Рішення

від 28.05.2024 по справі 910/793/24

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01054, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

28.05.2024Справа № 910/793/24

За позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "ТВК "Гроссліфт"

до Товариства з обмеженою відповідальністю "Темп-2000"

про стягнення 137 802,15 грн.

Суддя Борисенко І.І.

без повідомлення (виклику) сторін

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

До Господарського суду міста Києва з позовом звернулось Товариство з обмеженою відповідальністю "ТВК "Гроссліфт" (далі - ТОВ "ТВК "Гроссліфт", позивач) до Товариства з обмеженою відповідальністю "Темп-2000" (далі - ТОВ "Темп-2000", відповідач) про стягнення заборгованості у сумі 137 802,15 грн.

У обґрунтування своїх вимог позивач посилається на порушення відповідачем умов договору оренди обладнання № 170221 від 17.02.2021 в частині здійснення своєчасної сплати орендних платежів, передбачених цією угодою.

У позові ТОВ "ТВК "Гроссліфт" просить стягнути з відповідача основний боргу у сумі 33 353,00 грн., неустойку у сумі 91 000,00 грн., інфляційні втрати у сумі 9 424,47 грн., 3 % річних у сумі 1 864,68 грн., витрати на транспортування у сумі 2 160,00 грн., що разом становить 137 802,15 грн.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 13.02.2024 вказану позовну заяву було прийнято до розгляду та відкрито провадження, справу вирішено розглядати за правилами спрощеного позовного провадження із повідомленням (викликом) сторін, учасникам спору надана можливість реалізувати свої процесуальні права та обов`язки.

Відповідач, належним чином повідомлений про розгляд справи, у строк, визначений законом, надав відзив, у якому проти позову заперечив, зазначив, що позивач невірно здійснив розрахунок суми неустойки, враховуючи те, що рахунки на оплату оренди обладнання, на які посилається позивач були направлені останнім лише 23.12.2023, а вручені відповідачу - 29.12.2023. Також вказав, що умовами договору фактично передбачено нарахування пені (а не штрафу), розмір якої у заявленій сумі, відповідач вважає надмірно великим, у зв`язку з чим просить зменшити пеню на 95 %.

Крім того, зазначив, що невиконання зобов`язання за договором було викликане внаслідок військової агресії російської федерації проти України, та позивачем не доведено понесення витрат транспортування, пов`язаних з поверненням об`єкту оренди.

Відповідно до ч. 1 ст. 252 Господарського процесуального кодексу України, розгляд справи у порядку спрощеного позовного провадження здійснюється судом за правилами, встановленими цим Кодексом для розгляду справи в порядку загального позовного провадження, з особливостями, визначеними у главі 10 розділу ІІІ Господарського процесуального кодексу України.

Клопотань про розгляд справи в судовому засіданні з повідомленням сторін від сторін до суду не надходило.

Відповідно до ч. 8 ст. 252 Господарського процесуального кодексу України, при розгляді справи у порядку спрощеного провадження суд досліджує докази і письмові пояснення, викладені у заявах по суті справи. Заявами по суті справи є: позовна заява; відзив на позовну заяву (відзив); відповідь на відзив; заперечення; пояснення третьої особи щодо позову або відзиву (ч. 2 ст. 161 Господарського процесуального кодексу України).

При розгляді справи у порядку спрощеного провадження судом досліджено позовну заяву, відзив на позов, а також додані до них докази.

Розглянувши подані матеріали, суд дійшов висновку, що наявні в матеріалах справи докази в сукупності достатні для прийняття законного то обґрунтованого судового рішення, відповідно до ст.ст. 236, 252 Господарського процесуального кодексу України.

Дослідивши матеріали справи, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об`єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд

ВСТАНОВИВ:

17.02.2021 між ТОВ "ТВК "Гроссліфт" (орендодавець) та ТОВ "Темп-2000" (орендар) був укладений договір оренди обладнання № 170221 (далі - договір оренди). Відповідно до умов цього договору орендодавець передає, а орендар приймає в тимчасове платне користування газовий навантажувач HYSTER модель: Н1.5ХМ (Сер. ном. D001В13129Y) згідно додатку № 1 специфікація), та зобов`язується сплачувати орендодавцю орендну плату. Місце використання: м. Київ, вул. Набережно-Корчуватська, 136 (п. 1.1).

Орендар використовує обладнання з метою проведення навантажувально-розвантажувальих робіт в своїй господарській діяльності (п. 1.2 договору).

Вартість оренди газового навантажувача HYSTER модель: Н1.5ХМ (Сер. ном. D001В13129Y) становить 110,00 грн./моточас. Мінімальна вартість оренди становить 16 500,00 грн. в тому числі ПДВ (п. 2.1 договору).

Орендар перераховує вказані суми в українських гривнях за місяць оренди, що передує місяцю виставлення рахунку (п. 2.1.1 договору).

Перший платіж у розмірі місячної орендної плати, зазначений у п. 2.1 цього договору, орендар здійснює протягом двох банківських днів з дати підписання цього договору (п. 2.1.2 договору).

Платежі по договору здійснюються банківськими переказами (платіжними дорученнями) в українській гривні на суму, згідно рахунків виставлених орендарем орендодавцю, впродовж 5 робочих днів з дати отримання орендарем рахунку від орендодавця (п. 2.2 договору).

Сторони дійшли згоди, що розмір орендних платежів може бути змінений тільки у разі зміни курсу гривні до долару США на 1,5 % (п. 2.3 договору).

Відповідно до п. 3.1 договору обладнання, що орендується повинно бути передано орендодавцем та прийнято орендарем протягом 5 робочих днів з моменту підписання договору та отримання орендодавцем грошових коштів на свій розрахунковий рахунок відповідно до п. 2.1.2 цього договору.

Передача обладнання здійснюється за фактичним місцезнаходженням орендодавця за адресою: м. Київ, вул. Зрошувальна, 15-Б, відповідними спеціалістами сторін, шляхом складання акта приймання-передачі обладнання, який підписують уповноважені представники сторін, і який є невід`ємною частиною цього договору (п. 3.2 договору).

Доставка обладнання до місця його експлуатації здійснюється орендарем за свій рахунок (п. 3.3 договору).

Обладнання, що орендується вважається переданим орендарю з моменту підписання акта приймання-передачі обладнання (п. 3.6 договору).

Орендар зобов`язується своєчасно здійснювати орендні платежі (п. 8.1 договору).

Строк оренди складає 12 місяців та починається 18.02.2021. Якщо сторони не попередили один одного (в письмовій чи усній формі) про припинення договору за 5 днів, термін оренди буде продовжений. Додаткова угода при цьому не укладається (п. 4.1 договору).

Після закінчення строку оренди (або за умови припинення (розірвання) договору однією із сторін) орендар зобов`язаний протягом 3-х робочих днів повернути обладнання орендодавцю за свій рахунок (п. 9.1 договору).

У разі повернення обладнання орендодавцю, приймання-передача обладнання здійснюється за місцезнаходженням орендодавця відповідними спеціалістами сторін, шляхом складання акта приймання-передачі обладнання, який підписують уповноважені представники сторін, і який є невідємною частиною цього договору (п. 9.2 договору).

Обладнання повинно бути передане орендодавцю у справному стані з урахуванням нормального зносу, пов`язаного зі спливом часу та цільовим використанням обладнання (п. 9.3 договору).

Доставка обладнання до місцезнаходження орендодавця здійснюється орендарем за свій рахунок (п. 9.4 договору).

У додатку № 1 до договору (специфікація) сторони погодили найменування обладнання та його технічні характеристики.

Додатковою угодою до договору від 23.02.2020 сторони змінили харатеристики обладнання, а саме - на газовий навантажувач Toyota Модель: 02-8FGKF20 (Сер. ном. 8FGF20-30126), а також визначили вартість оренди вказаного газового навантажувача, що становить 110,00 грн./моточас, у тому числі ПДВ. Мінімальна вартість оренди становить 16 500,00 грн. з урахуванням ПДВ.

Із матеріалів справи вбачається, що на виконання умов вказаного договору ТОВ "ТВК "Гроссліфт" надало ТОВ "Темп-2000" в оренду газовий навантажувач Toyota Модель: 02-8FGKF20 (Сер. ном. 8FGF20-30126), що підтверджується актом приймання - передачі від 23.02.2021.

Згідно з ч. 1 ст. 283 ГК України за договором оренди одна сторона (орендодавець) передає другій стороні (орендареві) за плату на певний строк у користування майно для здійснення господарської діяльності. До відносин оренди застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом (ч. 6 ст. 283 ГК України).

Відповідно до ст. 286 ГК України орендна плата - це фіксований платіж, який орендар сплачує орендодавцю незалежно від наслідків своєї господарської діяльності. Розмір орендної плати може бути змінений за погодженням сторін, а також в інших випадках, передбачених законодавством. Строки внесення орендної плати визначаються в договорі.

Як вказує позивач, відповідач з лютого 2021 по квітень 2023 користувався обладнанням, наданим позивачем в оренду, та 20.04.2023 вказане обладнання було повернуто позивачу, проте, відповідного акту приймання-отримання сторони не підписали.

Разом з тим, відповідач не оплатив користування обладнанням відповідно до актів надання послуг № ОУ-0000027 від 14.04.2022, № ОУ-0000017 від 18.02.2022 та рахунків № СФ-0000075 від 18.02.2022, № СФ-0000094 від 07.04.2022 на загальну суму 33 353,00 грн. Вказані обставини відповідачем не заперечуються.

У позові позивач стверджує, що направляв вказані акти надання послуг та рахунки на електронну пошту ТОВ "Темп-2000", проте, суд не приймає такі доводи позивача, оскільки належних доказів на підтвердження цих обставин матеріали справи не містять.

Натомість, 26.12.2023 акти наданих послуг № ОУ-0000027 від 14.04.2022, № ОУ-0000017 від 18.02.2022 та рахунки № СФ-0000075 від 18.02.2022 та № СФ-0000094 від 07.04.2022 були направлені позивачем відповідачу разом з вимогою № 261223 від 26.12.2023. Вказані документи були отримані відповідачем 29.12.2023, проте, залишені останнім без виконання.

Суд відхиляє доводи відповідача про те, що порушення зобов`язання відбулось через введення на всій території України військового стану, що є форс-мажорною обставиною (обставиною непереборної сили) та є підставою для звільнення ТОВ "Темп-2000" від виконання зобов`язань за договором оренди.

Згідно зі ст. 218 ГК України учасник господарських відносин відповідає за невиконання або неналежне виконання господарського зобов`язання чи порушення правил здійснення господарської діяльності, якщо не доведе, що ним вжито усіх залежних від нього заходів для недопущення господарського правопорушення. У разі якщо інше не передбачено законом або договором, суб`єкт господарювання за порушення господарського зобов`язання несе господарсько-правову відповідальність, якщо не доведе, що належне виконання зобов`язання виявилося неможливим внаслідок дії непереборної сили, тобто надзвичайних і невідворотних обставин за даних умов здійснення господарської діяльності. Не вважаються такими обставинами, зокрема, порушення зобов`язань контрагентами правопорушника, відсутність на ринку потрібних для виконання зобов`язання товарів, відсутність у боржника необхідних коштів.

За змістом ч. 3 ст. 14 Закону України "Про торгово-промислові палати в Україні" форс-мажорні обставини (обставини непереборної сили), а також торговельні та портові звичаї, прийняті в Україні, засвідчує Торгово-промислова палата України за зверненнями суб`єктів господарської діяльності та фізичних осіб.

Як вбачається із п. 10.1.3 договору про настання форс-мажорних обставин сторона, для якої вони наступили терміново повідомляє іншу сторону. Доказами наявності форс-мажорних обставин і тривалість їх дії будуть служити довідки, видані компетентними органами.

Разом з тим, на виконання зазначених норм чинного законодавства та умов договору відповідач не надав суду доказів настання форс-мажорних обставин, про які ТОВ "Темп-2000" зазначило у відзиві, зокрема, сертифікату Торгово-промислової палати стосовно невиконання договору оренди обладнання № 170221 від 17.02.2021 та доказів належного повідомлення позивача про настання обставин непереборної сили.

Посилання відповідача на лист Торгово-промислової палати України № 2024/02.0-7.1 від 28.02.2022, яким засвідчено, що військова агресія Російської Федерації проти України є форс-мажорною обставиною та є підставою для звільнення його від відповідальності за договором оренди обладнання № 170221 від 17.02.2021, суд відхиляє з огляду на таке.

Згідно з позицією Верховного Суду, викладеною в постанові від 31.08.2022 у справі № 910/15264/21, між обставинами непереборної сили та неможливістю належного виконання зобов`язання має бути причинно-наслідковий зв`язок. Тобто неможливість виконання зобов`язання має бути викликана саме обставиною непереборної сили, а не обставинами, ризик настання яких несе учасник правовідносин.

Зі змісту листа ТПП № 2024/02.0-7.1 від 28.02.2022 вбачається, що він не містить ідентифікуючих ознак конкретного договору, контракту, угоди тощо, виконання яких стало неможливим через наявність форс-мажорних обставин (введення військового стану в Україні). Також вказаний лист ТПП видано без дослідження наявності причинно-наслідкового зв`язку між настанням вказаних обставин та неможливістю виконання відповідачем конкретного зобов`язання (сплати вартості оренди). При цьому відповідачем, зі свого боку, не надано будь-яких доказів, що саме введення воєнного стану призвело до унеможливлення виконання ТОВ "Темп-2000" зобов`язань за договором № 170221 від 17.02.2021.

Отже, сама наявність вказаного листа ТПП № 2024/02.0-7.1 від 28.02.2022 не є підставою для звільнення ТОВ "Темп-2000" від відповідальності за неналежне виконання зобов`язання.

Згідно зі ст. 525, 526 ЦК України зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Зобов`язання, строк (термін) виконання якого визначений вказівкою на подію, яка неминуче має настати, підлягає виконанню з настанням цієї події (ст. 530 ЦК України).

Відповідно до ч. 1 ст. 202 ГК України господарське зобов`язання припиняється, зокрема, виконанням, проведеним належним чином.

Оскільки відповідач доказів, які свідчать про сплату оренди у заявлений період суду не надав, доводів позивача не спростував, суд дійшов висновку, що вимоги позивача про стягнення з ТОВ "Темп-2000" основної заборгованості у сумі 33 353,00 грн. є правомірними та такими, що підлягають задоволенню у вказаному розмірі.

Крім суми основного боргу позивач також просив стягнути з відповідача неустойку у сумі 91 000,00 грн. за період з 23.07.2023 по 22.01.2024, нараховану відповідно до п. 12.2 договору, яку позивач розцінює як штраф.

Згідно зі ст. 610 ЦК України порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Відповідно до ст. 611 ЦК України у разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, сплата неустойки. Неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання. Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов`язання (ст. 549 ЦК України). Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов`язання за кожен день прострочення виконання (частина третя статті 549 ЦК України).

Так, відповідно до п. 12.2 договору у разі, прострочення сплати оренди більше, ніж на 10 робочих днів, наступних за днем отримання рахунку на оплату орендар також сплачує неустойку орендодавцю у розмірі 500,00 грн. за кожний день прострочення платежу.

Разом з тим, ст. 549 ЦК України встановлено, що штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов`язання, а пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов`язання за кожен день прострочення виконання.

Дослідивши зміст п. 12.2 договору в контексті вищенаведеного, суд дійшов висновку, що погоджена у договорі неустойка, враховуючи спосіб її обчислення за кожний день прострочення, за своєю правовою природою є пенею, а не штрафом.

Також за змістом положень частини четвертої статті 231 ГК України розмір санкцій може бути встановлено договором у відсотковому відношенні до суми невиконаної частини зобов`язання або у певній, визначеній грошовій сумі, або у відсотковому відношенні до суми зобов`язання незалежно від ступеня його виконання, або у кратному розмірі до вартості товарів (робіт, послуг).

Для договірної практики та практики правозастосування сама лише назва тієї чи іншої санкції, вжита в тексті договору, практичного значення не має. У такому випадку слід виходити з мети встановлення у законі відповідальності за порушення зобов`язання у вигляді штрафної санкції забезпечення належного виконання зобов`язання Вказана позиція викладена в постанові Верховного Суду від 20.05.2020 у справі № 204/5406/17.

Отже, оскільки в даному випадку визначений у договорі порядок нарахування штрафу суперечить вимогам закону щодо нарахування та стягнення такого штрафу (законом не передбачено його нарахування за кожен день прострочення), то суд вважає, що сторони не узгодили розміру штрафу у відповідності до чинного законодавства. Отже, відсутні правові підстави для задоволення позову в частині стягнення неустойки у вигляді штрафу у сумі 91 000,00 грн.

Таким чином, немає підстав для зменшення зазначеного розміру неустойки, тому у клопотанні відповідача про зменшення розміру нарахованої штрафної санкції на 95 %, суд відмовляє.

Крім того, за прострочене зобов`язання позивач просив стягнути з відповідача інфляційні втрати у сумі 9 424,47 грн. та 3 % річних у сумі 1 864,68 грн. за період з 28.02.2022 по 22.01.2024.

Відповідно до ч. 2 ст. 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Передбачене законом право кредитора вимагати сплати боргу з урахуванням індексу інфляції та 3 % річних в порядку статті 625 ЦК України є способами захисту його майнового права та інтересу, суть яких полягає у відшкодуванні матеріальних втрат від знецінення грошових коштів внаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації (плати) від боржника за користування утримуваними ним грошовими коштами, належними до сплати кредиторові. Таким чином, зважаючи на встановлене судом прострочення виконання відповідачем грошового зобов`язання, вимоги про стягнення інфляційних втрат є такими, що заявлені правомірно.

Здійснивши власний перерахунок суми заявлених матеріальних втрат, суд встановив, що з відповідача підлягають стягненню інфляційні втрати у сумі 133,41 грн. та 3 % річних у сумі 46,48 грн., тобто у менших сумах, ніж просить позивач, враховуючи те, що рахунки на оплату відповідач отримав лише 29.12.2023 разом з вимогою позивача № 261223 від 26.12.2023. Доказів протилежного позивачем не надано.

При здійсненні власного розрахунку, судом враховано, що платежі по договору здійснюються банківськими переказами (платіжними дорученнями) в українській гривні на суму, згідно рахунків виставлених орендарем орендодавцю, впродовж 5 робочих днів з дати отримання орендарем рахунку від орендодавця (п. 2.2 договору).

Щодо відшкодування відповідачем витрат позивача на повернення (транспортування) орендованого майна у сумі 2 160,00 грн., суд зазначає наступне.

Так, відповідно до п. 9.1 договору після закінчення строку оренди (або за умови припинення (розірвання) договору однією із сторін) орендар зобов`язаний протягом 3 робочих днів повернути обладнання орендодавцю за свій рахунок.

Доставка обладнання до місцезнаходження орендодавця здійснюється орендарем за свій рахунок (п. 9.4 договору).

У позові позивач вказує, що відповідач безпідставно відмовився повертати обладнання у зв`язку з чим ТОВ "ТВК "Гроссліфт" самостійно замовило послуги автомобільного перевезення (евакуатор) і здійснило транспортування об`єкту оренди з місця його використання відповідачем. На підтвердження цих доводів позивачем були надані: акт надання послуг № 112 від 20.04.2022 на суму 2 160,00 грн., складений між ТОВ "ТВК "Гроссліфт" та ТОВ "Експрес-Т"; рахунок на оплату № 112 від 20.04.2022 на суму 2 160,00 грн.

Проте, суд не приймає вказані документи у якості належних доказів, що підтверджують транспортування (повернення) позивачем саме орендованого обладнання від відповідача, оскільки, зі змісту акту надання послуг № 112 від 20.04.2022 та рахунку на оплату № 112 від 20.04.2022 не вбачається, що ТОВ "Експрес-Т" здійснювало транспортування саме газового навантажувача Toyota Модель: 02-8FGKF20 (Сер. ном. 8FGF20-30126), що був об`єктом оренди, а зазначена в рахунку адреса місця завантаження, не відповідає повній адресі місця використання обладнання згідно договору № 170221 від 17.02.2021.

Крім того, у платіжних інструкціях № 32 від 20.04.2022, № 105 від 01.08.2022 відсутня інформація, яка б дала можливість визначити, що відбулась оплата за перевезення саме орендованого обладнання (Toyota Модель: 02-8FGKF20 (Сер. ном. 8FGF20-30126).

Згідно зі ст. 73, 74, 76 ГПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Достовірними є докази, створені (отримані) за відсутності впливу, спрямованого на формування хибного уявлення про обставини справи, які мають значення для справи, а вірогідні докази - це ті, які на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування.

Відповідно до ст. 79 ГПК України наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування. Питання про вірогідність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.

Згідно зі ст. 86 ГПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Указані норми процесуального закону спрямовані на реалізацію статті 13 ГПК України. Згідно з положеннями цієї статті судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.

Оцінивши наявні у справі докази у сукупності із встановленими обставинами, суд вважає, що позивач не надав належних, допустимих та вірогідних доказів на підтвердження витрат на транспортування орендованого обладнання у сумі 2 160,00 грн.

За таких обставин, позовні вимоги ТОВ "ТВК "Гроссліфт" підлягають частковому задоволенню.

Відповідно до ст. 129 ГПК України витрати по сплаті судового збору у разі часткового задоволення позову покладаються на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

На підставі викладеного, керуючись ст. 73 - 79, 129, 236 - 238, 252 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

Позов Товариства з обмеженою відповідальністю "ТВК "Гроссліфт" до Товариства з обмеженою відповідальністю "Темп-2000" про стягнення 137 802,15 грн. задовольнити частково.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Темп-2000" (01133, м. Київ, вул. Є. Коновальця, буд. 29, ідентифікаційний код 31111758) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "ТВК "Гроссліфт" (02099, м. Київ, вул. Зрошувальна, буд. 15-Б, офіс 30, ідентифікаційний код 42385438) основний борг у сумі 33 353 (тридцять три тисячі триста п`ятдесят три) грн. 00 коп., інфляційні втрати у сумі 133 (сто тридцять три) грн. 41 коп., 3 % річних у сумі 46 (сорок шість) грн. 48 коп., витрати по сплаті судового збору у сумі 736 (сімсот тридцять шість) грн. 84 коп.

У решті вимог - відмовити.

Після набрання рішенням законної сили видати наказ.

Рішення набирає законної сили в порядку, встановленому ст. 241 Господарського процесуального кодексу України.

Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку та в строки, встановлені ст.ст. 256, 257 Господарського процесуального кодексу України.

Повне рішення складено та підписано 28 травня 2024.

Суддя Борисенко І. І.