Рішення

від 29.05.2024 по справі 917/485/24

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ПОЛТАВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ПОЛТАВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

вул. Капітана Володимира Кісельова, 1, м. Полтава, 36000, тел. (0532) 61 04 21

E-mail: inbox@pl.arbitr.gov.ua, https://pl.arbitr.gov.ua/sud5018/

Код ЄДРПОУ 03500004

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

29.05.2024 Справа № 917/485/24

За позовною заявою Фермерського господарства «Гончаренко В.Я.», ідентифікаційний код ЄДРПОУ 43251696, вул. Київська, 41-Б, с. Куземин, Охтирський район, Сумська область, 42752

до Приватного підприємства «АРЕАЛ», ідентифікаційний код ЄДРПОУ 30296539, село Степне, Полтавський район, Полтавська область, 38744

про стягнення 239 139, 57 грн

Суддя Пушко І.І.

Секретар судового засідання Біла І.М.

Представники сторін в судове засідання не викликались, справа розглядається за наявними в ній матеріалами в порядку спрощеного провадження відповідно до ст. 247 ГПК України.

Суть справи: Розглядається позовна заява про стягнення з Приватного підприємства «АРЕАЛ» на користь Фермерського господарства «Гончаренко В.Я.» 239 139,57 грн, в тому числі: 234 780,29 грн основного боргу за поставлений товар, 3082,58 грн інфляційних втрат та 1276,70 грн 3% річних.

Обґрунтовуючи позовні вимоги, позивач посилається на те, що відповідач не оплатив товар, поставлений позивачем на умовах договору поставки № 09/03-23 від 01.03.2023.

Ухвалою від 25.03.2024 (а.с. 31-32) суд залишив вказану позовну заяву без руху на підставі ст. 174 ГПК України.

Позивач в термін, визначений судом, усунув недоліки позовної заяви (а.с. 38-39).

Ухвалою від 29.03.2024 (а.с. 47-48) суд прийняв позовну заяву до розгляду в порядку спрощеного позовного провадження, а також встановив процесуальні строки для подання сторонами заяв по суті спору: відповідачу для подання відзиву на позов - до 15 днів з дня отримання ухвали та для подання заперечень до 3 днів з дати отримання від позивача відповіді на відзив; позивачу для подання відповіді на відзив - 5 днів з моменту отримання відзиву.

Ухвала суду від 29.03.2024 була доставлена до електронних кабінетів сторін 29.03.2024, що підтверджується довідками про доставку електронного листа (а.с. 49-50).

12.04.2024 до суду надійшов відзив відповідача на позовну заяву (вх. № 5043). Відповідач у відзиві визнає позов частково, в частині стягнення 234 780,29 грн основного боргу, 307,80 грн 3% річних та 939,12 грн інфляційних втрат; в іншій частині - проти позову заперечує. В обґрунтування заперечень відповідач посилається на неправильність наведених позивачем розрахунків річних та інфляційних втрат. Також відповідачем у відзиві наведено контррозрахунок стягуваних сум річних відсотків та інфляційних збитків.

16.04.2024 від позивача надійшла відповідь на відзив (вх. № 5234), у якій він наполягає на правильності викладених у позовній заяві розрахунків відсотків річних та інфляційних втрат.

Розглянувши матеріали справи, суд встановив:

01.03.2023 між Фермерським господарством «Гончаренко В.Я.» (далі - позивач, Постачальник) та Приватним підприємством «Ареал» (далі - відповідач, Покупець) було укладено договір поставки № 09/03-23 (далі - Договір; а.с. 9).

Згідно п. 1.1. Договору, Постачальник зобов`язується передати у власність Покупцеві соняшник урожаю 2022 року (далі - Товар), а Покупець зобов`язується прийняти товар і оплатити його на умовах, передбачених цим Договором.

Загальна кількість Товару, що поставляється за цим договором визначається загальною кількістю окремих партій Товару, переданого згідно з умовами цього договору (п. 2.1. Договору).

Відповідно до п. 3.1. Договору, поставка товару здійснюється в узгоджений сторонами термін на умовах ЕXW, Україна, Полтавська обл., Полтавський район, с. Степне, згідно правил Інкотермс у редакції 2010 року.

Датою поставки товару вважається дата підписання представником Покупця акту приймання-передачі товару чи видаткової накладної Постачальника (на розсуд Покупця) (п. 3.3. Договору).

Перехід права власності на Товар від Постачальника до Покупця здійснюється відповідно до базису поставки, в момент фактичної передачі Товару. Ризик випадкової загибелі або псування Товару переходить до Покупця в момент переходу права власності на Товар (п. 3.4. Договору).

Згідно п. 4.1. Договору, ціна Товару є звичайною (справедливою) ціною та відповідає звичайній (справедливій ринковій) ціні, що склалася на ринку, на момент узгодження сторонами поставки кожної окремо партії Товару, та зазначається у рахунку-фактурі та видатковій накладній на товар, які є невід`ємними частинами цього Договору. Загальна вартість Товару, що поставляється за цим договором, визначається сумою вартості окремих партій Товару, переданого згідно з умовами цього договору.

Відповідно до п. 4.2. - 4.5. Договору, оплата здійснюється за товар, переданий у заліковій вазі відповідно до умов договору; на підставі рахунку-фактури, виписаного Постачальником; безготівковим шляхом на протязі дії даного договору; шляхом перерахування грошових коштів на розрахунковий рахунок Постачальника у банківській установі.

В пункті 7.1. Договору сторони погодили, що Договір набуває чинності з моменту підписання і діє до 31 грудня 2023 року.

09.03.2023 на виконання п. 3.1. Договору позивач поставив на адресу відповідача соняшник в кількості 27,34 тони на суму 464 780,29 грн. (в т.ч. ПДВ - 57078,28 грн.).

Вказаний товар прийнятий покупцем, що підтверджується відповідною видатковою накладною № 23 від 09.03.2023 (а.с. 11) та товарно-транспортною накладною № 38 від 09.03.2023 (а.с. 10), які містять підписи представника покупця та скріплені його печаткою.

09.03.2023 позивач виставив відповідачу рахунок - фактуру № 22 на оплату товару згідно Договору на суму 464 780,29 грн (а.с. 12).

Також позивачем була зареєстрована податкова накладна № 23 від 09.03.2023 на суму 464 780,29 грн (а.с. 13, 14).

Позивач зазначає, що відповідач протягом строку дії договору (до 31.12.2023) отриманий товар оплатив не у повному обсязі. Зокрема, відповідачем було здійснено наступні оплати:

- 50 000 грн - 17.03.2023;

- 50 000 грн - 13.06.2023;

- 50 000 грн - 29.12.2023;

- 35 000 грн - 09.01.2024;

- 45 000 грн - 16.01.2024.

Всього відповідачем оплачено товар на суму 230 000 грн.

Отже, за відповідачем обліковується заборгованість за отриманий по Договору товар на суму 234 780,29 грн.

03.02.2024, в порядку досудового врегулювання спору, позивач направив відповідачу претензію № 1 від 01.02.2024 на суму 234 780,29 грн та акт звірки взаєморозрахунків станом на 01.02.2024, які отримані відповідачем 08.02.2024, що підтверджується роздруківкою щодо трекінгу поштового відправлення з сайту Укрпошти (а.с. 17-21).

У зв`язку із простроченням відповідачем зобов`язань з оплати товару, на підставі ч. 2 ст. 625 ЦК України, позивач нарахував відповідачу за період прострочення з 01.01.2024 по 14.03.2024 3082,58 грн інфляційних втрат та 1276,70 грн 3% річних.

Вважаючи свої права порушеними, позивач просить суд стягнути з відповідача 234 780,29 грн основного боргу за поставлений товар, 3082,58 грн інфляційних втрат та 1276,70 грн 3% річних.

Вирішуючи спір суд виходив із наступного.

Згідно ст. 11 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України), цивільні права та обов`язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов`язки. Підставами виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Стаття 205 ЦК України визначає, що правочин може вчинятися усно або в письмовій формі. Сторони мають право обирати форму правочину, якщо інше не встановлено законом. Правочин, для якого законом не встановлена обов`язкова письмова форма, вважається вчиненим, якщо поведінка сторін засвідчує їхню волю до настання відповідних правових наслідків.

У відповідності до ст. 509 ЦК України, ст. 173 Господарського кодексу України (далі - ГК України), в силу господарського зобов`язання, яке виникає між суб`єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання, один суб`єкт (зобов`язана сторона, у тому числі боржник) зобов`язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб`єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій. а інший суб`єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов`язаної сторони виконання її обов`язку.

За ст.ст. 525, 526, 530 ЦК України зобов`язання повинні виконуватися належним чином і в установлений строк відповідно до умов договору та вимог цивільного кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться; одностороння відмова від зобов`язання не допускається. Обов`язок відповідача сплатити кошти за отриманий товар визначений також ст.ст. 655, 706 ЦК України.

Згідно п. 5 ст. 16 ЦК України одним із засобів захисту цивільних прав є примусове виконання обов`язку в натурі, яке в даному випадку полягає у виконанні відповідачем зобов`язань з оплати вартості отриманого товару.

Відповідно до ст. 204 ЦК України, правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним.

Згідно зі статтею 629 ЦК України, договір є обов`язковим до виконання сторонами.

Суд при вирішенні спору враховує, що правовідносини, що склалися між сторонами, регулюються нормами про договір поставки.

До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін (ч. 2 ст. 712 ЦК України).

Згідно ст. 655 ЦК України за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов`язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов`язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

Матеріалами справи підтверджено, що позивач передав відповідачу товар за видатковою накладною № 23 від 09.03.2023 та товарно-транспортною накладною № 38 від 09.03.2023 на суму 464 780,29 грн (а.с. 10, 11), які підписані обома сторонами без зауважень.

Відповідач у відзиві визнає факт поставки товару на суму 464 780,29 грн 09.03.2023.

Відповідно до ч. 1 статті 530 ЦК України, якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Згідно п. 4.4. Договору, оплата за товар здійснюється Покупцем безготівковим шляхом на протязі дії даного договору.

В пункті 7.1. Договору сторони погодили, що Договір набуває чинності з моменту підписання і діє до 31 грудня 2023 року.

Тобто, згідно умов Договору, відповідач повинен був оплатити отриманий по Договору товар до 31 грудня 2023 року.

Позивач у позові зазначає, що відповідачем було здійснено наступні оплати за товар: 50 000 грн 17.03.2023; 50 000 грн 13.06.2023; 50 000 грн 29.12.2023; 35 000 грн 09.01.2024; 45 000 грн 16.01.2024. Всього відповідачем оплачено товар на суму 230 000 грн, а сума боргу складає 234 780,29 грн.

В матеріалах справи відсутні докази здійснення відповідачем часткової оплати товару.

Відповідач у відзиві вказану суму боргу визнає.

Отже, позовні вимоги щодо стягнення з відповідача 234 780,29 грн основного боргу підтверджені документально та нормами матеріального права, відповідачем визнаються, а тому підлягають задоволенню.

Відповідно до ст. 610, ст. 611 Цивільного кодексу України, порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання), а у разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом.

Згідно ст. 610 ЦК України, порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Стаття 611 ЦК України передбачає, що у разі порушення зобов`язань настають правові наслідки, встановлені договором або законом.

Стаття 612 ЦК України встановлює, що боржник вважається таким, що прострочив виконання зобов`язання, якщо він не почав його виконувати або не виконав його у строк, встановлений договором.

Відповідно п. 2 ст. 625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Нарахування інфляційних втрат на суму боргу та 3 % річних відповідно до статті 625 ЦК України є мірою відповідальності боржника за прострочення грошового зобов`язання, оскільки виступає способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів унаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації боржника за неналежне виконання зобов`язання. Ці кошти нараховуються незалежно від вини боржника, зупинення виконавчого провадження чи виконання рішення суду про стягнення грошової суми. Подібні правові висновки сформульовані, зокрема, в постановах Великої Палати Верховного Суду від 19 червня 2019 року у справах № 703/2718/16-ц та № 646/14523/15-ц, від 13 листопада 2019 року у справі № 922/3095/18, від 18 березня 2020 року у справі № 902/417/18.

Також суд враховує правову позицію Верховного Суду, викладену в постанові КГС у складі Верховного Суду від 26.06.2020 у справі № 905/21/19, за якою якщо боржник після нарахування йому інфляційних втрат за відповідний місяць допустив подальше прострочення в оплаті основного боргу, то кредитор, виходячи з того, що зобов`язання зі сплати інфляційних втрат, яке виникло в силу закону, є грошовим, вправі нарахувати боржнику інфляційні втрати на суму основного боргу, збільшену на індекс інфляції за попередній місяць прострочення.

Частиною 4 ст. 236 ГПК України встановлено, що при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

Позивач заявив до стягнення за період прострочення з 01.01.2024 по 14.03.2024 3082,58 грн інфляційних втрат та 1276,70 грн 3% річних.

В свою чергу відповідачем у відзиві наведено контррозрахунок річних відсотків та інфляційних втрат, згідно якого за період прострочення з 01.01.2024 по 16.01.2024 сума відсотків річних складає 307,80 грн, а інфляційних втрат - 939,12 грн.

Судом встановлено, що позивач неправомірно двічі нарахував інфляційні втрати за січень 2024 року, що призвело до завищення суми інфляційних втрат. Щодо розрахунків, які подані відповідачем, то вони не охоплюють весь період, за який позивач здійснив нарахування, а тому не приймаються судом до уваги.

Враховуючи зазначене, суд здійснив перерахунок 3% річних та інфляційних втрат і встановив, що стягненню підлягають 1823,46 грн інфляційних втрат та 1276,70 грн 3% річних.

Перевірка правильності розрахунку річних та інфляційних втрат здійснена за допомогою калькулятора підрахунку заборгованості та штрафних санкцій інформаційної системи "Ліга. Закон Еліт".

Судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень (ст. 13 ГПК України).

За наведеного, суд прийшов до висновку про задоволення позовних вимог частково, в частині стягнення 234 780,29 грн основного боргу, 1823,46 грн інфляційних втрат та 1276,70 грн 3% річних.

Судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень (ст. 13 ГПК України).

Відповідно до п. 2 ч. 1 ст. 129 ГПК України, у спорах, що виникають при укладенні договорів та з інших підстав, судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Враховуючи часткове задоволення позову, на відповідача покладаються судові витрати по сплаті судового збору в сумі 3568,21 грн.

Керуючись ст.ст. 129, 232-233, 237-238, 240 ГПК України, суд

ВИРІШИВ:

1. Позов задовольнити частково.

2. Стягнути з Приватного підприємства «АРЕАЛ» (ідентифікаційний код ЄДРПОУ 30296539, село Степне, Полтавський район, Полтавська область, 38744) на користь Фермерського господарства «Гончаренко В.Я.» (ідентифікаційний код ЄДРПОУ 43251696, вул. Київська, 41-Б, с. Куземин, Охтирський район, Сумська область, 42752) 234 780,29 грн основного боргу, 1823,46 грн інфляційних втрат, 1276,70 грн 3% річних та 3568,21 грн витрат по сплаті судового збору.

3. В іншій частині позову відмовити.

4. Видати наказ з набранням цим рішенням законної сили.

5. Рішення надіслати учасникам справи в порядку, встановленому статтею 242 ГПК України.

Згідно із ст. 241 ГПК України рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів з дня складення повного судового рішення в порядку, передбаченому ст. 256 ГПК України та п. 17.5 Перехідних положень ГПК України.

Суддя Пушко І.І.