Рішення

від 29.05.2024 по справі 927/321/24

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЧЕРНІГІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

РІШЕННЯ

Іменем України

29 травня 2024 року м. Чернігівсправа № 927/321/24

Господарський суд Чернігівської області, в складі судді Романенко А.В., за правилами спрощеного позовного провадження розглянув справу

за позовом: Товариства з обмеженою відповідальністю Виробничо-комерційне підприємство Чернівецький завод теплоізоляційних матеріалів,

вул. Січових Стрільців, 41/1, м. Коломия, Івано-Франківська область, 78200;

до відповідача: Товариства з обмеженою відповідальністю ТД Технарь,

вул. Івана Мазепи, 37 Г, м. Чернігів, 14000;

предмет спору: про стягнення 487815,96 грн

без виклику (повідомлення) сторін

УСТАНОВИВ:

03.04.2024, Товариством з обмеженою відповідальністю Виробничо-комерційним підприємством Чернівецький завод теплоізоляційних матеріалів (далі ТОВ ВКП Чернівецький завод теплоізоляційних матеріалів) поданий позов до Товариства з обмеженою відповідальністю ТД Технарь (далі ТОВ ТД Технарь) про стягнення 487815,96 грн, з них: 344342,00 грн заборгованості за договором поставки № 13/23 від 28.04.2023 (далі Договір); 17875,68 грн 25% річних за період з 19.01.2024 по 03.04.2024; 1033,03 грн інфляційних нарахувань за лютий 2024 року; 21262,65 грн пені в розмірі подвійної облікової ставки НБУ за період з 19.01.2024 по 03.04.2024 та 103302,60 грн штрафу (30% від вартості товару), нарахованих на підставі пунктів 5.3., 8.3. Договору та статті 625 Цивільного кодексу України.

Позовні вимоги обґрунтовані неналежним виконанням відповідачем умов Договору в частині своєчасної оплати за товар.

Позивач у прохальній частині позовної заяви заявив клопотання про розгляд справи в порядку спрощеного позовного провадження.

08.04.2024, судом здійснено витяг з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань щодо державної реєстрації відповідача (код ЄДРПОУ 41995467), за яким місцезнаходження юридичної особи: вул. Івана Мазепи, 37 Г, м. Чернігів, 14017.

Суд прийняв позовну заяву до розгляду; відкрив провадження в справі за правилами спрощеного позовного провадження без проведення судового засідання та без повідомлення (виклику) сторін, про що постановив ухвалу від 08.04.2024.

При відкритті провадження в справі суд установив сторонам строки для подачі письмових заяв по суті позовних вимог, зокрема відповідачу 15 календарних днів з дня отримання ухвали від 08.04.2024 для подачі до суду мотивованого відзиву на позов, у порядку статей 165, 178 Господарського процесуального кодексу України (далі ГПК України).

Ухвала про відкриття провадження в справі від 08.04.2024 доставлена позивачу та його представнику до їх електронних кабінетів в ЄСІТС 10.04.2024 о 00:10, що підтверджується довідками про доставку електронного листа.

Ухвала суду від 08.04.2024, направлена відповідачу рекомендованою поштовою кореспонденцією 09.04.2024 за адресою місцезнаходження юридичної особи, зазначеною в витязі з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань: Івана Мазепи, 37 Г, м. Чернігів, проте під час доставки адресату не вручена, повернута за зворотною адресою, з відміткою "за закінченням терміну зберігання" (поштове відправлення 0600907493129).

Відповідно до частини 5 статті 176 ГПК України ухвала про відкриття провадження в справі надсилається учасникам справи, а також іншим особам, якщо від них витребовуються докази, в порядку, встановленому статтею 242 цього Кодексу, та з додержанням вимог частини 4 статті 120 цього Кодексу.

Відповідно до п. 5 частини 6 статті 242 ГПК України днем вручення судового рішення, зокрема є день проставлення в поштовому повідомленні відмітки про відмову отримати копію судового рішення чи відмітки про відсутність особи за адресою місцезнаходження, місця проживання чи перебування особи, яка зареєстрована в установленому законом порядку, якщо ця особа не повідомила суду іншої адреси.

В разі якщо ухвала про вчинення відповідної процесуальної дії або судове рішення направлені судом рекомендованим листом за належною поштовою адресою, яка була надана суду відповідною стороною, за відсутності відомостей в суду про наявність у такої сторони інших засобів зв`язку та / або адреси електронної пошти, необхідність зазначення яких у процесуальних документах передбачена статтями 162, 165, 258, 263, 290, 295 ГПК України, і судовий акт повернутий підприємством зв`язку з посиланням на відсутність (вибуття) адресата, відмову від одержання, закінчення строку зберігання поштового відправлення тощо, то необхідно вважати, що адресат повідомлений про вчинення відповідної процесуальної дії або про прийняття певного судового рішення в справі (близький за змістом висновок викладений в постановах Верховного Суду від 12.04.2021 у справі № 910/8197/19, від 09.12.2021 у справі № 911/3113/20).

З наведеного слідує, що відповідач належним чином повідомлений про відкриття провадження в справі № 927/321/24, проте правом на подання відзиву на позов в установлений судом строк не скористався, проти заявлених вимог не заперечив.

За частиною 2 статті 178 ГПК України в разі ненадання відповідачем відзиву в установлений судом строк без поважних причин суд має право вирішити спір за наявними матеріалами справи.

Судочинство в господарських судах здійснюється на засадах диспозитивності та змагальності сторін (статті 13, 14 ГПК України).

Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених цим Кодексом.

Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, установлених законом.

Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних з вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.

Суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

Збирання доказів у господарських справах не є обов`язком суду, крім випадків, установлених цим Кодексом.

Відповідно до статті 248 ГПК України суд розглядає справи в порядку спрощеного позовного провадження протягом розумного строку, але не більше шістдесяти днів з дня відкриття провадження в справі.

Суд також врахував, що в силу вимог частини 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, кожен при вирішенні судом питання щодо його цивільних прав та обов`язків має право на судовий розгляд упродовж розумного строку.

Суд констатує, що сторонами не заявлені клопотання щодо розгляду даної справи в судовому засіданні з повідомленням (викликом) учасників справи, в порядку визначеному статтею 252 ГПК України. Право сторін на подачу до суду клопотань наведеного змісту роз`яснене при відкритті провадження в справі в ухвалі суду від 08.04.2024.

Господарський суд розглянув подані документи і матеріали, з`ясував фактичні обставини справи, дослідив докази, які мають юридичне значення для вирішення спору, та

ВСТАНОВИВ :

28.04.2023, між ТОВ ВКП «Чернівецький завод теплоізоляційних матеріалів» (постачальник) та ТОВ «ТД Технарь» (покупець, замовник) укладений Договір поставки №13/23 (далі Договір).

Відповідно до п. 1.1., п. 1.2. Договору постачальник зобов`язався, в строки та на умовах, визначених цим Договором передати (поставити) покупцеві в власність комплектно товар, який детально зазначений в рахунку-фактурі, що є додатком до Договору та невід`ємною його частиною, що являє собою специфікацію в розумінні статті 266 Господарського кодексу України (далі ГК України) та видатковій накладній, а покупець зобов`язується оплатити і прийняти вказаний товар.

Найменування, загальна кількість, номенклатура, асортимент, ціна товару, що підлягає поставці, конкретна адреса поставки, строк поставки товару погоджується сторонами в рахунку-фактурі. Покупець підтверджує готовність до поставки з дня оплати виставленого постачальником рахунку-фактури в розмірі не менше ніж 30% вартості партії товару, зазначеного у рахунку-фактурі.

Пунктами 2.1. - 2.4. Договору визначено, що: постачальник зобов`язаний поставити товар покупцю не пізніше ніж через 15 календарних днів з моменту здійснення покупцем передоплати в порядку, визначеному п. 3.2. Договору, якщо інший строк не передбачений рахунком-фактурою.

Базис поставки ЕХW, місце відвантаження склад постачальника. За домовленістю сторін базис поставки може бути змінений, при цьому витрати на транспортування ставки товару здійснюються за згодою сторін та визначаються в рахунку-фактурі.

Приймання-передача товару проводиться за видатковими накладними, після перевірки покупцем відповідності параметрів поставленого товару вимогам, зазначеним видаткових накладних та рахунку-фактури на відповідну партію товару. У разі належного виконання постачальником своїх зобов`язань щодо постачання товару, а також у разі відповідності товару вимогам покупця, вимогам якості та в разі наявності належної до товару супровідної документації, покупець підписує видаткові накладні.

Товар вважається поставленим постачальником і прийнятим покупцем за дати підписання сторонами видаткових накладних.

З товаром постачальник повинен передати покупцеві:

-належним чином оформлені видаткові накладні;

-документи, що засвідчують його якість (технічний паспорт, декларацію відповідності, сертифікати якості, тощо), які мають відношення до товару, що постачається за цим Договором і належать до передачі покупцеві разом з товаром відповідно до оплачених рахунків-фактури та відповідати чинному законодавству України.

Згідно з п. 3.1., п. 3.2. Договору його ціна визначається в рахунку-фактурі та відображена в видаткових накладних.

Покупець сплачує вартість товару, визначеного в рахунку-фактурі в наступному порядку:

- передоплата в розмірі 30 % вартості партії товару, зазначеного в рахунку-фактурі, сплачується покупцем шляхом перерахування грошових коштів у національній валюті України (гривні) на поточний рахунок постачальника не пізніше ніж через 2 робочих дні з дати отримання покупцем рахунку-фактури, якщо інший порядок та строки оплати не узгоджені сторонами в рахунку-фактурі;

- оплата решти в розмірі 70 % повної вартості партії товару, зазначеного в рахунку- фактурі, сплачується шляхом перерахування грошових коштів у національній валюті України (гривні) на поточний рахунок постачальника на протязі 30 календарних днів з дати оформлення видаткової накладної постачальником.

Відповідно до п. 5.3. Договору за прострочення в оплаті товару (партії товару) покупець виплачує постачальникові пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ, що діяла в період, за який сплачується пеня, від суми простроченого платежу за кожний день прострочення, а при простроченні понад 15 календарних днів додатково сплачує штраф у розмірі 30% від вартості товару (партії товару).

Договір набуває чинності з моменту його підписання сторонами та діє до 31.12.2023, але в будь-якому випадку до повного виконання сторонами своїх зобов`язань за цим Договором (п. 6.1. Договору).

Виходячи з приписів п. 8.3. Договору сторона, яка прострочила виконання грошового зобов?язання, в порядку статті 625 ЦК України, сплачує кредитору 25% річних від простроченої суми.

Нарахування штрафних санкцій (пені) за цим Договором становить 1 рік, а термін позовної давності для стягнення штрафних санкцій (штрафу, пені) становить 3 роки (п. 8.4. Договору).

Виходячи з правової природи укладеного правочину суд дійшов висновку, що між ТОВ ВКП «Чернівецький завод теплоізоляційних матеріалів» та ТОВ «ТД Технарь» склались відносини з поставки товару, що врегульовані §1 Глави 54 Цивільного кодексу України (далі ЦК України).

Предметом позову в даній справі є стягнення вартості товару, поставленого за Договором, пені, штрафу, 25% річних та інфляційних нарахувань. Тобто до обставин, які входять до предмету доказування в даній справі, належить наявність між сторонами договірних правовідносин; факт поставки товару, погодженого сторонами; порушення відповідачем договірних зобов`язань щодо своєчасної оплати за поставлений та отриманий ним товар; наявність достатніх правових підстав для застосування до нього штрафних санкцій (пені, штрафу), стягнення 25 % річних та інфляційних нарахувань за фактом порушення грошових зобов`язань.

За приписами статті 712 ЦК України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов`язується передати в установлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його в підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов`язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов`язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму. До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлене договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Позивач, на виконання умов Договору поставив, а відповідач отримав товар, загальною вартістю 1927464,00 грн, про що свідчать двосторонні видаткові накладні: № 219 від 16.05.2023 на суму 694698,00 грн; № 273 від 15.06.2023 на суму 8160,00 грн, № 334 від 13.07.2023 на суму 100680,00 грн; № 424 від 25.08.2023 на суму 19584,00 грн; № 564 від 12.10.2023 на суму 4896,00 грн.; № 631 від 03.11.2023 на суму 254640,00 грн.; № 677 від 23.11.2023 на суму 520842,00 грн; № 679 від 23.11.2023 на суму 37620,00 грн; № 734 від 19.12.2023 на суму 286344,00 грн, які підписані сторонами та завірені печатками юридичних осіб.

За змістом частин 1, 2 статті 692 ЦК України покупець зобов`язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару. Покупець зобов`язаний сплатити продавцеві повну ціну переданого товару.

Покупець сплачує вартість товару з урахуванням умов п. 3.2. Договору, за приписами якого остаточний розрахунок товару здійснюється на протязі 30 календарних днів з дати оформлення видаткової накладної постачальником.

Приймаючи до уваги, що остання поставка товару здійснювалась 19.12.2023, відповідач зобов?язаний був повністю оплатити поставлений товар до 18.01.2024 включно.

Відповідач частково розрахувався за отриманий товар на суму 1583122,00 грн, що підтверджується платіжними інструкціями: № 209a05d676 від 04.05.2023 на суму 100000,00 грн; № 0a4aad8391 від 08.05.2023 на суму 50000,00 грн ; № 584а106b23 від 12.05.2023 на суму 50000,00 грн; № 564482d2a0 від 19.05.2023 на суму 50000,00 грн; № 5723732f0 від 30.05.2023 на суму 50000,00 грн; № 1157 від 16.06.2023 на суму 50000,00 грн; № 1172 від 23.06.2023 на суму 100000,00 грн; № 1223 від 13.07.2023 на суму 100000,00 грн; № 1270 від 08.08.2023 на суму 70000,00 грн; № 1420 від 10.10.2023 на суму 100000,00 грн; № 49 від 26.10.2023 на суму 103122,00 грн; № 67 від 31.10.2023 на суму 100000,00 грн, № 87 від 16.11.2023 на суму 100000,00 грн; № 108 від 21.11.2023 на суму 60000,00 грн; № 117 від 28.11.2023 на суму 50000,00 грн; № 122 від 07.12.2023 на суму 50000,00 грн; № 128 від 15.12.2023 на суму 100000,00 грн; № 149 від 20.12.2023 на суму 50000,00 грн; № 156 від 22.12.2023 на суму 50000,00 грн; № 161 від 26.12.2023 на суму 50000,00 грн; № 191 від 16.01.2024 на суму 100000,00 грн; № 216 від 24.01.2024 на суму 50000,00 грн, копії яких додано до матеріалів справи.

На момент ухвалення рішення за відповідачем обліковується прострочена заборгованість за оплати поставленого товару на суму 344342,00 грн. Доказів оплати вказаної заборгованості відповідач суду не надав, правомірність заявлених позивачем вимог не спростував.

Оскільки матеріалами справи підтверджується факт поставки відповідачу товару за переліченими документами первинного бухгалтерського обліку, суд дійшов висновку про наявність підстав для задоволення позову в частині вимог про стягнення основного боргу в сумі 344342,00 грн.

Відповідно до статті 193 ГК України та статей 525, 526 ЦК України зобов`язання повинні виконуватись належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов`язання відповідно до вимог, що в певних умовах звичайно ставляться. Одностороння відмова від виконання зобов`язання не допускається.

Згідно з частиною 1 статті 612 ЦК України боржник вважається таким, що прострочив зобов`язання, якщо він не виконав його в строк, установлений договором.

За статтею 611 ЦК України в разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, у тому числі сплата неустойки (штрафу, пені) та відшкодування збитків.

Відповідно до статті 218 ГК України підставою господарсько-правової відповідальності є вчинене учасником господарських відносин правопорушення в сфері господарювання. Аналогічні положення містить стаття 610 ЦК України.

Щодо стягнення пені та штрафу суд зазначає наступне.

За змістом частини 1 статті 230 ГК України штрафними санкціями в цьому Кодексі визнаються господарські санкції в вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов`язаний сплатити в разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов`язання.

Частинами 4, 6 статті 231 ГК України унормовано, що в разі якщо розмір штрафних санкцій законом не визначений, санкції застосовуються в розмірі передбаченому договором. При цьому розмір санкцій може бути встановлений договором у відсотковому відношенні до суми невиконаної частини зобов`язання або в певній визначеній грошовій сумі, або в відсотковому відношенні до суми зобов`язання незалежно від ступеня його виконання, або в кратному розмірі до вартості товарів (робіт, послуг).

Штрафні санкції за порушення грошових зобов`язань установлюються в відсотках, розмір яких визначається обліковою ставкою Національного банку України, за увесь час користування чужими коштами, якщо інший розмір відсотків не передбачений законом або договором.

За визначенням статті 549 ЦК України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові в разі порушення боржником зобов`язання. Штрафом є неустойка, що обчислюється в відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов`язання. Пенею є неустойка, що обчислюється в відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов`язання за кожен день прострочення виконання.

Сторони у п. 5.3. Договору погодили, що за прострочення в оплаті товару (партії товару) покупець виплачує постачальникові пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ, що діяла у період, за який сплачується пеня, від суми простроченого платежу за кожний день прострочення, а при простроченні понад 15 календарних днів додатково сплачує штраф у розмірі 30% від вартості товару (партії товару).

Відповідно до п. 8.4. Договору нарахування штрафних санкцій (пені) за цим Договором становить 1 рік, а термін позовної давності для стягнення штрафних санкцій (штрафу, пені) становить 3 роки.

Позивач, на підставі п. 5.3. Договору, заявив до стягнення 21262,65 грн пені за період з 19.01.2024 по 03.04.2024 та 103302,60 грн штрафу (30% від вартості товару).

Право на неустойку виникає незалежно від наявності в кредитора збитків, завданих невиконанням або неналежним виконанням зобов`язання.

Одним із видів забезпечення виконання зобов`язання є неустойка в формі пені та штрафу, такий вид забезпечення як пеня та її розмір установлений частиною 3 статті 549 ЦК України, частиною 6 статті 231 ГК України та статтями 1, 3 Закону України Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов`язань, у той же час право встановити в договорі такий вид забезпечення як штраф передбачене частиною 2 статті 549 ЦК України, частиною 4 статті 231 ГК України.

Стаття 61 Конституції України встановлює заборону на притягнення особи до подвійної юридичної відповідальності одного виду за одне й те саме правопорушення.

Чинне законодавство не встановлює для учасників господарських відносин обмежень передбачати в договорі можливість одночасного стягнення пені та штрафу, що узгоджується зі свободою договору, встановленою статтею 627 ЦК України, тобто коли сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору.

Одночасне стягнення з учасника господарських відносин, який порушив господарське зобов`язання за договором, штрафу та пені не суперечить статті 61 Конституції України, оскільки за статтею 549 ЦК України пеня та штраф є формами неустойки, а відповідно до статті 230 ГК України видами штрафних санкцій, тобто не є окремими та самостійними видами юридичної відповідальності, так як відповідальність настає лише один раз у вигляді сплати неустойки, яка включає в себе і пеню, і штраф як форми її сплати.

Враховуючи, що матеріалами справи підтверджується порушення виконання відповідачем грошового зобов`язання, суд, виходячи з умов погоджених сторонами та принципу non bis in idem, закріпленого в статті 61 Конституції України, перевірив розрахунок позивача та дійшов висновку про правомірність вимог у частині стягнення пені в сумі 21262,65 грн за період з 19.01.2024 по 03.04.2024.

Судом встановлено факт прострочення оплати товару понад 15 календарних днів, а тому вимога про стягнення 103302,60 грн штрафу (30% від вартості товару) підлягає задоволенню.

Щодо заявлених до стягнення 25% річних та інфляційних нарахувань суд зазначає таке.

Позивачем нараховано та заявлено до стягнення 17875,68 грн 25% річних за період з 19.01.2024 по 03.04.2024 та 1033,03 грн інфляційних нарахувань за лютий 2024 року, на підставі наданого розрахунку.

Статтею 625 ЦК України врегульовані правові наслідки порушення грошового зобов`язання. Так, відповідно до наведеної норми боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов`язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також 3% річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Отже, за змістом наведеної норми закону нарахування інфляційних втрат на суму боргу та 3% річних входять до складу грошового зобов`язання і вважаються особливою мірою відповідальності боржника за прострочення грошового зобов`язання, оскільки виступають способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів внаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації (плати) від боржника за користування останнім утримуваними грошовими коштами, належними до сплати кредиторові.

Таких висновків у подібних правовідносинах Велика Палата Верховного Суду дійшла у постановах від 19.06.2019 у справах № 703/2718/16-ц та № 646/14523/15-ц, у постанові від 07.07.2020 у справі № 296/10217/15-ц, у постанові від 08.11.2019 у справі № 127/15672/16-ц, у постанові від 04.02.2020 у справі № 912/1120/16.

У пункті 8.3. Договору визначено, що сторона, яка прострочила виконання грошового зобов?язання, в порядку ст. 625 ЦК України сплачує кредитору 25% річних від простроченої суми.

Враховуючи, що матеріалами справи підтверджене порушення відповідачем грошових зобов`язань за Договором, суд, керуючись наведеними нормами, перевірив розрахунок позивача, дійшов висновку про правомірність вимог у частині стягнення 17875,68 грн 25% річних за період з 19.01.2024 по 03.04.2024 та 1033,03 грн інфляційних нарахувань за лютий 2024 року.

За загальним правилом обов`язок доказування певних обставин покладається на особу, яка посилається на ці обставини. Обов`язок доказування та подання доказів розподіляється між сторонами, виходячи з того, хто посилається на юридичні факти, які обґрунтовують його вимоги та заперечення. Це стосується позивача, який повинен доказати факти, на підставі яких пред`явлений позов, а також відповідача, який має можливість доказувати факти, на підставі яких він заперечує проти позову.

Частинами 2, 3 статті 13 ГПК України унормовано, що учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, установлених законом.

Обов`язок доказування і подання доказів установлені статтею 74 ГПК України, за якою кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи.Суд не може збирати докази, що стосуються предмета спору з власної ініціативи, крім витребування доказів судом у випадку, коли він має сумніви в добросовісному здійсненні учасниками справи їхніх процесуальних прав або виконанні обов`язків щодо доказів. Збирання доказів у господарських справах не є обов`язком суду, крім випадків, установлених цим Кодексом (частина 1 статті 14 ГПК України).

Суд дослідив наявні матеріали справи та встановив, що позивачем, на підставі належних, допустимих, достовірних та вірогідних доказів, в їх сукупності, доведене порушення відповідачем договірних зобов`язань щодо розрахунку за отриманий товар у сумі 344342,00 грн, у зв?язку з чим ним правомірно нараховані та заявлені до стягнення з відповідача окрім суми основного боргу, ще 21262,65 грн пені за період з 19.01.2024 по 03.04.2024, 103302,60 грн штрафу (30% від вартості товару), 17875,68 грн 25% річних за період з 19.01.2024 по 03.04.2024 та 1033,03 грн інфляційних нарахувань за лютий 2024 року.

З урахуванням зазначеного, позов у цій частині вимог підлягає задоволенню.

При ухваленні рішення в справі, суд у тому числі вирішує питання щодо розподілу судових витрат між сторонами.

Відповідно до п. 2 частини 1 статті 129 ГПК України судовий збір покладається в спорах, що виникають при виконанні договорів та з інших підстав, - на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

З огляду на те, що позов підлягає задоволенню, за рахунок відповідача відшкодовуються судові витрати по сплаті судового збору в сумі 5853,80 грн.

Виходячи з приписів статті 123 ГПК України до витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать, зокрема, витрати на професійну правничу допомогу.

Як зазначено у статті 124 ГПК України, разом з першою заявою по суті спору кожна сторона подає до суду попередній (орієнтовний) розрахунок суми судових витрат, які вона понесла і які очікує понести у зв`язку із розглядом справи.

У позовній заяві позивач зазначив, що згідно з детальним описом робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги, загальна сума орієнтовних судових витрат становить 12000,00 грн (усна консультація клієнта, узгодження правової позиції 2000,00 грн, аналіз наявних доказів 2000,00 грн, підготовка і перевірка позовної заяви 8000,00 грн).

За висновком суду, на момент ухвалення судового рішення, відсутні підстави для вирішення питання щодо розподілу судових витрат на правничу допомогу, орієнтовний розмір яких позивач указав у позовній заяві (12000,00 грн), оскільки позивачем на надано суду жодних доказів документального підтвердження понесення ним витрат на професійну правничу допомогу. При цьому, суд констатує, що позивач письмово не повідомив про намір додатково, в установленому законом порядку, подати докази на підтвердження розміру та реальності таких витрат.

Керуючись статтями 42, 73, 74, 76, 77, 79, 86, 129, частиною 2 статті 178, статтями, 233, 238, 241, 247, 251, 252 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд

В И Р І Ш И В :

1.Задовольнити повністю позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю Виробничо-комерційне підприємство Чернівецький завод теплоізоляційних матеріалів (вул. Січових Стрільців, 41/1, м. Коломия, Івано-Франківська область, 78200; код ЄДРПОУ 00292818) до Товариства з обмеженою відповідальністю ТД Технарь (вул. Івана Мазепи, 37 Г, м. Чернігів, 14000; код ЄДРПОУ 41995467) про стягнення 487815,96 грн.

2.Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю ТД Технарь (вул. Івана Мазепи, 37 Г, м. Чернігів, 14000; код ЄДРПОУ 41995467) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю Виробничо-комерційне підприємство Чернівецький завод теплоізоляційних матеріалів (вул. Січових Стрільців, 41/1, м. Коломия, Івано-Франківська область, 78200; код ЄДРПОУ 00292818) 344342,00 грн основного боргу, 21262,65 грн пені, 103302,60 грн штрафу, 17875,68 грн 25% річних, 1033,03 грн інфляційних нарахувань та 5853,80 грн судового збору.

Наказ видати після набрання судовим рішенням законної сили.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційна скарга не була подана.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо воно не скасоване, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови в відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду, відповідно до статті 256 Господарського процесуального кодексу України, подається протягом двадцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні були оголошені лише вступна та резолютивна частини рішення суду, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Апеляційна скарга подається до Північного апеляційного господарського суду в порядку визначеному статтею 257 Господарського процесуального кодексу України.

Суд звертає увагу учасників справи, що відповідно до приписів частин 5-8 статті 6 та частин 5, 6 статті 242 ГПК України, пунктів 5.6, 5.8, 10, 16, 17, 29, 37 Положення про порядок функціонування окремих підсистем (модулів) Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи, учасникам справи (їх представникам), які є користувачами Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи, судові рішення в паперовій формі не надсилаються і не вручаються. Суд надсилає такі рішення в електронній формі до електронного кабінету таких осіб, і вони вважаються врученими в день отримання повідомлення про доставку копії судового рішення на офіційну електронну адресу учасника справи (його представника), з якого і починається перебіг процесуального строку, встановленого законом або судом. Обмін процесуальними документами в електронній формі між судом та/або особами, що є (повинні бути) користувачами Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи, мають здійснюватися виключно за допомогою Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи.

Веб-адреса сторінки на офіційному веб-порталі судової влади України в мережі Інтернет, за якою учасники справи можуть отримати інформацію по справі, що розглядається - http://cn.arbitr.gov.ua/sud5028/.

Суддя А.В. Романенко