Рішення

від 28.05.2024 по справі 910/4177/22

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01054, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.uaРІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

м. Київ

28.05.2024Справа № 910/4177/22

За позовом Фізичної особи-підприємця Яроша Віталія Валерійовича

до Товариства з обмеженою відповідальністю "СОФАРМА УКРАЇНА"

про стягнення 231 656,13 грн

Суддя О.В. Гумега

секретар судового засідання

Патрікеєва Т.В.

Представники: без виклику учасників справи

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Фізична особа-підприємець Ярош Віталій Валерійович (далі - позивач, ФОП Ярош В.В.) звернувся до Господарського суду міста Києва з позовною заявою до Товариства з обмеженою відповідальністю "СОФАРМА УКРАЇНА" (далі - відповідач, ТОВ "СОФАРМА УКРАЇНА") про стягнення 231 656,13 грн, з яких: 212 033,63 грн заборгованості по орендній платі за вересень 2021 року, 12 565,17 грн пені, 2 143,57 грн 3% річних, 4 913,76 грн інфляційних втрат.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 08.06.2022 позовну заяву ФОП Ярош В.В. залишено без руху, встановлено позивачу спосіб та строк усунення недоліків позовної заяви.

23.06.2022 через відділ діловодства суду від представника позивача надійшла заява про усунення недоліків.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 27.06.2022 позовну заяву ФОП Ярош В.В. прийнято до розгляду та відкрито провадження у справі № 910/4177/22, постановлено розгляд справи здійснювати в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін (без проведення судового засідання).

08.07.2022 через відділ діловодства суду від представника відповідача надійшов відзив на позовну заяву, відповідно до якого відповідач проти позову заперечував повністю.

11.07.2022 через відділ діловодства суду від представника позивача надійшли письмові пояснення на виконання вимог ухвали суду від 27.06.2022 про відкриття провадження у справі.

26.07.2022 через відділ діловодства суду від представника позивача надійшла заява про ознайомлення з матеріалами справи. Заява судом задоволена.

05.08.2022 та 15.08.2022 через відділ діловодства суду (засобами електронного та поштового зв`язку) надійшли заяви позивача про розгляд справи № 910/4177/22 в судовому засіданні з повідомленням (викликом) сторін. Заяви позивача містять посилання на рішення Господарського суду міста Києва від 05.07.2022 у справі № 910/19577/21 за позовом ТОВ "СОФАРМА УКРАЇНА" до ФОП Ярош В.В. про стягнення суми гарантійного платежу в розмірі 217 265,58 грн, копію вказаного рішення суду долучено до заяв позивача.

15.08.2022 через відділ діловодства суду від представника позивача надійшла відповідь на відзив, згідно якої позивач заперечив доводи відповідача у відзиві на позовну заяву.

17.08.2022 через відділ діловодства суду від представника відповідача надійшли заперечення на відповідь на відзив, відповідно до яких відповідач вважає необгрунтованими заперечення позивача у відповіді на відзив. При цьому відповідач звернувся до суду з клопотанням про поновлення строку на надання додаткових доказів, доданих до цих заперечень на відповідь на відзив.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 22.08.2022 заяву ФОП Ярош В.В. про розгляд справи № 910/4177/22 в судовому засіданні з повідомленням (викликом) сторін відхилено.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 22.08.2022 клопотання ТОВ "СОФАРМА УКРАЇНА" про поновлення строку на подання додаткових доказів, доданих до заперечень на відповідь на відзив, задоволено, поновлено ТОВ "СОФАРМА УКРАЇНА" строк на подання додаткових доказів, доданих до заперечень на відповідь на відзив, докази долучено до матеріалів справи.

Відповідно до п. 5 ч. 1 ст. 227 ГПК України суд зобов`язаний зупинити провадження у справі у випадку об`єктивної неможливості розгляду цієї справи до вирішення іншої справи, що розглядається в порядку конституційного провадження, адміністративного, цивільного, господарського чи кримінального судочинства, - до набрання законної сили судовим рішенням в іншій справі.

Судом враховано, що при розгляді господарської справи № 910/19577/21 судом були встановлені обставини щодо неможливості використання ТОВ "СОФАРМА УКРАЇНА" у вересні 2021 орендованого приміщення з незалежних від нього причин та стосовно відсутності підстав для нарахування ТОВ "СОФАРМА УКРАЇНА" орендної плати за вересень 2021, які є предметом розгляду у даній господарській справі № 910/4177/22, тобто фактично встановлено обставини, які спростовують доводи ФОП Ярош В.В. на підтвердження позовних вимог у даній господарській справі № 910/4177/22.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 26.08.2022 постановлено зупинити провадження у справі №910/4177/22 до набрання законної сили судовим рішенням в іншій господарській справі № 910/19577/21, зобов`язано учасників справи сповістити суд про усунення обставин, що стали підставою для зупинення провадження у справі № 910/4177/22.

24.03.2024 представником Товариства з обмеженою відповідальністю "СОФАРМА УКРАЇНА" сформовано в системі "Електронний суд" та 25.03.2024 зареєстровано у КП "Діловодство спеціалізованого суду" заяву про поновлення провадження у справі, згідно якої представник відповідача повідомив суд про усунення обставин, що стали підставою для зупинення провадження у справі № 910/4177/22.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 29.03.2024 постановлено поновити провадження у справі № 910/4177/22.

08.05.2024 представник позивача звернувся з клопотанням про ознайомлення з матеріалами справи. Клопотання судом задоволено.

Відповідно до ч. 1 ст. 252 ГПК України, розгляд справи у порядку спрощеного позовного провадження здійснюється судом за правилами, встановленими цим Кодексом для розгляду справи в порядку загального позовного провадження, з особливостями, визначеними у главі 10 розділу ІІІ ГПК України.

Відповідно до ч. 8 ст. 252 ГПК України, при розгляді справи у порядку спрощеного провадження суд досліджує докази і письмові пояснення, викладені у заявах по суті справи. Заявами по суті справи є: позовна заява; відзив на позовну заяву (відзив); відповідь на відзив; заперечення; пояснення третьої особи щодо позову або відзиву (ч. 2 ст. 161 ГПК України).

При розгляді справи у порядку спрощеного провадження судом досліджено заяви по суті справи та додані до них докази.

Розглянувши подані матеріали, суд дійшов висновку, що наявні в матеріалах справи докази в сукупності достатні для прийняття законного та обґрунтованого судового рішення, відповідно до статей 236, 252 Господарського процесуального кодексу України.

З`ясувавши обставини справи, на які посилався позивач як на підставу своїх вимог, а відповідач як на підставу своїх заперечень, та дослідивши матеріали справи, суд

УСТАНОВИВ:

Статтею 13 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України) встановлено, що судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.

Відповідно до ч. 1 ст. 74 ГПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Згідно з ч. 1 статті 75 ГПК України обставини, які визнаються учасниками справи, не підлягають доказуванню, якщо суд не має обгрунтованих підстав вважати їх недостовірними або визнаними у зв`язку з примусом. Обставини, які визнаються учасниками справи, можуть бути зазначені в заявах по суті справи, поясненнях учасників справи, їх представників.

Приписами статей 76, 77 ГПК України визначено, що належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення. Обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування. Докази, одержані з порушенням закону, судом не приймаються.

Згідно статей 78, 79 ГПК України, достовірними є докази, створені (отримані) за відсутності впливу, спрямованого на формування хибного уявлення про обставини справи, які мають значення для справи. Наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування. Питання про вірогідність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.

Оцінивши подані докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному розгляді всіх обставин справи у їх сукупності, суд зазначає наступне.

08.06.2018 між ФОП Ярошем В. В. (суборендодавець) та ТОВ "СОФАРМА УКРАЇНА" (суборендар) був укладений договір суборенди № 37/18 (далі - договір суборенди), за умовами якого суборендодавець передає, а суборендар приймає у тимчасове користування нежитлове приміщення 300 кв.м., розташоване за адресою: м. Київ, вул. Прирічна, 9, зона 1, для розміщення офісних приміщень (розділ 1).

Відповідно до п. 4.1 вказаного договору розмір орендної плати на місяць складає 196 125,00 грн. без ПДВ, що еквівалентно 7 500 дол. США (за офіційним курсом НБУ 26,15 грн. за 1 дол. США станом на 06.06.2018). Плата встановлена з розрахунку 25 доларів США за 1 кв.м. Винагорода за адміністрування та обслуговування орендованого об`єкту суборенди складає 5,25 %, що є еквівалентом 394 дол. США від суми орендної плати та є невід`ємною частиною орендної плати. Сума фіксованої щомісячної орендної плати разом з винагородою складає 7 894 в еквіваленті доларів США.

Судом встановлено, що внаслідок укладення Договору суборенди № 37/18 від 08.06.2018 між сторонами правочину склалися господарські правовідносини, а також, згідно з пунктом 1 частини 2 статті 11 Цивільного кодексу України, виникли цивільні права та обов`язки.

Відповідно до ч. 1 ст. 509 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України) зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку.

За умовами статей 11, 629 ЦК України договір є однією з підстав виникнення зобов`язань та є обов`язковим для виконання сторонами.

Статтею 627 ЦК України визначено, що відповідно до статті 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства (ч. 1 ст. 628 ЦК України).

Укладений між позивачем та відповідачем Договір є договором найму (суборенди).

Вказаний Договір є підставою для виникнення у його сторін господарських зобов`язань, а саме майново-господарських зобов`язань згідно статей 173, 174, 175, 283, 284, 285, 286 Господарського кодексу України, статей 11, 202, 509, 759, 793, 795, 797 Цивільного кодексу України, і згідно статті 629 Цивільного кодексу України є обов`язковим для виконання сторонами.

Відповідно до ч. 1 ст. 283 Господарського кодексу України (далі - ГК України) за договором оренди одна сторона (орендодавець) передає другій стороні (орендареві) за плату на певний строк у користування майно для здійснення господарської діяльності.

Згідно з ч. 1 ст. 286 ГК України, орендна плата - це фіксований платіж, який орендар сплачує орендодавцю незалежно від наслідків своєї господарської діяльності. Розмір орендної плати може бути змінений за погодженням сторін, а також в інших випадках, передбачених законодавством.

Строки внесення орендної плати визначаються в договорі (ч. 4 ст. 286 ГК України).

Частиною 1 статті 759 ЦК України встановлено, що за договором найму (оренди) наймодавець передає або зобов`язується передати наймачеві майно у користування за плату на певний строк.

Предметом позову у даній справі № 910/4177/22 є вимоги позивача - ФОП Ярош В.В. про стягнення з відповідача - ТОВ "СОФАРМА УКРАЇНА" 212 033,63 грн заборгованості по орендній платі за вересень 2021 року,12 565,17 грн пені, 2 143,57 грн 3% річних, 4 913,76 грн інфляційних втрат.

Позовні вимоги обгрунтовані простроченням відповідачем сплати орендної плати за вересень 2021 року згідно Договору суборенди № 37/18 від 08.06.2018, укладеного між ФОП Ярош В.В. та ТОВ "СОФАРМА УКРАЇНА".

Судом встановлено, що Господарським судом міста Києва 05.07.2022 ухвалено рішення у справі № 910/19577/2, відповідно до якого позов ТОВ "СОФАРМА УКРАЇНА" до ФОП Ярош В.В. про стягнення 217 265,58 грн задоволено частково. Стягнуто з ФОП Ярош В.В. на користь ТОВ "СОФАРМА УКРАЇНА" гарантійний платіж у сумі 206 428,10 грн та судовий збір у сумі 3 096,42 грн, в решті вимог відмовлено.

Предметом спору у справі № 910/19577/21 було встановлення наявності (відсутності) підстав для повернення ТОВ "СОФАРМА УКРАЇНА" (позивач у справі № 910/19577/21) гарантійного платежу у сумі 217 265,58 грн.

У мотивувальній частині вказаного рішення у справі № 910/19577/21 суд встановив таке:

- 08.06.2018 між ФОП Ярошем В.В. (суборендодавець) та ТОВ "СОФАРМА УКРАЇНА" (суборендар) був укладений договір суборенди № 37/18 (далі - договір суборенди), за умовами якого суборендодавець передає, а суборендар приймає у тимчасове користування нежитлове приміщення 300 кв.м., розташоване за адресою: м. Київ, вул. Прирічна, 9, зона 1, для розміщення офісних приміщень (розділ 1);

- відповідно до умов договору суборенди ФОП Ярош В. В. передав у користування ТОВ "СОФАРМА УКРАЇНА" приміщення 300 кв.м., що знаходиться за адресою: м. Київ, вул. Прирічна, 9, зона 1. Проте, у порушення п. 5.2 договору сторони не склали акту приймання-передачі цього приміщення;

- у свою чергу, позивач на підставі рахунку орендодавця № 18 від 22.10.2018 сплатив на користь останнього гарантійний платіж за суборенду нежитлового приміщення у сумі 206 428,10 грн;

- 30.09.2021 ТОВ "СОФАРМА УКРАЇНА" передало (повернуло) суборендодавцю орендоване приміщення 300 кв.м., за адресою: м. Київ, вул. Прирічна, 9, зона 1, по акту приймання-передачі, підписаному сторонами того ж дня. У вказаному акті сторони зазначили, що при обстеженні приміщення були виявлені наступні недоліки …;

- 06.10.2021, у зв`язку із закінченням дії договору суборенди та поверненням орендованого майна, ТОВ "СОФАРМА УКРАЇНА" звернулось до ФОП Яроша В. В. з вимогою, у якій просило повернути гарантійний платіж у сумі 217 265,58 грн;

- у відповідь на вказану вимогу, посилаючись на п. 4.9 договору, ФОП Ярош В. В. листом від 05.11.2021 повідомив позивача про відсутність підстав для повернення гарантійного платежу, оскільки той був зарахований у рахунок сплати орендної плати за вересень 2021 у сумі 212 597,40 грн;

- з матеріалів справи вбачається, що 26.08.2021 о 8-47 год. ФОП Ярош В. В., у супроводі третіх осіб - ОСОБА_2 та представника гр. ОСОБА_1 , прибули за адресою об`єкта оренди (вул. Прирічна, 9) та без пояснення причин відключили електропостачання у будівлі, закрили електрощитову та заблокували до неї доступ інших осіб …;

- 27.08.2021, посилаючись на умови договору (п. 7.7), ТОВ "СОФАРМА УКРАЇНА" направило повідомлення ФОП Ярошу В.В. про те, що у зв`язку з відключенням суборендодавцем електропостачання на об`єкті суборенди, користування орендованим приміщенням є неможливим, а тому відповідно до умов договору припиняється нарахування та сплата суборендної плати. Вказаний лист був отриманий відповідачем (ФОП Ярош В.В.) 31.08.2021;

- з матеріалів справи вбачається, що електропостачання на об`єкті суборенди було відновлене лише 10.09.2021…;

- судом встановлено, що дії відповідача (ФОП Ярош В.В.) з протиправного припинення електропостачання та його бездіяльність в частині відновлення можливості подальшого користування позивачем (ТОВ "СОФАРМА УКРАЇНА") орендованим приміщенням у визначений договором строк (недопуск до приміщення), призвели до того, що суборендар (ТОВ "СОФАРМА УКРАЇНА") передчасно, за 20 днів до спливу строку дії договору, залишив (звільнив) орендоване приміщення для забезпечення належного ведення своєї господарської діяльності та продовжив її в іншому місці;

- оцінивши докази, долучені до позову, суд дійшов висновку, що позивачем (ТОВ "СОФАРМА УКРАЇНА") були надані належні, допустимі та вірогідні докази того факту, що у період з 26.08.2021 по 30.09.2021 ТОВ "СОФАРМА УКРАЇНА" не мало можливості належним чином використовувати об`єкт оренди у своїй господарській діяльності;

- зважаючи на встановлені обставини у справі щодо неможливості використання ТОВ "СОФАРМА УКРАЇНА" у вересні 2021 орендованого приміщення з незалежних від нього причин, суд вважає, що підстави для нарахування позивачу орендної плати за вересень 2021 та подальшого її вирахування суборендодавцем із гарантійного забезпечення у відповідача (ФОП Ярош В.В.) були відсутні;

- отже, зважаючи на наведені положення чинного законодавства та умови договору суборенди, за відсутності встановлених порушень господарського зобов`язання з боку ТОВ "СОФАРМА УКРАЇНА" в частині неналежної сплати орендних платежів чи завдання суборендарем збитків суборендодавцю, суд дійшов висновку, що позивач має право вимагати від ФОП Яроша В.В. повернення гарантійного платежу.

Постановою Північного апеляційного господарського суду від 16.01.2023 у справі 910/19577/21 апеляційні скарги Фізичної особи - підприємця Яроша Віталія Валерійовича залишено без задоволення, а рішення Господарського суду міста Києва від 05.07.2022 та додаткове рішення Господарського суду міста Києва від 18.08.2022 у справі №910/19577/21 - без змін.

В постанові Північного апеляційного господарського суду від 16.01.2023 у справі 910/19577/21 зазначено, що спірними є обставини наявності чи відсутності у позивача (ТОВ "СОФАРМА УКРАЇНА) перед відповідачем (ФОП Ярош В.В.) заборгованості з орендної плати за вересень 2021 року.

Колегія суддів зазначила, що неможливість використання позивачем (ТОВ "СОФАРМА УКРАЇНА) орендованого приміщення через відсутність електропостачання є обставиною, яка виникла з незалежних від нього причин та викликана дією орендодавця - відповідача (ФОП Ярош В.В.), яким припинено постачання електричної енергії до орендованого приміщення.

Такі дії відповідача (ФОП Ярош В.В.) з припинення електропостачання мали наслідком неможливість використання позивачем (ТОВ "СОФАРМА УКРАЇНА) приміщення (позбавлення можливості знаходитися у ньому), через обставини, за які останній не відповідав.

При цьому, колегією суддів, в контексті неможливості використання позивачем (ТОВ "СОФАРМА УКРАЇНА) приміщення за відсутності електропостачання, враховується те, що згідно п. 2.1 договору об`єкт суборенди було надано для розміщення офісних приміщень.

Отже, через відсутність електроенергії позивач (ТОВ "СОФАРМА УКРАЇНА) був позбавлений можливості використовувати передане в суборенду майно та був вимушений звільнити приміщення, тобто дії відповідача (ФОП Ярош В.В.) по припиненню постачання електроенергії до об`єкту суборенди мали наслідком звільнення позивачем (ТОВ "СОФАРМА УКРАЇНА) цих приміщень, тобто таке звільнення носило примусовий характер.

Наведені обставини є підставою для застосування частини 6 статті 762 Цивільного кодексу України та звільнення позивача (ТОВ "СОФАРМА УКРАЇНА) від плати за користування орендованим майном за вересень 2021 року.

Відповідно до частини 4 ст. 75 ГПК України обставини, встановлені рішенням суду в господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, стосовно якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом.

Норми статті 129-1 Конституції України визначають, що суд ухвалює рішення іменем України. Судове рішення є обов`язковим до виконання. Держава забезпечує виконання судового рішення у визначеному законом порядку. Контроль за виконанням судового рішення здійснює суд.

Згідно зі ст. 17 Закон України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" суди застосовують при розгляді справ Конвенцію та практику Суду як джерело права.

Згідно з преамбулою та статтею 6 параграфу 1 Конвенції про захист прав та свобод людини, згідно рішення Європейського суду з прав людини від 25.07.02 року у справі за заявою № 48553/99 "Совтрансавто-Холдінг" проти України", а також згідно з рішенням Європейського суду з прав людини від 28.10.99 року у справі за заявою № 28342/95 "Брумареску проти Румунії" встановлено, що існує усталена судова практика конвенційних органів щодо визначення основним елементом верховенства права принципу правової певності, який передбачає серед іншого і те, що у будь-якому спорі рішення суду, яке вступило в законну силу, не може бути поставлено під сумнів.

Таким чином, судове рішення у справі № 910/19577/21 не може бути поставлене під сумнів, а інші рішення, в тому числі і у даній справі, не можуть йому суперечити, відтак судовими рішеннями у справі №910/19577/21 встановлено відсутність обов`язку у відповідача сплачувати позивачу орендну плату за вересень 2021 року.

За таких обставин, позовні вимоги у даній справі №910/4177/22 про стягнення з ТОВ "СОФАРМА УКРАЇНА" на користь ФОП Ярош В.В. заборгованості розмірі 212 033,63 грн за вересень 2021, задоволенню не підлягають.

Позивач також звернувся з позовними вимогами про стягнення з відповідача 12 565,17 грн пені, 2 143,57 грн 3% річних, 4 913,76 грн інфляційних втрат, нарахованих на суму орендної плати за вересень 2021 року в розмірі 212 033,63 грн.

Відповідно до вимог ст. 625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Пунктом 3 ч. 1 ст. 611 ЦК України встановлено, що у разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, сплата неустойки.

Відповідно до п. 7.2. Договору за несвоєчасне внесення орендної плати або інших платежів, передбачених цим договором, суборендар сплачує на користь суборендавця пеню у розмірі подвійної облікової ставки НБУ, що діяла в період, за який нараховується пеня, від суми простроченого платежу за кожний день прострочення платежу.

Судом встановлено відсутність у відповідача обов`язку сплачувати на користь позивача орендну плату за вересень 2021 року, за таких обставин, позовні вимоги про стягнення з відповідача на користь позивача 12 565,17 грн пені, 2 143,57 грн 3% річних, 4 913,76 грн інфляційних втрат, нарахованих на суму орендної плати за вересень 2021 року, задоволенню не підлягають.

За правилами статті 86 ГПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Необхідність доводити обставини, на які учасник справи посилається як на підставу своїх вимог і заперечень у господарському процесі, є складовою обов`язку сприяти всебічному, повному та об`єктивному встановленню усіх обставин справи, що передбачає, зокрема, подання належних доказів, тобто таких, що підтверджують обставини, які входять до предмета доказування у справі, з відповідним посиланням на те, які обставини цей доказ підтверджує.

Аналізуючи питання обсягу дослідження доводів сторін та їх відображення у судовому рішенні, суд спирається на висновки, яких дійшов Європейський суд з прав людини у рішенні від 18.07.2006 у справі "Проніна проти України", в якому Європейський суд з прав людини зазначив, що пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов`язку можуть бути різними в залежності від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов`язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи.

Поряд з цим, за змістом п. 41 висновку № 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів до уваги Комітету Міністрів Ради Європи щодо якості судових рішень та висновків Європейського суду з прав людини, викладених у рішеннях у справах "Трофимчук проти України", "Серявін та інші проти України" обов`язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту. Обсяг цього обов`язку може змінюватися залежно від характеру рішення. Згідно з практикою Європейського суду з прав людини очікуваний обсяг обґрунтування залежить від різних доводів, що їх може наводити кожна зі сторін, а також від різних правових положень, звичаїв та доктринальних принципів, а крім того, ще й від різних практик підготовки та представлення рішень у різних країнах. З тим, щоб дотриматися принципу справедливого суду, обґрунтування рішення повинно засвідчити, що суддя справді дослідив усі основні питання, винесені на його розгляд.

За таких обставин, оцінивши подані докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на повному, всебічному і об`єктивному розгляді всіх обставин справи в їх сукупності, суд дійшов висновку про відмову в задоволенні позовних вимог.

Стосовно розподілу судових витрат.

Відповідно до ч. 1 ст. 123 ГПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи.

Позивачем сплачено судовий збір за подання позовної заяви у сумі 3544,34 грн.

Відповідно до ст. 129 ГПК України, судовий збір покладається у спорах, що виникають при виконанні договорів та з інших підстав, - на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Інші судові витрати, пов`язані з розглядом справи, покладаються у разі відмови в позові - на позивача.

З огляду на приписи ст. 129 ГПК України та відмову в задоволенні позову повністю, сплачений позивачем судовий збір у сумі 3544,34 грн покладається на позивача.

Частиною 1 статті 124 Господарського процесуального кодексу України визначено, що разом з першою заявою по суті спору кожна сторона подає до суду попередній (орієнтовний) розрахунок суми судових витрат, які вона понесла і які очікує понести у зв`язку із розглядом справи.

Відповідач подав попередній (орієнтовний) розрахунок суми судових витрат, які він поніс і які очікує понести у зв`язку із розглядом справи в сумі 10000,00 грн у відзиві на позовну заяву.

До заяви про поновлення провадження у справі відповідач долучив:

- копію договору про надання правничої допомоги № 00167 від 13.04.2017, укладеного ТОВ "СОФАРМА УКРАЇНА" з адвокатом Франчуком А. В., та додаток № 4/07 від 04.07.2022, у якому сторони погодили, що за послуги виконавця (адвоката) замовник сплачує винагороду у розмірі, який визначається з розрахунку 1200,00 грн за одну годину роботи та 1000,00 грн за одне судове засідання;

- копію ордеру серія АІ № 1248561 на надання правничої допомоги ТОВ "СОФАРМА УКРАЇНА" адвокатом Франчуком А. В.;

- копію акту приймання-передачі наданих робіт від 01.11.2023 на суму 9600,00 грн (із зазначенням детального переліку наданих адвокатом послуг та витраченого адвокатом часу);

- копію рахунку-фактури № 01/11/23 від 01.11.2023 на оплату юридичних послуг 9600,00 грн;

- копію платіжної інструкції № 8509723 від 21.03.2024 на суму 9600,00 грн.

В матеріалах справи також наявна копія свідоцтва про право на заняття адвокатською діяльністю, виданого адвокату Франчуку А. В.

Згідно з ч. 1, 2 ст. 126 ГПК України витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.

За результатами розгляду справи витрати на професійну правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами.

Для цілей розподілу судових витрат:

1) розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу професійну правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката, визначається згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою;

2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

За приписами ст. 1 Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність" адвокат - фізична особа, яка здійснює адвокатську діяльність на підставах та в порядку, що передбачені цим Законом; адвокатська діяльність - незалежна професійна діяльність адвоката щодо здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту.

Згідно зі ст. 26 Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність" адвокатська діяльність здійснюється на підставі договору про надання правової допомоги.

Документами, що посвідчують повноваження адвоката на надання правової допомоги, можуть бути: 1) договір про надання правової допомоги; 2) довіреність; 3) ордер; 4) доручення органу (установи), уповноваженого законом на надання безоплатної правової допомоги.

Договір про надання правової допомоги - це домовленість, за якою одна сторона (адвокат, адвокатське бюро, адвокатське об`єднання) зобов`язується здійснити захист, представництво або надати інші види правової допомоги другій стороні (клієнту) на умовах і в порядку, що визначені договором, а клієнт зобов`язується оплатити надання правової допомоги та фактичні витрати, необхідні для виконання договору (п. 4 ч. 1 ст. 1 Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність").

Відповідно до ч. 3 ст. 126 ГПК України для визначення розміру витрат на професійну правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

Відповідно до ч. 4 ст. 126 ГПК України розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

У разі недотримання вимог частини четвертої статті 126 ГПК України суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, які підлягають розподілу між сторонами (ч. 5 ст. 126 ГПК України).

Обов`язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами (ч. 6 ст. 126 ГПК України). Позивач не надав суду жодних заперечень щодо розміру витрат відповідача на професійну правничу допомогу адвоката.

Загальне правило розподілу судових витрат визначене в частині 4 статті 129 ГПК України, згідно приписів якої інші судові витрати, пов`язані з розглядом справи, покладаються: 1) у разі задоволення позову - на відповідача; 2) у разі відмови в позові - на позивача; 3) у разі часткового задоволення позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Разом із тим, у частині 5 статті 129 ГПК України визначено критерії, керуючись якими суд (за клопотанням сторони або з власної ініціативи) може відступити від вказаного загального правила при вирішенні питання про розподіл витрат на правову допомогу та не розподіляти такі витрати повністю або частково на сторону, не на користь якої ухвалено рішення, а натомість покласти їх на сторону, на користь якої ухвалено рішення.

Зокрема, відповідно до частини 5 статті 129 Господарського процесуального кодексу України під час вирішення питання про розподіл судових витрат суд враховує: 1) чи пов`язані ці витрати з розглядом справи; 2) чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору, з урахуванням ціни позову, значення справи для сторін, у тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес; 3) поведінку сторони під час розгляду справи, що призвела до затягування розгляду справи, зокрема, подання стороною явно необґрунтованих заяв і клопотань, безпідставне твердження або заперечення стороною певних обставин, які мають значення для справи, безпідставне завищення позивачем позовних вимог тощо; 4) дії сторони щодо досудового вирішення спору та щодо врегулювання спору мирним шляхом під час розгляду справи, стадію розгляду справи, на якій такі дії вчинялись.

Склад та розмір витрат, пов`язаних з оплатою правової допомоги, входить до предмета доказування у справі. На підтвердження цих обставин суду повинні бути надані договір про надання правової допомоги (договір доручення, договір про надання юридичних послуг та ін.), документи, що свідчать про оплату гонорару та інших витрат, пов`язаних із наданням правової допомоги, оформлені у встановленому законом порядку (квитанція до прибуткового касового ордера, платіжне доручення або інший банківський документ, касові чеки, посвідчення про відрядження).

Надавши оцінку наявним в матеріалах справі доказам, беручи до уваги ступінь складності справи та виконані адвокатом роботи (надані послуги), принципи справедливості та верховенства права, співмірності та розумності судових витрат на професійну правничу допомогу, суд дійшов висновку про стягнення з позивача на користь відповідача витрат на професійну правничу допомогу у розмірі 9600,00 грн.

Керуючись статтями 56, 58, 73, 74, 76-80, 86, 123, 124, 129, 236-238, 241, 327 ГПК України, Господарський суд міста Києва

В И Р І Ш И В:

1. В задоволенні позову відмовити повністю.

2. Стягнути з Фізичної особи - підприємця Яроша Віталія Валерійовича ( АДРЕСА_1 ; ідентифікаційний код НОМЕР_1 ) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "СОФАРМА УКРАЇНА" (04205, м. Київ, проспект Оболонський, б. 26; ідентифікаційний код 38323318) витрати на правничу допомогу у сумі 9600,00 (дев`ять тисяч шістсот) грн 00 коп.

3. Після набрання рішенням законної сили видати наказ.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду (ч. 1, 2 ст. 241 ГПК України).

Рішення господарського суду може бути оскаржене в порядку та строки, передбачені статтями 253, 254, 256-259 ГПК України з урахуванням підпункту 17.5 пункту 17 Розділу XI "Перехідні положення" ГПК України.

Повне рішення складено 28.05.2024.

Суддя Оксана ГУМЕГА