Постанова

від 15.05.2024 по справі 467/68/23

ОДЕСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

Номер провадження: 22-ц/813/3127/24

Справа № 467/68/23

Головуючий у першій інстанції Бондар В.Я.

Доповідач Громік Р. Д.

ОДЕСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

15.05.2024 року м. Одеса

Одеський апеляційний суд у складі:

головуючого Громіка Р.Д.,

суддів Сегеди С.М., Драгомерецького М.М.,

за участю секретаря Триколіч І.Б.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні за відсутності учасників справи апеляційну скаргу ОСОБА_1 на заочне рішення Приморського районного суду м. Одеси від 11 жовтня 2023 року у цивільній справі за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , третя особа: Арбузинський відділ державної виконавчої служби у Первомайському районі Миколаївської області Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса), про зменшення розміру аліментів на утримання дитини,

ВСТАНОВИВ:

1. ОПИСОВА ЧАСТИНА

Короткий зміст позовних вимог.

20 січня 2023 року позивач звернувся до Арбузинського районного суду Миколаївської області з позовом до ОСОБА_2 , третя особа: Арбузинський відділ державної виконавчої служби у Первомайському районі Миколаївської області Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса), про зменшення розміру аліментів на утримання дитини ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 з 1/3 частки на 1/4 частку від всього доходу.

Позовні вимоги мотивовані тим, що після розірвання шлюбу з відповідачем, вона уклала другий шлюб, в результаті чого змінила прізвище на ОСОБА_4 . Позивач, в свою чергу, став проживати з жінкою на ім`я ОСОБА_5 та втратив постійну роботу, як джерело існування та забезпечення сім`ї. Позивач залучений до Збройних Сил України та перебуває на фронті, в зоні бойових дій, у зв`язку з чим не завжди отримує грошове забезпечення, через що виникла заборгованість по аліментам. На одну дитину мають бути стягнуті аліменти в розмірі чверті заробітку, чому було стягнуто третину позивачу не зрозуміло.

Короткий зміст рішення суду першої інстанції.

Заочним рішення Приморського районного суду м. Одеси від 11 жовтня 2023 року позов ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , третя особа: Арбузинський відділ державної виконавчої служби у Первомайському районі Миколаївської області Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса), про зменшення розміру аліментів на утримання дитини залишено без задоволення.

Короткий зміст та доводи апеляційної скарги.

В апеляційній скарзі ОСОБА_1 просив скасувати оскаржуване судове рішення та постановити нове, яким задовольнити позовні вимоги повністю, посилаючись при цьому на порушення норм матеріального та процесуального права.

Апеляційна скарга вмотивована тим, що:

1)суд першої інстанції не звернув увагу на те, що Приморським районним судом м. Одеси рішенням від 30.01.2017 у справі №522/22478/16-ц з скаржника стягуються аліменти на утримання сина ОСОБА_3 у розмірі 1/3 частини усіх видів заробітку щомісяця, що протирічить вимогам ч. 5 ст. 183 Сімейного кодексу України та ст. 161 Цивільного процесуального кодексу України, де передбачено, що на утримання дитини стягуються аліменти в розмірі на одну дитину однієї чверті, на двох дітей однієї третини заробітку (доходу) платника аліментів;

2)ще до укладення шлюбу позивач прийняв на утримання сина дружини ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , про що свідчить довідка з відділу ЦНАП виконкому Арбузинської селищної ради від 30.05.2023 року за №104, однак суд не прийняв її до уваги, так як вона викликає сумнів і потребує додатково пояснення.

Сповіщення сторін.

Про судове засідання, призначене на 15 травня 2024 року, сторони були належним чином сповіщені про дату, час та місце слухання справи, однак у судове засідання не з`явились.

15 травня 2024 року від ОСОБА_1 на електронну пошту суду надійшла заява про відкладення розгляду справи, яка не підписана електронним підписом.

Вказана заява вмотивована тим, що у зв`язку із воєнним станом в Україні та складністю транспортного сполучення з містом Одеса, а також участю мого представника в інших судових процесах в судах Миколаївської області, заявник просить відкласти розгляд справи.

Розглянувши вказану заяву про відкладення розгляду справи, апеляційний суд дійшов висновку про відмову у її задоволенні з огляду на таке.

Відповідно до ст. 372 ЦПК України суд апеляційної інстанції відкладає розгляд справи в разі неявки у судове засідання учасника справи, щодо якого немає відомостей про вручення йому судової повістки, або за його клопотанням, коли повідомлені ним причини неявки буде визнано судом поважними. Неявка сторін або інших учасників справи, належним чином повідомлених про дату, час і місце розгляду справи, не перешкоджає розгляду справи.

Європейський суд з прав людини в рішенні від 07 липня 1989 року у справі «Юніон Аліментаріа Сандерс С.А. проти Іспанії» зазначив, що заявник зобов`язаний демонструвати готовність брати участь на всіх етапах розгляду, що стосуються безпосередньо його, утримуватися від використання прийомів, які пов`язані із зволіканням у розгляді справи, а також максимально використовувати всі засоби внутрішнього законодавства для прискорення процедури слухання.

Якщо представники сторін чи інших учасників судового процесу не з`явилися в судове засідання, а суд вважає, що наявних у справі матеріалів достатньо для розгляду справи та ухвалення законного і обґрунтованого рішення, не відкладаючи розгляду справи, він може вирішити спір по суті. Основною умовою відкладення розгляду справи є не відсутність у судовому засіданні представників сторін, а неможливість вирішення спору у відповідному судовому засіданні.

Аналогічна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду від 01 жовтня 2020 року у справі №361/8331/18.

Колегія суддів звертає увагу, що у межах апеляційного провадження не приймалось рішення про виклик осіб, які беруть участь у справі, для надання пояснень у справі, і такої необхідності колегія суддів не вбачає, тому підстав для розгляду справи з обов`язковою участю сторін суд апеляційної інстанції не знаходить.

Також судова колегія наголошує, що заявником не надано жодного належного та допустимого доказу того, що його представник дійсно представляє інтереси у інших судових процесах у судах Миколаївської області.

Додатково колегія суддів звертає увагу на те, що відповідно до ч. 2 ст. 183 ЦПК України письмові заява, клопотання чи заперечення підписуються заявником чи його представником.

Згідно з ч. 8 ст. 43 ЦПК України якщо документи подаються учасниками справи до суду або надсилаються іншим учасникам справи в електронній формі, на такі документи накладається кваліфікований електронний підпис учасника справи (його представника) відповідно до вимог законів України «Про електронні документи та електронний документообіг» та «Про електронну ідентифікацію та електронні довірчі послуги».

Пунктами 12, 32 частини першої статті 1 Закону України «Про електронні довірчі послуги» передбачено, що електронний підпис це електронні дані, які додаються підписувачем до інших електронних даних або логічно з ними пов`язуються і використовуються ним як підпис; підписувач фізична особа, яка створює електронний підпис.

Частиною першою, другою статті 6, частиною першою статті 7 Закону України «Про електронні документи та електронний документообіг» визначено, що для ідентифікації автора електронного документа може використовуватися електронний підпис. Накладанням електронного підпису завершується створення електронного документа. Оригіналом електронного документа вважається електронний примірник документа з обов`язковими реквізитами, у тому числі з електронним підписом автора або підписом, прирівняним до власноручного підпису відповідно до Закону України «Про електронні довірчі послуги».

У постанові від 13 вересня 2023 року у справі №204/2321/22 Велика Палата Верховного Суду зробила висновок про те, що звернення фізичної особи до суду через офіційну електронну адресу суду з процесуальним електронним документом, який підписаний електронним цифровим підписом, є належним та правомірним способом безпосереднього звернення до суду, що ототожнюється із безпосереднім зверненням до суду через канцелярію або традиційними засобами поштового зв`язку і має кваліфікуватися саме як безпосереднє звернення до суду.

Однак заява ОСОБА_1 про відкладення розгляду справи не підписана електронним підписом.

Таким чином, поважність причин відкладення судом апеляційної інстанції не встановлена, заявники реалізували своє право на викладення відповідних аргументів та, зважаючи на межі розгляду справи в суді апеляційної інстанції (стаття 367 ЦПК України), судова колегія дійшла висновку про можливість розгляду справи за відсутності сторони у справі.

Згідно із ч. 5 ст. 268 ЦПК України датою ухвалення рішення є дата його проголошення (незалежно від того, яке рішення проголошено - повне чи скорочене). Датою ухвалення рішення, ухваленого за відсутності учасників справи, є дата складення повного судового рішення.

Відповідно до ч. 7 ст. 268 ЦПК України рішення суду (повне або скорочене) підписується всім складом суду у день його складення і додається до справи.

Головуючий суддя Громік Р.Д. перебував у відрядженні з 27 по 28 травня 2024 року, що підтверджується довідкою відділу кадрової роботи та управління персоналом.

Повний текст судового рішення виготовлено 29 травня 2024 року.

2. МОТИВУВАЛЬНА ЧАСТИНА

Позиція апеляційного суду

Заслухавши доповідача, розглянувши матеріали справи і доводи, викладені в апеляційній скарзі, судова колегія вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню за таких підстав.

Мотиви, з яких виходить апеляційний суд, та застосовані норми права

У частині третій статті 3 ЦПК України передбачено, що провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.

Відповідно до припису ст. 375 ЦПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Згідно із ст. 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

За змістом ст. 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватись на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотримання норм процесуального права. Судове рішення має відповідати завданням цивільного судочинства, визначеному цим Кодексом.

Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються, як на підставу своїх вимог або заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Судом першої інстанції правильно встановлено, що ІНФОРМАЦІЯ_3 у батьків ОСОБА_1 та ОСОБА_7 народився син ОСОБА_8 , про що свідчить свідоцтво про народження серії НОМЕР_1 (а.с.8).

03 грудня 2015 року ОСОБА_1 був документований посвідченням серії НОМЕР_2 , яке налає право на пільги, встановлені законодавством України для ветеранів війни учасників бойових дій (а.с.7).

Шлюб між ОСОБА_7 та ОСОБА_1 було розірвано рішенням Приморського районного суду м. Одеси від 19 липня 2016 року у справі №522/9090/16-ц (а.с.12).

21 лютого 2017 Приморським районним судом м. Одеси видано виконавчий лист №522/22478/16-ц на виконання рішення від 30 січня 2017 року про стягнення з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_7 аліменти на утримання ОСОБА_8 у розмірі 1/3 частини усіх видів заробітку щомісяця з 23.11.2016 до досягнення дитиною повноліття, тобто до ІНФОРМАЦІЯ_4 (а.с.9).

Згідно із розрахунку заборгованості по сплаті аліментів, ОСОБА_1 має заборгованість по аліментам у розмірі 47 691,49 грн станом на 22.11.2022, при цьому, станом на початок розрахункового періоду січень 2020 року заборгованість становила 18 940,20 грн, повністю відсутня сплата аліментів за лютий, червень-грудень 2020 року, січень-вересень 2021 року, січень-березень 2022 року (10-11).

14 лютого 2023 року ОСОБА_1 уклав шлюб з ОСОБА_6 , про що свідчить свідоцтво про шлюб серії НОМЕР_3 (а.с.65).

Адміністратор відділу ЦНАП виконкому Арбузинської селищної ради Дуйко В.І. 11.05.2023 видала довідку про те, що склад сім`ї ОСОБА_1 є його дружина ОСОБА_6 та син дружини ОСОБА_6 , 2009 року народження (а.с.66).

Адміністратор відділу ЦНАП виконкому Арбузинської селищної ради Дуйко В.І. 11.05.2023 видала довідку про те, що син дружини ОСОБА_6 знаходиться на утриманні ОСОБА_1 (а.с.67).

Згідно із ч.1 ст. 180 СК України батьки зобов`язані утримувати дитину до досягнення нею повноліття.

ОСОБА_6 є сином ОСОБА_6 та перебуває на утримання матері. Інформації про батька дитини ОСОБА_6 суду не представлено.

Таким чином, одна лише довідка Адміністратора відділу ЦНАП на переконання суду, не свідчить про те, що ОСОБА_6 перебуває на утриманні вітчима ОСОБА_1 .

Відповідно до ч.1 ст.192 СК України розмір аліментів, визначений за рішенням суду або домовленістю між батьками, може бути згодом зменшено або збільшено за рішенням суду за позовом платника або одержувача аліментів у разі зміни матеріального або сімейного стану, погіршення або поліпшення здоров`я когось із них та в інших випадках, передбачених цим Кодексом.

Як роз`яснив Пленум Верховного Суду України у п. 23 постанови від 15 травня 2006 року №3 «Про застосування судами окремих норм Сімейного кодексу України при розгляді справи щодо батьківства, материнства та стягнення аліментів» розмір аліментів, визначений судовим рішенням або за домовленістю між батьками, суд може змінити за позовом платника або одержувача аліментів у зв`язку зі зміною матеріального чи сімейного стану, погіршення чи поліпшення здоров`я когось із них.

Згідно з ч.3 ст.181 СК України за рішенням суду кошти на утримання дитини (аліменти) присуджуються у частці від доходу її матері, батька або у твердій грошовій сумі за вибором того з батьків або інших законних представників дитини, разом з яким проживає дитина. Спосіб стягнення аліментів, визначений рішенням суду, змінюється за рішенням суду за позовом одержувача аліментів.

Нормами ч.1 ст.182 СК України при визначенні розміру аліментів суд враховує:

1) стан здоров`я та матеріальне становище дитини;

2) стан здоров`я та матеріальне становище платника аліментів;

3) наявність у платника аліментів інших дітей, непрацездатних чоловіка, дружини, батьків, дочки, сина;

3-1) наявність рухомого та нерухомого майна, грошових коштів;

3-2) доведені стягувачем аліментів витрати платника аліментів, у тому числі на придбання нерухомого або рухомого майна, сума яких перевищує десятикратний розмір прожиткового мінімуму для працездатної особи, якщо платником аліментів не доведено джерело походження коштів;

4) інші обставини, що мають істотне значення.

Доводи позивача про те, що він перебуває в зоні бойових дій через що він не завжди отримує грошове забезпечення не знаходять свого підтвердження.

Норми Сімейного кодексу України імперативно закріплюють обов`язок обох батьків утримувати дітей до досягнення ними повноліття.

Суд розглядає цивільні справи не інакше як за зверненням особи, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках (ч. 1 ст.13 ЦПК України) . Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставі своїх вимог або заперечень (ч. 3 ст. 12 ЦПК України).

Згідно з положеннями ч. 1 ст. 3 Конвенції про права дитини від 20 листопада 1989 року, яка ратифікована Постановою Верховної Ради України №789ХІІ від 27 лютого 1991 року та набула чинності для України 27 вересня 1991 року, в усіх діях щодо дітей, незалежно від того, здійснюються вони державними чи приватними установами, що займаються питаннями соціального забезпечення, судами, адміністративними чи законодавчими органами, першочергова увага приділяється якнайкращому забезпеченню інтересів дитини.

За нормами частин 7, 8 ст. 7 СК України дитина має бути забезпечена можливістю здійснення її прав, установлених Конституцією України, Конвенцією про права дитини, іншими міжнародними договорами України, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України. Регулювання сімейних відносин має здійснюватися з максимально можливим урахуванням інтересів дитини, непрацездатних членів сім`ї.

Відповідно до ст. 27 Конвенції держави-учасниці визнають право кожної дитини на рівень життя, необхідний для фізичного, розумового, духовного, морального і соціального розвитку дитини.

Згідно із ч. 1 ст. 12 Закону України «Про охорону дитинства», на кожного з батьків покладається однакова відповідальність за виховання, навчання і розвиток дитини. Батьки або особи, які їх замінюють, мають право і зобов`язані виховувати дитину, піклуватися про її здоров`я, фізичний, духовний і моральний розвиток, навчання, створювати належні умови для розвитку її природних здібностей, поважати гідність дитини, готувати її до самостійного життя та праці.

Враховуючи встановлені обставини справи, суд першої інстанції дійшов правильно висновку, що загальні умови стягнення аліментів не змінилися, з позивача стягуються аліменти в частині від доходу, суду не представлено доказів того, що ОСОБА_1 не отримує дохід чи отримує зовсім інший дохід в порівнянні з періодом, коли ухвалювалося рішення, на утриманні позивача знаходиться один син, а тому зробив правильний висновок про необхідність залишити позов ОСОБА_1 без задоволення.

Доводи апеляційної скарги не дають підстав для висновку про неправильне застосування судом першої інстанції норм матеріального права та порушення норм процесуального права, яке призвело або могло призвести до неправильного вирішення справи.

Скаржник не довів обставини, на які посилався як на підставу своєї апеляційної скарги, жодного належного та допустимого доказу на спростування висновків суду першої інстанції не надав.

Щодо доводів апеляційної скарги про те, що суд першої інстанції проігнорував положення ст. 183 СК України та ст. 161 ЦПК України, то колегія суддів зазначає наступне.

Положення статті 161 ЦПК України регулюють загальні питання щодо вимог, за якими може бути видано судовий наказ.

Відповідно до ч. 5 ст. 183 СК України той із батьків або інших законних представників дитини, разом з яким проживає дитина, має право звернутися до суду із заявою про видачу судового наказу про стягнення аліментів у розмірі на одну дитину - однієї чверті, на двох дітей - однієї третини, на трьох і більше дітей - половини заробітку (доходу) платника аліментів, але не більше десяти прожиткових мінімумів на дитину відповідного віку на кожну дитину.

Таким чином, положення вказаних норм законодавства стосуються правил встановлення розміру аліментів у наказному провадження. У той же час встановлений раніше розмір аліментів заочним рішенням Приморського районного суду м. Одеси від 30 січня 2017 року у справі №522/22478/16-ц був здійснений за правилами позовного провадження.

Щодо доводів апеляційної скарги про те, що судом першої інстанції не взято до уваги факт перебування на його утриманні син дружини ОСОБА_6 , що підтверджується довідкою від 11.05.2023, виданої адміністратором відділу ЦНАП виконкому Арбузинської селищної ради Дуйко В.І., то колегія суддів зазначає таке.

Статтею 192 СК України передбачено можливість зміни раніше встановленого розміру аліментів за наявності доведених у судовому порядку підстав, а саме: зміни матеріального або сімейного стану, погіршення або поліпшення здоров`я когось із них та в інших випадках, передбачених цим Кодексом.

Аналіз цієї норми права дає підстави для висновку що підставами зміни розміру аліментів є як зміна матеріального, так і зміна сімейного стану як самостійна підстава для зменшення або збільшення розміру аліментів.

Відповідно до частини третьої статті 12 ЦПК України кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Згідно з частиною першою статті 76 ЦПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Предметом доказування є обставини, що підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення (частини перша та друга статті 77 ЦПК України).

Відповідно до частини другої статті 78 ЦПК України обставини справи, які за законом мають бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

Згідно зі статтею 80 ЦПК України достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування.

Питання про достатність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.

Частиною першою статті 89 ЦПК України визначено, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

Як на підставу зменшення аліментів позивач посилається на перебуванні на утриманні сина дружини.

Суд першої інстанції, з висновками якого погоджується апеляційний суд, встановивши всі фактичні обставини справи та дослідивши зібрані у справі докази, дійшов висновку про наявність підстав для відмови у задоволенні позову ОСОБА_1 , оскільки належними та допустимими доказами позивачем не підтверджено погіршення його майнового стану, а зміна його сімейного стану одруження та утримання сина дружини ( ОСОБА_6 ), не є безумовною підставою для зменшення розміру аліментів.

Аналогічний за змістом висновок викладено в постановах Верховного Суду від 03 червня 2020 року у справі № 760/9783/18-ц (провадження № 61-9460св20), від 16 вересня 2020 року у справі № 565/2071/19 (провадження № 61-9460св20).

Наведені в апеляційній скарзі інші доводи були предметом дослідження в суді першої інстанції із наданням відповідної правової оцінки всім фактичним обставинам справи, яка ґрунтується на вимогах чинного законодавства, і з якою погоджується суд апеляційної інстанції.

Твердження скаржника в апеляційній скарзі про те, що судом першої інстанції порушено норми процесуального закону, не є такими, що порушують розгляд справи по суті.

Крім того судова колегія вважає за необхідне зазначити, що Європейський суд з прав людини вказав, що пункт перший статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов`язку можуть бути різними залежно від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги, між іншим, різноманітність аргументів, які сторона може представити в суді, та відмінності, які існують у держава-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов`язок щодо надання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки з огляду на конкретні обставини справи (Проніна проти України, № 63566/00 § 23, ЄСПЛ від 18 липня 2006 року. Оскаржувані судові рішення відповідають критерію обґрунтованості судового рішення.

Висновки за результатами розгляду апеляційної скарги.

Справа розглянута по суті правильно, законних підстав для скасування чи зміни рішення суду першої інстанції немає.

З огляду на викладене, колегія суддів дійшла висновку про законність і обґрунтованість оскаржуваного рішення суду, доводи апеляційної скарги його не спростовують, рішення ухвалено у відповідності до вимог матеріального і процесуального права, у зв`язку з чим апеляційну скаргу необхідно залишити без задоволення, оскаржуване рішення суду залишити без змін.

Керуючись ст. ст. 367, 368, 374, 375, 381-384, 389-391 ЦПК України, апеляційний суд

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення.

Заочне рішення Приморського районного суду м. Одеси від 11 жовтня 2023 року залишити без змін.

Постанова суду набирає законної сили з моменту її прийняття, проте може бути оскаржена у касаційному порядку до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Повний текст судового рішення складено 29 травня 2024 року.

Головуючий Р.Д. Громік

Судді: С.М. Сегеда

М.М. Драгомерецький