Рішення

від 27.05.2024 по справі 914/788/24

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЛЬВІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЛЬВІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

79014, місто Львів, вулиця Личаківська, 128

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

27.05.2024 Справа №914/788/24

Господарський суд Львівської області у складі судді Березяк Н.Є., розглянувши у порядку спрощеного позовного провадження без виклику сторін

справу №914/788/24

за позовом: Фермерського господарства «Улар», с. Семенівка Львівського району Львівської області,

до відповідача: Фермерського господарства «Помірки», с. Воля-Задервацька Стрийського району Львівської області,

про: стягнення 115 200,47 грн збитків, 39 004,20 грн інфляційних втрат та 7551,57 грн процентів річних

ВСТАНОВИВ:

На розгляд Господарського суду Львівської області подано позов Фермерського господарства «Улар» до Фермерського господарства «Помірки» про стягнення 115 200,47 грн збитків, 39 004,20 грн інфляційних втрат та 7551,57 грн процентів річних.

Позовні вимоги обґрунтовано порушенням відповідачем умов Договору купівлі-продажу №01/11/2021 від 01 листопада 2021 року в частині зобов`язань із реєстрації податкових накладних, у зв`язку з чим позивач втратив право на податковий кредит.

Ухвалою Господарського суду Львівської області від 27.03.2024 відкрито провадження у справі за правилами спрощеного позовного провадження без виклику представників сторін.

Не погоджуючись з поданим позовом, відповідачем подано до суду відзив на позовну заяву (вх.№10878/24 від 22.04.2024) у якому він заперечив проти задоволення позивних вимог, зокрема, відповідач звертає увагу суду, що податкові накладні №9308508528 від 23.11.2020, №9364775769 від 30.11.2021, №9383421539 від 15.12.2021, №9386623974 від 17.12.2021 та №9065999537 від 06.06.2022 були внесені відповідачем до ЄРПН, однак, оскільки протягом операційного дня ДПС України не надіслала відповідачу квитанції про прийняття або неприйняття, або зупинення реєстрації податкових накладних, відповідач згідно положень Податкового кодексу України вважав такі податкові накладні зареєстрованими в ЄРПН. Відтак, відповідач виконав вимоги законодавства та Договору купівлі-продажу № 27/05/2021 від 27 травня 2021 року та не може нести відповідальність перед позивачем за дії чи бездіяльність третьої особи центрального органу виконавчої влади, що реалізує податкову політику.

Клопотань про розгляд справи у судовому засіданні з повідомленням (викликом) сторін від учасників справи до суду не надходило.

Частиною 2 статті 252 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що розгляд справи по суті в порядку спрощеного провадження починається з відкриття першого судового засідання або через тридцять днів з дня відкриття провадження у справі, якщо судове засідання не проводиться.

При розгляді справи у порядку спрощеного провадження суд досліджує докази і письмові пояснення, викладені у заявах по суті справи, а у випадку розгляду справи з повідомленням (викликом) учасників справи - також заслуховує їх усні пояснення (частина 8 статті 252 Господарського процесуального кодексу України).

Згідно з частиною 4 статті 240 Господарського процесуального кодексу України у разі розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи суд підписує рішення без його проголошення.

Розглянувши подані документи і матеріали, всебічно і повно з`ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об`єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд встановив наступне.

Як вбачається з матеріалів справи, 01 листопада 2021 між Фермерським господарством «Улар» та Фермерським господарством «Помірки» укладено Договір купівлі-продажу №01/11/2021.

Відповідно до п.1.1. Договору постачальник (відповідач) зобов`язується передавати у власність покупця (позивача), а покупець приймати та сплачувати визначені сторонами товари відповідно до умов цього договору протягом строку його дії.

При цьому, асортимент, ціна товару, що поставляється за договором, його окремі характеристики визначаються сторонами в накладних (п. 2.1. Договору).

На виконання умов Договору сторони уклали Специфікацію на поставку сої та Специфікацію на поставку кукурудзи від 19 листопада 2021 року, якими визначено характеристики (комплектацію) товару.

Протягом листопада 2021 року ФГ «Помірки» поставило ФГ «Улар» товар на загальну суму 938 061,00 грн, у тому числі 115 200,47 грн ПДВ, що підтверджується накладними №4 від 02 листопада 2021 року; №5 від 19 листопада 2021 року та №29051 від 24 листопада 2021 року.

Пунктом 7.6. Договору передбачено, що Постачальник гарантує складання та заповнення податкових накладних в електронній формі з дотриманням встановлених законодавством України вимог. Постачальник зобов`язується зареєструвати податкову накладну в Єдиному реєстрі податкових накладних в строки встановлені законодавством України.

Відповідно до квитанцій про реєстрацію податкової накладної / розрахунку коригування кількісних і вартісних показників до податкової накладної в ЄРПН від 30.11.2021, від 15.12.2021 та від 17.12.2021 реєстрація податкових накладних №1 від 02.11.2021 на суму 334 776,00 грн (в тому числі 41 112,84 грн ПДВ), №2 від 19.11.2021 на суму 291 669,00 грн (в тому числі 35 819,00 грн ПДВ) та №5 від 24.11.2021 на суму 311 616,00 грн (в тому числі 38 268,63 грн ПДВ) була зупинена на підставі п.201.16 ст.201 Податкового кодексу України.

У вказаних квитанціях про зупинення реєстрації податкових накладних зазначено перелік документів, які потрібно було надати відповідачу до контролюючого органу, які б були достатніми для прийняття рішення про реєстрацію податкових накладних/розрахунків коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних.

Як стверджує позивач, відповідач всупереч п.7.6. Договору та нормам чинного законодавства, не виконав свого обов`язку щодо реєстрації електронних податкових накладних, що призвело до позбавлення Фермерського господарства «Улар» можливості віднести суми ПДВ у розмірі 115 200,47 грн до податкового кредиту.

Порушення відповідачем граничних термінів реєстрації в ЄРПН податкових накладних на поставку товару підтверджується витягом з ЄРПН №719548 на запит від 06.03.2024 у якому відомості про реєстрацію відповідних накладних відсутні.

Відтак, для захисту свого порушеного права Фермерське господарство «Улар» звернулось до Господарського суду Львівської області з нормативно-правовою вимогою про стягнення з Фермерського господарства «Помірки» 115 200,47 грн збитків, 39 004,20 грн інфляційних втрат та 7551,57 грн процентів річних

Проаналізувавши всі обставини та матеріали справи, суд дійшов висновку, що позовні вимоги є частково обґрунтовані та підлягають до задоволення частково.

При ухваленні рішення, суд виходив з наступного.

Статтею 16 Цивільного кодексу України передбачено право особи звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.

Одним із способів захисту порушених або оспорюваних прав та охоронюваних законом інтересів, згідно зі ст. 16 ЦК України, є відшкодування збитків.

Статтею 611 ЦК України передбачено, що у разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема відшкодування збитків.

За загальними положеннями ст. 22 ЦК України збитками є: 1) втрати, яких особа зазнала у зв`язку зі знищенням або пошкодженням речі, а також витрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права (реальні збитки); 2) доходи, які особа могла б реально одержати за звичайних обставин, якби її право не було порушене (упущена вигода).

Відповідно до ст. 224 Господарського кодексу України учасник господарських відносин, який порушив господарське зобов`язання або установлені вимоги щодо здійснення господарської діяльності, повинен відшкодувати завдані цим збитки суб`єкту, права або законні інтереси якого порушено. Під збитками розуміються витрати, зроблені управненою стороною, втрата або пошкодження її майна, а також не одержані нею доходи, які управнена сторона одержала б у разі належного виконання зобов`язання або додержання правил здійснення господарської діяльності другою стороною.

За змістом ст. 225 ГК України до складу збитків, що підлягають відшкодуванню особою, яка допустила господарське правопорушення, включаються: вартість втраченого, пошкодженого або знищеного майна, визначена відповідно до вимог законодавства; додаткові витрати (штрафні санкції, сплачені іншим суб`єктам, вартість додаткових робіт, додатково витрачених матеріалів тощо), понесені стороною, яка зазнала збитків внаслідок порушення зобов`язання другою стороною; неодержаний прибуток (втрачена вигода), на який сторона, яка зазнала збитків, мала право розраховувати у разі належного виконання зобов`язання другою стороною; матеріальна компенсація моральної шкоди у випадках, передбачених законом.

Для застосування такої міри відповідальності як стягнення збитків необхідною є наявність усіх елементів складу цивільного правопорушення, а саме:протиправної поведінки, збитків, причинного зв`язку між протиправною поведінкою боржника і збитками, вини.

Як встановлено судом, між сторонами виникли правовідносини на підставі Договору купівлі-продажу №01/11/2021, за яким відповідач поставив позивачу товар (сою та кукурудзу), що підтверджується долученими до матеріалів справи накладними.

Спір у справі виник у зв`язку з тим, що позивач вважає, що відповідач не виконав обов`язку щодо реєстрації податкової накладної на частину сплаченої позивачем за поставлений товар суми у розмірі 938 061,00 грн з урахуванням ПДВ - 115 200,47 грн, що позбавило можливості позивача отримати податковий кредит на зазначену суму ПДВ.

Отже, предметом доказування у цій справі є: обставини, пов`язані з наявністю підстав для стягнення з відповідача заявленої позивачем суми збитків; обставини, пов`язані з наявністю в діях/бездіяльності відповідача повного складу господарського правопорушення, а саме: 1) протиправної поведінки (дії чи бездіяльності) особи (порушення зобов`язання); 2) шкідливого результату такої поведінки збитків; 3) причинного зв`язку між протиправною поведінкою та збитками; 4) вини особи, яка заподіяла шкоду. У разі відсутності хоча б одного із цих елементів відповідальність у вигляді відшкодування збитків не настає (п. 14 постанови об`єднаної палати Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 03.08.2018 у справі № 917/877/17).

При цьому доведеність протиправних дій відповідача у цій справі, з урахуванням підстав позову, потребує доведення факту порушення відповідачем правил складання та реєстрації у встановлений спосіб податкових накладних, що вбачається з усталеної судової практики у подібній категорії справ (п. 38 постанови Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 10.03.2020 у справі № 911/224/19).

Доведення факту наявності збитків та їх розміру, а також причинно-наслідкового зв`язку між правопорушенням і збитками покладено на позивача. Причинний зв`язок як обов`язковий елемент відповідальності за заподіяні збитки полягає в тому, що шкода повинна бути об`єктивним наслідком поведінки завдавача шкоди. Отже, доведенню підлягає факт того, що протиправні дії заподіювача є причиною, а збитки є наслідком такої протиправної поведінки (п.п. 6.15, 6.16 постанови Великої Палати Верховного Суду від 14.04.2020 у справі №925/1196/18).

Відповідач, у свою чергу, має довести відсутність його вини у заподіянні збитків позивачу (п. 37 постанови Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 21.03.2018 у справі № 918/219/17).

Стаття 14 Податкового кодексу України визначає, що податок на додану вартість це непрямий податок, який нараховується та сплачується відповідно до норм розділу V цього Кодексу (п.п. 14.1.178.); податковий кредит - сума, на яку платник податку на додану вартість має право зменшити податкове зобов`язання звітного (податкового) періоду, визначена згідно з розділом V цього Кодексу.

Відповідно до положень п.201.1 ст.201 ПК України (у редакції,чинній станом на дату виникнення обов`язку у відповідача зареєструвати податкову накладну) на дату виникнення податкових зобов`язань платник податку зобов`язаний скласти податкову накладну в електронній формі з дотриманням умови щодо реєстрації у порядку, визначеному законодавством, кваліфікованого електронного підпису уповноваженої платником особи та зареєструвати її в Єдиному реєстрі податкових накладних у встановлений цим Кодексом термін.

Згідно з п. 187.1. ст. 187 ПК України датою виникнення податкових зобов`язань з постачання товарів/послуг вважається дата, яка припадає на податковий період, протягом якого відбувається будь-яка з подій, що сталася раніше: дата зарахування коштів від покупця/замовника на банківський рахунок платника податку як оплата товарів/послуг, що підлягають постачанню, а в разі постачання товарів/послуг за готівку - дата оприбуткування коштів у касі платника податку, а в разі відсутності такої - дата інкасації готівки у банківській установі, що обслуговує платника податку.

Відповідно до п. 201.7 ст. 201 ПК України податкова накладна складається на кожне повне або часткове постачання товарів/послуг, а також на суму коштів, що надійшли на рахунок у банку/небанківському надавачу платіжних послуг як попередня оплата (аванс).

Пунктом 201.10 ст. 201 ПК України встановлено, що при здійсненні операцій з постачання товарів/послуг платник податку - продавець товарів/послуг зобов`язаний в установлені терміни скласти податкову накладну, зареєструвати її в Єдиному реєстрі податкових накладних та надати покупцю за його вимогою. Податкова накладна, складена та зареєстрована в Єдиному реєстрі податкових накладних платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, є для покупця таких товарів/послуг підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту.

Реєстрація податкових накладних та/або розрахунків коригування до податкових накладних у Єдиному реєстрі податкових накладних повинна здійснюватися з урахуванням граничних строків: для податкових накладних/розрахунків коригування до податкових накладних, складених з 1 по 15 календарний день (включно) календарного місяця, - до останнього дня (включно) календарного місяця, в якому вони складені; для податкових накладних/розрахунків коригування до податкових накладних, складених з 16 по останній календарний день (включно) календарного місяця, - до 15 календарного дня (включно) календарного місяця, наступного за місяцем, в якому вони складені.

Водночас, Законом України № 2260-IX від 12.05.2022 «Про внесення змін до Податкового кодексу України та інших законів України щодо особливостей податкового адміністрування податків, зборів та єдиного внеску під час дії воєнного, надзвичайного стану» внесено зміни до ПК України, зокрема, підпункт 69.1 п. 69 підрозділу 10 розділу ХХ викладено у новій редакції, абзацами 1-3 якого передбачено: «У разі відсутності у платника податків можливості своєчасно виконати свій податковий обов`язок щодо дотримання термінів сплати податків та зборів, подання звітності, у тому числі звітності, передбаченої пунктом 46.2 статті 46 цього Кодексу, реєстрації у відповідних реєстрах податкових або акцизних накладних, розрахунків коригування, подання електронних документів, що містять дані про фактичні залишки пального та обсяг обігу пального або спирту етилового тощо, платники податків звільняються від передбаченої цим Кодексом відповідальності з обов`язковим виконанням таких обов`язків протягом шести місяців після припинення або скасування воєнного стану в Україні. У разі відсутності можливості у платника податків щодо своєї філії, представництва, відокремленого чи іншого структурного підрозділу своєчасно виконати свій податковий обов`язок щодо дотримання термінів сплати податків та зборів, подання звітності, у тому числі звітності, передбаченої пунктом 46.2 статті 46 цього Кодексу, реєстрації у відповідних реєстрах податкових або акцизних накладних, розрахунків коригування, подання електронних документів, що містять дані про фактичні залишки пального та обсяг обігу пального або спирту етилового тощо, такий платник податків звільняється від відповідальності, визначеної цим Кодексом, у межах діяльності, що провадиться через такі філії, представництва, відокремлені чи інші структурні підрозділи, на період до припинення або скасування воєнного стану на території України.

Платники податків, які мають можливість своєчасно виконувати податкові обов`язки щодо дотримання термінів сплати податків та зборів, подання звітності, у тому числі звітності, передбаченої пунктом 46.2 статті 46 цього Кодексу, реєстрації у відповідних реєстрах податкових накладних, розрахунків коригування, звільняються від відповідальності за несвоєчасне виконання таких обов`язків, граничний термін виконання яких припадає на період починаючи з 24 лютого 2022 року до дня набрання чинності Законом України «Про внесення змін до Податкового кодексу України та інших законів України щодо особливостей податкового адміністрування податків, зборів та єдиного внеску під час дії воєнного, надзвичайного стану» за умови реєстрації такими платниками податкових накладних та розрахунків коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних до 15 липня 2022 року, подання податкової звітності до 20 липня 2022 року та сплати податків та зборів у строк не пізніше 31 липня 2022 року.».

Підпунктом «а» п. 198.1 ст. 198 ПК України встановлено, що до податкового кредиту відносяться суми податку, сплачені/нараховані у разі здійснення операцій, зокрема, з придбання або виготовлення товарів та послуг.

Право на віднесення сум податку до податкового кредиту, в силу п. 198.1 ст. 198 ПК України, виникає у разі здійснення операцій, зокрема, з придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг.

Згідно з п. 198.2 ст. 198 ПК України датою віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/послуг.

Пунктом 198.6 ст. 198 ПК України передбачено, що не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого у зв`язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені зареєстрованими в Єдиному реєстрі податкових накладних податковими накладними. Відповідно, лише зареєстрована в Єдиному реєстрі податкова накладна є підставою для формування податкового кредиту.

Чинне законодавство не передбачає реєстрації податкової накладної в Єдиному реєстрі податкових накладних замовником (покупцем) товарів. Тому суд приходить до висновку, що з огляду на положення ст. 201 ПК України, саме на відповідача, як продавця товарів, покладено обов`язок скласти та зареєструвати в ЄРПН податкові накладні.

Вказаним зумовлено обґрунтоване сподівання контрагента на те, що це зобов`язання буде виконано, оскільки тільки підтверджені зареєстрованими в ЄРПН податковими накладними/розрахунками коригування до таких податкових накладних суми податку можуть бути віднесені до складу податкового кредиту. Подібні висновки містяться у постанові Верховного Суду від 12.03.2019 у справі № 925/17/18.

Велика Палата Верховного Суду у постанові від 01.03.2023 у справі № 925/556/21 зазначила, що з 01.01.2015 Податковий кодекс України не встановлює для платника ПДВ механізм, який би дозволяв йому включити ПДВ за відповідною операцією до складу податкового кредиту за відсутності зареєстрованої його контрагентом у ЄРПН податкової накладної, якщо контрагент за законом мав її зареєструвати. Такий платник ПДВ також не має у податкових відносинах права самостійно спонукати контрагента до здійснення реєстрації, а також не може спонукати контрагента оскаржити незаконні рішення, дії чи бездіяльність контролюючого органу, якщо вони були перешкодою у реєстрації податкової накладної у ЄРПН. Водночас саме від того, чи здійснить контрагент всі необхідні дії для реєстрації податкової накладної в ЄРПН, а у випадку незаконної перешкоди з боку контролюючого органу для реєстрації - від того, чи зможе контрагент успішно усунути ці перешкоди, фактично залежить виникнення права такого платника податку на податковий кредит з ПДВ.

З огляду на це, виникнення права на податковий кредит залежить від реєстрації податкової накладної в ЄРПН, і відсутній механізм, який би дозволяв замовнику включити ПДВ за відповідною операцією до складу податкового кредиту за відсутності зареєстрованої його контрагентом у ЄРПН податкової накладної, якщо контрагент за законом мав її зареєструвати.

З огляду на вказані положення норм Об`єднаною Палатою Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду в постанові від 07.06.2023 у справі № 916/334/22 викладено наступний правий висновок, який в силу вимог ч. 4 ст. 236 ГПК України враховуються господарським судом при розгляді даної справи.

Так, Верховний Суд зазначив, що факт відсутності реєстрації податкових накладних у ЄРПН через нездійснення контрагентом за договором відповідних дій або через відмову податкового органу у їх реєстрації є достатнім доказом протиправної поведінки відповідача, порушення ним господарського зобов`язання - наданої ним гарантії того, що контрагент за договором матиме право на користування податковим кредитом у розмірі суми ПДВ, який визначено договором у складі ціни.

Як стверджує відповідач, він виконав свій обов`язок щодо реєстрації податкових накладних, зокрема податкові накладні №9364775769 від 30.11.2021, №9383421539 від 15.12.2021 та №9386623974 від 17.12.2021 до ЄРПН, однак, оскільки протягом операційного дня ДПС України не надіслала відповідачу квитанції про прийняття або неприйняття, або зупинення реєстрації податкових накладних, відповідач згідно положень Податкового кодексу України вважав такі податкові накладні зареєстрованими в ЄРПН.

Як вбачається із квитанцій про реєстрацію податкової накладної / розрахунку коригування кількісних і вартісних показників до податкової накладної в ЄРПН від 30.11.2021, від 15.12.2021 та від 17.12.2021 реєстрація податкових накладних №1 від 02.11.2021 на суму 334 776,00 грн (в тому числі 41 112,84 грн ПДВ), №2 від 19.11.2021 на суму 291 669,00 грн (в тому числі 35 819,00 грн ПДВ) та №5 від 24.11.2021 на суму 311 616,00 грн (в тому числі 38 268,63 грн ПДВ) була зупинена на підставі п.201.16 ст.201 Податкового кодексу України. Коди УКТЗЕД/ДКПП товару/послуг 1201, відсутні в таблиці даних платника ПДВ, як товари/послуги, що на постійній основі постачаються (виготовляються), та їх обсяг постачання дорівнює або перевищує величину залишку обсягу придбання такого товару/послуги та обсягу його постачання, що відповідає п.1 Критеріїв ризикованості здійснення операцій.

При цьому, в квитанціях про зупинення реєстрації податкових накладних зазначено перелік документів, які потрібно було надати відповідачу до контролюючого органу, які б були достатніми для прийняття рішення про реєстрацію податкових накладних/розрахунків коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних.

Як вже зазначалось, згідно витягу з ЄРПН №719548 на запит від 06.03.2024 відомості про реєстрацію відповідних накладних відсутні.

Згідно з ч. 2 ст. 1166 ЦК України особа, яка завдала шкоди, звільняється від її відшкодування, якщо вона доведе, що шкоди завдано не з її вини.

У ч. 1 ст. 614 ЦК України зазначено, що особа, яка порушила зобов`язання, несе відповідальність за наявності її вини (умислу або необережності), якщо інше не встановлено договором або законом. Особа є невинуватою, якщо вона доведе, що вжила всіх залежних від неї заходів щодо належного виконання зобов`язання.

Отже, наявність вини презюмується, тобто не підлягає доведенню позивачем. Водночас відповідач для звільнення від відповідальності може доводити відсутність протиправності дій та вини, зокрема шляхом оскарження рішення податкового органу про відмову у реєстрації податкової накладної/розрахунку коригування в адміністративному порядку або в суді (відсутність вини буде підтверджуватися рішенням, ухваленим на користь платника податку, яке набрало законної сили, і фактом реєстрації податкової накладної / розрахунку коригування у ЄРПН на виконання такого рішення).

Якщо відповідач не виконав встановлений законом обов`язок з реєстрації податкових накладних чи виконав його неналежним чином, що підтверджується рішенням про відмову в реєстрації податкової накладної/розрахунку коригування кількісних і вартісних показників до податкової накладної в ЄРПН, то це викликає неможливість включення сум ПДВ до податкового кредиту позивача та, відповідно, неможливість зменшення податкового зобов`язання на вказану суму, яка фактично є збитками позивача. Подібні правові висновки викладені у постановах Великої Палати Верховного Суду від 05.06.2019 у справі №908/1568/18, від 01.03.2023 у справі № 925/556/21, а також об`єднаної палати Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 03.08.2018 у справі № 917/877/17, Верховного Суду від 03.12.2018 у справі № 908/76/18, від 10.01.2022 у справі № 910/3338/21, від 31.01.2023 у справі № 904/72/22.

Оскільки відповідач не зареєстрував податкові накладні за операціями за Договором №01/11/2021, суд дійшов до висновку, що права інтереси позивача порушені, що призвело до звернення позивача до суду.

Отже, у даному випадку очевидним є прямий причинно-наслідковий зв`язок між діями відповідача щодо виконання визначеного законом обов`язку реєстрації податкової накладної та неможливістю включення сум ПДВ до податкового кредиту позивача та, відповідно, зменшення податкового зобов`язання на зазначену суму, яка фактично є збитками цієї особи.

Викладених у позові обставин відповідачем не було спростовано, як і не надано доказів виконання свого обов`язку із реєстрації податкової накладної на суму 938 061,00 грн з урахуванням ПДВ - 115 200,47 грн, у зв`язку з чим, суд дійшов висновку про порушення Фермерським господарством «Помірки» вимог податкового законодавства та умов Договору, що є підставою для застосування до останнього відповідальності, встановленої у п.7.6. Договору.

Враховуючи викладене, позовні вимоги про стягнення з відповідача збитків у розмірі 115 200,47 грн визнаються судом обґрунтованими та підлягають задоволенню.

Щодо вимог про стягнення з відповідача 39 004,20 грн інфляційних втрат та 7551,57 грн процентів річних суд зазначає наступне.

Частиною 2 ст. 625 ЦК України встановлено, що боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Частиною 1 ст. 612 ЦК України встановлено, що боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

У даному випадку судом встановлено, що у відповідача за умовами Договору існувало негрошове зобов`язання з реєстрації податкових накладних. Внаслідок порушення цього зобов`язання у позивача виникло право на відшкодування завданих таким порушенням збитків (грошове зобов`язання).

У той же час умовами Договору та положеннями чинного законодавства не встановлено строк виконання відповідачем такого грошового зобов`язання.

За правилами ч. 2 ст. 530 ЦК України якщо строк (термін) виконання боржником обов`язку не встановлений або визначений моментом пред`явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов`язок у семиденний строк від дня пред`явлення вимоги, якщо обов`язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства.

Водночас позивачем на надано до матеріалів справи доказів звернення до відповідача з вимогою про виконання грошового зобов`язання з відшкодування збитків, що позбавляє суд можливості обчислити початок прострочення виконання такого зобов`язання та здійснити нарахування за ч. 2 ст. 625 ЦК України.

Таким чином, у задоволенні вимог про стягнення з відповідача 39 004,20 грн інфляційних втрат та 7551,57 грн процентів річних слід відмовити.

Враховуючи наведене суд дійшов висновку, що у позовні вимоги підлягають до задоволення частково в частині стягнення збитків в сумі 115 200,47 грн, в решті позовних вимог слід відмовити.

Частиною 1 статті 74 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Відповідно до статті 76 Господарського процесуального кодексу України обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

Статтею 86 Господарського процесуального кодексу України, суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

Судові витрати на підставі статей 129 Господарського процесуального кодексу України покладаються на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Отже, судовий збір покладається на відповідача в розмірі 2156,24 грн.

З огляду на викладене, виходячи з положень чинного законодавства України, матеріалів та обставин справи, враховуючи практику застосування законодавства вищими судовими інстанціями, керуючись статтями 10, 12, 20, 73, 74, 75, 76, 79, 123, 129, 232, 233, 236, 237, 238, 240 , 247-252 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

1. Позовні вимоги задовольнити частково.

2. Стягнути з Фермерського господарства «Помірки» (82487, Львівська область, Стрийський район, с. Воля-Задеревацька; код ЄДРПОУ: 35424153) на користь Фермерського господарства «Улар» (81162,Львівська область,Львівський район,с.Семенівка; код ЄДРПОУ: 32461669) 115 200,47 грн збитків та 2156,24 грн відшкодування витрат судового збору.

3. В задоволення решті позовних вимог відмовити.

4. Наказ видати після набрання рішенням законної сили.

Рішення може бути оскаржене до Західного апеляційного господарського суду в порядку та строки передбачені розділом ІV Господарським процесуальним кодексом України.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

СуддяБерезяк Н.Є.