Постанова

від 27.05.2024 по справі 904/8159/21

ЦЕНТРАЛЬНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ЦЕНТРАЛЬНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

27.05.2024 року м. Дніпро Справа № 904/8159/21

Центральний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого судді Чередка А.Є. (доповідач)

суддів: Коваль Л.А., Мороза В.Ф.,

при секретарі судового засідання: Ліпинському М.О.

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Головного управління Державної податкової служби у Житомирській області

на ухвалу Господарського суду Дніпропетровської області (суддя Владимиренко І.В.) від 07.11.2023р. у справі № 904/8159/21

за заявою Головного управління ДПС у Житомирській області

до боржника Товариства з обмеженою відповідальністю "Агрофірма Серпнева" (49044, м. Дніпро, вул. Шевченко, 53, код ЄДРПОУ 34065705)

про визнання грошових вимог у розмірі 3 920 890,60 грн. та 4 962,00 грн. судовий збір, -

ВСТАНОВИВ:

Ухвалою Господарського суду Дніпропетровської області від 07.11.2023р. у справі № 904/8159/21:

- визнано грошові вимоги Головного управління ДПС у Житомирській області у розмірі 4 962,00 грн. (1 черга задоволення); 126 919,44 грн. (3 черга задоволення);

- грошові вимоги Головного управління ДПС у Житомирській області у розмірі 3 793 971,16 грн. відхилено.

Не погодившись з даною ухвалою господарського суду, до Центрального апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою звернулося Головне управління ДПС у Житомирській області, в якій посилаючись на неповне з`ясування судом першої інстанції обставин, що мають значення для справи, не доведення обставин, які суд визнав встановленими та порушення норм процесуального права, просить скасувати ухвалу Господарського суду Дніпропетровської області від 07.11.2023р. у справі № 904/8159/21 в частині відхилення грошових вимог та прийняти нове рішення, яким задовольнити грошові вимоги Головного управління ДПС у Житомирській області у розмірі 3 793 971,16 грн.

В обґрунтування апеляційної скарги скаржник, зокрема вказує, що судом першої інстанції безпідставно надано оцінку правомірності прийняття податкових повідомлень-рішень форми Д № 0020461306 від 15.08.2019 року та форми Р № 0021051401 від 19.08.2019, якими боржнику донараховані суми податкових зобов`язань та застосовані штрафні санкції, що віднесено до компетенції адміністративного суду та не враховано, що вказані податкові повідомлення-рішення є чинними та узгодженими платником податків.

Ухвалою Центрального апеляційного господарського суду від 10.01.2024р. відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою Головного управління ДПС у Житомирській області на ухвалу Господарського суду Дніпропетровської області від 07.11.2023р. у справі № 904/8159/21, розгляд апеляційної скарги призначено в судове засідання на 08.04.2024р.

У судовому засіданні по справі оголошувалась перерва з 08.04.2024р. по 27.05.2024р.

Представник скаржника доводи апеляційної скарги підтримала у повному обсягу та просила її задовольнити.

Ліквідатор банкрута у судовому засіданні проти задоволення апеляційної скарги заперечив, вважає оскаржувану ухвалу законною та обґрунтованою, прийняту з правильним застосуванням норм матеріального та процесуального права, а апеляційну скаргу податкового органу безпідставною.

Перевіривши законність та обґрунтованість ухвали суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги, заслухавши пояснення представника кредитора та ліквідатора, дослідивши матеріали справи, судова колегія дійшла до висновку про наявність підстав для часткового задоволення апеляційної скарги, виходячи з наступного.

Як вбачається з матеріалів справи, ухвалою Господарського суду Дніпропетровської області від 20.10.21р. відкрито провадження у справі № 904/8159/21 про банкрутство Товариства з обмеженою відповідальністю "Агрофірма Серпнева" (49044, м. Дніпро, вул. Шевченко, 53, код ЄДРПОУ 34065705). Введено мораторій на задоволення вимог кредиторів відповідно до вимог ст. 41 Кодексу України з процедур банкрутства. Введено процедуру розпорядження майном боржника строком на сто сімдесят календарних днів. Розпорядником майна ТОВ "Агрофірма Серпнева" призначено арбітражного керуючого Величко Віктора Юрійовича.

Постановою Господарського суду Дніпропетровської області від 11.01.2022р. у справі № 904/8159/21 припинено процедуру розпорядження майном Товариства з обмеженою відповідальністю "Агрофірма Серпнева". Визнано Товариство з обмеженою відповідальністю "Агрофірма Серпнева" - банкрутом. Відкрито ліквідаційну процедуру строком на 5 місяців. Ліквідатором ТОВ "Агрофірма Серпнева" призначено арбітражного керуючого Величко Віктора Юрійовича.

09.08.2022р. через систему електронний суд до господарського суду від Головного управління ДПС у Житомирській області надійшла заява до боржника Товариства з обмеженою відповідальністю "Агрофірма Серпнева" (49044, м. Дніпро, вул. Шевченко, 53, код ЄДРПОУ 34065705) про визнання грошових вимог у розмірі 3 920 890,60 грн. та 4 962,00 грн. судовий збір.

16.01.2023р. Головним управлінням ДПС у Житомирській області подано до Господарського суду Дніпропетровської області електронною поштою заяву про уточнення кредиторських вимог, згідно з якою кредитор просив суд визнати грошові вимоги до боржника на загальну суму 3 809 632,44грн., з яких 126 919,44грн. та 2 946 170,00грн. основний платіж, 736 543,00грн. штрафні санкції.

Ухвалою Господарського суду Дніпропетровської області від 07.11.2023р. у справі № 904/8159/21:

- визнано грошові вимоги Головного управління ДПС у Житомирській області у розмірі 4 962,00 грн. (1 черга задоволення); 126 919,44 грн. (3 черга задоволення);

- грошові вимоги Головного управління ДПС у Житомирській області у розмірі 3 793 971,16 грн. відхилено.

Розглядаючи питання про законність та обґрунтованість ухвали Господарського суду Дніпропетровської області від 07.11.2023р. у справі № 904/8159/21, яка і є предметом апеляційного перегляду, колегія суддів апеляційного господарського суду враховує наступне.

Відповідно до ч.ч. 1, 3 ст. 3 ГПК України, судочинство в господарських судах здійснюється відповідно до Конституції України, цього Кодексу, Закону України "Про міжнародне приватне право", Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом", а також міжнародних договорів, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України.

Судочинство у господарських судах здійснюється відповідно до закону, чинного на час вчинення окремої процесуальної дії, розгляду і вирішення справи.

Згідно з ч. 6 ст. 12 ГПК України, господарські суди розглядають справи про банкрутство у порядку, передбаченому цим Кодексом для позовного провадження, з урахуванням особливостей, встановлених Законом України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом".

На час відкриття провадження у справі та постановлення оскаржуваної ухвали набув чинності Кодекс України з процедур банкрутства (далі КУзПБ), який встановлює умови та порядок відновлення платоспроможності боржника юридичної особи або визнання його банкрутом з метою задоволення вимог кредиторів, а також відновлення платоспроможності фізичної особи.

Частиною 2 Прикінцевих та Перехідних Положень Кодексу України з процедур банкрутства передбачено, що з дня введення в дію цього Кодексу визнано таким, що втратив чинність Закон України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" (Відомості Верховної Ради України, 1992р., № 31, ст. 440 із наступними змінами).

Згідно з ч.ч. 1, 2, 3, 4, 6 ст. 45 Кодексу України з процедур банкрутства, конкурсні кредитори за вимогами, що виникли до дня відкриття провадження у справі про банкрутство, зобов`язані подати до господарського суду письмові заяви з вимогами до боржника, а також документи, що їх підтверджують, протягом 30 днів з дня офіційного оприлюднення оголошення про відкриття провадження у справі про банкрутство.

Відлік строку на заявлення грошових вимог кредиторів до боржника починається з дня офіційного оприлюднення оголошення про відкриття провадження у справі про банкрутство.

Склад і розмір грошових вимог кредиторів визначаються в національній валюті України. Якщо зобов`язання боржника визначені в іноземній валюті, то склад і розмір грошових вимог кредиторів визначаються в національній валюті за курсом, встановленим Національним банком України на дату подання кредитором заяви з грошовими вимогами до боржника.

Заява кредитора має містити: найменування господарського суду, до якого подається заява; найменування боржника, його місцезнаходження, ідентифікаційний код юридичної особи або реєстраційний номер облікової картки платника податків, або серію та номер паспорта (для фізичних осіб, які через свої релігійні переконання відмовляються від прийняття реєстраційного номера облікової картки платника податків та повідомили про це відповідний контролюючий орган і мають відмітку у паспорті); ім`я або найменування кредитора, його місцезнаходження або місце проживання, ідентифікаційний код юридичної особи або реєстраційний номер облікової картки платника податків, або серію та номер паспорта (для фізичних осіб, які через свої релігійні переконання відмовляються від прийняття реєстраційного номера облікової картки платника податків та повідомили про це відповідний контролюючий орган і мають відмітку у паспорті); розмір вимог кредитора до боржника з окремим зазначенням суми неустойки (штрафу, пені); виклад обставин, що підтверджують вимоги до боржника, та їх обґрунтування; відомості про наявність заставного майна боржника, яке є забезпеченням вимог; перелік документів, що додаються до заяви.

До заяви в обов`язковому порядку додаються докази сплати судового збору, докази надсилання копії заяви боржнику і розпоряднику майна, а також документи, що підтверджують грошові вимоги до боржника.

Для кредиторів, вимоги яких заявлені після закінчення строку, встановленого для їх подання, усі дії, вчинені у судовому процесі, є обов`язковими так само, як вони є обов`язковими для кредиторів, вимоги яких були заявлені протягом встановленого строку.

Вимоги кредиторів, заявлені після закінчення строку, встановленого для їх подання, задовольняються в порядку черговості, встановленої цим Кодексом.

Кредитори, вимоги яких заявлені після завершення строку, визначеного частиною першою цієї статті, є конкурсними, однак не мають права вирішального голосу на зборах та комітеті кредиторів.

Заяви з вимогами конкурсних кредиторів або забезпечених кредиторів, подані в межах строку, визначеного частиною першою цієї статті, розглядаються господарським судом у попередньому засіданні суду.

Вимоги кредиторів, заявлені після закінчення строку, встановленого для їх подання, розглядаються господарським судом у порядку черговості їх отримання у судовому засіданні, яке проводиться після попереднього засідання господарського суду.

За результатами розгляду зазначених заяв господарський суд постановляє ухвалу про визнання чи відхилення (повністю або частково) вимог таких кредиторів.

Ухвала господарського суду набирає законної сили негайно після її оголошення, може бути оскаржена у встановленому цим Кодексом порядку та є підставою для внесення відомостей про таких кредиторів до реєстру вимог кредиторів.

Відповідно до ч. 4 ст. 60 Кодексу України з процедур банкрутства, у ліквідаційній процедурі господарський суд розглядає заяви з вимогами поточних кредиторів, які надійшли до господарського суду після офіційного оприлюднення повідомлення про визнання боржника банкрутом.

Зі змісту уточненої заяви Головного управління ДПС у Житомирській області про грошові вимоги до боржника вбачається, що за боржником - ТОВ "Агрофірма Серпнева" обліковується податковий борг у сумі 3 809 632,44грн., а саме: податковий борг зі сплати єдиного податку на суму 126 919,44грн. виник на підставі податкової декларації платника єдиного податку № 9029289273 від 18.02.2021 (заборгованість за третій квартал) на загальну суму - 79 328,80 грн. та податкової декларації платника єдиного податку № 9029289273 від 18.02.2021 (заборгованість за четвертий квартал) на загальну суму - 47594,46 грн.; податковий борг зі сплати податку на додану вартість на суму 3 682 713,00грн. виник на підставі донарахування податкового зобов`язання та штрафних санкцій по податковому повідомленню-рішенню форми Р № 0021051401 від 19.08.2019, з яких грошове зобов`язання становить 2 946 170,00грн. та 736 543,00грн. складають штрафні санкції.

Грошові вимоги Головного управління ДПС у Житомирській області на суму 126 919,44грн. (податковий борг зі сплати єдиного податку) та 4 962,00грн. судовий збір за подання заяви з грошовими вимогами були визнані оскаржуваною ухвалою, а решту вимог відхилено.

Зокрема, суд першої інстанції відхилив грошові вимоги у сумі 110 471,68 грн. та 510,00грн. зі сплати податку на доходи фізичних осіб, та вимогу у сумі 6,48грн. зі сплати військового збору, у зв`язку з їх сплатою боржником, а щодо вимог зі сплати податку на додану вартість у сумі 3 682 713,00грн. відповідно до податкового повідомлення-рішення (форма Р) № 0021051401 від 19.08.2019 року, дослідивши наявні у справі докази, дійшов висновку про відсутність у боржника будь-якої заборгованості зі сплати податку на додану вартість.

Проте, колегія суддів вважає висновок місцевого господарського суду про відсутність в боржника заборгованості перед бюджетом зі сплати податку на додану вартість помилковим та безпідставним.

Так, за змістом статті 1 Кодексу України з процедур банкрутства, грошовим зобов`язанням є зобов`язання боржника сплатити кредитору певну грошову суму відповідно до цивільно-правового правочину (договору) та на інших підставах, передбачених законодавством України, зокрема до грошових зобов`язань належать також зобов`язання щодо сплати податків, зборів (обов`язкових платежів).

Кредитор юридична або фізична особа, а також контролюючий орган, уповноважений відповідно до Податкового кодексу України здійснювати заходи щодо забезпечення погашення податкового боргу та недоїмки зі сплати єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування у межах своїх повноважень, та інші державні органи, які мають вимоги щодо грошових зобов`язань до боржника, а також адміністратор за випуском облігацій, який відповідно до Закону України "Про ринки капіталу та організовані товарні ринки" діє в інтересах власників облігацій, які мають підтверджені у встановленому порядку документами вимоги щодо грошових зобов`язань до боржника; забезпечені кредитори кредитори, вимоги яких до боржника або іншої особи забезпечені заставою майна боржника; конкурсні кредитори кредитори за вимогами до боржника, що виникли до відкриття провадження у справі про банкрутство і виконання яких не забезпечено заставою майна боржника; поточні кредитори кредитори за вимогами до боржника, що виникли після відкриття провадження у справі про банкрутство (ст. 1 КУзПБ).

Визначення статусу вимог кредитора (конкурсні чи поточні) пов`язується безпосередньо з моментом виникнення цих вимог. При цьому набуття статусу кредитора у справі про банкрутство законодавець пов`язує з наявністю у особи (як фізичної, так і юридичної) грошових вимог до боржника, поданих у встановленому законом порядку, та прийняття судом відповідної ухвали про повне або часткове визнання її вимог.

Порядок виникнення грошових зобов`язань щодо сплати податків та зборів визначений Податковим кодексом України (далі ПК України), положеннями пунктів 1.1. та 1.3 статті 1 якого унормовано, що цей Кодекс регулює відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів, зокрема визначає вичерпний перелік податків та зборів, що справляються в Україні, та порядок їх адміністрування, платників податків та зборів, їх права та обов`язки, компетенцію контролюючих органів, повноваження і обов`язки їх посадових осіб під час адміністрування податків та зборів, а також відповідальність за порушення податкового законодавства. Цей Кодекс не регулює питання погашення податкових зобов`язань або стягнення податкового боргу з осіб, на яких поширюються судові процедури, визначені Кодексом України з процедур банкрутства, з банків, на які поширюються норми Закону України "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб", проведення комплексних перевірок з метою виявлення фінансових рахунків та погашення зобов`язань зі сплати єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування (крім особливостей функціонування єдиного рахунку, подання звітності щодо суми нарахованого єдиного внеску), зборів на обов`язкове державне пенсійне страхування з окремих видів господарських операцій.

Податковий кодекс України дає визначення грошового зобов`язання, яке є спеціальним для цілей податкового законодавства, а саме грошове зобов`язання платника податків це сума коштів, яку платник податків повинен сплатити до відповідного бюджету або на єдиний рахунок як податкове зобов`язання та/або інше зобов`язання, контроль за сплатою якого покладено на контролюючі органи, та/або штрафну (фінансову) санкцію, що справляється з платника податків у зв`язку з порушенням ним вимог податкового законодавства та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, а також санкції за порушення законодавства у сфері зовнішньоекономічної діяльності та пеня (п. 14.1.39. ПК України).

Пункт 14.1.156. ПК України визначає податкове зобов`язання сума коштів, яку платник податків, у тому числі податковий агент, повинен сплатити до відповідного бюджету або на єдиний рахунок як податок або збір на підставі, в порядку та строки, визначені податковим законодавством (у тому числі сума коштів, визначена платником податків у податковому векселі та не сплачена в установлений законом строк), та/або сума коштів, сформована за рахунок податкових пільг, що були використані платником податків не за цільовим призначенням чи з порушенням порядку їх надання, встановленим цим Кодексом та/або Митним кодексом України.

Відповідно до п.п. 14.1.175 п. 14.1 ст. 14 ПК України, податковий борг - сума узгодженого грошового зобов`язання, не сплаченого платником податків у встановлений цим Кодексом строк, та непогашеної пені, нарахованої у порядку, визначеному цим Кодексом.

За п. 1 ст. 54 Податкового кодексу України, крім випадків, передбачених податковим законодавством, платник податків самостійно обчислює суму податкового та/або грошового зобов`язання та/або пені, яку зазначає у податковій (митній) декларації або уточнюючому розрахунку, що подається контролюючому органу у строки, встановлені цим Кодексом. Така сума грошового зобов`язання та/або пені вважається узгодженою.

Згідно з п. 1 ст. 57 ПК України, платник податків зобов`язаний самостійно сплатити суму податкового зобов`язання, зазначену у поданій ним податковій декларації, протягом 10 календарних днів, що настають за останнім днем відповідного граничного строку, передбаченого цим Кодексом для подання податкової декларації, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

У постанові від 15.12.2020 у справі № 904/1693/19 Великою Палатою Верховного Суду викладено правовий висновок про те, що аналіз приписів податкового законодавства, в тому числі положень підпункту 14.1.175 пункту 14.1 статті 14, пункту 56.18 статті 56, пункту 57.3 статті 57 та інших положень ПК України, дає змогу дійти висновку про те, що грошове зобов`язання платника податків для цілей здійснення адміністрування податків та зборів може існувати як узгоджене зобов`язання, набувши статусу податкового боргу після настання моменту його сплати, що надає податковому органу можливість здійснення заходів щодо стягнення суми такого зобов`язання, а також як неузгоджене зобов`язання, коли грошове зобов`язання існує, але заходи щодо адміністрування податків та зборів податковими органами не вживаються. Однак неузгодженість суми грошового зобов`язання не означає, що зобов`язання не існує або може не враховуватися при зверненні із заявою про визнання кредиторських вимог відповідно до приписів законодавства про банкрутство.

В податковому законодавстві податковий обов`язок включає в себе обов`язок платника податку обчислити, задекларувати та/або сплатити суму податку та збору в порядку і строки, визначені цим Кодексом, законами з питань митної справи (п. 36.1. ст. 36 ПК України).

Податковий обов`язок виникає у платника податку з моменту настання обставин, з якими цей Кодекс та закони з питань митної справи пов`язує сплату ним податку (п. 37.2. ст. 37 ПК України).

Відповідно до підпунктів 16.1.3, 16.1.4 пункту 16.1 статті 16 ПК України, платник податків зобов`язаний подавати до контролюючих органів у порядку, встановленому податковим та митним законодавством, декларації, звітність та інші документи, пов`язані з обчисленням і сплатою податків та зборів; сплачувати податки та збори в строки та у розмірах, встановлених цим Кодексом та законами з питань митної справи.

Податкова декларація, розрахунок, звіт (далі податкова декларація) документ, що подається платником податків (у тому числі відокремленим підрозділом у випадках, визначених цим Кодексом) контролюючим органам у строки, встановлені законом, на підставі якого здійснюється нарахування та/або сплата грошового зобов`язання, у тому числі податкового зобов`язання або відображаються обсяги операції (операцій), доходів (прибутків), щодо яких податковим та митним законодавством передбачено звільнення платника податку від обов`язку нарахування і сплати податку і збору, чи документ, що свідчить про суми доходу, нарахованого (виплаченого) на користь платників податків фізичних осіб, суми утриманого та/або сплаченого податку, а також суми нарахованого єдиного внеску (п. 46.1. ст. 46 ПК України).

Пунктами 49.1., 49.2. статті 49 ПК України передбачено, що податкова декларація подається за звітний період в установлені цим Кодексом строки контролюючому органу, в якому перебуває на обліку платник податків. Платник податків зобов`язаний за кожний встановлений цим Кодексом звітний період, в якому виникають об`єкти оподаткування, або у разі наявності показників, які підлягають декларуванню, відповідно до вимог цього Кодексу подавати податкові декларації щодо кожного окремого податку, платником якого він є. Цей абзац застосовується до всіх платників податків, в тому числі платників, які перебувають на спрощеній системі оподаткування обліку та звітності.

Слід зауважити, що пунктом 54.1. ПК України визначено, що крім випадків, передбачених податковим законодавством, платник податків самостійно обчислює суму податкового та/або грошового зобов`язання та/або пені, яку зазначає у податковій (митній) декларації або уточнюючому розрахунку, що подається контролюючому органу у строки, встановлені цим Кодексом. Така сума грошового зобов`язання та/або пені вважається узгодженою.

Платник податків зобов`язаний самостійно сплатити суму податкового зобов`язання, зазначену у поданій ним податковій декларації, протягом 10 календарних днів, що настають за останнім днем відповідного граничного строку, передбаченого цим Кодексом для подання податкової декларації, крім випадків, встановлених цим Кодексом (п. 57.1 ст. 57 ПК України).

Отже можна дійти висновку, що наведені вище норми свідчать про наступні етапи податкового обов`язку платника податку за загальним правилом: виникнення об`єкту оподаткування, обчислення платником суми податкового зобов`язання, подання декларації, сплата податку у визначені податковим законодавством строки.

У постанові Верховного Суду у складі судової палати з розгляду справ щодо податків, зборів та інших обов`язкових платежів Касаційного адміністративного суду від 27.09.2022 у справі № 380/7694/20 наведено висновок, що "за загальним правилом обов`язок з обчислення суми податкового зобов`язання і зазначення такої у відповідній податковій декларації покладено на платників податків (крім випадків, передбачених ПК України). Строк для сплати податкового зобов`язання становить 10 календарних днів, що настають за останнім днем відповідного граничного строку, передбаченого цим Кодексом для подання податкової декларації (крім випадків, встановлених цим Кодексом). Якщо під час проведення перевірки контролюючий орган встановить порушення платником податків вимог податкового законодавства, що призвело до заниження у податковому (звітному) періоді суми податкового зобов`язання з відповідного податку та/або збору, обов`язок з визначення суми такого заниження покладено на контролюючий орган. За змістом статті 58 ПК України визначення контролюючим органом такої суми відбувається за кожним видом податку та/або збору шляхом надіслання (вручення) податкового повідомлення-рішення, у якому також у випадках, визначених ПК України, визначається сума штрафних (фінансових) санкцій (штрафів). Така сума коштів, до якої входить сума податкового зобов`язання та сума штрафних (фінансових) санкцій, є грошовим зобов`язанням платника податків".

З наведеного можна дійти висновку, що за добросовісного виконання платником податків наведених вище етапів податкового обов`язку, платник податків уникає наслідків порушення податкового законодавства (зокрема, покладення на нього штрафних санкцій визначених ПК України), а податковий орган, в свою чергу, може належно виконати свій обов`язок з реєстрації, перевірки та обліку платників податків тощо.

Разом з тим, у випадку, коли платник податку в установлені строки не подає декларації або дані перевірок свідчать про заниження або завищення суми його податкових зобов`язань, контролюючий орган зобов`язаний самостійно визначити суму грошових зобов`язань та надіслати платнику податків податкове повідомлення-рішення про обов`язок платника податків сплатити суму грошового зобов`язання.

Положеннями пункту 58.1 статті 58 Податкового кодексу України передбачено, що контролюючий орган надсилає (вручає) платнику податків податкове повідомлення-рішення, якщо сума грошового зобов`язання платника податків, передбаченого податковим або іншим законодавством, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, розраховується контролюючим органом відповідно до статті 54 цього Кодексу.

Зазначена стаття встановлює загальні підстави і порядок надсилання податкового повідомлення-рішення і не пов`язує із цією дією виникнення податкового зобов`язання у платника податку (п. 6.15, 6.16. постанови Великої Палати Верховного Суду від 15.12.2020 у справі № 904/1693/19).

Положеннями податкового законодавства визначено обов`язок платника податків подавати податкові декларації щодо кожного окремого податку, платником якого він є, за кожний встановлений Податковим кодексом України звітний період, в якому виникають об`єкти оподаткування, або у разі наявності показників, які підлягають декларуванню та обов`язок самостійно сплатити суму податкового зобов`язання, зазначену у поданій податковій декларації, протягом 10 календарних днів, що настають за останнім днем відповідного граничного строку, передбаченого ПК України для подання податкової декларації.

Отже, для цілей розгляду грошових вимог податкового органу до боржника у справі про банкрутство та кваліфікації їх як конкурсних чи поточних, моментом виникнення грошових вимог податкового органу в розумінні Кодексу України з процедур банкрутства слід вважати перший день несплати боржником податку, що настає за останнім днем відповідного граничного строку, передбаченого Податковим кодексом України для подання податкової декларації за відповідним податком.

Вищенаведені висновки про застосування норм права, що регулюють спірні правовідносини, викладені в постанові Верховного Суду у складі судової палати для розгляду справ про банкрутство Касаційного господарського суду від 17.01.2024 р. у справі № 903/51/20.

Відповідно до п. 57.3 ст. 57 ПК України, у разі визначення грошового зобов`язання контролюючим органом за підставами, зазначеними у підпунктах 54.3.1 - 54.3.6 пункту 54.3 статті 54 цього Кодексу, платник податків зобов`язаний сплатити нараховану суму грошового зобов`язання протягом 10 робочих днів, що настають за днем отримання податкового повідомлення-рішення, крім випадків, коли протягом такого строку такий платник податків розпочинає процедуру оскарження рішення контролюючого органу.

У разі оскарження рішення контролюючого органу про нараховану суму грошового зобов`язання платник податків зобов`язаний самостійно погасити узгоджену суму, а також пеню та штрафні санкції за їх наявності протягом 10 робочих днів, наступних за днем такого узгодження.

За п. 56.18. ст. 56 ПК України, з урахуванням строків давності, визначених статтею 102 цього Кодексу, платник податків має право оскаржити в суді податкове повідомлення-рішення або інше рішення контролюючого органу у будь-який момент після отримання такого рішення.

Рішення контролюючого органу, оскаржене в судовому порядку, не підлягає адміністративному оскарженню.

Процедура адміністративного оскарження вважається досудовим порядком вирішення спору.

При зверненні платника податків до суду з позовом щодо визнання протиправним та/або скасування рішення контролюючого органу грошове зобов`язання вважається неузгодженим до дня набрання судовим рішенням законної сили.

Колегія суддів апеляційного суду враховує, що постановою Центрального апеляційного господарського суду від 19.09.2023р. було скасовано рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 17.01.2023р. у справі № 904/8159/21 (240/10209/19), яким було визнано протиправним та скасовано в частині податкове повідомлення-рішення: форми Р від 19.08.2019 № 0021051401 на суму 3 682 174 грн., прийняте Головним управлінням ДФС у Житомирській області, а провадження у справі № 904/8159/21 (240/10209/19) закрито.

Скасовуючи вищенаведене рішення суд апеляційної інстанції виходив з того, що спір у справі № 904/8159/21 (240/10209/19) про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення: форми Р від 19.08.2019 № 0021051401 є публічно-правовим та належить до юрисдикції адміністративних судів, що повністю узгоджується з правовим висновком Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного господарського суду, викладеному у постанові від 18 липня 2023 року у cправі № 908/129/22 (908/1332/22).

Отже, надання оцінки правомірності податкового повідомлення-рішення не відноситься до юрисдикції господарського суду, відтак останній під час розгляду грошових вимог податкового органу, які визначені таким повідомленням-рішенням, має виходити лише з обставин його чинності та узгодження відповідного грошового зобов`язання.

За наведених обставин колегія суддів апеляційного суду не погоджується із висновком суду першої інстанції про відсутність у боржника будь-якої заборгованості зі сплати податку на додану вартість, за наявності не скасованого в адміністративному та судовому порядку податкового повідомлення-рішення: форми Р від 19.08.2019 № 0021051401, яке свідчить про зворотне.

Таким чином, грошове зобов`язання боржника, визначене податковим повідомленням-рішенням (форма Р) № 0021051401 від 19.08.2019 року зі сплати податку на додану вартість та штрафних санкцій у загальній сумі 3 682 713,00грн. є узгодженим та підлягає визнанню в ліквідаційній процедурі, а в суду першої інстанції були відсутні правові підстави для відхилення цих вимог.

Виходячи з викладеного та вимог заяви з грошовими вимогами Головного управління ДПС у Житомирській області, з урахуванням уточнень, ухвалу Господарського суду Дніпропетровської області від 07.11.2023р. у справі № 904/8159/21 в частині відхилення грошових вимог у сумі 3 793 971,16грн. слід скасувати, як таку, що постановлена з неповним з`ясуванням обставин, що мають значення для справи, невідповідністю висновків, викладених в ухвалі, обставинам справи та з неправильним застосуванням норм матеріального та процесуального права, та ухвалити в цій частині нове рішення, яким визнати грошові вимоги Головного управління Державної податкової служби у Житомирській області в розмірі 3 682 713,00 грн., з яких 2 946 170,00 грн. зобов`язання; 736 543,00 грн. штрафні санкції.

Згідно з ст. 129 ГПК України та виходячи з результату розгляду апеляційної скарги, судові витрати по сплаті ГУ ДПС у Житомирській області судового збору за подання апеляційної скарги у сумі 7443,00грн. слід покласти на боржника.

З підстав наведеного та керуючись ст.ст. 123, 129, 231, 269, 270, 275-284, 287 Господарського процесуального кодексу України, апеляційний господарський суд, -

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу Головного управління Державної податкової служби у Житомирській області на ухвалу Господарського суду Дніпропетровської області від 07.11.2023р. у справі № 904/8159/21 задовольнити частково.

Ухвалу Господарського суду Дніпропетровської області від 07.11.2023р. у справі № 904/8159/21 скасувати в частині відхилення грошових вимог у сумі 3 793 971,16грн.

Ухвалити в цій частині нове рішення.

Визнати грошові вимоги Головного управління Державної податкової служби у Житомирській області в розмірі 3 682 713,00 грн., з яких 2 946 170,00 грн. зобов`язання; 736 543,00 грн. штрафні санкції.

В решті ухвалу Господарського суду Дніпропетровської області від 07.11.2023р. у справі № 904/8159/21 залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду протягом двадцяти днів з дня складення повного тексту постанови.

Повна постанова складена та підписана 28.05.2024 року.

Головуючий суддя А.Є. Чередко

Суддя Л.А. Коваль

Суддя В.Ф. Мороз