Рішення

від 29.05.2024 по справі 916/433/24

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ОДЕСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ОДЕСЬКОЇ ОБЛАСТІ

65119, м. Одеса, просп. Шевченка, 29, тел.: (0482) 307-983,

e-mail: inbox@od.arbitr.gov.ua веб-адреса: http://od.arbitr.gov.ua

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

"29" травня 2024 р.м. Одеса Справа № 916/433/24Господарський суд Одеської області у складі судді Д`яченко Т.Г., розглянувши у порядку спрощеного позовного провадження без виклику сторін справу №916/433/24

За позовом: Товариства з обмеженою відповідальністю Ківіт Плюс (54028, м. Миколаїв, вул. 12 Поздовжня, 84; код ЄДРПОУ 36881089)

До відповідача: Фізичної особи-підприємця Власенко Олени Іванівни ( АДРЕСА_1 ; РНОКПП НОМЕР_1 )

Про стягнення 29000,00 грн.

Встановив: Товариство з обмеженою відповідальністю Ківіт Плюс звернулось до господарського суду Одеської області з позовною заявою до Фізичної особи-підприємця Власенко Олени Іванівни про стягнення 29000,00 грн.

Ухвалою господарського суду Одеської області від 12.02.2024р. позовну заяву Товариства з обмеженою відповідальністю Ківіт Плюс від 06.02.2024р. вх. № ГСОО 453/24 залишено без руху. Встановлено позивачу десятиденний строк з дня вручення ухвали про залишення позовної заяви без руху для усунення недоліків позовної, які визначено судом в ухвалі суду. Повідомлено Товариство з обмеженою відповідальністю Ківіт Плюс, що відповідно до вимог ч. 4 ст. 174 ГПК України, якщо позивач не усунув недоліки позовної заяви у строк, встановлений судом, заява вважається неподаною і повертається особі, що звернулася із позовною заявою.

19.02.2024р. до господарського суду Одеської області позивачем супровідним листом були надані докази, в підтвердження усунення недоліків позовної заяви, які були визначені судом в ухвалі господарського суду Одеської області від 12.02.2024р.

Ухвалою господарського суду Одеської області від 23.02.2024р. прийнято позовну заяву Товариства з обмеженою відповідальністю Ківіт Плюс до розгляду та відкрито провадження у справі №916/433/24. Справу ухвалено розглядати за правилами спрощеного позовного провадження без виклику учасників справи у порядку письмового провадження. Запропоновано відповідачу підготувати та надати до суду і одночасно надіслати позивачеві відзив на позов, оформлений з урахуванням вимог, встановлених ст.165 ГПК України, протягом 15 днів з дня вручення даної ухвали суду. Встановлено позивачу строк для подання відповіді на відзив із урахуванням вимог ст.166 ГПК України протягом 10 днів з дня отримання відзиву. Встановлено відповідачу строк для подання заперечень із урахуванням вимог 167 ГПК України, протягом 10 днів з дня отримання відповіді на відзив. Роз`яснено сторонам про можливість звернення до суду з клопотанням про призначення проведення розгляду справи в судовому засіданні з повідомленням (викликом) сторін у строки, визначені ч.7 ст. 252 ГПК України.

Позивач підтримує заявлені позовні вимоги та просить суд їх задовольнити.

Відповідачем відзиву на позовну заяву не надано, відповідач свого права на захист не використав, хоча відповідача було належним чином повідомлено про дату, час та місце проведення засідання суду, шляхом скерування на його адресу ухвали суду. Однак кореспонденція суду повернулась без вручення із зазначенням поштової організації, що адресат відсутній за вказаною адресою.

Відповідно до п.п.4, 5 ч.6 ст.242 ГПК України днем вручення судового рішення є: день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про відмову отримати копію судового рішення чи відмітки про відсутність особи за адресою місцезнаходження, місця проживання чи перебування особи, повідомленою цією особою суду; день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про відмову отримати копію судового рішення чи відмітки про відсутність особи за адресою місцезнаходження, місця проживання чи перебування особи, яка зареєстрована у встановленому законом порядку, якщо ця особа не повідомила суду іншої адреси.

Господарський суд також враховує правову позицію Верховного Суду, викладену у постанові від 29.03.2021 у справі №910/1487/20, згідно з якою направлення листа рекомендованою кореспонденцією на дійсну адресу є достатнім для того, щоб вважати повідомлення належним, оскільки отримання зазначеного листа адресатом перебуває поза межами контролю відправника, яким в даному випадку є суд (близька за змістом правова позиція викладена у постанові Великої Палати Верховного Суду від 25.04.2018 у справі №800/547/17 (П/9901/87/18) та постановах Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 27.11.2019 у справі № 913/879/17, від 21.05.2020 у справі №10/249-10/19, від 15.06.2020 у справі № 24/260-23/52-б).

Довідка поштового відділення з позначкою про неможливість вручення судової повістки у зв`язку відсутній за вказаною адресою вважається належним повідомленням сторони про дату судового розгляду. Зазначене свідчить про умисне неотримання судової повістки. Зазначене узгоджується із правовою позицією Великої Палати Верховного Суду, викладеною у постановах: від 09 серпня 2019 року у справі № 906/142/18, провадження №12-109гс19; від 12 грудня 2018 року у справі №752/11896/17, провадження №14-507цс18.

Клопотання про призначення проведення розгляду справи в судовому засіданні з повідомленням (викликом) сторін у строки, визначені ч.7 ст. 252 ГПК України, від сторін до суду також не надходило.

Згідно ст.248 ГПК України, суд розглядає справи у порядку спрощеного позовного провадження протягом розумного строку, але не більше шістдесяти днів з дня відкриття провадження у справі.

Отже, враховуючи, вжиття господарським судом всіх залежних від нього заходів щодо повідомлення відповідача про розгляд даної справи, та забезпечення реалізації відповідачем своїх прав на судовий захист, в тому числі шляхом надання відповідних заяв по суті справи, а також враховуючи строки розгляду даної справи, господарський суд визнав за можливе вирішити справу за наявними матеріалами справи відповідно до ч. 9 ст.165 ГПК України.

Відповідно до ч. 4 ст. 240 ГПК України у разі неявки всіх учасників справи у судове засідання, яким завершується розгляд справи, розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи суд підписує рішення без його проголошення.

Розглянувши матеріали справи, суд встановив.

Позивачем було зазначено суду, що між сторонами було укладено Договір UA S85 1764 про експлуатацію обладнання від 30.06.2021р.

Відповідно до п. 1.1. цього Договору, Дистриб`ютор зобов`язується за окремою письмовою згодою компанії (в акті приймання - передачі) передати Торговій точці обладнання, а Торгова точка зобов`язується експлуатувати таке Обладнання для реалізації з його використанням виключно Товару та відповідно до умов цього Договору повернути таке Обладнання Дистриб`ютору або Компанії в тому ж стані, в якому Торгова точка отримувала таке Обладнання з урахуванням його нормального зносу.

Згідно п. 1.4. Договору, Обладнання передається Дистриб`ютором Торговій точці за актом приймання - передачі. Акт приймання - передачі Обладнання попередньо погоджується Компанією шляхом їх підписання уповноваженим представником Компанії та скріплення печаткою/штампом Компанії, і лише після цього підписується уповноваженими представниками Сторін та скріплюються печатками Сторін.

Позивачем було зазначено суду, що виконуючи свої зобов`язання за Договором, Товариство з обмеженою відповідальністю Ківіт Плюс передало відповідачу за актами приймання - передачі обладнання № 1455, № 1459, № 1460 та № 1461 від 19.08.2021 року, погодженим з власником обладнання ПРАТ «АБІНБЕВ ЕФЕС' УКРАЇНА» наступне обладнання: Колона пивна Гефест на 1 лінію 2020 р. № 6336 у кількості 1 шт. вартістю 3000,00 грн., колона пивна Гефест на 2 лінії 2019 р. № 3713 у кількості 1 шт. вартістю 5000,00 грн., холодильна вітрина Чернігівське IceStream Optima, 2013p. № 13600.013567.038 у кількості 1 шт. вартістю 8000,00 грн., охолоджувач Тайфун - 80 2019 р. N"Q 0307071492801323218816419212D у кількості 1 шт., вартістю 13000,00 грн.

Позивачем зазначалось суду, що разом по всім актам було передано відповідачу обладнання на суму 29000,00 грн.

Відповідно до п. 1.20 Договору, Дистриб`ютор має право в будь - який момент часу висунути Торговій точці письмову вимогу про повернення Обладнання Дистриб`ютору. Така вимога є обов`язковою для виконання ТТ за умови, що така вимога містить погодження Компанії у вигляді підпису уповноваженого представника Компанії, скріпленого печаткою/штампом Компанії. ТТ повинна виконати таку вимогу у вказаний у ній строк та зобов`язана повернути Обладнання Дистриб`ютору. В такому випадку повернення Обладнання Торговою точкою Дистриб`ютору оформлюється актом приймання - передачі, який має бути до його підписання Торговою точкою і Дистриб`ютором попередньо погодженим компанією шляхом його підписання уповноваженого представника Компанії, скріпленого печаткою/штампом Компанії.

За поясненнями позивача, виконуючи вимогу п. 1. 20 Договору позивачем 21 серпня 2023 року було направлено відповідачу рекомендованого листа з погодженою з власником Обладнання ПРАТ «АБІНБЕВ ЕФЕС УКРАЇНА» вимогою про повернення обладнання 01 вересня 2023 року. Таким чином, за посиланням позивача, відповідач мав повернути Орендарю обладнання за актом приймання - передачі.

На сьогодні обладнання не повернуте позивачу та відповідач не виконав свої зобов`язанням та не надав пояснень з якої причини він не повернув Обладнання.

Відповідно до п. 1. 27 Договору, у випадку втрати Обладнання Торгова точка повинна відшкодувати особі, якій має бути здійснюватися повернення втраченого Обладнання (Компанії або Дистриб`ютору) вартість втраченого Обладнання та сплатити такій особі штраф у розмірі 100% вартості втраченого Обладнання, встановленої відповідним актом прийому - передачі Обладнання.

Таким чином, з урахуванням умов Договору та Актів приймання- передачі обладнання, позивач вважає, що відповідач має сплатити Орендарю вартість Обладнання, що вказана у акті приймання - передачі обладнання.

Суд, розглянувши матеріали справи, проаналізувавши норми чинного законодавства, дійшов наступних висновків.

До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених Господарським Кодексом України.

У відповідності до ст.11 Цивільного кодексу України, цивільні права та обов`язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а підставою виникнення цивільних прав та обов`язків є договори та інші правочини. Правочин, різновидом якого є договори - основний вид правомірних дій це волевиявлення осіб, безпосередньо спрямовані на виникнення, зміну або припинення цивільних прав і обов`язків. При цьому, ст.12 Цивільного кодексу України передбачає, що особа здійснює свої цивільні права вільно на власний розсуд.

Згідно ч.2 ст.16 Цивільного кодексу України, способами захисту цивільних прав та інтересів можуть бути: визнання права; визнання правочину недійсним; припинення дії, яка порушує право; відновлення становища, яке існувало до порушення; примусове виконання обов`язку в натурі; зміна правовідношення; припинення правовідношення; відшкодування збитків та інші способи відшкодування майнової шкоди; відшкодування моральної (немайнової) шкоди; визнання незаконними рішення, дій чи бездіяльності органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб. Суд може захистити цивільне право або інтерес іншим способом, що встановлений договором або законом.

Відповідно ст. 173 Господарського кодексу України, господарським визнається зобов`язання, що виникає між суб`єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб`єкт (зобов`язана сторона, у тому числі боржник) зобов`язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб`єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб`єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов`язаної сторони виконання її обов`язку.

Відповідно до ст.175 Господарського кодексу України, майново-господарськими визнаються цивільно-правові зобов`язання, що виникають між учасниками господарських відносин при здійсненні господарської діяльності, в силу яких зобов`язана сторона повинна вчинити певну господарську дію на користь другої сторони або утриматися від певної дії, а управлена сторона має право вимагати від зобов`язаної сторони виконання її обов`язку. Майнові зобов`язання, які виникають між учасниками господарських відносин, регулюються Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Згідно ч. 1 ст. 509 Цивільного кодексу України, зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку.

Відповідно до ст. 526 Цивільного кодексу України, зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Відповідно до ч. 1 ст. 626 Цивільного кодексу України, Договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

Згідно до п. 1 ст. 628 Цивільного Кодексу України, зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Згідно вимог ст. 629 Цивільного Кодексу України, договір є обов`язковим для виконання сторонами.

Як з`ясовано судом, правовідносини між Товариством з обмеженою відповідальністю Ківіт Плюс, як дистриб`ютором, та Фізичною особою-підприємцем Власенко Оленою Іванівною, виникли на підставі укладеного між ними Договору UA S85 1764 про експлуатацію обладнання від 30.06.2021р., який погоджено ПРАТ «АБІНБЕВ ЕФЕС УКРАЇНА».

За матеріалами справи встановлено, що позивачем на користь відповідача було передано обладнання на загальну суму 29000,00 грн., відповідно до актів приймання-передачі обладнання, копії яких містять в матеріалах справи.

Як з`ясовано судом, на виконання вимог п. 1.20 Договору позивачем на адресу відповідача було скеровано вимогу про повернення обладнання (а.с. 18, а.с. 6) у строк до 01.09.2023р.

Відповідно до ст. 230 Господарського Кодексу України, штрафними санкціями визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов`язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов`язання.

Згідно ст. 549 Цивільного Кодексу України, неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання.

Відповідно до п. 1. 27 Договору, у випадку втрати Обладнання Торгова точка повинна відшкодувати особі, якій має бути здійснюватися повернення втраченого Обладнання (Компанії або Дистриб`ютору) вартість втраченого Обладнання та сплатити такій особі штраф у розмірі 100% вартості втраченого Обладнання, встановленої відповідним актом прийому - передачі Обладнання.

Доказів виконання зобов`язання щодо повернення обладнання матеріали справи не містять та зворотнього відповідачем доведено суду не було.

Дослідивши обставини спору, судом було встановлено факт неналежного виконання відповідачем прийнятих на себе договірних зобов`язань, що підтверджується наявними в матеріалах справи доказами, не спростовано з боку відповідача належними та допустимими доказами за час розгляду справи, у зв`язку з чим позовні вимоги про стягнення заборгованості у розмірі 29000,00 грн. підлягають задоволенню судом.

Відповідно до ч. 1 ст. 73 Господарського процесуального кодексу України, доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Відповідно до ст. 76 Господарського процесуального кодексу України, належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

Приписами ч. 1 ст. 79 Господарського процесуального Кодексу України передбачено, що наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування.

Згідно до ч. ч. 1, 2, 3 ст. 86 Господарського процесуального кодексу України, суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Враховуючи усе вищевикладене, оцінюючи докази у справі в їх сукупності, законодавство, що регулює спірні правовідносини, суд дійшов висновку щодо наявності підстав для задоволення позовних вимог у повному обсязі,

Відповідно до ст. 129 ГПК України, судові витрати у розмірі 3028,00 грн. покладаються на відповідача.

Керуючись ст.ст. 123, 126, 129, 232, 233, 236-238, 240, 241 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

1.Позовну заяву Товариства з обмеженою відповідальністю Ківіт Плюс задовольнити повністю.

2.Стягнути з Фізичної особи-підприємця Власенко Олени Іванівни ( АДРЕСА_1 ; РНОКПП НОМЕР_1 ) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю Ківіт Плюс (54028, м. Миколаїв, вул. 12 Поздовжня, 84; код ЄДРПОУ 36881089) заборгованість у розмірі 29000 (двадцять дев`ять тисяч) грн. 00 коп. та витрати по сплаті судового збору у розмірі 3028 (три тисячі двадцять вісім) грн. 00 коп.

Повний текст рішення складено 29 травня 2024 р.

Рішення господарського суду набирає законної сили в порядку ст.241 Господарського процесуального кодексу України і може бути оскаржено в апеляційному порядку до Південно-західного апеляційного господарського суду шляхом подачі апеляційної скарги протягом 20 днів з дня складання повного рішення.

Наказ видати після набрання рішенням законної сили.

Суддя Т.Г. Д`яченко