Рішення

від 29.05.2024 по справі 910/12563/23

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01054, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.uaРІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

м. Київ

29.05.2024Справа № 910/12563/23

Суддя Господарського суду міста Києва Нечай О.В., розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження без виклику сторін матеріали справи

за позовом Акціонерного товариства "Українська залізниця" в особі Філії "Центр забезпечення виробництва" Акціонерного товариства "Українська залізниця"

до Товариства з обмеженою відповідальністю "Альянсметпром"

про стягнення 217 117,71 грн,

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Акціонерне товариство "Українська залізниця" в особі Філії "Центр забезпечення виробництва" Акціонерного товариства "Українська залізниця" звернулось до Господарського суду міста Києва з позовною заявою до Товариства з обмеженою відповідальністю "Альянсметпром" про стягнення 217 117,71 грн пені.

Позовні вимоги обґрунтовані неналежним виконанням відповідачем взятих на себе зобов`язань за Договором купівлі-продажу № ОД/НХ-22-253дНЮ від 01.09.2022.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 11.08.2023 суд прийняв позовну заяву до розгляду, відкрив провадження у справі № 910/12523/23 та постановив здійснювати розгляд справи у порядку спрощеного позовного провадження без виклику сторін (без проведення судового засідання).

31.08.2023 до Господарського суду міста Києва від представника відповідача надійшли відзив на позовну заяву, клопотання про розгляд справи в судовому засіданні з повідомленням сторін, а також клопотання про залишення позовної заяви без розгляду.

08.09.2023 до Господарського суду міста Києва від представника позивача надійшла відповідь на відзив на позовну заяву.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 08.09.2023 було відмовлено у задоволенні клопотань відповідача про розгляд справи в судовому засіданні з повідомленням (викликом) сторін та про залишення позову без розгляду.

Згідно із частиною 4 статті 240 Господарського процесуального кодексу України у разі розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи суд підписує рішення без його проголошення.

Дослідивши матеріали справи, з`ясувавши обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, об`єктивно оцінивши в сукупності докази, які мають значення для розгляду справи та вирішення спору по суті, суд

ВСТАНОВИВ:

01.09.2022 між Акціонерним товариством "Українська залізниця" (далі - позивач, продавець) та Товариством з обмеженою відповідальністю "Альянсметпром" (далі - відповідач, покупець) було укладено Договір купівлі-продажу № ОД/НХ-22-253дНЮ (далі - Договір), відповідно до умов якого продавець зобов`язується передати у власність, а покупець прийняти та оплатити металобрухт (брухт металів чорних вторинних згідно з ДСТУ 4121-2002 (далі - товар) (пункт 1.1 Договору).

Відповідно до пункту 2.1 Договору його ціна складається з сукупної вартості товару відповідно до Специфікації (Додаток № 1 до Договору) та вартості послуг щодо організації навантаження товару (у разі їх надання) відповідно до Специфікації (-й) щодо організації навантаження товару (Додаток № 3 до Договору) та становить: вартість товару - 3 402 001,00 грн без ПДВ, вартість послуг щодо організації навантаження товару - 297 315,36 грн, у тому числі ПДВ 49 552,56 грн, загальна ціна Договору складає 3 699 316,36 грн.

Згідно з пунктом 2.6 Договору рахунки для оплати вартості товару та послуг щодо організації його навантаження надсилаються покупцеві на адресу електронної пошти, що зазначена в реквізитах покупця в розділі 11 цього Договору.

У пункті 2.10 Договору передбачено, що датою оплати за товар та послуги щодо організації навантаження товару вважається надходження суми платежу/ів на поточний рахунок продавця.

Відповідно до пункту 4.1.1 Договору покупець зобов`язаний своєчасно та в повному обсязі сплачувати за товар та послуги щодо організації навантаження товару (у разі їх надання) відповідно до умов цього Договору.

Договір набуває чинності з моменту його підписання та діє до 31.12.2022, але в будь-якому випадку до повного виконання Сторонами своїх зобов`язань (п. 9.5 Договору).

01.09.2022 сторонами було підписано Специфікацію № 1 до Договору, відповідно до якої було погоджено найменування товару, його кількість та вартість, яка складає 3 402 001,00 грн без ПДВ.

На виконання умов Договору, 05.09.2022 позивачем було надіслано на електронну адресу відповідача, яка зазначена у реквізитах Договору, рахунок від 02.09.2022 № ЦЗВМБ-81/п на суму 850 500,25 грн щодо необхідності здійснення авансового платежу (попередньої оплати) за Брухт вид № 510 ДСТУ 4121-2002 згідно з п. 2.4.1 Договору, в якості першої оплати; 20.09.2022 позивачем було надіслано на електронну адресу відповідача рахунок від 19.09.2022 № ЦЗВМБ-96/п на суму 850 500,25 грн щодо необхідності здійснення авансового платежу (попередньої оплати) за Брухт вид № 510 ДСТУ 4121-2002 згідно з п. 2.4.2 Договору, в якості другої оплати; 06.10.2022 позивачем було надіслано на електронну адресу відповідача рахунок від 06.10.2022 № ЦЗВМБ-134/п на суму 850 500,25 грн щодо необхідності здійснення авансового платежу (попередньої оплати) за Брухт вид № 510 ДСТУ 4121-2002 згідно з п. 2.4.3 Договору, в якості третьої оплати.

Позивач зазначає, що кінцевою датою другої попередньої оплати в сумі 850 500,25 грн є 27.09.2022. Однак відповідачем у повному обсязі не було проведено попередню оплату у строк, визначений Договором, оплата була здійснена лише 03.10.2022 на суму 500 000,00 грн та 04.10.2022 на суму 252 138,25 грн. Також кінцевою датою третьої попередньої оплати в сумі 850 500,25 грн є 13.10.2022. Однак відповідачем не було проведено попередню оплату у строк, визначений Договором, оплата в сумі 850 500,25 грн була проведена лише 30.05.2023.

Таким чином, відповідачем неналежно було виконано свої зобов`язання за Договором в частині здійснення другої та третьої попередньої оплати, чим порушено вимоги пунктів 2.4.2 та 2.4.3 розділу 2 Договору. У зв`язку викладеним позивач нарахував та заявив до стягнення з відповідача пеню за порушення строків оплати за товар у загальній сумі 217 117,71 грн на підставі пункту 5.2 Договору.

З метою досудового врегулювання спору позивач звертався до відповідача з претензією від 23.05.2023 № ЦЗВ-20/1760 про сплату пені в сумі 217 460,86 грн. Докази направлення зазначеної претензії наявні в матеріалах справи. Проте дана претензія була залишена відповідачем без задоволення.

Враховуючи викладені вище обставини, у зв`язку з неналежним виконанням відповідачем своїх зобов`язань за Договором в частині здійснення своєчасної попередньої оплати за товар, позивач звернувся до суду з позовом про стягнення пені у розмірі 217 117,71 грн.

Відповідач проти позову заперечує, посилаючись на те, що Договором передбачено настання одночасно двох обставин для виникнення у покупця обов`язку здійснити першу попередню оплату за товар, а саме: строк (протягом 5 банківських днів з дати надсилання продавцем відповідного рахунку) і друга підстава - надісланий продавцем покупцю рахунок на оплату. При цьому попередні оплати були здійснені на підставі Договору (оскільки рахунків продавець покупцю не направляв) після узгодження та підтвердження продавцем можливості відвантаження відповідних обсягів товару. Крім того, філія "Центр забезпечення виробництва" не має повноважень діяти від імені Акціонерного товариства "Українська залізниця" та не мала повноважень складати та надсилати рахунки на оплату. Більш того, відповідні рахунки були надіслано не з електронної адреси позивача, яка зазначена у Договорі, а з іншої - czvmb.uz@ukr.net, яка умовами Договору не передбачена. Також, за доводами відповідача, наданий позивачем скріншот з електронної пошти на підтвердження факту направлення рахунку є неналежним та недопустимим доказом, оскільки даний лист був направлений не ідентифікованою та не уповноваженою відповідно до умов Договору особою, без скріплення листа електронним цифровим підписом. Отже, продавцем були порушені договірні умови щодо порядку направлення рахунків на оплату, а відтак надані позивачем електронні листи щодо направлення рахунків на електронну пошту відповідача не породжують жодних зобов`язань для відповідача.

Оцінюючи подані докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному розгляді всіх обставин справи в їх сукупності, враховуючи те, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, суд дійшов висновку про наступне.

Згідно з пунктом 1 частини 2 статті 11 Цивільного кодексу України підставами виникнення цивільних прав та обов`язків є, зокрема, договори та інші правочини.

Відповідно до частини 1 статті 173 Господарського кодексу України господарським визнається зобов`язання, що виникає між суб`єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб`єкт (зобов`язана сторона, у тому числі боржник) зобов`язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб`єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб`єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов`язаної сторони виконання її обов`язку.

Пунктом 3 частини 1 статті 174 Господарського кодексу України встановлено, що господарські зобов`язання можуть виникати, зокрема, з господарського договору та інших угод, передбачених законом, а також з угод, не передбачених законом, але таких, які йому не суперечать.

Відповідно до частини першої статті 175 Господарського кодексу України майново-господарськими визнаються цивільно-правові зобов`язання, що виникають між учасниками господарських відносин при здійсненні господарської діяльності, в силу яких зобов`язана сторона повинна вчинити певну господарську дію на користь другої сторони або утриматися від певної дії, а управнена сторона має право вимагати від зобов`язаної сторони виконання її обов`язку. Майнові зобов`язання, які виникають між учасниками господарських відносин, регулюються Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Відповідно до частини 1 статті 509 Цивільного кодексу України зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку.

Частина 1 статті 626 Цивільного кодексу України передбачає, що договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

Відповідно до положень статей 6, 627 Цивільного кодексу України сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Згідно зі статтею 628 Цивільного кодексу України зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Стаття 629 Цивільного кодексу України передбачає, що договір є обов`язковим для виконання сторонами.

Відповідно до статті 610 Цивільного кодексу України порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Згідно зі статтею 712 Цивільного кодексу України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов`язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов`язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов`язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.

До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Відповідно до частини 1 статті 265 Господарського кодексу України за договором поставки одна сторона - постачальник зобов`язується передати (поставити) у зумовлені строки (строк) другій стороні - покупцеві товар (товари), а покупець зобов`язується прийняти вказаний товар (товари) і сплатити за нього певну грошову суму.

Згідно з частиною першою статті 692 Цивільного кодексу України покупець зобов`язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.

Відповідно до частин 1, 2 статті 693 Цивільного кодексу України якщо договором встановлений обов`язок покупця частково або повністю оплатити товар до його передання продавцем (попередня оплата), покупець повинен здійснити оплату в строк, встановлений договором купівлі-продажу, а якщо такий строк не встановлений договором, - у строк, визначений відповідно до статті 530 цього Кодексу. У разі невиконання покупцем обов`язку щодо попередньої оплати товару застосовуються положення статті 538 цього Кодексу.

У пунктах 2.4.1 - 2.4.4 Договору сторонами погоджено, що оплата вартості товару здійснюється покупцем чотирма рівними частинами у такому порядку:

1) сума першої попередньої оплати 25%, яка становить 850 500,25 грн (без ПДВ), сплачується покупцем на поточний рахунок продавця, вказаний у реквізитах для розрахунків за товар, протягом 10 банківських днів з дати підписання сторонами Договору на підставі надісланого продавцем рахунку;

2) сума другої оплати 25%, яка становить 850 500,25 грн (без ПДВ), сплачується покупцем на поточний рахунок продавця, вказаний у реквізитах для розрахунків за товар, протягом 5 банківських днів з дати надсилання продавцем відповідного рахунку;

3) сума третьої оплати 25%, яка становить 850 500,25 грн (без ПДВ), сплачується покупцем на поточний рахунок продавця, вказаний у реквізитах для розрахунків за товар, протягом 5 банківських днів з дати надсилання продавцем відповідного рахунку;

4) сума четвертої оплати 25%, яка становить 850 500,25 грн (без ПДВ), сплачується покупцем на поточний рахунок продавця, вказаний у реквізитах для розрахунків за товар, протягом 5 банківських днів з дати надсилання продавцем відповідного рахунку.

Кожна наступна оплата здійснюється покупцем після відвантаження товару на не менш ніж 80% від суми останньої попередньо здійсненої оплати відповідно до частин оплати як вказано в цьому пункті вище.

Відповідач, у свою чергу, зазначає, що жодних рахунків від позивача не отримував, а додані до позову рахунки були надіслані не з електронної адреси позивача, яка зазначена у Договорі, а з іншої - czvmb.uz@ukr.net, що умовами Договору не передбачено.

За висновком суду, вказані заперечення відповідача не мають значення для вирішення спору у даній справі, оскільки в Договорі передбачений строк виконання відповідачем обов`язку із здійснення попередньої оплати, а саме протягом 5 банківських днів з дати надсилання продавцем відповідного рахунку.

При цьому позивачем долучено до матеріалів справи копії рахунків, а також роздруківки з електронної пошти позивача про надсилання вищезазначених рахунків на електронну пошту відповідача.

Як погоджено сторонами у пункті 2.6 Договору, рахунки для оплати товару та послуг щодо організації його навантаження надсилаються покупцю на адресу електронної пошти, що зазначена в реквізитах покупця в розділі 11 Договору.

У розділі 11 Договору вказано електронну адресу відповідача - alliancemetprom@gmail.com. На вказану адресу і було надіслано рахунок від 19.09.2022 №ЦЗВМБ-96/п на суму 850 500,25 грн щодо необхідності здійснення авансового платежу (попередньої оплати) за Брухт вид № 510 ДСТУ 4121-2002 згідно з п. 2.4.2 Договору та рахунок від 06.10.2022 № ЦЗВМБ-134/п на суму 850 500,25 грн щодо необхідності здійснення авансового платежу (попередньої оплати) за Брухт вид № 510 ДСТУ 4121-2002 згідно з п. 2.4.3 Договору.

Також відповідач посилається на те, що наданий позивачем скріншот з електронної пошти на підтвердження факту направлення відповідачу рахунку є неналежним та недопустимим доказом, оскільки даний лист був направлений не ідентифікованою та не уповноваженою відповідно до умов Договору особою, без скріплення його електронним цифровим підписом, а відтак електронний лист позивача, яким на електронну пошту відповідача було направлено рахунок, не породжує жодних зобов`язань для відповідача.

Щодо даного твердження відповідача суд зазначає наступне.

Позивачем на підтвердження факту направлення відповідачу рахунків на здійснення попередніх оплат за Договором надано скріншоти електронних листів, а саме відправленого 20.09.2022 з електронної пошти філії "ЦЗВ" АТ "Укрзалізниця" (czvmb.uz@ukr.net) на електронну пошту ТОВ "Альянсметпром" (alliancemetprom@gmail.com), наступного змісту: «Відповідно до умов договорів купівлі-продажу металобрухту, укладених між АТ "Укрзалізниця" та ТОВ "Альянсметпром", направляємо рахунок на попередню оплату: № ЦЗВМБ-96/п від 19.09.2022 по Договору купівлі-продажу № ОД/НХ-22-253дНЮ від 01.09.2022 на суму 850 500,25 грн», з прикріпленим файлом, та відправленого 06.10.2022: «Відповідно до умов договорів купівлі-продажу металобрухту, укладених між АТ "Укрзалізниця" та ТОВ "Альянсметпром", направляємо рахунок на попередню оплату: № ЦЗВМБ-134/п від 06.10.2022 по Договору купівлі-продажу № ОД/НХ-22-253дНЮ від 01.09.2022 на суму 850 500,25 грн», з прикріпленим файлом.

Суд зазначає, що відповідно до статті 2 Закону України "Про електронні документи та електронний документообіг" дія цього Закону поширюється на відносини, що виникають у процесі створення, відправлення, передавання, одержання, зберігання, оброблення, використання та знищення електронних документів.

Електронний документ - це документ, інформація в якому зафіксована у вигляді електронних даних, включаючи обов`язкові реквізити документа. Склад та порядок розміщення обов`язкових реквізитів електронних документів визначається законодавством. Електронний документ може бути створений, переданий, збережений і перетворений електронними засобами у візуальну форму. Візуальною формою подання електронного документа є відображення даних, які він містить, електронними засобами або на папері у формі, придатній для приймання його змісту людиною (стаття 5 Закону України "Про електронні документи та електронний документообіг").

Відповідно до статті 1 Закону України "Про електронні документи та електронний документообіг" обов`язковий реквізит електронного документа - це обов`язкові дані в електронному документі, без яких він не може бути підставою для його обліку і не матиме юридичної сили.

Для ідентифікації автора електронного документа може використовуватися електронний підпис. Накладанням електронного підпису завершується створення електронного документа. Відносини, пов`язані з використанням удосконалених та кваліфікованих електронних підписів, регулюються Законом України "Про електронні довірчі послуги". Використання інших видів електронних підписів в електронному документообігу здійснюється суб`єктами електронного документообігу на договірних засадах (стаття 6 Закону України "Про електронні документи та електронний документообіг").

Відповідно до частини першої статті 96 Господарського процесуального кодексу України електронними доказами є інформація в електронній (цифровій) формі, яка містить дані про обставини, що мають значення для справи, зокрема, електронні документи (в тому числі текстові документи, графічні зображення, плани, фотографії, відео- та звукозаписи тощо), веб-сайти (сторінки), текстові, мультимедійні та голосові повідомлення, метадані, бази даних й інші дані в електронній формі. Такі дані можуть зберігатися, зокрема на портативних пристроях (картах пам`яті, мобільних телефонах тощо), серверах, системах резервного копіювання, інших місцях збереження даних в електронній формі (в тому числі в мережі Інтернет).

На відміну від електронного документа, електронний доказ - це будь-яка інформація в цифровій формі, що має значення для справи. Таким чином, повідомлення (з додатками), відправлені електронною поштою, є електронним доказом.

Частиною другою статті 96 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що електронні докази подаються в оригіналі або в електронній копії, засвідченій електронним підписом, прирівняним до власноручного підпису відповідно до Закону України «Про електронні довірчі послуги». Законом може бути передбачено інший порядок засвідчення електронної копії електронного доказу. У частині третій зазначеної статті встановлено, що учасники справи мають право подавати електронні докази в паперових копіях, посвідчених в порядку, передбаченому законом. Паперова копія електронного доказу не вважається письмовим доказом.

Паперова копія електронного доказу не вважається письмовим доказом, однак є однією з форм, в якій учасник справи має право подати електронний доказ (частина 3 статті 96 Господарського процесуального кодексу України), який, в свою чергу, є засобом встановлення даних, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи (пункт 1 частини 2 статті 73 Господарського процесуального кодексу України).

Учасник справи, який подає копію електронного доказу, повинен зазначити про наявність у нього або іншої особи оригіналу електронного доказу. Якщо подано копію (паперову копію) електронного доказу, суд за клопотанням учасника справи або з власної ініціативи може витребувати у відповідної особи оригінал електронного доказу. Якщо оригінал електронного доказу не поданий, а учасник справи або суд ставить під сумнів відповідність поданої копії (паперової копії) оригіналу, такий доказ не береться судом до уваги (частини 5, 6 статті 96 Господарського процесуального кодексу України).

Лист електронної пошти є таким, що містить відомості про факт відправлення повідомлення з відповідної електронної адреси, час відправлення, адресатів листа - осіб, до відома яких було доведено таке повідомлення, тощо. У випадку, якщо позивач подає позов у паперовій формі, то електронний лист може бути наданий суду у вигляді відповідної роздруківки.

Така роздруківка електронного листа та додатків до нього є паперовою копією електронного доказу.

Відповідно до частин 1, 2 статті 91 Господарського процесуального кодексу України письмовими доказами є документи (крім електронних документів), які містять дані про обставини, що мають значення для правильного вирішення спору. Письмові докази подаються в оригіналі або в належним чином засвідченій копії, якщо інше не передбачено цим Кодексом. Якщо для вирішення спору має значення лише частина документа, подається засвідчений витяг з нього.

Учасники справи мають право подавати письмові докази в електронних копіях, посвідчених електронним підписом, прирівняним до власноручного підпису відповідно до закону. Електронна копія письмового доказу не вважається електронним доказом. Копії документів вважаються засвідченими належним чином, якщо їх засвідчено в порядку, встановленому чинним законодавством. Учасник справи, який подає письмові докази в копіях (електронних копіях), повинен зазначити про наявність у нього або іншої особи оригіналу письмового доказу. Учасник справи підтверджує відповідність копії письмового доказу оригіналу, який знаходиться у нього, своїм підписом із зазначенням дати такого засвідчення (частини 3 - 5 статті 91 Господарського процесуального кодексу України).

Як передбачено пунктом 2.6 Договору, рахунки на оплату вартості товару надсилаються покупцеві на адресу електронної пошти, вказаної в реквізитах покупця в розділі 11 Договору.

З розділу 11 Договору вбачається, що адресою електронної пошти відповідача (покупця) є: alliancemetprom@gmail.com.

З урахуванням наведених умов Договору, доказом, яким би підтверджувався факт направлення відповідачу рахунку на оплату, є саме електронний лист з відповідним рахунком, направлений на його електронну адресу: alliancemetprom@gmail.com.

Відносно тверджень відповідача про те, що рахунок було надіслано з електронної адреси, не вказаної в Договорі, то вони відхиляються судом, з огляду на ту обставину, що в пункті 2.6 Договору не передбачено чіткого визначення адреси електронної пошти, з якої продавець має направляти рахунки на оплату вартості товару покупцеві, а лише зазначено, що ці рахунки надсилаються покупцю на адресу електронної пошти, що вказана в реквізитах покупця в розділі 11 цього Договору, у свою чергу пунктами 3.7, 8.6, 8.7 Договору визначені адреси електронної пошти, які мають використовуватися при виконанні інших умов Договору, не пов`язаних із надсиланням покупцеві рахунків на оплату товару.

Відтак умовами Договору передбачено направлення рахунків на оплату на електронну адресу відповідача (alliancemetprom@gmail.com), на яку 20.09.2022 та 06.10.2022 і було направлено рахунки на оплату за Договором купівлі-продажу № ОД/НХ-22-253дНЮ від 01.09.2022 на суму 850 500,25 грн, що підтверджується роздруківками (скріншотами) з електронної пошти, наданими позивачем.

Ці роздруківки електронного листа та додатків до них є паперовою копією електронного доказу. Тому вони мають бути засвідчені як паперові копії в порядку, встановленому чинним законодавством, та не підлягають засвідченню електронним підписом.

Як вбачається з відзиву на позовну заяву, відповідач не заперечує факту відправлення електронного листа з рахунками на оплату, а заперечує факт відправлення такого листа саме позивачем, посилаючись на відсутність електронного цифрового підпису, що не дозволяє встановити особу, яка склала та відправила електронний лист та її причетність до продавця за Договором.

Суд зазначає, що рахунок на оплату, направлений позивачем на електронну адресу відповідача, не є електронним документом у розумінні статті 5 Закону України "Про електронні документи та електронний документообіг", адже не має його ознак, оскільки підписаний звичайним підписом (вручну) заступником директора виконавчого філії "ЦЗВ" АТ "Укрзалізниця" Євгеном Ірхіним та скріплений печаткою позивача.

Оскільки рахунок на оплату № ЦЗВМБ-96/п від 19.09.2022 та № ЦЗВМБ-134/п від 06.10.2022 не є електронним документом, питання накладання електронного підпису при його оформленні та направленні не постає.

Крім того, суд вважає необґрунтованими та безпідставними доводи відповідача про направлення рахунків на оплату № ЦЗВМБ-96/п від 19.09.2022 та № ЦЗВМБ-134/п від 06.10.2022 не уповноваженою Договором особою, з огляду на наступне.

Відповідно до приписів статті 95 Цивільного кодексу України філією є відокремлений підрозділ юридичної особи, що розташований поза її місцезнаходженням та здійснює всі або частину її функцій. Філії та представництва не є юридичними особами. Вони наділяються майном юридичної особи, що їх створила, і діють на підставі затвердженого нею положення. Керівники філій та представництв призначаються юридичною особою і діють на підставі виданої нею довіреності. Відомості про філії та представництва юридичної особи включаються до єдиного державного реєстру.

Згідно з пунктом 2.1 Положення про Філію "Центр забезпечення виробництва» Акціонерного товариства "Українська залізниця" (далі - Філія), Філія є відокремленим підрозділом Акціонерного товариства "Українська залізниця" (далі - Товариство), який не має статусу юридичної особи. Філія діє від імені та в інтересах Товариства, здійснює делеговані ним функції відповідно до мети, завдань та предмета діяльності Товариства.

Разом з тим, як вбачається з розділу 11 Договору, для розрахунків за товар вказані реквізити саме Філії "Центр забезпечення виробництва" АТ "Укрзалізниця", а тому логічним є направлення на електронну адресу відповідача рахунку на оплату саме позивачем, а не будь-якою іншою особою.

У зв`язку з викладеним, заперечення відповідача стосовно того, що філія "Центр забезпечення виробництва" не мала повноважень складати та надсилати рахунок на оплату відповідачу, спростовуються матеріалами справи.

Отже, як встановлено судом, відповідач повинен був сплатити позивачу суму другої попередньої оплати в розмірі 850 500,25 грн у строк до 27.09.2022 включно та суму третьої попередньої оплати у розмірі 850 500,25 грн у строк до 13.10.2022 включно.

Усі інші доводи відповідача не беруться судом до уваги, оскільки не спростовують неналежного виконання останнім зобов`язань за Договором в частині своєчасного здійснення другої та третьої попередніх оплат.

Відповідно до пункту 3 частини 1 статті 611 Цивільного кодексу України у разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема сплата неустойки.

За частиною першою статті 612 Цивільного кодексу України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Суд зазначає, що за порушення у сфері господарювання учасники господарських відносин несуть господарсько-правову відповідальність шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій на підставах і в порядку, передбачених Господарським кодексом України, іншими законами та договором (частина 2 статті 193, частина 1 статті 216 та частина 1 статті 218 Господарського кодексу України).

Штрафними санкціями у Господарському кодексі України визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов`язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов`язання (частина 1 статті 230 Господарського кодексу України).

Розмір штрафних санкцій відповідно до частини 4 статті 231 Господарського кодексу України встановлюється законом, а в разі якщо розмір штрафних санкцій законом не визначено, санкції застосовуються в передбаченому договором розмірі. При цьому, розмір санкцій може бути встановлено договором у відсотковому відношенні до суми невиконаної частини зобов`язання або в певній, визначеній грошовій сумі, або у відсотковому відношенні до суми зобов`язання незалежно від ступеня його виконання, або у кратному розмірі до вартості товарів (робіт, послуг).

Відповідно до частини першої статті 546 Цивільного кодексу України виконання зобов`язання може забезпечуватися, зокрема, неустойкою.

Неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання; штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов`язання; пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов`язання за кожен день прострочення виконання (стаття 549 Цивільного кодексу України).

Згідно з частинами 1, 3 статті 550 Цивільного кодексу України право на неустойку виникає незалежно від наявності у кредитора збитків, завданих невиконанням або неналежним виконанням зобов`язання.

Відповідно до статті 1 Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов`язань" платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін.

Стаття 3 Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов`язань" встановлює, що розмір пені, передбачений статтею 1 цього Закону, обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.

Відповідно до частини 6 статті 232 Господарського кодексу України нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов`язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов`язання мало бути виконано.

Пунктом 5.2 Договору сторони погодили, що за порушення покупцем строків оплати за товар та/або послуги щодо організації навантаження товару, визначених пунктами 2.4, 2.5 цього Договору, продавець має право стягувати з покупця пеню у розмірі подвійної облікової ставки НБУ, що діяла на момент прострочки виконання зобов`язання, за кожен день прострочки.

Перевіривши наданий позивачем розрахунок пені за період з 28.09.2022 по 03.10.2022 та з 14.10.2022 по 13.04.2022, суд встановив його арифметичну вірність.

З огляду на викладене, суд дійшов висновку про обґрунтованість позовних вимог про стягнення з відповідача пені в загальному розмірі 217 177,71 грн.

Статтею 129 Конституції України встановлено, що основними засадами судочинства є змагальність сторін та свобода в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Приписами статей 76, 77 Господарського процесуального кодексу України визначено, що належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

Статтею 86 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

Враховуючи вищезазначене, зважаючи на встановлені судом фактичні обставини, приймаючи до уваги, що відповідач не надав належних доказів на спростування позовних вимог, суд приходить до висновку про задоволення позову в повному обсязі.

Судовий збір за розгляд справи відповідно до статті 129 Господарського процесуального кодексу України покладається на відповідача, оскільки позов підлягає задоволенню.

На підставі викладеного, керуючись статтями 73, 74, 76 - 79, 86, 129, 233, 237, 238, 240 - 242 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

1. Позов задовольнити.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Альянсметпром" (02105, місто Київ, проспект Соборності, будинок 15; ідентифікаційний код: 43855953) на користь Акціонерного товариства "Українська залізниця" (03150, місто Київ, вулиця Єжи Гедройця, будинок 5; ідентифікаційний код: 40075815) в особі Філії "Центр забезпечення виробництва" Акціонерного товариства "Українська залізниця" (03049, місто Київ, проспект Повітрофлотський, 11/15; ідентифікаційний код ВП: 40081347) 217 117 (двісті сімнадцять тисяч сто сімнадцять) грн 71 коп. пені та 3 256 (три тисячі двісті п`ятдесят шість) грн 77 коп. витрат по сплаті судового збору.

3. Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду в разі розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи подається у порядку та строк, визначені статтями 254, 256 Господарського процесуального кодексу України.

Повне рішення складено 29.05.2024.

Суддя О.В. Нечай