Рішення

від 23.05.2024 по справі 758/6233/19

ПОДІЛЬСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД МІСТА КИЄВА

Справа № 758/6233/19

Категорія 57

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

23 травня 2024 року Подільський районний суд міста Києва у складі:

головуючої судді - Будзан Л.Д.,

за участі секретаря судового засідання - Соколовської А.А.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні суду в порядку загального позовного провадження цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю «Інформаційне агентство «Олігарх Медіа» про захист честі, гідності та ділової репутації, стягнення моральної шкоди, -

ВСТАНОВИВ:

До Подільського районного суду міста Києва звернувся ОСОБА_1 з позовною заявою до ТОВ «Інформаційне агентство «Олігарх Медіа», в якій просить:

-визнати недостовірною та такою, що порушує права позивача на повагу до гідності, честі та недоторканості ділової репутації інформацію, розповсюджену ІНФОРМАЦІЯ_3 о 17 год. 49 хв. на офіційному сайті Інформаційного агентства «Олігарх Медіа» (ІНФОРМАЦІЯ_1) шляхом публікації статті «ІНФОРМАЦІЯ_2»»;

-зобов`язати відповідача вилучити з сайту Інформаційного агентства «Олігарх Медіа» статтю «ІНФОРМАЦІЯ_2»» з відповідними моїми фотографіями, опубліковану ІНФОРМАЦІЯ_3 о 17 год. 49 хв. на офіційному сайті Інформаційного агентства «Олігарх Медіа» (ІНФОРМАЦІЯ_1);

-зобов`язати відповідача спростувати розповсюджені щодо позивача відомості, викладені у статті «ІНФОРМАЦІЯ_2»» з відповідними світлинами, опублікованої ІНФОРМАЦІЯ_3 о 17 год. 49 хв. на офіційному сайті Інформаційного агентства «Олігарх Медіа» ІНФОРМАЦІЯ_1);

-стягнути з Інформаційного агентства «Олігарх Медіа» 200 000 грн. моральної шкоди, та вирішити питання судових витрат.

В обґрунтування заявлених позовних вимог позивач зазначив, що ІНФОРМАЦІЯ_3 о 17 год. 49 хв. на офіційному сайті Інформаційного агентства «Олігарх Медіа» за посиланням: ІНФОРМАЦІЯ_1) опубліковано статтю «Луганские власти провели дорожный «тендер имени Данисляна»» з відповідними моїми фотографіями. Автором даної статті зазначена ОСОБА_2 . Згідно даних сайта Інформаційного агентства «Олігарх Медіа» ОСОБА_2 віднесена до авторів публікацій Інформаційного агентства «Олігарх Медіа». Вказана інформація стала поширена і доступна необмеженому колу користувачів Інтернет та читачів Інтернет-видань. ІНФОРМАЦІЯ_3 о 19 год. 23 хв. Інтернет-видання «Антикор» (ІНФОРМАЦІЯ_1) з посиланням на Інформаційне агентство «Олігарх Медіа» опублікувало статтю «ІНФОРМАЦІЯ_2»», згідно даних сайту зазначену статтю переглянуло 1159 інтернет-користувачів. 26.02.2019 о 15 год. 41 хв. Інтернет-видання «Компромат1» (ІНФОРМАЦІЯ_1) з посиланням на Інформаційне агентство «Олігарх Медіа» опублікувало статтю «ІНФОРМАЦІЯ_2»». Крім того, вказана публікація стала відомою співробітникам та керівництву Харківської обласної державної адміністрації, де позивач працює. Публікація даної статті пов`язана з нібито допущеними порушеннями під час проведення управлінням розвитку та утриманням автомобільних доріг Луганської обласної державної адміністрації тендеру для технічного обслуговування та ремонту доріг в Луганській області, який відбувся 21 лютого 2019 року. Позивач вважає, що у вказаній публікації автор статті з незрозумілих підстав робить необґрунтовані висновки про причетність позивача до даного тендеру, зокрема, до ТОВ «Євро-Буд Компані», яке було визнано переможцем тендеру, а також про вплив позивача на результати процедури закупівлі. Однак, позивач вважає викладене в публікації не відповідає дійсності та фактичним обставинам. Так, зокрема, відповідно до п. 16 ст. 1 Закону України «Про публічні закупівлі», під здійсненням контролю розуміється можливість здійснення вирішального впливу або вирішальний вплив на господарську діяльність учасника процедури закупівлі безпосередньо або через більшу кількість пов`язаних фізичних чи юридичних осіб. що здійснюється, зокрема, шляхом реалізації права володіння або користування всіма активами чи їх значною часткою, права вирішального впливу на формування складу, результати голосування, а також вчинення правочинів, що надають можливість визначати умови господарської діяльності, надавати обов`язкові до виконання вказівки або виконувати функції органу управління учасника процедури закупівлі, або володіння часткою (паєм, пакетом акцій), що становить не менше ніж 25 відсотків статутного капіталу учасника процедури закупівлі. Для організації та проведення процедур закупівель замовник утворює тендерний комітет (комітети) або визначає уповноважену особу (осіб). Тендерний комітет діє на засадах колегіальності та неупередженості. Позивач вказує, що не входив до складу тендерного комітету та не був уповноваженою особою, відповідальною за проведення публічних закупівель. Більш того, з січня 2017 року по липень 2018 року позивач займав посаду заступника голови Луганської обласної державної адміністрації та, відповідно до своїх посадових обов`язків, жодним чином не мав відношення до проведення тендерів Службою автомобільних доріг Луганської області. 3 липня 2018 року позивача було призначено на посаду заступника голови Харківської обласної державної адміністрації, на якій перебуваю до цього часу. Згідно функціональних обов`язків позивач не маю відношення до діяльності Луганської обласної державної адміністрації та до діяльності Служби автомобільних доріг Луганської області, а також не має впливу на їх посадових та службових осіб. Відповідно позивач вказує, що ніяким чином не міг впливати на результати проведення тендеру Луганською обласною державною адміністрацією та її структурними підрозділами у лютому 2019 року. Вважає, що висновки автора статті про вплив позивача на результати зазначених публічних закупівель не містять під собою жодного підґрунтя та є недостовірною інформацією. Також у даній публікації зазначено, що «именно Даниелян может быть фактическим владельцем «Параллель-медиа». Такі висновки автора статті про «фактичне володіння» інформаційним агентством «Паралель-медіа» вважає недостовірною інформацією. Таким чином, викладену в статті інформацію про причетність до проведених тендерів та віднесення до володільців ІА «Паралель-медіа» позивач вважає такою, що не відповідає дійсності, принижує його честь та гідність, а також негативно впливає на ділову репутацію. Позивач вказує, що назва і зміст публікації є образливими, спотворюють та перекручують дійсні обставини. Інформація, яка в них міститься, викладена в негативному світлі, є недостовірною, порушує право на приватність, негативно впливає на суспільну думку про позивача та дає підстави для помилкових висновків щодо його доброчесності, в тому числі з боку співробітників, підлеглих та керівництва. Вважає, що висновки автора публікації є фактичними твердженнями, а не оціночним судженням. У зв`язку з розповсюдженням недостовірної інформації, позивач вказує про те, що йому було завдано моральної шкоди, яку він оцінює у 200000 грн.

Згідно із протоколом автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 14 травня 2019 року головуючим суддею у справі визначено суддю Войтенко Т.В.

Ухвалою судді від 29 липня 2019 року відкрито провадження у справі за правилами загального позовного провадження та призначено підготовче судове засідання.

Відповідно до розпорядження керівника апарату Подільського районного суду міста Києва від 09 вересня 2019 року № 327 призначено повторний автоматизований розподіл даної справи з метою заміни головуючого судді Войтенко Т.В.

Згідно з протоколом повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 09 вересня 2019 року головуючим суддею у справі визначено суддю Васильченка О.В.

Відповідно до розпорядження керівника апарату Подільського районного суду міста Києва від 28 травня 2021 року № 2459 призначено повторний автоматизований розподіл даної справи з метою заміни головуючого судді Васильченка О.В.

Згідно з протоколом повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 28 травня 2021 року головуючим суддею у справі визначено суддю Скрипник О.Г.

Наказом Подільського районного суду м. Києва №3/02-02 від 11 січня 2024 року «Про відрахування зі штату Подільського районного суду м. Києва судді Амур-Нижньодніпровського районного суду міста Дніпропетровська Скрипник О.Г.» суддю ОСОБА_3 відраховано зі штату суду.

Відповідно до розпорядження керівника апарату Подільського районного суду міста Києва від 17 січня 2024 року № 233 призначено повторний автоматизований розподіл даної справи з метою заміни головуючого судді Скрипник О.Г.

Згідно із протоколом повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 17 січня 2024 року головуючим суддею у справі визначено суддю Будзан Л.Д.

Ухвалою суду від 25 січня 2024 року вказану цивільну справу прийнято до провадження суддею Будзан Л.Д. та визначено проводити розгляд справи за правилами загального позовного провадження, призначено підготовче судове засідання.

Ухвалою суду від 07 лютого 2024 року підготовче провадження у справі закрито та призначено справу до судового розгляду.

Позивач та його представник у судове засідання не з`явились, надали заяву про розгляд справи за їх відсутності, позовні вимоги підтримали.

Представник відповідача у судове засідання не з`явився, про час та місце розгляду справи повідомлений належним чином, про причини неявки суд не повідомив.

У зв`язку з розглядом справи за відсутності всіх учасників справи в порядку спрощеного провадження, відповідно до положень ч. 2 ст. 247 ЦПК України, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалось.

Дослідивши та оцінивши письмові докази у справі у їх сукупності, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому їх дослідженні, суд дійшов наступного висновку.

В судовому засіданні встановлено, що ІНФОРМАЦІЯ_3 о 17 год. 49 хв. на офіційному сайті Інформаційного агентства «Олігарх Медіа» за посиланням: ІНФОРМАЦІЯ_1 опубліковано статтю «Луганские власти провели дорожный «тендер имени Данисляна»» з відповідними моїми фотографіями.

Автором вказаної статті зазначена ОСОБА_2 .

Згідно даних сайту Інформаційного агентства «Олігарх Медіа» ОСОБА_2 віднесена до авторів публікацій Інформаційного агентства «Олігарх Медіа».

Джерелом цієї інформації є офіційний сайт Інформаційного агентства «Олігарх Медіа» (ІНФОРМАЦІЯ_1), власником якого є відповідач.

Підставою для звернення до суду із даним позовом, позивач вважає опублікування відповідачем вищевказаних публікацій, які принижують його честь, гідність та ділову репутацію.

У відповідності зі ст. 32 Конституції України кожному гарантується судовий захист права спростовувати недостовірну інформацію про себе і членів своєї сім`ї та права вимагати вилучення будь-якої інформації.

Статтею 34 Конституції України передбачено, що кожному гарантується право на свободу думки і слова, на вільне вираження своїх поглядів і переконань. Кожен має право вільно збирати, зберігати, використовувати і поширювати інформацію усно, письмово або в інший спосіб - на свій вибір.

Відповідно до ст. 68 Конституції України кожен зобов`язаний неухильно додержуватися Конституції України та законів України, не посягати на права і свободи, честь і гідність інших людей.

Згідно положень ст. 5 Закону України «Про інформацію», кожен має право на інформацію, що передбачає можливість вільного одержання, використання, поширення, зберігання та захисту інформації, необхідної для реалізації своїх прав, свобод і законних інтересів. Реалізація права на інформацію не повинна порушувати громадські, політичні, економічні, соціальні, духовні, екологічні та інші права, свободи і законні інтереси інших громадян, права та інтереси юридичних осіб.

Відповідно до ч. 1 ст. 201 ЦК України, особистими немайновими благами, які охороняються цивільним законодавством, є: здоров`я, життя; честь, гідність і ділова репутація; ім`я (найменування); авторство; свобода літературної, художньої, наукової і технічної творчості, а також інші блага, які охороняються цивільним законодавством.

В Постанові Пленуму Верховного Суду України «Про судову практику у справах про захист гідності та честі фізичної особи, а також ділової репутації фізичної та юридичної особи» від 27 лютого 2009 року за № 1 (далі по тексту - Постанова) зазначено, що фізична чи юридична особа, особисті немайнові права якої порушено внаслідок поширення про неї недостовірної інформації, має право на відповідь, а також на спростування цієї інформації.

Вирішуючи дані спори суди повинні враховувати наступні відмінності:

а) при спростуванні поширена інформація визнається недостовірною, а при реалізації права на відповідь - особа має право на висвітлення власної точки зору щодо поширеної інформації та обставин порушення особистого немайнового права без визнання її недостовірною;

б) спростовує недостовірну інформацію особа, яка її поширила, а відповідь дає особа, стосовно якої поширено інформацію.

Відповідно до роз`яснень Пленуму Верховного Суду України у п. 6 Постанови, позов про захист гідності, честі чи ділової репутації вправі пред`явити фізична особа у разі поширення про неї недостовірної інформації, яка порушує її особисті немайнові права, а також інші заінтересовані особи (зокрема, члени її сім`ї, родичі), якщо така інформація прямо чи опосередковано порушує їхні немайнові права.

Відповідно до п. 15 Постанови при розгляді справ зазначеної категорії суди повинні мати на увазі, що юридичним складом правопорушення, наявність якого може бути підставою для задоволення позову, є сукупність таких обставин:

а) поширення інформації, тобто доведення її до відома хоча б одній особі у будь-який спосіб;

б) поширена інформація стосується певної фізичної чи юридичної особи, тобто позивача;

в) поширення недостовірної інформації, тобто такої, яка не відповідає дійсності;

г) поширення інформації, що порушує особисті немайнові права, тобто або завдає шкоди відповідним особистим немайновим благам, або перешкоджає особі повно і своєчасно здійснювати своє особисте немайнове право.

Щодо факту поширення інформації, то під поширенням інформації слід розуміти: опублікування її у пресі, передання по радіо, телебаченню чи з використанням інших засобів масової інформації; поширення в мережі Інтернет чи з використанням інших засобів телекомунікаційного зв`язку; викладення в характеристиках, заявах, листах, адресованих іншим особам; повідомлення в публічних виступах, в електронних мережах, а також в іншій формі хоча б одній особі.

Недостовірною вважається інформація, яка не відповідає дійсності або викладена неправдиво, тобто містить відомості про події та явища, яких не існувало взагалі або які існували, але відомості про них не відповідають дійсності (неповні або перекручені).

Негативною слід вважати інформацію, в якій стверджується про порушення особою, зокрема, норм чинного законодавства, вчинення будь-яких інших дій (наприклад, порушення принципів моралі, загальновизнаних правил співжиття, неетична поведінка в особистому, суспільному чи політичному житті тощо) і яка, на думку позивача, порушує його право на повагу до гідності, честі чи ділової репутації.

Відповідно до п. 19 Постанови, вирішуючи питання про визнання поширеної інформації недостовірною, суди повинні визначати характер такої інформації та з`ясовувати, чи є вона фактичним твердженням, чи оціночним судженням.

Відповідно до ст. 30 Закону України «Про інформацію», оціночними судженнями, за винятком образи чи наклепу, є висловлювання, які не містять фактичних даних, зокрема критика, оцінка дій, а також висловлювання, що не можуть бути витлумачені як такі, що містять фактичні дані, з огляду на характер використання мовних засобів, зокрема гіпербол, алегорій, сатири. Оціночні судження не підлягають спростуванню та доведенню їх правдивості.

Не є предметом судового захисту оціночні судження, думки, переконання, критична оцінка певних фактів і недоліків, які, будучи вираженням суб`єктивної думки і поглядів відповідача, не можна перевірити на предмет їх відповідності дійсності (на відміну від перевірки істинності фактів) і спростувати, що відповідає прецедентній судовій практиці Європейського суду з прав людини при тлумаченні положень статті 10 Конвенції.

Якщо особа вважає, що оціночні судження або думки, поширені в засобі масової інформації, принижують її гідність, честь чи ділову репутацію, а також інші особисті немайнові права, вона вправі скористатися наданим їй ч. 1 ст. 277 ЦК та відповідним законодавством правом на відповідь, а також на власне тлумачення справи у тому ж засобі масової інформації з метою обґрунтування безпідставності поширених суджень, надавши їм іншу оцінку.

Судом повинно бути зроблене чітке розмежування між констатацією фактів та оціночними судженнями. У той час як наявність фактів може бути продемонстровано, достовірність оціночних суджень не піддається доведенню. Вимогу доводити достовірність оціночних суджень неможливо виконати, вона порушує свободу думки як таку, що є базовою частиною права, гарантованого статтею 19 (Lingens v. Austria). Отже, коли робляться твердження про поведінку третьої особи, деколи може бути важко віднайти різницю між оцінкою фактів та оціночними судженнями. Проте навіть оціночне судження може бути надмірним, якщо воно не має під собою фактичних підстав (Jerusalem v. Austria).

Згідно ч.ч. 1, 2, 4, 6 ст. 277 ЦК України фізична особа, особисті немайнові права якої порушено внаслідок поширення про неї та (або) членів її сім`ї недостовірної інформації, має право на відповідь, а також на спростування цієї інформації.

Спростування недостовірної інформації здійснюється особою, яка поширила інформацію.

Поширювачем інформації, яку подає посадова чи службова особа при виконанні своїх посадових (службових) обов`язків, вважається юридична особа, у якій вона працює.

Якщо особа, яка поширила недостовірну інформацію, невідома, фізична особа, право якої порушено, може звернутися до суду із заявою про встановлення факту недостовірності цієї інформації та її спростування.

Фізична особа, особисті немайнові права якої порушено у друкованих або інших засобах масової інформації, має право на відповідь, а також на спростування недостовірної інформації у тому ж засобі масової інформації в порядку, встановленому законом.

Якщо відповідь та спростування у тому ж засобі масової інформації є неможливими у зв`язку з його припиненням, така відповідь та спростування мають бути оприлюднені в іншому засобі масової інформації, за рахунок особи, яка поширила недостовірну інформацію.

Спростування недостовірної інформації здійснюється незалежно від вини особи, яка її поширила.

Відповідно до ст. 10 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року і Першого протоколу та Протоколів № 2, 4, 7, 11 до Конвенції, кожен має право на свободу вираження поглядів. Це право включає свободу дотримуватися своїх поглядів, одержувати і передавати інформацію та ідеї без втручання органів державної влади і незалежно від кордонів.

Здійснення цих свобод, оскільки воно пов`язане з обов`язками і відповідальністю, може підлягати таким формальностям, умовам, обмеженням або санкціям, що встановлені законом в інтересах національної безпеки, територіальної цілісності або громадської безпеки, для охорони порядку або запобігання злочинам, для охорони здоров`я або моралі, для захисту репутації або прав інших осіб, для запобігання розголошенню конфіденційної інформації або підтримання авторитету і безсторонності суду і є необхідним в демократичному суспільстві.

Як зазначено в рішеннях Європейського суду з прав людини (справи Лінгенса, Де Гаєс і Гійзельс, Гудвіна, Прагер і Обершлік) свобода вираження поглядів, гарантована п. 1 ст. 10, становить одну з основних підвалин демократичного суспільства й одну з принципових умов його розвитку та умов реалізації кожної особи. За умови додержання п. 2 свобода вираження стосується не лише тієї «інформації» чи тих «ідей», які отримані належним чином або розглядаються як необразливі чи незначні, а й тих, що викликають образу, обурення або неспокій. Такими є вимоги плюралізму, терпимості й широти поглядів, без яких «демократичне суспільство» неможливе. Щодо політичного дискурсу, то межі прийнятної критики щодо політиків набагато ширші, ніж щодо приватних осіб, адже перші неминуче відкривають себе для ретельної перевірки їхніх слів і дій журналістами і суспільством загалом.

На це варто зважати, оцінюючи захист їхньої репутації, коли вони виступають не як приватні особи.

Згідно ст. ст. 12, 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Доказування не може ґрунтуватись на припущеннях.

Відповідно до ст. 76 ЦПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: 1) письмовими, речовими і електронними доказами; 2) висновками експертів; 3) показаннями свідків.

Статтею 89 ЦПК України передбачено, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Дослідивши надані докази, суд вважає, що оскаржувані відомості, поширені відповідачем відносно позивача є оціночними судженнями відповідача щодо діяльності позивача як публічної особи, оскільки позивач займав публічні посади - заступника голови Луганської ОДА, а у подальшому заступника голови Харківської ОДА, про що зазначав сам відповідач у своїх публікаціях та що не заперечувалось стороною позивача.

Відповідно до ч.ч. 1, 2 ст. 30 Закону України «Про інформацію», ніхто не може бути притягнутий до відповідальності за висловлення оціночних суджень.

Оціночними судженнями, за винятком наклепу, є висловлювання, які не містять фактичних даних, критика, оцінка дій, а також висловлювання, що не можуть бути витлумачені як такі, що містять фактичні дані, зокрема з огляду на характер використання мовно-стилістичних засобів (вживання гіпербол, алегорій, сатири). Оціночні судження не підлягають спростуванню та доведенню їх правдивості.

Якщо особа вважає, що оціночні судження або думки принижують її гідність, честь чи ділову репутацію, а також інші особисті немайнові права, вона вправі скористатися наданим їй законодавством правом на відповідь, а також на власне тлумачення справи у тому самому засобі масової інформації з метою обґрунтування безпідставності поширених суджень, надавши їм іншу оцінку. Якщо суб`єктивну думку висловлено в брутальній, принизливій чи непристойній формі, що принижує гідність, честь чи ділову репутацію, на особу, яка таким чином та у такий спосіб висловила думку або оцінку, може бути покладено обов`язок відшкодувати завдану моральну шкоду.

В постанові Верховного Суду від 21 липня 2022 р. у справі № 278/1638/19 зроблено висновки, що слід уважно розрізняти факти та оціночні судження. Наявність фактів можна довести, а правдивість оціночних суджень не можна (LINGENS v. AUSTRIA, № 9815/82, § 42, 46, ЄСПЛ, 08 липня 1986 року).

Для того, щоб розрізняти фактичне твердження і оціночне судження, необхідно брати до уваги обставини справи і загальний тон зауважень, оскільки твердження про питання, що становлять суспільний інтерес, є оціночними судженнями, а не констатацією фактів. Судження - це те ж саме, що й думка, висловлення. Воно являє собою розумовий акт, що має оціночний характер та виражає ставлення того, хто говорить, до змісту висловленої думки і напряму, пов`язаними із такими психологічними станами, як віра, впевненість чи сумнів. Оцінити правдивість чи правильність судження будь-яким шляхом неможливо. Оціночними судженнями, за винятком наклепу, є висловлювання, які не містять фактичних даних, критика, оцінка дій, а також висловлювання, що не можуть бути витлумачені як такі, що містять фактичні дані, зокрема з огляду на характер використання мовно-стилістичних засобів (вживання гіпербол, алегорій, сатири). Оціночні судження також користуються захистом - це передумова плюралізму поглядів.

Суд, враховуючи статус позивача та зміст оскаржуваної інформації, вважає, що сторона позивача не довела, що інформація поширена відповідачем, була спрямована на приниження його честі, гідності та ділової репутації, оскільки така інформація носить характер критики публічних осіб, в тому числі позивача, межа допустимої критики якої є значно ширшою ніж окремої пересічної особи.

Щодо меж допустимої критики публічних осіб, Верховний Суд у постанові від 29 липня 2020 р. у справі № 607/2775/17 виклав правову позицію, відповідно до якої, за положеннями ст. 29 Закону України «Про інформацію» суспільство має право на отримання суспільно необхідної інформації і предметом суспільного інтересу вважається інформація, яка свідчить про загрозу державному суверенітету, територіальній цілісності України; забезпечує реалізацію конституційних прав, свобод і обов`язків; свідчить про можливість порушення прав людини, введення громадськості в оману, шкідливі екологічні та інші негативні наслідки діяльності (бездіяльності) фізичних або юридичних осіб тощо.

При цьому, суспільство також має право на отримання інформації яка відповідає дійсності та надає можливість суспільству здійснити її оцінку самостійно на основі усіх фактів та різноманіття думок щодо оцінки такої інформації та її значення для суспільства, тому так важливо, щоб інформація, яка розповсюджується будь-ким, а особливо засобами масової інформації або лідерами суспільної думки, посадовими особами, державними службовцями, відповідала дійсності з одного боку, а з іншого була суспільно значуща та задовольняла попит суспільства на необхідність контролю за діяльністю державних органів та їх посадових осіб.

За таких обставин, з огляду на необхідність громадського контролю за діяльністю державних органів та посадових осіб інформація, яка розповсюджується щодо державних посадовців, публічних осіб є суспільно важливою інформацією, а обмеження щодо розповсюдження цієї інформації та межі критики та оцінки поведінки є більш ширшими, ніж межі критики та оцінки поведінки пересічного громадянина.

Публічна особа, державний службовець, повинен бути готовим до підвищеного рівня критики, у тому числі у грубій формі, прискіпливої уваги суспільства і підвищеної зацікавленості суспільства його діяльністю та/або особистим життям тощо, адже вони, обираючи кар`єру публічної особи, погодились на таку увагу.

У разі якщо позивач є публічною особою, то суд, розглядаючи і вирішуючи справу про захист його гідності, честі чи ділової репутації, повинен ураховувати положення Декларації про свободу політичних дебатів у засобах масової інформації (далі - Декларація), а також рекомендації, що містяться у Резолюції № 1165 (1998) Парламентської Асамблеї Ради Європи про право на недоторканність особистого життя (далі по тексту - Резолюція).

У Резолюції зазначається, що публічними фігурами є особи, які обіймають державні посади і (або) користуються державними ресурсами, а також усі ті, хто відіграє певну роль у суспільному житті (у галузі політики, економіки, мистецтва, соціальній сфері, спорті чи в будь-якій іншій галузі).

У статтях 3, 4, 6 Декларації вказується, що оскільки політичні діячі та посадові особи, які обіймають публічні посади або здійснюють публічну владу на місцевому, регіональному, національному чи міжнародному рівнях, вирішили апелювати до довіри громадськості та погодилися «виставити» себе на публічне політичне обговорювання, то вони підлягають ретельному громадському контролю і потенційно можуть зазнати гострої та сильної громадської критики у засобах масової інформації з приводу того, як вони виконували або виконують свої функції. При цьому зазначені діячі та особи не повинні мати більшого захисту своєї репутації та інших прав порівняно з іншими особами.

Проблеми, пов`язані з особливостями реалізації права громадян на свободу вираження поглядів і критику стосовно дій (бездіяльності) посадових та службових осіб, неодноразово були предметом розгляду Європейського суду з прав людини.

Застосовуючи положення ст. 10 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод у рішеннях «Газета «Україна-центр» проти України», «Нікула проти Фінляндії», «Яновський проти Польщі» та інших, суд підкреслює, що межі допустимої інформації щодо посадових та службових осіб можуть бути ширшими порівняно з межами такої ж інформації щодо звичайних громадян.

Також Верховний Суд зазначив у постанові, що посадова особа органу державної влади, погоджуючись на виконання владних повноважень, бере на себе обов`язок нести і поєднаний з цими повноваженнями тягар, до складу якого входить, зокрема, певний дискомфорт від критичного ставлення до влади, а тому межа допустимої критики щодо такої особи є значно ширшою, ніж окремої пересічної особи.

А відтак, суд вважає, що поширена відповідачем інформація була його власними судженнями та вираженням суб`єктивної думки для якого наявне фактичне підґрунтя, на основі якого й могло сформуватися таке оціночне судження, зокрема низка публікацій з сайтів щодо діяльності позивача.

На підставі належним чином оцінених наданих сторонами доказів, суд прийшов до висновку про відмову у задоволенні позовних вимог, оскільки оскаржуване висловлювання не можуть бути витлумачено як таке, що містить фактичні дані, що виключають можливість визнання їх недостовірними. При цьому чинним законодавством не передбачена можливість притягнення до відповідальності за висловлювання оціночних суджень. Вони, як і думки, переконання, судження, критична оцінка певних фактів і недоліків не можуть бути предметом судового захисту, оскільки будучи вираженням суб`єктивної думки і поглядів не можуть бути перевірені на предмет їх відповідності дійсності (на відміну від перевірки істинності фактів).

Поряд з інформацією чи даними, що підлягають перевірці, стаття 10 Конвенції захищає погляди, критичні зауваження або припущення, правдивість яких не може бути піддана перевірці на правдивість. Оціночні судження також користуються захистом - це передумова плюралізму поглядів.

Зазначене вказує на те, що зазначена інформація є оцінкою дій, висловлювання не можна витлумачити як такі, що містять фактичні дані, оскільки вони лише дають можливість проаналізувати та сприйняти зміст інформації згідно з власними суб`єктивними переконаннями.

Відповідно до ст. 42 Закону України «Про друковані засоби масової інформації (пресу) в Україні», редакція, журналіст не несуть відповідальності за публікацію відомостей, які не відповідають дійсності, принижують честь і гідність громадян і організацій, порушують права і законні інтереси громадян або являють собою зловживання свободою діяльності друкованих засобів масової інформації і правами журналіста, якщо вони є дослівним відтворенням публічних виступів або повідомлень суб`єктів владних повноважень, фізичних та юридичних осіб.

Також судом встановлено, що стороною позивача не надано жодних доказів щодо підтвердження завдання поширенням оспорюваної інформації шкоди особистим немайновим правам позивача чи перешкоджанню позивачу повно і своєчасно здійснювати своє особисте немайнове право, а отже юридичний склад правопорушення відсутній.

У зв`язку з тим, що у позовних вимогах ОСОБА_1 про захист честі, гідності та ділової репутації відмовлено в повному обсязі, судові витрати, понесені позивачем при зверненні до суду із даним позовом, суд залишає за позивачем.

Враховуючи викладене, керуючись ст.ст. 13, 19, 76, 81, 82, 141, 258, 259, 263, 265, 273, 352, 354-355 ЦПК України, суд, -

УХВАЛИВ:

Позов ОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю «Інформаційне агентство «Олігарх Медіа» про захист честі, гідності та ділової репутації, стягнення моральної шкоди залишити без задоволення.

Апеляційна скарга на рішення суду може бути подана до Київського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Учасники справи, а також особи, які не брати участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, свободи, інтереси та (або) обов`язки, мають право оскаржити в апеляційному порядку рішення суду першої інстанції повністю або частково.

Учасник справи, якому повне рішення або ухвала суду не були вручені у день його (її) проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Повний текст рішення суду складено 28 травня 2024 року.

Повне найменування сторін по справі:

позивач - ОСОБА_1 , реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_1 , адреса реєстрації: АДРЕСА_1 ;

відповідач - Товариство з обмеженою відповідальністю «Інформаційне агентство «Олігарх Медіа», код ЄДРПОУ 40659595, юридична адреса: м. Київ, вул. Григорія Сковороди, буд. 21/16.

Суддя Леся БУДЗАН