Рішення

від 28.02.2024 по справі 909/422/23

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ІВАНО-ФРАНКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ІВАНО-ФРАНКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

28.02.2024 м. Івано-ФранківськСправа № 909/422/23

Господарський суд Івано-Франківської області у складі судді Валєєвої Т.Е.,

при секретарі судового засідання (помічнику судді за дорученням судді) Шлімкевич І.В., розглянувши у відкритому судовому засіданні у порядку загального позовного провадження справу

за позовом Першого заступника керівника Івано-Франківської обласної прокуратури

(вул. Грюнвальдська, 11, м. Івано-Франківськ, 76018)

в інтересах держави в особі Головного управління Держгеокадастру в Івано-Франківській області

(вул. акад. Сахарова, 34-А, м. Івано-Франківськ, 76014)

до відповідачів:

1) Державного навчального закладу "Войнилівський професійний ліцей"

(вул. 50-річчя УПА, 5-А, смт Войнилів, Калуський р-н, Івано-Франківська обл., 77312)

2) Фізичної особи-підприємця Павлишина Романа Михайловича

( АДРЕСА_1 )

за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні позивача - Міністерства освіти і науки України

(просп. Берестейський (Перемоги), 10, м. Київ, 01135)

про визнання недійсним договору та звільнення земельних ділянок

за участю:

прокурора Івано-Франківської обласної прокуратури Гринди І.І.;

представника позивача: не з`явився;

представника відповідача І: не з`явився;

представника відповідача ІІ: Мельника Р.Я. - адвокат (режимі відеоконференції)

ВСТАНОВИВ:

Перший заступник керівника Івано-Франківської обласної прокуратури (далі - прокурор) звернувся до Господарського суду Івано-Франківської області в інтересах держави в особі Головного управління Держгеокадастру в Івано-Франківській області (далі - ГУ Держгеокадастру в Івано-Франківській області, позивач) до Державного навчального закладу "Войнилівський професійний ліцей" (далі - ДНЗ "Войнилівський професійний ліцей", відповідач І) та до Фізичної особи-підприємця Павлишина Романа Михайловича (далі - ФОП Павлишин Р.М., відповідач І) про:

- визнання недійсним договору від 15.02.2023 №3 щодо допомоги підготовки робітничих кадрів для професії "Тракторист-машиніст сільськогосподарського виробництва", укладеного між ДНЗ "Войнилівський професійний ліцей" та ФОП Павлишиним Р.М.;

- зобов`язання ФОП Павлишина Р.М. звільнити земельні ділянки загальною площею 20 га (частина земельної ділянки площею 6,1071 га із кадастровим номером 2622887800:02:002:0767; частина земельної ділянки площею 13,8929 га із кадастровим номером 2622887800:02:002:0766), що розташовані на території с. Томашівці Калуського району Івано-Франківської області.

Крім того, позивач просить стягнути з відповідача 5 368,00 грн судового збору.

Також у позовній заяві прокурор просив суд залучити до участі у справі третю особу, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні позивача - Міністерство освіти і науки України.

Дії суду щодо розгляду справи

Ухвалою Господарського суду Івано-Франківської області від 15.05.2023 прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі; вирішено здійснювати розгляд справи за правилами загального позовного провадження та призначено підготовче засідання на 15.06.2023; встановлено строк для надання відзиву на позов, відповіді на відзив та заперечення; зобов`язано позивача надати для огляду в судовому засіданні оригінали документів, доданих до позовної заяви. Також призначено клопотання позивача про залучення третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні позивача, - Міністерства освіти і науки України до розгляду по суті у підготовчому засіданні.

25.05.2023 до суду від представника позивача надійшли письмові пояснення від 19.05.2023 №9-9-0.6-2058/0/2-23 (вх.№7947/23).

13.06.2023 до суду від представника відповідача ІІ надійшов відзив на позовну заяву від 12.06.2023 б/н (вх.№8779/23).

15.06.2023 у підготовчому засіданні взяли участь прокурор та представник відповідача ІІ; судом відкладено підготовче засідання на 10.07.2023 (відповідну ухвалу занесено до протоколу судового засідання).

21.06.2023 до суду від прокурора надійшла відповідь на відзив відповідача ІІ від 21.06.2023 №24-261вих-23 (вх.№9250/23).

10.07.2023 у підготовчому засіданні взяли участь прокурор та представники відповідачів; судом оголошено перерву у підготовчому засіданні до 25.07.2023 (відповідну ухвалу занесено до протоколу судового засідання).

20.07.2023 до суду від прокурора надійшло клопотання від 18.07.2023 №24-289вих-23 (вх.№8597/23) про витребування доказів.

До початку судового засідання 25.07.2023 до суду від представника відповідача ІІ надійшло клопотання про приєднання доказів до матеріалів справи (вх.№10823/23).

25.07.2023 та 04.08.2023 судом оголошувалась перерва та відкладалось підготовче засідання на 04.08.2023 та 11.08.2023 відповідно.

08.08.2023 до суду від представника відповідача І надійшло клопотання про приєднання доказів до матеріалів справи (вх.№11511/23).

До початку судового засідання 11.08.2023 до суду від прокурора надійшло клопотання від 08.08.2023 №24-322вих-23 (вх.№9503/23) про витребування доказів.

11.08.2023 у підготовчому засіданні:

- взяли участь прокурор та представники відповідачів;

- прокурором та відповідачем І подано клопотання про приєднання доказів до матеріалів справи (вх.№11670/23, вх.№11671/23);

- ухвалою суду від 11.08.2023 залучено до участі у справі третю особу, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні позивача - Міністерство освіти і науки України (далі - третя особа);

- судом продовжено строк підготовчого провадження на 30 днів та відкладено підготовче засідання на 07.09.2023 (відповідну ухвалу занесено до протоколу засідання).

23.08.2023 до суду від третьої особи надійшли письмові пояснення, в яких серед іншого представник третьої особи просив суд здійснювати розгляд справи без його участі (вх.№12285/23).

07.09.2023 у підготовчому засіданні:

- взяли участь прокурор та представники відповідачів;

- прокурором і представником відповідача ІІ подано клопотання про приєднання доказів до матеріалів справи (вх.№12985/23, вх.№12984/23) та заявлено усні клопотання про поновлення строку для подання доказів;

- судом поновлено сторонам строк для подання доказів та прийнято їх до розгляду;

- ухвалою суду від 07.09.2023 задоволено клопотання прокурора про витребування доказів (вх.№8597/23 від 20.07.2023; вх.№9503/23 від 11.08.2023);

- судом закрито підготовче провадження та призначено справу до розгляду по суті на 05.10.2023 (відповідну ухвалу занесено до протоколу судового засідання).

03.10.2023 до суду від представника відповідача ІІ надійшли письмові пояснення від 03.10.2023 б/н (вх.№14296/23) щодо витребуваних судом документів.

05.10.2023 та 31.10.2023 суд відкладав розгляд справи по суті на 31.10.2023 та 28.11.2023 відповідно.

28.11.2023 судове засідання з розгляду справи по суті не відбулося у зв`язку із тимчасовою втратою судді працездатності.

Ухвалою-повідомленням про судове засідання від 28.12.2023 повідомлено учасників справи про призначення судового засідання з розгляду справи по суті на 12.02.2024.

12.02.2024 та 21.02.2024 суд відкладав та оголошував перерву в судовому засіданні з розгляду справи по суті на 21.02.2024 та 28.02.2024 відповідно.

27.02.2024 до суду через Електронний суд від представника відповідача ІІ надійшли додаткові письмові пояснення (вх.№3342/24).

До початку судового засідання 28.02.2024 на електронну пошту суду від представника відповідача І надійшла заява від 27.02.2024 №14 (вх.№3389/23; підписано КЕП), в якій повідомлено суд про те, що на даний час жодних договірних відносин між ДНЗ "Войлинівський професійний ліцей" та ФОП Павлишиним Р.М. немає, а спірні земельні ділянки перебувають у постійному користуванні ліцею. Також представник відповідача І просив суд здійснювати розгляд справи без його участі.

28.02.2024 у судовому засіданні з розгляду справи по суті взяли участь прокурор та представник відповідача ІІ.

За наслідками розгляду справи у судовому засіданні судом проголошено вступну та резолютивну частини рішення на підставі ст. 240 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України).

Позиції сторін

Позиція прокурора. Позовні вимоги мотивовані тим, що оспорюваний договір містить ознаки удаваного правочину, оскільки не є договором про спільну діяльність (метою якого є закріплення учнями ДНЗ "Войнилівський професійний ліцей" (відповідача І) одержаних на уроках теоретичного та виробничого навчання первинних навичок та професійних умінь), а є договором оренди земельних ділянок державної форми власності. У зв`язку з чим, прокурор вважає, що має місце нецільове використання земельних ділянок, оскільки фактично вони використовуються не для дослідницьких і навчальних цілей, а для ведення ФОП Павлишиним Р.М. (відповідачем ІІ) товарного сільськогосподарського виробництва.

Як на правову підставу позову прокурор посилається, зокрема на ст. 11, 202, 203, 215, 235, 1130, 1131 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України), ст. 22, 78, 79-1, 92, 95, 96, 122, 124-126 Земельного кодексу України (далі - ЗК України), ст. 4, 6, 13 Закону України "Про оренду землі".

Під час розгляду справи по суті прокурор зазначив, що не заперечує щодо закриття провадження у справі в частині зобов`язання звільнити земельні ділянки у зв`язку з відсутністю на цей час на земельних ділянках агропродукції.

Позиція позивача. Позивач позовні вимоги прокурора підтримав у повному обсязі, про що зазначив у письмових поясненнях від 19.05.2023 №9-9-0.6-2058/0/2-23 (вх.№7947/23 від 25.05.2023).

Позиція відповідача І. Відповідач І у встановлений судом відповідно до ГПК України строк відзив на позов не подав. Однак у судових засіданнях представник відповідача І зазначала, що укладений з ФОП Павлишиним Р.М. договір про спільну діяльність №3 від 15.02.2023 не спрямований на приховування іншого правочину - договору оренди земельної ділянки. На даний час жодних договірних відносин між ДНЗ "Войнолівський професійний ліцей" та ФОП Павлишиним Р.М. немає, а спірні земельні ділянки перебувають у постійному користуванні ліцею.

Представник відповідача І просила суд здійснювати розгляд справи без її участі (заява вх.№3389/24 від 28.02.2024).

Позиція відповідача ІІ. ФОП Павлишин Р.М. проти позову заперечує, про що зазначає у відзиві на позовну заяву. Вважає, що прокурор не довів належними та допустимими доказами, що правочин, який вчинено сторонами при укладенні договору про спільну діяльність №3 від 15.02.2023 спрямовано на приховування іншого правочину - договору оренди земельної ділянки. Крім того, зазначив що при зверненні до суду прокурор не обґрунтував у чому полягає порушення інтересів держави. Також зазначив, що ні під час дії договору, ні після його припинення ФОП Павлишин Р.М. самостійно не користувався земельними ділянками, на них відсутня будь-яка агропродукція, спірні земельні ділянки залишалися у постійному правокористуванні ДНЗ "Войнилівський професійний ліцей", а на даний час жодних договірних відносин між ДНЗ "Войнилівський професійний ліцей" та ФОП Павлишиним Р.М. не існує.

Позиція третьої особи. Представник третьої особи позовні вимоги прокурора підтримав у повному обсязі, про що зазначив у письмових поясненнях. Вказує на те, що у постійного користувача (ДНЗ "Войнилівський професійний ліцей") відсутні повноваження на розпорядження земельними ділянками та укладення правочинів.

Представник третьої особи просив суд здійснювати розгляд справи без його участі (письмові пояснення вх.№12285/23 від 23.08.2023).

Судом встановлено, що будь-яких інших заяв, клопотань або заперечень від сторін до суду не надходило.

Обставини справи, встановлені судом

1.1. 27.12.2011 наказом Міністерства освіти і науки, молоді та спорту України №1539 затверджено статут ДНЗ "Войнилівський професійний ліцей" (далі - статут) (а.с. 21-29 том І).

Статутом передбачено таке.

ДНЗ "Войнилівський професійний ліцей" є підпорядкованим Міністерству освіти і науки, молоді та спорту України державним професійно-технічним навчальним закладом другого атестаційного рівня, що забезпечує реалізацію права громадян на здобуття професійно-технічної та повної загальної середньої освіти (п. 1.1 статуту).

Головним завданням професійного ліцею є забезпечення права громадян України на професійне навчання відповідно до їх покликань, інтересів і здібностей з метою задоволення потреб економіки країни у кваліфікованих і конкурентоспроможних на ринку праці робітниках (п. 1.2 статуту).

Професійний ліцей є юридичною особою, має самостійний баланс, рахунки в органах Державної казначейської служби, штамп, печатку із зображенням Державного герба України і своїм найменуванням. Професійний ліцей має право укладати цивільно-правові угоди (п. 2.2 статуту).

Професійний ліцей проваджує діяльність, пов`язану з підготовкою кваліфікованих робітників та наданням інших освітніх послуг, після отримання ліцензії, а його відокремлені структурні підрозділи (філія, інший підрозділ) після проведення ліцензування з внесенням їх до ліцензії професійного ліцею. Ліцензія видається у порядку, що встановлюється Кабінетом Міністрів України (п. 2.5 статуту).

З метою сприяння розвитку навчально-матеріальної та соціально-побутової бази, забезпечення професійно-практичної підготовки, вирішення соціальних та інших питань працівників, учнів, слухачів, професійний ліцей може укладати угоди із підприємствами, установами, організаціями та іншими суб`єктами господарювання (п. 2.6 статуту).

Кошти професійного ліцею, одержані від здійснення або на здійснення діяльності, передбаченої цим статутом, не вважаються прибутком і не оподатковуються. Від оподаткування звільняються доходи професійного ліцею, отримані від виготовлення та реалізації товарів (виконання робіт, надання послуг), пов`язаних з їх основною, статутною діяльністю (п. 7.1 статуту).

Для забезпечення підготовки, перепідготовки і підвищення кваліфікації робітничих кадрів професійний ліцей має відповідну навчально-матеріальну базу та земельну ділянку відповідно до паспортів, технічної документації, актів права власності (п. 7.8 статуту)

Міністерство освіти і науки, молоді та спорту України здійснює функції управління майном, закріпленим за професійним ліцеєм, контроль за ефективністю його використання і збереження (п. 7.9 статуту).

Професійний ліцей несе відповідальність перед Міністерством освіти і науки, молоді та спорту України за збереження та використання за призначенням закріпленого за ним майна (п. 7.10 статуту).

1.2. Відповідно до даних з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно земельні ділянки із кадастровими номерами: 2622887800:02:002:0767 площею 27,4478 га (далі - земельна ділянка №1) та 2622887800:02:002:0766 площею 28,8929 га (далі - земельна ділянка №2), що розташовані на території Томашівської сільської ради Калуського району Івано-Франківської області, перебувають у державній власності, уповноваженим органом державної влади є Головне управління Держземагенства в Івано-Франківській області (наразі - Головне управління Держгеокадастру в Івано-Франківській області), та знаходяться на праві постійного користування у ДНЗ "Войнилівський професійний ліцей", з цільовим призначенням - для дослідних і навчальних цілей (довідки №325141573 та №325142140 від 08.03.2023; а.с. 36-37 том І).

1.3. 15.02.2023 між ФОП Павлишиним Р.М. (учасник 1) та ДНЗ "Войлинівський професійний ліцей" (учасник 2) укладено договір №3 щодо допомоги підготовки робітничих кадрів для професії "Тракторист-машиніст сільськогосподарського виробництва" (далі - договір, оспорюваний договір) (а.с. 18-19 том І).

Умови договору такі.

Учасники за цим договором приймають на себе зобов`язання об`єднати свої зусилля і спільно діяти для досягнення спільної мети. Метою цього договору є закріплення учнями одержаних на уроках теоретичного та виробничого навчання первинних навичок та професійних умінь, оволодіння сучасною технікою, механізмами, інструментами, технологією, опанування прогресивних форм організації праці, здобуття необхідних практичних навичок самостійного та якісного виконання робіт, а також для досягнення встановленого рівня кваліфікації і забезпечення соціальної, психологічної і професійної адаптації учнів у трудових колективах. Для досягнення спільної мети згідно з цим договором учасник 2 надає ділянку в с. Томашівці площею 20 га, а учасник 1 несе всі витрати пов`язані з посівом, доглядом та збором урожаю (п. 1.1 договору).

Сторони погодили, що учасник 1 на власний розсуд розпоряджається отриманою продукцією при цьому учасник 2 незалежно від жодних обставин отримує щорічну обов`язкову частку у майні, що зазначено в п. 5.3 цього договору (п. 1.2 договору).

Учасник 1 зобов`язується (п. 3.1 договору):

- створювати необхідні і безпечні умови праці відповідно до змісту навчальних програм, законодавства про працю, у тому числі про охорону праці, та нормативно-правових актів у сфері професійно-технічної освіти та забезпечувати опанування учнями, слухачами нової техніки і технологій виробництва, передових методів праці;

- створювати умови для повного і продуктивного завантаження учнів, слухачів на кожному робочому місці або навчально-виробничій ділянці на час проведення виробничого навчання, не допускати простоїв і використання їх на роботах, що не відповідають навчальним програмам та майбутнім професіям, спеціальностям і спеціалізаціям;

- здійснювати безпосередньо придбання насіння, паливно-мастильних матеріалів, придбання мінеральних добрив, гербіцидів для вирощування с/г культур на земельній ділянці площею 20 га.

Учасник 2 зобов`язується (п. 4.1 договору):

- забезпечувати попередню професійно-теоретичну та професійно-практичну підготовку учнів, слухачів, які направляються для проходження виробничого навчання;

- забезпечувати вивчення учнями правил технічної експлуатації виробничого обладнання, правил і норм охорони праці, техніки безпеки та виробничої санітарії, правил внутрішнього трудового розпорядку підприємств та інших правил і норм, установлених для відповідних професій;

- забезпечувати економне витрачання учнями, слухачами сировини, матеріалів, енергетичних та інших ресурсів.

Учасники мають право залучати для фактично виконаних робіт третіх осіб.

Використання спільного майна учасників здійснюється за взаємною згодою сторін, а при недосягненні згоди - у порядку, встановленому за встановленням суду (п. 5.1 договору).

Будь-який учасник цього договору має право розпоряджатися на власний розсуд належною йому часткою в майні спільної діяльності (п. 5.2 договору).

Сторони погодили, що частка учасника 1 становить 9% від нормативної грошової оцінки (НГО) земельної ділянки за рік з урахуванням коефіцієнту щорічної індексації:

- частина земельної ділянки №1 площею 6,1071 га, НГО у 2023 р. - 117 091,18 грн;

- частина земельної ділянки №2 площею 13,8929 га, НГО у 2023 р. - 266 211,44 грн (п. 5.3 договору).

Оплата вноситься щороку до 31.12.2023 (п. 5.4 договору).

Договір вступає в силу і діє до 31.12.2023 (п. 8.3 договору).

1.4. 02.02.2023 Івано-Франківська обласна прокуратура з метою вирішення питання щодо наявності підстав для представництва інтересів держави, відповідно до абз. 4 ч. 4 ст. 23 Закону України "Про прокуратуру", звернулася до ДНЗ "Войнилівський професійний ліцей" з листом від 02.02.2023 №24-34виз-23., в якому просила останнього надати інформацію:

- про земельні ділянки, які надані у постійне користування ДНЗ "Войнилівський професійний ліцей";

- щодо стану використання та обробітку земельних ділянок сільськогосподарського призначення, які обліковані та перебувають у користуванні ліцею, чинних договорів укладених ліцеєм в частині використання/обробітку земельних ділянок;

- у разі передачі земельних ділянок в оренду (інше право користування) або залучення суб`єктів господарювання до обробітку земель сільськогосподарського призначення, які перебувають у користуванні ліцею, повідомити чи залучаються учні, слухачі ліцею в ході навчально-виробничого процесу до методичних та технічних заходів, пов`язаних з використанням земельних ділянок, та яким чином це відбувалося;

- чи погоджувались договори щодо використання/обробітку земельних ділянок сільськогосподарського призначення з Міністерством освіти і науки України, Департаментом освіти і науки Івано-Франківської обласної державної адміністрації, ГУ Держгеокадастру в Івано-Франківській області чи в інших органів та яких саме (а.с. 15 том І).

У відповідь ДНЗ "Войнилівський професійний ліцей" листом від 20.03.2023 №32 повідомило Івано-Франківську обласну прокуратуру про те, що в користуванні навчального закладу є 184,099 га землі, частина земельних ділянок знаходиться в користуванні інших суб`єктів господарювання щодо допомоги підготовки робітничих кадрів для професії: "Тракторист-машиніст сільськогосподарського виробництва". Також повідомило, що укладення, в т.ч. оспорюваного договору із ФОП Павлишин Р.М., на даний час не погоджувалось з Міністерством освіти і науки України, Департаментом освіти і науки Івано-Франківської обласної державної адміністрації та ГУДержгеокадастру в Івано-Франківській області (а.с. 16-17 том І).

20.03.2023 Івано-Франківська обласна прокуратура звернулася до ДНЗ "Войнилівський професійний ліцей" та Войнилівської селищної ради з листами від 20.03.2023 №24-95вих-23 та від 20.03.2023 №24-96вих-23, в яких просила останніх надати інформацію щодо стану використання та обробітку земельних ділянок, які обліковані та перебувають у користуванні ліцею. Також у відповідності до вимог законодавства, просила провести обстеження земельних ділянок, в т.ч. з кадастровими номерами 2622887800:02:002:0767 та 2622887800:02:002:0766, щодо стану їх використання (розорювання, обробітку, здійснення посіву зернових тощо). За результатами проведених робіт скласти відповідні документи (акти обстеження земельних ділянок тощо) та долучити такі документи до наданої відповіді (а.с. 38, 41 том І).

22.03.2023 комісією у складі директора ліцею, бухгалтера та завідувача господарством, за участю ФОП Павлишина Р.М., проведено відповідні обстеження земельних ділянок №1, №2 та складено акт обстеження земельних ділянок, які на даний час знаходяться в користуванні згідно з договором №3 щодо допомоги підготовки робітничих кадрів для професії "Тракторист-машиніст сільськогосподарського виробництва" (а.с. 40 том І).

Зокрема, під час обстеження встановлено, що земельні ділянки №1 та №2 (загальною площею 20 га), які знаходяться у користуванні ФОП Павлишина Р.М., були засіяні соєю, яку на час обстеження косять комбайни, за інформацією ФОП Павлишина Р.М. після збору урожаю поля будуть підготовлені до посіву ярої пшениці.

Вищезазначена інформація була надана Івано-Франківській обласній прокуратурі (лист від 22.03.2023 №41; а.с. 39 том І).

10.04.2023 Войнилівська селищної ради листом від 10.04.2023 №06-13/489 надала Івано-Франківській обласній прокуратурі інформацію про те, що право власності на земельні ділянки, в т.ч. з кадастровими номерами 2622887800:02:002:0767 та 2622887800:02:002:0766, зареєстроване за ГУ Держземагенства в Івано-Франківській області, суб`єктом речового права є ДНЗ "Войнилівський професійний ліцей" на праві постійного користування земельними ділянками. Договори оренди земельних ділянок, що перебувають у користуванні ДНЗ "Войнилівський професійний ліцей", у селищній раді не погоджувались (а.с. 42 том І).

12.04.2023 комісією у складі начальника та головного спеціаліста відділу ЖКГ, розвитку інфраструктури, земельних відносин, с/г та екології Войнилівської селищної ради, старости Томашівського старостинського округу, члена комісії з питань земельних відносин Войнилівської селищної ради повторно проведено обстеження земельних ділянок та складено акт обстеження, згідно з яким встановлено, що частина земельної ділянки №1 заросла чагарником, решта земельної ділянки - стерня після сої, а на земельній ділянці №2 посіяно озимий ріпак (а.с. 43 том І).

ДНЗ "Войнилівський професійний ліцей" складено, погоджено та затверджено робочі навчальні плани для підготовки кваліфікованих робітників на другому ступені навчання (з отриманням повної загальної середньої освіти) за професіями: 8331 - тракторист-машиніст сільського господарського виробництва категорії ("А1", "А2", "В1", "В2"); 6121 - оператор тваринницьких комплексів та механізованих ферм; 8322 - водій автотранспортних засобів категорії ("В", "С") (а.с. 30-35 том І).

Норми права, які застосував суд. Мотиви їх застосування

І. Щодо представництва прокуратурою інтересів держави

1.1. За приписами п. 3 ч. 1 ст. 131-1 Конституції України прокуратура здійснює представництво інтересів держави в суді у виключних випадках і в порядку, що визначені законом.

Стаття 53 ГПК України встановлює, що у визначених законом випадках прокурор звертається до суду з позовною заявою, бере участь у розгляді справ за його позовами, а також може вступити за своєю ініціативою у справу, провадження у якій відкрито за позовом іншої особи, до початку розгляду справи по суті, подає апеляційну, касаційну скаргу, заяву про перегляд судового рішення за нововиявленими або виключними обставинами. У разі відкриття провадження за позовною заявою, поданою прокурором в інтересах держави в особі органу, уповноваженого здійснювати функції держави у спірних правовідносинах, зазначений орган набуває статусу позивача. У разі відсутності такого органу або відсутності у нього повноважень щодо звернення до суду прокурор зазначає про це в позовній заяві і в такому разі набуває статусу позивача.

Відповідно до ч. 4 ст. 53 ГПК України прокурор, який звертається до суду в інтересах держави, в позовній чи іншій заяві, скарзі обґрунтовує: 1) в чому полягає порушення інтересів держави, 2) необхідність їх захисту, 3) визначені законом підстави для звернення до суду прокурора, а також зазначає 4) орган, уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних правовідносинах.

Питання представництва інтересів держави прокурором у суді врегульовано у ст. 23 Закону України "Про прокуратуру". Ця стаття визначає, що прокурор здійснює представництво в суді законних інтересів держави у разі порушення або загрози порушення інтересів держави, якщо захист цих інтересів не здійснює або неналежним чином здійснює орган державної влади, орган місцевого самоврядування чи інший суб`єкт владних повноважень, до компетенції якого віднесені відповідні повноваження (далі - компетентний орган), а також у разі відсутності такого органу. Наявність підстав для представництва має бути обґрунтована прокурором у суді. Прокурор здійснює представництво інтересів громадянина або держави в суді виключно після підтвердження судом підстав для представництва. Прокурор зобов`язаний попередньо, до звернення до суду, повідомити про це громадянина та його законного представника або відповідного суб`єкта владних повноважень. У разі підтвердження судом наявності підстав для представництва прокурор користується процесуальними повноваженнями відповідної сторони процесу.

У Рішенні Конституційного Суду України у справі за конституційними поданнями Вищого арбітражного суду України та Генеральної прокуратури України щодо офіційного тлумачення положень ст. 2 Арбітражного процесуального кодексу України (справа про представництво прокуратурою України інтересів держави в арбітражному суді) від 08.04.1999 №3-рп/99 Конституційний Суд України, з`ясовуючи поняття "інтереси держави", висловив позицію про те, що інтереси держави відрізняються від інтересів інших учасників суспільних відносин. В основі перших завжди є потреба у здійсненні загальнодержавних (політичних, економічних, соціальних та інших) дій, програм, спрямованих на захист суверенітету, територіальної цілісності, державного кордону України, гарантування її державної, економічної, інформаційної, екологічної безпеки, охорону землі як національного багатства, захист прав усіх суб`єктів права власності та господарювання тощо (п. 3 мотивувальної частини).

Оскільки повноваження органів влади, зокрема й щодо здійснення захисту законних інтересів держави, є законодавчо визначеними, суд згідно з принципом jura novit curia ("суд знає закони") під час розгляду справи має самостійно перевірити доводи сторін щодо наявності чи відсутності повноважень у компетентного органу здійснювати у спосіб, який обрав прокурор, захист законних інтересів держави у спірних правовідносинах.

Однією з підстав для представництва є бездіяльність компетентного органу, яку прокурор, звертаючись до суду з позовом, має обґрунтувати та довести.

У постанові Великої Палати Верховного Суду від 26.05.2020 у справі №912/2385/18 містяться такі правові висновки стосовно представництва прокурором держави в суді:

- бездіяльність компетентного органу означає, що він знав або повинен був знати про порушення інтересів держави, але не звертався до суду з відповідним позовом у розумний строк;

- звертаючись до відповідного компетентного органу до подання позову в порядку, передбаченому ст. 23 Закону України "Про прокуратуру", прокурор фактично надає йому можливість відреагувати на стверджуване порушення інтересів держави, зокрема, шляхом призначення перевірки фактів порушення законодавства, виявлених прокурором, вчинення дій для виправлення ситуації, а саме подання позову або аргументованого повідомлення прокурора про відсутність такого порушення;

- невжиття компетентним органом жодних заходів протягом розумного строку після того, як цьому органу стало відомо або повинно було стати відомо про можливе порушення інтересів держави, має кваліфікуватися як бездіяльність відповідного органу. Розумність строку визначається судом з урахуванням того, чи потребували інтереси держави невідкладного захисту (зокрема, через закінчення перебігу позовної давності чи можливість подальшого відчуження майна, яке незаконно вибуло із власності держави), а також таких чинників, як: значимість порушення інтересів держави, можливість настання невідворотних негативних наслідків через бездіяльність компетентного органу, наявність об`єктивних причин, що перешкоджали такому зверненню тощо;

- прокурору достатньо дотриматися порядку, передбаченого ст. 23 Закону України "Про прокуратуру", і якщо компетентний орган протягом розумного строку після отримання повідомлення самостійно не звернувся до суду з позовом в інтересах держави, то це є достатнім аргументом для підтвердження його бездіяльності. Якщо прокурору відомо причини такого незвернення, він обов`язково повинен зазначити їх в обґрунтуванні підстав для представництва, яке міститься в позові, але якщо з відповіді компетентного органу на звернення прокурора такі причини з`ясувати неможливо чи такої відповіді взагалі не отримано, то це не є підставою вважати звернення прокурора необґрунтованим;

- частина 4 статті 23 Закону України "Про прокуратуру" передбачає, що наявність підстав для представництва може бути оскаржена суб`єктом владних повноважень. Таке оскарження означає право на спростування учасниками процесу обставин, на які посилається прокурор у позовній заяві, поданій в інтересах держави в особі компетентного органу, для обґрунтування підстав для представництва.

Захищати інтереси держави повинні насамперед відповідні компетентні органи, а не прокурор. Прокурор не повинен вважатися альтернативним суб`єктом звернення до суду і замінювати компетентний орган, який може і бажає захищати інтереси держави.

Водночас необхідно відзначити, щоб інтереси держави не залишилися незахищеними, прокурор виконує субсидіарну роль, замінює в судовому провадженні відповідний компетентний орган, який усупереч вимогам закону не здійснює захисту або робить це неналежно.

Виходячи з системного аналізу наведених правових норм та судової практики стосовно представництва прокурором держави в суді, виключними випадками, за яких прокурор може здійснювати представництво інтересів держави в суді, є порушення або загроза порушення інтересів держави.

При цьому в кожному конкретному випадку прокурор при зверненні до суду з позовом повинен довести існування обставин порушення або загрози порушення інтересів держави.

Наявність бездіяльності компетентного органу повинна бути предметом самостійної оцінки суду в кожному випадку звернення прокурора з позовом за конкретних фактичних обставин.

Наведені висновки викладені в постановах Великої Палати Верховного Суду від 26.05.2020 у справі №912/2385/18, від 06.07.2021 у справі №911/2169/20, від 05.10.2022 у справі №923/199/21.

1.2.1. Згідно зі ст. 170 ЦК України держава набуває і здійснює цивільні права та обов`язки через органи державної влади у межах їхньої компетенції, встановленої законом.

Відповідно до ч. 3 ст. 4 ГПК України в випадках, встановлених законом, до суду можуть звертатися органи та особи, яким законом надано право звертатися до суду в інтересах інших осіб або в державних чи суспільних інтересах.

У судовому процесі держава бере участь у справі як сторона через її відповідний орган, наділений повноваженнями у спірних правовідносинах (висновок Великої Палати Верховного Суду у постановах від 27.02.2019 у справі №761/3884/18 (п. 35), від 23.11.2021 у справі №359/3373/16-ц (п. 81), від 20.07.2022 у справі №910/5201/19 (п. 76), від 05.10.2022 у справах №923/199/21 (підп. 8.17) і №922/1830/19 (підп. 7.2), від 21.06.2023 у справі №905/1907/21 (підп. 8.6)). Тобто під час розгляду справи в суді фактичною стороною у спорі є держава, навіть якщо позивач визначив стороною у справі певний орган (висновок Великої Палати Верховного Суду у постановах від 26.06.2019 у справі №587/430/16-ц (п. 27), від 23.11.2021 у справі №359/3373/16-ц (п. 81), від 05.10.2022 у справах №923/199/21 (підп. 8.18) і № 922/1830/19 (підп. 7.3), від 21.06.2023 у справі №905/1907/21 (підп. 8.6)).

1.2.2. Як встановлено судом, предметом оспорюваного договору є, зокрема, надання ДНЗ "Войнилівський професійний ліцей" земельної ділянки в с. Томашівці площею 20 га (фактично двох земельних ділянок №1 та №2 загальною площею 20 га) для досягнення спільної з ФОП Павлишиним Р.М. мети.

Водночас власником цих земельних ділянок №1 і №2 є держава в особі Головного управління Держземагенства в Івано-Франківській області (наразі - Головного управління Держгеокадастру в Івано-Франківській області), а ДНЗ "Войнилівський професійний ліцей" є лише постійним землекористувачем, якому вони передані для дослідних та навчальних цілей.

1.2.3. Відповідно до ч. 2 ст. 84 ЗК України право державної власності на землю набувається і реалізується державою через органи виконавчої влади відповідно до повноважень, визначених цим Кодексом.

Згідно з ч. 4 ст. 122 ЗК України земельні ділянки сільськогосподарського призначення державної власності, крім випадків, визначених ч. 8 цієї статті, у власність або у користування для всіх потреб передають центральний орган виконавчої влади з питань земельних ресурсів у галузі земельних відносин та його територіальні органи.

Статтею 152 ЗК України передбачено, що власник земельної ділянки або землекористувач може вимагати усунення будь-яких порушень його прав на землю, навіть якщо ці порушення не пов`язані з позбавленням права володіння земельною ділянкою.

1.2.4. Крім того, за приписами ч. 1 ст. 5 Закону України "Про державний контроль за використанням та охороною земель" державний контроль за використанням та охороною земель усіх категорій та форм власності здійснює центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері земельних відносин.

Державна служба України з питань геодезії, картографії та кадастру (Держгеокадастр) є центральним органом виконавчої влади, який реалізує державну політику у сфері національної інфраструктури геопросторових даних, земельних відносин, землеустрою, у сфері Державного земельного кадастру (п. 1 Положення про Державну службу України з питань геодезії, картографії та кадастру, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 14.01.2015 №15 (із змінами).

У відповідності до п. "а" ч. 1 ст. 6 Закону України "Про державний контроль за використанням та охороною земель" до повноважень центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері земельних відносин, належить здійснення державного контролю за використанням та охороною земель у частині:

- додержання органами державної влади, органами місцевого самоврядування, юридичними та фізичними особами вимог земельного законодавства України та встановленого порядку набуття і реалізації права на землю;

- виконання вимог щодо використання земельних ділянок за цільовим призначенням;

- додержання вимог земельного законодавства в процесі укладання цивільно-правових угод, передачі у власність, надання у користування, в тому числі в оренду, вилучення (викупу) земельних ділянок.

1.2.5. Враховуючи вищенаведене, ГУ Держгеокадастру в Івано-Франківській області як особа, що виконує функції власника земельних ділянок, а також як орган, що здійснює від імені держави повноваження щодо державного контролю за використанням земель, є органом, уповноваженим державою здійснювати відповідні повноваження у спірних правовідносинах.

1.3. Івано-Франківською обласною прокуратурою повідомлено ГУ Держгеокадастру в Івано-Франківській області листом від 08.03.2023 №24-87вих-23 про те, що 15.02.2023 між ДНЗ "Войнилівський професійний ліцей" і ФОП Павлишиним Р.М. укладено оспорюваний договір та надано його копію.

Одночасно, з метою вирішення питання щодо наявності підстав для представництва інтересів держави, відповідно до абз. 4 ч. 4 ст. 23 Закону України "Про прокуратуру", викладено пропозицію надати оцінку укладеному договору про спільну діяльність на предмет відповідності його вимогам земельного законодавства та вирішити питання щодо вжиття заходів представницького характеру або вказати причини їх невжиття (а.с. 44 том І).

У відповідь ГУ Держгеокадастру в Івано-Франківській області листом від 16.03.2023 №10-9-0.331-1144/0/2-23 повідомило Івано-Франківську обласну прокуратуру, що:

- земельні ділянки, які є предметом оспорюваного договору, у комунальну власність не передавались;

- оспорюваний договір ГУ Держгеокадастру в Івано-Франківській області не погоджувався;

- заходи державного нагляду (контролю) за додержанням вимог земельного законодавства шляхом проведення перевірок додержання вимог земельного законодавства в процесі укладення цивільно-правових угод, надання в користування, в тому числі в оренду земельних ділянок з кадастровими номерами 2622887800:02:002:0767 та 2622887800:02:002:0766 не здійснювались, порушення не виявлялись та не документувались;

- проведення планових та позапланових заходів державного нагляду (контролю) і державного ринкового нагляду на період воєнного стану відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 13.03.2022 №303 заборонено;

- у зв?язку з обмеженням фінансування ГУ Держгеокадастру в Івано-Франківській області не має можливості подати позов щодо вжиття відповідних заходів стосовно порушеного у листі питання (а.с. 45 том І).

Таким чином, до відома прокурора доведено, що органом, уповноваженим державою здійснювати відповідні повноваження у спірних правовідносинах (ГУ Держгеокастру в Івано-Франківській області) не вживалися заходи щодо дотримання земельного законодавства при використанні земельних ділянок №1, №2, в т.ч. судовий захист (що є підтвердженням відсутності належних заходів для захисту інтересів держави).

За таких обставин, вбачаються підстави для представництва прокурором інтересів держави та звернення до суду із даним позовом.

Про представництво інтересів держави в суді Івано-Франківською обласною прокуратурою повідомлено ГУ Держгеокадастру в Івано-Франківській області листом від 24.04.2023 №24-159вих-23 (а.с. 14 том І).

Відтак, прокурором було дотримано порядок, передбачений ст. 23 Закону України "Про прокуратуру".

ІІ. Щодо розгляду справи по суті

2.1. Загальні положення

Одним із загальних способів захисту цивільного права або інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного законодавства, є визнання правочину недійсним (п. 2 ч. 2 ст. 16 ЦК України).

Частиною 3 статті 215 ЦК України встановлено, якщо недійсність правочину прямо не встановлена законом, але одна зі сторін або інша заінтересована особа заперечує його дійсність на підставах, встановлених законом, такий правочин може бути визнаний судом недійсним (оспорюваний правочин).

Отже, правом оспорювати правочин ЦК України наділяє не лише сторону (сторони) правочину, але й інших осіб, які не є сторонами правочину (третіх осіб), чиї права та охоронювані законом інтереси порушує цей правочин, визначаючи статус цих осіб як "заінтересовані особи". Відповідна усталена практика Великої Палати Верховного Суду, викладена в постановах від 20.03.2019 у справі № 587/2110/16-ц, від 19.02.2020 у справі №387/515/18, від 18.04.2023 у справі №357/8277/19.

Вимоги заінтересованої особи, яка в судовому порядку домагається визнання правочину недійсним (ч. 3 ст. 215 ЦК України), спрямовані на приведення сторін недійсного правочину до того стану, який саме вони (сторони) мали до вчинення правочину (постанова Великої Палати Верховного Суду від 18.04.2023 у справі №357/8277/19).

Власний інтерес заінтересованої особи полягає в тому, щоб предмет правочину перебував у власності конкретної особи чи щоб сторона (сторони) правочину перебувала у певному правовому становищі, оскільки, від цього залежить подальша можливість законної реалізації заінтересованою особою її прав (п. 53 постанови Верховного Суду у складі суддів об`єднаної палати Касаційного господарського суду від 19.02.2021 у справі №904/2979/20).

Частиною 1 статті 215 ЦК України встановлено, що підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені ч. 1-3, 5, 6 ст. 203 цього кодексу.

Згідно із ч. 1-3, 5, 6 ст. 203 ЦК України зміст правочину не може суперечити цьому кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також моральним засадам суспільства; особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності; волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі; правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним; правочин, що вчиняється батьками (усиновлювачами), не може суперечити правам та інтересам їхніх малолітніх, неповнолітніх чи непрацездатних дітей.

Тобто недійсність правочину зумовлюється наявністю недоліків його складових елементів: незаконність змісту правочину, недотримання форми, невідповідність (дефекту) суб`єктного складу, невідповідність волевиявлення внутрішній волі (п. 84 постанови Великої Палати Верховного Суду від 07.04.2020 у справі № 904/3657/18).

Невідповідність правочину актам законодавства як підстава його недійсності повинна ґрунтуватися на повно та достовірно встановлених судами обставинах справи про порушення певним правочином (чи його частиною) імперативного припису законодавства; саме по собі відступлення сторонами від положення законодавства, регулювання їх іншим чином не свідчить про суперечність змісту правочину цьому кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також моральним засадам суспільства (подібний висновок міститься у постановах Верховного Суду від 04.12.2019 у справі №910/5425/18, від 29.06.2022 у справі №902/882/21).

З аналізу ст. 16, 203, 215 ЦК України вбачається, що для визнання судом оспорюваного правочину недійсним необхідним є: пред`явлення позову однією із сторін правочину або іншою заінтересованою особою; наявність підстав для оспорювання правочину; встановлення чи порушується (не визнається або оспорюється) суб`єктивне цивільне право або інтерес особи, яка звернулася до суду.

Таке розуміння визнання правочину недійсним як способу захисту є усталеним у судовій практиці (подібні висновки містяться у постановах Верховного Суду України від 11.05.2016 у справі №6-806цс16, від 25.12.2013 у справі №6-78цс13, постанові Верховного Суду у складі об`єднаної палати Касаційного господарського суду від 19.02.2021 у справі №904/2979/20, постанові Великої Палати Верховного Суду від 22.09.2022 у справі №125/2157/19).

Недійсність договору як приватно-правова категорія, покликана не допускати або присікати порушення цивільних прав та інтересів або ж їх відновлювати (аналогічний висновок міститься у постанові Верховного Суду у складі об`єднаної палати Касаційного цивільного суду від 05.09.2019 у справі №638/2304/17).

2.2. Щодо удаваного правочину та його наслідків

2.2.1. Відповідно до ст. 202 ЦК України під правочином розуміють дії, спрямовані на набуття, зміну або припинення цивільних прав і обов`язків.

У силу ч. 1 ст. 235 ЦК України правочин, який вчинено сторонами для приховання іншого правочину, який вони насправді вчинили, є удаваним правочином.

Відтак, удаваним правочином є угода щодо прикриття дійсної угоди сторін (відповідний висновок Великої Палати Верховного Суду, викладений у постанові від 07.09.2022 у справі №910/16579/20).

Таким чином, за удаваним правочином сторони умисно оформляють один правочин, але між ними насправді встановлюються інші правовідносини.

На відміну від фіктивного правочину (ст. 234 ЦК України), за удаваним правочином (ст. 235 ЦК України) права та обов`язки сторін виникають, але не ті, що випливають зі змісту правочину.

Такі висновки Великої Палати Верховного Суду наведені в п. 42 постанови від 23.01.2019 у справі №522/14890/16-ц.

2.2.2. Правові наслідки удаваного правочину: якщо буде встановлено, що правочин вчинено сторонами для приховання іншого правочину, який вони насправді вчинили, відносини сторін регулюються правилами щодо правочину, який сторони насправді вчинили (ч. 2 ст. 235 ЦК України).

Тобто, у разі якщо буде встановлено, що правочин є удаваним, то відносини сторін регулюються правилами, встановленими для дійсної угоди сторін.

2.3. Щодо договору про спільну діяльність та договору оренди землі

2.3.1. Положеннями ч. 1 ст. 1130 ЦК України встановлено, що за договором про спільну діяльність сторони (учасники) зобов`язуються спільно діяти без створення юридичної особи для досягнення певної мети, що не суперечить законові.

Спільна діяльність може здійснюватися на основі об`єднання вкладів учасників (просте товариство) або без об`єднання вкладів учасників (ч. 2 ст. 1130 ЦК України).

Згідно з ч. 2 ст. 1131 ЦК України умови договору про спільну діяльність, у тому числі координація спільних дій учасників або ведення їхніх спільних справ, правовий статус виділеного для спільної діяльності майна, покриття витрат та збитків учасників, їх участь у результатах спільних дій та інші умови визначаються за домовленістю сторін, якщо інше не встановлено законом про окремі види спільної діяльності.

2.3.2. Відповідно до ст. 759 ЦК України за договором найму (оренди) наймодавець передає або зобов`язується передати наймачеві майно у володіння та користування за плату на певний строк. Законом можуть бути передбачені особливості укладення та виконання договору найму (оренди).

За договором найму (оренди) земельної ділянки наймодавець зобов`язується передати наймачеві земельну ділянку на встановлений договором строк у володіння та користування за плату (ч. 1 ст. 792 ЦК України).

Згідно із ч. 1 ст. 93 ЗК України право оренди земельної ділянки - це засноване на договорі строкове платне володіння і користування земельною ділянкою, необхідною орендареві для провадження підприємницької та іншої діяльності.

Оренда землі - це засноване на договорі строкове платне володіння і користування земельною ділянкою, необхідною орендареві для проведення підприємницької та інших видів діяльності (ст. 1 Закону України "Про оренду землі").

Відповідно до ст. 13 Закону України "Про оренду землі" договір оренди землі - це договір, за яким орендодавець зобов`язаний за плату передати орендареві земельну ділянку у володіння і користування на певний строк, а орендар зобов`язаний використовувати земельну ділянку відповідно до умов договору та вимог земельного законодавства.

Відповідно до ч. 1, 2 ст. 15 Закону України "Про оренду землі" істотними умовами договору оренди землі є: об`єкт оренди (кадастровий номер, місце розташування та розмір земельної ділянки); дата укладення та строк дії договору оренди; орендна плата із зазначенням її розміру, індексації, способу та умов розрахунків, строків, порядку її внесення і перегляду та відповідальності за її несплату. За згодою сторін у договорі оренди землі можуть зазначатися інші умови.

Згідно з ч. 1, 2 ст. 21 Закону України "Про оренду землі" орендна плата за землю - це платіж, який орендар вносить орендодавцеві за користування земельною ділянкою згідно з договором оренди землі. Розмір, умови і строки внесення орендної плати за землю встановлюються за згодою сторін у договорі оренди (крім строків внесення орендної плати за земельні ділянки державної та комунальної власності, які встановлюються відповідно до Податкового кодексу України).

Договір оренди земельної ділянки є двостороннім, консесуальним, строковим та оплатним.

2.4. Щодо обставин даної справи

2.4.1. Як встановлено судом, між ФОП Павлишиним Р.М. як учасником 1 та ДНЗ "Войнилівський професійний ліцей" як учасником 2 було укладено договір №3 щодо допомоги підготовки робітничих кадрів для професії "Тракторист-машиніст сільськогосподарського виробництва".

Відповідачі у справі (сторони цього договору) вважають, що цей договір є договором про спільну діяльність між ними.

2.4.2. Умовами договору передбачено, що учасники за цим договором приймають на себе зобов`язання об`єднати свої зусилля і спільно діяти для досягнення спільної мети. При цьому метою договору є закріплення учнями одержаних на уроках теоретичного та виробничого навчання первинних навичок та професійних умінь, оволодіння сучасною технікою, механізмами, інструментами, технологією, опанування прогресивних форм організації праці, здобуття необхідних практичних навичок самостійного та якісного виконання робіт, а також для досягнення встановленого рівня кваліфікації і забезпечення соціальної, психологічної і професійної адаптації учнів у трудових колективах.

Водночас для досягнення спільної мети згідно з цим договором учасник 2 надає ділянку в с. Томашівці площею 20 га, а учасник 1 несе всі витрати пов`язані з посівом, доглядом та збором урожаю (п. 1.1 договору).

Також у п. 1.2 договору сторони погодили, що учасник 1 на власний розсуд розпоряджається отриманою продукцією, при цьому учасник 2 незалежно від жодних обставин отримує щорічну обов`язкову частку у майні, що зазначено в п. 5.3 цього договору.

У п. 5.3 договору визначено, що сторони погодили, що частка учасника 1 становить 9% від нормативної грошової оцінки (НГО) земельної ділянки за рік з урахуванням коефіцієнту щорічної індексації, а пунктом 5.4 договору встановлено, що оплата вноситься щороку до 31.12.2023.

2.5. Щодо вимоги про визнання недійсним договору

2.5.1. Правова природа договору не залежить від його назви, а визначається з огляду на його зміст.

Також невикористання при вчиненні правочину термінів, які визначають притаманні такому виду правочинів поняття, із закріпленням їх натомість у завуальований спосіб можуть бути засобами, які використовуються задля приховання суті правочину, укладення якого мають на меті сторони, шляхом оформлення "про людське око" (напоказ) іншого правочину.

Відсутність у договорі чіткого викладення усіх істотних умов, необхідних для договорів оренди не є достатньою підставою для висновку про відсутність між сторонами фактичних орендних правовідносин, адже неналежне оформлення відповідних відносин саме є тим способом, завдяки якому досягається прихована мета передачі земельних ділянок в користування.

Такі висновки Верховного Суду зазначені у постановах від 28.03.2018 у справі №915/166/17, від 17.01.2019 у справі №923/241/18, від 21.05.2019 у справі №925/550/18, від 06.11.2019 у справі №916/1424/18, від 07.07.2021 у справі №903/601/20, від 03.11.2021 у справі №918/1226/20, від 02.02.2022 у справі №927/1099/20, від 29.09.2022 у справі №918/351/21(918/672/21), від 07.12.2022 у справі № 924/11/22.

2.5.2. На відміну від договору про спільну діяльність, договір оренди землі укладається саме для отримання можливості користуватися земельною ділянкою та вилучення внаслідок такого користування корисних властивостей землі. При цьому правовими наслідками договору оренди землі є для однієї сторони (орендодавця) отримання плати за надане у користування майно (земельну ділянку), а для іншої (орендаря) - використання майна (земельної ділянки). Тотожні висновки Верховного Суду наведені у постановах від 28.03.2018 у справі №915/166/17, від 29.03.2023 у справі №922/1320/21.

2.5.3. Визначення у договорі нормативно-грошової оцінки (НГО) частини земельних ділянок на 2023 рік, відсотка від нормативної грошової оцінки земельних ділянок за рік (9%), її індексації, строку внесення, а також встановлення права на отримання грошових коштів вказує, що правовими наслідками укладання договору для ДНЗ "Войнилівський професійний ліцей" є надання земельних ділянок загальною площею 20 га у користування та, відповідно, отримання плати за це (п. 1.2, 5.3, 5.4 договору).

Водночас установлення в договорі права розпорядження отриманою продукцією є правовим наслідком укладання договору для ФОП Павлишина Р.М. (п. 1.2, 5.2 договору).

2.5.4. Відповідно до ст. 775 ЦК України наймачеві належить право власності на плоди, продукцію, доходи, одержані ним у результаті користування річчю, переданою у найм.

Згідно зі ст. 25 Закону України "Про оренду землі" орендар земельної ділянки має право отримувати продукцію.

Передбачене п. 1.2 договору право ФОП Павлишина Р.М. на власний розсуд розпоряджатися отриманою продукцією свідчить про його право власності на продукцію (урожай).

Право власності на продукцію (урожай), отриману на землі, яка не перебуває у власності або постійному користуванні сільськогосподарського виробника, при умові одночасного несення витрат, пов`язаних з посівом (придбання насіння, паливо-мастильних матеріалів, мінеральних добрив), доглядом (придбання гербіцидів для вирощування с/г культур) та збором уражаю (п. 1.1, 1.2, 3.1, 5.2 договору),свідчить про правовідносини з оренди землі.

2.5.5. При цьому суд бере до уваги те, що ДНЗ "Войнилівський професійний ліцей" було укладенотри договори щодо допомоги підготовки робітничих кадрів для професії "Тракторист-машиніст сільськогосподарського виробництва" (в т.ч. спірний договір) з різними суб`єктами господарювання щодо земельних ділянок в сукупності загальною площею 179,32 га (а.с. 44 том І).

Водночас необхідність такої площі землі для практичних занять з підготовки учнів ДНЗ "Войнилівський професійний ліцей" за спеціальністю "Тракторист-машиніст сільськогосподарського виробництва" суду не доведена.

2.5.6. Дослідивши зміст (умови) оспорюваного договору, суд дійшов висновку, що зобов`язання сторін за цим договором виходять за межі договору про спільну діяльність, натомість містять умови, притаманні договору оренди земельних ділянок, які викладені в оспорюваному договорі у завуальований спосіб.

Отже, за договором ДНЗ "Войнилівський професійний ліцей" фактично передав належні йому на праві постійного користування земельні ділянки №1 та №2 ФОП Павлишину Р.М. в оренду.

Таким чином, оспорюваний договір є удаваним правочином, оскільки насправді виражає волю його сторін на укладення саме договору оренди землі.

2.5.7. Враховуючи те, що насправді сторони вчинили договір оренди землі, до оспорюваного договору підлягають застосуванню норми, які регулюють оренду землі.

Відповідно до ст. 317 ЦК України права володіння, користування та розпоряджання своїм майном належать власникові.

За ч. 8 ст. 93 ЗК України орендодавцями земельних ділянок є їх власники або уповноважені ними особи або особи, які використовують земельні ділянки на праві емфітевзису.

Згідно з ч. 4 ст. 4 Закону України "Про оренду землі" орендодавцями земельних ділянок, що перебувають у державній власності, є органи виконавчої влади, які відповідно до закону передають земельні ділянки у власність або користування.

Згідно з ч. 1 ст. 116 ЗК України громадяни та юридичні особи набувають права власності та права користування земельними ділянками із земель державної або комунальної власності за рішенням органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування в межах їх повноважень, визначених цим Кодексом або за результатами аукціону.

За приписами ч. 4 ст. 122 ЗК України земельні ділянки сільськогосподарського призначення державної власності, крім випадків, визначених ч. 8 цієї статті, у власність або у користування для всіх потреб передають центральний орган виконавчої влади з питань земельних ресурсів у галузі земельних відносин та його територіальні органи.

Отже, у ДНЗ "Войнилівський професійний ліцей", який є постійним землекористувачем, не було права на передання земельних ділянок, що перебувають у державній власності, в оренду.

2.5.8. За приписами ч. 6 ст. 81 Закону України "Про освіту" передача приватним партнерам в оренду, в концесію, в оперативне управління тощо рухомого та/або нерухомого державного та/або комунального майна, у тому числі земельних ділянок, забороняється.

2.5.9. Положеннями ч. 1 ст. 19 ЗК України передбачено, що землі України за основним цільовим призначенням поділяються на такі категорії: а) землі сільськогосподарського призначення; б) землі житлової та громадської забудови; в) землі природно-заповідного та іншого природоохоронного призначення; г) землі оздоровчого призначення тощо.

При цьому земельна ділянка, яка за основним цільовим призначенням належить до відповідної категорії земель, відноситься в порядку, визначеному цим кодексом, до певного виду цільового призначення, що характеризує конкретний напрям її використання та її правовий режим (ч. 3 ст. 19 ЗК України).

У відповідності до ч. 1 ст. 22 ЗК України землями сільськогосподарського призначення визнаються землі, надані для виробництва сільськогосподарської продукції, здійснення сільськогосподарської науково-дослідної та навчальної діяльності, розміщення відповідної виробничої інфраструктури, у тому числі інфраструктури оптових ринків сільськогосподарської продукції, або призначені для цих цілей.

Згідно з п. "а" ч. 1 ст. 96 ЗК України землекористувачі зобов`язані забезпечувати використання землі за цільовим призначенням.

Земельні ділянки №1 та №2, надані ДНЗ "Войнилівський професійний ліцей" у постійне користування, є землями сільськогосподарського призначення (категорія земель) для дослідних і навчальних цілей (вид цільового призначення).

За оспорюваним договором землі передаються в оренду особі, яка не є науковим чи навчальним закладом.

Відтак, оспорювана угода передбачає використання землі не за цільовим призначенням.

2.5.10. Стаття 204 ЦК України встановлює презумпцію правомірності правочину.

Так, цією нормою передбачено, що правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним.

За результатами розгляду спору про визнання недійсним правочину вирішується питання про спростування презумпції правомірності правочину (п. 51 постанови Великої Палати Верховного Суду від 22.09.2022 у справі №125/2157/19).

Якщо правочин, який насправді вчинено, суперечить закону, суд ухвалює рішення, в якому встановлює нікчемність цього правочину або визнає його недійсним.

Зазначені висновки Великої Палати Верховного Суду викладені в п. 43 постанови від 23.01.2019 у справі №522/14890/16-ц.

Отже, на момент вчинення оспорюваного правочину сторонами не було додержано вимог, встановлених ч. 1, 2 ст. 203 ЦК України, що в силу приписів ч. 1 ст. 215 ЦК України вказує на недійсність договору №3 щодо допомоги підготовки робітничих кадрів для професії "Тракторист-машиніст сільськогосподарського виробництва", укладеного 15.02.2023 між ФОП Павлишиним Р.М. та ДНЗ "Войнилівський професійний ліцей".

Враховуючи наведене, суд дійшов висновку, що такий договір підлягає визнанню недійсним.

2.6. Щодо зобов`язання звільнити земельні ділянки

Згідно зі ст. 216 ЦК України недійсний правочин не створює юридичних наслідків, крім тих, що пов`язані з його недійсністю. У разі недійсності правочину кожна із сторін зобов`язана повернути другій стороні у натурі все, що вона одержала на виконання цього правочину, а в разі неможливості такого повернення, зокрема тоді, коли одержане полягає у користуванні майном, виконаній роботі, наданій послузі, - відшкодувати вартість того, що одержано, за цінами, які існують на момент відшкодування.

Статтею 152 ЗК України передбачено, що власник земельної ділянки або землекористувач може вимагати усунення будь-яких порушень його прав на землю, навіть якщо ці порушення не пов`язані з позбавленням права володіння земельною ділянкою.

У позовній заяві прокурор просив суд, поряд з визнанням недійсним оспорюваного договору, зобов`язати відповідача ІІ звільнити земельні ділянки №1 та №2.

У відповідності до п. 2 ч. 1 ст. 231 ГПК України господарський суд закриває провадження у справі, якщо відсутній предмет спору.

Господарський суд закриває провадження у справі у зв`язку з відсутністю предмета спору, зокрема у випадку припинення існування предмета спору (наприклад, сплата суми боргу, знищення спірного майна, скасування оспорюваного акта державного чи іншого органу тощо), якщо між сторонами у зв`язку з цим не залишилося неврегульованих питань.

Як встановлено судом, станом на час розгляду справи оспорюваний договір є припиненим у зв`язку з закінченням 31.12.2023 строку його дії відповідно до п. 8.3 цього договору.

Згідно з письмовими поясненнями відповідача І та ІІ на даний час жодних договірних відносин між відповідачами не існує (а.с. 24-25, 31 том ІІ).

За твердженнями відповідачів станом на час розгляду справи земельні ділянки №1 та №2 перебувають у постійному землекористуванні ДНЗ "Войнилівський професійний ліцей" та на них (земельних ділянках) відсутня будь-яка техніка, сільськогосподарська продукція, належна відповідачу ІІ.

При цьому суд враховує те, що даний факт прокурором не заперечується.

За таких обставин справи провадження у справі в частині позовних вимог про зобов`язання відповідача ІІ звільнити земельні ділянки №1 та №2 загальною площею 20 га (частина земельної ділянки площею 6,1071 га із кадастровим номером 2622887800:02:002:0767; частина земельної ділянки площею 13,8929 га із кадастровим номером 2622887800:02:002:0766), що розташовані на території с. Томашівці Калуського району Івано-Франківської області, належить закрити на підставі п. 2 ч. 1 ст. 231 ГПК України за відсутністю предмета спору.

Висновок суду

Враховуючи вищевикладене в сукупності, суд дійшов висновку, що провадження у справі в частині позовних вимог про зобов`язання звільнити земельні ділянки підлягає закриттю, а позовні вимоги в частині визнання недійсним договору - задоволенню.

Розподіл судових витрат

Статтею 123 ГПК України встановлено, що судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи.

Судом встановлено, що за подання позовної заяви позивачем сплачено судовий збір у розмірі 5 368,00 грн (за 2 позовні вимоги), що підтверджується платіжною інструкцією від 25.04.2023 №660 (а.с. 67 том І).

Враховуючи те, що судом закрито провадження у справі в частині зобов`язання відповідача звільнити земельні ділянки, то судовий збір у розмірі 2 684,00 грн підлягає поверненню з Державного бюджету України за клопотання прокурора.

Таким чином, у відповідності до приписів ст. 129 ГПК України, враховуючи задоволення позову, судовий збір у розмірі 2 684,00 грн покладається на відповідачів пропорційно (по 1 342,00 грн на кожного).

Інших судових витрат сторонами до відшкодування суду заявлено не було.

Керуючись ст. 13, 14, 43, 73, 74, 76, 86, 123, 129, 165, 178, 231, 232, 233, 236 - 238, 239, 240, 241, 331 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

1. Закрити провадження у справі №909/422/23 в частині зобов`язання Фізичної особи-підприємця Павлишина Романа Михайловича звільнити земельні ділянки загальною площею 20 га (частина земельної ділянки площею 6,1071 га із кадастровим номером 2622887800:02:002:0767; частина земельної ділянки площею 13,8929 га із кадастровим номером 2622887800:02:002:0766), що розташовані на території с. Томашівці Калуського району Івано-Франківської області.

2. Позов Першого заступника керівника Івано-Франківської обласної прокуратури в інтересах держави в особі Головного управління Держгеокадастру в Івано-Франківській області до Державного навчального закладу "Войнилівський професійний ліцей" та до Фізичної особи-підприємця Павлишина Романа Михайловича про визнання недійсним договору - задовольнити.

3. Визнати недійсним договір №3 щодо допомоги підготовки робітничих кадрів для професії "Тракторист-машиніст сільськогосподарського виробництва" від 15.02.2023, укладений між Державним навчальним закладом "Войнилівський професійний ліцей" та Фізичною особою-підприємцем Павлишиним Романом Михайловичем.

4. Стягнути з Фізичної особи-підприємця Павлишина Романа Михайловича ( АДРЕСА_1 ; реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_1 ) на користь Івано-Франківської обласної прокуратури (вул. Грюнвальдська, 11, м. Івано-Франківськ, 76018; ідентифікаційний код 03530483) 1 342,00 грн (одну тисячу триста сорок дві гривні 00 коп.) судового збору.

5. Стягнути з Державного навчального закладу "Войнилівський професійний ліцей" (вул. 50-річчя УПА, 5-А, смт Войнилів, Калуський р-н, Івано-Франківська обл., 77312; ідентифікаційний код 02544247) на користь Івано-Франківської обласної прокуратури (вул. Грюнвальдська, 11, м. Івано-Франківськ, 76018; ідентифікаційний код 03530483) 1 342,00 грн (одну тисячу триста сорок дві гривні 00 грн) судового збору.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення може бути оскаржено в апеляційному порядку безпосередньо до Західного апеляційного господарського суду шляхом подання апеляційної скарги протягом двадцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Повний текст рішення складено 22.05.2024 (з урахуванням відпустки).

Вебадреса судового рішення в Єдиному державному реєстрі судових рішень: https://reyestr.court.gov.ua.

Суддя Т.Е. Валєєва