Постанова

від 29.05.2024 по справі 902/952/23

ПІВНІЧНО-ЗАХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПІВНІЧНО-ЗАХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

33601 , м. Рівне, вул. Яворницького, 59

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

ПОСТАНОВА

29 травня 2024 року Справа № 902/952/23

Північно-західний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючий суддя Петухов М.Г., суддя Мельник О.В. , суддя Олексюк Г.Є.

секретар судового засідання Приступлюк Т.В.

розглянувши у порядку письмового провадження без повідомлення учасників справи апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Вінпродтрейд"

на рішення Господарського суду Вінницької області від 31.01.2024

(ухвалене о 14:17 год. у м. Вінниці, повний текст складено 12.02.2024)

у справі № 902/952/23 (суддя Нешик О.С.)

за позовом Комунальної установи "Обласний пансіонат для осіб з інвалідністю та осіб похилого віку"

до Товариства з обмеженою відповідальністю "Вінпродтрейд"

про стягнення 263 628 грн 21 коп.

Відповідно до ч.13 ст.8, ч. 10 ст.270 ГПК України апеляційні скарги на рішення господарського суду у справах з ціною позову менше ста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, крім тих, які не підлягають розгляду в порядку спрощеного позовного провадження, розглядаються судом апеляційної інстанції без повідомлення учасників справи.

ВСТАНОВИВ:

Комунальна установа "Обласний пансіонат для осіб з інвалідністю та осіб похилого віку" звернулась до Господарського суду Вінницької області з позовом про стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю "Вінпродтрейд" 263 628 грн 21 коп. неустойки.

Позовні вимоги обґрунтовані неналежним виконанням відповідачем умов Договору поставки №6 від 13.02.2023.

Господарський суд Вінницької області рішенням від 31.01.2024 у справі № 902/952/23 позов задовольнив частково. Стягнув з Товариства з обмеженою відповідальністю "Вінпродтрейд" на користь Комунальної установи "Обласний пансіонат для осіб з інвалідністю та осіб похилого віку" 263 028 грн штрафу; 369 грн 87 коп. пені; 3 950 грн 97 коп. витрат по сплаті судового збору та 14 986 грн 89 коп. витрат на професійну правничу допомогу. В позові в частині стягнення 230 грн 34 коп. пені відмовив.

Ухвалюючи таке рішення, суд вказав, що відповідачем, як постачальником, в порушення умов Договору на заявки позивача (покупця) було відмовлено у поставці товару, у зв`язку із чим позивач набув права на нарахування штрафних санкцій відповідно до п.8.5. Договору, за яким за відмову від поставки товару частково або повністю, постачальник зобов`язаний сплатити покупцю штраф у розмірі 25% від ціни Договору.

Тому, суд виснував, що позов в частині стягнення 263 028 грн штрафу є правомірними та обґрунтованими.

Також, з огляду на те, що відповідачем не було своєчасно здійснено заміну товару неналежної якості, замовленого згідно з заявкою №5 від 05.06.2023, відповідно до Акту від 07.06.2023 про невідповідність товару умовам Договору, суд дійшов висновку про обґрунтованість позовних вимог в частині стягнення пені.

В той час, перевіривши порядок її нарахування позивачем, суд дійшов висновку про те, що позивачем невірно визначено початок перебігу нарахування неустойки, а тому здійснив перерахування пені та вказав про часткове задоволення позову у цій частині.

Розглядаючи спірні правовідносини місцевий господарський суд застосував відповідні положення ст. ст. 525, 526, 530, 549, 550, 551, 610, 611, 612, 655, 662, 663, 689, 691, 712 Цивільного кодексу України, ст. ст. 216, 230, 233 Господарського кодексу України.

Не погоджуючись із вказаним рішенням суду першої інстанції, Товариство з обмеженою відповідальністю "Вінпродтрейд" звернулося з апеляційною скаргою до Північно-західного апеляційного господарського суду, відповідно до якої просить рішення Господарського суду Вінницької області від 31.01.2024 у справі №902/952/23 скасувати та направити справу на новий розгляд суду першої інстанції.

Апеляційна скарга обґрунтована таким.

31.01.2024. при розгляді судової справи №902/952/23 пролунала повітряна тривога, одразу після виступу представника позивача, та перед виступом представника відповідача, судом було оголошено перерву на невизначений термін до закінчення тривоги. Без визначення конкретної дати та часу засідання.

Повітряна тривога тривала з 12:06 год. по 12:38 год. О 12:41 год. судом було почато судове засідання без участі сторін та видалено до нарадчої кімнати для винесення рішення. Тобто, судом було надано 3 хвилини для явки у судове засідання по завершенню повітряної тривоги для явки сторонам без вказання конкретного часу початку судового засідання, що є порушенням ст. ст. 4, 42, 216 ГПК України.

Позивачем у судовому засіданні ставилось під сумнів справжність журналу реєстрації вихідних документів ТОВ "Вінпродтрейд" від 02.06.2023, а відповідачем у судовому засідання ставилось під сумнів справжності докази відправки заявок електронною поштою (скріншоти відправлення електронних листів).

Сторони дійшли згоди, що вірним доказом буде дослідження у судовому засіданні електронного носія (переглянути на ноутбуці електронну пошту позивача і відправлені електронні листи на електронну пошту відповідача). Дані докази мали істотне значення, оскільки заявки на поставку товарів подавались виключно в електронній формі, та сторони подавали суперечливі докази.

Проте судом першої інстанції в порушення ст.91 ГПК України проігноровано такі прохання сторін та прийнято зміст фото екрану ноутбуку як безспірний документ, умови якого сторонами визнані та узгоджені.

Судом не було враховано клопотання про зменшення заявленої до стягнення неустойки. У цьому випадку на відповідача було накладено 263 028 грн штрафу - за невиконання електронної заяви на поставку м`яса на суму 16 875 грн поданої тричі.

Місцевий господарський суд не надав належну оцінку ситуації де:

- подача заявки на поставку товару позивачем здійснювалась виключно через електронну пошту відповідачу, тоді як через технічні проблеми відповідач такі заявки не отримував. Жодних письмових заявок, поштових відправлень чи телефонних дзвінків з метою отримання товару позивач не здійснював;

- мала місце істотна зміна ринкової вартості товару відносно договірної домовленості між сторонами, що підтверджує висновок експертно-аналітичного дослідження №135-7/658 від 01.11.2023;

- фактично позивачем жодним чином не було понесено збитків, оскільки з дійсних обстави вбачається штучне створення підстав для розірвання договору поставки.

Скаржник вважає за можливе застосування положення ст. 551 ЦК України, ст. 233 ЦК України та зменшення як неустойки з урахуванням висновків Великої Палати Верховного Суду та керуючись засадами добросовісності, справедливості, пропорційності та розсудливості, про наявність достатніх правових підстав для зменшення пені та штрафу на 99%.

Таким чином, на думку скаржника оскаржуване рішення суду ухвалене з неповним з`ясуванням обставин, що мають значення для справи, неправильним застосування судом норм матеріального права та процесуального права, невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, встановленим обставинам справи, що є підставою для скасування судового рішення та направлення справи на новий розгляд до суду першої інстанції.

Позивач подав відзив на апеляційну скаргу, в якому проти її задоволення заперечує, вважає її безпідставною та необґрунтованою, а викладені скаржником обставини такими, що не відповідають дійсності, з огляду на таке.

Твердження скаржника відносно того, що суд надав йому для явки 3 хв., нічим не підтверджується та спростовується безпосередньо змістом самого рішення, де вказано, що після завершення повітряної тривоги о 12:39 год. сторони в судове засідання не з`явились, а тому о 12:55 год. суд вийшов до нарадчої кімнати, що також підтверджується протоколом судового засідання, де зазначено, що судове засідання розпочато о 12:41 год, а о 12:55 год. суд видалився до нарадчої кімнати. Отже, у відповідача був час до моменту виходу судді до нарадчої кімнати долучитись до судового засідання протягом 17 хв. з моменту відбою повітряної тривоги, а не 3 хв., як ним зазначено у апеляційній скарзі.

Щодо порушення ч.6 ст.91 ГПК України, відповідачем недостовірно зазначається, що ним ставився під сумнів такий доказ позивача як електронний доказ відправки позивачем заявок на електронну пошту відповідача. Така обставина один раз була озвучена представником відповідача у судовому засіданні 18.01.2024, на що представник позивача зазначила щодо можливості огляду у судовому засіданні електронної пошти позивача у цьому ж засіданні, для підтвердження зазначеного доказу, однак на запитання судді чи ставить він під сумнів даний доказ і чи потрібно оглядати електронну пошту, представник відповідача відмовився.

Також у судовому засіданні під час виступу, представником, позивача було повторно наголошено щодо можливості у випадку наявності будь-яких сумнівів, огляду електронної пошти позивача, однак від відповідача таких сумнівів озвучено не було.

Додатково наголошує, що саме зі сторони відповідача неодноразово було зловживання процесуальними правами, а саме щодо неявки представника у судові засідання та подання ним доказів після визначених ГПК України строків.

Твердження відповідача, що судом не надано належної оцінки щодо подачі заявок здійснювалась виключно на електронну пошту і що відповідач через технічні проблеми такі заявки не отримував, а письмових заявок поштою позивач не здійснював, не відповідає дійсності та намаганням відповідача уникнення відповідальності за невиконання своїх договірних зобов`язань.

Щодо твердження скаржника відносно істотної зміни вартості товару аргументуючи це наданим експертним висновком від 01.11.2023 року, такий висновок не являється належним та допустимим доказам в розумінні ст. 98 ГПК України.

Відповідачем свої зобов`язання не виконано без належних на те підстав, в зв`язку з чим позивач відповідно до погоджених сторонами умов договору звернувся з відповідним позовом до суду.

За наведеного вважає, що судом першої інстанції враховано всі обставини справи, надано належну оцінку доказам сторін, а тому просить рішення суду першої інстанції залишити в силі, а апеляційну скаргу без задоволення.

Дослідивши матеріали справи, апеляційну скаргу, перевіривши юридичну оцінку обставин справи та повноту їх встановлення, дослідивши правильність застосування місцевим господарським судом при ухвалені рішень норм матеріального та процесуального права, колегія суддів вважає, що в задоволенні апеляційної скарги слід відмовити, а оскаржене рішення суду першої інстанції залишити без змін, виходячи з такого.

Судом апеляційної інстанції встановлено та як убачається з матеріалів справи, що за результатами проведення процедури закупівлі UA-2023-01-20-003951-a 13.02.2023 між Комунальною установою "Обласний пансіонат для осіб з інвалідністю та осіб похилого віку" (Покупець) та Товариством з обмеженою відповідальністю "Вінпродтрейд" (Постачальник) укладений Договір поставки №6 (далі - Договір; а. с. 55-64), предметом якого визначено зобов`язання Постачальника поставити Покупцю товар за кодом ДК 021:2015 - 15110000-2 - М`ясо (М`ясо), а Покупця прийняти і оплатити такий Товар в порядку та на умовах, визначених цим Договором (п.1.1. Договору).

Найменування, асортимент, кількість та ціна Товару, що поставляється згідно з цим Договором, визначені у Специфікації (Додаток № 1 до цього Договору) (далі - Специфікація), яка є його невід`ємною частиною (п.1.2. Договору).

За умовами п.2.1. Договору Постачальник гарантує належну, згідно з вимогами виробника, якість Товару, його відповідність діючим стандартам з якості та умовам цього Договору.

Покупець має право пред`явити претензію Постачальнику по кількості та якості Товару. Претензія готується і подається у письмовій формі і пред`являється Постачальнику, по кількості - у день прийому-передачі Товару, по якості - у будь-який момент впродовж дії терміну придатності товару. При виникненні претензій по якості Товару, або інші обставини, що перешкоджають нормальному функціонуванню Товару за призначенням, далі - Дефекти, що трапилися з вини Постачальника, останній за свій рахунок повинен здійснити додаткову поставку або заміну неякісного Товару (виправити Дефекти) протягом 3 календарних днів з дати отримання претензії від Покупця (п.2.3. Договору).

Відповідно до п.3.1. Договору Загальна сума Договору складає 1 052 112 грн (з урахуванням ПДВ) (ціна договору визначається з урахуванням положень Податкового кодексу України про податок про додану вартість). Ціна за одиницю Товару зазначена у Специфікації.

Покупець здійснює оплату за фактично поставлений товар шляхом прямого банківського переказу грошових коштів на поточний рахунок Постачальника у безготівковій формі протягом 30 (тридцяти) банківських днів з дня підписання видаткової накладної, ТТН, належним чином оформленої податкової накладної/розрахунку коригування до податкової накладної в електронній формі та зареєстрованій в Єдиному реєстрі податкових накладних (далі - ЄРПН), в порядку та строки визначені податковим законодавством (застосовується для платників ПДВ) (п.4.1. Договору).

Положенням п.5.1., пп.5.3.1., 5.3.2., 5.3.3., 5.3.4. Договору визначено, що поставка Товару здійснюється протягом строку дії цього Договору окремими партіями па підставі Заявки Покупця (телефоном, факсом, або електронним листом) до 12 години наступного дня з понеділка по четвер. Поставка проводиться за умови попереднього узгодження дати та часу поставки зазначені Замовником у заявці. Моментом постачання вважається дата прибуття товару в місце постачання та прийняття його по кількості і якості Замовником.

Місце поставки (передачі) Товару:

1) 21029, Вінницька обл., м.Вінниця, Хмельницьке шосе, 94;

2) 23252, Вінницька обл., Вінницький район, смт Вороновиця, вул.Гагаріна, 24;

3) 22252, Вінницька обл., Вінницький район, с.Плисків, вул.Броніцького, 2.

Поставка Товару здійснюється окремими партіями відповідно до Заявок Покупця з зазначенням необхідних найменувань та кількості Товару в межах Специфікації Договору. Заявки повинні містити:

- найменування Товару;

- одиниці виміру Товару;

- кількість Товару;

- номер за каталогом (у разі необхідності);

- місце поставки Товару;

- ПІБ, посаду та контактний телефон уповноваженої особи Покупця, яка є відповідальною за прийняття партії Товару.

Заявка складається та направляється Покупцем на електронну адресу Постачальника v-p-t@ukr.net або телефоном (0432) 55-11-54 або факсом (0432) 55-11-54, або надається власноруч уповноваженій особі Постачальника.

Постачальник зобов`язаний здійснити поставку (передачу) Товару протягом строку, вказаного в п.5.1 Договору, з дати отримання заявки від Покупця. Постачання товарів здійснюється спеціальним автотранспортом, призначеним для перевезення харчових продуктів. Автотранспорт повинен мати санітарний паспорт та його обов`язковий додаток - довідку про санітарну обробку автомобіля, яка містить інформацію стосовно проходження санітарної обробки в спеціалізованій службі санобробки (пп.5.3.5. Договору).

Згідно з п.5.3.8. Договору у разі виявлення невідповідності Товару вимогам Договору та/або поставки неякісного Товару чи інших невідповідностей Товару, видаткова накладна та ТТН на Товар Покупцем не підписуються, при цьому складається Акт про невідповідність за участю представника Постачальника, який супроводжує поставлений Товар. Акт про невідповідність складається у двох примірниках, один з яких вручається Постачальнику під підпис. У разі не прибуття представника Постачальника для передачі-приймання Товару, Покупець складає односторонній Акт про невідповідність Товару та направляє його Постачальнику в порядку, визначеному в пп.5.3.3. Договору протягом 5 робочих днів з моменту прибуття Товару. Цей Акт про невідповідність є підставою для усунення дефектів, проведення повторної прийомки неприйнятої (згідно з Актом про невідповідність) частини Товару, заміни неякісного Товару (або його частини). Постачальник зобов`язаний усунути всі виявлені дефекти протягом 3 календарних днів з дати підписання Акта про невідповідність.

Згідно з п.8.2 Договору у разі порушення строку поставки Товару, зазначеного в п.5.1 Договору та/або строку виправлення (усунення) дефектів (недоліків), зазначеного в п.2.3., 5.3.8. Договору, за перші 14 календарних днів Постачальник сплачує Покупцю пеню у розмірі 50% облікової ставки НБУ від частини товару, строк поставки якого порушено та/або від ціни дефектного товару, за кожен день прострочення.

У разі порушення строку поставки товару, зазначеного в п.5.1. Договору та/або строку виправлення усунення дефектів (недоліків), зазначеного в п.2.3., пп.5.3.8. Договору понад 14 календарних днів, починаючи з 15 календарного дня, Постачальник сплачує Покупцю пеню у розмірі подвійної облікової ставки НБУ від ціни Товару, строк поставки якого порушено та/або від ціни дефектного Товару, за кожен день прострочення.

Пеня нараховується протягом строку порушення виконання зобов`язань за Договором, включаючи день виконання такого зобов`язання.

Відповідно до п.8.5 Договору за відмову від поставки Товару частково або повністю, Постачальник зобов`язаний сплатити Покупцю штраф у розмірі 25% від ціни Договору.

Цей Договір набирає чинності з дати підписання уповноваженими представниками Сторін, і діє до 31.12.2023 включно. Закінчення строку дії Договору не звільняє Сторони від виконання тих зобов`язань, що залишились невиконаними (п.12.1. Договору).

Додатком до Договору є Специфікація, якою визначено найменування, перелік та кількість Товару, який підлягає поставці за Договором на загальну суму 1 052 112 грн з ПДВ (а. с. 65).

Наявними в матеріалах справи доказами (а. с. 102-122) підтверджується часткове виконання сторонами своїх зобов`язань за Договором щодо поставки товару на суму 98 662 грн 66 коп. за заявками Покупця №1 від 27.02.2023, №2 від 10.04.2023, №3 від 12.05.2023, №4 від 25.05.2023 та їх оплату останнім (а. с. 102-122).

Надалі, на виконання умов Договору 05.06.2023, Покупцем направлено на адресу електронної пошти Постачальника заявку №5 від 05.06.2023 на поставку на 07.06.2023 - 150 кг свинини (а. с. 69-70).

За наслідками надходження Товару за означеною заявкою №5 від 05.06.2023, представниками Покупця складено Акт від 07.06.2023 про невідповідність Товару умовам Договору. При цьому в акті від 07.06.2023 також зазначено, що водій та експедитор Товариства з обмеженою відповідальністю "Вінпродтрейд" підписати даний акт відмовились (а. с. 71).

08.06.2023 Покупцем направлено Постачальнику лист-претензію №349, де заявлено вимогу усунути порушення умов Договору в частині поставки Товару за заявкою №5 від 05.06.2023 (а.с.72).

У відповідь на лист-претензію №349 від 08.06.2023 Постачальником у листі №39 від 08.06.2023 повідомлено про неможливість поставки Товару за заявкою №5 від 05.06.2023 за ціною, визначеною у Специфікації до Договору у зв`язку із подорожчанням означеного товару. В цьому ж листі №39 від 08.06.2023 Постачальник просив розірвати Договір (а. с. 74).

12.06.2023 Покупцем направлено на адресу електронної пошти Постачальника заявку №6 на поставку на 13.06.2023 - 150 кг свинини та 20 кг печінки (а. с. 75-76).

15.06.2023 Покупцем направлено Постачальнику лист-претензію №362/1, де заявлено вимогу усунути порушення умов Договору в частині поставки Товару за заявкою №6 від 12.06.2023 (а. с. 77-78).

У відповідь на лист-претензію №362/1 від 15.06.2023 Постачальником у листі №43 від 16.06.2023 повідомлено про неможливість поставки Товару за заявкою №6 від 12.06.2023 за ціною, визначеною у Специфікації до Договору, у зв`язку із подорожчанням означеного товару. В цьому ж листі №43 від 16.06.2023 Постачальник повторно просив розірвати Договір (а. с. 79-80).

Листом №357 від 15.06.2023 Покупець, у відповідь на лист №43 від 16.06.2023, відмовився від розірвання Договору (а. с. 82-83).

16.06.2023 Покупцем направлено на адресу електронної пошти Постачальника заявку №7 на поставку на 20.06.2023 - 150 кг свинини та 20 кг печінки (а. с. 84-85).

У відповідь на заявку №7 від 16.06.2023 Постачальник у листі №44 від 16.06.2023 повторно повідомив про неможливість виконання своїх зобов`язань у зв`язку з підняттям ціни на товар, що є предметом поставки за Договором (а. с. 86-87).

Листом №465 від 07.08.2023 Покупець, з посиланням на п.7.2. Договору, повідомив Постачальника про розірвання Договору в односторонньому порядку з 21.08.2023 (а. с. 132-133).

За наведеного, Покупець нарахував позивачу 263 028 грн штрафу за відмову від постачання Товару та 369 грн 87 коп. пені за не заміну товару неналежної якості.

Аналізуючи встановлені обставини справи та переглядаючи спірні правовідносини на предмет наявності правових підстав для задоволення позовних вимог, суд апеляційної інстанції приймає до уваги такі положення діючого законодавства з урахуванням фактичних обставин справи.

Статтею 15 ЦК України передбачено, що кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.

У відповідності до ст. 16 ЦК України кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.

В силу ст. 20 Господарського кодексу України держава забезпечує захист прав і законних інтересів суб`єктів господарювання та споживачів. Кожний суб`єкт господарювання та споживач має право на захист своїх прав і законних інтересів.

Відповідно до ч. 1 ст. 509 ЦК України зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку.

За приписами ст. 712 ЦК України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов`язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов`язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов`язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму. До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Відповідно до ч. 1 ст. 265 Господарського кодексу України за договором поставки одна сторона - постачальник зобов`язується передати (поставити) у зумовлені строки (строк) другій стороні - покупцеві товар (товари), а покупець зобов`язується прийняти вказаний товар (товари) і сплатити за нього певну грошову суму. До відносин поставки, не врегульованих цим Кодексом, застосовуються відповідні положення ЦК України про договір купівлі-продажу (частина 6 вказаної статті).

За договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов`язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов`язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму (ст. 655 ЦК України).

Продавець зобов`язаний передати покупцеві товар, визначений договором купівлі-продажу (ч.1 ст.662 ЦК України).

Відповідно до ст.633 ЦК України: продавець зобов`язаний передати товар покупцеві у строк, встановлений договором купівлі-продажу, а якщо зміст договору не дає змоги визначити цей строк, - відповідно до положень статті 530 цього Кодексу.

Відповідно до ч.1 ст.689 ЦК України покупець зобов`язаний прийняти товар, крім випадків, коли він має право вимагати заміни товару або має право відмовитися від договору купівлі-продажу.

Звертаючись до суду з цим позовом, позивач посилався на неналежне виконання відповідачем своїх зобов`язань щодо поставки товару за Договором, внаслідок чого набув право на застосування штрафних санкцій відповідно до умов такого Договору.

У відповідності до ст.525 ЦК України зазначено, що одностороння відмова від зобов`язання не допускається, крім випадків передбачених законом або договором.

Згідно зі ст.526 ЦК України, ст.193 Господарського кодексу України зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цих Кодексів, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом .

Статтями 610, 612 ЦК України встановлено, що порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання). Боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Вище судом встановлено, що згідно із п. 5.1. Договору визначено, що поставка Товару здійснюється протягом строку дії цього Договору окремими партіями па підставі Заявки Покупця (телефоном, факсом, або електронним листом) до 12 години наступного дня з понеділка по четвер. Поставка проводиться за умови попереднього узгодження дати та часу поставки зазначені Замовником у заявці. Моментом постачання вважається дата прибуття товару в місце постачання та прийняття його по кількості і якості Замовником.

05.06.2023 позивач звернувся до відповідача із заявкою №5 про поставку товару (свинини в кількості 150 кг), проте у день отримання товару означеним було складено Акт від 07.06.2023 про невідповідність товару умовам Договору.

Матеріалами справи підтверджується, що Акт від 07.06.2023 про невідповідність товару умовам Договору було направлено відповідачу 08.06.2023 разом з листом №349 від 08.06.2023, в якому було зазначено, що: "Для підтвердження факту невідповідності поставки Товару, згідно поданої заявки №5 від 05.06.2023р., Покупцем було складено акт від 07.06.2023 року, що відповідає п.5.3.8. Договору... . Таким чином вимагаємо від Вас усунення порушень, зазначених у цій претензії в строки передбачені укладеним Договором для подальшої співпраці."

В заперечення стосовно поставки товару неналежної якості відповідачем долучено до матеріалів справи видаткову накладну №РН-0005541 від 07.06.2023 на поставку свинини в кількості 149,260 кг вартістю 20 150 грн 10 коп., яку не було підписано позивачем.

Однак, суд бере до уваги, що відповідно до ч.1 ст.1 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" первинним документом є документ, який містить відомості про господарську операцію.

Положеннями ч.2 ст.9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" визначено, що первинні документи можуть бути складені у паперовій або в електронній формі та повинні мати такі обов`язкові реквізити, зокрема особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Таким чином, оскільки в графі "отримав" відсутній підпис уповноваженої особи позивача, що унеможливлює ідентифікувати особу, якій передавався зазначений в накладній товар, вказаний доказ є неналежним (схожий висновок викладено в постанові Верховного Суду від 27.07.2021 у справі №902/924/19).

При цьому, інших доказів на підтвердження своїх заперечень відповідачем не долучено.

Тому, апеляційний господарський суд погоджується із висновком суду першої інстанції про те, що видаткова накладна №РН-0005541 від 07.06.2023 не є доказом, що підтверджує поставку позивачу товару належної якості.

Згідно з п.5.3.8. Договору у разі виявлення невідповідності Товару вимогам Договору та/або поставки неякісного Товару чи інших невідповідностей Товару, видаткова накладна та ТТН на Товар Покупцем не підписуються, при цьому складається Акт про невідповідність за участю представника Постачальника, який супроводжує поставлений Товар. Акт про невідповідність складається у двох примірниках, один з яких вручається Постачальнику під підпис. У разі не прибуття представника Постачальника для передачі-приймання Товару, Покупець складає односторонній Акт про невідповідність Товару та направляє його Постачальнику в порядку, визначеному в пп.5.3.3. Договору протягом 5 робочих днів з моменту прибуття Товару.

Беручи до уваги те, що відповідачем не було усунуто виявлені недоліки товару за Актом від 07.06.2023 про невідповідність товару умовам Договору, останній допустив порушення умови п.5.3.8. Договору.

При цьому, в подальшому позивач повторно звертався до відповідача із заявками на поставку товару за Договором, проте відповідач відмовився виконувати свої зобов`язання з посиланням на те, що: "Станом на 08.06.2023р. ціна на товар, що є предметом закупівлі змінилась в сторону зростання, а тому постачання Вам товару за ціною, визначеною у специфікації є неможливою".

Суд критично оцінює позицію відповідача стосовно неможливості виконання своїх зобов`язань внаслідок підняття ціни на товар та наявні в матеріалах справи доказів в підтвердження означених обставин, зокрема відомості з сайту відносно публічної закупівлі UA-2023-01-20-003951-a-c1 та висновок експертно-аналітичного дослідження №135-7/658 від 01.11.2023, з огляду на таке.

Відповідно до ч.1 ст.691 ЦК України покупець зобов`язаний оплатити товар за ціною, встановленою у договорі купівлі-продажу.

Згідно зі ст.525, 526 ЦК України одностороння відмова від зобов`язання не допускається, зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору, інших актів цивільного законодавства. Вказана норма за своїм змістом кореспондується з приписами п. 1 ст. 193 ГК України.

Суд враховує, що будь-який суб`єкт підприємницької діяльності діє на власний ризик. Укладаючи договір поставки товару на певний строк у майбутньому, він гарантує собі можливість продати свій товар, але при цьому несе ризики зміни його ціни. Підприємець має передбачати такі ризики і одразу закладати їх у ціну договору (такі висновки викладено в постанові Верховного Суду від 22.03.2023 у справі №916/3857/21).

Відповідно до ст.610 ЦК України порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Враховуючи наведені вище положення, суд доходить висновку, що відповідачем було порушено свої зобов`язання, визначені п.5.1 Договору.

Відповідно до ч.3 ст.611 ЦК України, у разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, сплата неустойки.

Згідно з ч.1 ст.550 ЦК України право на неустойку виникає незалежно від наявності у кредитора збитків, завданих невиконанням або неналежним виконанням зобов`язання.

Відповідно до ч.1, 2 ст.549 ЦК України, неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання.

Згідно з п.8.2 Договору у разі порушення строку поставки Товару, зазначеного в п.5.1 Договору та/або строку виправлення (усунення) дефектів (недоліків), зазначеного в п.2.3., 5.3.8. Договору, за перші 14 календарних днів Постачальник сплачує Покупцю пеню у розмірі 50% облікової ставки НБУ від частини товару, строк поставки якого порушено та/або від ціни дефектного товару, за кожен день прострочення.

У разі порушення строку поставки товару, зазначеного в п.5.1. Договору та/або строку виправлення усунення дефектів (недоліків), зазначеного в п.2.3., пп.5.3.8. Договору понад 14 календарних днів, починаючи з 15 календарного дня, Постачальник сплачує Покупцю пеню у розмірі подвійної облікової ставки НБУ від ціни Товару, строк поставки якого порушено та/або від ціни дефектного Товару, за кожен день прострочення.

Пеня нараховується протягом строку порушення виконання зобов`язань за Договором, включаючи день виконання такого зобов`язання.

В обґрунтування підстав для нарахування пені позивач зазначив, що відповідачем не було своєчасно здійснено заміну товару неналежної якості, замовленого згідно з заявкою №5 від 05.06.2023, відповідно до Акту від 07.06.2023 про невідповідність товару умовам Договору.

Оскільки, відповідач порушив свої зобов`язання, визначені п.5.3.8. Договору, що надає право позивачу на нарахування штрафних санкцій відповідно до п.8.2. Договору.

Як встановлено ч.1 ст.612 ЦК України, боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Відповідно до ст.530 ЦК України, якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Якщо строк (термін) виконання боржником обов`язку не встановлений або визначений моментом пред`явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов`язок у семиденний строк від дня пред`явлення вимоги, якщо обов`язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства.

Матеріалами справи підтверджується, що Акт від 07.06.2023 про невідповідність товару умовам Договору було направлено відповідачу 08.06.2023, а отже останній є таким, що прострочило виконання своїх зобов`язань в частині заміни неякісного товару з 13.06.2023.

Тому, суд апеляційної інстанції вважає вірним висновок місцевого господарського суду про правомірність заявленого позову в межах заявлених вимог щодо стягнення пені в розмірі 369 грн 89 коп. та як наслідок відмову в задоволенні позову про стягнення 230 грн 34 коп. пені.

Крім того, як зазначено вище, позивач просив стягнути із відповідача штраф в розмірі 263 028 грн

Відповідно до вимог ч.1 ст.216 Господарського кодексу України учасники господарських відносин несуть господарсько-правову відповідальність за правопорушення у сфері господарювання шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій на підставах і в порядку, передбачених цим Кодексом, іншими законами та договором.

Відповідно до ст.230 Господарського кодексу України штрафними санкціями є господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов`язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов`язання.

Відповідно до ч. 1, 2 ст.549 ЦК України, неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання. Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов`язання.

Відповідно до п.3 ч.1 ст.611 ЦК України, у разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, сплата неустойки.

Згідно з ч.1 ст.550 ЦК України право на неустойку виникає незалежно від наявності у кредитора збитків, завданих невиконанням або неналежним виконанням зобов`язання.

Обґрунтовуючи вимоги про стягнення штрафу в розмірі 263 028 грн позивач послався на положення п.8.5 Договору, за якими: за відмову від поставки Товару частково або повністю, Постачальник зобов`язаний сплатити Покупцю штраф у розмірі 25% від ціни Договору.

Відповідно до п.3.1. Договору ціна означеного складає 1 052 112 грн.

Оскільки відповідачем в порушення умов Договору на заявки позивача було відмовлено у поставці товару, а також фактично відповідач, як постачальник відмовився від майбутніх поставок Товару за Договором, наслідок чого стало розірвання Договору, суд апеляційної інстанції дійшов висновку, що позивачем правомірно нараховано та заявлено до стягнення із відповідача 263 028 грн штрафу.

Щодо клопотання відповідача про зменшення розміру неустойки на 99%, суд апеляційної інстанції бере до уваги таке.

Відповідно до частини 3 статті 551 Цивільного кодексу України розмір неустойки може бути зменшений за рішенням суду, якщо він значно перевищує розмір збитків, та за наявності інших обставин, які мають істотне значення.

За змістом статті 233 Господарського кодексу України у разі якщо належні до сплати штрафні санкції надмірно великі порівняно із збитками кредитора, суд має право зменшити розмір санкцій. При цьому повинно бути взято до уваги: ступінь виконання зобов`язання боржником; майновий стан сторін, які беруть участь у зобов`язанні; не лише майнові, але й інші інтереси сторін, що заслуговують на увагу.

Якщо порушення зобов`язання не завдало збитків іншим учасникам господарських відносин, суд може з урахуванням інтересів боржника зменшити розмір належних до сплати штрафних санкцій.

Верховний Суд вже неодноразово наголошував у своїх постановах, що визначення конкретного розміру, на який зменшуються належні до сплати штрафні санкції, належить до дискреційних повноважень суду. При цьому, реалізуючи свої дискреційні повноваження, які передбачені статтями 551 Цивільного кодексу України та 233 Господарського кодексу України щодо права зменшення розміру належних до сплати штрафних санкцій, суд, враховуючи загальні засади цивільного законодавства, передбачені статтею 3 Цивільного кодексу України (справедливість, добросовісність, розумність) має забезпечити баланс інтересів сторін, та з дотриманням правил статті 86 Господарського процесуального кодексу України визначати конкретні обставини справи (як-то: ступінь вини боржника, його дії щодо намагання належним чином виконати зобов`язання, ступінь виконання зобов`язання боржником; майновий стан сторін, які беруть участь у зобов`язанні; не лише майнові, але й інші інтереси сторін, дії/бездіяльність кредитора тощо), які мають юридичне значення, і з огляду на мотиви про компенсаційний, а не каральний характер заходів відповідальності з урахуванням встановлених обстави справи не допускати фактичного звільнення від їх сплати без належних правових підстав (постанова Верховного Суду від 20.10.2021 у справі №910/8396/20).

Главою 24 Господарського кодексу України загальні засади відповідальності учасників господарських відносин врегульовано таким чином, що господарсько-правова відповідальність передбачена за правопорушення у сфері господарювання шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій на підставах і в порядку, передбачених цим Кодексом, іншими законами та договором. Тож справедливість, добросовісність, розумність як загальні засади цивільного законодавства є застосовними у питаннях застосування господарсько-правової відповідальності.

За частиною другою статті 216 Господарського кодексу України застосування господарських санкцій повинно гарантувати захист прав і законних інтересів громадян, організацій та держави, в тому числі відшкодування збитків учасникам господарських відносин, завданих внаслідок правопорушення, та забезпечувати правопорядок у сфері господарювання.

Господарсько-правова відповідальність базується на принципах, згідно з якими: потерпіла сторона має право на відшкодування збитків незалежно від того, чи є застереження про це в договорі; передбачена законом відповідальність виробника (продавця) за недоброякісність продукції застосовується також незалежно від того, чи є застереження про це в договорі; сплата штрафних санкцій за порушення зобов`язання, а також відшкодування збитків не звільняють правопорушника без згоди другої сторони від виконання прийнятих зобов`язань у натурі; у господарському договорі неприпустимі застереження щодо виключення або обмеження відповідальності виробника (продавця) продукції (частина третя статті 216 Господарського кодексу України).

За частинами першою та другою статті 217 Господарського кодексу України господарськими санкціями визнаються заходи впливу на правопорушника у сфері господарювання, в результаті застосування яких для нього настають несприятливі економічні та/або правові наслідки. У сфері господарювання застосовуються такі види господарських санкцій: відшкодування збитків; штрафні санкції; оперативно-господарські санкції.

Господарські санкції, що встановлюються відповідно до договору чи закону за несвоєчасне виконання зобов`язання, спрямовані передусім на компенсацію кредитору майнових втрат, яких він зазнає внаслідок несвоєчасного здійснення з ним розрахунку з боку боржника. Такі санкції не можуть розглядатися кредитором як спосіб отримання доходів, що є більш вигідним порівняно з надходженнями від належно виконаних господарських зобов`язань.

Отже, якщо відповідальність боржника перед кредитором за неналежне виконання обов`язку щодо своєчасного розрахунку не обмежена жодними межами, а залежить виключно від встановлених договором процентів (штрафу, пені, річних відсотків), то за певних обставин обсяг відповідальності може бути нерозумним з огляду на його непропорційність наслідкам правопорушення. Він може бути несправедливим щодо боржника, а також щодо третіх осіб, оскільки майновий тягар відповідних виплат може унеможливити виконання боржником певних зобов`язань, зокрема з виплати заробітної плати своїм працівникам та іншим кредиторам, тобто цей тягар може бути невиправдано обтяжливим чи навіть непосильним. У таких випадках невизнання за судом права на зменшення розміру відповідальності може призводити до явно нерозумних і несправедливих наслідків. Тобто має бути дотриманий розумний баланс між інтересами боржника та кредитора (висновки, викладені у постанові Великої Палати Верховного Суду від 18.03.2020 у справі № 902/417/18).

Зменшення розміру заявленої до стягнення неустойки є правом суду, і за відсутності у законі переліку обставин, які мають істотне значення, господарський суд, оцінивши надані сторонами докази та обставини справи у їх сукупності, на власний розсуд вирішує питання про наявність або відсутність у кожному конкретному випадку обставин, за яких можливе зменшення неустойки. Аналогічна правова позиція викладена у постановах Верховного Суду, від 04.12.2018 у справі №916/65/18, від 03.07.2019 у справі №917/791/18, від 22.10.2019 у справі №904/5830/18, від 13.01.2020 у справі №902/855/18, від 27.01.2020 у справі №916/469/19.

Крім того, суд зауважує, що в питаннях підстав для зменшення розміру неустойки не може бути повністю подібних правовідносин, оскільки кожного разу суд, застосовуючи дискрецію для вирішення цього питання, виходить з конкретних обставин, якими обумовлене зменшення штрафних санкцій.

Звертаючись до суду із клопотанням про зменшення неустойки, відповідач вказував на те, що:

- має місце істотна зміна ринкової вартості товару відносно договірної домовленості між сторонами;

- вартість невиконаного зобов`язання становить 16 875 грн;

- подача заявки на поставку товару позивачем здійснювалась виключно через електронну пошту відповідачу, тоді як через технічні проблеми відповідач такі заявки не отримував.

Щодо доводів відносно істотної зміни ринкової вартості товару, суд відзначає, що відповідно до п.2 ч.5 ст.41 Закону України "Про публічні закупівлі": істотні умови договору про закупівлю не можуть змінюватися після його підписання до виконання зобов`язань сторонами в повному обсязі, крім випадків збільшення ціни за одиницю товару до 10 відсотків пропорційно збільшенню ціни такого товару на ринку у разі коливання ціни такого товару на ринку за умови, що така зміна не призведе до збільшення суми, визначеної в договорі про закупівлю, - не частіше ніж один раз на 90 днів з моменту підписання договору про закупівлю/внесення змін до такого договору щодо збільшення ціни за одиницю товару. Обмеження щодо строків зміни ціни за одиницю товару не застосовується у випадках зміни умов договору про закупівлю бензину та дизельного пального, природного газу та електричної енергії.

Таким чином, внаслідок збільшення ціни за одиницю товару відповідач мав право звернутись до позивача із пропозицією внести зміни до Договору, що також передбачено п.13.10 Договору, проте відповідних дій відповідач не вчиняв.

Тобто суд доходить висновку, що відповідачем не вчинено жодних дій для належного виконання зобов`язань за Договором.

Крім того, відповідач невірно вказує, що сума невиконаного зобов`язання, із котрого розраховується штраф, становить 16 875 грн, оскільки відповідно до п.3.1. Договору та Специфікації загальна вартість товару, що підлягала поставці становила 1 052 112 грн, проте наявними доказами у справі (а.с.102-122) підтверджується належне виконання відповідачем взятих на себе зобов`язань лише на суму 98 662 грн 66 коп. Таким чином, оскільки в своїх листах №39 від 08.06.2023 (а.с.74), №43 від 16.06.2023 (а.с.79-80), №44 від 16.06.2023 (а.с.86-87) відповідач зазначив про неможливість виконання Договору в цілому, сума невиконаного зобов`язання за означеним складає 953 449 грн 34 коп.

Доводи відповідача про неотримання заявок позивача через електронну пошту, суд оцінює критично, оскільки положеннями Договору було визначено можливість направлення заявок на електронну пошту відповідача "v-p-t@ukr.net" (п.5.3. Договору) та наявними у справі матеріалами підтверджується, що відповідачу було відомо про такі заявки, зокрема листом №44 від 16.06.2023 (а.с.86) у відповідь на заявку позивача №7 від 16.06.2023.

Одночасно суд апеляційної інстанції вказує, що з огляду на підтвердження матеріалами справи обізнаності відповідача із заявками позивача, суд не вбачає порушень судом першої інстанції ст. 91 ГПК України.

Суд, виходячи з інтересів сторін, які заслуговують на увагу, зазначає, що відповідно до п.3.1. статуту Комунальної установи "Обласний пансіонат для осіб з інвалідністю та осіб похилого віку", затвердженого рішенням 13 сесії Вінницької обласної ради 8 скликання №257 від 29.10.2021, пансіонат створений з метою забезпечення належних умов для проживання, соціально-побутового обслуговування, надання медичної допомоги громадянам похилого віку, особам з інвалідністю старше 18 років, в тому числі зі стійкими інтелектуальними та/або психічними порушеннями, які за станом здоров`я потребують стороннього догляду і допомоги.

Наведене вище свідчить про те, що неналежне виконання відповідачем зобов`язань за Договором мало серйозні наслідки для позивача, оскільки предметом Договору була поставка продуктів харчування для підопічних пансіонату. Поряд з тим, оскільки позивач є бюджетною установою подальше укладення правочинів на поставку продуктів харчування для підопічних пансіонату вимагає від позивача повторного проходження усіх процедур, визначених Законом України "Про публічні закупівлі".

Суд враховує і те, що відповідачем не подано доказів, які б свідчили про скрутний майновий стан Товариства з обмеженою відповідальністю "Вінпродтрейд".

Окремо щодо розміру, на який відповідач просить зменшити розмір неустойки (99%), суд апеляційної інстанції зважає на те, що зменшення розміру пені на 99% фактично нівелює мету існування неустойки як цивільної відповідальності за порушення зобов`язання, що, у свою чергу, може розцінюватися як спосіб уникнення відповідальності та призведе до порушення балансу інтересів сторін (правова позиція Верховного Суду в постановах від 04.02.2020 у справі №918/116/19, від 15.06.2022 у справі №922/2141/21, від 05.04.2023 у справі №910/18718/21 тощо).

Враховуючи викладене, висновок суду першої інстанції про відмову в задоволенні клопотання відповідача є вірним та відповідає встановленим обставинам справи.

Відносно твердження скаржника про порушення судом першої інстанції ст. ст. 4, 42, 216 ГПК України, апеляційний господарський суд зважає на те, що представник відповідача не з`являвся у підготовчі засідання місцевого господарського суду 21.09.2023, 12.10.2023, хоча був належним чином повідомлений (а. .с 95-96, 100, 123).

21.11.2023 представник відповідача подав суду першої інстанції клопотання про відкладення розгляду справи, мотивоване погіршенням стану здоров`я та не з`явився у судове засідання призначене на цю ж дату, яке було задоволене судом (а. с. 128, 136).

На виконання протокольної ухвали, 13.12.2023 представником відповідача долучений доказ погіршення його здоров`я (а. с. 140 на звороті).

14.12.2023 слухання справи №902/952/23 судом першої інстанції не відбулось у зв`язку з масштабною та тривалою повітряною тривогою, а також загрозою ракетних ударів по всій території України, а тому ухвалою суду від 18.12.2023 відкладено розгляд справи до 18.01.2024 (а. с. 151-152).

18.01.2024 представник відповідача подає клопотання про відкладення розгляду справи, в якому посилався на своє харчове отруєння та надавав відповідні докази (а. с. 160-162).

Тобто, відповідач не забезпечував явку свого уповноваженого представника у засідання суду першої інстанції під час підготовчого провадження, а на стадії розгляду справи по суті, суд першої інстанції двічі відкладав розгляд справи за клопотанням представника відповідача.

Як убачається із матеріалів справи, під час розгляду справи по суті, 31.01.2024, розпочалась повітряна тривога, а тому представникам сторін під підпис було повідомлено, що судове засідання продовжиться після її завершення, що, зокрема підтверджується відповідною судовою розпискою від 31.01.2024. Учасникам справи також судом було роз`яснено, що їх явка не є обов`язковою (а. с. 163-164).

Після завершення повітряної тривоги (12 год. 39 хв.) сторони в судове засідання не з`явились, а тому о 12 год. 55 хв. суд вийшов до нарадчої кімнати для прийняття рішення по суті позовних вимог.

Наведеним спростовуються твердження скаржника, що він мав лише 3 хв. для явки у судове засідання.

Крім того, суд апеляційної інстанції враховує, що в силу ст. 202 ГПК України відкладення розгляду справи є правом та прерогативою суду, основною передумовою для якого є неможливість вирішення спору у відповідному судовому засіданні.

Разом із тим необхідно зазначити, що праву особи на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку кореспондує обов`язок добросовісно користуватися наданими законом процесуальними правами, утримуватись від дій, що зумовлюють затягування судового процесу, заявник зобов`язаний демонструвати готовність брати участь на всіх етапах розгляду, що стосуються його безпосередньо та вживати надані процесуальним законом заходи для скорочення періоду судового провадження (рішення Європейського суду з прав людини від 07.07.1989 у справі "Юніон Еліментарія Сандерс проти Іспанії" (Alimentaria Sanders S.A. v. Spain).

При цьому, відповідач не вказує, у чому саме полягала необхідність участі його представника у судовому засіданні суду першої інстанції, а суд зважає на те, що матеріали справи містять, в тому числі заяви із процесуальних питань, з яких убачається позиція відповідача щодо спору.

Крім того, суд бере до уваги і те, що відповідач не подавав відзиву на позов.

Таким чином, вищевказані твердження скаржника відхиляються судом апеляційної інстанції.

Щодо стягнення судом першої інстанції витрат позивача на професійну правничу допомогу, суд враховує, що згідно із ч. 1 ст. 269 ГПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

В апеляційній скарзі відповідач не наводить доводів щодо незгоди із рішенням суду першої інстанції в частині стягнення таких витрат, а апеляційний господарський суд не вбачає підстав для виходу за межі доводів апеляційної скарги.

Відповідно до ст. 86 ГПК України, господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних в справі доказів.

В силу приписів ст. 74 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Зважаючи на вказане, судова колегія зазначає, що доводи скаржника, викладені в апеляційній скарзі, не спростовують встановлених обставин справи, а тому не приймаються судом апеляційної інстанції до уваги.

Відповідно до ст. 276 ГПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Враховуючи вищевикладене, рішення Господарського суду Вінницької області від 31.01.2024 у справі № 902/952/23 слід залишити без змін, а апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Вінпродтрейд" - без задоволення.

Керуючись статтями 269, 270, 273, 275-279, 282 ГПК України, Північно-західний апеляційний господарський суд

УХВАЛИВ:

1. Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Вінпродтрейд" залишити без задоволення, а рішення Господарського суду Вінницької області від 31.01.2024 у справі №902/952/23 - без змін.

2. Справу № 902/952/23 надіслати Господарському суду Вінницької області.

3. Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена до Верховного Суду у випадках, строках та порядку встановлених статтями 286-291 Господарського процесуального кодексу України.

Головуючий суддя Петухов М.Г.

Суддя Мельник О.В.

Суддя Олексюк Г.Є.