Рішення

від 29.05.2024 по справі 916/704/24

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ОДЕСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ОДЕСЬКОЇ ОБЛАСТІ

65119, м. Одеса, просп. Шевченка, 29, тел.: (0482) 307-983, e-mail: inbox@od.arbitr.gov.ua

веб-адреса: http://od.arbitr.gov.ua

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"29" травня 2024 р. Справа № 916/704/24Господарський суд Одеської області у складі судді Нікітенка С.В., розглянувши справу

за позовом: Державного підприємства Морський торговельний порт Чорноморськ (68001, Одеська обл., м. Чорноморськ, вул. Праці, 6; код ЄДРПОУ 01125672),

до: Товариства з обмеженою відповідальністю ПІВДЕННИЙ ДЬЮТІ ФРІ ТРЕЙДІНГ (67400, Одеська обл., Роздільнянський р-н, м. Роздільна, вул. Європейська, буд. 115; код ЄДРПОУ 39404607),

про стягнення 102555,75 грн.

Розгляд справи здійснюється без повідомлення (виклику) учасників справи.

Обставини справи.

Державне підприємство Морський торговельний порт Чорноморськ звернулось до Господарського суду Одеської області з позовною заявою до Товариства з обмеженою відповідальністю Південний Дьюти Фрі Трейдинг про стягнення заборгованості в розмірі 102555,75 грн, з якої: 22527,21 грн сума основного боргу, 76140,83 грн сума пені, 625,94 грн сума 3% річних, 1684,88 грн - сума інфляційних втрат та 1576,89 грн - сума штрафу. Судові витрати по сплаті судового збору позивач просить суд стягнути з відповідача.

Згідно протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 22.02.2024 справу № 916/727/24 передано на розгляд судді Господарського суду Одеської області Нікітенку С.В.

Ухвалою Господарського суду Одеської області від 26.02.2024 позовну заяву Державного підприємства Морський торговельний порт Чорноморськ (вх. № 727/24 від 22.02.2024) - залишено без руху.

28 лютого 2024 року до Господарського суду Одеської області від Державного підприємства Морський торговельний порт Чорноморськ надійшла заява з додатком, яка є доказом усунення недоліків позовної заяви, які були визначені судом в ухвалі Господарського суду Одеської області від 26.02.2024.

Ухвалою Господарського суду Одеської області від 04.03.2024 суд прийняв позовну заяву до розгляду та відкрив провадження у справі. Розгляд справи № 916/704/24 визначено здійснювати за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи.

Цією ж ухвалою суд запропонував відповідачу підготувати та надати до суду і одночасно надіслати позивачеві відзив на позовну заяву, оформлений з урахуванням вимог, встановлених ст.165 ГПК України, протягом 15 днів з дня вручення даної ухвали суду. Встановив позивачу строк для подання відповіді на відзив із урахуванням вимог ст. 166 ГПК України протягом 10 днів з дня отримання відзиву. Встановив відповідачу строк для подання заперечень із урахуванням вимог 167 ГПК України, протягом 10 днів з дня отримання відповіді на відзив. Роз`яснив сторонам про можливість звернення до суду з клопотанням про призначення проведення розгляду справи в судовому засіданні з повідомленням (викликом) сторін у строки, визначені ч. 7 ст. 252 ГПК України. Зобов`язав відповідача повідомити суду про наявність електронного кабінету в підсистемі ЄСІТС "Електронний суд".

Розгляд справи по суті в порядку спрощеного провадження починається через тридцять днів з дня відкриття провадження у справі, якщо судове засідання не проводиться (ч. 2 ст. 252 Господарського процесуального кодексу України).

Суд розглядає справи у порядку спрощеного позовного провадження протягом розумного строку, але не більше шістдесяти днів з дня відкриття провадження у справі (ст. 248 Господарського процесуального кодексу України).

Суд розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи за наявними у справі матеріалами, за відсутності клопотання будь-якої із сторін про інше (ч. 5 ст. 252 Господарського процесуального кодексу України).

Частиною 11 ст. 242 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що у випадку розгляду справи за матеріалами в паперовій формі судові рішення надсилаються в паперовій формі рекомендованим листом з повідомленням про вручення.

У Перехідних положеннях Господарського процесуального кодексу України, а саме у підпункті 17.1 пункту 17 передбачено, що до дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи подання, реєстрація, надсилання процесуальних та інших документів, доказів, формування, зберігання та надсилання матеріалів справи здійснюються в паперовій формі.

Ухвала про відкриття провадження у справі від була надіслана на реєстраційну адресу відповідача рекомендованим листом з повідомлення про вручення.

Зазначена ухвала суду отримана відповідачем, про що свідчить повернуте на адресу суду поштове повідомлення з відміткою пошти про вручення (т. 1, а.с. 179).

Відповідно до ст. 248 ГПК України суд розглядає справи у порядку спрощеного позовного провадження протягом розумного строку, але не більше шістдесяти днів з дня відкриття провадження у справі.

Враховуючи, що матеріали справи містять достатньо документів, які мають значення для правильного вирішення спору, суд вважає, що справа може бути розглянута за наявними у ній документами.

Судом також враховано, що завданням господарського судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів, пов`язаних із здійсненням господарської діяльності, та розгляд інших справ, віднесених до юрисдикції господарського суду, з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав і законних інтересів фізичних та юридичних осіб, держави.

З огляду на викладене, з метою дотримання принципів господарського судочинства, суд розглянув справу в межах розумного строку.

Відповідно до ч. 4 ст. 240 Господарського процесуального кодексу України у разі розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи, суд підписує рішення без його проголошення.

Дослідивши матеріали справи, сукупно оцінивши докази, які мають значення для справи, суд

ВСТАНОВИВ:

Матеріали справи свідчать, що 08 вересня 2016 року між Державним підприємство "Іллічівський морський торговельний порт" (згідно наказу Міністерства інфраструктури України від 16.09.2016 № 319 перейменовано у державне підприємство "Морський торговельний порт "Чорноморськ") (надалі позивач або балансоутримувач) і Товариством з обмеженою відповідальністю ПІВДЕННИЙ ДЬЮТІ ФРІ ТРЕЙДІНГ (надалі відповідач або орендар) був укладений Договір про відшкодування витрат балансоутримувача на утримання орендованого нерухомого майна та надання комунальних послуг орендарю № 16/489-о/д (надалі - Договір).

Відповідно до умов п. 1.1. Договору балансоутримувач виконує обслуговування та експлуатацію державного нерухомого майна, а саме: частину виробничого майданчику на території 5-го терміналу, що знаходиться за адресою: м. Іллічівськ, вул. Північна, 4, (надалі -Приміщення), площею 120,00 кв.м., а орендар бере участь у витратах балансоутримувача на виконання вказаних робіт пропорційно до займаної ним площі у цьому Приміщені, якщо інше не випливає з характеру послуг, наданих балансоутримувачем за цим Договором.

Відповідно до умов п. 2.2.3. Договору орендар зобов`язується не пізніше 15 числа місяця, наступного за звітним, вносити плату на рахунок балансоутримувача за обслуговування прибудинкової території та утримання Приміщення, згідно з Додатком № 1 (Розрахунок), який є невід`ємною частиною Договору. Розмір витрат та послуг може бути переглянуто балансоутримувачем в односторонньому порядку. Додаткова угода при цьому не укладається.

Відповідно до умов пункту 4.5. Договору за несвоєчасні розрахунки за надані послуги орендар сплачує пеню у розмірі одного відсотка від суми простроченого платежу за кожний день прострочення, а за прострочення понад 20 днів орендар сплачує штраф у розмірі 7% від розміру заборгованості.

Відповідно до умов п.6.1. Договору даний Договір набуває чинності від дня його укладання сторонами та діє протягом строку дії договору оренди нерухомого майна № 5/75 від 28 вересня 2015 року. Сторони досягли угоди, що умови договору, відповідно до ст. 631 ЦК України застосовуються до відносин між сторонами, які виникли з 10 березня 2015 року, тобто з дати укладання договору оренди нерухомого майна № 5/75 від 28 вересня 2015 року.

Так, на виконання умов Договору № 16/489-о/д позивач направляв відповідачу рахунки та акти задачі-прийняття робіт (наданих послуг) на електронну адресу відповідача за допомогою програмних засобів « 1С: Підприємство» та на поштову адресу, для здійснення оплати (т.1, а.с. 37-95, 98-132).

Проте, Акти приймання-передачі наданих послуг відповідач позивачу не повернув, та зазначені рахунки не оплатив, у зв`язку із чим позивач звернувся до суду з позовною заявою про стягнення з відповідача 102555,75 грн, з яких: 22527,21 грн сума основного боргу, 76140,83 грн - сума пені, 625,94 грн - сума 3% річних, 1684,88 грн - сума інфляційних втрат та 1576,89 сум 7% штрафу за прострочення оплати.

Дані обставини стали підставою для звернення позивача з позовною заявою до суду.

Таким чином, виник спір, який підлягає вирішенню у судовому порядку.

Оцінюючи подані докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, та, враховуючи те, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається, як на підставу своїх вимог і заперечень, суд вважає, що позовні вимоги Державного підприємства Морський торговельний порт Чорноморськ підлягають задоволенню, з таких підстав.

Відповідно до ст. 15 Цивільного кодексу України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.

Положеннями ст. 16 ЦК України встановлено, що кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права і інтересу.

Відповідно до ч. 1 ст. 626 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

Статтею 629 ЦК України встановлено, що договір є обов`язковим для виконання сторонами.

Частина 1 статті 202 ЦК України встановлює, що правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

За приписами статті 14 Цивільного кодексу України, цивільні обов`язки виконуються у межах, встановлених договором або актом цивільного законодавства.

Відповідно до ч. 1 ст. 74 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Відповідно до ч. 1 ст. 175 ГК України майново-господарськими визнаються цивільно-правові зобов`язання, що виникають між учасниками господарських відносин при здійсненні господарської діяльності, в силу яких зобов`язана сторона повинна вчинити певну господарську дію на користь другої сторони або утриматися від певної дії, а управнена сторона має право вимагати від зобов`язаної сторони виконання її обов`язку.

Майнові зобов`язання, які виникають між учасниками господарських відносин, регулюються Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Відповідно до статті 509 ЦК України зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку.

Відповідно до ст. 193 ГК України, яка кореспондується зі ст. 526 ЦК України, суб`єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов`язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов`язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Судом встановлено, що відповідно до умов п. 2.2.3. Договору орендар зобов`язується, не пізніше 15 числа місяця, наступного за звітним, вносити плату на рахунок балансоутримувача за обслуговування прибудинкової території та утримання Приміщення, згідно з Додатком № 1 (Розрахунок), який є невід`ємною частиною Договору. Розмір витрат та послуг може бути переглянуто балансоутримувачем в односторонньому порядку. Додаткова угода при цьому не укладається.

Матеріалами справи підтверджується, що на виконання умов договору позивачем були виставлені відповідачу рахунки разом з актами приймання-передачі наданих послуг, також були направлені на електронну та поштову адресу відповідача.

Проте в порушення умов п. 2.2.3. Договору та ч. 1 ст. 530 ЦК України відповідач жодних оплат по вищевказаним рахункам разом з актами приймання-передачі наданих послуг не здійснив, акти приймання-передачі наданих послуг позивачу не повернув, у зв`язку з чим за відповідачем рахується прострочена заборгованість у розмірі 22527,21 грн.

Доказів сплати або спростування заявленої до стягнення суми основного боргу у розмірі 22527,21 грн, відповідачем суду не надано.

З огляду на викладене, позовні вимоги в частині стягнення з відповідача суми основного боргу у розмірі 22527,21 грн, є доведеними і обґрунтованими, а тому підлягають задоволенню.

Щодо позовних вимог в частині стягнення суми 3% річних у розмірі 625,94 грн, суми інфляційних втрат у розмірі 1684,88 грн, суми пені у розмірі 76140,83 грн та суми 7% штрафу у розмірі 1576,89 грн, суд дійшов до таких висновків.

Частиною другою статті 625 ЦК України встановлено, що боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Так, індекс інфляції це додаткова сума, яка сплачується боржником і за своєю правовою природою є самостійним засобом захисту цивільного права кредитора у грошових зобов`язань і спрямована на відшкодування його збитків, заподіяних знеціненням грошових коштів внаслідок інфляційних процесів в державі. Офіційний індекс інфляції, що розраховується Державною службою статистики України, визначає рівень знецінення національної грошової одиниці України, тобто зменшення купівельної спроможності гривні.

Передбачене законом право кредитора вимагати сплати боргу з урахуванням індексу інфляції та процентів річних є способами захисту його майнового права та інтересу, суть яких полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів внаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації (плати) від боржника за користування утримуваними ним грошовими коштами, належними до сплати кредиторові.

Отже при нарахуванні інфляційних втрат основними складовими частинами нарахування є сума заборгованості, період заборгованості та розмір процентів та коефіцієнтів, які діють у такий період.

Відповідно до умов пункту 4.5. Договору за несвоєчасні розрахунки за надані послуги орендар сплачує пеню у розмірі одного відсотка від суми простроченого платежу за кожний день прострочення, а за прострочення понад 20 днів орендар сплачує штраф у розмірі 7% від розміру заборгованості.

Судом перевірено правильність виконаних позивачем розрахунків інфляційних втрат, 3 % річних, пені, 7% штрафу (т. 1, а.с. 8-17,96), та встановлено, що вони є вірними.

За таких обставин, позовні вимоги щодо стягнення з відповідача суми 3% річних у розмірі 625,94 грн, суми інфляційних втрат у розмірі 1684,88 грн, суми пені у розмірі 76140,83 грн та суми 7 % штрафу у розмірі 1576,89 грн, є обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.

Відповідно до статті 13 Господарського процесуального кодексу України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом. Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних з вчиненням чи не вчиненням нею процесуальних дій.

Згідно зі статтею 73 Господарського процесуального кодексу України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Статтею 74 Господарського процесуального кодексу України визначено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи.

Обов`язок із доказування слід розуміти як закріплену в процесуальному та матеріальному законодавстві міру належної поведінки особи, що бере участь у судовому процесі, із збирання та надання доказів для підтвердження свого суб`єктивного права, що має за мету усунення невизначеності, яка виникає в правовідносинах у разі неможливості достовірно з`ясувати обставини, які мають значення для справи.

За приписами статті 86 Господарського процесуального кодексу України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

Суд зазначає, що у викладі підстав для прийняття рішення суду необхідно дати відповідь на доречні аргументи та доводи сторін, здатні вплинути на вирішення спору; виклад підстав для прийняття рішення не повинен неодмінно бути довгим, оскільки необхідно знайти належний баланс між стислістю та правильним розумінням ухваленого рішення; обов`язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент заявника на підтримку кожної підстави; обсяг цього обов`язку суду може змінюватися залежно від характеру рішення. Згідно з практикою Європейського суду з прав людини очікуваний обсяг обґрунтування залежить від різних доводів, що їх може наводити кожна зі сторін, а також від різних правових положень, звичаїв та доктринальних принципів, а крім того, ще й від різних практик підготовки та представлення рішень у різних країнах.

Відповідач позовні вимоги належними та доступними засобами доказування не спростував, а наявні в матеріалах справи докази свідчать про обґрунтованість позовних вимог.

Оцінюючи подані докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин в їх сукупності, суд дійшов висновку, що заявлені позивачем позовні вимоги підлягають задоволенню в повному обсязі.

Відповідно до ст. 129 ГПК України витрати по сплаті судового збору покладаються на відповідача.

Керуючись ст.ст. 129, 232, 233, 236, 237, 238, 240 Господарського процесуального кодексу України, суд,

ВИРІШИВ:

1. Позов задовольнити повністю.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю ПІВДЕННИЙ ДЬЮТІ ФРІ ТРЕЙДІНГ (67400, Одеська обл., Роздільнянський р-н, м. Роздільна, вул. Європейська, буд. 115; код ЄДРПОУ 39404607) на користь Державного підприємства Морський торговельний порт Чорноморськ (68001, Одеська обл., м. Чорноморськ, вул. Праці, 6; код ЄДРПОУ 01125672) суму основного боргу у розмірі 22527,21 грн, суму пені у розмірі 76140,83 грн, суму 3% річних у розмірі 625,94 грн, суму інфляційних втрат у розмірі 1684,88 грн, суму 7% штрафу у розмірі 1576,89 грн та суму судових витрат по сплаті судового збору у розмірі 3028,00 грн.

3. Наказ видати після набрання рішенням законної сили.

Рішення господарського суду набирає законної сили в порядку ст. 241 Господарського процесуального кодексу України та може бути оскаржено в апеляційному порядку до Південно-Західного апеляційного господарського суду шляхом подачі апеляційної скарги у строки, визначені ст. 256 ГПК України.

Рішення підписано 29 травня 2024 р.

Суддя Нікітенко С.В.