Постанова

від 23.05.2024 по справі 906/752/23

ПІВНІЧНО-ЗАХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПІВНІЧНО-ЗАХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

33601 , м. Рівне, вул. Яворницького, 59

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

23 травня 2024 року Справа № 906/752/23

Північно-західний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючий суддя Філіпова Т.Л., суддя Бучинська Г.Б. , суддя Василишин А.Р.

секретар судового засідання Гладка Л.А.

за участю представників сторін:

позивача: Шелест Я.Ю.

відповідача: не з`явився

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Фізичної особи - підприємця Гущі Олександра Володимировича на рішення Господарського суду Житомирської області від 02.11.2023 р. у справі №906/752/23, ухвалене суддею Сікорською Н.А.

за позовом Попільнянської селищної ради

до відповідача Фізичної особи - підприємця Гущі Олександра Володимировича

про стягнення 40 929,80 грн та розірвання договору оренди

Попільнянська селищна рада звернулася до Господарського суду Житомирської області з позовом про стягнення з Фізичної особи-підприємця Гущі Олександра Володимировича 40929,80 грн. заборгованості з орендної плати та розірвання договору оренди водного об`єкта №52 від 02.05.2019.

Рішенням Господарського суду Житомирської області від 02.11.2023 р. позов задоволено частково. Розірвано договір оренди водного об`єкта №52 від 02.05.2019р., укладений між Житомирською обласною державною адміністрацією та Фізичною особою - підприємцем Гущею Олександром Володимировичем. Закрито провадження у справі в частині стягнення 40929,80 грн за п.2 ч. 1 ст. 231 ГПК України.

Не погоджуючись з прийнятим рішенням, Фізична особа - підприємець Гуща Олександр Володимирович в особі представника звернувся до Північно-західного апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить поновити строк на апеляційне оскарження рішення Господарського суду Житомирської області у справі №906/752/23 від 02.11.2023 року, у зв`язку з пропущенням такого строку з поважних причин. Долучити до справи №906/752/23 надані Фізичною особою - підприємцем Гуща О.В. докази, які не були подані до суду першої інстанції та поновити строк на їх подання. Відкрити апеляційне провадження за апеляційною скаргою Фізичної особи - підприємця Гущі Олександра Володимировича на рішення Господарського суду Житомирської області від 02.11.2023 р. у справі №906/752/23. Скасувати рішення Господарського суду Житомирської області від 02.11.2023 р. у справі №906/752/23 і ухвалити нове рішення, яким в задоволенні позовних вимог Попільнянської селищної ради відмовити в повному обсязі.

Листом №906/752/23/8556/23 від 27 грудня 2023 р. апеляційний господарський суд витребував матеріали справи №906/752/23 з Господарського суду Житомирської області.

19.01.2024 р. до Північно-західного апеляційного господарського суду надійшли матеріали справи №906/752/23.

Ухвалою Північно-західного апеляційного господарського суду від 24.01.2024 р. апеляційну скаргу Фізичної особи - підприємця Гущі Олександра Володимировича на рішення Господарського суду Житомирської області від 02.11.2023 р. у справі №906/752/23 - залишено без руху. Запропоновано Фізичній особі - підприємцю Гущі Олександру Володимировичу протягом 10 днів з дня вручення ухвали про залишення апеляційної скарги без руху подати оригінал платіжного документа (квитанції, платіжного доручення, тощо) про сплату судового збору в розмірі 304,50 грн. та подати відомості про наявність чи відсутність зареєстрованого електронного кабінету в підсистемі "Електронний суд" Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи у адвоката Ліпської - Романченко Ганни Дмитрівни, у випадку відсутності здійснити його реєстрацію, на виконання вимог ст.6 ГПК України.

13.02.2024 р. на адресу апеляційного господарського суду від представника Фізичної особи - підприємця Гущі Олександра Володимировича надійшла заява про усунення недоліків апеляційної скарги.

Ухвалами Північно-західного апеляційного господарського суду від 19.02.2024 р. поновлено Фізичній особі - підприємцю Гущі Олександру Володимировичу строк на подання апеляційної скарги на рішення Господарського суду Житомирської області від 02.11.2023 р. у справі №906/752/23. Відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою Фізичної особи - підприємця Гущі Олександра Володимировича на рішення Господарського суду Житомирської області від 02.11.2023 р. у справі №906/752/23. Зупинено дію рішення Господарського суду Житомирської області від 02.11.2023 р. у справі №906/752/23. Розгляд апеляційної скарги призначено на 21.03.2024 р. о 10:00 год.

13.03.2024 р. Попільнянська селищна рада надала апеляційному господарському суду відзив на апеляційну скаргу, в якому просить відмовити у задоволенні апеляційної скарги.

13.03.2024р. на електронну пошту апеляційного господарського суду надійшло клопотання представника Попільнянської селищної ради про участь в судовому засіданні в режимі відеоконференції поза межами приміщення суду з використанням власних технічних засобів.

Ухвалою Північно-західного апеляційного господарського суду від 15.03.2024 р. клопотання представника Попільнянської селищної ради про участь в судовому засіданні в режимі відеоконференції у справі №906/752/23 задоволено.

У зв`язку із відпусткою судді - члена колегії Бучинської Г.Б. судове засідання у справі №906/752/23, 21 березня 2024 року, не відбулося.

Ухвалою Північно-західного апеляційного господарського суду від 25.03.2024 р. розгляд апеляційної скарги призначено на "25" квітня 2024 р. об 10:30 год. у приміщенні Північно-західного апеляційного господарського суду за адресою: 33001, м. Рівне, вул. Яворницького, 59, у залі судових засідань №2(ВКЗ).

24.04.2024 р. до апеляційного господарського суду від Фізичної особи - підприємця Гущі Олександра Володимировича надійшло клопотання про відкладення розгляду справи у зв`язку із перебуванням представника на амбулаторному лікуванні.

Ухвалою Північно-західного апеляційного господарського суду від 25.04.2024 р. розгляд апеляційної скарги відкладено на "23" травня 2024 р. об 11:30 год. у приміщенні Північно-західного апеляційного господарського суду за адресою: 33001, м. Рівне, вул. Яворницького, 59 у залі судових засідань № 2(ВКЗ).

Розглянувши клопотання Фізичної особи - підприємця Гущі Олександра Володимировича про долучення доказів, які не були подані до суду першої інстанції, судова колегія встановила, що відповідач просить долучити до матеріалів справи документи, які, як вбачається, є новими доказами, які не були подані суду першої інстанції. Вбачається, що документи створені до прийняття рішення судом першої інстанції у даній справі.

Згідно з ч. 1 ст. 269 ГПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

Докази, які не були подані до суду першої інстанції, приймаються судом лише у виняткових випадках, якщо учасник справи надав докази неможливості їх подання до суду першої інстанції з причин, що об`єктивно не залежали від нього (ч. 3 ст. 269 ГПК України).

Прийняття судом апеляційної інстанції додаткових документів на стадії апеляційного провадження за відсутності визначених ст. 269 ГПК України підстав для їх прийняття, тобто без наявності належних доказів неможливості їх подання суду першої інстанції з причин, що не залежали від заявника, фактично порушує принцип рівності всіх учасників судового процесу перед законом і судом, адже у такому випадку суд створює відповідачу більш сприятливі, аніж позивачу умови в розгляді конкретної справи.

Отже, судовою колегія не приймаються документи, які датовані до ухвалення у даній справі рішення судом першої інстанції, оскільки в порушення ч. 3 ст. 269 ГПК України, відповідачем не доведено неможливість їх подання до суду першої інстанції з причин, що об`єктивно не залежали від нього. Наведені положення передбачають наявність таких критеріїв для вирішення питання про прийняття судом апеляційної інстанції додаткових доказів, як «винятковість випадку» та «причини, що об`єктивно не залежать від особи», і тягар доведення покладений на учасника справи, який звертається з відповідним клопотанням (заявою). Близька за змістом правова позиція викладена в постанові Верховного Суду від 13.04.2021 у справі №909/722/14.

За таких обставин, подані відповідачем документи, які датовані до ухвалення рішення у даній справі, як додаткові докази колегією суддів не приймаються.

Представник Попільнянської селищної ради у судовому засіданні в суді апеляційної інстанції заперечив проти доводів апеляційної скарги та надав додаткові пояснення по суті апеляційної скарги. Вважає, що рішення Господарського суду Житомирської області від 02.11.2023 р. у справі №906/752/23 винесено з дотриманням норм матеріального та процесуального права.

Представник відповідача в судове засідання не з`явився та не реалізував процесуальне право на участь в судовому засіданні, хоча про дату час та місце розгляду апеляційної скарги був повідомлений належним чином.

Розглянувши доводи апеляційної скарги, вивчивши матеріали справи, наявні в ній докази, перевіривши правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, Північно-західний апеляційний господарський суд

ВСТАНОВИВ:

1.Зміст рішення суду першої інстанції.

Рішенням суду першої інстанції задоволено позов, суд першої інстанції що відповідач систематично, в тому числі і протягом більше ніж двох місяців у період з 30.01.2023 (дата державної реєстрації права комунальної власності Попільнянської селищної рад на вказану земельну ділянку) по 01.04.2023 порушував взяті на себе за договором оренди водного об`єкта №52 від 02.05.2019 зобов`язання щодо своєчасного внесення орендної плати. Оскільки до бюджету Попільнянської селищної ради не надходили кошти за оренду майном, що належить територіальній громаді, таке порушення є істотним та є достатньою правовою підставою для дострокового розірвання вказаного договору в судовому порядку. Зважаючи на викладене, позовні вимоги в частині розірвання договору оренди водного об`єкта №52 від 02.05.2019, є обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню. З огляду на те, що відповідач сплатив позивачу заборгованість з орендної плати у розмірі 40929,80 грн., що підтверджується квитанцією до платіжної інструкції на переказ готівки від 14.08.2023 (а.с.37), тому на день вирішення даного спору у суді першої інстанції предмет спору в цій частині відсутній.

2.Узагальнені доводи апеляційної скарги та заперечення іншого учасника справи.

В апеляційній скарзі Фізичної особи - підприємця Гущі Олександра Володимировича скаржник наголошує, що договір оренди водного об`єкта №52 від 02.05.2019 був укладений між Житомирською обласною державною адміністрацією (орендодавець) та ФОП Гущею О.В.(орендар).

Фізична особа-підприємець Гуща Олександр Володимирович здійснює підприємницьку діяльність у сфері рибництва та пов`язаних з ними послуг, що вбачається з наданої довідки КВПД: Основний вид діяльності: 05.0 Рибальство, рибництво та пов`язані з ними послуги. ФОП Гуща О.В., як орендар використовує земельну ділянку та водний об`єкт (ставок) за цільовим призначенням - для риборозведення- упродовж усього строку оренди та до пред`явлення позову.

Відповідно до ч. 1 ст. 136 ГК України, право господарського відання є речовим правом суб`єкта підприємництва, який володіє, користується і розпоряджається майном, закріпленим за ним власником (уповноваженим ним органом), з обмеженням правомочності розпорядження щодо окремих видів майна за згодою власника у випадках, передбачених цим Кодексом та іншими законами.

Власник майна, закріпленого на праві господарського відання за суб`єктом підприємництва, здійснює контроль за використанням та збереженням належного йому майна безпосередньо або через уповноважений ним орган, не втручаючись в оперативно-господарську діяльність підприємства.

В свою чергу, дострокове розірвання договору оренди водного об`єкта №52 від 02.05.2019, фактично залишить підприємця без засобів здійснення подальшої господарської діяльності та засобів існування.

Застосування до ФОП Гущі О.В. такої міри відповідальності, як розірвання договору оренди водного об`єкта №52 від 02.05.2019, тобто примусового припинення прав та обов`язків сторін договору порушить "справедливий баланс" між засобами, які застосовуються та метою, яку прагнуть досягти шляхом вжиття такого заходу, що порушує принцип розумної пропорційності. Визначення міри відповідальності має бути розумною за відповідних обставин та відповідати наслідкам, які може потягнути така дія. Відхід від цього принципу можливий лише тоді, коли цього вимагають вагомі і непереборні обставини.

Слід також відмітити, що на момент укладення спірного договору оренди, водний об`єкт був занедбаний, зарослий чагарниками. Саме відповідачем проведені відповідні роботи з залученням техніки по його очищенню та відповідно здійснено зариблення. Вказане підтверджується наданими до апеляційної скарги Актом наданих послуг №14 від 11.04.2023 року та видатковою накладною №12 від 22.03.2023 року.

Крім того, позивачем не надано доказів наявності шкоди, завданої селищній раді порушенням відповідачем своїх зобов`язань за спірним договором з оплати орендної плати. Заборгованість відповідача з орендної плані за договором, вказана самим позивачем у розрахунку не може вважатися істотною з урахуванням гою. що відповідачем сплачено суми орендної плані в повному обсязі.

Отже, наявні підстави вважати, що з боку ФОП Гуща О.В. нанесена шкода - відсутня, оскільки, здійснивши погашення заборгованості по орендній платі, позивач не позбавлений наданий час того, на що він розраховував при укладені договору.

Оскільки договір оренди укладався сторонами терміном на 7 років з дати його реєстрації, то здійснюючи оцінку щодо істотності порушення відповідачем (ст.651 ЦК України) умов договору судом першої інстанції на підставі встановлених обставин по справі мав бути врахований ступінь виконання договору до моменту його розірвання: інтерес боржника у збереженні договору; відсутність множинності порушення (визначення істотності порушення за сукупністю), врахування вини орендаря і його добросовісності; існування обставин звільнення орендаря від відповідальності за допущене порушення, готовність останнього усунути порушення та його усунення.

Враховуючи вищезазначене в сукупності, судом першої інстанції при винесені рішення неповно з`ясував всі обставини справи, рішення ухвалене з порушенням норм матеріального права, у зв`язку з чим суд прийняв необґрунтоване, помилкове рішення про задоволення позовних вимог Попільнянської селищної ради про розірвання договору оренди водного об`єкта №52 від 02.05.2019 року.

Заперечуючи доводи апеляційної скарги Попільнянська селищна рада вказує на те, що орендар з 2021 року жодного разу не сплатив до бюджету Попільнянської селищної ради орендну плату, згідно договору №52 від 02.05.2019, таке порушення є істотним, що позбавляє орендодавця основного інтересу, задля якого і було украдено договір. Порушення цього інтересу має наслідком завдання шкоди, через що сторона значною мірою позбавляється того, на що вона розраховувала при укладанні договору оренди.

Згідно зі статтями 1,13 Закону України «Про оренду землі» основною метою договору оренди земельної ділянки та одним з визначальних прав орендодавця є своєчасне отримання останнім орендної плати у встановленому розмірі.

Отже, систематична не сплата орендної плати є достатньою правовою підставою для дострокового розірвання вказаного договору в судовому порядку.

В супереч наявній несплаті в повному обсязі орендної плати відповідач використовував земельну ділянку та водний об`єкт за цільовим призначенням, а саме для риборозведення протягом усього строку оренди, тобто з 2019 року.

Відтак, Попільнянська селищна рада вважає, що судом першої інстанції в повному обсязі досліджено обставини справи та винесено рішення, яке повністю відповідає нормам матеріального та процесуального права.

3.Обставини справи, встановлені апеляційним судом

02.05.2019 між Житомирською обласною державною адміністрацією (орендодавець) та Фізичною особою-підприємцем Гущею Олександром Володимировичем (орендар, відповідач) був укладений договір оренди водного об`єкта №52 (а.с.8-12).

Відповідно до п.1 договору орендодавець передає, а орендар приймає у строкове платне користування водний об`єкт для рибогосподарських потреб.

Ставок площею 8,2434 га, розташований за межами села Ходорків Попільнянського району Житомирської області на території Попільнянської селищної ради Попільнянського району Житомирської області на струмку без назви, правій притоці р.Ірпінь, басейн р.Ірпінь.

Згідно з п.2 договору об`єктом оренди за цим договором є вода (водний простір) водного об`єкта: 65,60 тис.куб.м, земельна ділянка під водним об`єктом: 8,2434 га, під прибережною захисною смугою: 6,7218 га, кадастровий номер земельної ділянки 1824788200:05:000:0300.

Відповідно до п.5 договору нормативна грошова оцінка земельної ділянки становить 245582,13 грн.

За умовами п.8 договір укладено строком на 7 років.

Відповідно до п.9 договору, орендна плата вносить орендарем:

- за воду (водний простір) у розмірі 3186,69 грн. на рік;

- за земельну ділянку за місцем її розташування у розмірі 17190,75 грн. на рік, що становить 7% від нормативної грошової оцінки земельної ділянки.

Згідно з п.11 договору орендна плата сплачується орендарем рівними частинами за податковий період, який дорівнює календарному місяцю, щомісячно протягом 30 календарних днів, що настають за останнім календарним днем (звітного) податкового місяця.

Відповідно до п.40, дія цього договору припиняється шляхом його розірвання за: взаємною згодою сторін; рішенням суду на вимогу однієї зі сторін внаслідок невиконання іншою стороною, передбачених договором обов`язків (що завдало істотної шкоди іншій стороні) та випадкового знищення, пошкодження об`єкта оренди, яке істотно перешкоджає його використанню, нецільового використання об`єкта оренди, а також з інших підстав, визначених законом.

За умовами п.45, цей договір набирає чинності після його державної реєстрації.

Згідно з інформаційною довідкою №330586580 від 28.04.2023 з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна щодо об`єкта нерухомого майна,

- 27.06.2019 на підставі договору оренди №52 від 02.05.2019 зареєстровано право оренди земельної ділянки з кадастровим номером 1824788200:05:000:0300;

- 30.01.2023 на підставі Закону України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо удосконалення системи управління та дерегуляції у сфері земельних відносин" право власності на земельну ділянку з кадастровим номером 1824788200:05:000:0300 площею 14,9652 га зареєстровано за Попільнянською селищною радою (а.с.20).

Позивач звертався до відповідача з претензією №02-13/286 від 28.02.2023 про сплату заборгованості з орендних платежів за договором у розмірі 38136,38 грн. за період з 01.06.2021 по 31.12.2022 (а.с.14-19).

У листі відділу фінансів, економічного розвитку Попільнянської селищної ради Житомирської області від 18.04.2023 вих. №37/02-12 (а.с.21) та у розрахунку заборгованості по сплаті орендної плати (а.с.13) міститься інформація про сплату відповідачем у 2023 році орендної плати у розмірі 2340,00 грн.

У зв`язку з систематичним невиконанням відповідачем взятих на себе зобов`язань за договором в частині повної та своєчасної сплати орендних платежів, позивач звернувся з позовом до суду про стягнення заборгованості зі сплати орендних платежів у розмірі 40929,80 грн. та про розірвання договору оренди водного об`єкта №52 від 02.05.2019.

Згідно квитанції до платіжної інструкції на переказ готівки від 14.08.2023 відповідач сплатив позивачу кошти в сумі 40929,80 грн. (а.с.37).

Рішенням Господарського суду Житомирської області від 02.11.2023 р. позов задоволено частково. Розірвано договір оренди водного об`єкта №52 від 02.05.2019р., укладений між Житомирською обласною державною адміністрацією та Фізичною особою - підприємцем Гущею Олександром Володимировичем. Закрито провадження у справі в частині стягнення 40929,80 грн за п.2 ч. 1 ст. 231 ГПК України.

4.Правові норми, які застосовуються апеляційним судом до спірних правовідносин.

Відповідно до ст.1 Водного кодексу України (далі - ВК України) водний об`єкт - природний або створений штучно елемент довкілля, в якому зосереджуються води (море, лиман, річка, струмок, озеро, водосховище, ставок, канал (крім каналу на зрошувальних і осушувальних системах), а також водоносний горизонт).

Згідно зі ст.6 ВК України води (водні об`єкти) є виключно власністю Українського народу і надаються тільки у користування.

Український народ здійснює право власності на води (водні об`єкти) через Верховну Раду України, Верховну Раду Автономної Республіки Крим і місцеві ради.

Окремі повноваження щодо розпорядження водами (водними об`єктами) можуть надаватися відповідним органам виконавчої влади та Раді міністрів Автономної Республіки Крим.

Відповідно до ч.1, 2 ст.79 Земельного кодексу України (далі - ЗК України) земельна ділянка - це частина земної поверхні з установленими межами, певним місцем розташування, з визначеними щодо неї правами.

Право власності на земельну ділянку поширюється в її межах на поверхневий (ґрунтовий) шар, а також на водні об`єкти, ліси і багаторічні насадження, які на ній знаходяться, якщо інше не встановлено законом та не порушує прав інших осіб.

Статтями 4, 51 ВК України визначено, що до земель водного фонду належать землі, зайняті: морями, річками, озерами, водосховищами, іншими водоймами, болотами, а також островами. У користування на умовах оренди для рибогосподарських потреб можуть надаватися водосховища, ставки, озера та замкнені природні водойми.

Статтею 59 Земельного кодексу України (далі - ЗК України) передбачено, що громадянам та юридичним особам органами виконавчої влади або органами місцевого самоврядування із земель водного фонду можуть передаватися на умовах оренди земельні ділянки прибережних захисних смуг, смуг відведення і берегових смуг водних шляхів, а також озера, (водосховища, інші водойми, болота та острови для сінокосіння, рибогосподарських потреб, культурно-оздоровчих, рекреаційних, спортивних і туристичних цілей, проведення науково-дослідних робіт тощо.

Відповідно до статей 125 та 126 ЗК України, право власності на земельну ділянку, а також право постійного користування та право оренди земельної ділянки виникають з моменту державної реєстрації цих прав. Право власності, користування земельною ділянкою оформлюється відповідно до Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень".

Частинами 3, 4 ст. 51 ВК України передбачено, що водні об`єкти надаються у користування за договором оренди землі в комплексі з розташованим на ній водним об`єктом у порядку, визначеному земельним законодавством України. Право оренди земельної ділянки під водним об`єктом поширюється на такий водний об`єкт.

Водні об`єкти надаються у користування на умовах оренди органами, що здійснюють розпорядження земельними ділянками під водою (водним простором) згідно з повноваженнями, визначеними Земельним кодексом України, відповідно до договору оренди, погодженого з центральним органом виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері водного господарства.

Правовий режим земель водного фонду розглядається в комплексі з правовим режимом відповідного водного об`єкту, тобто земельна ділянка і розташований на ній водний об`єкт є комплексним об`єктом правового регулювання.

Законом України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо вдосконалення системи управління та дерегуляції у сфері земельних відносин" доповнено розділ X Земельного кодексу України п.24, згідно до якого з дня набрання чинності цим пунктом землями комунальної власності територіальних громад вважаються всі землі державної власності, розташовані за межами населених пунктів у межах таких територіальних громад, крім земель, зазначених у пунктах "а" - "е" цього пункту.

Земельні ділянки, що вважаються комунальною власністю територіальних громад сіл, селищ, міст відповідно до цього пункту і право державної власності на які зареєстроване у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно, переходять у комунальну власність з моменту державної реєстрації права комунальної власності на такі земельні ділянки.

Перехід земельних ділянок із державної власності у комунальну власність згідно з вимогами цього пункту не є підставою для припинення права оренди та інших речових прав, похідних від права власності, на такі земельні ділянки. Внесення змін до договору оренди, суперфіцію, емфітевзису, земельного сервітуту із зазначенням нового органу, що здійснює розпорядження такою земельною ділянкою, не вимагається і здійснюється лише за згодою сторін договору.

Відповідно до ч.1 ст.122 ЗК України сільські, селищні, міські ради передають земельні ділянки у власність або у користування із земель комунальної власності відповідних територіальних громад для всіх потреб.

Підставами виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема, є договори та інші правочини (ст. 11 ЦК України).

Умови використання водних об`єктів, розмір орендної плати та строк дії договору оренди визначаються у договорі оренди землі в комплексі з розташованим на ній водним об`єктом (ч.12 ст.51 ВК України).

Відповідно до ч.14 ст. 51 ВК України за користування водним об`єктом орендар зобов`язаний сплачувати орендну плату за водний об`єкт та орендну плату за земельну ділянку під таким водним об`єктом.

Згідно зі ст.206 ЗК України використання землі в Україні є платним. Об`єктом плати за землю є земельна ділянка. Плата за землю справляється відповідно до закону.

Як передбачено ч.ч. 1, 2 ст. 21 Закону України "Про оренду землі" орендна плата за землю - це платіж, який орендар вносить орендодавцеві за користування земельною ділянкою згідно з договором оренди землі. Розмір, умови і строки внесення орендної плати за землю встановлюються за згодою сторін у договорі оренди (крім строків внесення орендної плати за земельні ділянки державної та комунальної власності, які встановлюються відповідно до Податкового кодексу України).

Відповідно до ст. 93 ЗК України, ст.1 Закону України "Про оренду землі" орендою землі є засноване на договорі строкове платне володіння і користування земельною ділянкою, необхідною орендареві для проведення підприємницької та інших видів діяльності.

Статтею 96 ЗК України передбачені обов`язки орендаря щодо забезпечення використання землі за цільовим призначенням, своєчасної сплати орендної плати.

Згідно зі ст. 15 Закону України "Про оренду землі" орендна плата із зазначенням її розміру, індексації, способу та умов розрахунків, строків, порядку її внесення і перегляду та відповідальності за її несплату є однією з істотних умов договору оренди землі.

У силу статей 24 та 25 Закону України "Про оренду землі" орендар земельної ділянки має право самостійно господарювати на землі з дотриманням умов договору оренди землі, а орендодавець має право вимагати від орендаря безпосереднього використання земельної ділянки за цільовим призначенням згідно з договором оренди землі та своєчасного внесення орендної плати.

Згідно з ч.1 ст.525 ЦК України зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Відповідно до ст.525 ЦК України одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Згідно з ч.1 ст.530 ЦК України, якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Приписами ст. 629 ЦК України визначено, що договір є обов`язковим для виконання сторонами.

Відповідно до ст.610 ЦК України порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

У разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, припинення зобов`язання внаслідок односторонньої відмови від зобов`язання, якщо це встановлено договором або законом, або розірвання договору (п.1 ч.1 ст.611 ЦК України).

Згідно ст. 32, 35 Закону України "Про оренду землі" на вимогу однієї із сторін договір оренди землі може бути достроково розірваний за рішенням суду в разі невиконання сторонами обов`язків, передбачених статтями 24 і 25 цього Закону та умовами договору, а також на підставах, визначених Земельним кодексом України та іншими законами України. Спори, пов`язані з орендою землі, вирішуються у судовому порядку.

Нормами ст.141 Закону України "Про оренду землі" передбачено, що підставою припинення права користування земельною ділянкою є, зокрема, систематична несплата орендної плати.

Як передбачено ч.1 ст.34 Закону України "Про оренду землі", у разі припинення або розірвання договору оренди землі орендар зобов`язаний повернути орендодавцеві земельну ділянку на умовах, визначених договором.

Згідно ч.ч.1, 2 ст. 651 ЦК України зміна або розірвання договору допускається лише за згодою сторін, якщо інше не встановлено договором або законом. Договір може бути змінено або розірвано за рішенням суду на вимогу однієї із сторін у разі істотного порушення договору другою стороною та в інших випадках, встановлених договором або законом.

Істотним є таке порушення стороною договору, коли внаслідок завданої цим шкоди друга сторона значною мірою позбавляється того, на що вона розраховувала при укладенні договору.

За п. "д" ч.1 ст.141 Земельного Кодексу України, підставою припинення права користування земельною ділянкою є систематична несплата земельного податку або орендної плати.

5. Правова позиція апеляційного суду стосовно обставин справи і доводів апеляційної скарги.

Проаналізувавши доводи апеляційної скарги, перевіривши правильність юридичної оцінки встановлених фактичних обставин справи, застосування господарським судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права при винесені рішення, колегія суддів вважає за необхідне зазначити наступне.

З наведених обставин встановлено, що спірні правовідносини за своїм змістом є договірними та стосуються неналежного виконання відповідачем зобов`язань за договором оренди водного об`єкта №52 від 02.05.2019 у вигляді несвоєчасного внесення орендної плати.

Як було зазначено вище, договір оренди водного об`єкта №52 від 02.05.2019 був укладений між Житомирською обласною державною адміністрацією (орендодавець) та відповідачем (а.с.8-12).

Згідно з інформаційною довідкою №330586580 від 28.04.2023 з Державного реєстру речових прав, право власності на земельну ділянку з кадастровим номером 1824788200:05:000:0300 площею 14,9652 га за Попільнянською селищною радою зареєстровано 30.01.2023 на підставі Закону України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо удосконалення системи управління та дерегуляції у сфері земельних відносин".

З урахуванням викладеного, судами встановлено відсутність у держави (в особі її органу - Житомирської обласної державної адміністрації) права розпоряджатись земельною ділянкою та водним об`єктом на ній, у зв`язку з переходом таких повноважень до Попільнянської селищної ради.

Аналіз вище вказаних норм права вказує на те, що саме систематична (два і більше разів) несплата орендної плати, визначеної умовами укладеного між сторонами правочину, в тому числі сплата орендної плати не у повному обсязі (часткове виконання зобов`язання), є підставою для розірвання такого договору.

При цьому систематична несплата орендної плати, визначеної договором, тобто як невиконання, так і неналежне виконання умов договору, є підставою для розірвання такого договору, оскільки згідно зі статтею 526 Цивільного кодексу України зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Подібні правові висновки викладено в постанові Верховного Суду від 02.05.2018 у справі №925/549/17, від 06.03.2019 у справі №183/262/17, від 31.07.2020 у справі №479/1073/18, від 07.10.2020 у справі №313/780/19, від 10.02.2021 у справі №923/1001/19.

У постанові від 23.03.2021 у справі №922/2754/19 Верховний Суд також зазначив, що сам факт систематичного порушення договору оренди земельної ділянки щодо сплати орендної плати є підставою для розірвання такого договору, незважаючи на те, чи виплачена заборгованість в подальшому (після звернення з позовом про розірвання договору).

Верховний Суд у постанові від 10.11.2021 у справі №175/642/19 зазначив, що тлумачення пункту "д" частини першої статті 141 Земельного кодексу України, частини другої статті 651 Цивільного кодексу України свідчить, що несплата орендної плати охоплює випадки як невиплати орендної плати у цілому, так і її виплата у розмірі меншому, ніж визначеному договором (без урахування індексації, індексу інфляції тощо). Такий правовий висновок викладено також у постанові Верховного Суду від 20.11.2019 у справі № 549/178/17.

У Постанові Верховного Суду у складі Касаційного Господарського суду від 11.08.2021 у справі №923/840/20 суд зазначив, що "...вирішуючи спір про розірвання договору земельних ділянок та зобов`язання повернути земельні ділянки, суди мали достеменно встановити обставини як щодо наявності/відсутності факту порушення відповідачем умов договорів оренди землі у виді систематичного невнесення орендної плати (у тому числі дослідити питання щодо існування заборгованості з орендної плати, її розмір, період, за який вона виникла/упродовж якого не сплачувалась), так і щодо наявності/відсутності критерію істотності цього порушення договорів у розумінні частини другої статті 651 ЦК України."

Колегією суддів встановлено, що відповідач систематично, в тому числі і протягом більше ніж двох місяців у період з 30.01.2023 (дата державної реєстрації права комунальної власності Попільнянської селищної рад на вказану земельну ділянку) по 01.04.2023 порушував, взяті на себе за договором оренди водного об`єкта №52 від 02.05.2019, зобов`язання щодо своєчасного внесення орендної плати.

Відтак, до бюджету Попільнянської селищної ради не надходили кошти за оренду майном що належить територіальній громаді, таке порушення є істотним та є достатньою правовою підставою для дострокового розірвання вказаного договору в судовому порядку.

Зважаючи на викладені вище норми чинного законодавства та встановлені судами обставини у справі, позовні вимоги в частині розірвання договору оренди водного об`єкта №52 від 02.05.2019, є обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.

Також, з матеріалів справи вбачається, що відповідач під час розгляду справи у суді першої інстанції, сплатив позивачу заборгованість з орендної плати у розмірі 40 929,80 грн., що підтверджується квитанцією до платіжної інструкції на переказ готівки від 14.08.2023 (а.с.37), тому на день вирішення даного спору предмет спору в цій частині відсутній.

Відповідно до п.2 ч.1 ст.231 ГПК України, господарський суд закриває провадження у справі, якщо відсутній предмет спору.

Враховуючи наведені обставини, суд першої інстанції правомірно закрив провадження у справі в частині стягнення 40929,80 грн. за п. 2 ч. 1 ст. 231 ГПК України.

Апелянт в своїй апеляційній скарзі посилається на те, що суд першої інстанції мав достеменно встановити обставини порушення умов договору оренди у виді систематичної несплати орендної плати та дійсності такої підстави для розірвання договору.

Досліджуючи вказаний довід суд апеляційної інстанції зазначає наступне.

Договором оренди водного об`єкта №52 від 02.05.2019 були встановлені договірні відносини між Житомирською ОДА та ФОП Гуща О.В. щодо користування водним об`єктом, а саме ставком площею 8,2434 га.

З 27.05.2021 року власником вказаного об`єкта оренди, у відповідності до п.24 розділу X Земельного кодексу України ( зі змінами згідно із Законом № 1423-ІХ від 28.04.2021 року) є Попільнянська селищна рада, тобто відбулася заміна орендодавця.

Згідно п. 11 вказаного Договору орендна плата вноситься щомісячно протягом 30 календарних днів, що настають за останнім календарним днем податкового (звітного) місяця.

У відповідності до вимог п. 13.2 Договору несплата Орендарем орендної плати за водний об`єкт та / або земельну ділянку державної власності, на яких відсутні об`єкти нерухомого майна, протягом двох місяців підряд вважається систематичною і є підставою для нарахування пені та дострокового припинення права користування водним об`єктом шляхом розірвання договору оренди водного об`єкта.

Пунктом 40 Договору передбачено, що дія договору припиняється, зокрема, рішенням суду на вимогу однієї із сторін внаслідок невиконання іншою стороною передбачених договором обов`язків.

Згідно п.43 Договору, за невиконання або неналежне виконання договору сторони несуть відповідальність відповідно до закону та цього договору

Колегія суддів, акцентує увагу скаржника на те, що систематична (два і більше разів) несплата орендної плати, визначеної умовами укладеного між сторонами правочину, в тому числі сплата орендної плати не у повному обсязі (часткове виконання зобов`язання), є підставою для розірвання такого договору.

З матеріалів справи вбачається, що відповідач систематично, в тому числі і протягом більше ніж двох місяців у період з 30.01.2023 (дата державної реєстрації права комунальної власності Попільнянської селищної рад на вказану земельну ділянку) по 01.04.2023 порушував, взяті на себе за договором оренди водного об`єкта №52 від 02.05.2019, зобов`язання щодо своєчасного внесення орендної плати.

Крім того, як вже було встановлено вище, у відповідача за період з 01.06.2021 по 31.12.2022 існувала заборгованість з орендних платежів за договором у розмірі 38 136,38 грн.

Відтак, колегія суддів відхиляє довід апеляційної скарги про відсутність в орендаря систематичної несплати орендної плати.

Таким чином, дослідивши доводи апеляційної скарги колегія суддів приходить до висновку, що викладені в апеляційній скарзі доводи фактично свідчать про незгоду апелянта з висновками суду, проте по суті їх не спростовують; підстав для скасування чи зміни рішення не містять, а тому визнаються судом апеляційної інстанції безпідставними.

Судова колегія вважає, що місцевий господарський суд з достатньою повнотою дослідив усі обставини справи, надав належну оцінку представленим доказам, висновки суду не суперечать матеріалам справи, обставини, які мають значення по справі, судом установлені вірно. Порушень норм матеріального та процесуального права не установлено.

У Висновку № 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів до уваги Комітету Міністрів Ради Європи щодо якості судових рішень, серед іншого (пункти 32-41), звертається увага на те, що усі судові рішення повинні бути зрозумілими, викладеними чіткою і простою мовою і це є необхідною передумовою розуміння рішення сторонами та громадськістю; для цього потрібно логічно структурувати рішення і викласти його в чіткому стилі, доступному для кожного; судові рішення повинні, у принципі, бути обґрунтованим; у викладі підстав для прийняття рішення необхідно дати відповідь на аргументи сторін та доречні доводи, здатні вплинути на вирішення спору; виклад підстав для прийняття рішення не повинен неодмінно бути довгим, оскільки необхідно знайти належний баланс між стислістю та правильним розумінням ухваленого рішення; обов`язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент заявника на підтримку кожної підстави захисту; обсяг цього обов`язку суду може змінюватися залежно від характеру рішення.

Отже, судом першої інстанції за результатами розгляду справи було прийнято законне, обґрунтоване та вмотивоване рішення, а скаржником в апеляційній скарзі вищенаведені висновки суду першої інстанції не спростовано.

6.Висновки за результатами апеляційного розгляду.

Таким чином, у апеляційній скарзі не наведено достатніх та переконливих доводів, на підставі яких колегія суддів могла б прийти до висновку про помилковість рішення суду першої інстанції.

Виходячи з положень статті 11 ГПК України, апеляційний суд виходить з того, що як зазначено у рішенні Європейського суду з прав людини у справі Трофимчук проти України, хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, це не може розумітись як вимога детально відповідати на кожен довід сторін.

Відтак, застосовуючи наведену практику європейського суду, апеляційний суд вважає що, враховуючи зміст статті 269 ГПК України, надавши оцінку основним доводам апеляційної скарги, а також не встановивши у рішенні суду першої інстанції неправильного застосування норм матеріального права в сукупності з відсутніми порушеннями норм процесуального права, які є обов`язковою підставою для скасування рішення, прийшла до висновку про відсутність таких доводів, які б були оцінені як переконливі і достатні для скасування рішення суду.

З огляду на вищевикладене, колегія суддів за наслідком апеляційного перегляду приходить до висновку, що доводами апеляційної скарги висновків господарського суду не спростовано, підстав скасування чи зміни рішення, передбачених ст.277-279 Господарського процесуального кодексу України не встановлено, а відтак апеляційну скаргу слід залишити без задоволення, рішення господарського суду - без змін.

Судові витрати зі сплати судового збору за розгляд апеляційної скарги покладаються на апелянта згідно ст.129 ГПК.

Керуючись ст.ст.269, 270, 275, 276, 281-284 Господарського процесуального кодексу України, суд

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу Фізичної особи - підприємця Гущі Олександра Володимировича на рішення Господарського суду Житомирської області від 02.11.2023 р. у справі №906/752/23 - залишити без задоволення, рішення Господарського суду Житомирської області - залишити без змін.

Постанова суду апеляційної інстанції в порядку ст.284 Господарського процесуального кодексу України набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена до Верховного Суду у строк та в порядку встановленому статтями 287-289 ГПК України.

Справу №906/752/23 повернути Господарському суду Житомирської області.

Повний текст постанови складений "28" травня 2024 р.

Головуючий суддя Філіпова Т.Л.

Суддя Бучинська Г.Б.

Суддя Василишин А.Р.