанови чи вироку суду про притягнення посадових осіб Відповідача до адміністративної чи кримінальної відповідальності. Враховуючи відсутність встановлених фактів порушення Відповідачем законодавства про охорону праці є недоведеним причинний зв`язок між виникненням хронічних захворювань та діями Відповідача. Позивач, укладаючи з відповідачем трудовий договір, був повідомлений під підпис, в порядку передбаченому ст.29 КЗпП України про важкі, шкідливі та небезпечні умови праці, можливі негативні наслідки цих умов праці на стан його здоров`я та пов`язані з цими умовами праці пільги та компенсації. Позивач щорічно проходив періодичний медичний огляд, і був обізнаний про стан свого здоров`я (професійне захворювання виникає не раптово, а протягом певного періоду - профмаршруту). Зазначення про придатність до роботи протягом тривалого часу роботи Позивача у шкідливих умовах праці, при тому, що позивач мав постійний больовий синдром та інші захворювання, неодноразово звертався до лікарні за наданням допомоги та позивача не було направлено на до обстеження, не встановлено необхідність утворення нових умов праці, що повинні забезпечуватися для недопущення погіршення стану здоров`я та посилення захворювання знаходився на лікуванні за захворюванням, яке в подальшому стало професійним та вплинуло на стан здоров`я до встановлення стійкої втрати працездатності за цим захворюванням вже вказує на приховування позивачем реального стану здоров`я та неналежного й своєчасного виявлення лікарями під проведення експертизи стану здоров`я позивача, вказує на неякісне надання медичних послуг та неправомірне визнання позивача придатним до роботи в підземних умовах. Тобто медична установа, яка проводила періодичні медичні огляди позивача надає медичні документи, щодо стану здоров`я позивача, які суперечать матеріалам розслідування та свідчать про приховування від роботодавця ПрАТ «ДТЕК ПАВЛОГРАДВУГІЛЛЯ» фактичного стану здоров`я позивача, як медичним закладом, так і самим позивачем. Зазначені обставини суттєво впливають на вирішення спору щодо стягнення моральної шкоди, оскільки приховування позивачем та медичним закладом, який проводив медичні огляди, фактичного стану здоров`я позивача, позбавило відповідача можливості проводи заходи, направленні на профілактику професійних захворювань. Несвоєчасне виявлення медичною комісією та/або приховування позивачем від роботодавця фактичного стану свого здоров`я вплинуло на своєчасність виявлення ранніх ознак професійних захворювань, а також своєчасність вирішення питання щодо можливості працівника продовжувати роботу в умовах дії шкідливих та небезпечних факторів трудового процесу, приховування фактичного стану здоров`я унеможливлювало проведення відновлювального лікування на початкових етапах, і як наслідок здебільше призводить до значної втрати працівником працездатності, аж до інвалідизуючих форм професійної патології саме з вини позивача та медичного закладу. Позивач зобов`язаний подати до суду належні та допустимі докази в обґрунтування своїх позовних вимог. Самого згадування про фізичні та моральні страждання в позовній заяві недостатньо. з наданих позивачем доказів можна зробити висновок, що його обмеження полягають лише в протипоказанні до шкідливих та важких умов праці. В іншому позивач має можливість бути повноцінним членом суспільства та забезпечується соціальними пільгами на достатньому рівні.

Заяви, клопотання; інші процесуальні дії у справі

Ухвалою суду відкрито провадження у справі.

Ухвалою суду закрито підготовче провадження у справі, справу призначено до розгляду по суті.

Представник позивача в судове засідання не з`явилась, надіслала заяву, згідно якої просила провести розгляд справи без її участі, позовну заяву підтримала, просила задовольнити в повному обсязі

Представник відповідача підтримав доводи відзиву, просив відмовити в задоволенні позовних вимог.

Фактичні обставини справи, встановлені судом

Судом встановлено та матеріалами справи підтверджено, що позивач ОСОБА_1 перебував у трудових відносинах з ПрАТ «ДТЕК Павлоградвугілля» та підприємством, правонаступником прав та обов`язків якого є ПрАТ «ДТЕК Павлоградвугілля», з 19.02.1982 року прийнятий підземним учнем електрослюсаря з повним робочим днем в шахті, 17.03.1986 року переведений підземним прохідником 5 розряду з повним робочим днем в шахті, 05.11.1996 року був звільнений за власним бажанням, ст.38 КЗпП України, 05.12.1996 року прийнятий прохідником 5 розряду з повним робочим днем в шахті, 18.03.1998 року був звільнений за власним бажанням, з 25.02.1999 року обіймав посаду прохідника 5-го розряду дільниці підготовчих робіт, 22.12.2008 року був звільнений за власним бажанням у зв`язку з виходом на пенсію ст.38 КЗпП України.

Згідно з медичним висновком лікарсько-експертної комісії ДУ «Український науково-дослідний інститут промислової медицини» від 08 липня 2009 року, протокол №1661, позивачу було встановлено професійні захворювання: радикулопатія шийна п/крижова з вираженим больовим синдромом та статико-динамічними розладами, на фоні остеохондрозу шийного та п/крижового відділів хребта, антеспондилолістезу тіла L4 (0,5см), з нейродистрофічними проявами у вигляді двобічного плечолопаткового періартрозу, ПФС другого ступеню, деформуючого артрозу ліктьових суглобів ПФС першого ступеню та колінних суглобів ПФС другого ступеню, зі стійким больовим синдромом, рецидивуючий перебіг; ХОЗЛ першої стадії (пиловий бронхіт першої стадії, емфізема легень першої стадії), ЛН першого ступеню; нейросенсорна приглухуватість першої стадії (з легким зниженням слуху).

Згідно з п.12 Акту розслідування хронічного професійного захворювання від 07 серпня 2009 р. загальний стаж роботи ОСОБА_1 за професією прохідник 19 років 2 місяці у цеху в умовах впливу шкідливих факторів.

Згідно з п.13 Акту, висновок про наявність шкідливих умов праці важка праця, шум, пил.

Згідно п.16 Акту, професійне захворювання виникло за таких обставин (зазначаються конкретні факти невиконання технологічних регламентів виробничого процесу; порушення режиму експлуатації технологічного устаткування, приладів, робочого інструменту; аварійних ситуацій пошкодження захисних засобів і механізмів, систем вентиляції, екранування, сигналізації, освітлення, кондиціювання повітря; порушення правил техніки безпеки, гігієни, праці; відсутність (невикористання) засобів індивідуального захисту; недосконалість технології, механізмів, робочого інструменту; неефективність роботи систем вентиляції, кондиціювання повітря, захисних засобів, механізмів, засобів індивідуального захисту; відсутність заходів і засобів рятувального характеру тощо): в результаті тривалої роботи пов`язаною з важкою працею, шумом в умовах високої запиленості рудничного повітря в підземних виробках шахт.

Згідно п.17 Акту, зазначеного акту причинами виникнення професійного захворювання є:

- запиленість повітря робочої зони (концентрація пилу), у тому числі вміст вільного двоокису кремнію: середній максимальний 952,56 мг/м3 (SIO2 10,14%) при ГДР 2 мг/м3, 67% за зміну (Гіг. кл. таб. 4.11.1 - кл. 3.4.);

- рівень шуму 94 дБА при ГДР 80 дБА, 56% за зміну (Гіг. кл. таб. 4.11.3 - кл. 3.2.)

- рівень фізичного перевантаження (параметри, ступінь, важкість роботи піднімання вантажу вагою до 50 кг., 67% за зміну (Гіг. кл. таб. 4.11.7 - кл. 3.1). сумарна вага 1500 кг. (Гіг. кл. таб. 4.11.7 - кл. 3.2.); знаходження в позі стоячи 83% за зміну (Гіг. кл. таб. 4.11.7 - кл. З.1.), нахили корпусу більше 300 разів (Гіг. кл. таб. 4.11.7 - кл. 3.2.).

Згідно виписки із акту огляду МСЕК серії МСЕ-ДНА-01 № 684677 від 22.10.2009 року виданої МСЕК, ОСОБА_1 первинно встановлено третю групу інвалідності, з 17.09.2009 року до безстроково.

Згідно довідки про результати визначення ступеня втрати професійної працездатності у відсотках, потреби у наданні медичної та соціальної допомоги серії ДНА-02 № 034963 від 22.10.2009 року виданої МСЕК, ОСОБА_1 первинно встановлено третю групу інвалідності, ступінь втрати професійної працездатності - 65% з них 50 % - радикулопатія, 10% - ХОЗЛ, 5% - туговухість з 17.09.2009 до безстроково.

Норми права, які застосував суд, та висновки суду за результатами розгляду справи.

Відповідно до ст. 43 Конституції України держава створює умови для повного здійснення громадянами права на працю, гарантує рівні можливості у виборі професії та роду трудової діяльності, реалізовує програми професійно-технічного навчання, підготовки і перепідготовки кадрів відповідно до суспільних потреб. Кожен має право на належні, безпечні і здорові умови праці, на заробітну плату, не нижчу від визначеної законом.

У статті 16 Конвенції Міжнародної організації праці від 22 червня 1981 року № 155 передбачено, що від роботодавців повинно вимагатися настільки, наскільки це є обґрунтовано практично можливим, забезпечення безпечності робочих місць, механізмів, обладнання та процесів, які перебувають під їхнім контролем, і відсутності загрози здоров`ю з їхнього боку. Від роботодавців повинно вимагатися настільки, наскільки це є обґрунтовано практично можливим, забезпечення відсутності загрози здоров`ю з боку хімічних, фізичних та біологічних речовин й агентів, які перебувають під їхнім контролем, тоді, коли вжито відповідних захисних заходів. Від роботодавців повинно вимагатися надавати у випадках, коли це є необхідним, відповідні захисні одяг і засоби для недопущення настільки, наскільки це є обґрунтовано практично можливим, загрози виникнення нещасних випадків або шкідливих наслідків для здоров`я.

Згідно з частинами першою та третьою статті 13 Закону України «Про охорону праці» роботодавець зобов`язаний створити на робочому місці в кожному структурному підрозділі умови праці відповідно до нормативно-правових актів, а також забезпечити додержання вимог законодавства щодо прав працівників у галузі охорони праці. Роботодавець несе безпосередню відповідальність за порушення зазначених вимог.

Відповідно до вимог ст. 153 КЗпП України забезпечення безпечних і нешкідливих умов праці покладається на власника або уповноважений ним орган. Умови праці на робочому місці, безпека технологічних процесів, машин, механізмів, устаткування та інших засобів виробництва, стан засобів колективного та індивідуального захисту, що використовуються працівником, а також санітарно-побутові умови повинні відповідати вимогам нормативних актів про охорону праці.

Згода позивача на працю в тяжких умовах праці, не знімає обов`язку та відповідальності з відповідача за забезпечення належних умов праці.

Статтею 160 КЗпП України передбачено, що постійний контроль за додержанням працівниками вимог нормативних актів про охорону праці покладається на власника.

Стаття 173 КЗпП України передбачає, що шкода, заподіяна працівникам каліцтвом або іншим ушкодженням здоров`я, пов`язаним з виконанням трудових обов`язків, відшкодовується у встановленому законодавством порядку.

В даному випадку професійне захворювання пов`язане з виконанням робіт у небезпечних для життя і здоров`я умовах, тому відповідальність по відшкодуванню моральної шкоди покладається на роботодавця (підприємство).

Судом встановлено, що після роботи на підприємстві відповідача в шкідливих умовах протягом 19 років, та звільнення у зв`язку з виходом на пенсію 22.12.2008 року до визначення позивачу ступеню втрати професійної працездатності з 17.09.2009 року, позивач на інших підприємствах не працював.

Частиною першою ст. 237-1 КЗпП України передбачено відшкодування власником або уповноваженим ним органом моральної шкоди працівнику у разі порушення його законних прав, що призвело до моральних страждань, втрати нормальних життєвих зв`язків і вимагають від нього додаткових зусиль для організації свого життя.

У пункті 13 Постанови Пленуму Верховного Суду України в «Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди» № 4 від 31 березня 1995 року роз`яснено, що відповідно до статті 237-1 КЗпП України за наявності порушення прав працівника у сфері трудових відносин, зокрема, виконання робіт у небезпечних для життя і здоров`я умовах, яке призвело до його моральних страждань, втрати нормальних життєвих зв`язків чи вимагає від нього додаткових зусиль для організації свого життя, обов`язок по відшкодуванню моральної (немайнової) покладається на власника або уповноважений ним орган незалежно від форми власності, виду діяльності чи галузевої належності.

Як зазначено в пункті 4.1. Рішення Конституційного Суду України від 27 січня 2004 року, №1-9/2004 моральна шкода потерпілого від нещасного випадку на виробництві чи професійного захворювання полягає, відповідно до статей 23,1167 ЦК України, зокрема, у фізичному болю, фізичних та душевних стражданнях, яких він зазнає у зв`язку з каліцтвом або іншим ушкодженням здоров`я.

Ушкодження здоров`я, заподіяні потерпілому під час виконання трудових обов`язків, незалежно від ступеня втрати професійної працездатності спричинюють йому моральні та фізичні страждання.

Надані позивачем докази повною мірою вказують, що ушкодження здоров`я відбулося при виконанні ним трудових обов`язків, що у свою чергу призвело як до фізичних, так і до моральних страждань. Втрата працездатності призвела до обмеження його можливості вести активний спосіб життя, вільно спілкуватися, внаслідок чого останній змушений прикладати додаткові зусилля для організації свого життя.

Суд не може погодитись із запереченнями представника відповідача, який вважає не доведеним позивачем факт заподіяння моральної шкоди так як не встановлені зміни у психічному стані, відповідні записи лікаря-психіатра, психотерапевта, психолога, оскільки згідно п. 3 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 31 березня 1995 року "Про судову практику по справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди" роз`яснено, що моральна шкода може складатися зокрема з моральних переживань у зв`язку з ушкодженням здоров`я, у порушенні нормальних життєвих зв`язків через неможливість продовження активного способу життя, при настанні інших негативних наслідків, що має місце в цьому випадку, тому що всі зазначені обставини в позивача наступили саме у результаті втрати професійної працездатності, внаслідок професійних захворювань.

З врахуванням викладеного, суд вважає законними та обґрунтованими вимоги позивача про відшкодування моральної шкоди, так як внаслідок отриманого професійного захворювання на виробництві останньому заподіяні фізичний біль і душевні страждання. Ушкодження здоров`я призвело до порушення його особистих немайнових прав, таких як, право на охорону здоров`я, на безпечну працю. Все це призвело до порушення його звичного образу життя та вимагає від позивача додаткових зусиль для організації свого життя, що належним чином має бути компенсовано.

При визначенні розміру відшкодування моральної шкоди суд керується принципом розумності та справедливості, приймає до уваги стан здоров`я позивача, втрату професійної працездатності, вину підприємства в заподіянні шкоди, характер та об`єм його фізичних, душевних, психічних страждань від одержаного профзахворювання, втрату можливості його трудової та соціальної реабілітації, що призвело до значних тяжких змін життєвих зв`язків, а саме 65% втрати професійної працездатності, істотність вимушених змін в життєвих стосунках, вважає за необхідне стягнути з відповідача на користь позивача 130 000 грн. в порядку відшкодування моральної шкоди.

Відповідно до пункту «а» підпункту 164.2.14 пункту 164.2 статті 164 ПК України зі змінами, внесеними згідно із Законом України від 16 січня 2020 року № 466-ІХ «Про внесення змін до Податкового кодексу України щодо вдосконалення адміністрування податків, усунення технічних та логічних неузгодженостей у податковому законодавстві», який набрав чинності 23 травня 2020 року, до загального місячного (річного) оподатковуваного доходу платника податку включається дохід у вигляді неустойки (штрафів, пені), відшкодування матеріальної або немайнової (моральної) шкоди, крім сум, що за рішенням суду спрямовуються на відшкодування збитків, завданих платнику податку внаслідок заподіяння йому матеріальної шкоди, а також шкоди життю та здоров`ю, а також відшкодувань моральної шкоди в розмірі, визначеному рішенням суду, але не вище чотирикратного розміру мінімальної заробітної плати, встановленої законом на 1 січня звітного (податкового) року, або у розмірі, визначеному законом.

У попередній редакції зазначена норма права передбачала, що до загального місячного (річного) оподатковуваного доходу платника податку включаються дохід у вигляді неустойки (штрафів, пені), відшкодування матеріальної або немайнової (моральної) шкоди, крім сум, що за рішенням суду спрямовуються на відшкодування збитків, завданих платнику податку внаслідок заподіяння йому матеріальної шкоди, а також шкоди життю та здоров`ю.

Тобто з 23 травня 2020 року пункт «а» підпункту 164.2.14 пункту 164.2 статті 164 ПК України доповнено словами «а також відшкодувань моральної шкоди в розмірі, визначеному рішенням суду, але не вище чотирикратного розміру мінімальної заробітної плати, встановленої законом на 1 січня звітного (податкового) року, або в розмірі, визначеному законом».

Граматичне та системне тлумачення зазначеного пункту ПК України у чинній редакції дозволяє зробити висновок, що до загального місячного (річного) оподатковуваного доходу платника податку не включаються: 1) суми, що за рішенням суду спрямовуються на відшкодування збитків, завданих платнику податку внаслідок заподіяння йому матеріальної шкоди; 2) суми, що за рішенням суду спрямовуються на відшкодування шкоди життю та здоров`ю; 3) суми, що за рішенням суду спрямовуються на відшкодування моральної шкоди в розмірі, визначеному рішенням суду, але не вище чотирикратного розміру мінімальної заробітної плати, встановленої законом на 1 січня звітного (податкового) року, або в розмірі, визначеному законом.

Отже, як до 23 травня 2020 року, так і чинним податковим законодавством передбачено, що стягнуті за рішенням суду суми на відшкодування шкоди життю та здоров`ю не включаються до загального місячного (річного) оподатковуваного доходу платника податку.

Вказана правова позиція відображена в постанові Верховного Суду від 25 січня 2023 року у справі №598/438/21.

У зв`язку із зазначеним, моральна шкода на користь позивача підлягає стягненню без відрахування утримання податку та обов`язкових платежів.

Крім того, представник відповідача у відзиві просить розстрочити виконання судового рішення про стягнення моральної шкоди на чотири місяці рівними частинами з граничною щомісячною виплатою в останній робочий день місяця. При цьому представник відповідача посилається на те, що наразі в Україні введено воєнний стан, ПрАТ «ДТЕК Павлоградвугілля» визнано підприємством критичної інфраструктури, що забезпечує енергетичну незалежність країни, залучає кошти на ліквідацію аварій на об`єктах підприємств групи ДТЕК, які розташовані на територіях, де ведуться бойові дії, надає значну гуманітарну допомогу жителям Донецької, Харківської, Луганської, Дніпропетровської області. Враховуючи скрутне матеріальне становище підприємства, стягнення значних сум моральної шкоди з ПрАТ «ДТЕК Павлоградвугілля» загрожує зупиненням господарської діяльності.

Відповідно до положеньстатті 435 ЦПК України, за заявою сторони суд, який розглядав справу як суд першої інстанції, може відстрочити або розстрочити виконання рішення.

Підставою для встановлення або зміни способу або порядку виконання, відстрочення або розстрочення виконання судового рішення є обставини, що істотно ускладнюють виконання рішення або роблять його неможливим.

Відстрочка виконання рішення суду - це відтермінування у часі належного строку виконання рішення суду в цілому. Надання відстрочки судом полягає у визначенні нової конкретної, більш пізньої ніж первинна, дати, з настанням якої й після завершення строку відстрочки рішення має бути виконано повністю. При розгляді заяв щодо відстрочки виконання рішення необхідно виходити з міркувань доцільності та об`єктивної необхідності надання саме таких строків відтермінування виконання рішення в цілому; наявність підстави для відтермінування має бути доведена боржником. Строки такого відтермінування знаходяться у прямій залежності від обставин, що викликають необхідність надання додаткового строку до повного виконання рішення суду. Надання відстрочки виконання рішення суду не може створювати занадто або безпідставно привілейовані умови для боржника.

Відстрочка виконання рішення суду може бути надана у виняткових випадках, що обумовлюють об`єктивні ускладнення при виконанні судового рішення наявність яких робить його виконання неможливим, які суд визначає, виходячи з особливого характеру обставин, що ускладнюють або виключають виконання рішення.

Саме такі висновки викладені у постанові Верховного Суду від 21 лютого 2019 року у справі № 2-54/08.

Представником відповідача не надано доказів того, що матеріальні збитки підприємства у зв`язку з воєнними діями настільки великі, що роблять неможливим виконання рішення суду.

Складне матеріальне становище не може вважатися винятковою обставиною, що ускладнює виконання рішення суду, і не є достатньою підставою для розстрочення виконання рішення суду.

Жодних обмежень щодо виконання судових рішень на період дії воєнного часу діючим законодавством не передбачено.

Надання відповідачем гуманітарної допомоги жителям чотирьох областей, у розумінністатті 435 ЦПК України, не є правовою підставою для розстрочення виконання рішення суду. Відповідач не довів, що сума моральної шкоди, заявлена позивачем до стягнення, є для підприємства настільки значною, що загрожує зупиненням здійснення господарської діяльності.

За змістомстатті 1168 Цивільного кодексу України, моральна шкода,завдана каліцтвом або іншим ушкодженням здоров`я, може бути відшкодована одноразово або шляхом здійснення щомісячних платежів.

Судом визначено розмір моральної шкоди, завданої ушкодженням здоров`я, яка підлягає стягненню на користь позивача. За змістом заявлених позовних вимог позивачка просить відшкодувати завдану їй моральну шкоду шляхом здійснення одноразового платежу.

Безпідставне та необґрунтоване розстрочення виконання рішення суду буде порушувати законні права та інтереси позивача та нівелювати сутність рішення суду та мету його ухвалення.

Тому клопотання відповідача про розстрочення виконання рішення суду не підлягає задоволенню.

Розподіл судових витрат.

Згідно ч. 1 ст. 141 ЦПК України, судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Частиною 6 цієї статті передбачено, що якщо сторону, на користь якої ухвалено рішення, звільнено від сплати судових витрат, з другої сторони стягуються всі судові витрати на користь осіб, які їх понесли, пропорційно до задоволеної чи відхиленої частини вимог, а інша частина компенсується за рахунок держави у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.

Відповідно до п. 2 ч. 1ст.5 Закону України «Про судовий збір» позивачі за подання позовів про відшкодування шкоди, заподіяної каліцтвом або іншим ушкодженням здоров`я, а також смертю фізичної особи звільняються від сплати судового збору.

Оскільки, позивач звільнений від сплати судового збору на підставі п. 2 ч. 1 ст. 5 Закону України «Про судовий збір», тому з відповідача підлягає стягненню дохід держави судовий збір пропорційно розміру задоволених позовних вимог у сумі 1300 грн.

Керуючись ст. 5,12,13, 81, 89, 258,259,263-265,268,273 ЦПК України, суд, -

У Х В А Л И В :

Позовну заяву ОСОБА_1 до Приватного акціонерноготовариства "ДТЕКПавлоградвугілля"про відшкодуванняморальної шкоди,заподіяної ушкодженнямздоров`я навиробництві задовольнити частково.

Стягнути з Приватного акціонерного товариства "ДТЕК Павлоградвугілля" на користь ОСОБА_1 відшкодування моральної шкоди в розмірі 130000 (сто тридцять тисяч) грн без відрахування утримання податку та обов`язкових платежів.

В задоволенні іншої частини позовних вимог відмовити.

Стягнути з Приватного акціонерного товариства "ДТЕК Павлоградвугілля" на користь держави судовий збір у розмірі 1300 (одна тисяча триста) грн.

Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку безпосередньо до Дніпровського апеляційного суду шляхом подачі в 30-денний строк, з дня його проголошення, апеляційної скарги.

До дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи апеляційна скарга може бути подана через Павлоградський міськрайонний суд Дніпропетровської області.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Учасник справи, якому повне рішення не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження відповідно та в порядку і строки, визначені ст. 354 ЦПК України.

Рішення знаходиться в Єдиному державному реєстрі судових рішень за веб-адресою: http://reyestr.court.gov.ua.

Рішення в повному обсязі складено 29 травня 2024 року.

Учасники справи:

Позивач ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП: НОМЕР_1 , місце проживання: АДРЕСА_1 .

Відповідач - Приватне акціонерне товариство "ДТЕК Павлоградвугілля", код ЄДРПОУ:00178353, місце знаходження: вул. Соборна, буд.76, м.Павлоград Дніпропетровська область.

Суддя А. О. Врона