Рішення

від 21.05.2024 по справі 916/1800/24

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ОДЕСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ОДЕСЬКОЇ ОБЛАСТІ

65119, м. Одеса, просп. Шевченка, 29, тел.: (0482) 307-983,

e-mail: inbox@od.arbitr.gov.ua веб-адреса: http://od.arbitr.gov.ua

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"21" травня 2024 р.м. Одеса Справа № 916/1800/24

Господарський суд Одеської області у складі:

судді В.С. Петрова

при секретарі судового засідання О.В. Ващенко

за участю представників:

від позивача Кочуров А.О.,

від відповідача не з`явився,

розглянувши у підготовчому засіданні справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю Перспектива22 до Відділу освіти Кубейської сільської ради про стягнення заборгованості в сумі 472664,84 грн., -

ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю Перспектива22 звернулось до Господарського суду Одеської області з позовною заявою до Відділу освіти Кубейської сільської ради про стягнення заборгованості за договором про закупівлю № 114 від 19.12.2023 р. в сумі 472664,84 грн., посилаючись на наступне.

ТОВ Перспектива22 уклало з Відділом освіти Кубейської сільської ради договір № 114 від 19.12.2023 року про закупівлю робіт, за яким Товариство як підрядник бере на себе зобов`язання перед замовником відповідно до умов цього договору виконати наступні роботи: «Ремонтні роботи з ліквідації аварійного стану, а саме: Капітальний ремонт покрівлі та заміна дахових вікон Кубейського ліцею з початковою школою та гімназією імені Олександра Теодорова-Балана Кубейської сільської ради Болградського району Одеської області за адресою: Одеська область, Болградський район, с. Кубей, вул. Шкільна, 26», ДК 021:2015 код 45453000-7 - Капітальний ремонт і реставрація.

При цьому позивач зазначає, що ціна договору визначена твердою у розмірі 3210307,78 грн., з яких 2210307,78 грн. фінансується за рахунок коштів місцевого бюджету, 1000000 грн. фінансується за рахунок субвенції з місцевого бюджету на виконання інвестиційних проектів.

Як вказує позивач, ним було виконано частково роботи по об`єкту: Ремонтні роботи з ліквідації аварійного стану, а саме: Капітальний ремонт покрівлі та заміна дахових вікон Кубейського ліцею з початковою школою та гімназією імені Олександра Теодорова-Балана Кубейської сільської ради Болградського району Одеської області за адресою: Одеська область, Болградський район, с. Кубей, вул. Шкільна, 26 на суму 472664,84 грн., про що Відділу освіти Кубейської сільської ради було надано довідку про вартість виконаних будівельних робіт та витрати за формою №КБ-3 від 25.12.2023 та акт приймання виконаних будівельних робіт № 1/114 форми № КБ-2в від 25.12.2023 р., підписаний підрядником, замовником та представником технічного нагляду.

Так, позивач посилається на п. 3.10 договору № 114 від 19.12.2023 р., за яким оплата робіт здійснюється замовником шляхом перерахування грошових коштів на розрахунковий рахунок підрядника за фактично виконані роботи на умовах відстрочки платежу до 10 (десяти) банківських днів з моменту та на підставі підписаних сторонами актів форми № КБ-2в та довідок форми № КБ-3, за умови отримання замовником відповідного бюджетного фінансування.

Наразі позивач зауважує, що акт приймання виконаних будівельних робіт № 1/114, довідка про вартість виконаних будівельних робіт та витрати за формою були підписані 25.12.2023 року, однак Відділом освіти Кубейської сільської ради були порушені умови укладеного договору, а оплата не була здійснена у встановлений договором термін, а саме: до 08.01.2024 року.

Відтак, позивач стверджує, що станом на 22.04.2024 року заборгованість Відділу освіти Кубейської сільської ради становить 472664,84 грн.

Крім того позивач додає, що про наявну заборгованість позивач скерував до відповідача письмову претензію від 09.02.2024 року, в якій вимагав протягом 10 календарних днів з моменту отримання вимоги оплатити фактично виконані роботи шляхом перерахування на розрахунковий рахунок ТОВ Перспектива22 суми заборгованості у розмірі 472664,84 грн. на підставі договору № 114 від 19.12.2023 року, довідки про вартість виконаних будівельних робіт та витрати за формою № КБ-3 від 25.12.2023 та акту приймання виконаних будівельних робіт № 1/114 форми № КБ-2в від 25.12.2023 року. Проте, у відповідь на претензію Відділ освіти Кубейської сільської ради в листі № 140 від 14.02.2024 року повідомив, що оплата не відбулася через технічні проблеми бюджетного фінансування, при цьому відповідач заборгованість визнав та підтвердив наявність неоплаченої кредиторської заборгованості на суму 472664,84 грн.

Поряд з цим позивач зазначає, що згідно пункту 5.1.1 договору Відділ освіти Кубейської сільської ради зобов`язаний своєчасно та в повному обсязі сплачувати вартість належним чином виконаних робіт. Відповідно до Порядку реєстрації та обліку бюджетних зобов`язань розпорядників бюджетних коштів та одержувачів бюджетних коштів в органах Державної казначейської служби України, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 02.03.2012 № 309 органи державного казначейства здійснюють оплату на підставі договору № 114 від 19.12.2023 року, який є дійсним та чинним, довідки про вартість виконаних будівельних робіт та витрати за формою № КБ-3 від 25.12.2023 та акту приймання виконаних будівельних робіт № 1/114 форми № КБ-2в від 25.12.2023 року. Відтак, позивач вважає, що перешкод для оплати за зазначеними документами не встановлено, робота на суму 472664,84 грн. виконана та прийнята.

Втім, як вказує позивач, листом від 09.02.2024 року Відділ освіти Кубейської сільської ради повідомив позивача про намір розірвати договір в односторонньому порядку з посиланням на висновок Управління Північного офісу Держаудитслужби в Житомирській області від 02.02.2024 року. Також листом від 15.02.2024 року відповідач повідомив про розірвання договору № 114 від 19.12.2023 року в односторонньому порядку на підставі пунктів 5.2.1, 12.2 договору. Водночас, за ствердженнями позивача, договір № 114 від 19.12.2023 року є чинним, дійсним та достовірним, оскільки нормами законодавства у сфері публічних закупівель, зокрема, за статтею 43 Закону України Про публічні закупівлі, пунктом 21 Особливостей здійснення публічних закупівель товарів, робіт і послуг для замовників, передбачених Законом України Про публічні закупівлі, на період дії правового режиму воєнного стану в Україні та протягом 90 днів з дня його припинення або скасування, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 12.10.2022 № 1178, не визначено, що договір про закупівлю є нікчемним у разі неправомірного визначення учасника переможцем торгів в той час, коли його пропозиція підлягала відхиленню.

Ухвалою Господарського суду Одеської області від 25.04.2024 р. вказану позовну заяву Товариства з обмеженою відповідальністю Перспектива22 прийнято до розгляду та відкрито провадження у справі № 916/1800/24 за правилами загального позовного провадження, при цьому підготовче засідання призначено на 21.05.2024 р.

15.05.2024 р. від представника Товариства з обмеженою відповідальністю Перспектива22 Кочуров А.О. до господарського суду через систему Електронний суд ЄСІТС надійшла заява про участь у судовому засіданні, яке призначене на 21.05.2024 р. о 12:30, в режимі відеоконференції поза межами приміщення суду з використанням власних технічних засобів (вх. № 19610/24).

Ухвалою Господарського суду Одеської області від 16.05.2024 р. у справі № 916/1800/24 задоволено заяву Товариства з обмеженою відповідальністю Перспектива 22 про участь у підготовчому засіданні суду в режимі відеоконференції поза межами приміщення суду задовольнити.

21.05.2024 р. від представника відповідача до господарського суду через підсистему Електронний суд ЄСІТС надійшла заява про визнання позову, в якій відповідач позов визнає повністю та зазначає, що дійсно має заборгованість перед позивачем в сумі 472664,84 грн., яка підтверджена поданими документами у справі. Також відповідач вважає можливим розглянути справу в межах підготовчого провадження без його участі та участі представника, позов визнає повністю та просить прийняти рішення по стягненню судового збору відповідно до порядку, встановленого ч. 1 ст. 130 ГПК України.

У підготовчому засіданні 21.05.2024 р. представник позивач підтримав позовні вимоги та наполягав на їх задоволенні у повному обсязі, а саме просив стягнути з відповідача заборгованість за договором про закупівлю № 114 від 19.12.2023 р. в сумі 472664,84 грн., про що ухвалити рішення суду в порядку ч. 3 ст. 185 ГПК України за результатами підготовчого провадження у зв`язку з визнанням позову відповідачем. При цьому представник позивача просив розподілити судовий збір та повернути позивачу з державного бюджету 50% сплаченого судового збору.

Відповідно до ч. 2 ст. 46 ГПК України позивач вправі відмовитися від позову (всіх або частини позовних вимог), відповідач має право визнати позов (всі або частину позовних вимог) - на будь-якій стадії судового процесу.

Відповідно до ч. ч. 1, 2 ст. 191 ГПК України позивач може відмовитися від позову, а відповідач - визнати позов на будь-якій стадії провадження у справі, зазначивши про це в заяві по суті справи або в окремій письмовій заяві. У разі визнання відповідачем позову суд за наявності для того законних підстав ухвалює рішення про задоволення позову. Якщо визнання відповідачем позову суперечить закону або порушує права чи інтереси інших осіб, суд постановляє ухвалу про відмову у прийнятті визнання відповідачем позову і продовжує судовий розгляд.

Згідно ч. 3, 4 ст. 185 Господарського процесуального кодексу України за результатами підготовчого провадження суд ухвалює рішення суду у випадку визнання позову відповідачем. Ухвалення в підготовчому засіданні судового рішення у разі відмови від позову, визнання позову, укладення мирової угоди проводиться в порядку, встановленому статтями 191, 192 цього Кодексу.

З огляду на визнання відповідачем позову, суд дійшов висновку про можливість ухвалення рішення за результатами підготовчого провадження.

Заслухавши пояснення представника позивача, розглянувши та дослідивши всі письмові докази, які містяться в матеріалах справи, господарський суд дійшов наступних висновків.

19 грудня 2023 року між Товариством з обмеженою відповідальністю Перспектива22 (підрядник) та Відділом освіти Кубейської сільської ради (замовник) укладено договір № 114 про закупівлю робіт, відповідно до п. 1.1 якого підрядник бере на себе зобов`язання перед замовником відповідно до умов цього договору виконати роботи: Ремонтні роботи з ліквідації аварійного стану, а саме: Капітальний ремонт покрівлі та заміна дахових вікон Кубейського ліцею з початковою школою та гімназією імені Олександра Теодорова-Балана Кубейської сільської ради Болградського району Одеської області за адресою: Одеська обл., Болградський район, с. Кубей, вул. Шкільна, 26 (ДК 021:2015 код 45453000-7 - Капітальний ремонт і реставрація, Номенклатурна позиція ДК 021:2015 код 45453000-7 - Капітальний ремонт і реставрація) (далі - роботи), а замовник зобов`язується прийняти і оплатити такі роботи на умовах, визначених цим договором.

Об`єктом для робіт визначено: Ремонтні роботи з ліквідації аварійного стану, а саме: Капітальний ремонт покрівлі та заміна дахових вікон Кубейського ліцею з початковою школою та гімназією імені Олександра Теодорова-Балана Кубейської сільської ради Болградського району Одеської області за адресою: Одеська обл., Болградський район, с. Кубей, вул. Шкільна, 26; адреса: 68720, Одеська обл., Болградський район, с. Кубей, вул. Шкільна, 26.

В п. 1.2 договору визначено, що перелік та обсяги робіт наведені у додатках, визначених розділом 13 договору, які є невід`ємними його частинами.

За умовами п. 1.3 договору передбачені договором роботи повинні відповідати проектній документації, будівельним нормам, технічним умовам, державним стандартам і правилам, а матеріальні ресурси, що використовуються для їх виконання, повинні відповідати вимогам нормативно- правових актів і нормативних документів у галузі будівництва, проектній документації та договору.

В п. 1.5 договору визначено строк виконання робіт - до 31.03.2024 року.

Підрядник повинен виконати роботи, якість та зміст яких відповідає положенням цього договору, законодавству України та загальноприйнятим умовам виконання такого роду робіт (п. 2.1 договору).

Відповідно до п. 3.2 договору ціна договору є твердою та складає 3210307,78 грн. Оплата у розмірі 2210307,78 грн. здійснюється за рахунок субвенції з місцевого бюджету та оплата у розмірі 1000000,00 грн. здійснюється за рахунок субвенції з місцевого бюджету на виконання інвестиційних проектів.

За умовами п. 3.3 договору ціна договору визначена на підставі договірної ціни (додаток 1 до договору - Протокол узгодження договірної ціни).

Згідно з п. 3.5 договору фінансування робіт здійснюється за рахунок коштів місцевого бюджету та субвенції з місцевого бюджету на виконання інвестиційних проектів.

Відповідно до п. 3.6 договору підрядник визначає обсяги та вартість виконаних робіт, що підлягають оплаті, готує відповідні документи і подає їх для підписання замовнику. Замовник зобов`язаний підписати подані підрядником документи, що підтверджують виконання робіт, або обґрунтувати причини відмови їх підписання упродовж 3 (трьох) днів з дня одержання.

В п. 3.7 договору передбачено, що розрахунок здійснюється у гривні в безготівковій формі за рахунок коштів місцевого бюджету та власних коштів.

За положеннями п. 3.8 договору розрахунки за виконані роботи здійснюються на підставі статті 49 Бюджетного кодексу України.

Оплата робіт здійснюється замовником шляхом перерахування грошових коштів на розрахунковий рахунок підрядника за фактично виконані роботи на умовах відстрочки платежу до 10 банківських днів з моменту та на підставі підписаних сторонами актів форми № КБ-2в та довідок форми № КБ-3, за умови отримання замовником відповідного бюджетного фінансування (п. 3.10 договору).

Відповідно до п. 3.11 договору у разі затримки бюджетного фінансування розрахунок за виконані роботи здійснюється протягом 10 робочих днів з дати отримання замовником бюджетного фінансування на свій реєстраційний рахунок.

Згідно з п. 4.1 договору підрядник зобов`язаний розпочати роботи за договором відповідно до календарного графіку виконання робіт (додаток № 2 до договору). Виконання робіт може бути здійснено достроково.

В п. 4.2 договору передбачено, що приймання результатів виконання робіт здійснюється з урахуванням їх відповідності вимогам цього договору.

За умовами п. 4.3 договору після закінчення виконання робіт підрядник зобов`язаний письмово повідомити замовника про готовність об`єкту підряду до здачі. Здача-приймання виконаних робіт здійснюється сторонами за актами форми № КБ-2в упродовж 5 робочих днів з моменту офіційного повідомлення замовника про готовність об`єкту підряду до приймання.

Положеннями п. 4.4 договору визначено, що замовник зобов`язаний прийняти виконані підрядником роботи упродовж 10 робочих днів з дня отримання акта здачі-приймання виконаних робіт форми № КБ-2в та надіслати підряднику підписаний акт приймання-передачі виконаних робіт або подати вмотивовану відмову від їх прийняття.

Перелік документів, що оформлюються при здаванні робіт, має відповідати будівельним нормам і правилам та іншим нормативним документам з будівництва, які діють на території України (п. 4.5 договору).

Відповідно до п. 4.6 договору у разі вмотивованої відмови замовника від прийняття результатів виконання робіт, сторонами складається двосторонній акт з переліком виявлених недоліків і визначенням строку їх виправлення.

Згідно з п.п. 5.1.1, 5.1.2 п. 5.1 договору замовник зобов`язаний, зокрема, своєчасно та в повному обсязі сплачувати вартість належним чином виконаних робіт; приймати виконання робіт згідно з актами приймання-передачі виконаних робіт.

В п.п. 5.3.1, 5.3.4, 5.3.11 п. 5.3 договору визначено, що підрядник зобов`язаний, зокрема, виконати роботи у строки, встановлені цим договором; належним чином оформлювати та надати замовнику документи для здійснення оплати виконаних робіт; передати замовнику у порядку, передбаченому законодавством та договором, закінчені роботи.

Відповідно до п. 6.1 договору у разі невиконання або неналежного виконання своїх зобов`язань за договором, сторони несуть відповідальність, передбачену чинним законодавством України та цим договором.

Згідно з п. 6.4 договору замовник не несе відповідальності за затримку бюджетного фінансування та зобов`язується здійснити оплату за виконану роботу згідно з п. 3.11. Також сторони погодились, що замовник звільняється від сплати будь-яких штрафів, пені, стягнень, судового збору, інших санкцій тощо стосовно несвоєчасного виконання фінансових

зобов`язань за цим договором.

В п. 8.1, 8.2 договору сторони погодили, що у випадку виникнення спорів або розбіжностей сторони зобов`язуються вирішувати їх шляхом переговорів та консультацій. Усі неврегульовані спори, розбіжності чи вимоги, які виникають з цього договору або у зв`язку з ним, зокрема такі, що стосуються його виконання, порушення, припинення або визнання недійсним, підлягають вирішенню в установленому законодавством порядку.

В п. 11.1 договору передбачено, що останній набирає чинності з дня його підписання уповноваженими представниками обох сторін, скріплюється печатками сторін і діє до 31.03.2024 року, але в будь-якому разі до повного виконання сторонами своїх зобов`язань за цим договором. Строк дії договору може бути продовжено на підставі чинного законодавства України.

Закінчення строку дії договору не звільняє сторони від відповідальності за його порушення, що мало місце під час дії договору (п. 12.1 договору).

В п. 13.1 договору визначено, що невід`ємною його частиною є: додаток № 1 Протокол узгодження договірної ціни; додаток № 2 Календарний графік виконання робіт; додаток № 3 План фінансування об`єкту.

Вказані додатки додані до договору, підписані та узгоджені сторонами.

Згідно зі ст. 11 ЦК України цивільні права та обов`язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов`язки. Підставами виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема, є: договори та інші правочини.

Частиною 1 статті 626 ЦК України передбачено, що договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

Частина 1 статті 202 ЦК України визначає, що правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

При цьому за правилами статті 14 Цивільного кодексу України цивільні обов`язки виконуються у межах, встановлених договором або актом цивільного законодавства.

Відповідно до статті 509 ЦК України зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку. Зобов`язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.

Ч. 1 ст. 173 ГК України встановлено, що господарським визнається зобов`язання, що виникає між суб`єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб`єкт (зобов`язана сторона, у тому числі боржник) зобов`язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб`єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб`єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов`язаної сторони виконання її обов`язку.

Частиною 1 ст. 174 ГК України встановлено, що господарські зобов`язання можуть виникати, зокрема, з господарського договору та інших угод, передбачених законом, а також з угод, не передбачених законом, але таких, які йому не суперечать.

Згідно з частиною 1 статті 175 ГК України майново-господарськими визнаються цивільно-правові зобов`язання, що виникають між учасниками господарських відносин при здійсненні господарської діяльності, в силу яких зобов`язана сторона повинна вчинити певну господарську дію на користь другої сторони або утриматися від певної дії, а управнена сторона має право вимагати від зобов`язаної сторони виконання її обов`язку.

Майнові зобов`язання, які виникають між учасниками господарських відносин, регулюються Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Відповідно до ст. 837 Цивільного кодексу України за договором підряду одна сторона зобов`язується на свій ризик виконати певну роботу за завданням другої сторони, а замовник зобов`язується прийняти та оплатити виконану роботу.

Так, укладений між сторонами по справі договір, який за своєю суттю є договором будівельного підряду, є підставою для виникнення у сторін договору господарських зобов`язань відповідно до ст.ст. 173, 174 ГК України (ст.ст. 11, 202, 509 ЦК України). В свою чергу згідно ст. 629 ЦК України вказаний договір є обов`язковим для виконання його сторонами.

Згідно ст. 875 ЦК України за договором будівельного підряду підрядник зобов`язується збудувати і здати у встановлений строк об`єкт або виконати інші будівельні роботи відповідно до проектно-кошторисної документації, а замовник зобов`язується надати підрядникові будівельний майданчик (фронт робіт), передати затверджену проектно-кошторисну документацію, якщо цей обов`язок не покладається на підрядника, прийняти об`єкт або закінчені будівельні роботи та оплатити їх. Договір будівельного підряду укладається на проведення нового будівництва, капітального ремонту, реконструкції (технічного переоснащення) підприємств, будівель (зокрема житлових будинків), споруд, виконання монтажних, пусконалагоджувальних та інших робіт, нерозривно пов`язаних з місцезнаходженням об`єкта. До договору будівельного підряду застосовуються положення цього Кодексу, якщо інше не встановлено законом.

Відповідно до ч. 1 ст. 193 ГК України суб`єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов`язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов`язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Відповідно до ст. 526 Цивільного кодексу України зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом (ст. 525 ЦК України).

У відповідності до ч. 1 ст. 853 Цивільного кодексу України замовник зобов`язаний прийняти роботу, виконану підрядником відповідно до договору підряду, оглянути її і в разі виявлення допущених у роботі відступів від умов договору або інших недоліків негайно заявити про них підрядникові. Якщо замовник не зробить такої заяви, він втрачає право у подальшому посилатися на ці відступи від умов договору або недоліки у виконаній роботі.

Також за приписами ч. 1 ст. 877 Цивільного кодексу України підрядник зобов`язаний здійснювати будівництво та пов`язані з ним будівельні роботи відповідно до проектної документації, що визначає обсяг і зміст робіт та інші вимоги, які ставляться до робіт та до кошторису, що визначає ціну робіт. Підрядник зобов`язаний виконати усі роботи, визначені у проектній документації та в кошторисі (проектно-кошторисній документації), якщо інше не встановлено договором будівельного підряду.

В силу положень ч.ч. 1-4 ст. 882 ЦК України замовник, який одержав повідомлення підрядника про готовність до передання робіт, виконаних за договором будівельного підряду, або, якщо це передбачено договором, - етапу робіт, зобов`язаний негайно розпочати їх прийняття. Замовник організовує та здійснює прийняття робіт за свій рахунок, якщо інше не встановлено договором. У прийнятті робіт мають брати участь представники органів державної влади та органів місцевого самоврядування у випадках, встановлених законом або іншими нормативно-правовими актами. Замовник, який попередньо прийняв окремі етапи робіт, несе ризик їх знищення або пошкодження не з вини підрядника, у тому числі й у випадках, коли договором будівельного підряду передбачено виконання робіт на ризик підрядника. Передання робіт підрядником і прийняття їх замовником оформляється актом, підписаним обома сторонами. У разі відмови однієї із сторін від підписання акта про це вказується в акті і він підписується другою стороною. У разі відмови однієї із сторін від підписання акта про це вказується в акті і він підписується другою стороною.

Частиною 4 ст. 879 Цивільного кодексу України передбачено, що оплата робіт провадиться після прийняття замовником збудованого об`єкта (виконаних робіт), якщо інший порядок розрахунків не встановлений за погодженням сторін.

Як вбачається з матеріалів справи, на виконання вказаного договору № 114 від 19.12.2023 року між ТОВ Перспектива22 (підрядник) та Відділом освіти Кубейської сільської ради (замовник) були складені та підписані відповідні акт приймання виконаних будівельних робіт форми №КБ-2в, а саме № 1/114 від 25.12.2023 р. за грудень 2023 року на суму 472664,84 грн., а також довідка про вартість виконаних будівельних робіт та витрати форми № КБ-3 від 25.12.2023 р. за грудень 2023 року на суму 472664,84 грн.

Таким чином, згідно умов вказаного договору № 114 про закупівлю робіт від 19.12.2023 р. та на підставі зазначеного акту приймання виконаних будівельних робіт відповідачем були прийняті виконані позивачем роботи на загальну суму 472664,84 грн. З огляду на викладене, суд доходить до висновку про належне виконання позивачем своїх зобов`язань перед відповідачем по договору згідно вищевказаного акту.

В силу статті 538 Цивільного кодексу України виконання свого обов`язку однією із сторін, яке відповідно до договору обумовлене виконанням другою стороною свого обов`язку, є зустрічним виконанням зобов`язання, при якому сторони повинні виконувати свої обов`язки одночасно, якщо інше не встановлено умовами договору, актами цивільного законодавства тощо.

Так, п. 3.10 вказаного договору сторони передбачили, що оплата робіт здійснюється замовником шляхом перерахування грошових коштів на розрахунковий рахунок підрядника за фактично виконані роботи на умовах відстрочки платежу до 10 банківських днів з моменту та на підставі підписаних сторонами актів форми № КБ-2в та довідок форми № КБ-3, за умови отримання замовником відповідного бюджетного фінансування.

Згідно приписів ч. 1 ст. 530 Цивільного кодексу України, якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Отже, прийняття відповідачем виконаних позивачем будівельних робіт є підставою виникнення у відповідача зобов`язання оплатити вартість вказаних робіт відповідно до умов договору та чинного законодавства протягом 10 банківських днів після підписання сторонами акту виконаних робіт та довідки форми № КБ-3, за умови отримання замовником відповідного бюджетного фінансування.

Проте, як встановлено судом, відповідачем не були виконані зобов`язання за договором № 114 про закупівлю робіт від 19.12.2023 р. щодо здійснення оплати вартості виконаних Товариством з обмеженою відповідальністю Перспектива22 ремонтних робіт на загальну суму 472664,84 грн.

Натомість 09.02.2024 р. Відділ освіти Кубейської сільської ради звернувся до ТОВ Перспектива22 із листом-повідомленням за вих. № 125 щодо розірвання договору № 114 про закупівлю робіт від 19.12.2023 р. з підстав виникнення необхідності здійснення заходів щодо усунення порушень за результатами моніторингу від 02.02.2024 року Державної аудиторської служби України Північного офісу Держаудитслужби Управління Північного офісу Держаудитслужби в Житомирській області по закупівлі Ремонтні роботи з ліквідації аварійного стану, а саме: Капітальний ремонт покрівлі та заміна дахових вікон Кубейського ліцею з початковою школою та гімназією імені Олександра Теодорова-Балана Кубейської сільської ради Болградського району Одеської області за адресою: Одеська обл., Болградський район, с. Кубей,вул.Шкільна, 26, ДК 021:2015 код 45453000-7 - Капітальний ремонт і реставрація, Номенклатурна позиція ДК 021:2015 код 45453000-7 - Капітальний ремонт і реставрація).

При цьому, з огляду на невиконання відповідачем зобов`язань з оплати вартості виконаних робіт, передбачених договором № 114 про закупівлю робіт від 19.12.2023 р., позивач звернувся до Відділу освіти Кубейської сільської ради із листом-вимогою № 102 від 09.02.2024 р., в якому просив протягом 10 календарних днів з моменту отримання вимоги оплатити фактично виконані роботи шляхом перерахування суми заборгованості у розмірі 472664,84 грн. на розрахунковий рахунок ТОВ Перспектива22 № НОМЕР_1 в АТ Ощадбанк на підставі договору № 114 від 19.12.2023 року, довідки про вартість виконаних будівельних робіт та витрати за формою № КБ-3 від 25.12.2023 р. та акту приймання виконаних будівельних робіт № 1/114 форми № КБ-2в від 25.12.2023 р.

В свою чергу Відділ освіти Кубейської сільської ради у відповідь на лист позивача листом від 14.02.2024 р. за вих. № 140 повідомив останнього про те, що згідно акту виконаних робіт по об`єкту Ремонтні роботи з ліквідації аварійного стану, а саме: Капітальний ремонт покрівлі та заміна дахових вікон Кубейського ліцею з початковою школою та гімназією імені Олександра Теодорова - Балана Кубейської сільської ради Болградського району Одеської області за адресою: Одеська область, Болградський район, с. Кубей, вул. Шкільна, 26 від 25.12.2023 р. № 1/114 на суму 472664,84 грн. було сформовано платіжне доручення від 28.12.2023р. № 3007 через систему СДО до Управління державної казначейської служби України у Болградському районі Одеської області, проте у зв`язку із закінченням бюджетного року технічно оплата не відбулась. Також відділ освіти зауважив, що станом 01.01.2024 р. виникла кредиторська заборгованість у розмірі 472664,84 грн., погашення якої планувалося після затвердження черговій сесії, яка відбулась 01.02.2024 р., однак станом на 14.02.2024 р. фінансування на реєстраційний рахунок Відділу освіти Кубейської сільської ради не надходило, з огляду на що заборгованість згідно акту виконаних робіт від 25.12.2023 р. № 1/114 на суму 472664,84 грн. не погашена.

Крім того, із матеріалів справи вбачається, що Відділ освіти Кубейської сільської ради звернувся до Товариства з обмеженою відповідальністю Перспектива22 із листом-повідомленням № 143 від 15.02.2024 р. про розірвання договору підряду № 114 від 19.12.2023 р. в односторонньому порядку у зв`язку з необхідністю виконання рішення Управління Північного офісу Держаудитслужби в Житомирській області.

Між тим несплатою позивачу у повному обсязі вартості виконаних робіт в межах спірного договору № 114 про закупівлю робіт від 19.12.2023 р. відповідач порушив прийняті на себе зобов`язання за цим договором, що є недопустимим згідно ст. 525 Цивільного кодексу України.

За таких обставин, суд погоджується з доводами позивача про наявність у відповідача заборгованості перед позивачем за виконані роботи згідно спірного договору в сумі 472664,84 грн., яка не оспорюється відповідачем та визнається ним.

Відповідно до ст. 74 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи.

Згідно ст. 86 Господарського процесуального кодексу України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

За правилами пункту 6 частини 1 статті 3 Цивільного кодексу України, загальними засадами цивільного законодавства справедливість, добросовісність та розумність.

Згідно з частинами першою - четвертою статті 13 ЦК України цивільні права особа здійснює у межах, наданих їй договором або актами цивільного законодавства. При здійсненні своїх прав особа зобов`язана утримуватися від дій, які могли б порушити права інших осіб, завдати шкоди довкіллю або культурній спадщині. Не допускаються дії особи, що вчиняються з наміром завдати шкоди іншій особі, а також зловживання правом в інших формах. При здійсненні цивільних прав особа повинна додержуватися моральних засад суспільства.

Отже цивільні та господарські відносини повинні ґрунтуватися на засадах справедливості, добросовісності, розумності, що знаходить своє вираження в добросовісному виконанні своїх зобов`язань сторонами та униканні будь-яких форм зловживання своїми правами та/або становищем, а також запобіганні вчиненню дій, які порушують права іншої сторони та можуть мати негативні наслідки для третіх осіб.

В даному випадку несплата відповідачем за фактично виконані позивачем підрядні роботи є порушенням зобов`язання.

Згідно ст. 15, 16 ЦК України визначено, що кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу. Способами захисту цивільних прав та інтересів, зокрема, є примусове виконання обов`язку в натурі.

Разом з тим у постанові від 29.06.2021 у справі № 910/2842/20 Верховний Суд зазначив, що згідно з пунктом 5 частини 2 статті 16 Цивільного кодексу України та абзацом 6 частини 2 статті 20 Господарського кодексу України одним із способів захисту цивільних прав та інтересів є примусове виконання обов`язку в натурі. Отже, суд вправі задовольнити позов про спонукання виконати умови договору лише в разі, якщо встановить, що у особи такий обов`язок наявний, але вона ухилилася від його виконання. При цьому у справі має бути доведено наявність відповідного правовідношення, а саме прямого законодавчого обов`язку відповідача щодо виконання договору.

Велика Палата Верховного Суду у постанові від 14.05.2019р. по справі №910/16744/17 вказала, що такий спосіб захисту як примусове виконання обов`язку в натурі застосовується у зобов`язальних правовідносинах у випадках, коли особа має виконати зобов`язання на користь позивача, але відмовляється від виконання останнього чи уникає його. Примусове виконання обов`язку в натурі має наслідком імперативне присудження за рішенням суду (стягнення, витребування тощо), і не спрямоване на підсилення існуючого зобов`язання, яке не виконується, способом його відтворення в резолютивній частині рішення суду аналогічно тому, як воно було унормовано сторонами у договорі.

З огляду на викладене, суд вважає, що позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю "Перспектива22" про стягнення з відповідача заборгованості в заявленій сумі 472664,84 грн. є обґрунтованими та законними.

Згідно ч. 1 ст. 191 ГПК України позивач може відмовитися від позову, а відповідач

- визнати позов на будь-якій стадії провадження у справі, зазначивши про це в заяві по суті справи або в окремій письмовій заяві.

У разі визнання відповідачем позову суд за наявності для того законних підстав ухвалює рішення про задоволення позову (ч. 4 ст. 191 ГПК України).

Наразі слід зазначити, що визнання відповідачем позову у даному випадку не суперечить закону та не порушує права чи інтереси інших осіб.

Також, як вже зазначалось вище, відповідачем було визнано в повному обсязі заявлені позивачем позовні вимоги, про що подано заяву (вх. № 20349/24 від 21.05.2024), яка підписана керівником Відділу освіти Кубейської сільської ради Узун Т.В., повноваження якого підтверджуються наявною в матеріалах справи відповіддю № 561687 від 25.04.2024 на запит суду з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань.

Враховуючи визнання позову та з урахуванням наявних в матеріалах справи доказів, суд дійшов висновку про наявність підстав для задоволення позову Товариства з обмеженою відповідальністю "Перспектива22" про стягнення з відповідача 472664,84 грн. заборгованості.

Щодо клопотання відповідача про розподіл судових витрат по справі з урахуванням визнання відповідачем позову на підставі ст. 130 ГПК України суд зазначає наступне.

Так, позивачем сплачено судовий збір згідно платіжної № 3 від 05.04.2024 р. на суму 7089,97 грн., зарахування якого до спеціального фонду Державного бюджету підтверджується відповідною випискою суду від 08.04.2024 р.

Відповідно до п. 2 ч. 1 ст. 129 ГПК України, у спорах, що виникають при укладенні договорів та з інших підстав, судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Розподіл судових витрат у разі визнання позову визначено статтею 130 ГПК України та ст. 7 Закону України "Про судовий збір".

Відповідно до ч. 1 ст. 130 ГПК України та ч. 3 ст. 7 Закону України "Про судовий збір" у разі укладення мирової угоди до прийняття рішення у справі судом першої інстанції, відмови позивача від позову, визнання позову відповідачем до початку розгляду справи по суті суд у відповідній ухвалі чи рішенні у порядку, встановленому законом, вирішує питання про повернення позивачу з державного бюджету 50 відсотків судового збору, сплаченого при поданні позову, а в разі якщо домовленості про укладення мирової угоди, відмову позивача від позову або визнання позову відповідачем досягнуто сторонами за результатами проведення медіації - 60 відсотків судового збору, сплаченого при поданні позову.

За таких обставин, враховуючи визнання позову відповідачем до початку розгляду справи по суті відповідно до ст. ст. 129, 130 ГПК України, а також наявність підстав для повернення позивачу 50 відсотків судового збору, що підлягав сплаті при поданні позову, суд вважає за необхідне покласти на відповідача витрати позивача по сплаті судового збору в іншій частині - 50% від ставки судового збору, що складає в сумі 3544,99 грн.

Наразі суд зауважує, що питання повернення позивачу частини судового збору у розмірі 50%, що дорівнює 3544,99 грн. на підставі ч. 1 ст. 130 ГПК України і ч. 3 ст. 7 Закону України "Про судовий збір" згідно заявленого представником позивача клопотання у підготовчому засіданні судом буде вирішено окремим судовим рішенням.

Щодо заяви позивача про покладення на відповідача судових витрат на професійну правничу допомогу в розмірі 27779,94 грн. суд зазначає наступне.

Частина 1 ст. 123 ГПК України встановлює, що судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи.

До витрат, пов`язаних з розглядом справи, серед іншого, належать витрати на професійну правничу допомогу (п. 1 ч. 3 ст. 123 ГПК України).

Згідно з приписами ч. 2 ст. 16 ГПК України представництво у суді, як вид правничої допомоги, здійснюється виключно адвокатом (професійна правнича допомога), крім випадків, встановлених законом.

Статтею 126 ГПК України встановлено, що витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. За результатами розгляду справи витрати на професійну правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу професійну правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката, визначається згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

Для визначення розміру витрат на професійну правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

У разі недотримання вимог частини четвертої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, які підлягають розподілу між сторонами. Обов`язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.

Частиною 8 ст. 129 ГПК України передбачено, що розмір судових витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду, за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву. У разі неподання відповідних доказів протягом встановленого строку така заява залишається без розгляду.

В ч. 4-7 ст. 129 ГПК України передбачено інші судові витрати, пов`язані з розглядом справи, покладаються: 1) у разі задоволення позову - на відповідача; 2) у разі відмови в позові - на позивача; 3) у разі часткового задоволення позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Під час вирішення питання про розподіл судових витрат суд враховує: 1) чи пов`язані ці витрати з розглядом справи; 2) чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору, з урахуванням ціни позову, значення справи для сторін, у тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес; 3) поведінку сторони під час розгляду справи, що призвела до затягування розгляду справи, зокрема, подання стороною явно необґрунтованих заяв і клопотань, безпідставне твердження або заперечення стороною певних обставин, які мають значення для справи, безпідставне завищення позивачем позовних вимог тощо; 4) дії сторони щодо досудового вирішення спору та щодо врегулювання спору мирним шляхом під час розгляду справи, стадію розгляду справи, на якій такі дії вчинялись. Якщо сума судових витрат, заявлена до відшкодування, істотно перевищує суму, заявлену в попередньому (орієнтовному) розрахунку, суд може відмовити стороні, на користь якої ухвалено рішення, у відшкодуванні судових витрат в частині такого перевищення, крім випадків, якщо сторона доведе, що не могла передбачити такі витрати на час подання попереднього (орієнтовного) розрахунку. Якщо сума судових витрат, заявлених до відшкодування та підтверджених відповідними доказами, є неспівмірно нижчою від суми, заявленої в попередньому (орієнтовному) розрахунку, суд може відмовити стороні, на користь якої ухвалено рішення, у відшкодуванні судових витрат (крім судового збору) повністю або частково, крім випадків, якщо така сторона доведе поважні причини зменшення цієї суми.

Так, позивачем в позовній заяві було зазначено попередній (орієнтовний) розрахунок суми судових витрат, у якому позивач попередньо вказав, що він поніс та планує понести судові витрати у зв`язку із розглядом справи в місцевому суді: судовий збір та витрати на правничу допомогу в розмірі 27779,94 грн.

Наразі на підтвердження судових витрат на професійну правничу допомогу позивачем надано копію договору про надання правничої допомоги від 05.04.2024 р., розрахунку гонорару від 05.04.2024 р., рахунку-фактури № 05-04/2024 від 05.04.2024 р., ордеру серія ВН № 1358167.

Як вбачається зі змісту договору про надання правничої допомоги, укладеного 05 квітня 2024 р. між Товариством з обмеженою відповідальністю Перспектива22 (клієнт) та адвокатом Кочуровим Андрієм Олександровичем (адвокат), відповідно до умов п. 1.1 якого адвокат зобов`язується надати клієнту правничу допомогу у справі про стягнення з Відділу освіти Кубейської сільської ради заборгованості за договором № 114 про закупівлю робіт від 19.12.2023 року (довідки про вартість виконаних будівельних робіт та витрати за формою № КБ-3 від 25.12.2023 та акту приймання виконаних будівельних робіт № 1/114 форми №КБ-2в від 25.12.2023 р.) в розмірі 472664,84 грн., а клієнт зобов`язується сплатити гонорар за надану правову допомогу та компенсувати фактичні витрати на її надання в обсязі та на умовах, визначених договором.

Згідно п. 1.2 договору правнича допомога полягає в: подання адвокатських запитів, клопотань, заяв з метою збору доказів у справі; консультація, аналіз судової практики, узгодження правової позиції, підготовка і подання позову до суду у справі; представництво в суді відповідної інстанції, подання процесуальних клопотань, заяв тощо, підтримання вимог позову, отримання документів від суду. Для представництва інтересів адвокатом на ім`я клієнта видається ордер. Адвокат наділений повноваженнями відповідно Закону України Про адвокатуру та адвокатську діяльність та чинним процесуальним законодавством без обмежень.

Відповідно до п. 3.1 договору за надання правничої допомоги клієнт сплачує адвокату гонорар у розмірі 10000,00 грн. за підготовку і подання позову, також у разі стягнення заборгованості на користь клієнта, клієнт сплачує адвокату додатково винагороду (гонорар успіху) в розмірі 3% від стягнутої судом суми. Вартість одного візиту до установи, підприємства, організації або адвокатського запиту 1000 грн. (у разі необхідності). Окремо клієнт оплачує адвокату гонорар за участь в судових засідань, шляхом відеоконференц зв`язку (онлайн) 1200,00 грн. за одне засідання суду. Адвокат може надавати розрахунок витраченого часу для наданої правової допомоги.

Пунктом 4.1 договору визначено, що останній набирає чинності з моменту його підписання та діє до виконання сторонами своїх зобов`язань. На підтвердження факту виконання договору, адвокатом може направлятись звіт про виконану роботу. Закінчення дії договору оформлюється актом прийому-передачі правничої допомоги, що має бути підписаний сторонами та скріплений їх підписами і печатками (за наявності) в день закінчення договору. Про закінчення договору може свідчити отримання клієнтом засвідченої копії рішення суду у справі.

Також адвокатом Кочуровим Андрієм Олександровичем подано до матеріалів позовної заяви розрахунок гонорару від 05.04.2024 року, відповідно до якого загальна сума гонорару складає 27779,94 грн., у т.ч.:

- консультація, аналіз судової практики, узгодження правової позиції, підготовка і подання позову до суду у справі про стягнення з відділу освіти Кубейської сільської ради заборгованості за договором № 114 про закупівлю робіт від 19.12.2023 року в розмірі 472664,84 грн.; представництво в суді відповідної інстанції, подання процесуальних клопотань, заяв тощо, підтримання вимог позову, отримання документів від суду 10000,00 грн.;

- участь в судовому засіданні шляхом відеоконференції, онлайн: 3 (орієнтовно) х 1200,00 грн. = 3600,00 грн.;

- винагорода адвокату (гонорар успіху): 14179,94 грн.

Крім того, з матеріалів справи вбачається, що адвокатом Кочуровим Андрієм Олександровичем було виставлено ТОВ Перспектива22 (клієнт) рахунок-фактуру № 05-04/2024 від 05.04.2024 р. про оплату вартості наданої правничої допомоги за договором від 05.04.2024 р., а саме: 10000,00 грн. (в триденний строк), 3600,00 грн. (перед кожним судовим засіданням), 14179,94 грн. (в 10-денний строк від дня ухвалення рішення суду у справі).

Так, 05.04.2024 року Товариством з обмеженою відповідальністю Перспектива22 (клієнт) було сплачено на рахунок Кочурова Андрія Олександровича (адвокат) 10000,00 грн., що підтверджується платіжною інструкцією № 2, в призначенні платежу якої вказано: за послуги зг. Рахунку № 05-04/2024 від 05.04.2024 р. без ПДВ..

Разом з тим слід зазначити, що наявні в матеріалах справи договір про надання правничої допомоги від 05.04.2024 р., розрахунок гонорару від 05.04.2024 р., рахунок-фактура № 05-04/2024 від 05.04.2024 р., ордер серія ВН № 1358167, а також встановлений у договорі про надання правничої допомоги від 05.04.2024 р. фіксований розмір адвокатських послуг не є безумовною підставою для відшкодування судом витрат на послуги адвоката у такому розмірі, адже розмір таких витрат має бути доведений, документально обґрунтований та відповідати критерію розумної необхідності таких витрат.

Водночас під час вирішення питання про розподіл судових витрат господарський суд за наявності заперечення сторони проти розподілу витрат на адвоката або з власної ініціативи, керуючись критеріями, що визначені частинами 5-7, 9 статті 129 Господарського процесуального кодексу України, може не присуджувати стороні, на користь якої ухвалено судове рішення, всі її витрати на професійну правову допомогу.

У такому випадку суд, керуючись частинами 5-7, 9 статті 129 зазначеного Кодексу, відмовляє стороні, на користь якої ухвалено рішення, у відшкодуванні понесених нею на правову допомогу повністю або частково, та відповідно не покладає такі витрати повністю або частково на сторону, не на користь якої ухвалено рішення. При цьому, в судовому рішенні суд повинен конкретно вказати, які саме витрати на правову допомогу не підлягають відшкодуванню повністю або частково, навести мотивацію такого рішення та правові підстави для його ухвалення. Зокрема, вирішуючи питання розподілу судових витрат, господарський суд має враховувати, що розмір відшкодування судових витрат, не пов`язаних зі сплатою судового збору, не повинен бути непропорційним до предмета спору. У зв`язку з наведеним суд з урахуванням конкретних обставин, зокрема ціни позову, може обмежити такий розмір з огляду на розумну необхідність судових витрат для конкретної справи.

Аналогічна правова позиція викладена у постанові об`єднаної палати Верховного Суду у складі Касаційного господарського суду від 03.10.2019 у справі № 922/445/19.

При визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін. Ті самі критерії застосовує Європейський суд з прав людини, присуджуючи судові витрат на підставі ст. 41 Конвенції. Зокрема, згідно з його практикою заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим (рішення у справі "East/West Alliance Limited" проти України", заява N 19336/04).

У рішенні Європейського суду з прав людини у справі "Лавентс проти Латвії" зазначено, що відшкодовуються лише витрати, які мають розумний розмір.

При цьому за змістом пункту 1 частини другої статті 126, частини восьмої статті 129 Господарського процесуального кодексу України розмір витрат на оплату професійної правничої допомоги адвоката встановлюється і розподіляється судом згідно з умовами договору про надання правничої допомоги при поданні відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, як уже сплаченої, так і тієї, що лише підлягає сплаті (буде сплачена) відповідною стороною або третьою особою.

При цьому витрати на надану професійну правничу допомогу у разі підтвердження обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості підлягають розподілу за результатами розгляду справи незалежно від того, чи їх вартість уже фактично сплачено стороною/третьою особою чи тільки має бути сплачено.

Аналогічну правову позицію викладено у постановах Об`єднаної палати Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 03.10.2019 р. у справі № 922/445/19 та від 22.11.2019 р. у справі № 910/906/18.

Відповідно до статті 26 Закону України Про адвокатуру і адвокатську діяльність адвокатська діяльність здійснюється на підставі договору про надання правової допомоги.

Визначення договору про надання правової допомоги міститься в статті першій Закону України Про адвокатуру і адвокатську діяльність, згідно з якою договір про надання правової допомоги - домовленість, за якою одна сторона (адвокат, адвокатське бюро, адвокатське об`єднання) зобов`язується здійснити захист, представництво або надати інші види правової допомоги другій стороні (клієнту) на умовах і в порядку, що визначені договором, а клієнт зобов`язується оплатити надання правової допомоги та фактичні витрати, необхідні для виконання договору.

За змістом частини третьої статті 27 Закону України Про адвокатуру і адвокатську діяльність до договору про надання правової допомоги застосовуються загальні вимоги договірного права.

Договір про надання правової допомоги за своєю правовою природою є договором про надання послуг та на нього поширює своє регулювання Глава 63 Цивільного кодексу України. Так, згідно зі статтею 903 Цивільного кодексу України якщо договором передбачено надання послуг за плату, замовник зобов`язаний оплатити надану йому послугу в розмірі, у строки та в порядку, що встановлені договором.

Глава 52 Цивільного кодексу України передбачає загальні поняття та принципи будь-якого цивільного договору, включаючи договору про надання послуг. Відповідно до статті 632 Цивільного кодексу України ціна в договорі встановлюється за домовленістю сторін, зміна ціни після укладення договору допускається лише у випадках і на умовах, встановлених договором або законом, а якщо ціна у договорі не встановлена і не може бути визначена виходячи з його умов, вона визначається виходячи із звичайних цін, що склалися на аналогічні товари, роботи або послуги на момент укладення договору.

Водночас, згідно зі статтею 30 Закону України Про адвокатуру і адвокатську діяльність гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту. Порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги. При встановленні розміру гонорару враховуються складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час.

Таким чином, системний аналіз наведених вище норм чинного законодавства дозволяє зробити наступні висновки:

1) договір про надання правової допомоги є підставою для надання адвокатських послуг та, зазвичай, укладається в письмовій формі (виключення щодо останнього наведені в частині другій статті 27 Закону України Про адвокатуру і адвокатську діяльність;

2) за своєю правовою природою договір про надання правової допомоги є договором про надання послуг, крім того, на такий договір поширюється дія загальних норм та принципів договірного права, включаючи, але не обмежуючись визначені главою 52 Цивільного кодексу України;

3) як будь-який договір про надання послуг, договір про надання правової допомоги може бути оплатним або безоплатним. Ціна в договорі про надання правової допомоги встановлюється сторонами шляхом зазначення розміру та порядку обчислення адвокатського гонорару;

4) адвокатський гонорар може існувати в двох формах - фіксований розмір та погодинна оплата. Указані форми відрізняються порядком обчислення: при зазначенні фіксованого розміру для виплати адвокатського гонорару не обчислюється фактична кількість часу, витраченого адвокатом при наданні послуг клієнту, і навпаки, підставою для виплату гонорару, який зазначено як погодинну оплату, є кількість годин помножена на вартість години того чи іншого адвоката в залежності від його кваліфікації, досвіду, складності справи та інших критеріїв;

5) адвокатський гонорар (ціна договору про надання правової допомоги) зазначається сторонами як одна із умов договору при його укладенні. Указане передбачено як положеннями цивільного права, так і нормами Закону України Про адвокатуру та адвокатську діяльність;

6) відсутність в договорі про надання правової допомоги розміру та/або порядку обчислення адвокатського гонорару (як погодинної оплати або фіксованого розміру) не дає як суду, так і іншій стороні спору, можливості пересвідчитись у дійсній домовленості сторін щодо розміру адвокатського гонорару.

Отже, визначаючи розмір суми, яка підлягає сплаті в порядку компенсації гонорару адвоката іншою стороною, суди мають виходити з встановленого у самому договорі розміру та/або порядку обчислення таких витрат, що узгоджується з нормами статті 30 Закону України Про адвокатуру і адвокатську діяльність.

Аналогічна правова позиція викладена в постанові Верховного Суду від 01.12.2021 р. у справі № 910/14598/20.

У разі відсутності у тексті договору таких умов (пунктів) щодо порядку обчислення, форми та ціни послуг, що надаються адвокатом, суди, в залежності від конкретних обставин справи, інших доказів, наданих адвокатом, використовуючи свої дискреційні повноваження, мають право відмовити у задоволенні заяви про компенсацію судових витрат, задовольнити її повністю або частково.

Аналогічну правову позицію наведено в постановах Верховного Суду від 06.03.2019 р. у справі № 922/1163/18, від 07.09.2020 р. у справі № 910/4201/19.

Так, п. 3.1 договору про надання правничої допомоги від 05.04.2024 р. сторони передбачили, що за надання правничої допомоги клієнт сплачує адвокату гонорар у розмірі 10000,00 грн. за підготовку і подання позову, також у разі стягнення заборгованості на користь клієнта, клієнт сплачує адвокату додатково винагороду (гонорар успіху) в розмірі 3% від стягнутої судом суми. Вартість одного візиту до установи, підприємства, організації або адвокатського запиту 1000 грн. (у разі необхідності). Окремо клієнт оплачує адвокату гонорар за участь в судових засідань, шляхом відеоконференц зв`язку (онлайн) 1200,00 грн. за одне засідання суду. Адвокат може надавати розрахунок витраченого часу для наданої правової допомоги.

Таким чином, сторонами вказаного договору ТОВ Перспектива22 та адвокатом Кочуровим Андрієм Олександровичем визначено фіксований розмір гонорару адвоката, а саме 10000,00 грн.

При цьому, дослідивши та проаналізувавши поданий позивачем договір про надання правничої допомоги від 05.04.2024 р. та розрахунок гонорару від 05.04.2024 р., суд зазначає, що з огляду на участь адвоката Кочурова А.О. лише у підготовчому засіданні 21.05.2024 р., відповідно обґрунтованим може вважатися розмір правничої допомоги, виходячи з вартості участі представника позивача в одному засіданні суду - 1200,00 грн.

Щодо додаткового гонорару - гонорару успіху в розмірі 14179,94 грн. (3% від задоволених позовних вимог), господарський суд зазначає наступне.

Відповідно до ст. 28 Правил адвокатської етики гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів професійної правничої (правової) допомоги клієнту.

Порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата тощо), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги.

Розмір гонорару визначається за погодженням адвоката з клієнтом. Адвокат має право у розумних межах визначати розмір гонорару, виходячи із власних міркувань. При встановленні розміру гонорару можуть враховуватися складність справи, кваліфікація, досвід і завантаженість адвоката та інші обставини. Погоджений адвокатом з клієнтом та/або особою, яка уклала договір в інтересах клієнта, розмір гонорару може бути змінений лише за взаємною домовленістю. В разі виникнення особливих по складності доручень клієнта або у випадку збільшення затрат часу і обсягу роботи адвоката на фактичне виконання доручення (підготовку до виконання) розмір гонорару може бути збільшено за взаємною домовленістю.

Непогодження клієнтом та/або особою, яка уклала договір в інтересах клієнта, розміру гонорару при наданні доручення адвокату або в ході його виконання є підставою для відмови адвоката від прийняття доручення клієнта або розірвання договору на вимогу адвоката.

Тож домовленості про сплату гонорару за надання правничої допомоги є такими, що склалися між адвокатом та клієнтом, в межах правовідносин яких слід розглядати питання щодо дійсності такого зобов`язання.

Чинне законодавство хоча і не містить визначення такого виду гонорару, як гонорар успіху, проте господарський суд враховує те, що Велика Палата Верховного Суду у постанові від 12.05.2020 в справі № 904/4507/18 фактично дійшла висновку про можливість існування гонорару успіху, як форми оплати винагороди адвокату, визнала законність визначення між адвокатом та клієнтом такого виду винагороди як гонорар успіху у договорі про надання правової допомоги, що відповідає принципу свободи договору та численній практиці Європейського суду з прав людини.

Відтак, враховуючи дані позиції ВПВС, клієнт і адвокат, користуючись принципом свободи договору, можуть визначити додаткові витрати між собою у вигляді гонорару успіху, проте вказане вкотре не підпадає під пряме визначення адвокатських послуг, а відповідно не може переноситись на іншу сторону (не сторону такого договору).

Так, господарський суд наголошує, що у рішенні (щодо справедливої сатисфакції) від 19.10.2000 у справі Іатрідіс проти Греції (Iatridis v. Greece, заява №31107/96) Європейський суд з прав людини (ЄСПЛ) вирішував питання обов`язковості для цього суду угоди, укладеної заявником зі своїм адвокатом стосовно плати за надані послуги, що співставна з гонораром успіху, та вказав, що йдеться про договір, відповідно до якого клієнт погоджується сплатити адвокату як гонорар відповідний відсоток суми, якщо така буде присуджена клієнту судом. Такі угоди, якщо вони є юридично дійсними, можуть підтверджувати, що у заявника дійсно виник обов`язок заплатити відповідну суму гонорару своєму адвокатові. Однак, угоди такого роду, зважаючи на зобов`язання, що виникли лише між адвокатом і клієнтом, не можуть зобов`язувати суд, який має оцінювати судові та інші витрати не лише через те, що вони дійсно понесені, але й ураховуючи також те, чи були вони розумними (§55).

За наявності угод, які передбачають гонорар успіху, ЄСПЛ керується саме наведеними вище критеріями при присудженні судових та інших витрат, зокрема, у рішенні від 22 лютого 2005 року в справі Пакдемірлі проти Туреччини (Pakdemirli v. Turkey, заява №35839/97) суд також, незважаючи на укладену між сторонами угоду, яка передбачала гонорар успіху у сумі 6672,9 євро, однак, на думку суду, визначала зобов`язання лише між заявником та його адвокатом, присудив 3000 євро як компенсацію не лише судових, але й інших витрат (§70-72).

Правовий аналіз наведеного вище надає суду підстави для висновку, що для суду не є обов`язковими зобов`язання, які склалися між адвокатом та клієнтом, зокрема у випадку укладення ними договору, що передбачає сплату адвокату гонорару успіху, у контексті вирішення питання про розподіл судових витрат. Вирішуючи останнє, суд повинен оцінювати витрати, що мають бути компенсовані за рахунок іншої сторони, ураховуючи як те, чи були вони фактично понесені, так і оцінювати їх необхідність.

Аналогічна правова позиція викладена постановах Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного господарського суду від 19.12.2023 у справі № 904/3745/22, від 20.12.2023 року у справі № 910/5483/22.

Господарський суд виходить з того, що стягнення витрат на професійну правничу допомогу з боржника не може бути способом надмірного збагачення сторони, на користь якої такі витрати стягуються і не може становити для неї по суті додатковий спосіб отримання доходу.

Крім того господарський суд звертає увагу, що у цій справі вимога позивача обумовлена саме необхідністю вирішити питання про розподіл сплачених ним судових витрат (визначених як професійна правнича допомога), що відповідно до вказаних норм процесуального права підлягають розподілу між сторонами.

В свою чергу гонорар успіху визначено саме як додаткова оплата, яка не включається у вартість надання правничої допомоги та виплачується адвокату при позитивному для клієнта рішенні після ухвалення судового рішення у даній справі, тобто гонорар успіху не є складовою витрат на професійну правничу допомогу.

Одночасно така додаткова винагорода адвокату за досягнення позитивного рішення у справі як гонорар успіху, за своїм змістом і правовою природою не є ціною договору (платою за надані послуги) у розумінні статей 632, 903 Цивільного кодексу України та статті 30 Закону України Про адвокатуру та адвокатську діяльність, а є платою за сам результат (позитивне рішення), досягнення якого відповідно до умов договору не ставиться в залежність від фактично наданих послуг, так як і не є професійною правничою допомогою в розумінні пункту 1 частини 2 статті 126 Господарського процесуального кодексу України, оскільки не є послугою адвоката та не відноситься до судових витрат.

З огляду на зазначене, господарський суд вважає, що гонорар успіху, визначений пунктом 3.1 договору про надання правничої допомоги від 05.04.2024 р., не був необхідним, враховуючи й те, що відповідачем був визнаний позов в порядку ст. 191 ГПК України, з огляду на що господарський суд відмовляє у покладенні на відповідача (який не є стороною договору, де передбачено гонорар успіху) вищевказану суму на правничу допомогу 14179,94 грн., яка визначена гонорару успіху.

З огляду на вищенаведене, суд дійшов висновку про те, що вимоги про стягнення з відповідача витрат на правову допомогу з урахуванням ціни позову, категорії спору, рівня його складності, тривалості розгляду справи, підлягають задоволенню частково у розмірі 11200,00 грн. (10000,00 грн. за підготовку позову + 1200,00 грн. за участь в засіданні суду), що може вважатись обґрунтованим, розумним і співмірним у заявленому спорі.

Керуючись ч. 3 ст. 185, ст.ст. 129, 130, 232, 236-238, 240, 241 Господарського процесуального кодексу України, суд

В И Р І Ш И В:

1.Позов Товариства з обмеженою відповідальністю Перспектива22 до Відділу освіти Кубейської сільської ради про стягнення заборгованості в сумі 472664,84 грн. задовольнити.

2.СТЯГНУТИ з Відділу освіти Кубейської сільської ради (68720, Одеська область, Болградський район, с. Кубей, вул. Успенська, буд. 16-А; код ЄДРПОУ 44135076) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю Перспектива22 (68712, Україна, Одеська область, Болградський район, с. Городнє, вул. Широка, буд. 39; код ЄДРПОУ 44755821) заборгованість у розмірі 472664/чотириста сімдесят дві тисячі шістсот шістдесят чотири/грн. 84 коп., витрати по сплаті судового збору в розмірі 3544/три тисячі п`ятсот сорок чотири/грн. 99 коп., витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 11200/одинадцять тисяч двісті/грн. 00 коп.

Рішення господарського суду може бути оскаржене шляхом подання апеляційної скарги протягом 20-денного строку з моменту складання повного судового рішення.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не буде подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Повне рішення складено та підписано 29 травня 2024 р.

Суддя В.С. Петров