Постанова

від 28.05.2024 по справі 916/5330/23

ПІВДЕННО-ЗАХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПІВДЕННО-ЗАХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

28 травня 2024 рокум. ОдесаСправа № 916/5330/23Південно-західний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючої судді Принцевської Н.М.;

суддів: Діброви Г.І., Ярош А.І,;

(Південно-західний апеляційний господарський суд, м. Одеса, пр-т Шевченка,29)

розглянувши в порядку письмового провадження апеляційну скаргу Приватного виконавця Матвійчук Наталії Євгенівни

на ухвалу Господарського суду Одеської області від 15.04.2024 (про повернення заяви без розгляду)

по справі №916/5330/23

за заявою Товариства з обмеженою відповідальністю «ПРОТЕК СОЛЮШНЗ УКРАЇНА» про видачу судового наказу

про стягнення з Фізичної особи-підприємця Бодиченко Володимира Мусійовича 123334 грн заборгованості,

(суддя першої інстанції: Малярчук І.А., дата та місце ухвалення рішення: 01.04.2024 року, Господарський суд Одеської області, м.Одеса, проспект Шевченка, 29),

Ухвалою Господарського суду Одеської області від 01.04.2024 повернуто без розгляду подання від 15.04.2024 за вх.№2-609/24 про надання дозволу приватному виконавцю виконавчого округу Одеської області Матвійчук Н.Є. на примусове проникнення до домоволодіння з виконання рішення у справі №916/5330/23.

17.04.2024 до Південно-західного апеляційного господарського суду надійшла апеляційна скарга Приватного виконавця Матвійчук Наталії Євгенівни на ухвалу Господарського суду Одеської області від 15.04.2024 по справі №916/5330/23.

Апелянт не погоджується з висновками місцевого господарського суду та зазначає, що посилання суду на ч. 2 ст. 170 Господарського процесуального кодексу України є недоречним. Згідно з ч. 2 ст. 170 Господарського процесуального кодексу України визначено, що письмова заява, клопотання чи заперечення підписується заявником або його представником. До заяви, скарги, клопотання чи заперечення, що подається на стадії виконання судового рішення, у тому числі в процесі здійснення судового контролю за виконанням судових рішень, додаються докази їх надсилання (надання) іншим учасникам справи (провадження) з урахуванням положень статті 42 цього Кодексу.

Згідно з ч. 4 ст. 170 Господарського процесуального кодексу України суд, встановивши, що письмову заяву (клопотання, заперечення) подано без додержання вимог частини першої або другої цієї статті, повертає її заявнику без розгляду.

Заявник апеляційної скарги зазначає, що вказана норма процесуального права поширюється виключно на заяви (клопотання, заперечення), подані до суду без дотримання вимог частин першої або другої цієї статті, а приватний виконавець звернувся до суду першої інстанції з поданням про тимчасове обмеження боржника у праві виїзду за кордон, тобто в порядку виконання судового рішення, регулювання якого встановлено розділом V Господарського процесуального кодексу України «Процесуальні питання, пов`язані з виконанням судових рішень у господарських справах».

Крім того, апелянт зазначає, що вирішення питання про примусове проникнення до житла чи іншого володіння особи не передбачено нормами Господарського процесуального кодексу України. В той же час ст. 439 Цивільного процесуального кодексу України врегульовано аналогічні питання. Згідно з ч. 10 ст. 11 Господарського процесуального кодексу України, якщо спірні відносини не врегульовані законом і відсутній звичай ділового обороту, який може бути до них застосований, суд застосовує закон, що регулює подібні відносини (аналогія закону), а за відсутності такого - виходить із загальних засад і змісту законодавства (аналогія права).

На переконання апелянта, відсутність у процесуальних кодексах положень про процесуальну аналогію не є перешкодою для застосування такої аналогії. Тобто всі питання, пов`язані з виконанням судового рішення, розглядає лише суд тієї юрисдикції, у якій розглянуто справу по суті, той суд, який ухвалив відповідне рішення

Ухвалою Південно-західного апеляційного господарського суду від 22.04.2024 задоволено клопотання Приватного виконавця Матвійчук Наталії Євгенівни про звільнення від сплати судового збору за апеляційний перегляд ухвали Господарського суду Одеської області від 15.04.2024 по справі №916/5330/23, відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою Приватного виконавця Матвійчук Наталії Євгенівни на ухвалу Господарського суду Одеської області від 15.04.2024 по справі №916/5330/23, встановлено строк учасникам справи для подання відзиву на апеляційну скаргу та інших заяв та клопотань протягом 10 днів з дня вручення ухвали про відкриття апеляційного провадження у справі, вирішено розглянути апеляційну скаргу Приватного виконавця Матвійчук Наталії Євгенівни на ухвалу Господарського суду Одеської області від 15.04.2024 по справі №916/5330/23 у спрощеному позовному провадженні без повідомлення учасників справи за наявними у справі матеріалами в порядку письмового провадження.

Боржник не скористався своїм правом та не надав Південно-західному апеляційному господарському суду відзив на апеляційну скаргу, що відповідно до приписів Господарського процесуального кодексу України не перешкоджає розгляду апеляційної скарги по суті.

За нормами ч.1 ст. 271 Господарського процесуального кодексу України апеляційні скарги на ухвали суду першої інстанції розглядаються в порядку, передбаченому для розгляду апеляційних скарг на рішення суду першої інстанції з урахуванням особливостей, визначених цією статтею.

Відповідно до вимог ч.1 ст. 269 Господарського процесуального кодексу України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Частиною 4 ст. 269 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов`язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права.

Колегія суддів Південно-західного апеляційного господарського суду, беручи до уваги межі перегляду справи у апеляційній інстанції, обговоривши доводи апеляційної скарги, проаналізувавши дотримання судом першої інстанції норм процесуального права при прийнятті оскаржуваної ухвали суду, встановила наступне.

Як вбачається з матеріалів справи, 13.12.2023 за вх.№5912/23 до Господарського суду Одеської області надійшла заява ТОВ «ПРОТЕК СОЛЮШНЗ УКРАЇНА» про видачу судового наказу про стягнення з ФОП Бодиченко В.М. 123334,00грн заборгованості.

21.02.2024 Господарським судом Одеської області видано судовий наказ від 18.12.2023 про стягнення з Фізичної особи-підприємця Бодиченко Володимира Мусійовича на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «ПРОТЕК СОЛЮШНЗ УКРАЇНА» 123334 грн заборгованості, 268, 40 грн судового збору, який набрав законної сили 16.02.2024.

15.04.2024 за вх.№2-609/24 від приватного виконавця Матвійчук Н.Є. до суду надійшло подання про надання дозволу приватному виконавцю виконавчого округу Одеської області Матвійчук Наталії Євгеніївні на примусове проникнення до домоволодіння за адресою: АДРЕСА_1 для проведення виконавчих дій у виконавчому провадженні №74399959 з виконання рішення у справі № 916/5330/23.

Як зазначалося раніше, ухвалою Господарського суду Одеської області від 01.04.2024 повернуто без розгляду подання від 15.04.2024 за вх.№2-609/24 про надання дозволу приватному виконавцю виконавчого округу Одеської області Матвійчук Н.Є. на примусове проникнення до домоволодіння з виконання рішення у справі №916/5330/23.

Суд першої інстанції в оскаржуваній ухвалі зазначив, що у поданні від 15.04.2024 за вх.№2-609/24 приватний виконавець посилається на ст. 338 Господарського процесуального кодексу України в обґрунтування надання судом дозволу приватному виконавцю виконавчого округу Одеської області Матвійчук Наталії Євгеніївні на примусове проникнення до домоволодіння за адресою: АДРЕСА_1 для проведення виконавчих дій у виконавчому провадженні №74399959 з виконання рішення у справі № 916/5330/23. Між тим, суд зазначає, що розділом 5 Господарського процесуального кодексу України (Процесуальні питання, пов`язані з виконанням судових рішень у господарських справах) не передбачено такої процесуальної дії, як надання господарським судом дозволу на примусове проникнення до домоволодіння, а отже у суду відсутні правові підстави для задоволення даного подання.

Крім цього, суд вказав, що положеннями ч. 2 ст. 170 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що письмова заява, клопотання чи заперечення підписується заявником або його представником. До заяви, скарги, клопотання чи заперечення, що подається на стадії виконання судового рішення, у тому числі в процесі здійснення судового контролю за виконанням судових рішень, додаються докази їх надсилання (надання) іншим учасникам справи (провадження) з урахуванням положень статті 42 цього Кодексу.

Місцевий господарський суд дійшов висновку про повернення без розгляду подання від 15.04.2024 за вх.№2-609/24 про надання дозволу приватному виконавцю виконавчого округу Одеської області Матвійчук Н.Є. на примусове проникнення до домоволодіння з виконання рішення у справі №916/5330/23 відповідно до ч. 4 ст. 170 Господарського процесуального кодексу України з підстав відсутності процесуальних правомочностей у суду на вчинення таких процесуальних дій та за умови відсутності доказів надсилання такої заяви відповідачу, що порушує баланс рівності усіх учасників судового процесу перед законом.

Перевіривши дотримання судом норм процесуального законодавства, в контексті встановлених обставин, апеляційний суд дійшов наступних висновків.

Предметом апеляційного оскарження є ухвала місцевого господарського суду про надання дозволу приватному виконавцю виконавчого округу Одеської області Матвійчук Н.Є. на примусове проникнення до домоволодіння з виконання рішення у справі №916/5330/23 на підставі частини 4 статті 170 Господарського процесуального кодексу України.

Пунктом першим статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод від 04 листопада 1950 року (далі - Конвенція) гарантовано, що кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов`язків цивільного характеру.

Європейський суд з прав людини (далі - ЄСПЛ), розглядаючи справи щодо порушення права на справедливий судовий розгляд, неодноразово зазначав, що стаття 6 Конвенції містить не лише детальний опис гарантій, наданих сторонам у цивільних справах, а й захищає у першу чергу те, що дає можливість практично користуватися такими гарантіями, доступу до суду.

Отже, право на справедливий судовий розгляд, закріплене в пункті 1 статті 6 Конвенції, необхідно розглядати як право на доступ до правосуддя. Україна, як учасниця зазначеної Конвенції, повинна створювати умови щодо забезпечення доступності правосуддя як загальновизнаного міжнародного стандарту справедливого судочинства.

Право на судовий захист є конституційним правом кожної людини і громадянина, гарантованим статтею 55 Конституції України.

Кожному гарантується право на оскарження в суді рішень, дій чи бездіяльності органів державної влади, органів місцевого самоврядування, посадових і службових осіб (частина друга статті 55 Конституції України).

Згідно з позицією Конституційного Суду України, яка сформульована у рішенні від 25.12.1997 № 9-зп, частину першу статті 55 Конституції України треба розуміти так, що кожному гарантується захист прав і свобод у судовому порядку; суд не може відмовити у правосудді, якщо громадянин України, іноземець, особа без громадянства вважають, що їх права і свободи порушені або порушуються, створено або створюються перешкоди для їх реалізації або мають місце інші утиски прав та свобод; відмова суду у прийнятті позовних та інших заяв, скарг, оформлених відповідно до чинного законодавства, є порушенням права на судовий захист, яке, згідно зі статтею 64 Конституції України, не може бути обмежене.

У рішенні від 14.12.2011 № 19-рп/2011 Конституційний Суд України встановив, що положення частини другої статті 55 Конституції України необхідно розуміти так, що конституційне право на оскарження в суді будь-яких рішень, дій чи бездіяльності всіх органів державної влади, органів місцевого самоврядування, посадових і службових осіб гарантовано кожному; реалізація цього права забезпечується у відповідному виді судочинства і в порядку, визначеному процесуальним законом.

Таким чином, конституційне право особи на звернення до суду кореспондується з її обов`язком дотримуватися встановлених процесуальним законом механізмів (процедур), в тому числі, вимог стосовно оформлення позовних заяв, скарг та інших документів, що подаються до суду.

Водночас, порядок звернення до господарського суду, а також здійснення судового провадження у справі регламентовано відповідним процесуальним законом Господарським процесуальним кодексом України.

Приватний виконавець звернувся до суду першої інстанції з поданням про тимчасове обмеження боржника у праві виїзду за кордон, тобто в порядку виконання судового рішення, регулювання якого встановлено розділом V Господарського процесуального кодексу України «Процесуальні питання, пов`язані з виконанням судових рішень у господарських справах».

Згідно з частиною першою статті 15 Закону України "Про виконавче провадження" сторонами виконавчого провадження є стягувач і боржник.

Оскільки виконання судових рішень є однією зі стадій судового процесу, яка (стадія) може мати інший склад учасників спірних правовідносин порівняно зі складом учасників цієї справи у позовному провадженні, сторонам виконавчого провадження має бути забезпечено дотримання загальних засад господарського процесуального законодавства при розгляді скарг на дії/бездіяльність виконавця. Розгляд відповідних скарг має здійснюватися у відповідності до засад рівності та змагальності сторін таких правовідносин.

Щодо процесуальних наслідків ненадсилання заявником копії скарги боржнику, апеляційний господарський суд зазначає таке.

У разі відсутності спеціальної норми щодо вирішення певних питань, які виникають при розгляді скарг на рішення, дії або бездіяльність посадових осіб виконавчої служби, до заяв (скарг) учасників виконавчого провадження мають застосовуватися положення Господарського процесуального кодексу України, якими врегульовано аналогічні питання (зазначена правова позиція викладена у постанові Верховного Суду від 21.06.2018 у справі №5004/80/11).

Відповідно до пункту 1 частини першої статті 164 Господарського процесуального кодексу України до позовної заяви додаються документи, які підтверджують направлення іншим учасникам справи копій позовної заяви і доданих до неї документів з урахуванням положень статті 42 цього Кодексу.

Згідно з частиною першою статті 174 Господарського процесуального кодексу України суддя, установивши, що позовну заяву подано без додержання вимог, викладених у статтях 162, 164, 172 цього Кодексу, протягом п`яти днів з дня надходження до суду позовної заяви постановляє ухвалу про залишення позовної заяви без руху.

В порушення вказаних вище вимог процесуального законодавства суд першої інстанції не звернув уваги на те, що вимоги частини другої статті 170 параграфу 2 "Заяви з процесуальних питань" глави 1 "Письмові заяви учасників справи" розділу ІІІ "Позовне провадження" не регулюють порядок подання заяв, звернення з якими відбувається відповідно до розділу V «Процесуальні питання, пов`язані з виконанням судових рішень у господарських справах».

Порядок розгляду відповідного подання заявником в порядку, який передбачено розділом V «Процесуальні питання, пов`язані з виконанням судових рішень у господарських справах», підтверджується судом першої інстанції в оскаржуваній ухвалі. Тобто суд першої інстанції врахував особливості звернення заявника саме із заявою під час виконання рішення суду.

Звернення до суду з відповідними поданнями є формою звернення на стадії виконання судового рішення, тому до відповідної заяви чи звернення застосовуються загальні вимоги (правила) щодо форми та змісту позовної заяви, а не правила, які процесуальний закон визначив для заяв з процесуальних питань (стаття 169 ГПК).

Це пояснюється тим, що розділ V «Процесуальні питання, пов`язані з виконанням судових рішень у господарських справах» це окремий вид судового провадження, який містить у собі окремий процесуальний режим розгляду звернень справ, а тому необхідно застосовувати загальні положення позовного провадження, у тому числі залишення скарги без руху, якщо є для цього підстави, а не її повернення.

Практика Верховного Суду з цього питання є усталеною. Подібні правові висновки щодо застосування положень статті 183 Цивільного процесуального кодексу України, які є тотожними тим, що містяться у статті 170 Господарського процесуального кодексу України, викладені у постановах Верховного Суду від 27.01.2021 у справі №569/13154/20, від 17.02.2021 у справі №569/13160/20, від 10.03.2021 у справі №766/17333/20-ц, від 21.04.2021 у справі №569/12949/20, від 21.04.2021 у справі №713/1972/20, від 14.07.2021 у справі №303/4390/20, від 28.07.2021 у справі №509/4648/14-ц, від 15.09.2021 у справі №761/16863/14-ц, від 27.10.2021 у справі №523/20035/20-ц, від 27.10.2021 у справі №713/1971/20, 04.05.2022 у справі №711/12038/14-ц, 23.11.2022 у справі №201/4132/19. Крім того, таке правозастосування наведених норм Господарського процесуального кодексу України було здійснено Верховним Судом у постанові від 27.09.2023 у справі №910/18480/20.

Відтак, суд першої інстанції дійшов правильних висновків про наявність у заявника процесуального обов`язку надсилання копії скарги іншим сторонам виконавчого провадження, однак такий обов`язок виникає у заявника на підставі положень пункту 1 частини першої статті 164 Господарського процесуального кодексу України, а не відповідно до частини другої статті 170 Господарського процесуального кодексу України.

З огляду на викладене вище, суд першої інстанції безпідставно повернув скаргу заявнику на підставі частини четвертої статті 170 Господарського процесуального кодексу України, а не залишив її без руху, якщо є для цього підстави, відповідно до приписів статті 174 Господарського процесуального кодексу України із зазначенням у відповідній ухвалі недоліків скарги та надання строку на їх усунення.

Наведене узгоджується з висновками, викладеними у постанові Верховного Суду від 01.03.2024 у справі №910/6186/23.

Отже, доводи заявника апеляційної скарги про порушення норм процесуального права судом першої інстанції під час повернення повернення подання заявника без розгляду на підставі ст.170 Господарського процесуального кодексу України знайшли своє підтвердження.

Крім того, стосовно висновків місцевого господарського суду в частині того, що розділом 5 Господарського процесуального кодексу України (Процесуальні питання, пов`язані з виконанням судових рішень у господарських справах) не передбачено такої процесуальної дії, як надання господарським судом дозволу на примусове проникнення до домоволодіння, то колегія суддів зауважує, що вказана обставина не може бути підставою для повернення відповідного подання заявнику, а є окремою самостійною обставиною для відмови у задоволенні відповідної заяви. Суд першої інстанції в оскаржуваній ухвалі вказує, що у нього відсутні правові підстави для задоволення даного подання, тобто, надає оцінку заяві приватного виконавця по суті, а в подальшому доходить висновку щодо повернення подання з процесуальних підстав, що є порушенням норм процесуального законодавства України.

Статтею 236 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Судове рішення має відповідати завданню господарського судочинства, визначеному цим Кодексом. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.

Статтею 275 Господарського процесуального кодексу України передбачено право суду апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги скасувати ухвалу, що перешкоджає подальшому провадженню у справі, і направити справу для продовження розгляду до суду першої інстанції.

Відповідно до статті 280 Господарського процесуального кодексу України підставами для скасування ухвали, що перешкоджає подальшому провадженню у справі, і направлення справи для продовження розгляду до суду першої інстанції є, зокрема, неповне з`ясування судом обставин, що мають значення для справи, невідповідність висновків суду обставинам справи та порушення норм процесуального права або неправильне застосування норм матеріального права, які призвели до постановлення помилкової ухвали.

У випадках скасування судом апеляційної інстанції ухвал про відмову у відкритті провадження у справі або заяви про відкриття справи про банкрутство, про повернення позовної заяви або заяви про відкриття справи про банкрутство, зупинення провадження у справі, закриття провадження у справі, про залишення позову без розгляду або залишення заяви у провадженні справи про банкрутство без розгляду справа (заява) передається на розгляд суду першої інстанції (ч.3 ст. 271 Господарського процесуального кодексу України).

З огляду на наведені норми процесуального права, виходячи з повноважень суду апеляційної інстанції, враховуючи порушення місцевим господарським судом норм процесуального права при постановленні оскаржуваної ухвали, апеляційний господарський суд дійшов висновку, що апеляційна скарга підлягає задоволенню, а оскаржувана ухвала скасуванню з переданням справи на розгляд суду першої інстанції на стадію вирішення питання про прийняття скарги.

За таких обставин колегія суддів зазначає, що апеляційна скарга Приватного виконавця Матвійчук Наталії Євгенівни на ухвалу Господарського суду Одеської області від 15.04.2024 по справі №916/5330/23 підлягає задоволенню, ухвала Приватного виконавця Матвійчук Наталії Євгенівни на ухвалу Господарського суду Одеської області від 15.04.2024 по справі №916/5330/23 скасуванню з направленням подання від 15.04.2024 за вх.№2-609/24 про надання дозволу приватному виконавцю виконавчого округу Одеської області Матвійчук Н.Є. на примусове проникнення до домоволодіння на розгляд Господарському суду Одеської області.

Керуючись статтями 269, 270, 271, 275, 277, 281-284 Господарського процесуального кодексу України, суд,

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу Приватного виконавця Матвійчук Наталії Євгенівни на ухвалу Господарського суду Одеської області від 15.04.2024 по справі №916/5330/23 задовольнити.

Ухвалу Господарського суду Одеської області від 15.04.2024 по справі №916/5330/23 скасувати.

Справу №916/5330/23 передати на розгляд Господарському суду Одеської області для вирішення питання про можливість прийняття до розгляду подання від 15.04.2024 за вх.№2-609/24 про надання дозволу приватному виконавцю виконавчого округу Одеської області Матвійчук Н.Є. на примусове проникнення до домоволодіння з виконання рішення у справі №916/5330/23.

Відповідно до ст.284 ГПК України постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена у касаційному порядку протягом 20 днів, які обчислюються у відповідності до ст.288 ГПК України.

Головуюча суддя: Н.М. Принцевська

Судді: Г.І. Діброва

А.І. Ярош