Рішення

від 20.05.2024 по справі 914/3283/23

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЛЬВІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЛЬВІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

79014, місто Львів, вулиця Личаківська, 128

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

20.05.2024 Справа № 914/3283/23

За позовною заявою: Державна екологічна інспекція у Львівській області, м.Львів

до відповідача: Ралівське управління житлово-комунального господарства/1, с.Ралівка Самбірського р-ну Львівської області

за участі третьої особи без самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача: Ралівської сільської ради Самбірського району Львівської області, с.Ралівка Самбірського району Львівської області

про: стягнення 82482,79грн збитків, заподіяних державі внаслідок порушення законодавства про охорону навколишнього природнього середовища

Суддя У.І. Ділай

Секретар Ю.І.Кохановська

За участі представників:

Від позивача: В.Р.Валько - представник;

Від відповідача: не з`явився;

Від третьої особи: Р.С.Стецьків - представник;

У судовому засіданні оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Відповідно до Витягу з протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 03.11.2023, справу №914/3283/23 розподілено судді У.І.Ділай.

Ухвалою від 08.11.2023 позов залишено без руху.

22.11.2023 від позивача надійшла заява про усунення недоліків.

Ухвалою від 27.11.2023 позовну заяву прийнято до розгляду та відкрито спрощене провадження у справі. Розгляд справи призначено в порядку письмового провадження без участі представників сторін.

18.12.2023 від відповідача до суду надійшов відзив на позов, в якому відповідач зазначає, що згідно закону має право без спеціальних дозволів видобувати підземні води (крім мінеральних) для всіх потреб за умови, що обсяг видобування підземних вод із кожного з водозаборів не перевищує 300 кубічних метрів на добу і не пов`язано з виробництвом фасованої питної води. Відтак вважає позовні вимоги необгрунтованими та такими, в задоволенні яких належить відмовити.

Ухвалою суду від 11.01.2024 позивача зобов`язано надати довідку про стан заборгованості та відповідь на відзив на позов.

24.01.2024 надійшла відповідь на відзив Державної екологічної інспекції у Львівській області, де зазначається, що відповідач не є землевласником чи землекористувачем оскільки не виготовив правовстановлюючих документів і не зареєстрував таке права у встановленому законом порядку, а відтак норми ст.23 Кодексу України про надра не можуть бути застосовані до нього.

Ухвалою від 31.01.2024 суд перейшов до розгляду справи за правилами загального позовного провадження, замінивши судове засідання на підготовче засідання, підготовче судове засідання призначено на 20.02.2024.

Ухвалою від 20.02.2024 підготовче засідання відкладено на 12.03.2024.

Ухвалою від 12.03.2024 залучено до участі у справі третьою особою, що не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача Ралівську сільську раду Самбірського району Львівської області.

У судовому засіданні 26.03.2024 оголошено перерву до 11.04.2024.

Ухвалою від 11.04.2024 підготовче провадження закрито. Призначено справу до судового розгляду по суті на 23.04.2024.

Ухвалами від 23.04.2024 та від 14.05.2024 розгляд справи відкладено.

Представник позивача в судовому засіданні 20.05.2024 підтримав позов, з підстав наведених у позовній заяві та з посиланням на матеріали справи.

У судовому засіданні 20.05.2024 представник третьої особи заперечив проти позову, просив відмовити в його задоволенні.

Відповідач в судове засідання 20.05.2024 явку повноважного представника не забезпечив.

В процесі розгляду матеріалів справи суд

встановив:

У період 06.09.2021- 08.09.2021 Державною екологічною інспекцією у Львівській області проведено планову перевірку дотримання вимог природоохоронного законодавства Ралівського управління житлово- комунального господарства/1 (далі - Ралівське УЖКГ/1), про що складено Акт перевірки №657/04/905 від 08.09.2021.

Під час даної перевірки встановлено, що у період з 14.08.2019 по 05.09.2021 Ралівським УЖКГ/1 порушено право державної власності на надра. Зокрема, відсутній спеціальний дозвіл на користування надрами (підземні води) на водозабір підземних вод з свердловини №1, №2, №3, які експлуатуються підприємством, оскільки в Ралівського УЖКГ/1 відсутні речові права на земельну ділянку, на якій розташовані свердловини №1, №2, №3. Водозабір прісних підземних вод, розміщений в с. Ралівка Самбірського району Львівської області служить для забезпечення питних і санітарно-гігієнічних потреб, виробничих потреб населення та підприємств.

У відповідності до Постанови Кабінету Міністрів України № 827 від 12.12.1994 із внесеними змінами постановою Кабінету Міністрів України №1370 від 28.12.2011 підземні води віднесено до корисної копалини загальнодержавного значення. Використання корисних копалин загальнодержавного значення у відповідності до ст. 19 Кодексу України про надра надається за наявності спеціального дозволу на користування надрами.

За твердженням позивача забір підземних вод Ралівським УЖКГ/1 із підземного водозабору, а саме свердловини №1, №2 здійснюється самовільно, при відсутності спеціального дозволу на користування надрами. Виявлене є порушенням вимог статей 16, 19, 21, 23 Кодексу України Про надра та порушенням права державної власності на надра.

Згідно зі ст.23 Кодексу України про надра, землевласники і землекористувачі в межах наданих їм земельних ділянок мають право без спеціальних дозволів та гірничого відводу видобувати корисні копалини місцевого значення і торф загальною глибиною розробки до двох метрів, а також підземні води (крім мінеральних) для всіх потреб, крім виробництва фасованої питної води, за умови, що обсяг видобування підземних вод із кожного з водозаборів не перевищує 300 кубічних метрів на добу.

Відповідно до ст. 125 Земельного кодексу України право власності на земельну ділянку, а також право постійного користування та право оренди земельної ділянки виникають з моменту державної реєстрації цих прав.

Право власності, користування земельною ділянкою оформлюється відповідно до Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень" (ст. 126 Земельного кодексу України)

З огляду на зазначене позивач заперечив проти поданого відповідачем договору №12 про сплату за використання земельної ділянки від 20.03.2012 та звернув увагу, що Ралівське УЖКГ/1 не є землевласником та не є землекористувачем земельної ділянки, на якій розташовані свердловини №1, №2, №3. В Ралівського УЖКГ/1 відсутні речові права на дану земельну ділянку, а відтак положення ст.23 Кодексу України про надра до Ралівського УЖКГ/1 не можуть бути застосовані.

Як повідомив позивач, Ралівським УЖКГ/1 було надано довідку № 56 від 06.09.2021 про фактичні об`єми забраних та використаних підземних вод із підземних водозаборів свердловин №1, №2. В період відсутності спеціального дозволу на користування надрами (з 14.08.2019 по 05.09.2021), підприємством самовільно було піднято та використано з підземного водозабору а саме: свердловини №1, №2, - 65160 куб.м підземних вод. Надано звітність Форми № 2ТП-водгосп (річна): 2019 рік, 2020 рік.

Інспекцією було видано Припис № 397-04 від 08.09.2021, яким встановлено (п.5) - отримати спеціальний дозвіл на користування надрами на водозабір підземних вод: свердловина №1, свердловина №2, №3, які експлуатуються підприємством або виготовити правовстановлюючі документи, що посвідчують право користування земельною ділянкою, яка використовується підприємством.

За результатами вказаної перевірки та аналізу наданих матеріалів підприємства, Інспекцією було проведено розрахунок за Методикою розрахунку розмірів відшкодування збитків, заподіяних державі внаслідок порушення законодавства про охорону та раціональне використання водних ресурсів" від 20.07.2009 N 389, зареєстрованої в Міністерстві юстиції України 14.08.2009 за №767/16783 (зі змінами внесеними згідно наказу Мінекології та природніх ресурсів України від 30.06.11 №220, та №367 від 13.10.2015), та визначено суму збитків в розмірі 82482,79грн.

Відповідно до пояснень позивача згідно з Постановою Кабінету Міністрів України № 827 від 12.12.1994 (із внесеними змінами постановою ПКМУ №1370 від 28.12.2011) підземні води віднесено до корисної копалини загальнодержавного значення. Використання корисних копалин загальнодержавного значення у відповідності до ст. 19 Кодексу України про надра надається за наявності спеціального дозволу на користування надрами. Натомість забір підземних вод Ралівським УЖКГ/1 із підземного водозабору, а саме свердловин №1, №2 здійснюється самовільно за відсутності спеціального дозволу на користування надрами.

Подаючи позов до Господарського суду Львівської області, Державна екологічна інспекція у Львівській області просить стягнути з відповідача 82482,79грн завданих збитків.

Відповідач заперечив проти позову з огляду на таке.

20 березня 2012 року між Ралівською сільською радою та Ралівським УЖКГ/1, укладено договір №12 про сплату за використання земельної ділянки. Згідно з п.1.1 договору, Ралівська сільська рада на підставі рішення від 25 червня 2011 року №44 надає, а Ралівське УЖКГ -1, приймає земельну ділянку площею 12,3га і зобов`язується провести оплату за використання даної земельної ділянки, яка знаходиться в с. Ралівка Самбірського райоу, Львівської області.

Відповідно до Розділу 2 Договору №12 про сплату за використання земельної ділянки від 20.03.2012 Ралівським УЖКГ/1 укладено цей договір із Ралівською сільською радою на період до виготовлення правовстановлюючих документів на право власності чи користування земельною ділянкою. Договір зареєстровано в книзі реєстрації договорів по акту за використання земельних ділянок від 20.03.2012 за №12.

За твердженням відповідача умови вказаного договору виконуються сторонами і станом на день подання відзиву в цій справі. Претензій від Ралівської сільської ради до Ралівського УЖКГ/1 не має.

Відповідач звернув увагу, що об`єм води, який Ралівським УЖКГ/1 видобувається з підземного водозабору свердловин № 1,2 становить орієнтовно 100 кубічних метрів на добу. Відповідно до ст.23 Кодексу України про Надра, «землевласники і землекористувачі в межах наданих їм земельних ділянок мають право без спеціальних дозволів та гірничого відводу видобувати корисні копалини місцевого значення і торф загальною глибиною розробки до двох метрів, а також підземні води (крім мінеральних) для всіх потреб, крім виробництва фасованої питної води, за умови, що обсяг видобування підземних вод із кожного з водозаборів не перевищує 300 кубічних метрів на добу». Отже, згідно даної норми, на думку відповідача, землекористувач (Ралівське УЖКГ/1) має право без спеціальних дозволів видобувати підземні води (крім мінеральних) для всіх потреб за умови, що обсяг видобування підземних вод із кожного з водозаборів не перевищує 300 кубічних метрів на добу і не пов`язано з виробництвом фасованої питної води.

Третя особа долучила до справи дозволи на спеціальне водокористування видані Державним агентством водних ресурсів України та заперечила проти позову, зазначивши, що землекористувач (Ралівське УЖКГ/1 ) має право без спеціальних дозволів видобувати підземні води (крім мінеральних) для всіх потреб за умови, що обсяг видобування підземних вод із кожного з водозаборів не перевищує 300 кубічних метрів на добу і не пов`язано з виробництвом фасованої питної води.

Також третя особа звернула увагу, що Ралівським управлінням житлово-комунального господарства/1 на виконання положень Податкового кодексу України подавалися до контролюючого органу податкові декларації з плати за землю за період 2012-2024р.р. та проводилася сплата податку до місцевого бюджету.

При прийнятті рішення суд виходив з наступного.

Відповідно до положень статті 16 Цивільного кодексу України (далі ЦК України) та статті 20 Господарського кодексу України, кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.

Відповідно до ч. 1 ст. 210 ЦК України, правочин підлягає державній реєстрації лише у випадках, встановлених законом. Такий правочин є вчиненим з моменту його державної реєстрації.

Згідно з ч. 2 ст. 210 ЦК України, перелік органів, які здійснюють державну реєстрацію, порядок реєстрації, а також порядок ведення відповідних реєстрів встановлюється законом.

За змістом ст. 638 ЦК України моментом укладення договору оренди слід вважати момент, коли сторони досягли згоди з усіх істотних умов, який з урахуванням письмової форми та обов`язкових реквізитів визначається моментом підписання договору в зазначену у ньому дату.

У договорі №12 про сплату за використання земельної ділянки від 20.03.2012 визначено, що цей договір набуває чинності після його підписання сторонами та реєстрації у виконкомі Ралівської сільської ради.

Відповідно до ст. 18 Закону України «Про оренду землі» в редакції, чинній станом на час укладення вказаного договору від 20.03.2012, договір оренди землі набирає чинності після його державної реєстрації. У силу приписів ст. 20 цього Закону укладений договір оренди землі підлягає державній реєстрації. Право оренди земельної ділянки виникає з дня державної реєстрації цього права відповідно до закону, що регулює державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень.

Згідно з визначенням в ч. 1 ст. 2 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» державна реєстрація речових прав на нерухоме майно - це офіційне визнання і підтвердження державою фактів виникнення, переходу або припинення прав на нерухоме майно, обтяження таких прав шляхом внесення відповідного запису до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно.

Отже, набрання чинності договором оренди земельної ділянки законодавець пов`язував із виникненням у орендаря права оренди після державної реєстрації такого договору в установленому законом порядку.

Вказані вище норми законодавства дають підстави для висновку про те, що укладений правочин у формі договору з передачі в оренду земельної ділянки, який не зареєстрований у встановленому законом порядку не можна вважати таким, що створює юридичні наслідки для його сторін у вигляді набуття прав та обов`язків стосовно його предмета.

Відповідно до ч. 2 ст. 202 ЗК України (у чинній редакції станом дату укладення договору) державний реєстр земель складається з двох частин: а) Книги записів реєстрації державних актів на право власності на землю та на право постійного користування землею, договорів оренди землі із зазначенням кадастрових номерів земельних ділянок (далі - Книга записів); б) Поземельної книги, яка містить відомості про земельну ділянку.

Порядок державної реєстрації договору оренди був визначений постановою Кабінету Міністрів України від 09 вересня 2009 №1021 «Про затвердження порядків ведення Поземельної книги і Книги записів про державну реєстрацію державних актів на право власності на земельну ділянку та на право постійного користування земельною ділянкою, договорів оренди землі».

Порядок ведення Книги записів про державну реєстрацію державних актів на право власності на земельну ділянку та на право постійного користування земельною ділянкою, договорів оренди землі (далі - Порядок) визначав процедуру ведення за формою згідно з додатком Книги записів про державну реєстрацію державних актів на право власності на земельну ділянку та на право постійного користування земельною ділянкою, договорів оренди землі (далі - Книга записів) - документа, який є власністю держави і складовою частиною державного реєстру земель та містить відомості про зареєстровані державні акти на право власності на земельну ділянку, на право постійного користування земельною ділянкою та договори оренди (суборенди) землі із зазначенням кадастрових номерів земельних ділянок (п. 1).

Згідно з пунктами 4, 6 Порядку Книга записів відкривається та ведеться: у паперовому вигляді - територіальним органом Держземагентства; в електронному вигляді - операторами - структурними підрозділами державного підприємства «Центр державного земельного кадастру» - адміністратора автоматизованої системи державного земельного кадастру, які мають доступ та вносять відомості до автоматизованої системи державного земельного кадастру (далі - автоматизована система), заповнюють бланки державних актів на право власності на земельну ділянку або на право постійного користування земельною ділянкою з використанням автоматизованої системи та формують з її використанням аркуші Книги записів.

Книга записів у паперовому вигляді зберігається у територіальному органі Держземагентства за місцем розташування земельної ділянки.

Книга записів в паперовому вигляді складається з аркушів, які формуються з використанням автоматизованої системи.

Книга записів в електронному вигляді ведеться у складі автоматизованої системи та формується на підставі даних файла обміну даними про результати робіт із землеустрою в електронному вигляді (далі - обмінний файл) та електронних (цифрових) зображень документів, отриманих від територіальних органів Держземагентства.

Записи до розділів Книги записів вносяться при видачі документа, що посвідчує право на земельну ділянку, якими є державний акт на право власності на земельну ділянку, державний акт на право постійного користування земельною ділянкою, договір оренди землі, договір суборенди землі та договір про внесення змін до договорів оренди та суборенди землі (п. 10).

Згідно з п. 11 Порядку дата внесення запису до розділу Книги записів є датою державної реєстрації документа, що посвідчує право на земельну ділянку.

Кожному документові, що посвідчує право на земельну ділянку, при здійсненні його державної реєстрації, з використанням автоматизованої системи, присвоюється реєстраційний номер (п. 14).

Станом на час укладення спірного договору від 20.03.2012 на виконання постанови Кабінету Міністрів України від 09 вересня 2009 року №1021 функціонувала Перехідна реєстраційна системи, що діяла у період з 03 серпня 2011 року по 30 грудня 2012 року, адміністраторами якої були підрозділи державного підприємства «Центр державного земельного кадастру».

Факт державної реєстрації договору оренди земельної ділянки, якщо така відбулася, відображався у тексті цього договору відповідно до Типового договору оренди землі, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 03 березня 2004 року №220.

У тексті, зокрема, зазначалася інформація про орган, який провів державну реєстрацію договору та його посадову особу, а також дата вчинення та номер запису в Державному реєстрі земель. На підтвердження вказаної інформації державний реєстратор посвідчував напис своїм підписом та печаткою органу реєстрації за наявності (далі - реєстраційний напис).

За змістом наведених пунктів 4-11 Порядку датою державної реєстрації документа (договору), що посвідчує право на земельну ділянку (зокрема, право оренди), є дата внесення запису до розділу Книги записів спочатку в електронному вигляді (до автоматизованої системи державного земельного кадастру), в подальшому - в паперовому вигляді, що формується з використанням автоматизованої системи.

Зазначені дії у наведеній послідовності обов`язково передують вчиненню уповноваженою посадовою особою (державним реєстратором) напису про реєстрацію на документі (договорі), що посвідчує речове право на земельну ділянку і саме на підставі таких дій у державного реєстратора виникає право у межах повноважень вчинити на документі (договорі), що посвідчує речове право (право оренди земельної ділянки), напис про державну реєстрацію, засвідчити його своїм підписом і скріпити печаткою підрозділу Державного земельного кадастру.

Отже, реєстраційний напис на договорі оренди земельної ділянки є похідним від запису у Книзі записів. Державний реєстратор не був наділений правом проставити такий напис, поки не зробив відповідний запис у Книзі записів за певним номером.

У зв`язку з набранням чинності Законом України «Про державний земельний кадастр» з 01.01.2013 Перехідна реєстраційна система припинила функціонування, наявні у ній відомості в автоматизованому порядку перенесено до Національної кадастрової системи.

Згідно зі ст. 3 Закону України «Про Державний земельний кадастр» Державний земельний кадастр базується на принципах об`єктивності, достовірності та повноти відомостей у Державному земельному кадастрі.

Відповідно до п. 12 постанови Кабінету Міністрів України від 17 жовтня 2012 року №1051 «Про затвердження Порядку ведення Державного земельного кадастру» відомості Державного земельного кадастру є офіційними і вважаються об`єктивними та достовірними, якщо інше не доведено судом.

Зважаючи на системний аналіз зазначеного законодавства України та враховуючи обставини цієї справи, Господарський суд Львівської області відзначає, що належних доказів державної реєстрації договору №12 про сплату за використання земельної ділянки від 20.03.2012 матеріали справи не містять.

Стосовно пояснень Ралівської сільської ради про наявність у відповідача дозволів на спеціальне водокористування (від 21.07.2017, від 22.06.2020, від 08.12.2023), які дають право на видобування підземних вод, суд зазначає таке.

Статтею 1 Водного кодексу України визначено, що водокористування - це використання вод (водних об`єктів) для задоволення потреб населення, промисловості, сільського господарства, транспорту та інших галузей господарства, включаючи право на забір води, скидання стічних вод та інші види використання вод (водних об`єктів); вода зворотна - вода, що повертається за допомогою технічних споруд і засобів з господарської ланки кругообігу води в його природні ланки у вигляді стічної, шахтної, кар`єрної чи дренажної води.

Згідно зі ст. 46 Водного кодексу України водокористування може бути двох видів - загальне та спеціальне.

Відповідно до ст. 48 Водного кодексу України спеціальне водокористування - це забір води з водних об`єктів із застосуванням споруд або технічних пристроїв, використання води та скидання забруднюючих речовин у водні об`єкти, включаючи забір води та скидання забруднюючих речовин із зворотними водами із застосуванням каналів. Спеціальне водокористування здійснюється юридичними і фізичними особами насамперед для задоволення питних потреб населення, а також для господарсько-побутових, лікувальних, оздоровчих, сільськогосподарських, промислових, транспортних, енергетичних, рибогосподарських (у тому числі для цілей аквакультури) та інших державних і громадських потреб.

Нормами ст. 49 Водного кодексу України визначено, що спеціальне водокористування є платним та здійснюється на підставі дозволу на спеціальне водокористування.

Пунктом 9 ч. 1 ст. 44 Водного кодексу України передбачено обов`язок водокористувача здійснювати спеціальне водокористування лише за наявності дозволу.

Зі змісту ч. ч. 2, 4 ст. 49 Водного кодексу України вбачається, що дозвіл на спеціальне водокористування видається територіальними органами центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері розвитку водного господарства. Видача (переоформлення, видача дубліката, анулювання) дозволу на спеціальне водокористування здійснюється безоплатно.

Дозвіл на спеціальне водокористування видається територіальними органами центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері розвитку водного господарства (стаття 49 Водного кодексу України) відповідно до Порядку видачі дозволів на спеціальне водокористування (Постанова «Про затвердження Порядку видачі дозволів на спеціальне водокористування та внесення змін до постанови» від 13 березня 2002 р. № 321).

Отримання дозволу на спецводокористування є обов`язковим для тих суб`єктів, які використовують воду в об`ємі від 5 до 300 кубічних метрів на добу та їх господарська діяльність не призводить до скидання забруднюючих речовин у водні об`єкти.

Статтями 16, 19, 21 Кодексу України про надра передбачено, що користування надрами, у тому числі видобування підземних прісних вод, здійснюється на підставі спеціального дозволу на користування надрами.

Спеціальний дозвіл на користування надрами надається спеціально уповноваженим органом виконавчої влади з геологічного вивчення та забезпечення раціонального використання надр відповідно до Порядку надання спеціальних дозволів на користування надрами (Постанова «Про затвердження «Порядку надання спеціальних дозволів на користування надрами» від 30 травня 2011 р. № 615).

Таким чином, необхідність отримання дозволу на спеціальне водокористування та спеціального дозволу на користування надрами регламентується різними нормативними актами та видається різними органами виконавчої влади.

Відповідно до правової позиції Верховного Суду у постанові у справі N 916/1718/18 від 02.06.2019, чинним законодавством передбачено обов`язок отримання господарюючими суб`єктами дозволу на спеціальне водокористування, так і спеціального дозволу на користування ділянкою надр. При цьому, спеціальний дозвіл на користування надрами дає право на видобування підземних вод, а дозвіл на спеціальне водокористування право на їх використання.

Однак, як встановлено судом в цій справі спеціального дозволу на користування надрами відповідач не має й такого до матеріалів справи не долучено.

За змістом ст. 65 Кодексу України про надра (чинного на час проведення перевірки) порушення законодавства про надра тягне за собою дисциплінарну, адміністративну, цивільно-правову і кримінальну відповідальність згідно з законодавством України.

Як визначено п. 6 ч. 3 ст. 110 Водного кодексу України відповідальність за порушення водного господарства несуть особи, винні у недотриманні умов дозволу або порушення правил спеціального водокористування.

Відповідно до ст. 111 Водного кодексу України підприємства, установи, організації і громадяни України, а також іноземні юридичні і фізичні особи та особи без громадянства зобов`язані відшкодувати збитки, завдані ними внаслідок порушень водного законодавства, в розмірах і порядку, встановлених законодавством України.

Згідно з приписами ст. 68 Закону України "Про охорону навколишнього природного середовища" порушення законодавства України про охорону навколишнього природного середовища тягне за собою встановлену цим Законом та іншим законодавством України дисциплінарну, адміністративну, цивільну і кримінальну відповідальність. Підприємства, установи, організації та громадяни зобов`язані відшкодовувати шкоду, заподіяну ними внаслідок порушення законодавства про охорону навколишнього природного середовища, в порядку та розмірах, встановлених законодавством України. Застосування заходів дисциплінарної, адміністративної або кримінальної відповідальності не звільняє винних від компенсації шкоди, заподіяної забрудненням навколишнього природного середовища та погіршенням якості природних ресурсів.

Відповідно до ст. 69 Закону України "Про охорону навколишнього природного середовища" шкода, заподіяна внаслідок порушення законодавства про охорону навколишнього природного середовища, підлягає компенсації в повному обсязі. Відшкодування шкоди, заподіяної порушенням природоохоронного законодавства, за своєю правовою природою є відшкодуванням позадоговірної шкоди, тобто деліктною відповідальністю.

Загальне положення про цивільно-правову відповідальність за завдання позадоговірної шкоди визначено у ст. 1166 Цивільного кодексу України, відповідно до якої майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала.

Для застосування такої міри відповідальності, як відшкодування шкоди, потрібна наявність усіх елементів складу цивільного правопорушення: протиправна поведінка, шкода, причинний зв`язок між протиправною поведінкою та шкодою, вина. За відсутності хоча б одного з цих елементів цивільна відповідальність не настає.

З матеріалів справи прослідковується, що у діях відповідача наявні всі елементи складу правопорушення, а саме: протиправна поведінка відповідача полягає у використанні водних ресурсів за відсутності дозвільних документів (спеціального дозволу на користування надрами (підземними водами) всупереч чинному законодавству; наявність завданої шкоди, яка розрахована відповідно до Методики; причинний зв`язок, що виражений у заподіянні зазначеної шкоди саме протиправною поведінкою відповідача; вина відповідача, виражена у самовільному користуванні надрами.

Вирішуючи спір про відшкодування шкоди, суду слід виходити з презумпції вини правопорушника. Отже, саме відповідач повинен довести, що в його діях (діях його працівників) відсутня вина у заподіянні шкоди.

З матеріалів справи встановлено, що 08.09.2021 позивачем складено акт №657/04/905 за результатами проведення планового (позапланового) заходу державного нагляду (контролю) щодо дотримання суб`єктом господарювання вимог законодавства у сфері охорони навколишнього природного середовища, раціонального використання, відтворення і охорони природних ресурсів Ралівським управлінням житлово-комунального господарства/1 за період з 14.08.2019 по 05.09.2021.

Доказів надання заперечень відповідачем, під час складання акта від 08.09.2021 №657/04/905, або його оскарження у судовому порядку сторонами не надано. Факт використання відповідачем підземних вод не заперечується, так само, як і обставина відсутності у нього спеціального дозволу на користування надрами (підземними водами) упродовж спірного періоду.

Наведені вище обставини дають суду підстави для висновку про доведення позивачем наявності у діях відповідача усіх елементів складу цивільного правопорушення, необхідних для відшкодування збитків.

Порядок визначення розмірів відшкодування збитків, заподіяних державі внаслідок порушення законодавства про охорону та раціональне використання водних ресурсів, встановлено Методикою розрахунку розмірів відшкодування збитків, заподіяних державі внаслідок порушення законодавства про охорону та раціональне використання водних ресурсів, затвердженою наказом Міністерства охорони навколишнього природного середовища України N 389 від 20.07.2009 (далі - Методика).

Розрахунок збитків здійснено позивачем відповідно до пункту 9.1 Методики, згідно з яким розрахунок розміру відшкодування збитків, обумовлених самовільним використанням водних ресурсів за відсутності дозвільних документів (дозволу на спеціальне водокористування та/або спеціального дозволу на користування надрами (підземні води)), у разі перевищення встановлених у дозволі на спеціальне водокористування лімітів, здійснюється за формулою: Зсам = 5 х W х Тар (грн), де W - об`єм води, що використана самовільно без дозвільних документів (дозволу на спеціальне водокористування та/або спеціального дозволу на користування надрами (підземні води)), у разі перевищення встановлених у дозволі на спеціальне водокористування лімітів, м-3; Тар - розмір, аналогічний ставці рентної плати за спеціальне використання води, встановленої статтею 255 Податкового кодексу України, на дату виявлення порушення (для поверхневих, підземних, шахтних, кар`єрних та дренажних вод - грн/100 м-3, води для потреб гідроенергетики та рибництва - грн/10000 м-3, води, яка входить до складу напоїв, - грн/м-3), на дату виявлення порушення.

Розмір шкоди, розрахованої позивачем, складає 82482,79грн. Перевіривши наданий позивачем розрахунок збитків, обумовлених самовільним використанням відповідачем водних ресурсів за відсутності дозвільних документів (спеціального дозволу на користування надрами (підземні води)) за період з 14.08.2019 по 05.09.2021, суд встановив, що такий є арифметично правильним та відповідає вимогам закону.

Таким чином, наведені обставини у їх сукупності підтверджують протиправну поведінку відповідача, яка полягає у порушенні ним норм природоохоронного законодавства, шляхом самовільного використання підземних вод та користування надрами без дозвільних документів (а саме спеціального дозволу на користування надрами), що завдало шкоди навколишньому природному середовищу, та нанесло збитки у розмірі 82482,79грн.

Судовий збір покладається на відповідача, оскільки спір виник з його вини.

Керуючись статтями 4, 7, 8, 73, 76-79, 129, 233, 236, 238, 240, 241, 327 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

1.Позов задовольнити.

2.Стягнути з Ралівського управління житлово-комунального господарства/1 (81473, Львівська область, Самбірський район, с. Ралівка, вул. Поповича, 2, ідентифікаційний код 35259622) на користь держави в особі Державної екологічної інспекції в Львівській області (79026, м.Львів, вул. Стрийська, 98, ідентифікаційний код 38057086) збитки у сумі 82482,79 грн на спеціальних рахунок Ралівської ТГ (ГУК Львів/Ралівська тг/24062100, Р/р - иА888999980333149331000013897, ЄДРПОУ - 38008294, Банк - Казначейство України (ел. адм. подат.) Призначення платежу: код платежу 24062100 Грошові стягнення за шкоду, заподіяну порушенням законодавства про охорону навколишнього природного середовища внаслідок господарської та іншої діяльності).

3.Стягнути з Ралівського управління житлово-комунального господарства/1 (81473, Львівська область, Самбірський район, с. Ралівка, вул. Поповича , 2) на користь держави в особі Державної екологічної інспекції в Львівській області (79026, м.Львів, вул. Стрийська, 98, ідентифікаційний код 38057086) 2684,00 грн судового збору.

4.Накази видати після набрання судовим рішенням законної сили.

Рішення суду набирає законної сили в порядку та строки передбачені ст.ст. 241, 256, 257 ГПК України та може бути оскаржено в порядку, визначеному розділом IV Господарського процесуального кодексу України.

Інформацію по справі, яка розглядається можна отримати за наступною веб-адресою: http://lv.arbitr.gov.ua/sud5015.

Повне рішення складено 29.05.2024.

СуддяДілай У.І.