Рішення

від 29.05.2024 по справі 910/3783/24

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01054, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.uaРІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

29.05.2024Справа № 910/3783/24Суддя Господарського суду міста Києва Чинчин О.В., розглянувши у порядку спрощеного позовного провадження справу

за позовом Акціонерного товариства «АНТОНОВ» (03062, місто Київ, вул. Мрії, будинок 1, ідентифікаційний код юридичної особи 14307529) до проТовариства з обмеженою відповідальністю «СМП-ВОГНЕЗАХИСТ» (03194, місто Київ, БУЛЬВАР КОЛЬЦОВА, будинок 19, ідентифікаційний код юридичної особи 38760116) стягнення збитків у розмірі 21 390 грн. 16 коп.Представники: без повідомлення представників сторін

ОБСТАВИНИ СПРАВИ

Державне підприємство «АНТОНОВ» (надалі також - «Позивач») звернулося до Господарського суду міста Києва з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю «СМП-ВОГНЕЗАХИСТ» (надалі також - «Відповідач») про стягнення збитків у розмірі 21 390 грн. 16 коп.

Позовні вимоги обґрунтовані наявністю підстав для стягнення збитків, у зв`язку з завищенням вартості робіт за Договором підряду №16.3208 від 26.12.2019 року.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 01.04.2024 року відкрито провадження у справі № 910/3783/24, постановлено здійснювати розгляд справи в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін (без проведення судового засідання).

26.04.2024 року через систему «Електронний суд» від Позивача надійшла заява про заміну сторони її правонаступником, а саме замінити позивача - Державне підприємство «АНТОНОВ» на його правонаступника - Акціонерне товариство «АНТОНОВ».

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 29.04.2024 року замінено Позивача по справі №910/3783/24 Державне підприємство «АНТОНОВ» (ідентифікаційний код юридичної особи 14307529) на його правонаступника - Акціонерне товариство «АНТОНОВ» (03062, місто Київ, вул. Мрії, будинок 1, ідентифікаційний код юридичної особи 14307529).

Частиною 5 статті 176 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що ухвала про відкриття провадження у справі надсилається учасникам справи, а також іншим особам, якщо від них витребовуються докази, в порядку, встановленому статтею 242 цього Кодексу, та з додержанням вимог частини четвертої статті 120 цього Кодексу.

Відповідно до ч. 5 ст. 242 Господарського процесуального кодексу України учасникам справи, які не були присутні в судовому засіданні, або якщо судове рішення було ухвалено поза межами судового засідання чи без повідомлення (виклику) учасників справи, копія судового рішення надсилається протягом двох днів з дня його складення у повному обсязі в електронній формі шляхом надсилання до електронного кабінету у порядку, визначеному законом, а в разі відсутності електронного кабінету - рекомендованим листом з повідомленням про вручення.

З метою повідомлення Сторін про розгляд справи Судом на виконання приписів Господарського процесуального кодексу України ухвала суду про відкриття провадження у справі від 01.04.2024 року була направлена до електронного кабінету Позивача у порядку, визначеному законом, що підтверджується повідомленнями про доставку електронного листа Сторонам, та направлена на адресу Відповідача рекомендованим листом, що підтверджується поверненням на адресу суду рекомендованого повідомлення про вручення 08.04.2024 року уповноваженій особі підприємства Відповідача.

Відповідно до статті 165 Господарського процесуального кодексу України у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин суд має право вирішити спір за наявними матеріалами справи.

Приймаючи до уваги, що Відповідач у строк, встановлений частиною 1 статті 251 Господарського процесуального кодексу України, не подав до суду відзив на позов, а відтак не скористався наданими йому процесуальними правами, враховуючи, що матеріали справи містять достатньо документів, які мають значення для правильного вирішення спору, Суд вважає, що справа може бути розглянута за наявними у ній документами відповідно до частини 9 статті 165 Господарського процесуального кодексу України.

Згідно з частиною 4 статті 240 Господарського процесуального кодексу України у разі розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи суд підписує рішення без його проголошення.

Розглянувши подані документи і матеріали, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об`єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, Господарський суд міста Києва, -

ВСТАНОВИВ

26.12.2019 року між Державним підприємством «Антонов» (Замовник) та Товариством з обмеженою відповідальністю «СМП-ВОГНЕЗАХИСТ» (Постачальник) було укладено Договір підряду №16.3208, відповідно до умов якого Підрядник зобов?язується з використанням власних матеріалів виконати роботи з влаштування внутрішніх та зовнішніх слабоструменевих мереж об?єкту: «Будівництво 12-ти поверхового житлового будинку по вул. Ак. Туполєва, 5-А в Святошинському районі м. Києва» (далі - Роботи), а Замовник зобов?язується прийняти Роботи і оплатити їх на умовах та у порядку, передбачених даним Договором.. (а.с.44-46)

Найменування, кількість та ціна матеріалів узгоджуються Сторонами в Підсумковій відомості ресурсів (Додаток №2), яка є невід?ємною частиною даного Договору. (п.1.2 Договору)

Згідно з п.1.3 Договору вартість, склад та об?єм Робіт визначаються у Договірній ціні та Локальному кошторисі (Додаток №1, №3, №4, №5, №6, №7, №8, №9, №10, №11, №12, №13, №14, №15 та №16), які є невід?ємною частиною даного Договору.

У п.3.1 Договору зазначено, що ціна даного Договору відповідно до Договірної ціни становить, без урахування ПДВ 20% - 3 022 960,01 грн., сума ПДВ 20% - 604 592,00 грн., всього з урахуванням ПДВ 20% - 3 627 552,01 грн.

Відповідно до п.3.2 Договору ціна даного Договору включає в себе вартість робіт та матеріалів, що вказана у Договірній ціні (Додаток №l до даного Договору).

Додатком №1 до Договору підряду №16.3208 від 26.12.2019 року, що є договірною ціною на Будівництво 12-ти поверхового житлового будинку по вул. Ак. Туполєва, 5-А в Святошинському районі м. Києва, що здійснюється у 209 році, визначено вид договірної ціни: тверда. (а.с.113)

Додатковою угодою №1 від 15.12.2020 року до Договору підряду №16.3208 від 26.12.2019 року Сторони узгодили, що Договір набирає чинності з моменту підписання Сторонами та діє до 31.12.2021 р.» (а.с.56)

Додатковою угодою №2 від 30.03.2021 року до Договору підряду №16.3208 від 26.12.2019 року Сторони виклали п.3.1 в новій редакції: «ціна даного Договору відповідно до Договірної ціни становить, без урахування ПДВ 20% - 3 022 684,74 грн., сума ПДВ 20% - 604 536,95 грн., всього з урахуванням ПДВ 20% - 3 627 221,69 грн.» (а.с.54

Додатком №1 до Додаткової угоди №2 від 30.03.2021 року до Договору підряду №16.3208 від 26.12.2019 року, що є договірною ціною на Будівництво 12-ти поверхового житлового будинку по вул. Ак. Туполєва, 5-А в Святошинському районі м. Києва, коригування кошторисної документації станом на 24.03.2021 року, що здійснюється у 2021 році, визначено, що вид договірної ціни - тверда. (а.с.55)

Як вбачається з матеріалів справи, на виконання умов Договору підряду №16.3208 від 26.12.2019 року Відповідач виконав роботи з влаштування внутрішніх та зовнішніх слабоструменевих мереж об?єкту: «Будівництво 12-ти поверхового житлового будинку по вул. Ак. Туполєва, 5-А в Святошинському районі м. Києва», а Позивач в свою чергу прийняв вказані роботи, що підтверджується Актами приймання виконаних будівельних робіт за листопад 2021 року на суму 405 734 грн. 08 коп., №1 за вересень 2020 року на суму 314 632 грн. 16 коп., №1 за червень 2020 року на суму 92 670 грн. 96 коп., №1 за липень 2020 року на суму 137 751 грн. 46 коп., №1 за серпень 2020 року на суму 228 115 грн. 57 коп., №1 за листопад 2020 року на суму 276 400 грн. 28 коп., №1 за липень 2021 року на суму 199 810 грн. 32 коп., №1 за грудень 2021 року на суму 22 379 грн. 25 коп., Актами вартості устаткування, що придбавався виконавцем робіт за листопад 2021 року на суму 6 547 грн. 40 коп., за липень 2021 року на суму 233 235 грн. 18 коп., за грудень 2021 року на суму 26 855 грн. 10 коп., Довідками про вартість виконаних будівельних робіт за листопад 2021 року, червень 2020 року, липень 2020 року, серпень 2020 року, вересень 2020 року, листопад 2020 року, липень 2021 року, грудень 2021 року на загальну суму в розмірі 2 783 609 грн. 15 коп. (а.с.12-35, 39-43, 71-75, 190-192) та здійснив оплату за виконані й прийняті роботи у загальному розмірі 2 783 609 грн. 14 коп., що підтверджується платіжними дорученнями №158 від 18.05.2021 року на суму 629 742 грн. 27 коп., №1800 від 08.05.2020 року на суму 1 451 020 грн. 80 коп., №3654 від 02.12.2021 року на суму 510 304 грн. 75 коп., №10 від 21.01.2022 року на суму 192 541 грн. 32 коп. (а.с.183-184)

Вимогою №783-22 від 04.07.2022 року головний державний аудитор Держаудитслужби вимагав від Позивача надати пояснення щодо завищення розміру кошторисного прибутку. (а.с.84-98)

Листом №08/07-22-2 від 08.07.2022 року Товариство з обмеженою відповідальністю «СМП-ВОГНЕЗАХИСТ» повідомило Позивача щодо помилкового завищення витрат у розмірі 17943 грн. 53 коп. та гарантувало повернення грошових коштів. (а.с.177)

Листом №126/18845-23 від 14.12.2023 року Акціонерне товариство «АНТОНОВ» вимагало від Відповідача сплатити суму завищених витрат за договором у розмірі 17 943,53 грн., що підтверджується копією опису вкладення у цінний лист від 15.12.2023 р. (а.с.36-37)

Обґрунтовуючи заявлені позовні вимоги, Позивач зазначає, що Відповідачем були включені окремі роботи за вартістю та в кількості, що перевищує їх показники погоджені в договірній ціні на суму 17 943,53 грн., що також підтверджується актом ревізії окремих питань фінансово-господарської діяльності ДП «Антонов» за період з 01 жовтня 2020 року по 31 березня 2022 року. За таких підстав, просить суд стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «СМП-ВОГНЕЗАХИСТ» на його користь збитки у розмірі 17 943 грн. 53 коп. Крім того, в результаті неналежного виконання Відповідачем умов договору, Позивач просить суд стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «СМП-ВОГНЕЗАХИСТ» 3% річних у розмірі 915 грн. 54 коп., інфляційні у розмірі 2 531 грн. 09 коп.

Оцінюючи подані докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному розгляді всіх обставин справи в їх сукупності, та, враховуючи те, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, Суд вважає, що позовні вимоги Акціонерного товариства «АНТОНОВ» не підлягають задоволенню з наступних підстав.

Внаслідок укладення Договору підряду №16.3208 від 26.12.2019 року між сторонами згідно з пунктом 1 частини 2 статті 11 Цивільного кодексу України, виникли цивільні права та обов`язки.

Оскільки між сторонами по справі склалися господарські правовідносини, то до них слід застосовувати положення Господарського кодексу України як спеціального акту законодавства, що регулює правовідносини у господарській сфері.

Відповідно до абзацу 2 пункту 1 статті 193 Господарського кодексу України до виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим кодексом.

Згідно зі статтею 173 Господарського кодексу України, господарським визнається зобов`язання, що виникає між суб`єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб`єкт (зобов`язана сторона, у тому числі боржник) зобов`язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб`єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб`єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов`язаної сторони виконання її обов`язку.

Відповідно до статті 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості (частина 1 статті 627 Цивільного кодексу України).

Частиною 1 статті 628 Цивільного кодексу України визначено, що зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства

Відповідно до статті 629 Цивільного кодексу України, договір є обов`язковим для виконання сторонами.

Одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом (стаття 525 Цивільного кодексу України).

Згідно зі статтею 526 Цивільного кодексу України зобов`язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог Цивільного кодексу України, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Відповідно до статті 530 Цивільного кодексу України, якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Частиною першою статті 193 Господарського кодексу України встановлено, що суб`єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов`язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов`язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Не допускаються одностороння відмова від виконання зобов`язань, крім випадків, передбачених законом, а також відмова від виконання або відстрочка виконання з мотиву, що зобов`язання другої сторони за іншим договором не було виконано належним чином (частина 7 статті 193 Господарського кодексу України).

Відповідно до ст. 837 Цивільного кодексу України за договором підряду одна сторона (підрядник) зобов`язується на свій ризик виконати певну роботу за завданням другої сторони (замовника), а замовник зобов`язується прийняти та оплатити виконану роботу. Договір підряду може укладатися на виготовлення, обробку, переробку, ремонт речі або на виконання іншої роботи з переданням її результату замовникові.

Відповідно до ст. 875 Цивільного кодексу України за договором будівельного підряду підрядник зобов`язується збудувати і здати у встановлений строк об`єкт або виконати інші будівельні роботи відповідно до проектно-кошторисної документації, а замовник зобов`язується надати підрядникові будівельний майданчик (фронт робіт), передати затверджену проектно-кошторисну документацію, якщо цей обов`язок не покладається на підрядника, прийняти об`єкт або закінчені будівельні роботи та оплатити їх.

Згідно зі статтями 73, 74 Господарського процесуального кодексу України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Обов`язок із доказування слід розуміти як закріплену в процесуальному та матеріальному законодавстві міру належної поведінки особи, що бере участь у судовому процесі, із збирання та надання доказів для підтвердження свого суб`єктивного права, що має за мету усунення невизначеності, яка виникає в правовідносинах у разі неможливості достовірно з`ясувати обставини, які мають значення для справи.

Як вбачається з матеріалів справи, на виконання умов Договору підряду №16.3208 від 26.12.2019 року Відповідач виконав роботи з влаштування внутрішніх та зовнішніх слабоструменевих мереж об?єкту: «Будівництво 12-ти поверхового житлового будинку по вул. Ак. Туполєва, 5-А в Святошинському районі м. Києва», а Позивач в свою чергу прийняв вказані роботи, що підтверджується Актами приймання виконаних будівельних робіт за листопад 2021 року на суму 405 734 грн. 08 коп., №1 за вересень 2020 року на суму 314 632 грн. 16 коп., №1 за червень 2020 року на суму 92 670 грн. 96 коп., №1 за липень 2020 року на суму 137 751 грн. 46 коп., №1 за серпень 2020 року на суму 228 115 грн. 57 коп., №1 за листопад 2020 року на суму 276 400 грн. 28 коп., №1 за липень 2021 року на суму 199 810 грн. 32 коп., №1 за грудень 2021 року на суму 22 379 грн. 25 коп., Актами вартості устаткування, що придбавався виконавцем робіт за листопад 2021 року на суму 6 547 грн. 40 коп., за липень 2021 року на суму 233 235 грн. 18 коп., за грудень 2021 року на суму 26 855 грн. 10 коп., Довідками про вартість виконаних будівельних робіт за листопад 2021 року, червень 2020 року, липень 2020 року, серпень 2020 року, вересень 2020 року, листопад 2020 року, липень 2021 року, грудень 2021 року на загальну суму в розмірі 2 783 609 грн. 15 коп., які оформлені належним чином та підписані уповноваженими представниками сторін і скріплені печатками підприємств без зауважень та заперечень, в добровільному порядку (а.с.12-35, 39-43, 71-75, 190-192) та здійснив оплату за виконані й прийняті роботи у загальному розмірі 2 783 609 грн. 14 коп., що підтверджується платіжними дорученнями №158 від 18.05.2021 року на суму 629 742 грн. 27 коп., №1800 від 08.05.2020 року на суму 1 451 020 грн. 80 коп., №3654 від 02.12.2021 року на суму 510 304 грн. 75 коп., №10 від 21.01.2022 року на суму 192 541 грн. 32 коп. (а.с.183-184)

Частиною 1 статті 853 Цивільного кодексу України передбачено, що замовник зобов`язаний прийняти роботу, виконану підрядником відповідно до договору підряду, оглянути її і в разі виявлення допущених у роботі відступів від умов договору або інших недоліків негайно заявити про них підрядникові.

Як унормовано згідно з ч. 1 ст. 854 ЦК України якщо договором підряду не передбачена попередня оплата виконаної роботи або окремих її етапів, замовник зобов`язаний сплатити підрядникові обумовлену ціну після остаточної здачі роботи за умови, що роботу виконано належним чином і в погоджений строк або, за згодою замовника, - достроково.

Відповідно до частини четвертої статті 882 Цивільного кодексу України передання робіт підрядником і прийняття їх замовником оформляється актом, підписаним обома сторонами. У разі відмови однієї із сторін від підписання акта про це вказується в акті і він підписується другою стороною.

Отже, обов`язок прийняти виконані роботи, а у випадку виявлення недоліків робіт негайно про них заявити (у тому числі шляхом мотивованої відмови від підписання акта виконаних робіт) законом покладений саме на замовника.

Згідно з п.4.3.2 Договору подальший розрахунок за виконані роботи Замовник здійснює згідно підписаних Сторонами Актів приймання виконаних підрядних робіт (форми КБ-2в) та довідок про вартість виконаних підрядних робіт (форми КБ-3), протягом 21 (двадцяти одного) банківських дні з моменту підписання Актів Сторонами.

Суд звертає увагу, що Позивач Акти приймання виконаних будівельних робіт підписав без зауважень та заперечень, а також здійснив оплату за виконані й прийняті роботи в повному обсязі.

Згідно із ч. 3 ст. 853 Цивільного кодексу України якщо після прийняття роботи замовник виявив відступи від умов договору підряду або інші недоліки, які не могли бути встановлені при звичайному способі її прийняття (приховані недоліки), у тому числі такі, що були умисно приховані підрядником, він зобов`язаний негайно повідомити про це підрядника.

Суд зазначає, що матеріали справи не містять, а Позивачем в свою чергу не надано суду жодних належних, допустимих та достовірних доказів в розумінні ст.ст. 76, 77, 78, 79, 91 Господарського процесуального кодексу України на підтвердження наявності недоліків у виконаних Відповідачем й прийнятих Позивачем роботах на об?єкті: «Будівництво 12-ти поверхового житлового будинку по вул. Ак. Туполєва, 5-А в Святошинському районі м. Києва», які не могли бути встановлені при звичайному способі прийняття робіт чи були приховані Відповідачем.

Відтак, підписавши акти приймання-передачі виконаних робіт без зауважень та заперечень, Позивач в силу вимог ст. 853 ЦК України, п.п. 5.3, 7.2.2 Договору підряду №16.3208 від 26.12.2019 року втратив своє право посилатись на відступи від умов Договору чи недоліки у виконаній роботі (навіть у разі їх наявності) в подальшому.

За змістом статті 844 ЦК України ціна у договорі підряду може бути визначена у кошторисі. Якщо робота виконується відповідно до кошторису, складеного підрядником, кошторис набирає чинності та стає частиною договору підряду з моменту підтвердження його замовником.

Кошторис на виконання робіт може бути приблизним або твердим. Кошторис є твердим, якщо інше не встановлено договором (ч.2).

Зміни до твердого кошторису можуть вноситися лише за погодженням сторін. У разі перевищення твердого кошторису усі пов`язані з цим витрати несе підрядник, якщо інше не встановлено законом (ч. 3).

Якщо виникла необхідність проведення додаткових робіт і у зв`язку з цим істотного перевищення визначеного приблизного кошторису, підрядник зобов`язаний своєчасно попередити про це замовника. Замовник, який не погодився на перевищення кошторису, має право відмовитися від договору підряду. У цьому разі підрядник може вимагати від замовника оплати виконаної частини роботи. Підрядник, який своєчасно не попередив замовника про необхідність перевищення приблизного кошторису, зобов`язаний виконати договір підряду за ціною, встановленою договором (ч. 4).

Підрядник не має права вимагати збільшення твердого кошторису, а замовник - його зменшення в разі, якщо на момент укладення договору підряду не можна було передбачити повний обсяг роботи або необхідні для цього витрати. У разі істотного зростання після укладення договору вартості матеріалу, устаткування, які мали бути надані підрядником, а також вартості послуг, що надавалися йому іншими особами, підрядник має право вимагати збільшення кошторису. У разі відмови замовника від збільшення кошторису підрядник має право вимагати розірвання договору (ч. 5).

Аналогічні норми містить і ст. 321 Господарського кодексу України.

Тобто, за змістом вказаних положень твердий кошторис може змінюватися за згодою сторін договору, зокрема і у разі істотного зростання після укладення договору вартості матеріалу, устаткування, які мали бути надані підрядником, а також вартості послуг, що надавалися йому іншими особами, підрядник має право вимагати збільшення кошторису.

Додатком №1 до Договору підряду №16.3208 від 26.12.2019 року, що є договірною ціною на Будівництво 12-ти поверхового житлового будинку по вул. Ак. Туполєва, 5-А в Святошинському районі м. Києва, що здійснюється у 209 році, визначено вид договірної ціни: тверда. (а.с.113)

Додатковою угодою №2 від 30.03.2021 року до Договору підряду №16.3208 від 26.12.2019 року Сторони виклали п.3.1 в новій редакції: «ціна даного Договору відповідно до Договірної ціни становить, без урахування ПДВ 20% - 3 022 684,74 грн., сума ПДВ 20% - 604 536,95 грн., всього з урахуванням ПДВ 20% - 3 627 221,69 грн.» (а.с.54

Додатком №1 до Додаткової угоди №2 від 30.03.2021 року до Договору підряду №16.3208 від 26.12.2019 року, що є договірною ціною на Будівництво 12-ти поверхового житлового будинку по вул. Ак. Туполєва, 5-А в Святошинському районі м. Києва, коригування кошторисної документації станом на 24.03.2021 року, що здійснюється у 2021 році, визначено, що вид договірної ціни - тверда. (а.с.55)

Суд звертає увагу, що умовами Договору підряду №16.3208 від 26.12.2019 року перебачено, що кошторис на виконання робіт є твердим. В той же час, загальна ціна Договору з урахуванням ПДВ 20% становить 3 627 221,69 грн., а Відповідачем були виконані й прийняті Позивачем роботи на загальну суму в розмірі 2 783 609 грн. 15 коп., які були сплачені Замовником на суму в розмірі 2 783 609 грн. 14 коп. Таким чином, Суд зазначає, що сума виконаних робіт Підрядником не перевищує ціну Договору, яка є твердою.

З огляду на наведене, акти приймання виконаних будівельних робіт підтверджують фактичні обсяги виконаних робіт, а посилання Позивача на те, що такі обсяги є завищеними, враховуючи підписання сторонами без зауважень відповідних актів, Судом відхиляються.

При зверненні до суду з вказаним позовом Позивач просив суд стягнути з Відповідача збитки у розмірі 17 943 грн. 53 коп.

Статтею 16 Цивільного кодексу України передбачено право особи звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.

Одним із способів захисту порушених або оспорюваних прав та охоронюваних законом інтересів, згідно зі статтею 16 ЦК України, є відшкодування збитків.

Статтею 611 ЦК передбачено, що у разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема відшкодування збитків.

В силу ч. 1 ст. 22 Цивільного кодексу України особа, якій завдано збитків у результаті порушення її цивільного права, має право на їх відшкодування. Збитками відповідно до пункту 1 ч. 2 ст. 22 ЦК України, зокрема, є втрати, які особа зазнала у зв`язку зі знищенням або пошкодженням речі, а також витрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права (реальні збитки).

Збитки - це витрати, зроблені управленою стороною, втрата або пошкодження її майна, а також не одержані нею доходи, які управнена сторона одержала б у разі належного виконання зобов`язання або додержання правил здійснення господарської діяльності другою стороною у відповідності до ст. 224 Господарського кодексу України.

Статтею 225 Господарського кодексу України визначений вичерпний перелік складу збитків, що підлягають відшкодуванню особою, яка допустила господарське правопорушення, зокрема: вартість втраченого, пошкодженого або знищеного майна, визначена відповідно до вимог законодавства; додаткові витрати (штрафні санкції, сплачені іншим суб`єктам, вартість додаткових робіт, додатково втрачених матеріалів тощо), понесені стороною, яка зазнала збитків внаслідок порушення зобов`язання другою стороною; неодержаний прибуток (втрачена вигода), на який сторона, яка зазнала збитків, мала право розраховувати у разі належного виконання зобов`язання другою стороною; матеріальна компенсація моральної шкоди у випадках, передбачених законом, вартість втраченого, пошкодженого або знищеного майна, визначена відповідно до вимог законодавства.

Проте, позивачу потрібно довести суду факт заподіяння йому збитків, розмір зазначених збитків та докази невиконання зобов`язань та причинно-наслідковий зв`язок між невиконанням зобов`язань та заподіяними збитками.

При визначенні розміру збитків, заподіяних порушенням господарських договорів, береться до уваги вид (склад) збитків та наслідки порушення договірних зобов`язань для підприємства. Тоді як відповідачу потрібно довести відсутність його вини у спричиненні збитків позивачу.

Для застосування такої міри відповідальності, як стягнення збитків за порушення договірних зобов`язань та/або відшкодування позадоговірної шкоди потрібна наявність усіх елементів складу цивільного правопорушення: протиправна поведінка, збитки, причинний зв`язок між протиправною поведінкою боржника та збитками кредитора, вина боржника.

Відсутність хоча б одного із вище перелічених елементів, утворюючих склад цивільного правопорушення, звільняє боржника від відповідальності за порушення у сфері господарської діяльності, оскільки його поведінка не може бути кваліфікована як правопорушення.

Суд зазначає, що саме на Позивача покладається обов`язок довести наявність збитків, протиправність поведінки заподіювача збитків та причинний зв`язок такої поведінки із заподіяними збитками. При цьому, важливим елементом доказування наявності збитків є встановлення причинного зв`язку між протиправною поведінкою заподіювача та збитками потерпілої сторони. Слід довести, що протиправна дія чи бездіяльність заподіювача є причиною, а збитки, які завдано особі, - наслідком такої протиправної поведінки.

Аналізуючи вищезазначені положення законодавства, предмет спору та обставини справи, Суд зазначає, що для застосування такого виду відповідальності, як відшкодування збитків, потрібна наявність усіх елементів складу цивільного правопорушення: 1) порушення боржником зобов`язання, що випливає з договору; 2) збитків та їх розміру; 3) причинного зв`язку між порушенням стороною зобов`язання, що випливає з договору, та збитками; 4) вини порушника зобов`язання. За відсутності хоча б одного з цих елементів цивільна відповідальність не настає. Необхідним елементом доказування наявності збитків є встановлення причинного зв`язку між протиправною поведінкою боржника та збитками потерпілої сторони. Слід довести, що порушення боржником зобов`язання є причиною, а збитки, які завдано особі, - наслідком такого порушення. Так, відшкодуванню підлягають збитки, які стали безпосереднім, і що особливо важливо, невідворотнім наслідком порушення відповідачем взятих на себе зобов`язань, тобто мають бути прямими.

Тобто, при заявлені вимог про стягнення збитків позивачем повинно бути доведено факт порушення відповідачем зобов`язань перед позивачем, наявність та розмір збитків, а також наявність причинного зв`язку між ними. В свою чергу, відповідач має довести відсутність його вини у заподіянні збитків позивачу.

За приписами ст. 883 ЦК України підрядник відповідає за недоліки збудованого об`єкта, за прострочення передання його замовникові та інші порушення договору (за недосягнення проектної потужності, інших запроектованих показників тощо), якщо не доведе, що ці порушення сталися не з його вини. За невиконання або неналежне виконання обов`язків будівельного підряду підрядник сплачує неустойку, встановлену договором або законом, та відшкодовує збитки в повному обсязі.

Про існування жодного із вказаних порушень або інших порушень умов договору з боку Відповідача у позовній заяві не наведено.

Отже, оскільки заявлені до стягнення кошти Відповідач набув за наявності правової підстави - Договору підряду №16.3208 від 26.12.2019 року як оплату за виконані роботи, то такі кошти не можуть вважатися збитками.

Аналогічний правовий висновок про застосування норм права викладено у постановах Верховного Суду від 13.02.2018 у справі № 910/12793/17 та від 21.05.2018 у справі № 922/2310/17.

Що стосується посилань Позивача на акт ревізії окремих питань фінансово-господарської діяльності ДП «Антонов» за період з 01 жовтня 2020 року по 31 березня 2022 року, який в матеріалах справи відсутній, Суд зазначає наступне.

Так, вказаний Акт ревізії не є беззаперечною підставою для задоволення позовних вимог про стягнення збитків, оскільки виявлені таким органом порушення не можуть впливати на умови укладеного між сторонами договору і не можуть їх змінювати. Акт ревізії не може змінювати, припиняти договірні правовідносини сторін, зобов`язання, визначені укладеним договором та які підтверджені відповідним актами здачі-приймання виконаних робіт.

Акт ревізії Державної аудиторської служби України є документом, складеним з приводу наявності або відсутності відповідних порушень, та містить лише думку органу, який його склав. Викладені в ньому висновки не мають заздалегідь обумовленої сили, тобто акт ревізії не є підставою для стягнення з відповідача коштів, одержаних відповідно до умов договору.

Акт ревізії не є рішенням суб`єкта владних повноважень, не зумовлює виникнення будь-яких прав і обов`язків для осіб, робота (діяльність) яких перевірялися. Акт ревізії є носієм доказової інформації про виявлені контролюючим органом порушення вимог законодавства суб`єктами господарювання, документом, на підставі якого приймається відповідне рішення контролюючого органу.

Аналогічної позиції дотримується Верховний Суд у постанові від 18.02.2020 у справі № 910/7984/16.

Таким чином, оскільки виявлені контролюючим органом порушення не впливають на умови укладеного між сторонами договору та не можуть його змінювати, тому посилання Позивача на зазначений вище акт ревізії як на підставу для задоволення позовних вимог є безпідставними, оскільки цей акт сам по собі не є належним та допустимим доказом невиконання Відповідачем своїх зобов`язань за вказаним договором.

При цьому, як вже було вказано, позивач, підписавши акти виконаних робіт, тим самим підтвердив обставини належного виконання відповідачем своїх зобов`язань за договорами.

За таких підстав, Суд зазначає, що Позивачем в установленому статтями 74, 76 Господарського процесуального кодексу України порядку не доведено належними та допустимими доказами протиправної поведінки Відповідача у вигляді завищення вартості робіт за Договором, а відтак не може вважатися доведеним причинний зв`язок між заподіяною шкодою та поведінкою Відповідача, оскільки не доведено саме вини Відповідача у їх понесенні позивачем, які і не доведено, що Позивачем вчинялись дії на їх уникнення.

Враховуючи вищевикладене, Суд приходить до висновку, що Позивачем не доведено наявності усіх елементів складу правопорушення, необхідних для застосування такої міри відповідальності, як стягнення збитків, оскільки Позивачем не доведено об`єктивну та суб`єктивну сторони спричинених Відповідачем збитків, причинно-наслідковий зв`язок між діями та понесеними Позивачем збитками саме у розмірі 17 943 грн. 53 коп., вини Відповідача у заподіянні збитків.

Згідно зі ст. 17 Закон України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" суди застосовують при розгляді справ Конвенцію та практику Суду як джерело права.

Суд зазначає, що, навіть якщо національний суд володіє певною межею розсуду, віддаючи перевагу тим чи іншим доводам у конкретній справі та приймаючи докази на підтримку позицій сторін, суд зобов`язаний мотивувати свої дії та рішення (див. рішення від 1 липня 2003 р. у справі "Суомінен проти Фінляндії", заява N 37801/97, п. 36).

У п.50 рішення Європейського суду з прав людини від 28.10.2010 "Справа "Трофимчук проти України"" (Заява N 4241/03) зазначено, що Суд повторює, що оцінка доказів є компетенцією національних судів і Суд не підмінятиме власною точкою зору щодо фактів оцінку, яку їм було надано в межах національного провадження. Крім того, гарантуючи право на справедливий судовий розгляд, стаття 6 Конвенції в той же час не встановлює жодних правил щодо допустимості доказів або їх оцінки, що є предметом регулювання в першу чергу національного законодавства та оцінки національними судами (див. рішення від 27 жовтня 1993 року у справі "Домбо Беєер B. V. проти Нідерландів", п. 31, Series A, N 274).

Відповідно до статті 13 Господарського процесуального кодексу України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом. Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних з вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.

За приписами статті 86 Господарського процесуального кодексу України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

Відповідно до ст. 236 Господарського процесуального кодексу України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Судове рішення має відповідати завданню господарського судочинства, визначеному цим Кодексом. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.

Таким чином, виходячи з меж заявлених позовних вимог, системного аналізу положень чинного законодавства України та матеріалів справи, Суд дійшов висновку про те, що позовні вимоги Акціонерного товариства «АНТОНОВ» до Товариства з обмеженою відповідальністю «СМП-ВОГНЕЗАХИСТ» про стягнення збитків у розмірі 17 943 грн. 53 коп. є необґрунтованими, недоведеними та такими, що не підлягають задоволенню.

Крім того, Позивач просив суд стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «СМП-ВОГНЕЗАХИСТ» 3% річних у розмірі 915 грн. 54 коп., інфляційні у розмірі 2 531 грн. 09 коп. Проте, вказана частина позовних вимог також не підлягає задоволенню, як похідні вимоги від основного зобов`язання, в задоволенні якого Судом відмовлено.

Аналізуючи питання обсягу дослідження доводів учасників справи та їх відображення у судовому рішенні, суд першої інстанції спирається на висновки, що зробив Європейський суд з прав людини від 18.07.2006р. у справі «Проніна проти України», в якому Європейський суд з прав людини зазначив, що п.1 ст.6 Конвенції зобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов`язку можуть бути різними в залежності від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов`язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі ст.6 Конвенції, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи.

У рішенні Європейського суду з прав людини «Серявін та інші проти України» (SERYAVINOTHERS v.) вказано, що усталеною практикою Європейського суду з прав людини, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (див. рішення у справі «Руїс Торіха проти Іспанії» (Ruiz Torija v. Spain) від 9 грудня 1994 року, серія A, N 303-A, п. 29). Хоча національний суд має певну свободу розсуду щодо вибору аргументів у тій чи іншій справі та прийняття доказів на підтвердження позицій сторін, орган влади зобов`язаний виправдати свої дії, навівши обґрунтування своїх рішень (див. рішення у справі «Суомінен проти Фінляндії» (Suominen v. Finland), N 37801/97, п. 36, від 1 липня 2003 року). Ще одне призначення обґрунтованого рішення полягає в тому, щоб продемонструвати сторонам, що вони були почуті. Крім того, вмотивоване рішення дає стороні можливість оскаржити його та отримати його перегляд вищестоящою інстанцією. Лише за умови винесення обґрунтованого рішення може забезпечуватись публічний контроль здійснення правосуддя (див. рішення у справі «Гірвісаарі проти Фінляндії» (Hirvisaari v. Finland), №49684/99, п. 30, від 27 вересня 2001 року).

Аналогічна правова позиція викладена у постанові від 13.03.2018 Верховного Суду по справі №910/13407/17.

З огляду на вищевикладене, всі інші доводи та міркування учасників судового процесу не досліджуються судом, так як з огляду на встановлені фактичні обставини справи, суд дав вичерпну відповідь на всі питання, що входять до предмету доказування у даній справі та виникають при кваліфікації спірних відносин як матеріально-правовому, так і у процесуальному сенсах.

Відповідно до ст. 129 Господарського процесуального кодексу України, витрати по сплаті судового збору залишаються за Позивачем.

На підставі викладеного, керуючись статтями 74, 76-80, 129, 236 - 242 Господарського процесуального кодексу України, Господарський суд міста Києва, -

УХВАЛИВ

1. У задоволенні позовних вимог Акціонерного товариства «АНТОНОВ» до Товариства з обмеженою відповідальністю «СМП-ВОГНЕЗАХИСТ» про стягнення збитків у розмірі 21 390 грн. 16 коп. - відмовити у повному обсязі.

2. Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів з дня його проголошення до Північного апеляційного господарського суду. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

3. Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Дата складання та підписання повного тексту рішення: 29 травня 2024 року.

Суддя О.В. Чинчин