Ухвала

від 28.05.2024 по справі 523/2946/24

СУВОРОВСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД М.ОДЕСИ

Справа № 523/2946/24

Провадження №2-с/523/66/24

У Х В А Л А

"28" травня 2024 р. м. Одеса

Суддя Суворовського районного суду м. Одеси Малиновський О.М., розглянувши заяву ОСОБА_1 про скасування судового наказу про стягнення заборгованості за спожиті житлово-комунальні послуги,

В С Т А Н О В И В

Представник ОСОБА_1 адвокат Харченко І.Є. звернувся до суду із заявою про скасування судового наказу від 06 березня 2024 року про стягнення з ОСОБА_1 на користь ОСББ «Бочарова 38» заборгованості з оплати житлово-комунальних послуг у розмірі 11963,74 гривень, інфляційних нарахувань у розмірі 173,85 грн, 3% річних 44,39 грн та судового збору у розмірі 302,80 гривень. Додатково просить стягнути з ОСББ «Бочарова 38» на користь ОСОБА_1 витрати на правничу допомогу в розмірі 5306,25 грн та сплачений у зв`язку з подачею даної заяви про скасування судового наказу судовий збір у розмірі 151,40 грн.

У своїй заяві посилається на те, що вимоги заявника є необґрунтованими, а тому судовий наказ підлягає скасуванню. Судовий наказ ОСОБА_1 отримала 14 травня 2024 року. Зазначає, що в обґрунтування своїх вимог ОСББ «Бочарова 38» додає до заяви про видачу судового наказу довідку про заборгованість за утримання будинку та прибудинкової території ОСББ «Бочарова 38», у якій наведено розрахунок заборгованості за період з 01 квітня 2021 року по 31 грудня 2023 року. Проте, згідно договору купівлі-продажу квартири, ОСОБА_1 придбала квартиру лише 03 листопада 2022 року. Вважає, що заявник умисно неправильно визначив період розрахунку та що ОСОБА_1 не має заборгованості, а здійснені нею платежі взагалі не були відображені у розрахунку.

Згідно ч. 1 ст. 170 ЦПК України боржник має право протягом п`ятнадцяти днів з дня вручення копії судового наказу та доданих до неї документів подати заяву про його скасування до суду, який його видав, крім випадків видачі судового наказу відповідно до пунктів 4, 5 частини першої статті 161 цього Кодексу.

В матеріалах справи відсутні відомості щодо отримання ОСОБА_1 копії судового наказу разом із заявою про видачу судового наказу. Проте наявна заява представника ОСОБА_1 , а саме ОСОБА_2 про ознайомлення із матеріалами справи на підставі ордеру, із якої убачається, що представник ознайомився із матеріалами справи 17 травня 2024 року.

Відповідно до ч. 3 ст. 171 ЦПК України у разі відсутності підстав для повернення заяви про скасування судового наказу, суддя не пізніше двох днів після її подання постановляє ухвалу про скасування судового наказу, в якій роз`яснює заявнику (стягувачу) його право звернутися до суду із тими самими вимогами в порядку спрощеного позовного провадження.

Заявником дотримано вимоги щодо форми і змісту заяви про скасування судового наказу, передбачені ст. 170 ЦПК України, заява про скасування судового наказу подана у строк визначений законом, а відтак підстави для повернення заяви відсутні.

Таким чином заява ОСОБА_1 підлягає задоволенню шляхом скасування відповідного судового наказу.

Проте, суд приходить до висновку, що вимога про відшкодування судових витрат задоволенню не підлягає, оскільки зі змісту норм ЦПК України заявник позбавлений можливості заперечувати проти вимог боржника, що стосуються відшкодування витрат на правничу допомогу.

Порядок розгляду справ наказного провадження визначений розділом II ЦПК України «Наказне провадження». Вказаний розділ ЦПК України окремо не встановлює порядку відшкодування витрат, пов`язаних із розглядом справи, які понесені боржником.

Суд зазначає, що склад та розмір витрат, пов`язаних з оплатою правової допомоги, входить до предмету доказування у справі. При цьому в силу принципу змагальності сторін, обов`язок доведення обставин, що мають значення для справи і на які сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених ЦПК України, покладається саме на сторони у справі. Отже, стягувач за правилами наказного провадження буде позбавлений можливості довести неспівмірність заявлених вимог про стягнення витрат на професійну правничу допомогу або погодитися з розміром цих витрат.

ЦПК України не містить визначеного порядку розподілу судових витрат між учасниками наказного провадження, зокрема не містить норми, відповідно до якої у випадку скасування судового наказу на заявника за судовим наказом покладався би обов`язок відшкодування боржнику судових витрат. Отже, судові витрати підлягають розподілу тільки за результатами розгляду справи. У справі наказного провадження спір між стягувачем та боржником суд не вирішує, а тому підстави для розподілу судових витрат відсутні.

Керуючись ст. 160, 161, 164, 170, 171 ЦПК України,

УХВАЛИВ

Заяву ОСОБА_1 про скасування судового наказу задовольнити частково.

Судовий наказ, виданий Суворовським районним судом міста Одеса 06 березня 2024 року по справі № 523/2946/24 про стягнення з ОСОБА_1 на користь ОСББ «Бочарова 38» заборгованості з оплати житлово-комунальних послуг у розмірі 11963,74 гривень, інфляційних нарахувань у розмірі 173,85 грн., 3% річних 44,39 грн - скасувати.

У задоволені частини вимог щодо стягнення витрат на правничу допомогу та судового збору відмовити.

Копію ухвали надіслати стягувачу, боржнику.

Ухвала оскарженню не підлягає.

Суддя