Рішення

від 27.05.2024 по справі 916/623/24

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ДОНЕЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ДОНЕЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

61022, м. Харків, пр. Науки, 5, тел.:(057) 702-07-99, факс: (057) 702-08-52,

гаряча лінія: (096) 068-16-02, E-mail: inbox@dn.arbitr.gov.ua,

код ЄДРПОУ: 03499901,UA368999980313151206083020649

Р І Ш Е Н Н Я

іменем України

27.05.2024 Справа №916/623/24

Господарський суд Донецької області у складі судді Фурсової С.М. розглянувши у спрощеному позовному провадженні справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Асстра Україна» (03127, м. Київ, проспект Голосіївський, будинок №132, код ЄДРПОУ 32493177)

до Товариства з обмеженою відповідальністю «УА`ТТ-Інвестмент Груп» (84300, Донецька область, місто Краматорськ, вулиця Стуса Василя, будинок №64, код ЄДРПОУ 38351958)

про стягнення 149 912,57 гривень

без повідомлення (виклику) сторін

С У Т Ь С П О Р У

Товариство з обмеженою відповідальністю «Асстра Україна» звернулось до Господарського суду Одеської області з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю «Таіс-Дістрібьюшн», в якому просить суду стягнути з відповідача на його користь заборгованість за надані транспортні послуги в розмірі 81 659,98 гривень, пеню в розмірі 52 191,06 гривень, 7% річних в розмірі 8 163,03 гривень та інфляційні втрати в розмірі 7 898,50 гривень.

В обґрунтування позову заявник посилається на неналежне виконання відповідачем грошових зобов`язань за договором про транспортно-експедиційне обслуговування в міжнародному автомобільному сполучення № AUZ026-01.21 від 03.03.2021 в частині повної та своєчасної оплати за отримані відповідачем послуги.

23.02.2024 ухвалою Господарського суду Одеської області позовну заяву Товариства з обмеженою відповідальністю «Асстра Україна» залишено без руху та встановлено позивачу строк для усунення недоліків позовної заяви протягом семи днів з дня вручення ухвали про залишення позовної заяви без руху.

04.03.2024 Товариством з обмеженою відповідальністю «Асстра Україна» надано до суду заяву про усунення недоліків на виконання ухвали суду від 23.02.2024, із змісту якої вбачається, серед іншого, що дійсно відповідачем є Товариство з обмеженою відповідальністю «УА`ТТ-Інвестмент Груп», що раніше мало назву Товариства з обмеженою відповідальністю «Таіс-Дістрібьюшн», місцезнаходження якого наразі є: 84300, Донецька область, місто Краматорськ, вулиця Стуса Василя, будинок №64.

Ухвалою Господарського суду Одеської області від 08.03.2024 позовну заяву Товариства з обмеженою відповідальністю «Асстра Україна» разом з доданими до неї документами передано за підсудністю до Господарського суду Донецької області для вирішення питання про відкриття провадження у справі.

Передані матеріали надійшли до Господарського суду донецької області 27.03.2024.

За приписами частини першої пункту 3 статті 12 господарського процесуального кодексу України спрощене позовне провадження призначене для розгляду малозначних справ, справ незначної складності та інших справ, для яких пріоритетним є швидке вирішення справи.

Для цілей цього Кодексу визначено поняття малозначних справ, а саме - це справи, у яких ціна позову не перевищує ста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, а також справи незначної складності, визнані судом малозначними.

Відповідно до ч.5 ст.252 господарського процесуального кодексу України суд розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи за наявними у справі матеріалами, за відсутності клопотання будь-якої із сторін про інше. За клопотанням однієї із сторін або з власної ініціативи суду розгляд справи проводиться в судовому засіданні з повідомленням (викликом) сторін.

Розглянувши матеріали позовної заяви, господарський суд дійшов висновку, що справу слід розглядати за правилами спрощеного позовного провадження без виклику сторін, оскільки справа не є складною, а сума позову не перевищує ста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.

Ухвалою Господарського суду Донецької області від 27.03.2024 позовну заяву прийнято судом до розгляду та відкрито провадження у справі, вирішено розгляд справи здійснювати за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін. Також, даною ухвалою встановлено сторонам строк на подання заяв по суті спору та доказів.

Копію ухвали Господарського суду Донецької області від 27.03.2024 про відкриття провадження у справі направлено відповідачу за адресою, зазначеною у Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань поштовим відправленням №0600905651029, яке повернено до суду із зазначенням причини повернення "за закінченням терміну зберігання", будь-яких заяв про зміну місцезнаходження відповідача до суду не надходило.

Також, вказану ухвалу суду було направлено на електронну адресу відповідача за якою здійснювалось листування між сторонами при укладанні правочину: zx03753@gmail.com, дата доставки електронного листа 02.04.2024.

Відповідач своїм правом на подання відзиву не скористався, в інший спосіб своєї позиції на довів.

У разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин, суд вирішує справу за наявними матеріалами (ч.9 ст.165 ГПК України).

Відповідно до ч. 4 ст. 13 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних з вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.

З огляду на те, що під час розгляду справи судом було створено сторонам необхідні умови для доведення фактичних обставин справи, зокрема, було надано достатньо часу для реалізації кожним учасником спору своїх процесуальних прав, передбачених ст.ст. 42, 46 Господарського процесуального кодексу України, суд дійшов висновку про можливість розгляду справи по суті.

Враховуючи вищенаведене, суд вважає за необхідне розглянути справу за наявними матеріалами.

Згідно з частиною 4 статті 240 Господарського процесуального кодексу України у разі розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи суд підписує рішення без його проголошення.

Розглянувши подані документи, дослідивши матеріали справи, господарський суд -

В С Т А Н О В И В

03.03.2021 між Товариством з обмеженою відповідальністю «Асстра Україна» (далі - Експедитор, позивач) та Товариством з обмеженою відповідальністю «Таіс-Дістрібьюшн» (наразі Товариство з обмеженою відповідальністю «УА`ТТ-Інвестмент Груп» (далі - Замовник, відповідач) було укладено договір про транспортно-експедиційне обслуговування транспортного в міжнародному автомобільному сполученні № AUZ 026-01.21, згідно п.1.1. якого Експедитор зобов`язався організовувати перевезення та доставку вантажів Замовника, а останній зобов`язався оплачувати послуги Позивача.

Відповідно до п. 2.1. договору для здійснення кожного перевезення Замовник в строк не пізніше 48-ми годин до бажаної дати початку перевезень оформлює та передає Експедитору факсимільним зв`язком Заявку, складену у довільній формі, яка в обов`язковому порядку містить в собі наступну інформацію:

адресу місця завантаження та розвантаження вантажу;

дата та час подачі автомобіля на завантаження:

вагу, номенклатуру та загальну вартість вантажу, а також, кількість місць та вид пакування;

адресу відправника та одержувача вантажу, контактні телефони відповідальних осіб за завантаження та розвантаження вантажу, а також його кріплення.

адресу проведення митного оформлення в місцях завантаження та розвантаження;

бажаний строк доставки вантажу;

вартість перевезення (або фрахту) що включає в себе вартість перевезення та винагороду Експедитора,

при необхідності, інші особливості перевезень вантажу.

Для цілей даного Договору, вищезгадана Заявка буде розглядатися Експедитором як належна письмова вказівка Замовника на організацію та забезпечення транспортування вантажу шляхом укладання від імені Експедитора та за рахунок Замовника одного або декількох договорів перевезень в міжнародному автомобільному сполученні (п. 2.2 договору).

Для цілей даного Договору, належним документом, що підтверджує виконання своїх обов`язків Експедитора, буде вважатися завірена печаткою перевізника копія товарно-транспортної накладної (CMR) з відміткою відправника вантажу, перевізника, одержувача вантажу та митних органів на шляху прямування вантажу (п. 2.5 договору).

Після завершення кожного перевезення Експедитор складає, підписує та передає Замовнику два екземпляри актів здачі-прийняття робіт (наданих послуг). Замовник протягом п`яти робочих днів з моменту отримання актів повинен їх підписати та один екземпляр повернути Експедитору або надати письмову вмотивовану відмову стосовно не підписання актів. Якщо на десятий робочий донь з моменту отримання Замовником актів Експедитор не отримує свій екземпляр підписаного Замовником акту або мотивовану відмову від його підписання, то передані акти здачі-прийняття робіт (наданих послуг) вважаються підписаними Замовником, а також є свідченням того, що у Замовника відсутні будь-які зауваження чи претензії до Експедитора щодо правильності оформлення ним для Замовника документів (актів, податкових накладних, рахунків-фактур.) (п. 8.2. договору).

Пунктом 4.4. Договору сторони визначили порядок розрахунків: 100% від погодженої вартості транспортно-експедиційних послуг Замовник сплачує як попередню оплату на рахунок Експедитора до дати подачі засобу в місце завантаження.

Відповідно до п. 5.7. Договору за порушення Замовником термінів розрахунків, встановлених Договором або умовами Заявок, Експедитор вправі нараховувати пеню у розмірі подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період за який нараховується пеня, за кожен день прострочення платежу, а також 7% річних від простроченої суми.

За погодженням Сторін факсимільні копії цього Договору, додаткових угод, заявок, листів та транспортних замовлень. а також будь-яких інших документів, які мають відношення до Договору, передані Факсимільним зв`язком (факсом), мають юридичну силу і прирівнюються до оригіналів документів (п. 8.4. договору).

У п. 8.5. Договору сторонами була досягнута згода, що нарахування штрафних санкцій та процентів, передбачених договором, заявками та законодавством України здійснюватиметься Експедитором протягом усього часу існування порушення зобов`язання винною стороною, а позовна давність по таких вимогах складатиме три роки.

Договір підписано уповноваженими представниками сторін, підписи скріплено печатками товариств.

Внаслідок укладення Договору про транспортно-експедиційне обслуговування транспортного в міжнародному автомобільному сполученні №AUZ 026-01.21 від 03.03.2021 між сторонами згідно з пунктом 1 частини 2 статті 11 Цивільного кодексу України, виникли цивільні права та обов`язки.

Оскільки між сторонами по справі склалися господарські правовідносини, то до них слід застосовувати положення Господарського кодексу України як спеціального акту законодавства, що регулює правовідносини у господарській сфері.

Відповідно до абзацу 2 пункту 1 статті 193 Господарського кодексу України до виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Згідно зі статтею 173 Господарського кодексу України, господарським визнається зобов`язання, що виникає між суб`єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб`єкт (зобов`язана сторона, у тому числі боржник) зобов`язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб`єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб`єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов`язаної сторони виконання її обов`язку.

Відповідно до статті 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості (частина 1 статті 627 Цивільного кодексу України).

Частиною 1 статті 628 Цивільного кодексу України визначено, що зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства

Відповідно до статті 629 Цивільного кодексу України, договір є обов`язковим для виконання сторонами.

Одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом (стаття 525 Цивільного кодексу України).

Згідно зі статтею 526 Цивільного кодексу України зобов`язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог Цивільного кодексу України, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

За приписами статті 530 Цивільного кодексу України, якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Частиною першою статті 193 Господарського кодексу України встановлено, що суб`єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов`язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов`язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Не допускаються одностороння відмова від виконання зобов`язань, крім випадків, передбачених законом, а також відмова від виконання або відстрочка виконання з мотиву, що зобов`язання другої сторони за іншим договором не було виконано належним чином (частина 7 статті 193 Господарського кодексу України).

Згідно з приписами ст. 929 Цивільного кодексу України за договором транспортного експедирування одна сторона (експедитор) зобов`язується за плату і за рахунок другої сторони (клієнта) виконати або організувати виконання визначених договором послуг, пов`язаних з перевезенням вантажу.

В силу вимог ч. 1 ст. 1 Закону України «Про транспортно-експедиторську діяльність» транспортно-експедиторська діяльність - це підприємницька діяльність із надання транспортно-експедиторських послуг з організації та забезпечення перевезень експортних, імпортних, транзитних або інших вантажів; транспортно-експедиторська послуга - робота, що безпосередньо пов`язана з організацією та забезпеченням перевезень експортного, імпортного, транзитного або іншого вантажу за договором транспортного експедирування; експедитор (транспортний експедитор) - суб`єкт господарювання, який за дорученням клієнта та за його рахунок виконує або організовує виконання транспортно-експедиторських послуг, визначених договором транспортного експедирування; клієнт - споживач послуг експедитора (юридична або фізична особа), який за договором транспортного експедирування самостійно або через представника, що діє від його імені, доручає експедитору виконати чи організувати або забезпечити виконання визначених договором транспортного експедирування послуг та оплачує їх, включаючи плату експедитору.

Відповідно до ч. 1 ст. 929 Цивільного кодексу України та ст. 9 Закону України «Про транспортно-експедиторську діяльність» за договором транспортного експедирування одна сторона (експедитор) зобов`язується за плату і за рахунок другої сторони (клієнта) виконати або організувати виконання визначених договором послуг, пов`язаних з перевезенням вантажу.

Відповідно до абзацу 1 ст. 11 Закону України «Про транспортно-експедиторську діяльність» експедитор зобов`язаний надавати транспортно-експедиторські послуги згідно з договором транспортного експедирування і вказівками клієнта, погодженими з експедитором у встановленому договором порядку.

Статтею 931 Цивільного кодексу України передбачено, що розмір плати експедиторові встановлюється договором транспортного експедирування, якщо інше не встановлено законом. Якщо розмір плати не встановлений, клієнт повинен виплатити експедитору розумну плату.

Як слідує з матеріалів справи, Заявкою б/н від 15.07.2021 до сторони погодили перевезення за маршрутом Італія - Україна, вартість транспортних послуг 4 300 євро.

Згідно вказаного замовлення позивач надав відповідачу послуги з організації перевезення вантажу автомобілем А00041СА/А0171ІХР, що підтверджується міжнародною товарно-транспортною накладною №034901 (далі - CMR). Згідно вказаної CMR вантаж був доставлений вантажоодержувачу 21.12.2021, про що свідчить відмітка в 24 графі CMR.

Згідно з офіційним курсом Національного банку України станом на 16.12.2021 (дату оформлення рахунку) курс за 1 євро складав 30,6186 гривень.

Отже, з урахуванням погодженої умовами Заявки б/н від 15.07.2021 вартість послуг з організації перевезення вантажу складає 4 300 х 30,6186 = 131 659,98 гривень.

Позивач оформив акт здачі-прийняття робіт (надання послуг) №20211214-0779-75 від 16.12.2021, податкову накладну та рахунок №20211214-0779-75 від 16.12.2021 на суму 131 659,98 гривень.

Як зазначає позивач, вказані документи направлялись відповідачу на електронну пошту, проте відповідні докази не збереглись, відповідач акт здачі-прийняття робіт (надання послуг) №20211214-0779-75 від 16.12.2021 не підписав та позивачу не повернув.

Проте, відповідачем здійснювалась часткова оплата наданих послуг з посиланням у призначенні платежу на номер рахунку №20211214-0779-75 від 16.12.2021, що фактично свідчить про отримання відповідачем рахунку на оплату та визнання своїми конклюдентними діями розміру наданих послуг.

Відсутність мотивованої відмови від здійснення оплати слід розцінювати в силу п.8.2. Договору є свідченням того, що у відповідача відсутні будь-які зауваження чи претензії до позивача щодо наданих послуг.

Відповідачем частково сплачено надані послуги в розмірі 50 000,00 гривень, що підтверджується платіжними інструкціями:

№1032 від 20.09.2022 на суму 10 000,00 гривень;

№1033 від 28.09.2022 на суму 10 000,00 гривень;

№1034 від 06.10.2022 на суму 10 000,00 гривень;

№1046 від 26.10.2022 на суму 10 000,00 гривень;

№1051 від 08.11.2022 на суму 10 000,00 гривень.

У зв`язку з тим, що відповідач не виконав в повному обсязі свої зобов`язання з оплати вартості послуг з організації перевезення вантажу за Заявкою б/н від 15.07.2021 до Договору про транспортно-експедиційне обслуговування транспортного в міжнародному автомобільному сполученні №AUZ 026-01.21 від 03.03.2021 позивач просить стягнути з відповідача 81 659,98 гривень заборгованості, пеню в розмірі 52 191,06 гривень, 7% річних в розмірі 8 163,03 гривень та інфляційні втрати в розмірі 7 898,50 гривень.

Згідно зі статтями 73, 74 Господарського процесуального кодексу України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Обов`язок із доказування слід розуміти як закріплену в процесуальному та матеріальному законодавстві міру належної поведінки особи, що бере участь у судовому процесі, із збирання та надання доказів для підтвердження свого суб`єктивного права, що має за мету усунення невизначеності, яка виникає в правовідносинах у разі неможливості достовірно з`ясувати обставини, які мають значення для справи.

Відповідач належних та допустимих доказів оплати наданих послуг в повному обсязі на момент прийняття рішення у справі не надав, у зв`язку з чим залишок несплаченої суми 81 659,98 гривень є його боргом та підлягає стягненню на користь позивача.

Щодо вимоги про стягнення пені, 7% річних та інфляційних втрат.

Так, позивачем заявлено до стягнення пеню в розмірі 52 191,06 гривень за період з 20.09.2022 по 09.02.2024, 3% річних в розмірі 8 163,03 гривень за період з 20.09.2022 по 09.02.2024, інфляційні втрати в сумі 7 898,50 гривень за період листопад 2022 року - грудень 2023 року.

Згідно з частиною першою статті 216 ГК України, учасники господарських відносин несуть господарсько-правову відповідальність за правопорушення у сфері господарювання шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій на підставах і в порядку, передбачених цим Кодексом, іншими законами та договором.

Підставою господарсько-правової відповідальності учасника господарських відносин є вчинене ним правопорушення у сфері господарювання (стаття 218 ГК України).

Одним із видів господарських санкцій згідно з частиною другою статті 217 ГК України є штрафні санкції, до яких віднесено штраф та пеню.

За приписами статей 611, 612 ЦК України, у разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, сплата неустойки. Зобов`язання можуть забезпечуватись неустойкою, якою є відповідно до статті 549 ЦК України, сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання.

Такий вид забезпечення виконання зобов`язання як пеня та її розмір встановлено частиною третьою статті 549 ЦК України, частиною шостою статті 231 ГК України, статтями 1, 3 Закону України «Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов`язань» та частиною шостою статті 232 ГК України.

Неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов`язання за кожен день прострочення виконання (стаття 549 ЦК України).

Право на неустойку виникає незалежно від наявності у кредитора збитків, завданих невиконанням або неналежним виконанням зобов`язання, що передбачено частиною першою статті 550 ЦК України.

Частиною першою статті 230 ГК України передбачено, що штрафними санкціями визначаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов`язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов`язання. Якщо розмір штрафних санкцій законом не визначено, санкції застосовуються в розмірі, передбаченому договором.

Згідно зі статтею 1 Закону України «Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов`язань» від 22.11.1996 № 543-96-ВР, платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочення платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін. Розмір пені, передбачений статтею 1 цього Закону, обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня (стаття 3 вказаного Закону).

Відповідно до п. 5.7. Договору за порушення Замовником термінів розрахунків, встановлених Договором або умовами Заявок, Експедитор вправі нараховувати пеню у розмірі подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період за який нараховується пеня, за кожен день прострочення платежу, а також 7% річних від простроченої суми.

У п. 8.5. Договору сторонами була досягнута згода, що нарахування штрафних санкцій та процентів, передбачених договором, заявками та законодавством України здійснюватиметься Експедитором протягом усього часу існування порушення зобов`язання винною стороною, а позовна давність по таких вимогах складатиме три роки.

Згідно з ч.1 ст.612 ЦК України, боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Відповідно до статті 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три відсотки річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Як роз`яснив Пленум Верховного Суду України у пункті 11 постанови від 18 грудня 2009 року № 14 «Про судове рішення у цивільній справі», у мотивувальній частині рішення слід наводити дані про встановлені судом обставини, що мають значення для справи, їх юридичну оцінку та визначені відповідно до них правовідносини, а також оцінку всіх доказів, розрахунки, з яких суд виходив при задоволенні грошових та інших майнових вимог. Встановлюючи наявність або відсутність фактів, якими обґрунтовувалися вимоги чи заперечення, визнаючи одні та відхиляючи інші докази, суд має свої дії мотивувати та враховувати, що доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Відтак, суд зобов`язаний належним чином дослідити поданий стороною доказ (в даному випадку - зроблений позивачем розрахунок пені, 7% річних та інфляційних втрат), перевірити його, оцінити в сукупності та взаємозв`язку з іншими наявними у справі доказами, а у випадку незгоди з ним повністю чи частково - зазначити правові аргументи на його спростування і навести у рішенні свій розрахунок - це процесуальний обов`язок суду.

Аналогічна правова позиція висловлена Великою Палатою Верховного суду у постанові від 04.06.2019 у справі №916/190/18.

Перевіривши розрахунок позивача за допомогою програми інформаційно-пошукової системи «ЛІГА Закон», судом визнано його арифметично та методологічно вірним, у зв`язку з чим позовні вимоги в цій частині задовольняються в заявленому розмірі.

Щодо розподілу судових витрат на професійну правничу допомогу.

У п.1 ч.3 ст.123 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що до витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать витрати на професійну правничу допомогу.

Відповідно до ч. 1-2 ст. 124 ГПК України разом з першою заявою по суті спору кожна сторона подає до суду попередній (орієнтовний) розрахунок суми судових витрат, які вона понесла і які очікує понести у зв`язку із розглядом справи.

Так, у позовній заяві міститься орієнтовний розрахунок судових витрат, який складається з:

25 000,00 гривень гонорар адвоката за підготовку позовної заяви;

3 028,00 гривень судового збору.

Право на правову допомогу в Україні гарантовано статтею 59 Конституції України та статтею 16 ГПК України.

Так, відповідно до статей 16, 58 ГПК України учасники справи мають право користуватися правничою допомогою. Представництво у суді, як вид правничої допомоги, здійснюється виключно адвокатом (професійна правнича допомога). Представником у суді може бути адвокат.

Адвокат може здійснювати адвокатську діяльність індивідуально або в організаційно-правових формах адвокатського бюро (організаційні форми адвокатської діяльності) (частини третя статті 4 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність»).

За змістом пункту 4 частини першої статті 1 вказаного Закону договір про надання правової допомоги - домовленість, за якою одна сторона (адвокат, адвокатське бюро) зобов`язується здійснити захист, представництво або надати інші види правової допомоги другій стороні (клієнту) на умовах і в порядку, що визначені договором, а клієнт зобов`язується оплатити надання правової допомоги та фактичні витрати, необхідні для виконання договору.

Отже, відшкодування судових витрат сторони забезпечує можливість ефективно захищати свої права в суді, а також стимулювати сторін до досудового вирішення спору.

Однією з основних засад (принципів) господарського судочинства є відшкодування судових витрат сторони, на користь якої ухвалене судове рішення (пункт 12 частини 3 статті 2 Господарського процесуального кодексу України).

Практична реалізація згаданого принципу в частині відшкодування витрат на професійну правничу допомогу відбувається в такі етапи: 1) попереднє визначення суми судових витрат на професійну правничу допомогу (стаття 124 Господарського процесуального кодексу України); 2) визначення розміру судових витрат на професійну правничу допомогу, що підлягають розподілу між сторонами (стаття 126 Господарського процесуального кодексу України): - подання (1) заяви (клопотання) про відшкодування судових витрат на професійну правничу допомогу разом з (2) детальним описом робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, і здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги, та (3) доказами, що підтверджують здійснення робіт (надання послуг) і розмір судових витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи; - зменшення суми судових витрат на професійну правничу допомогу, що підлягають розподілу; 3) розподіл судових витрат (стаття 129 Господарського процесуального кодексу України).

Відповідно до частин 1, 2 статті 126 Господарського процесуального кодексу України витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. За результатами розгляду справи витрати на професійну правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу професійну правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката, визначається згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

Розмір судових витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду, за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву. У разі неподання відповідних доказів протягом встановленого строку така заява залишається без розгляду (частина 8 статті 129 Господарського процесуального кодексу України).

Для визначення розміру витрат на професійну правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги (частина 3 статті 126 Господарського процесуального кодексу України).

Витрати, які підлягають сплаті за послуги адвоката, визначаються у порядку, встановленому Законом України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність».

За змістом статті 1 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» договір про надання правової допомоги - це домовленість, за якою одна сторона (адвокат, адвокатське бюро, адвокатське об`єднання) зобов`язується здійснити захист, представництво або надати інші види правової допомоги другій стороні (клієнту) на умовах і в порядку, що визначені договором, а клієнт зобов`язується оплатити надання правової допомоги та фактичні витрати, необхідні для виконання договору.

Гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту. Порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги. При встановленні розміру гонорару враховуються складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час (стаття 30 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність»).

Таким чином, визначаючи розмір суми, яка підлягає сплаті в порядку компенсації гонорару адвоката іншою стороною, необхідно враховувати, зокрема, встановлений в самому договорі розмір та/або порядок обчислення таких витрат, що узгоджується з приписами статті 30 Закону України «Про адвокатуру і адвокатську діяльність».

Як вбачається зі змісту Договору про надання правничої допомоги №09/10/23 від 09.10.2023, укладеного між Адвокатським об`єднанням «КД-Груп» (далі, Адвокатське об`єднання) та ТОВ «Асстра Україна» (далі, Клієнт), Адвокатське об`єднання зобов`язується відповідно до умов пункту 1.1. Договору надати Клієнту правову допомогу, зокрема, Адвокатське об`єднання приймає на себе зобов`язання:

- розробити правову позицію захисту прав та інтересів Клієнта, пов`язану із стягненням з ТОВ «Таіс-Дістрібьюшн», код 38351958 (наразі Товариство з обмеженою відповідальністю «УА`ТТ-Інвестмент Груп») заборгованості за надані послуги,

- підготувати (скласти) та подати до Господарського суду Одеської області позовну заяву про стягнення заборгованості, пені, інфляційних втрат та річних з ТОВ «Таіс-Дістрібьюшн», код 38351958 (наразі Товариство з обмеженою відповідальністю «УА`ТТ-Інвестмент Груп»).

Згідно пункту 1.2. Договору на підтвердження факту надання Адвокатським об`єднанням Клієнту правової допомоги відповідно до умов цього Договору складається Акт прийому-передачі наданих послуг.

Якщо під час виконання цього Договору у Клієнта виникне необхідність в отриманні юридичних послуг, надання яких не передбачено пунктом 1.1 Договору, сторонами підписується Додаткова угода до даного Договору, в якій зазначається вид послуги або дії, їх вартість та строки надання (пункт 1.3. Договору).

Відповідно до пункту 4.1. Договору вартість послуг, передбачених пунктом 1.1 цього Договору складає 25 000,00 гривень без ПДВ.

За послуги, передбачені пунктом 1.1 Договору, Клієнт сплачує Адвокатському об`єднанню грошові кошти шляхом перерахування 100% передоплати в сумі 25 000,00 гривень протягом трьох календарних днів з моменту укладення даного Договору (пункт 4.2.).

Адвокатське об`єднання виставило позивачу рахунок №1 від 09.10.2023 на оплату по Договору у розмірі 25 000,00 гривень.

Позивач згідно платіжної інструкції №2472 від 16.10.2023 сплатив Адвокатському об`єднанню 25 000,00 гривень.

19.02.2024 між Адвокатським об`єднанням та ТОВ «Асстра Україна» підписано акт прийому-передачі наданих послуг до Договору №09/10/23 від 09.10.2023, згідно якого Адвокатське об`єднання надало, а клієнт прийняв наступну правову (правничу) допомогу на загальну суму 25 000,00 гривень, яка повністю відповідає переліку, зазначеному у пункті 1.1. Договору.

Як зазначає адвокат, встановлений сторонами у договорі розмір гонорару у сумі 25 000,00 гривень є фіксованим та не залежить від обсягу наданих послуг, а тому його обґрунтованість не підлягає доведенню.

Однак, суд наголошує, що саме лише визначення сторонами договору гонорару в певному розмірі, не є безумовною підставою для відшкодування судом цих витрат на професійну правничу допомогу в зазначеному розмірі, адже їх розмір має відповідати критерію розумності та співмірності.

Згідно з усталеною практикою Європейського суду з прав людини, у тому числі в рішенні від 28.11.2002 «Лавентс проти Латвії» (Lavents v. Latvia) за заявою № 58442/00 щодо судових витрат, зазначено що за статтею 41 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод суд відшкодовує лише витрати, стосовно яких було встановлено, що вони справді були необхідними і становлять розумну суму (рішення Європейського суду з прав людини у справах «Ніколова проти Болгарії» та «Єчюс проти Литви»).

При визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, з огляду на конкретні обставини справи та фінансовий стан обох сторін. Ті самі критерії застосовує Європейський суд з прав людини, присуджуючи судові витрати на підставі статті 41 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод. Так, у справі «Схід/Захід Альянс Лімітед» проти України» (заява № 19336/04) зазначено, що заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим.

Тобто положеннями процесуального законодавства передбачено такі основні критерії визначення та розподілу судових витрат, як їх дійсність, обґрунтованість, розумність і співмірність відповідно до ціни позову, з урахуванням складності та значення справи для сторін (пункти 33, 34, 37 додаткової постанови Великої Палати Верховного Суду від 07.07.2021 у справі № 910/12876/19).

Не є обов`язковими для суду зобов`язання, які склалися між адвокатом та клієнтом на підставі укладеного ними договору у контексті вирішення питання про розподіл судових витрат. Вирішуючи таке питання, суд повинен оцінювати витрати, що мають бути компенсовані за рахунок іншої сторони, ураховуючи як те, чи були вони фактично понесені, так і їх необхідність (аналогічний висновок викладено у постанові Великої Палати Верховного Суду від 12.05.2020 у справі № 904/4507/18, у постанові Верховного Суду від 15.06.2021 у справі № 912/1025/20).

За змістом частини 4 статті 126 Господарського процесуального кодексу України розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

Загальне правило розподілу судових витрат визначене в частині 4 статті 129 Господарського процесуального кодексу України: 1) у разі задоволення позову - на відповідача; 2) у разі відмови в позові - на позивача; 3) у разі часткового задоволення позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Разом з тим у частині 5 наведеної статті цього Кодексу визначено критерії, керуючись якими, суд (за клопотанням сторони або з власної ініціативи) може відступити від вказаного загального правила при вирішенні питання про розподіл витрат на правову допомогу та не розподіляти такі витрати повністю або частково на сторону, не на користь якої ухвалено рішення, а натомість покласти їх на сторону, на користь якої ухвалено рішення.

Зокрема, відповідно до частини 5 статті 129 Господарського процесуального кодексу України під час вирішення питання про розподіл судових витрат суд враховує: чи пов`язані ці витрати з розглядом справи; чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору, з урахуванням ціни позову, значення справи для сторін, у тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес; поведінку сторони під час розгляду справи, що призвела до затягування розгляду справи, зокрема, подання стороною явно необґрунтованих заяв і клопотань, безпідставне твердження або заперечення стороною певних обставин, які мають значення для справи, безпідставне завищення позивачем позовних вимог тощо; дії сторони щодо досудового вирішення спору та щодо врегулювання спору мирним шляхом під час розгляду справи, стадію розгляду справи, на якій такі дії вчинялись.

Тобто в цілому нормами процесуального законодавства передбачено такі основні критерії визначення та розподілу судових витрат, як їх дійсність, обґрунтованість, розумність і співмірність відповідно до ціни позову, з урахуванням складності та значення справи для сторін.

Випадки, за яких суд може відступити від загального правила розподілу судових витрат, унормовано положеннями частин 6, 7, 9 статті 129 Господарського процесуального кодексу України.

При цьому на предмет відповідності зазначеним критеріям суд має оцінювати поведінку/дії/бездіяльність обох сторін при вирішенні питання про розподіл судових витрат.

Як зазначалось, обов`язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, що підлягають розподілу між сторонами (частини 5, 6 статті 126 Господарського процесуального кодексу України).

Водночас під час вирішення питання про розподіл судових витрат господарський суд за наявності заперечення сторони проти розподілу витрат на адвоката або з власної ініціативи, керуючись критеріями, що визначені частинами 5-7, 9 статті 129 Господарського процесуального кодексу України, може не присуджувати стороні, на користь якої ухвалено судове рішення, всі її витрати на професійну правову допомогу.

У такому випадку суд, керуючись частинами 5-7, 9 статті 129 Господарського процесуального кодексу України, відмовляє стороні, на користь якої ухвалено рішення, у відшкодуванні понесених нею витрат на правову допомогу повністю або частково, та відповідно не покладає такі витрати повністю або частково на сторону, не на користь якої ухвалено рішення. При цьому в судовому рішенні суд повинен конкретно вказати, які саме витрати на правову допомогу не підлягають відшкодуванню повністю або частково, навести мотивацію такого рішення та правові підстави для його ухвалення. Зокрема, вирішуючи питання щодо розподілу судових витрат, господарський суд має враховувати, що розмір відшкодування судових витрат, не пов`язаних зі сплатою судового збору, не повинен бути непропорційним до предмета спору. У зв`язку з наведеним суд з урахуванням конкретних обставин, зокрема ціни позову, може обмежити такий розмір з огляду на розумну необхідність судових витрат для конкретної справи (аналогічний висновок викладений у постанові об`єднаної палати Верховного Суду у складі суддів Касаційного господарського суду від 03.10.2019 у справі № 922/445/19, у постановах Верховного Суду від 22.06.2022 у справі № 904/7334/21, від 01.08.2019 у справі № 915/237/18, від 24.10.2019 у справі № 905/1795/18, від 17.09.2020 у справі № 904/3583/19).

Крім того, у постановах Верховного Суду від 07.11.2019 у справі № 905/1795/18, від 08.04.2020 у справі № 922/2685/19 висловлено правову позицію, за якою суд не зобов`язаний присуджувати стороні, на користь якої ухвалено рішення, всі його витрати на адвоката, якщо, керуючись принципами справедливості, пропорційності та верховенством права, встановить, що розмір гонорару, визначений стороною та його адвокатом, є завищеним щодо іншої сторони спору, зважаючи на складність справи, витрачений адвокатом час, та неспівмірним у порівнянні з ринковими цінами адвокатських послуг.

Отже, під час вирішення питання про розподіл витрати на професійну правничу допомогу суд: 1) має право зменшити розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, які підлягають розподілу між сторонами, керуючись критеріями, які визначені у частині 4 статті 126 Господарського процесуального кодексу України (а саме: співмірність розміру витрат на оплату послуг адвоката зі складністю справи, часом, обсягом наданих адвокатом послуг, ціною позову та (або) значенням справи для сторони), але лише за клопотанням іншої сторони; 2) з власної ініціативи або за наявності заперечення сторони може відмовити стороні, на користь якої ухвалено рішення, у відшкодуванні понесених нею на правову допомогу повністю або частково, керуючись критеріями, що визначені частинами 5-7, 9 статті 129 Господарського процесуального кодексу України (а саме: пов`язаність витрат з розглядом справи; обґрунтованість та пропорційність розміру витрат до предмета спору, з урахуванням ціни позову, значення справи для сторін, у тому числі, чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес; поведінка сторони під час розгляду справи щодо затягування розгляду справ; дії сторін щодо досудового вирішення спору та щодо врегулювання спору мирним шляхом; істотне перевищення чи заявлення неспівмірно нижчої суми судових витрат, порівняно з попереднім (орієнтовним) розрахунком; зловживання процесуальними правами).

При цьому такий критерій, як обґрунтованість та пропорційність (співмірність) розміру витрат на оплату послуг адвоката до предмета спору, з урахуванням ціни позову, значення справи для сторін, у тому числі, чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес, суд має враховувати як відповідно до пункту 4 частини 4 статті 126 Господарського процесуального кодексу України (у разі недотримання - суд за клопотанням іншої сторони зменшує розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, які підлягають розподілу), так і відповідно до пункту 2 частини 5 статті 129 Господарського процесуального кодексу України (у разі недотримання - суд за клопотанням сторони або з власної ініціативи відмовляє у відшкодуванні витрат повністю або частково при здійсненні розподілу).

Аналогічна правова позиція викладена в постанові Касаційного господарського суду від 30.06.2022 у справі № 904/7347/21.

Відтак, чинним законодавством не обмежено право суду присуджувати стороні, на користь якої відбулося рішення, за рахунок іншої сторони адвокатські витрати у меншому розмірі, який погоджений у договорі між адвокатом та його клієнтом.

Отже, при вирішенні питання щодо розподілу судових витрат на професійну правничу допомогу адвоката судом враховується ціна позову 149 912,57 гривень.

У Договорі №09/10/23 від 09.10.2023 сторони погодили 25 000,00 гривень гонорар адвоката за підготування та подачу позовної заяви, що становить 16,68% від заявлених вимог та не відповідає критерію пропорційності (співмірність) розміру витрат на оплату послуг адвоката до предмета спору, з урахуванням ціни позову.

Суд зазначає, що спірні правовідносини між сторонами у справі виникли у зв`язку із невиконанням відповідачем своїх зобов`язань за договором про транспортно-експедиційне обслуговування транспортного в міжнародному автомобільному сполученні в частині здійснення оплати, що стало підставою для нарахування пені, інфляційних та 7% річних.

Тобто, даний спір для кваліфікованого юриста є незначної складності, спір відноситься до категорії спорів, що виникають у зв`язку із неналежним виконанням договірних зобов`язань. У спорах такого характеру судова практика є сталою.

Крім того, спірні правовідносини регулюються нормами Цивільного кодексу України, Господарського кодексу України. Великої кількості законів і підзаконних нормативно-правових актів, які підлягають дослідженню адвокатом і застосуванню, спірні правовідносини не передбачають.

Тобто, дана справа є звичайним розрахунковим спором, з огляду на що суд вважає, що підготовка позовної заяви до розгляду в суді не потребувала значних затрат часу, великого обсягу юридичної і технічної роботи (текст позову щодо суті самого спору викладено на 2 сторінках, інші 4 сторінки наведений розрахунок із приведенням індексів, формул тощо). Розрахунки заявлених до стягнення відсотків річних та інфляційних не є складними, а відповідачем проводилась часткова оплата наданих послуг, що свідчить про визнання боргу.

Також, представником позивача не вжитвались заходи досудового врегулювання спору, щодо збирання доказів у справі до звернення до суду, а саме не надано доказів направлення акту здачі-прийняття робіт (надання послуг) №20211214-0779-75 від 16.12.2021, податкової накладної та рахунку №20211214-0779-75 від 16.12.2021 на суму 131 659,98 гривень. Відповідна вимога щодо повернення актів прийому-передачі не направлялась.

До матеріалів позову додана не велика кількості документів, на дослідження б яких адвокат витратив би значний час.

З огляду на зазначене, керуючись критерієм розумності розміру адвокатських витрат, з урахуванням обставин справи, за висновком суду, розмір витрат на професійну правничу допомогу в частині складання позовної заяви та підготування доказів, здійснення розрахунку суми пені, 7% річних, інфляційних витрат, розгляду справи без участі представника позивача тощо в розмірі 25 000 гривень не відповідає критерію реальності таких витрат та розумності їхнього розміру у даній категорії спору для кваліфікованого юриста.

Саме лише визначення сторонами фіксованого розмірі не є безумовною підставою для відшкодування витрат на професійну правничу допомогу в зазначеному розмірі з іншої сторони. Оскільки такий розмір не відповідає критерію розумної необхідності таких витрат, суд не вважає за можливе покладати весь тягар таких витрат на відповідача.

З огляду на відсутність заяви відповідача про зменшення розміру витрат на професійну правничу допомогу, керуючись правом суду , визначеним частиною 5 статті 129 Господарського процесуального кодексу України, відмовляє в присудженні (розподілі) стороні, на користь якої ухвалено судове рішення, всі її витрати на професійну правову допомогу, врахувавши, як зазначалось вище, не доведення доказами їх фактичності, неминучості, необхідності саме в тому розмірі, який позивач та адвокат обумовили в твердій сумі.

Отже, суд дійшов висновку компенсувати судові витрати ТОВ «Асстра Україна» на професійну правничу допомогу в розмірі 10 000,00 гривень поклавши їх на відповідача.

Суд зауважує, що такі дії не є втручанням суду в договірні відносини позивача з адвокатом за укладеним договором, оскільки обов`язок виконання прав і обов`язків за цим договором не змінюється і не припиняється у зв`язку з покладенням судом судових витрат на правничу допомогу на відповідача не в повній сумі.

Згідно статті 129 Господарського процесуального кодексу України, судові витрати по сплаті судового збору покладаються на відповідача.

Керуючись статтями 12, 13, 73, 74, 76, 77, 79, 86, 91, 129, 236-238, 247-252 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд

В И Р І Ш И В

Позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю «Асстра Україна» до Товариства з обмеженою відповідальністю «УА`ТТ-Інвестмент Груп» про стягнення заборгованості за надані транспортні послуги в розмірі 81 659,98 гривень, пені в розмірі 52 191,06 гривень, 7% річних в розмірі 8 163,03 гривень та інфляційних втрат в розмірі 7 898,50 гривень - задовольнити.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «УА`ТТ-Інвестмент Груп» (84300, Донецька область, місто Краматорськ, вулиця Стуса Василя, будинок №64, код ЄДРПОУ 38351958) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Асстра Україна» (03127, м. Київ, проспект Голосіївський, будинок №132, код ЄДРПОУ 32493177) 81 659,98 гривень заборгованості, 52 191,06 гривень пені, 8 163,03 гривень 7% річних, 7 898,50 гривень інфляційних втрат, а також витрати по сплаті судового збору в розмірі 3 028,00 гривень, 10 000,00 гривень витрат на правничу допомогу.

Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

Згідно із ст.241 Господарського процесуального кодексу України рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга відповідно до ст.256 Господарського процесуального кодексу України на рішення суду подається протягом двадцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Рішення складено та підписано 27.05.2024.

Позивач: Товариство з обмеженою відповідальністю «Асстра Україна» (03127, м. Київ, проспект Голосіївський, будинок №132, код ЄДРПОУ 32493177)

Відповідач: Товариство з обмеженою відповідальністю «УА`ТТ-Інвестмент Груп» (84300, Донецька область, місто Краматорськ, вулиця Стуса Василя, будинок №64, код ЄДРПОУ 38351958)

Суддя С.М. Фурсова