Рішення

від 29.05.2024 по справі 917/494/24

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ПОЛТАВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ПОЛТАВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

вул. Капітана Володимира Кісельова, 1, м. Полтава, 36000, тел. (0532) 61 04 21

E-mail: inbox@pl.arbitr.gov.ua, https://pl.arbitr.gov.ua/sud5018/

Код ЄДРПОУ 03500004

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

29.05.2024 Справа № 917/494/24

Господарський суд Полтавської області у складі судді Тимощенко О.М., секретар судового засіданні Михатило А В., розглянувши справу № 917/494/24

за позовною заявою Товариства з обмеженою відповідальністю "БІОЕНЕРГОПРОДУКТ", вул. Пасічна, 8, кв. 1, с. Підгородне, Тернопільський район, Тернопільська область, 47751

до відповідача Фізичної особи - підприємця Равінської Дар`ї Вадимівни, АДРЕСА_1

про стягнення 7 900,00 грн заборгованості,

Без виклику учасників справи

ВСТАНОВИВ:

25.03.2024 року до Господарського суду Полтавської області через систему "Електронний суд" надійшла позовна заява Товариства з обмеженою відповідальністю "БІОЕНЕРГОПРОДУКТ" до відповідача Фізичної особи - підприємця Равінської Дар`ї Вадимівни про стягнення попередньої оплати на підставі договору купівлі - продажу у розмірі 7 900,00 грн, що укладений у спрощений спосіб (вх. № 527/24).

В обґрунтування позову позивач посилається на не виконання вимоги повернути сплаченої за товар грошової суми у розмірі 7 900,00 грн на підставі договору купівлі-продажу, укладеного в спрощений спосіб.

Ухвалою від 27.03.2024 року суд залишив позовну заяву Товариства з обмеженою відповідальністю "БІОЕНЕРГОПРОДУКТ" без руху та надав позивачу строк 3 дні з дня вручення даної ухвали для усунення вказаних у ній недоліків позовної заяви.

Для усунення зазначених судом недоліків у поданій позовній заяві позивачу необхідно було надати документи, які підтверджують відправлення відповідачеві копії позовної заяви і доданих до неї документів.

28.03.2024 року до суду через систему "Електронний суд" від позивача надійшла заява про усунення недоліків позовної заяви (вх. № 4248, а. с. 28, 29) на виконання вимог ухвали суду від 27.03.2024 року про залишення позовної заяви без руху.

Відповідно до даної заяви, позивачем надано суду документи, які підтверджують відправлення відповідачеві копії позовної заяви і доданих до неї документів - квитанцію №1129814 від 27.03.2024 року та опис вкладення до листа.

Ухвалою суду від 01.04.2024 року позовну заяву прийнято до розгляду і відкрито провадження у справі. Ухвалено здійснювати розгляд справи за правилами спрощеного позовного провадження без виклику сторін (без проведення судового засідання). Встановлено відповідачу строки: для подання відзиву на позов, оформленого з урахуванням вимог ст. 165 ГПК України - протягом 15 днів з дня отримання ухвали; після отримання від позивача відповіді на відзив подати до суду заперечення в строк 5 днів з дня отримання такої відповіді від позивача з урахуванням вимог ст.ст. 167,184 ГПК України. Встановлено позивачу строк для подання відповіді на відзив з урахуванням вимог ст. 166 ГПК України - 5 днів з моменту отримання від відповідача відзиву на позов.

05.04.2024 р. на електронну адресу суду від відповідача надійшов відзив на позовну заяву (вх. № 4681, а. с. 34 - 36, без ЕЦП).

Ухвалою від 09.04.2024 року суд повернув відповідачу відзив на позовну заяву (вх. №4681 від 05.04.2024 року) без розгляду.

15.04.2024 р. до суду через засоби поштового зв`язку від відповідача надійшов відзив на позовну заяву (вх. №5076, а. с. 51 - 53).

Ухвалою від 21.05.2024 року суд повернув відповідачу відзив на позовну заяву (вх. №5076 від 15.04.2024 року) без розгляду.

Копія ухвали від 01.04.2024 року, що була направлена на адресу відповідача (зазначена в позовній заяві та у витязі з ЄДРЮОФОПГФ, а. с. 20 - 22) - вул. Перфільєва, 14, с. Келеберда, Кременчуцький район, Полтавська область, 39754, повернулась на адресу суду з поштовою відміткою - "за закінченням терміну зберігання".

Згідно з ч. 6 ст. 242 Господарського процесуального кодексу України днем вручення судового рішення є: 1) день вручення судового рішення під розписку; 2) день отримання судом повідомлення про доставлення копії судового рішення до електронного кабінету особи; 3) день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про вручення судового рішення; 4) день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про відмову отримати копію судового рішення чи відмітки про відсутність особи за адресою місцезнаходження, місця проживання чи перебування особи, повідомленою цією особою суду; 5) день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про відмову отримати копію судового рішення чи відмітки про відсутність особи за адресою місцезнаходження, місця проживання чи перебування особи, яка зареєстрована у встановленому законом порядку, якщо ця особа не повідомила суду іншої адреси. Якщо судове рішення надіслано до електронного кабінету пізніше 17 години, судове рішення вважається врученим у робочий день, наступний за днем його відправлення, незалежно від надходження до суду повідомлення про його доставлення.

Відповідно до змісту постанови Верховного Суду від 14.08.2020 у справі №904/2584/19, Касаційний господарський суд, здійснивши аналіз статей 120, 242 ГПК України, пунктів 11, 17, 99, 116, 117 Правил надання послуг поштового зв`язку, дійшов висновку, що у разі якщо ухвалу про вчинення відповідної процесуальної дії або судове рішення направлено судом рекомендованим листом за належною поштовою адресою, яка була надана суду відповідною стороною, і судовий акт повернуто підприємством зв`язку з посиланням на відсутність (вибуття) адресата, відмову від одержання, закінчення строку зберігання поштового відправлення тощо, то необхідно вважати, що адресат повідомлений про вчинення відповідної процесуальної дії або про прийняття певного судового рішення у справі.

Верховний Суд у вказаній постанові також зазначив, що встановлений порядок надання послуг поштового зв`язку, доставки та вручення рекомендованих поштових відправлень, строк зберігання поштового відправлення забезпечує адресату можливість вжити заходів для отримання такого поштового відправлення та, відповідно, ознайомлення з судовим рішенням.

Згідно з правовою позицією Верховного Суду, викладеною у постанові від 29.03.2021 у справі № 910/1487/20, направлення листа рекомендованою кореспонденцією на дійсну адресу є достатнім для того, щоб вважати повідомлення належним, оскільки отримання зазначеного листа адресатом перебуває поза межами контролю відправника, у даному випадку - суду.

Крім того, суд зазначає, що про обізнаність відповідача про наявність у провадженні Господарського суду Полтавської області справи №917/494/24 свідчить направлення ним як на електронну адресу суду, так і через засоби поштового зв`язку на адресу суду відзиву на позовну заяву (про що зазначалось вище).

До того ж, відповідно до довідок Господарського суду Полтавської області відповідачу доставлено до електронного кабінету копії ухвал від 09.04.2024 року та від 21.05.2024 року.

При цьому, як наголошує в своїх рішеннях Європейський суд з прав людини, сторона, яка задіяна в ході судового розгляду, зобов`язана з розумним інтервалом часу сама цікавитися провадженням у її справі, добросовісно користуватися належними їй процесуальними правами та неухильно виконувати процесуальні обов`язки (рішення Європейського суду прав людини у справі "Каракуця проти України").

Частиною 2 статті 2 Закону України "Про доступ до судових рішень" визначено, що усі судові рішення є відкритими та підлягають оприлюдненню в електронній формі не пізніше наступного дня після їх виготовлення і підписання.

Згідно з ч.ч. 1, 2 ст. 3 Закону України "Про доступ до судових рішень", для доступу до судових рішень судів загальної юрисдикції Державна судова адміністрація України забезпечує ведення Єдиного державного реєстру судових рішень. (далі - Реєстр) - автоматизована система збирання, зберігання, захисту, обліку, пошуку та надання електронних копій судових рішень.

Судові рішення, внесені до Реєстру, є відкритими для безоплатного цілодобового доступу на офіційному веб-порталі судової влади України (ч. 1 ст. 4 Закону України "Про доступ до судових рішень").

З огляду на вказане, відповідач не був позбавлений права та можливості ознайомитись з ухвалами суду у даній справі від 01.04.2024 року, від 09.04.2024 року та від 21.05.2024 року у Єдиному державному реєстрі судових рішень (www.reyestr.court.gov.ua).

Відповідно до ч. ч. 1-4 ст. 13 Господарського процесуального кодексу України ГПК України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом. Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних з вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.

В ході розгляду даної справи Господарським судом Полтавської області, у відповідності до п.4 ч.5 ст.13 ГПК України, створено учасникам справи умови для реалізації ними прав, передбачених цим Кодексом.

Таким чином, суд належним чином повідомляв відповідача про розгляд справи.

Відповідач своїм правом на подання відзиву на позов у визначений у відповідності до положень Господарського процесуального кодексу України строк та з дотриманням приписів ст. 165 ГПК України не скористався.

За таких обставин, справа підлягає вирішенню за наявними матеріалами з огляду на приписи ч. 9 ст. 165 та ч. 2 ст. 178 Господарського процесуального кодексу України.

У разі неявки всіх учасників справи у судове засідання, яким завершується розгляд справи, розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи суд підписує рішення без його проголошення (ч. 4 ст. 240 ГПК України).

Датою ухвалення рішення є дата його проголошення (незалежно від того, яке рішення проголошено - повне чи скорочене). Датою ухвалення рішення, ухваленого за відсутності учасників справи, є дата складення повного судового рішення (ч. 5 ст. 240 ГПК України).

Розглянувши подані документи і матеріали, з`ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, оцінивши подані докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, господарський суд встановив наступне.

Між Товариством з обмеженою відповідальністю "БІОЕНЕРГОПРОДУКТ" (далі - позивач, покупець) та фізичною особою - підприємцем Равінською Дар`єю Вадимівною (далі - відповідач, продавець) шляхом обміну повідомленнями в електронній формі за допомогою інформаційно-телекомунікаційних систем Telegram 20.02.2024 року укладено у спрощений спосіб договір купівлі-продажу вживаного телефону iPhone 12 mini (64 Gb) Green R-sim 100% акб. Сторонами було узгоджено, що вартість телефону разом з R-sim - 7 900,00 грн (7500,00 грн + 400,00 грн).

Відповідно до переписки сторін, відповідач запевнив, що він здійснить налаштування R-sim.

Обставина укладання договору підтверджується чат-перепискою у програмному забезпеченні Telegram (а. с. 9 - 11).

Згідно платіжної інструкції №24 від 20.02.2024 року позивач перерахував на рахунок відповідача 7 900,00 грн (призначення платежу - "за мобільний телефон iPhone 12 mini 64 gb зг. рах від 20.02.24 Без ПДВ").

Отримавши 24.02.2024 року через перевізника "Нова пошта" товар, позивач виявив, що продавцем не було здійснено налаштування телефону для роботи з операторами GSM зв`язку в Україні.

Здійснюючи спілкування з продавцем у програмному забезпеченні Telegram за допомогою текстових повідомлень, позивач намагався самостійно виконати налаштування R-sim, однак це не дало результатів. Потім ФОП Равінська надала позивачу контактну інформацію спеціалістів, які мали допомогти у вирішенні вказаної проблеми. Для цього позивачем було здійснено направлення iPhone 12 mini для налаштування картки за адресою м. Львів, поштомат №35961 Равінська Дар`я 0675739297 (поштова накладна № 59001111917611), що підтверджується принт - срином екрану телефону (а. с. 12).

Відповідно до отриманого від відповідача повідомлення від 05.03.2024 року в програмному забезпеченні Telegram, телефон iPhone 12 mini було повернуто на адресу позивача без необхідного налаштування з пропозицією, щоб позивач сам вирішив дану проблему. Також було повідомлено, що налаштування не є проблемою продавця, аналогічний телефон у продавця відсутній, а за налаштування не було сплачено, адже відповідач продає лише телефон з R-sim, про що було спочатку повідомлено. Товар не має технічної несправності. Крім того, було запропоновано обміняти телефон на інший з доплатою (такі, що працюють зі всіма операторами і не потребують жодних налаштувань). Також було запропоновано повернути кошти лише за R-sim.

05.03.2024 року позивачем було повідомлено ФОП Равіську Д. В. про відмову від договору купівлі - продажу телефону iPhone 12 mini та про вимогу в строк до 07.03.2024 року повернути 7 900,00 грн.

Вважаючи свої права порушеними, позивач звернувся до суду з позовом до ФОП Равінської Д. В. про стягнення сплаченої за товар грошової суми у розмірі 7 900,00 грн на підставі усного договору купівлі-продажу.

На підтвердження обґрунтованості позовних вимог позивач надав наступні докази (копії): витяг з ЄДРЮОФОПГВ відносно позивача, принт-скрини екрану мобільного телефону відносно надсилання та отримання телефону 23.02.2024 року, 02.03.2024 року та 05.03.2024 року, платіжна інструкція №24 від 20.02.2024 року, роздруківка електронного листування між сторонами за допомогою програмному забезпеченні Telegram, витяг з ЄДРЮОФОПГВ відносно відповідача.

При прийнятті рішення суд керувався наступним.

Відповідно до ст. 11 Цивільного кодексу України (надалі - ЦК України) підставами виникнення цивільних прав та обов`язків є, зокрема, договори та інші правочини.

За приписами ст.ст. 202, 205 ЦК України правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Правочин може вчинятися усно або в письмовій формі. Сторони мають право обирати форму правочину, якщо інше не встановлено законом. Правочин, для якого не встановлена обов`язкова письмова форма, вважається вчиненим, якщо поведінка сторін засвідчує їхню волю до настання відповідних правових наслідків.

Статтею 639 ЦК України передбачено, що договір може бути укладений у будь-якій формі, якщо вимоги щодо форми договору не встановлені законом.

Відповідно до ст. 638 ЦК України договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору. Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди. Договір укладається шляхом пропозиції однієї сторони укласти договір (оферти) і прийняття пропозиції (акцепту) другою стороною.

Положеннями ч. 1 ст. 205 ЦК України передбачено, що правочин може вчинятися усно або в письмовій (електронній) формі. Сторони мають право обирати форму правочину, якщо інше не встановлено законом.

Відповідно до ч. 1 т. 181 ГК України господарський договір за загальним правилом викладається у формі єдиного документа, підписаного сторонами. Допускається укладення господарських договорів у спрощений спосіб, тобто шляхом обміну листами, факсограмами, телеграмами, телефонограмами тощо, а також шляхом підтвердження прийняття до виконання замовлень, якщо законом не встановлено спеціальні вимоги до форми та порядку укладення даного виду договорів.

Згідно ч. 1 ст. 207 ЦК України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах (у тому числі електронних), у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо воля сторін виражена за допомогою телетайпного, електронного або іншого технічного засобу зв`язку.

Згідно з ч.1 ст. 640 ЦК України, договір є укладеним з моменту одержання особою, яка направила пропозицію укласти договір, відповіді про прийняття цієї пропозиції.

За приписами ч. 1 ст. 641 ЦК України пропозицію укласти договір (оферту) може зробити кожна із сторін майбутнього договору. Пропозиція укласти договір має містити істотні умови договору і виражати намір особи, яка її зробила, вважати себе зобов`язаною у разі її прийняття.

Частиною 1 ст. 642 ЦК України встановлено, що відповідь особи, якій адресована пропозиція укласти договір, про її прийняття (акцепт) повинна бути повною і безумовною.

Якщо особа, яка одержала пропозицію укласти договір, у межах строку для відповіді вчинила дію відповідно до вказаних у пропозиції умов договору (відвантажила товари, надала послуги, виконала роботи, сплатила відповідну суму грошей тощо), яка засвідчує її бажання укласти договір, ця дія є прийняттям пропозиції, якщо інше не вказане в пропозиції укласти договір або не встановлено законом (ч. 2 ст. 642 ЦК України).

Відповідно до ст. 180 ГК України зміст господарського договору становлять умови договору, визначені угодою його сторін, спрямованою на встановлення, зміну або припинення господарських зобов`язань, як погоджені сторонами, так і ті, що приймаються ними як обов`язкові умови договору відповідно до законодавства. Господарський договір вважається укладеним, якщо між сторонами у передбачених законом порядку та формі досягнуто згоди щодо усіх його істотних умов. Істотними є умови, визнані такими за законом чи необхідні для договорів даного виду, а також умови, щодо яких на вимогу однієї із сторін повинна бути досягнута згода. При укладенні господарського договору сторони зобов`язані у будь-якому разі погодити предмет, ціну та строк дії договору.

Враховуючи правову природу укладеного між сторонами договору, кореспондуючи права та обов`язки його сторін, суд дійшов висновку, що оцінка правомірності заявлених вимог має здійснюватись з урахуванням приписів законодавства, які регламентують правовідносини договору купівлі-продажу.

Відповідно до ст. 655 ЦК України, за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов`язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов`язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

Статтею 662 ЦК України зазначено, що продавець зобов`язаний передати покупцеві товар, визначений договором купівлі-продажу.

Згідно ч. 1 ст. 693 ЦК України якщо договором встановлений обов`язок покупця частково або повністю оплатити товар до його передання продавцем (попередня оплата), покупець повинен здійснити оплату в строк, встановлений договором купівлі-продажу, а якщо такий строк не встановлений договором, - у строк, визначений відповідно до статті 530 цього Кодексу.

З поданих матеріалів суд встановив, що позивач домовився з відповідачем про купівлю-продаж товару, а саме: вживаного телефону iPhone 12 mini (64 Gb) Green R-sim 100% акб. Сторонами було узгоджено, що вартість телефону разом з R-sim - 7 900,00 грн (7500,00 грн + 400,00 грн). Відповідно до переписки сторін, відповідач запевнив, що він здійснить налаштування R-sim. У зв`язку із зазначеним позивач перерахував 20.02.2024 року на наданий відповідачем рахунок грошові кошти у розмірі 7 900,00 грн, що підтверджується платіжною інструкцією № 24 від 20.02.2024 року (а. с. 8).

Отже, враховуючи наведені норми законодавства та дії сторін, суд зазначає, що зобов`язальні правовідносини позивача та відповідача виникли шляхом укладення договору купівлі - продажу у спрощений спосіб.

За змістом наведених позивачем доводів вказана ним заборгованість є попередньою оплатою за товар.

Відповідно до ст. 673 ЦК України продавець повинен передати покупцеві товар, якість якого відповідає умовам договору купівлі-продажу. У разі відсутності в договорі купівлі-продажу умов щодо якості товару продавець зобов`язаний передати покупцеві товар, придатний для мети, з якою товар такого роду звичайно використовується. Якщо продавець при укладенні договору купівлі-продажу був повідомлений покупцем про конкретну мету придбання товару, продавець повинен передати покупцеві товар, придатний для використання відповідно до цієї мети.

Як встановлено судом, відповідно до укладеного сторонами договору, позивач в листування за допомогою месенджера Telegram зазначав, що йому необхідно здійснити налаштування R-sim чіпа для оператора "Київстар", а також просив надати інструкцію як здійснити дане налаштування. На що відповідач вказав: "ми налаштовуємо" (а. с. 10 зворот).

Однак, отримавши телефон через перевізника "Нова пошта" 24.02.2024 року, позивач встановив, що він не може використовувати його як засіб зв`язку для виконання дзвінків в Україні. У зв`язку з чим, він намагався за допомогою ФОП Равінської Д. В. активувати карту "Київстар" з R-sim, однак це не дало бажаного результату, що також підтверджується листуванням в меседжері Telegram 29.02.2024 року.

В подальшому сторони домовилися про направлення даного телефону до спеціаліста, якого запропонувала відповідач, що і було зроблено ТОВ "БІОЕНЕРГОПРОДУКТ", однак вже 05.03.2024 року ФОП Равінська Д. В. у месенджері Telegram повідомила, що даний телефон заблоковано під оператора Verizon, який блокує чіпи, а тому вона не має можливості його налаштувати. Тому телефон було направлено без налаштування з пропозицією пошукати спеціаліста у своєму місті (а. с. 12 зворот).

Отже, судом встановлено, що позивач отримав товар, який не був придатний для мети, з якою товар такого роду звичайно використовується, тобто - не може використовуватися як засіб зв`язку для виконання дзвінків в Україні. При цьому продавець при укладенні договору купівлі-продажу був повідомлений покупцем про конкретну мету придбання товару, а тому продавець ФОП Равінська Д. В. повинна була передати товар, придатний для використання відповідно до цієї мети.

При узгодження істотних умов договору, відповідачем не було повідомлено, що даний товар неможливо налаштувати для здійснення дзвінків в Україні (заблоковано дзвінки для операторів GSM України). Дану інформацію позивач отримав лише після здійснення перерахунку коштів відповідачеві у загальному розмірі 7 900,00 грн.

Одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом (ст. 525 Цивільного кодексу України).

Відповідно до ст. 629 Цивільного кодексу України договір є обов`язковим до виконання.

Зобов`язання припиняється виконанням, проведеним належним чином (ст. 599 Цивільного кодексу України).

Згідно зі ст. 610 Цивільного кодексу України порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Відповідно до ч. 2 ст. 678 ЦК України у разі істотного порушення вимог щодо якості товару (виявлення недоліків, які не можна усунути, недоліків, усунення яких пов`язане з непропорційними витратами або затратами часу, недоліків, які виявилися неодноразово чи з`явилися знову після їх усунення) покупець має право за своїм вибором:

1) відмовитися від договору і вимагати повернення сплаченої за товар грошової суми;

2) вимагати заміни товару.

Можливість обрання певного визначеного варіанта правової поведінки боржника є виключно правом покупця, а не продавця.

Отже, волевиявлення щодо обрання одного з варіантів вимоги покупця має бути вчинено ним в активній однозначній формі такої поведінки, причому доведеної до продавця. Законом не визначено форму пред`явлення такої вимоги покупця, а тому останній може здійснити своє право будь-яким шляхом: як шляхом звернення до боржника з претензією, листом, телеграмою тощо, так і шляхом пред`явлення через суд вимоги у визначеній законом процесуальній формі позову.

Аналогічна правова позиція наведена у постанові Верховного Суду від 28.02.2019 у справі № 912/2275/17.

Як вбачається з матеріалів справи, відповідач пропонувала позивачу замінити товар з доплатою, чи повернути кошти лише за R-sim, однак позивач відмовився від заміни товару, оскільки не було запропонованого аналогічного якісного телефону, що підтверджується перепискою в месенджері Telegram (а. с. 12 (зворот) - 14).

Відповідно до ч. 2 ст. 530 ЦК України якщо строк (термін) виконання боржником обов`язку не встановлений або визначений моментом пред`явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов`язок у семиденний строк від дня пред`явлення вимоги, якщо обов`язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства.

05.03.2024 року позивач повідомив відповідача про відмову від договору купівлі - продажу вживаного телефону iPhone 12 mini (64 Gb) Green R-sim 100% акб від 20.02.2024 року та вимагав повернути у строк до 07.03.2024 року сплаченої за товар грошової суми у розмірі 7 900,00 грн.

Отже, оскільки вимогу про повернення передплати у розмірі 7 900,00 грн було пред`явлено 05.03.2024 року (а. с. 13), відтак, обов`язок відповідача повернути кошти настав та відповідно до ч. 2 ст. 530 ЦК України мав бути виконаний до 12.03.2024 року включно.

Згідно з частиною четвертою статті 236 ГПК України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

Воля позивача щодо повернення сплаченої передплати була висловлена у відмові від договору купівлі - продажу, яка була направлена позивачем відповідачу за допомогою месенджера Telegram, однак останнім не виконана. Позивач також зазначав, що у разі відмови відповідача повернути передплату, він змушений буде звернутися з позовом до суду. Отже, звернувшись з позовною заявою до суду, позивач також висловив волю щодо повернення сплаченої передплати.

Згідно з принципом змагальності саме відповідач має довести факт надання позивачу товару належної якості.

Усталеним як в цивілістичній доктрині, так і судовій практиці під принципами виконання зобов`язань розуміються загальні засади згідно з якими здійснюється виконання зобов`язання. Як правило виокремлюється декілька принципів виконання зобов`язань, серед яких: належне виконання зобов`язання; реальне виконання зобов`язання; справедливість, добросовісність та розумність (частина 3 статті 509 Цивільного кодексу України).

Принцип належного виконання полягає в тому, що виконання має бути проведене: належними сторонами; щодо належного предмету; у належний спосіб; у належний строк (термін); у належному місці.

Жодних належних та допустимих доказів передання позивачу товару належної якості відповідач суду не надав.

Згідно із ч.2-3 ст.13 Господарського процесуального кодексу України учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.

Відповідно до ст. 73 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України), доказами у справі є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: письмовими, речовими і електронними доказами; висновками експертів; показаннями свідків.

Частиною 3 ст.96 ГПК України встановлено, що учасники справи мають право подавати електронні докази в паперових копіях, посвідчених в порядку, передбаченому законом. Паперова копія електронного доказу не вважається письмовим доказом.

Як уже неодноразово зазначалось, позивачем до матеріалів справи надано роздруківки листування у месенджері Telegram про обставини, описані вище, які посвідчені належним чином. Підстави вважати, що позивачем велась переписка із відповідачем щодо виконання умов іншого договору у суду відсутні і відповідачем указана обставина не заперечується.

Відтак, за оцінкою суду, надані позивачем роздруківки листування між сторонами у месенджері Telegram є паперовими копіями електронних доказів, які є інформацією в електронній (цифровій) формі, яка містить дані про обставини, що мають значення для справи, та не є електронними документами.

Згідно з ч. 1, 3 ст. 74 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи.

Обов`язок із доказування слід розуміти як закріплену в процесуальному та матеріальному законодавстві міру належної поведінки особи, що бере участь у судовому процесі, із збирання та надання доказів для підтвердження свого суб`єктивного права, що має за мету усунення невизначеності, яка виникає в правовідносинах у разі неможливості достовірно з`ясувати обставини, які мають значення для справи.

Важливим елементом змагальності процесу є стандарти доказування - спеціальні правила, якими суд має керуватися при вирішення справи. Ці правила дозволяють оцінити, наскільки вдало сторони виконали вимоги щодо тягаря доказування і наскільки вони змогли переконати суд у своїй позиції, що робить оцінку доказів більш алгоритмізованою та обґрунтованою.

Відповідно до ст. 79 ГПК України наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування. Питання про вірогідність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.

Стандарт доказування "вірогідності доказів", на відміну від "достатності доказів", підкреслює необхідність співставлення судом доказів, які надає позивач та відповідач. Тобто, з введенням в дію нового стандарту доказування необхідним є не надати достатньо доказів для підтвердження певної обставини, а надати їх саме ту кількість, яка зможе переважити доводи протилежної сторони судового процесу.

Тлумачення змісту цієї статті свідчить, що нею покладено на суд обов`язок оцінювати докази, обставини справи з огляду на їх вірогідність, яка дозволяє дійти висновку, що факти, які розглядаються скоріше були (мали місце), аніж не були.

Слід зауважити, що Верховний Суд в ході касаційного перегляду судових рішень неодноразово звертався загалом до категорії стандарту доказування та відзначав, що принцип змагальності забезпечує повноту дослідження обставин справи. Цей принцип передбачає покладання тягаря доказування на сторони. Одночасно цей принцип не передбачає обов`язку суду вважати доведеною та встановленою обставину, про яку сторона стверджує. Така обставина підлягає доказуванню таким чином, аби задовольнити, як правило, стандарт переваги більш вагомих доказів, тобто коли висновок про існування стверджуваної обставини з урахуванням поданих доказів видається більш вірогідним, ніж протилежний (постанови Верховного Суду від 02.10.2018 у справі №910/18036/17, від 23.10.2019 у справі №917/1307/18, від 18.11.2019 у справі №902/761/18, від 04.12.2019 у справі №917/2101/17, від 25.06.2020 у справі №924/233/18). Аналогічний стандарт доказування застосовано Великою Палатою Верховного Суду у постанові від 18.03.2020 у справі №129/1033/13-ц.

Такий підхід узгоджується з судовою практикою Європейського суду з прав людини, юрисдикція якого поширюється на всі питання тлумачення і застосування Конвенції (пункт 1 статті 32 Конвенції).

Так, зокрема, у рішенні у справі "Дж. К. та інші проти Швеції" Суд наголошує, що "у країнах загального права у кримінальних справах діє стандарт доказування "поза розумним сумнівом ("beyond reasonable doubt"). Натомість, у цивільних справах закон не вимагає такого високого стандарту; скоріше цивільна справа повинна бути вирішена з урахуванням "балансу вірогідностей". … Суд повинен вирішити, чи являється вірогідність того, що на підставі наданих доказів, а також правдивості тверджень заявника, вимога цього заявника заслуговує довіри".

З урахуванням вищенаведеного та принципу вірогідності суд дійшов висновку, що позивач здійснив попередню оплату у розмірі 7 900,00 грн, але не отримав від відповідача товар належної якості.

За встановлених обставин, зважаючи на те, що доказів повернення суми попередньої оплати у розмірі 7 900,00 грн матеріали справи не містять, відповідно до ч. 2 ст. 678 Цивільного кодексу України у позивача виникло право відмовитися від договору і вимагати повернення сплаченої за товар грошової суми. Отже, позовна вимога щодо стягнення з відповідача суми сплаченої попередньої оплати у розмірі 7 900,00 грн є обґрунтованою та такою, що підлягає задоволенню.

Відповідно до ст.15 ЦК України кожна особа має право на захист свого цивільного права в разі його порушення, невизнання або оспорювання.

Згідно ст. 16 ЦК України кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.

Відповідно до ст. 129 ГПК України, витрати по сплаті судового збору покладаються на відповідача.

На підставі викладеного, керуючись статтями 74, 76-80, 129, 236 - 242 Господарського процесуального кодексу України, Господарський суд міста Києва

ВИРІШИВ:

1. Позовні вимоги задовольнити повністю.

2. Стягнути з Фізичної особи-підприємця Равінської Дар`ї Вадимівни ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "БІОЕНЕРГОПРОДУКТ" (вул. Пасічна, 8, кв. 1, с. Підгородне, Тернопільський район, Тернопільська область, 47751, ідентифікаційний код ЄДРПОУ 36687375) 7 900,00 грн попередньої оплати та 3028,00 грн судового збору.

3. Видати наказ після набрання судовим рішенням законної сили.

Рішення складено та підписано 29.05.2024 р.

Рішення набирає законної сили в порядку, передбаченому ст.241 ГПК України. Порядок та строки оскарження рішення встановлені ст.ст. 256-257 ГПК України

Суддя О. М. Тимощенко