Рішення

від 22.05.2024 по справі 922/1489/24

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Держпром, 8-й під`їзд, майдан Свободи, 5, м. Харків, 61022,

тел. приймальня (057) 705-14-14, тел. канцелярія 705-14-41, факс 705-14-41

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

22.05.2024 Справа № 922/1489/24

Господарський суд Харківської області у складі:

судді Байбака О.І.

при секретарі судового засідання Пугачові Д.І.

розглянувши в порядку загального позовного провадження справу

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю Вінбуд-Альянс (адреса: 61005, м. Харків, пров. Слюсарний, буд. 10, пов. 4; код ЄДРПОУ 44960154) до Дочірнього підприємства "Харківський облавтодор" Відкритого акціонерного товариства "Державна акціонерна компанія" Автомобільні дороги України" (адреса: 61202, м. Харків, вул. Ахсарова, буд. 2; код ЄДРПОУ 31941174) про стягнення 5153234,66 грн. за участю представників сторін:

позивача Сековой О. Д. (договір про надання правової допомоги № 02/07-23 від 01.07.2023);

відповідача - не з`явився.

ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю Вінбуд-Альянс (далі - позивач) звернулось до Господарського суду Харківської області з позовною заявою, в якій просить суд стягнути з Дочірнього підприємства "Харківський облавтодор" Відкритого акціонерного товариства "Державна акціонерна компанія" Автомобільні дороги України" (далі - відповідач) 5153234,66 грн.

Крім того, позивач просить суд покласти на відповідача витрати зі сплати судового збору у сумі 77298,52 грн та витрати на правову допомогу в розмірі 40000,00 грн.

Позов обґрунтовано з посиланням на порушення відповідачем умов укладеного між сторонами договору поставки (купівлі-продажу) товару № 14ПВС/09-23 від 14.09.2023 щодо повного проведення розрахунків за отриманий товар.

Ухвалою Господарського суду Харківської області від 29.04.2024 відкрито провадження у справі, постановлено здійснювати розгляд справи за правилами загального позовного провадження, підготовче засідання у справі призначено 22.05.2024; встановлено сторонам строк для подання заяв по суті спору.

Відповідач надіслав до суду заяву (вх. № 12978 від 20.05.2024), в якій повідомив суд про визнання позовних вимог в повному обсязі, відсутність заперечень проти позову, а також просив суд проводити розгляд справи № 922/1489/24 за відсутності свого представника.

У підготовче засідання 22.05.2024 прибув представник позивача, який підтримує заявлений позов у повному обсязі, просить суд його задовольнити.

Відповідач у підготовче засідання 22.05.2024 свого уповноваженого представника не направив, однак, як зазначалось, подав до суду заяву (вх. № 12978 від 20.05.2024), в якій просив суд проводити розгляд справи за відсутності свого представника.

Згідно з ч. 3 ст. 185 ГПК України, за результатами підготовчого провадження суд ухвалює рішення суду у випадку визнання позову відповідачем.

За таких обставин, є підстави для прийняття рішення по суті спору.

Перевіривши матеріали справи, оцінивши надані суду докази та доводи, суд встановив.

Як свідчать матеріали справи, 14.09.2023 між позивачем, як постачальником, та відповідачем, як покупцем, укладено договір поставки (купівлі-продажу) товару № 14ПВС/09-23 (далі за текстом договір; а. с. 33-37), за умовами якого в порядку та на умовах, визначених цим договором, постачальник зобов`язується поставляти та передавати у власність покупця, а покупець зобов`язується прийняти і оплатити наступний товар:

- суміш протиожиледна на основі солі технічної та фракційних матеріалів (ПСС 10%);

- суміш протиожиледна на основі солі технічної та фракційних матеріалів (ПСС 20%).

Згідно з п. 3.1 договору ціна договору становить 9897210,00 гривень, в тому числі ПДВ 20% - 1649535,00 гривень, що станом на дату укладення договору дорівнює загальній вартості товару.

На підставі п. 4.1 договору розрахунки за поставлений товар проводяться шляхом: оплати рахунку постачальника за умови отримання від нього всіх документів, зазначених у п. 4.2 договору.

Покупець перераховує постачальнику суму без врахування суми ПДВ, різниця доперераховується тільки після реєстрації податкової накладної у Єдиному реєстрі податкових накладних з урахуванням граничних строків реєстрації згідно п. 201.10 ст. 201 Податкового кодексу України.

Відповідно до п. 5.4 договору датою передачі товару від постачальника покупцю вважається дата підписання видаткової накладної на товар, що засвідчує реальне отримання товару за кількістю та якістю матеріально-відповідальними (уповноваженими) особами, які визначені сторонами.

Пунктом 10.1 договору (в редакції додаткової угоди № 2 від 29.12.2023 (а. с. 38) узгоджено, що цей договір набирає чинності з моменту його підписання сторонами та скріплення печатками сторін і діє до 31.03.2024.

Як свідчать матеріали справи, позивач на виконання умов договору поставив відповідачу обумовлений товар за видатковими накладними: № 40 від 17.11.2023 (а. с. 7), № 42 від 16.12.2023 (а. с. 40), № 41 від 01.12.2023 (а. с. 12), № 1 від 02.01.2024 (а. с. 9), № 4 від 01.02.2024 (а. с. 25) та № 5 від 16.01.2024 (а. с. 14).

Передача наведеного товару також підтверджується Актами приймання-передачі товару від 17.11.2023, від 01.12.2023, від 16.12.2023, від 02.01.2024, від 01.02.2024, від 16.01.2024.

Вказані акти приймання-передачі та видаткові накладні на відпуск товару підписані обома сторонами без зауважень та заперечень, а також скріплені печатками підприємств.

Згідно з вказаними актами приймання-передачі та видатковими накладними позивачем в строки визначені умовами договору поставлено відповідачу товар у кількості 2660,239 т. на загальну суму 5 283234,66 грн. (в т.ч. ПДВ).

Однак, відповідачем оплата за поставлений товар здійснена лише частково, а саме в сумі 130 000 грн.

Решту вартості поставленого товару в сумі 5153234,66 грн відповідач не оплатив.

Зазначені обставини стали підставами для звернення позивача до суду з позовом у даній справі, в якому його заявник просить суд стягнути з відповідача існуючий борг в сумі 5153234,66 грн.

Відповідачем, зокрема в заяві (вх. № 12978 від 20.05.2024) існування боргу визнається в повному обсязі.

Надаючи правову кваліфікацію спірним правовідносинам, суд виходить з наступного.

Відповідно до ч. 1 ст. 74 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Згідно з вимогами ст. 73 ГПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: 1) письмовими, речовими і електронними доказами; 2) висновками експертів; 3) показаннями свідків.

Згідно з ч. 1, 2 ст. 86 ГПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

Згідно з ч. 1 ст. 509 ЦК України, зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку.

Відповідно до положень ст. 526 ЦК України зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Відповідно ч. 1 ст. 530 ЦК України, якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Статтею 626 ЦК України передбачено, що договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

Відповідно до ч. 1-2 ст. 712 ЦК України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов`язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов`язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов`язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму. До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

За умовами ст. 692 ЦК України покупець зобов`язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару. Покупець зобов`язаний сплатити продавцеві повну ціну переданого товару.

За змістом ст. ст. 598-599 ЦК України, зобов`язання припиняється частково або у повному обсязі на підставах, встановлених договором або законом. Зобов`язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.

У даному випадку факт поставки позивачем на користь відповідача товару підтверджується підписаними представниками сторін та скріпленими їх печатками видатковими накладними: № 40 від 17.11.2023, № 42 від 16.12.2023, № 41 від 01.12.2023, № 1 від 02.01.2024, № 4 від 01.02.2024 та № 5 від 16.01.2024. Також передача наведеного товару також підтверджується Актами приймання-передачі товару від 17.11.2023, від 01.12.2023, від 16.12.2023, від 02.01.2024, від 01.02.2024, від 16.01.2024. Доказів протилежного матеріали справи не містять та відповідачем суду не доведено.

Зазначене, в свою чергу, свідчить про обов`язок відповідача оплатити поставлений товару в порядку та на умовах, встановлених укладеним між сторонами договором.

У даному випадку борг відповідача перед позивачем за отриманий товар становить 5153234,66 грн. Строк оплати зазначеного боргу визначений умовами укладеного між сторонами договору, та є таким, що настав. Відповідач не надав суду доказів сплати зазначеного боргу.

Натомість матеріали справи містять акти звірки взаємних розрахунків (а. с. 28-29) та (а. с. 24), у яких сторонами підтверджено наявність заявленої до стягнення заборгованості.

За таких обставин, суд приходить до висновку про задоволення позову, та стягнення з відповідача на користь позивача заборгованості у в сумі 5153234,66 грн.

Здійснюючи розподіл судових витрат, суд зазначає таке.

Згідно з ст. 123 ГПК України, судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи.

Розмір судового збору, порядок його сплати, повернення і звільнення від сплати встановлюються законом.

До витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать витрати:

1) на професійну правничу допомогу;

2) пов`язані із залученням свідків, спеціалістів, перекладачів, експертів та проведенням експертизи;

3) пов`язані з витребуванням доказів, проведенням огляду доказів за їх місцезнаходженням, забезпеченням доказів;

4) пов`язані з вчиненням інших процесуальних дій, необхідних для розгляду справи або підготовки до її розгляду.

Згідно з ст. 126 ГПК України, витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. За результатами розгляду справи витрати на професійну правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами.

Для цілей розподілу судових витрат:

1) розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу професійну правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката, визначається згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою;

2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

Для визначення розміру витрат на професійну правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із:

1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг);

2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг);

3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт;

4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

У разі недотримання вимог частини четвертої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.

Обов`язок доведення не співмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.

Статтею 30 Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність" передбачено, що гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту. Порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги. При встановленні розміру гонорару враховуються складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час.

Як свідчать матеріали справи, у зв`язку з порушенням з боку відповідача прав та інтересів позивача та зумовленої у зв`язку з цим необхідності в судовому захисті, 01.07.2023 позивач (клієнт) уклав з адвокатом Сековим Олегом Дмитровичем (адвокат) договір про надання правової допомоги № 02/07-23 (а. с. 30-31), за умовами якого за цим договором адвокат зобов`язується надавати клієнту правову допомогу (послуги, роботи), передбачену цим договором, а клієнт зобов`язується прийняти правову допомогу та оплатити її (п. 1.1).

На підставі п. 4 додаткової угоди № 1 від 01.07.2023 (а. с. 32) сплата гонорару (винагороди), передбаченого п. п. 1-3 цієї додаткової угоди, здійснюється на підставі акту здачі-приймання виконаної роботи впродовж трьох календарних днів з моменту його підписання або прийняття. Сплата гонорару може бути здійснена авансом, протягом місяця надання правової допомоги.

Також матеріали справи свідчать про те, що між адвокатом Сековим Олегом Дмитровичем та позивачем складено та підписано акт здачі-приймання виконаної правової допомоги № 4/1-24 від 25.04.2024 (а. с. 32), за змістом якого перелік виконаних робіт та наданих послуг складають: аналіз первинної бухгалтерської документації ТОВ Вінбуд-Альянс за договором поставки (купівлі-продажу) товару № 14ПВС/09-23 від 14.09.2023, її подальша систематизація для пред`явлення позову до Господарського суду Харківської області та написання позову до Господарського суду Харківської області про стягнення заборгованості за договором поставки (купівлі-продажу) товару № 14ПВС/09-23 від 14.09.2023.

Сума винагороди за виконану роботу складає суму в розмірі 40000,00 грн за 10 умовно робочі години. Загальна сума по акту складає 40000,00 (сорок тисяч) грн.

З посиланням на зазначені обставини, позивач просить стягнути з відповідача на свою користь витрати на професійну правничу допомогу в розмірі 40000,00 грн.

Суд констатує, що відповідач в порядку, визначеному п. 6 ст. 126 ГПК України не надав суду доказів неспіврозмірності заявлених до стягнення витрат на професійну правничу допомогу, та не заявляв клопотань про їх зменшення.

Разом з тим, судом враховується, що розмір гонорару визначається за погодженням адвоката з клієнтом і може бути змінений лише за їх взаємною домовленістю. Суд не має право його змінювати і втручатися у правовідносини адвоката та його клієнта.

Верховний Суд неодноразово звертав увагу на те, що при визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін (п. 21 додаткової постанови Великої Палати Верховного Суду від 19.02.2020 у справі № 755/9215/15-ц).

При цьому, суд також враховує, що згідно з правовою позицією, викладеною в постанові Об`єднаної палати Верховного Суду у складі суддів Касаційного господарського суду від 03.10.2019 у справі № 922/445/19 витрати на надану професійну правничу допомогу у разі підтвердження обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості підлягають розподілу за результатами розгляду справи незалежно від того, чи їх уже фактично сплачено стороною/третьою особою чи тільки має бути сплачено.

За змістом частини четвертої статті 126 ГПК України розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним з: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи. У разі недотримання вимог частини четвертої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, які підлягають розподілу між сторонами. Обов`язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами (ч. 5 та 6 ст. 126 ГПК України).

Судом враховується, що розмір гонорару визначається за погодженням адвоката з клієнтом і може бути змінений лише за їх взаємною домовленістю. Суд не має право його змінювати і втручатися у правовідносини адвоката та його клієнта.

Верховний Суд неодноразово звертав увагу на те, що при визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін (пункт 21 додаткової постанови Великої Палати Верховного Суду від 19.02.2020 у справі № 755/9215/15-ц).

Разом з тим, згідно з ст. 15 ГПК України, суд визначає в межах, встановлених цим Кодексом, порядок здійснення провадження у справі відповідно до принципу пропорційності, враховуючи: завдання господарського судочинства; забезпечення розумного балансу між приватними й публічними інтересами; особливості предмета спору; ціну позову; складність справи; значення розгляду справи для сторін, час, необхідний для вчинення тих чи інших дій, розмір судових витрат, пов`язаних із відповідними процесуальними діями, тощо.

Європейський суд з прав людини (далі - ЄСПЛ), присуджуючи судові витрати на підставі статті 41 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року, застосовує аналогічний підхід та вказує, що заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, якщо вони були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим (див. mutatis mutandis рішення ЄСПЛ у справі "East/West Alliance Limited" проти України" від 23 січня 2014 року (East/West Alliance Limited v. Ukraine, заява N 19336/04, § 268).

У даному випадку, як зазначалось, позивач просить суд за наслідками розгляду справи стягнути з відповідача 40000,00 грн витрат на професійну правничу допомогу.

У розумінні статті 126 ГПК України розмір заявлених до стягнення витрат є співрозмірним щодо вказаних у даній статті критеріїв.

Разом з тим враховуючи, що позов у даній справі задоволено повністю, суд керуючись ст. 123, 126, 129 ГПК України покладає на відповідача 40000 грн понесених позивачем витрат на професійну правничу допомогу.

Крім того, з урахуванням вимог ст. ст. 129, 130 ГПК України, з відповідача на користь позивача підлягають стягненню 38649,26 грн судового збору.

Керуючись ст. ст. 73-74, 76-80, 123, 126, 129, 232-233, 237-238, 244 ГПК України, господарський суд, -

ВИРІШИВ:

Позов задовольнити.

Стягнути з Дочірнього підприємства "Харківський облавтодор" Відкритого акціонерного товариства "Державна акціонерна компанія" Автомобільні дороги України" (адреса: 61202, м. Харків, вул. Ахсарова, буд. 2; код ЄДРПОУ: 31941174) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю Вінбуд-Альянс (адреса: 61005, м. Харків, пров. Слюсарний, буд. 10, пов. 4; код ЄДРПОУ: 44960154):

5153234,66 грн - заборгованості;

40000,00 грн - витрат на професійну правничу допомогу;

77298,52 грн - судового збору.

Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційну скаргу на рішення суду може бути подано в строки та в порядку визначеному ст. 256, 257 ГПК України з урахуванням вимог п. 17.5 Перехідних положень ГПК України.

Повне рішення складено "28" травня 2024 р.

СуддяО.І. Байбак