Постанова
від 13.05.2024 по справі 910/6210/20
КАСАЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ВЕРХОВНОГО СУДУ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

13 травня 2024 року

м. Київ

cправа № 910/6210/20

Верховний Суд у складі суддів Касаційного господарського суду:

Огородніка К.М.- головуючого, Білоуса В.В., Жукова С.В., Картере В.І., Пєскова В.Г.,

за участю секретаря судового засідання Купрейчук С.П.,

за участю представників сторін:

ОСОБА_3 та ОСОБА_1 - Єніча В.С.,

члена правління ТОВ «Піллар» ОСОБА_4 (особисто),

Hardesty Limited (Хардесті Лімітед) - Іоніцоя-Доценка О.П.,

BSB Cooperative U.A. (Бі.Ес.Бі. Кооператіве Ю.Ей.) - Осколкова І.Л.,

ПрАТ "Кріпта" - Рибарука М.М., Чабана Д.Ф. ,

розглянув у відкритому судовому засіданні:

касаційні скарги ОСОБА_3 , Hardesty Limited (Хардесті Лімітед)

на постанову Господарського суду міста Києва від 25.10.2021,

на постанову Північного апеляційного господарського суду від 20.11.2023

та на ухвалу Північного апеляційного господарського суду від 27.11.2023,

касаційні скарги ОСОБА_1 , члена правління Товариства з обмеженою відповідальністю «Піллар» ОСОБА_4 , BSB Cooperative U.A. (Бі.Ес.Бі. Кооператіве Ю.Ей.)

на постанову Господарського суду міста Києва від 25.10.2021

та постанову Північного апеляційного господарського суду від 20.11.2023

у справі № 910/6210/20

за заявою Приватного акціонерного товариства «Кріпта»

до Товариства з обмеженою відповідальністю «Піллар»

про визнання банкрутом.

ВСТАНОВИВ:

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 23.11.2020 відкрито провадження у справі про банкрутство Товариства з обмеженою відповідальністю "Піллар" (далі - ТОВ «Піллар», Боржник). Визнано грошові вимоги Приватного акціонерного товариства (ПрАТ) "Кріпта" до ТОВ "Піллар" у розмірі 14 749 035,70 грн; введено мораторій на задоволення вимог кредиторів; введено процедуру розпорядження майном ТОВ "Піллар"; призначено розпорядником майна ТОВ "Піллар" арбітражного керуючого Гусара І.О., вирішено інші процесуальні питання.

Ухвалою попереднього засідання від 18.08.2021 визнано кредитором у справі №910/6210/20 по відношенню до боржника:

- ПрАТ "Кріпта" з грошовими вимогами на суму 14 784 224,70 грн, з яких 35 189,00 грн - вимоги першої черги, 14 749 035,70 грн-вимоги четвертої черги;

- Приватного виконавця Виконавчого округу міста Києва Вараву Романа Сергійовича з грошовими вимогами на суму 2 255 763,95 грн, з яких 4540,00грн - вимоги першої черги, 2 251 223,95 грн - вимоги четвертої черги;

- ПрАТ "Квазар" з грошовими вимогами на суму 4 223 842,25 грн, з яких 4 204,00 грн - вимоги першої черги, 4 219 638,15 грн - вимоги четвертої черги;

- ПрАТ "ДТЕК Київські електромережі" з грошовими вимогами на суму 832 613,62 грн, з яких 4540,00 грн - вимоги першої черги, 704 453,86 грн - вимоги четвертої черги, 123 619,76 грн - вимоги шостої черги;

- ОСОБА_5 з грошовими вимогами на суму 423 380,96 грн - вимоги першої черги.

Відмовлено ОСОБА_3 у визнанні кредитором на суму 69877271,00грн.

Відмовлено Хардесті Лімітед у визнанні кредитором боржника на суму 508282551,00 грн.

Відмовлено Бі.Ес.Бі.Кооператіве Ю.Ей у визнанні кредитором боржника на суму 75974660,06 грн.

Відмовлено ТОВ "Піллар" у відстороненні арбітражного керуючого Гусара І.О. від виконання повноважень розпорядника майна.

Задоволено клопотання розпорядника майна ТОВ "Піллар" арбітражного керуючого Гусара І.О. від 05.04.2021 №02-01/31-37.

Припинено повноваження керівника ТОВ "Піллар" ОСОБА_1 . Покладено виконання обов`язків керівника ТОВ "Піллар" на розпорядника майна арбітражного керуючого Гусара І.О.

03.09.2021 відбулись збори кредиторів ТОВ «Піллар» за участю: ПрАТ «Квазар» (4224 голоси), приватного виконавця Варави Р.С. (2 251 голос), ПрАТ «ДТЕК Київські Електромережі» (704 голоси), ПрАТ «Кріпта» (14 749 голосів) та розпорядника майна арбітражного керуючого Гусара І.О. (з правом дорадчого голосу).

Зборами кредиторів ТОВ «Піллар» прийнято рішення, викладе в протоколі від 03.09.2021, клопотати перед судом в межах справи № 910/6210/20 про перехід до ліквідаційної процедури; доручити кредитору ПрАТ «Кріпта» подати до суду відповідне клопотання.

15.09.2021 відбулися загальні збори кредиторів ТОВ «Піллар» за участю: ПрАТ «Квазар» (4 224 голоси), приватного виконавця Варави Р.С. (2 251 голос), ПрАТ «ДТЕК Київські Електромережі» (704 голоси), ПрАТ «Кріпта» (14 749 голосів) та розпорядника майна арбітражного керуючого Гусара І.О. (з правом дорадчого голосу).

Згідно з рішенням зборів кредиторів, затвердженим протоколом від 15.09.2021, погоджено та рекомендовано кандидатуру арбітражного керуючого Кучака Юрія Федоровича (свідоцтво про право на здійснення діяльності арбітражного керуючого №149 від 18.02.2013) для призначення його ліквідатором у справі про банкрутство №910/6210/20.

Стислий зміст постанови суду першої інстанції

Постановою Господарського суду міста Києва від 25.10.2021 припинено процедуру розпорядження майном ТОВ «Піллар»; припинено повноваження розпорядника майна ТОВ «Піллар» арбітражного керуючого Гусара І.О.; визнано банкрутом ТОВ «Піллар»; відкрито ліквідаційну процедуру; призначено ліквідатором ТОВ «Піллар» арбітражного керуючого Кучака Ю.Ф.; підприємницьку діяльність банкрута завершено; строк виконання всіх грошових зобов`язань вважається таким, що настав 25.10.2021; припинено нарахування неустойки (штрафу, пені), процентів та інших економічних санкцій за всіма видами заборгованості банкрута; оприлюднено на офіційному веб-сайті Вищого господарського суду України повідомлення про визнання ТОВ «Піллар» банкрутом; припинено повноваження органів управління банкрута щодо управління банкрутом та розпорядження його майном з 25.10.2021; ліквідатора зобов`язано:

- забезпечити виконання повноважень ліквідатора банкрута в порядку, визначеному статтею 61 Кодексу України з процедур банкрутства (далі - КУзПБ), та належне виконання заходів, передбачених статтями 62-64 Кодексу, спрямованих на задоволення вимог кредиторів;

- здійснювати продаж майна з неухильним дотриманням норм Кодексу України з процедур банкрутства;

- за результатами проведеної роботи, згідно зі статтею 65 Кодексу України з процедур банкрутства, у строк до 25.10.2022 р. подати ліквідаційний баланс, звіт про проведену роботу та інші матеріали, що свідчать про виконання ліквідатором покладених на нього обов`язків (докази, що свідчать про відсутність ліквідаційної маси; реєстр вимог кредиторів з зазначенням сум, які є неможливими до погашення; пояснювальну записку ліквідатора до ліквідаційного балансу тощо).

Ухвалюючи постанову, суд першої інстанції виходив з того, що матеріалами справи підтверджено, що за результатами процедури розпорядження майном, на підставі отриманих на запити розпорядника майна відповідей та інвентаризації встановлено: пасиви значно перевищують активи боржника; під час проведення процедури розпорядження майном наявних активів боржника, за рахунок яких можливо погасити існуючу заборгованість перед кредиторами, розпорядником майна не знайдено; пропозицій щодо санації боржника до господарського суду або розпорядника майна не поступало; внутрішня фінансова можливість відновити платоспроможність боржника відсутня.

Дослідивши матеріали справи суд встановив, що боржник не здійснює господарську діяльність з жовтня 2018 року; у боржника не має власних (орендованих) приміщень для розміщення обладнання і відновлення статутної діяльності; боржником не надано доказів (первинних, правовстановлюючих документів) щодо наявності у нього активів; щодо фактично виявлених під час інвентаризацій активів проведена оцінка їх ринкової вартості.

На підставі наданого розпорядником майна боржника звіту за результатами аналізу фінансово-господарської діяльності боржника, судом встановлено, що розмір власного капіталу боржника (частини активів підприємства, що залишається після вирахування його зобов`язань) протягом періоду, який підлягав аналізу, має від`ємне значення «-183633,00 тис. грн», що вказує на негативний фінансовий стан та збільшення залежності від залучених позикових коштів; пасив, що визначений ухвалою попереднього засідання зі змінами значю перевищує активи боржника, що оцінені за ринковою вартістю, під час проведення процедури розпорядження майном наявних активів боржника, за рахунок яких можливо погасити існуючу заборгованість перед кредиторами розпорядником майна не знайдено, пропозицій щодо санації боржника до господарського суду або розпорядника майна не надходило, внутрішня фінансова можливість відновити платоспроможність боржника відсутня.

Місцевий господарський суд, перевіривши повноту проведених розпорядником майна заходів, що передбачені у процедурі розпорядження майном, встановив виконання всіх передбачених законом необхідних умов процедури розпорядження майном, складення реєстру заявлених вимог кредиторів, створення комітету кредиторів, проведення інвентаризації майна боржника, долучення до матеріалів справи документів та звітів за результатами процедури розпорядження майном боржника, прийняття повноважними зборами кредиторів боржника відповідного рішення стосовно введення подальшої процедури у справі про банкрутство ТОВ «Піллар» шляхом подання клопотання щодо введення процедури ліквідації, відсутність пропозицій щодо санації боржника, за результатом чого дійшов висновку про наявність підстав для введення процедури ліквідації та визнання боржника банкрутом.

Крім того, з урахуванням положень статей 28, 48, 60 КУзПБ, зокрема щодо повноважень зборів кредиторів боржника, до яких входить вирішення інших питань, які відносяться до компетенції комітету кредиторів, суд у відповідності до прийнятого зборами рішення (протокол від 15.09.2021) призначив ліквідатором ТОВ «Піллар» арбітражного керуючого Кучака Ю. Ф.

Не погоджуючись з вказаною постановою, ОСОБА_1 та член правління ТОВ «Піллар» ОСОБА_4 звернулися до Північного апеляційного господарського суду з апеляційними скаргами, у яких просили скасувати постанову Господарського суду міста Києва від 25.10.2021 в повному обсязі та закрити провадження у справі № 910/6210/20 про банкрутство ТОВ «Піллар».

До Північного апеляційного господарського суду з апеляційними скаргами на постанову Господарського суду міста Києва від 25.10.2021 також звернулися Hardesty Limited (Хардесті Лімітед), Бі.Ес.Бі. Кооператіве Ю.Ей. (BSB Cooperative U.A.) та ОСОБА_3 , просили скасувати оскаржувану постанову в повному обсязі та направити справу № 910/6210/20 для продовження розгляду на стадію розпорядження майном боржника до суду першої інстанції.

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 17.01.2022 відкрито апеляційне провадження за апеляційними скаргами Бі.Ес.Бі. Кооператіве Ю.Ей. (BSB Cooperative U.A.), ОСОБА_3 , ОСОБА_1 , Hardesty Limited (Хардесті Лімітед) та члена правління ТОВ «Піллар» ОСОБА_4 на постанову Господарського суду міста Києва від 25.10.2021 у справі № 910/6210/20, призначено розгляд апеляційних скарг.

Від Hardesty Limited (Хардесті Лімітед) надійшла заява про вжиття заходів забезпечення позову.

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 14.06.2023 заяву Hardesty Limited (Хардесті Лімітед) про вжиття заходів забезпечення позову задоволено частково, з метою забезпечення позову до закінчення апеляційного перегляду постанови Господарського суду міста Києва від 25.10.2021 у справі №910/6210/20 заборонено ліквідатору ТОВ «Піллар» арбітражному керуючому Кучаку Ю.Ф. (та будь-яким іншим фізичним або юридичним особам, в тому числі, але не виключно, Державному підприємству «Прозорро», будь-яким організаторам відкритих торгів (аукціонів)) вчиняти дії у справі № 910/6210/20 про банкрутство ТОВ «Піллар» щодо проведення аукціону(ів) з продажу та/або у будь-який інший спосіб здійснювати заходи щодо реалізації/відчуження будь-якого майна ТОВ «Піллар», в іншій частині заяви відмовлено.

Від ПрАТ «Кріпта» до суду апеляційної інстанції надійшло клопотання про закриття апеляційного провадження за апеляційними скаргами Бі.Ес.Бі. Кооператіве Ю.Ей. (BSB Cooperative U.A.), ОСОБА_3 , ОСОБА_1 , Hardesty Limited (Хардесті Лімітед) та члена правління ТОВ «Піллар» ОСОБА_4 на підставі статті 264 ГПК України.

У подальшому, представники ПрАТ «Кріпта» просили клопотання в частині закриття апеляційного провадження за скаргою ОСОБА_3 залишити без розгляду, в іншій частині клопотання підтримали повністю.

Стислий зміст оскаржуваних ухвали та постанову суду апеляційної інстанції

Постановою Північного апеляційного господарського суду від 20.11.2023 закрито апеляційне провадження за апеляційними скаргами Бі.Ес.Бі. Кооператіве Ю.Ей. (BSB Cooperative U.A.) та Hardesty Limited (Хардесті Лімітед). Апеляційні скарги ОСОБА_3 , ОСОБА_1 та члена правління ТОВ «Піллар» ОСОБА_4 залишено без задоволення, постанову Господарського суду міста Києва від 25.10.2021 у справі №910/6210/20 залишено без змін.

Закриваючи апеляційне провадження за апеляційними скаргами Бі.Ес.Бі. Кооператіве Ю.Ей. (BSB Cooperative U.A.) та Hardesty Limited (Хардесті Лімітед) апеляційний суд виходив з того, що Бі.Ес.Бі. Кооператіве Ю.Ей. (BSB Cooperative U.A.) та Hardesty Limited (Хардесті Лімітед) не набули статусу кредиторів у справі про банкрутство ТОВ «Піллар», а відтак не є учасниками справи про банкрутство ТОВ «Піллар», що свідчить про відсутність у них відповідної процесуальної дієздатності на оскарження постанови Господарського суду міста Києва від 25.10.2021.

Апеляційний суд визнав необґрунтованими доводи компанії Hardesty Limited (Хардесті Лімітед) про те, що вона в будь-якому випадку є учасником справи №910/6210/20 про банкрутство ТОВ «Піллар», оскільки є забезпеченим кредитором боржника, з огляду на встановлену судами трьох інстанцій відсутність будь-яких зобов`язань ТОВ «Піллар» перед Hardesty Limited (Хардесті Лімітед), в тому числі і тих, які за твердженням компанії, забезпечені заставою майна.

Встановивши, що керівник ТОВ «Піллар» ОСОБА_1 та член правління ТОВ «Піллар» ОСОБА_4 мали повноваження на оскарження постанови Господарського суду міста Києва від 25.10.2021 у справі № 910/6210/20 від імені боржника - ТОВ «Піллар», апеляційний суд визнав таким, що не підлягає задоволенню клопотання ПрАТ «Кріпта» щодо закриття апеляційного провадження за їхніми апеляційними скаргами.

За результатами розгляду клопотань ОСОБА_1 , Бі.Ес.Бі. Кооператіве Ю.Ей. (BSB Cooperative U.A.) та ОСОБА_3 про долучення до матеріалів справи доказів, суд апеляційної інстанції дійшов висновку щодо недопустимості долучення до матеріалів справи як доказів, поданих заявниками листів Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції № 1305/11-901 від 20.03.2023 та № 5482/11-743 від 03.03.2023, довідки Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції України № 30 від 11.10.2023, а також матеріалів кримінального провадження № 12020100000000874 від 28.09.2020, оскільки на момент прийняття судом першої інстанції оскаржуваної постанови від 25.10.2021 цих доказів не існувало, подані документи та матеріали датовані після ухвалення оскаржуваної постанови.

Переглядаючи в апеляційному порядку постанову Господарського суду міста Києва від 25.10.2021 судом було досліджено звіт розпорядника майна про проведену роботу та звіт розпорядника майна за результатами проведення аналізу фінансово-господарської діяльності ТОВ «Піллар», в якому наводяться показники фінансово-господарської діяльності боржника, які отримані шляхом співставлення даних активу і пасиву в наведених формах звітності, й за результатами такого дослідження суд апеляційної інстанції погодився з висновками суду першої інстанції щодо неплатоспроможності ТОВ «Піллар», врахувавши прийняте повноважними зборами кредиторів боржника відповідне рішення про перехід до процедури ліквідації боржника.

Керуючись принципом справедливого судового розгляду у здійсненні правосуддя без формального підходу, апеляційний суд, встановивши відсутність причинно-наслідкового зв`язку між тими порушеннями розпорядника майна боржника, що виражені у формі допущення ним певних формальних недоліків звіту за результатами проведення аналізу фінансово-господарської діяльності, про які йдеться в постанові від 23.06.2022, відхилив як необґрунтовані посилання скаржників на постанову Північного апеляційного господарського суду від 23.06.2022 у справі № 910/6210/20 за наслідками перегляду ухвали попереднього засідання від 18.08.2021 у даній справі в частині розгляду клопотання боржника щодо відсторонення арбітражного керуючого Гусара І.О. від виконання повноважень розпорядника майна ТОВ «Піллар» як підтвердження неповноти проведення процедури розпорядження майном боржника.

Оцінивши доводи скаржників щодо неповноти проведення процедури розпорядження майном, апеляційний суд зазначив, що встановлені у справі обставини свідчать про виконання всіх необхідних умов процедури розпорядження майном, розпорядником майна долучено до матеріалів справи усі необхідні документи та звіти за результатами процедури розпорядження майном боржника, у свою чергу повноважними зборами кредиторів боржника прийнято відповідне рішення стосовно введення подальшої процедури у справі про банкрутство ТОВ «Піллар».

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 27.11.2023 задоволено клопотання ПрАТ "Кріпта" про скасування заходів забезпечення позову. Скасовано заходи забезпечення позову, вжиті ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 14.06.2023 у справі № 910/6210/20.

Ухвала постановлена на підставі положень статті 145 ГПК України враховуючи, що заходи забезпечення позову у справі № 910/6210/20 вжито ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 14.06.2023 до закінчення апеляційного перегляду постанови Господарського суду міста Києва від 25.10.2021; постановою Північного апеляційного господарського суду 20.11.2023 закрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою Hardesty Limited (Хардесті Лімітед), за заявою якої такі заходи було вжито, та залишено без змін постанову Господарського суду міста Києва від 25.10.2021 у справі № 910/6210/20.

Короткий зміст касаційний скарг

До Верховного Суду надійшли касаційні скарги ОСОБА_3 та Hardesty Limited (Хардесті Лімітед) на постанову Господарського суду міста Києва від 25.10.2021, на постанову Північного апеляційного господарського суду від 20.11.2023 та на ухвалу Північного апеляційного господарського суду від 27.11.2023, в яких скаржники просять скасувати постанову Господарського суду міста Києва від 25.10.2021 та постанову Північного апеляційного господарського суду від 20.11.2023 в повному обсязі, справу направити до суду першої інстанції на новий розгляд; ухвалу Північного апеляційного господарського суду від 27.11.2023 скасувати та постановити нове рішення, яким у задоволенні клопотання ПрАТ «Кріпта» про скасування заходів забезпечення позову відмовити.

ОСОБА_3 підставами касаційного оскарження визначає пункти 1 та 4 частини другої статті 287 ГПК України та посилається на:

- неправильне застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального права (статті 49, частини першої статті 58 КУзПБ, частини четвертої статті 205 ГК України, частини третьої статті 44 КУзПБ, абз. 11 частини третьої статті 44 КУзПБ у взаємозв`язку з положенням п. 5 розділу І Положення про інвентаризацію активів та зобов`язань, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 02.09.2014 № 879) та неправильне застосування судами попередніх інстанцій норм процесуального права (статей 79, 86 ГПК України, частини четвертої статті 75 ГПК України, частини четвертої статті 120 ГПК України), без урахування висновків Верховного Суду щодо застосування норм права у подібних правовідносинах, тобто пункт 1 частини другої статті 287 ГПК України;

- порушення судами попередніх інстанцій норм процесуального права (статей 77, 79, 86 ГПК України), що унеможливило встановлення фактичних обставин справи, які мають значення для правильного вирішення справи, тобто пункт 4 частини другої статті 287 ГПК України.

Hardesty Limited (Хардесті Лімітед) в якості підстав подання касаційної скарги зазначає обставини, визначені пунктами 1, 3, 4 частини другої статті 287 ГПК України (в частині оскарження постанови Господарського суду міста Києва від 25.10.2021 та постанови Північного апеляційного господарського суду від 20.11.2023, та пунктом 3 частини першої статті 287 ГПК України (в частині оскарження ухвали Північного апеляційного господарського суду від 27.11.2023).

ОСОБА_1 , член правління ТОВ «Піллар» ОСОБА_4 та BSB Cooperative U.A. (Бі.Ес.Бі. Кооператіве Ю.Ей.) подали до Верховного Суду касаційні скарги на постанову Господарського суду міста Києва від 25.10.2021 та на постанову Північного апеляційного господарського суду від 20.11.2023, в яких просять суд скасувати оскаржувані судові рішення, справу направити до суду першої інстанції на новий розгляд.

ОСОБА_1 підставами касаційного оскарження визначає пункти 1, 3 та 4 частини другої статті 287 ГПК України та посилається на:

- неправильне застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального права (статті 49, частини першої статті 58 КУзПБ, частини четвертої статті 205 Господарського кодексу України, частини третьої статті 44 КУзПБ, абз. 11 частини третьої статті 44 КУзПБ у взаємозв`язку з положенням п. 5 розділу І Положення про інвентаризацію активів та зобов`язань, затвердженого наказам Міністерства фінансів України від 02.09.2014 №879) та неправильне застосування судами попередніх інстанцій норм процесуального права (статей 79, 86 ГПК України, частини четвертої статті 75 ГПК України, частини четвертої статті 120 ГПК України, пункту 1 частини другої статті 202 ГПК України), без урахування висновків Верховного Суду щодо застосування норм права у подібних правовідносинах (наведено ряд постанов Верховного Суду);

- відсутність висновку Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах, а саме: п. 17.10, п. 17.12 Розділу XI «Перехідні положення», пункту 17 частини першої статті 255 ГПК України; частини дев`ятої статті 80 ГПК України; абз. 5 частини другої статті 34 КУзПБ за аналогією стосовно клопотання про визнання боржника банкрутом та відкриття ліквідаційної процедури, яке передбачене пунктом 4 частини п`ятої статті 48, абз. З частини другої статті 49 КУзПБ);

- порушення судами попередніх інстанцій норм процесуального права (статей 77, 79, 86, 269, 286 ГПК України), а саме, не дослідження зібраних у справі докази та встановлення обставин, що мають суттєве значення, на підставі недопустимих доказів.

Підставами касаційного оскарження постанови Господарського суду міста Києва від 25.10.2021 та постанови Північного апеляційного господарського суду від 27.11.2023 у справі № 910/6210/20 членом правління ТОВ «Піллар» ОСОБА_4 визначено пункти 1, 3 та 4 частини другої статті 287 ГПК України з посиланням на:

- неправильне застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального права (статті 49, частини першої статті 58 КУзПБ, частини четвертої статті 205 Господарського кодексу України, частини третьої статті 44 КУзПБ, абз. 11 частини третьої статті 44 КУзПБ у взаємозв`язку з положенням п. 5 розділу І Положення про інвентаризацію активів та зобов`язань, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 02.09.2014 №879) та неправильне застосування судами попередніх інстанцій норм процесуального права (статей 79, 86 ГПК України, частини четвертої статті 75 ГПК України, частини четвертої статті 120 ГПК України, пункту 1 частини другої статті 202 ГПК України), без урахування висновків Верховного Суду щодо застосування норм права у подібних правовідносинах, тобто пункт 1 частини другої статті 287 ГПК України;

- відсутність висновку Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах, а саме: п. 17.10, п. 17.12 Розділу ХІ «Перехідні положення», пункту 17 частини першої статті 255 ГПК України; частини дев`ятої статті 80 ГПК України; абз. 5 частини другої статті 34 КУзПБ за аналогією стосовно клопотання про визнання боржника банкрутом та відкриття ліквідаційної процедури, яке передбачене пунктом 4 частини п`ятої статті 48, абз. 3 частини другої статті 49 КУзПБ, тобто пункт 3 частини другої статті 287 ГПК України;

- порушення судами попередніх інстанцій норм процесуального права (статей 77, 79, 86, 269, 286 ГПК України), що унеможливило встановлення фактичних обставин справи, які мають значення для правильного вирішення справи, тобто пункт 4 частини другої статті 287 ГПК України.

Відповідно до розділу 1 касаційної скарги BSB Cooperative U.A. (Бі.Ес.Бі. Кооператіве Ю.Ей.) підставами касаційного оскарження постанови Господарського суду міста Києва від 25.10.2021 та постанови Північного апеляційного господарського суду від 20.11.2023 у справі № 910/6210/20 визначено пункти 1, 3 та 4 частини другої статті 287 ГПК України, а також абзац шостий частини другої статті 287 ГПК України з посиланням на:

- порушення судом апеляційної інстанції норм процесуального права, передбачених абз. 24 частини першої статті 1 КУзПБ, частини першої статті 254, пункту 2 частини першої статті 264 ГПК України, а також частини першої статті 86, частини п`ятої статті 236 ГПК України {щодо оскарження постанови Північного апеляційного господарського суду від 20.11.2023 у справі № 910/6210/20 в частині закриття апеляційного провадження за апеляційною скаргою Бі.Ес.Бі. Кооператіве Ю.Ей.) (пункт І розділу 1 касаційної скарги);

- неправильне застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального права (статті 49, частини першої статті 58 КУзПБ, частини четвертої статті 205 Господарського кодексу України; частини третьої статті 44 КУзПБ; абз. 11 частини третьої статті 44 КУзПБ у взаємозв`язку з положенням п. 5 розділу І Положення про інвентаризацію активів та зобов`язань, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 02.09.2014 №879) та неправильне застосування судами попередніх інстанцій норм процесуального права (статей 79, 86 ГПК України; частини четвертої статті 75 ГПК України), без урахування висновків Верховного Суду щодо застосування цих норм права у подібних правовідносинах, тобто скаржник посилається на пункт 1 частини другої статті 287 ГПК України;

- відсутність висновку Верховного Суду щодо питання застосування норм права у подібних правовідносинах (и. 17.10, п. 17.12 Розділу XI «Перехідні положення», пункт 17 частини першої статті 255 ГПК України), тобто скаржник посилається на пункт 3 частини другої статті 287 ГПК України ;

- порушення судами попередніх інстанцій норм процесуального права (статті 77, 79, 86, 269, 286 ГПК України), що унеможливило встановлення фактичних обставин справи, які мають значення для правильного вирішення справи, тобто скаржник посилається на пункт 4 частини другої статті 287 ГПК України.

Проаналізувавши зміст касаційних скарг Верховний Суд зауважує, що касаційні скарги ОСОБА_3 , Hardesty Limited (Хардесті Лімітед), ОСОБА_1 , члена правління ТОВ «Піллар» ОСОБА_4 та BSB Cooperative U.A. (Бі.Ес.Бі. Кооператіве Ю.Ей.) є в цілому ідентичними за суттю та їхнім змістом, за винятком додаткових обґрунтувань Hardesty Limited (Хардесті Лімітед) в частині доводів щодо неправильного застосування судами норм матеріального права (щодо законодавства про заставу), відсутності висновку Верховного Суду (щодо абз. 11 статті 1, абз. 2 частини другої статті 45, абз. 1 частини восьмої статті 45 КУзПБ), та доводів про те, що Компанія в будь якому випадку є забезпеченим кредитором боржника.

Узагальнений виклад позиції інших учасників у справі

ПрАТ «Кріпта» подало відзиви на касаційні скарги ОСОБА_3 , Hardesty Limited (Хардесті Лімітед), ОСОБА_1 , член правління ТОВ «Піллар» ОСОБА_4 та BSB Cooperative U.A. (Бі.Ес.Бі. Кооператіве Ю.Ей.), в яких зазначає, що підстави касаційного оскарження, наведені в усіх касаційних скаргах, які є ідентичними за суттю та змістом, не отримали підтвердження, судами попередніх інстанцій цілком повно і всебічно досліджено зібрані у справі докази, а також наведено відповідні обґрунтування; доводи скаржників про ненадання судами оцінки усім наявним у матеріалах справи доказам та усім доводам не заслуговують на увагу виходячи з положень статті 300 ГПК України, яка визначає межі розгляду справи судом касаційної інстанції.

ПрАТ «Кріпта» вважає, що судом апеляційної інстанції в оскаржуваній постанові надано вичерпну відповідь на всі істотні питання, що виникли у справі №910/6210/20, як у матеріально-правовому, так і у процесуальному сенсах, а доводи скаржників, викладені у касаційних скаргах, не спростовують висновків суду апеляційної інстанції, а тому не заслуговують на увагу.

Крім того, звертає увагу на те, що наведені в касаційних скаргах висновки Верховного Суду стосуються застосування норм матеріального та процесуального права у правовідносинах, які не є подібними до правовідносин у справі, що розглядається, оскільки наведені скаржниками справи суттєво відрізняються за предметом і підставою позову, за обставинами справи, встановленими судами, за іншими поданими сторонами та оціненими судами доказами, у залежності від яких (обставин і доказів) й прийняті судове рішення.

Провадження у Верховному Суді

Автоматизованою системою документообігу суду для розгляду справи №910/3210/20 визначено колегію суддів у складі: Огородніка К.М., Пєскова В.Г., Білоуса В.В., що підтверджується відповідними протоколами автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 11.01.204, 22.01.2024, 22.01.2024, 29.01.2024, 09.02.2024.

Ухвалами Верховного Суду від 31.01.2024, від 07.02.2024, від 22.02.2024, від 22.02.2024 та від 07.03.2024 відкрито відповідні касаційні провадження за касаційними скаргами ОСОБА_3 , ОСОБА_1 , члена правління ТОВ "Піллар" ОСОБА_4 , Hardesty Limited (Хардесті Лімітед) та BSB Cooperative U.A. (Бі.Ес.Бі. Кооператіве Ю.Ей.), які об`єднано в одне касаційне провадження у справі №910/6210/20.

Ухвалою Верховного Суду від 27.03.2024 відмовлено у задоволенні заяви представника BSB Cooperative U.A. (Бі.Ес.Бі.Кооператіве Ю.Ей) - адвоката Осколова І.Л. про відвід судді Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду Огородніка К.М. від розгляду касаційної скарги BSB Cooperative U.A. (Бі.Ес.Бі. Кооператіве Ю.Ей.) на постанову Господарського суду міста Києва від 25.10.2021 та на постанову Північного апеляційного господарського суду від 20.11.2023 у справі №910/6210/20.

Ухвалою Верховного Суду від 27.03.2024 задоволено клопотання Hardesty Limited (Хардесті Лімітед) про розгляд справи № 910/6210/20 у складі колегії, що складається з п`яти суддів. Визначено колегію суддів Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду для розгляду справи №910/6210/20 за касаційними скаргами ОСОБА_3 , ОСОБА_1 , члена правління Товариства з обмеженою відповідальністю «Піллар» ОСОБА_4 , Hardesty Limited (Хардесті Лімітед), BSB Cooperative U.A. (Бі.Ес.Бі.Кооператіве Ю.Ей) у складі п`яти суддів. Справу №910/6210/20 з підстав, визначених статтею 33 ГПК України передано на автоматизований розподіл для визначення колегії суддів Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду для розгляду касаційних скарг ОСОБА_3 , ОСОБА_1 , члена правління Товариства з обмеженою відповідальністю «Піллар» ОСОБА_4 , Hardesty Limited (Хардесті Лімітед), BSB Cooperative U.A. (Бі.Ес.Бі.Кооператіве Ю.Ей) у складі п`яти суддів.

Відповідно до протоколу автоматизованого визначення складу колегії суддів від 29.03.2024 справу передано на розгляд колегії суддів у складі: Огородніка К.М.- головуючого, Білоуса В.В., Жукова С.В., Картере В.І., Пєскова В.Г., яка ухвалою від 01.04.2024 прийняла до свого провадження справу № 910/6210/20 за касаційними скаргами ОСОБА_3 , ОСОБА_1 , члена правління Товариства з обмеженою відповідальністю «Піллар» ОСОБА_4 , Hardesty Limited (Хардесті Лімітед), BSB Cooperative U.A. (Бі.Ес.Бі. Кооператіве Ю.Ей.).

Ухвалою Верховного Суду від 15.04.2024 відмовлено у задоволенні клопотань ОСОБА_1 та Hardesty Limited (Хардесті Лімітед) про передачу справи №910/6210/20 на розгляд судової палати для розгляду справ про банкрутство Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду.

ПОЗИЦІЯ ВЕРХОВНОГО СУДУ

Суд касаційної інстанції наголошує на тому, що згідно зі статтею 300 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України), переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права.

Суд касаційної інстанції не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати чи приймати до розгляду нові докази або додатково перевіряти докази.

У суді касаційної інстанції не приймаються і не розглядаються вимоги, що не були предметом розгляду в суді першої інстанції. Зміна предмета та підстав позову у суді касаційної інстанції не допускається.

Суд не обмежений доводами та вимогами касаційної скарги, якщо під час розгляду справи буде виявлено порушення норм процесуального права, передбачені пунктами 1, 3, 4, 8 частини першої статті 310, частиною другою статті 313 цього Кодексу, а також у разі необхідності врахування висновку щодо застосування норм права, викладеного у постанові Верховного Суду після подання касаційної скарги.

Оцінка аргументів учасників справи і висновків судів першої та апеляційної інстанцій

Щодо касаційних скарг Бі.Ес.Бі. Кооператіве Ю.Ей. (BSB Cooperative U.A.) та Hardesty Limited (Хардесті Лімітед) у частині закриття апеляційного провадження за їх апеляційними скаргами на постанову Господарського суду міста Києва від 25.10.2021 у справі №910/6210/20.

Реалізація конституційного права, зокрема, на апеляційне оскарження судового рішення, ставиться в залежність від положень відповідних процесуальних норм, в провадженні у справі про банкрутство - норм ГПК України та Кодексу України з процедур банкрутства.

При вирішенні питання щодо наявності підстав для відкриття апеляційного провадження з перегляду прийнятої у справі про банкрутство постанови про визнання боржника банкрутом чи ухвали місцевого суду, апеляційному суду необхідно керуватися нормами спеціального закону (частини другої статті 9 Кодексу України з процедур банкрутства), з урахуванням загальних положень процесуального закону щодо права на апеляційне оскарження судових рішень, прийнятих господарськими судами (статті 254, 255 ГПК України).

Коло осіб (в позовному провадженні), які мають право подати апеляційну скаргу на рішення суду першої інстанції, а також оскаржити в апеляційному порядку ухвали суду першої інстанції визначено приписами статей 254, 255 ГПК України, зі змісту яких слідує, що осіб, наділених процесуальним правом на апеляційне оскарження судового рішення, умовно можна поділи на дві групи: 1) учасники справи; 2) особи, які участі у справі не брали, але судове рішення стосується їх прав, інтересів та (або) обов`язків.

Проте в силу особливостей провадження у справі про банкрутство коло осіб, які мають право оскаржити судові рішення у справі про банкрутство, чинним законодавством звужено до учасників цієї справи задля попередження необґрунтованого втручання інших осіб, які не є учасниками справи, в хід процедури банкрутства (відповідна правова позиція викладена у постановах Верховного Суду від 20.02.2019 у справі №5005/2329/2011, від 16.01.2020 у справі №911/5186/14, від 09.11.2021 у справі №908/2472/20).

В статті 1 КУзПБ визначено, що сторонами у справі про банкрутство є: конкурсні кредитори (представник комітету кредиторів), забезпечені кредитори, боржник (банкрут); учасники у справі про банкрутство - сторони, арбітражний керуючий, державний орган з питань банкрутства, Фонд державного майна України, представник органу місцевого самоврядування, представник працівників боржника, уповноважена особа засновників (учасників, акціонерів) боржника, а також у випадках, передбачених цим Кодексом, інші учасники справи про банкрутство, щодо прав або обов`язків яких існує спір.

Суд апеляційної інстанції, розглядаючи питання наявності у Бі.Ес.Бі. Кооператіве Ю.Ей. (BSB Cooperative U.A.) та Hardesty Limited (Хардесті Лімітед) відповідної процесуальної дієздатності на оскарження постанови про визнання боржника банкрутом встановив, що вказані скаржники заявляли кредиторські вимоги до Боржника в суді першої інстанції.

Разом з тим, як вбачається з матеріалів справи, ухвалою попереднього засідання Господарського суду міста Києва від 18.08.2021 у справі № 910/6210/20, серед іншого, відмовлено Бі.Ес.Бі. Кооператіве Ю.Ей. (BSB Cooperative U.A.) та Hardesty Limited (Хардесті Лімітед) у визнанні кредиторами боржника.

Постановою Північного апеляційного господарського суду від 14.11.2022 у справі №910/6210/20 апеляційну скаргу Бі.Ес.Бі. Кооператіве Ю.Ей. (BSB Cooperative U.A.) залишено без задоволення, ухвалу Господарського суду міста Києва від 18.08.2021 частині кредиторських вимог Бі.Ес.Бі. Кооператіве Ю.Ей. (BSB Cooperative U.A.) у справі № 910/6210/20 залишено без змін.

Постановою Північного апеляційного господарського суду від 06.12.2022 у цій справі № 910/6210/20 апеляційну скаргу Hardesty Limited (Хардесті Лімітед) залишено без задоволення, ухвалу Господарського суду міста Києва від 18.08.2021 в частині кредиторських вимог Hardesty Limited (Хардесті Лімітед) залишено без змін.

Постановою Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного господарського суду від 01.03.2023 касаційну скаргу Бі.Ес.Бі. Кооператіве Ю.Ей. (BSB Cooperative U.A.) залишено без задоволення, постанову Північного апеляційного господарського суду від 14.11.2022 та ухвалу Господарського суду міста Києва від 18.08.2021 в частині кредиторських вимог Бі.Ес.Бі. Кооператіве Ю.Ей. (BSB Cooperative U.A.) у справі № 910/6210/20 залишено без змін.

Постановою Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного господарського суду від 01.03.2023 касаційну скаргу Hardesty Limited (Хардесті Лімітед) залишено без задоволення, постанову Північного апеляційного господарського суду від 06.12.2022 та ухвалу Господарського суду міста Києва від 18.08.2021 в частині кредиторських вимог Hardesty Limited (Хардесті Лімітед) у справі № 910/6210/20 залишено без змін.

Постанови Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного господарського суду від 01.03.2023 у справі № 910/6210/20 набрали законної сили з моменту їх прийняття, є остаточними та не підлягають оскарженню.

Таким чином, на момент ухвалення оскаржуваної постанови Північного апеляційного господарського суду від 20.11.2023 скаржники Бі.Ес.Бі. Кооператіве Ю.Ей. (BSB Cooperative U.A.) та Hardesty Limited (Хардесті Лімітед) не набули статусу кредиторів, а відтак не є учасниками справи про банкрутство ТОВ «Піллар», що свідчить про відсутність у них процесуальної дієздатності на оскарження постанови Господарського суду міста Києва від 25.10.2021 у справі № 910/6210/20.

У контексті аргументів касаційної скарги щодо наявного у Hardesty Limited (Хардесті Лімітед) статусу забезпеченого кредитора колегія суддів зазначає таке.

Hardesty Limited (Хардесті Лімітед) посилається на забезпечення виконання зобов`язань ТОВ «Піллар» перед скаржником за кредитним договором №11/CD від 19.11.2004 на підставі укладеного між скаржником, як заставодержателем, та боржником, як заставодавцем, Договору застави майна та виробничого обладнання №011208/1 від 01.12.2008 та додаткової угоди №1 від 02.04.2018 до нього.

Згідно з визначенням термінів, що містяться у статті 1 КУзПБ, грошове зобов`язання (борг) - зобов`язання боржника сплатити кредитору певну грошову суму відповідно до цивільно-правового правочину (договору) та на інших підставах, передбачених законодавством України; кредитор - юридична або фізична особа, а також контролюючий орган, уповноважений відповідно до Податкового кодексу України здійснювати заходи щодо забезпечення погашення податкового боргу та недоїмки зі сплати єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування у межах своїх повноважень, та інші державні органи, які мають вимоги щодо грошових зобов`язань до боржника; конкурсні кредитори - кредитори за вимогами до боржника, що виникли до відкриття провадження у справі про банкрутство і виконання яких не забезпечено заставою майна боржника; забезпечені кредитори - кредитори, вимоги яких до боржника або іншої особи забезпечені заставою майна боржника.

Системний аналіз норм статті 572 ЦК України, статті 1 Закону України "Про заставу" (далі - Закон про заставу) свідчить, що законодавець при конструюванні відповідних правових норм так чи інакше текстуально використовує поняття "переважність права заставодавця (іпотекодавця) перед іншими кредиторами на задоволення своїх вимог за рахунок заставного (іпотечного) майна".

Отже, сутність застави полягає не лише в тому, щоб забезпечити основне зобов`язання, а в тому, що правом застави (іпотеки) є право на чужу річ, яке належить кредитору в забезпечення його права вимоги за зобов`язанням і яке виявляється в можливості переважного (порівняно з іншими кредиторами) задоволення із цінності цієї речі.

Таке переважне право також закріплено в частині шостій статті 64 КУзПБ, якою встановлено, що погашення вимог забезпечених кредиторів за рахунок майна банкрута, що є предметом забезпечення, здійснюється в порядку, передбаченому цим Кодексом, позачергово.

Визначення забезпеченого зобов`язання та, відповідно, вимог забезпеченого кредитора, які включаються до реєстру вимог кредиторів у справі про банкрутство, має здійснюватися з урахуванням положень законодавства, яке регулює забезпечення зобов`язань (зокрема, статей 572, 575, 589 ЦК України, Закону про заставу).

Згідно статті 1 Закону про заставу, застава - це спосіб забезпечення зобов`язань. В силу застави кредитор (заставодержатель) має право в разі невиконання боржником (заставодавцем) забезпеченого заставою зобов`язання або в інших випадках, встановлених законом, одержати задоволення з вартості заставленого майна переважно перед іншими кредиторами. Застава виникає на підставі договору, закону або рішення суду.

За приписами статті 12 Закону про заставу у договорі застави визначаються суть, розмір та строк (термін) виконання зобов`язання, забезпеченого заставою, тa/або посилання на договір чи інший правочин, яким встановлено основне зобов`язання, опис предмета застави, а також інші умови, відносно яких за заявою однієї із сторін повинна бути досягнута угода.

За рахунок заставленого майна заставодержатель має право задовольнити свої вимоги в повному обсязі, що визначається на момент фактичного задоволення, включаючи проценти, відшкодування збитків, завданих прострочкою виконання (а у випадках, передбачених законом чи договором, - неустойку), необхідні витрати на утримання заставленого майна, а також витрати на здійснення забезпеченої заставою вимоги, якщо інше не передбачено договором застави (ст. 19 Закону про заставу).

Тлумачення наведених норм Закону про заставу дозволяє дійти висновку, що заставодержателем/іпотекодержателем може бути тільки особа, яка є кредитором за основним зобов`язанням. Це пов`язано з тим, що для застави/іпотеки є характерною така властивість як слідування, оскільки застава/іпотека слідує за основним зобов`язанням з метою його забезпечення. Законом України "Про заставу"/Законом України "Про іпотеку" не передбачено існування конструкції "абстрактної" застави/іпотеки, при якій застава/іпотека існує поза зв`язком із забезпеченням основного зобов`язання.

Згідно частин другої, шостої, восьмої статті 45 КУзПБ забезпечені кредитори зобов`язані подати заяву з грошовими вимогами до боржника під час провадження у справі про банкрутство в частині вимог, що є незабезпеченими, або за умови відмови від забезпечення. Заяви з вимогами конкурсних кредиторів або забезпечених кредиторів, подані в межах строку, визначеного частиною першою цієї статті, розглядаються господарським судом у попередньому засіданні суду, за результатами розгляду таких заяв господарський суд постановляє ухвалу про визнання чи відхилення (повністю або частково) вимог таких кредиторів. Розпорядник майна зобов`язаний окремо повідомити господарський суд про вимоги кредиторів, які забезпечені заставою майна боржника, згідно з їхніми заявами, а за відсутності таких заяв - згідно з даними обліку боржника, а також внести окремо до реєстру відомості про майно боржника, яке є предметом застави згідно з відповідним державним реєстром.

Як вбачається з матеріалів справи та встановлено апеляційним судом, Hardesty Limited (Хардесті Лімітед) зверталося до суду першої інстанції із заявою про визнання грошових вимог до ТОВ «Піллар» як конкурсний кредитор, про наявність статусу забезпеченого кредитора, або про відмову від забезпечення Hardesty Limited (Хардесті Лімітед) у заяві з грошовими вимогами до боржника не зазначав.

За результатом розгляду заяви Hardesty Limited (Хардесті Лімітед), як було вище зазначено, ухвалою попереднього засідання від 18.08.2021 у цій справі №910/6210/20, залишеною без змін постановою Північного апеляційного господарського суду від 06.12.2022 та постановою Верховного Суду від 01.03.2023, відмовлено у визнанні кредитором боржника.

Підставою відмови стала відсутність доказів, на яких ґрунтувалися заявлені грошові вимоги, а саме, відсутність первинних документів на підтвердження заборгованості боржника перед Hardesty Limited (Хардесті Лімітед).

Розпорядником майна у відповідності до положень абзаці дев`ятому частини другої статті 47 КУзПБ, до матеріалів справи надано реєстр вимог кредиторів ТОВ «Піллар», до якого внесено відомості щодо кожного кредитора за результатами ухвали попереднього засідання Господарського суду міста Києва від 18.08.2021, в розділі «Відомості про майно боржника, яке є предметом застави», закріплено, що у боржника згідно відомостей з цього реєстру відсутнє будь-яке майно, яке є предметом застави.

Колегія суддів зазначає, що встановлена судами трьох інстанцій у цій справі відсутність грошового зобов`язання ТОВ «Піллар» перед Hardesty Limited (Хардесті Лімітед), спростовує доводи останнього в частині наявності процесуальної дієздатності як забезпеченого кредитора у цій справах оскаржувати постанову про визнання боржника банкрутом та відкриття ліквідаційної процедури, оскільки, як зазначено вище, застава слідує за основним зобов`язанням з метою його забезпечення, і законодавство не передбачає існування застави поза зв`язком із основним зобов`язанням.

Верховний Суд відхиляє як необґрунтовані доводи касаційної скарги Hardesty Limited (Хардесті Лімітед) про неврахування правових висновків, викладених у постанові Верховного Суду у складі судової палати для розгляду справ про банкрутство Касаційного господарського суду від 16.07.2020 у справі №910/4475/19, щодо правового регулювання статусу учасників справи.

Адже у вказаній постанові судова палата зазначила: «Стосовно осіб, грошові вимоги яких до боржника відхилені судом (абзац 4 частини шостої статті 45 КУзПБ), Палата суддів звертається до правової позиції Верховного Суду, викладеної у постанові від 11.06.2020 у справі №916/3200/17, згідно з якою (пункт 25): «Особа, яка за наслідком відмови у визнанні її грошових вимог конкурсного характеру відповідно до статей 1, 23 Закону про банкрутство та статей 1, 45, 46 Кодексу України з процедур банкрутства, не набула статусу кредитора боржника у справі про банкрутство, не може вважатися учасником справи про банкрутство та не має процесуальної дієздатності, визначеної законодавством про банкрутство, щодо оскарження ухвали місцевого суду про затвердження реєстру вимог кредиторів у справі про банкрутство та наступних судових рішень у справі про банкрутство (введення санації, введення ліквідаційної процедури та інших), за винятком залучення такої особи у справу про банкрутство у випадку розгляду майнових та інших спорів щодо боржника, відповідно до пункту 8 частини першої статті 20 ГПК України та статті 7 Кодексу України з процедур банкрутства» (пункт 56.21 постанови).

Щодо посилання Бі.Ес.Бі. Кооператіве Ю.Ей. (BSB Cooperative U.A.) на частину першу статті 254 ГПК України (особа, яка не брала участі у справі, якщо суд вирішив питання про її права, інтереси та (або) обов`язки) та абзац 24 статті 1 КУзПБ (інші учасники справи про банкрутство, щодо прав або обов`язків яких існує спір) та його доводи про те, що він належить до категорії «інші учасники справи про банкрутство, щодо прав або обов`язків яких існує спір», Верховний Суд зазначає, що оскаржувана постанова Господарського суду міста Києва від 25.10.2021, її мотивувальна та резолютивна частини не містить ні висновків, ні жодних посилань про права, інтереси та (або) обов`язки Бі.Ес.Бі. Кооператіве Ю.Ей. (BSB Cooperative U.A.), як і не вказано про права, інтереси та (або) обов`язки цієї юридичної особи. Відтак, вказані доводи відхиляються як необґрунтовані.

Підсумовуючи вищенаведене, з огляду на те, що Бі.Ес.Бі. Кооператіве Ю.Ей. (BSB Cooperative U.A.) та Hardesty Limited (Хардесті Лімітед) не є учасниками справи №910/6210/20 про банкрутство ТОВ «Піллар», тобто на момент прийняття оскаржуваної постанови Північного апеляційного господарського суду від 20.11.2023 скаржники не мали відповідної процесуальної дієздатності, а також враховуючи, що оскаржуваною постановою Господарського суду міста Києва від 25.10.2021 питання про права, інтереси та (або) обов`язки Бі.Ес.Бі. Кооператіве Ю.Ей. не вирішувалося, колегія суддів погоджується з висновком суду апеляційної інстанції про наявність підстав для закриття апеляційного провадження за апеляційними скаргами Бі.Ес.Бі. Кооператіве Ю.Ей. та Hardesty Limited (Хардесті Лімітед) відповідно до пункту 2 частини першої статті 264 ГПК України, у зв`язку з чим оскаржувану постанову суду апеляційної інстанції в цій частини слід залишити без змін.

Згідно з пункту 2 частини першої статті 296 ГПК України суд касаційної інстанції закриває апеляційне провадження, якщо після відкриття апеляційного провадження виявилося, що апеляційну скаргу не підписано, подано особою, яка не має процесуальної дієздатності, або підписано особою, яка не має права її підписувати.

Відтак, не доведення скаржниками Бі.Ес.Бі. Кооператіве Ю.Ей. (BSB Cooperative U.A.) та Hardesty Limited (Хардесті Лімітед) (не встановлення судом) відповідної процесуальної дієздатності у цій справі № 910/6210/20 про банкрутство ТОВ «Піллар» має своїм процесуальним наслідком закриття касаційного провадження за їх касаційними скаргами на постанову Господарського суду міста Києва від 25.10.2021 та постанову Північного апеляційного господарського суду від 20.11.2023 в іншій частині.

У зв`язку з чим не розглядаються, викладені в касаційних скаргах Бі.Ес.Бі. Кооператіве Ю.Ей. (BSB Cooperative U.A.) та Hardesty Limited (Хардесті Лімітед) аргументи щодо неправильного застосування судами першої та апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права, що стосуються відповідних висновків судів першої та апеляційної інстанції в частині визнання боржника банкрутом та переходу до ліквідаційної процедури. в цій частині.

Щодо касаційних скарг ОСОБА_3,, ОСОБА_1 та члена правління ТОВ «Піллар» ОСОБА_4 на предмет обґрунтованості постанови про визнання боржника банкрутом та переходу до наступної судової процедури.

Відповідно до частини першої статті 2 КУзПБ провадження у справах про банкрутство регулюється цим Кодексом, ГПК України, іншими законами України.

Згідно з частиною першою статті 6 КУзПБ щодо боржника - юридичної особи застосовуються такі судові процедури: розпорядження майном боржника; санація боржника; ліквідація банкрута.

За змістом частини першої статті 44 КУзПБ під розпорядженням майном розуміється система заходів щодо нагляду та контролю за управлінням і розпорядженням майном боржника з метою забезпечення збереження, ефективного використання майнових активів боржника, здійснення аналізу його фінансового стану, а також визначення наступної процедури (санації чи ліквідації). Про призначення розпорядника майна господарський суд постановляє ухвалу.

Згідно пункту 4 частини п`ятої статті 48 Кодексу України з процедур банкрутства, прийняття рішення про звернення до господарського суду з клопотанням про введення наступної процедури у справі про банкрутство належить до компетенції зборів кредиторів.

Судами встановлено, що 03.09.2021 відбулись загальні збори кредиторів ТОВ «Піллар» за участю: ПрАТ «Квазар» (4224 голоси), Приватного виконавця Виконавчого округу міста Києва Варави Романа Сергійовича (2251 голос), ПрАТ «ДТЕК Київські електромережі» (704 голоси), ПрАТ «Кріпта» (14749 голосів) та розпорядника майна арбітражного керуючого Гусара Івана Олексійовича (з правом дорадчого голосу).

Відповідно до рішення загальних зборів кредиторів ТОВ «Піллар», викладеного у протоколі від 03.09.2021, прийнято рішення клопотати перед судом в межах справи № 910/6210/20 про перехід до ліквідаційної процедури, доручити кредитору - ПрАТ «Кріпта» подати до суду відповідне клопотання.

15.09.2021 відбулися загальні збори кредиторів ТОВ «Піллар», за результатом яких прийнято рішення, оформлене Протоколом від 15.09.2021, про погодження та рекомендацію кандидатуру арбітражного керуючого Кучака Юрія Федоровича для призначення його ліквідатором у справі про банкрутство № 910/6210/20.

17.09.2021 до Господарського суду міста Києва надійшло клопотання розпорядника майна про долучення до матеріалів справи реєстру вимог кредиторів.

ПрАТ «Кріпта» на виконання рішення зборів кредиторів від 03.09.2021, звернулося до суду з клопотанням про визнання боржника банкрутом, відкриття ліквідаційної процедури та призначення ліквідатором арбітражного керуючого Кучака Ю.Ф.

Розпорядник майна боржника подав до суду звіт розпорядника майна ТОВ «Піллар» станом на 21.10.2021, клопотання про долучення документів до матеріалів справи, а саме, витягу № 278785035 від 08.10.2021; копії акту від 19.10.2021; копії висновку від 02.09.2021; протоколу загальних зборів кредиторів ТОВ «Піллар» від 28.08.2021.

Відповідно до положень частин першої, другої статті 49 КУзПБ у підсумковому засіданні суду у процедурі розпорядження майном боржника здійснюється перехід до наступної судової процедури (процедури санації, ліквідації) або закривається провадження у справі. До закінчення процедури розпорядження майном боржника збори кредиторів приймають одне з таких рішень: схвалити план санації та подати до господарського суду клопотання про введення процедури санації і затвердження плану санації; подати до господарського суду клопотання про визнання боржника банкрутом та відкриття ліквідаційної процедури. У разі наявності обставин, що не дають зборам кредиторів можливості у встановлені строки прийняти одне з таких рішень, збори кредиторів можуть прийняти рішення про звернення до господарського суду з клопотанням про продовження строку процедури розпорядження майном у межах граничних строків, визначених цим Кодексом.

Частиною третьою статті 49 КУзПБ визначено, що у підсумковому засіданні господарський суд ухвалює одне з таких судових рішень: ухвалу про продовження строку процедури розпорядження майном у межах граничних строків, визначених цим Кодексом; ухвалу про введення процедури санації та затвердження плану санації у разі схвалення плану санації боржника зборами кредиторів та погодження його забезпеченими кредиторами в порядку, встановленому цим Кодексом; постанову про визнання боржника банкрутом і відкриття ліквідаційної процедури; ухвалу про закриття провадження у справі про банкрутство.

Отже, саме суд у підсумковому судовому засіданні в залежності від обставин справи визначає наступну судову процедуру щодо боржника та ухвалює судове рішення про її введення.

Аналіз положень статей 48, 49 КУзПБ свідчить, що господарський суд, проводячи підсумкове засідання у справі про банкрутство, приймає рішення про введення наступної судової процедури щодо боржника, які визначені положеннями статтею 6 КУзПБ, з застосуванням судового розсуду.

Судовий розсуд - це передбачене законодавством право суду, яке реалізується за правилами передбаченими КУзПБ, ГПК України та іншими нормативно-правовими актами, що надає йому можливість під час прийняття судового рішення (вчинення процесуальної дії) обрати з декількох варіантів рішення, встановлених законом, чи визначених на його основі судом (повністю або частково за змістом та/чи обсягом), такий, що є найбільш оптимальним в правових і фактичних умовах розгляду та вирішення справи, з метою забезпечення верховенства права, справедливості та ефективного поновлення порушених прав та інтересів учасників судового процесу.

Застосування судами законодавства про банкрутство зобов`язує суди відповідно до частини першої статті 3 Господарського процесуального кодексу України також використовувати відображені у нормах цього законодавства особливі принципи інституту банкрутства (неплатоспроможності) для забезпечення мети законодавства про банкрутство (неплатоспроможність).

Одним із принципів, які характерні для правового інституту неплатоспроможності є принцип судового контролю у процедурах банкрутства (неплатоспроможності) щодо повноти та належності дій учасників провадження у справі про банкрутство (неплатоспроможність), що зобов`язує суд з достатньою повнотою встановити об`єктивні обставини правовідносин сторін по множинних предметах спорів, які виникають у процедурах банкрутства (неплатоспроможності).

Тож на відміну від справ позовного провадження, в яких господарський суд обмежений принципами диспозитивності та змагальності сторін, у справах про банкрутство (неплатоспроможність) судовий контроль є невід`ємною складовою цього провадження (схожий за змістом висновок, викладений у постанові судової палати для розгляду справ про банкрутство Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 22.09.2021 у справі № 911/2043/20).

Застосування судами принципу судового контролю у процедурах банкрутства (неплатоспроможності) щодо повноти та належності дій учасників справи про банкрутство, єдиного правового захисту інтересів кредиторів в межах процедур банкрутства та пропорційності надає суду у процедурі банкрутства правові важелі, які можуть забезпечити дотримання балансу інтересів кредиторів та боржника на кожному з етапів процедур банкрутства (неплатоспроможності).

Суд звертає увагу, що відповідно до норм Кодексу України з процедур банкрутства кожна судова процедура у справі про банкрутство (неплатоспроможність) має своє завдання та мету, а їх запровадження має здійснюватися із дотриманням правил (наявності визначених Кодексом України з процедур банкрутства для цього умов) переходу від однієї судової

Відповідно до частини першої статті 58 КУзПБ у випадках, передбачених цим Кодексом, господарський суд у судовому засіданні за участю сторін ухвалює постанову про визнання боржника банкрутом і відкриває ліквідаційну процедуру.

Постанова господарського суду про визнання боржника банкрутом та відкриття ліквідаційної процедури за своєю правовою природою є судовим рішенням, яке повинно прийматися у цілковитій відповідності до норм матеріального та процесуального права і фактичних обставин справи, достовірно встановлених господарським судом, тобто з`ясованими шляхом дослідження та оцінки судом належних і допустимих доказів у конкретній справі.

Тож завдання підсумкового засідання суду полягає у з`ясуванні ознак банкрутства та наявності можливості визначення наступної судової процедури і подальшого здійснення провадження у справі. При винесенні постанови про визнання боржника банкрутом та відкриття ліквідаційної процедури має бути доведено факт неплатоспроможності боржника, як цього вимагає стаття 205 ГК України, згідно із частиною четвертою якої суб`єкт господарювання може бути оголошений банкрутом за рішенням суду в разі його неспроможності через недостатність майна задовольнити вимоги кредиторів.

Верховний Суд неодноразово наголошував, що, визнаючи боржника банкрутом, суд має встановити його неплатоспроможність, тобто недостатність майна для задоволення вимог кредиторів, шляхом здійснення аналізу повноти проведених розпорядником майна заходів, які передбачені в процедурі розпорядження майном, та дослідити надані розпорядником майна належні та допустимі докази на підтвердження повноти проведення процедури розпорядження майном, зокрема, передбаченої у частині третій статті 44 Кодексу України з процедур банкрутства.

При цьому суд має з`ясувати актив і пасив боржника та співставити відомості щодо обох величин. Розмір пасиву боржника підлягає визначенню відповідно до затвердженого судом у порядку статті 47 Кодексу України з процедур банкрутства реєстру вимог кредиторів. Відомості про актив боржника має містити звіт розпорядника майна про фінансово-майновий стан боржника. Зазначений звіт має бути предметом розгляду зборів кредиторів (комітету кредиторів), які на його підставі приймають рішення клопотати про перехід до наступної судової процедури.

Розмір пасиву боржника підлягає визначенню відповідно до реєстру вимог кредиторів. Відомості про актив боржника мають міститися у звіті арбітражного керуючого (розпорядника майна, керуючого санацією) про фінансово-майновий стан боржника, що повинен бути наданий комітету кредиторів та на основі якого комітет кредиторів вирішує питання про введення наступної судової процедури. Фінансово-майновий стан боржника (актив) повинен бути предметом розгляду в судовому засіданні.

Якщо встановлення пасиву боржника відбувається на попередньому засіданні суду, то остаточна правова оцінка активу і пасиву боржника та можливість відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом надається у підсумковому засіданні суду з огляду на знаходження справи у процедурі розпорядження майном боржника.

У підсумковому засіданні місцевий господарський суд, дослідив звіт розпорядника майна про проведену роботу, а також звіт за результатами проведення аналізу фінансово-господарської діяльності боржника, виявлення наявності ознак фіктивного банкрутства, доведення до банкрутства, приховування стійкої фінансової неплатоспроможності, незаконних дій у разі банкрутств.

В процесі апеляційного перегляду постанови Господарського суду міста Києва від 25.10.2021 апеляційним господарським судом також було досліджено звіт розпорядника майна про проведену роботу, а також звіт розпорядника майна за результатами проведення аналізу фінансово-господарської діяльності ТОВ «Піллар», які наявні у матеріалах справи.

Суди першої та апеляційної інстанції встановили, зі звіту розпорядника майна за результатами проведення аналізу фінансово-господарської діяльності боржника вбачається, що підготовка цього звіту здійснювалася відповідно до наказу Міністерства юстиції України від 10.09.2020 № 3105/5 «Про затвердження Порядку проведення аналізу фінансово-господарського стану суб`єктів господарювання щодо наявності ознак фіктивного банкрутства, доведення до банкрутства, приховування стійкої фінансової неспроможності, незаконних дій у разі банкрутства», зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 10.09.2020 за №872/35155, а також відповідно до наказу Міністерства економіки України від 19.01.2006 № 14 «Про затвердження Методичних рекомендацій щодо виявлення ознак неплатоспроможності підприємства та дій з приховування банкрутства, фіктивного банкрутства чи доведення до банкрутства», в редакції наказу Міністерства економіки України від 26.10.2010 № 1361 (надалі - Методичні рекомендації).

Відповідно до п. 1 Розділу ІІ зазначених Методичних рекомендацій, основними джерелами інформації для проведення аналізу є: установчі документи підприємства (засновницький договір, статут), а також довідка про включення до ЄДРПОУ, свідоцтво про державну реєстрацію, реєстр власників акцій (за наявності), баланс підприємства (форма № 1), звіт про фінансові результати (форма № 2), звіт про рух грошових коштів (форма № 3), звіт про власний капітал (форма № 4), примітки до річної фінансової звітності (форма № 5), звіт про наявність та рух основних фондів, амортизацію (знос) (форма № 11-ОЗ), обстеження технологічних інновацій промислового підприємства (форма № 1-інновація), звіт про фінансові результати і дебіторську та кредиторську заборгованість (форма № 1-Б), звіт з праці (форма №1-ПВ), звіт про стан умов праці, пільги та компенсації за роботу зі шкідливими умовами праці (форма № 1-ПВ (умови праці)), звіт про використання робочого часу (форма № 3-ПВ), звіт про виробництво промислової продукції (форма № 1П-НПП), інша інформація, необхідна для проведення аналізу та виявлення резервів виробництва.

За результатами проведеного у відповідності до положень статті 44 КУзПБ аналізу фінансово-господарської діяльності ТОВ «Піллар», в якому наводяться показники фінансово-господарської діяльності боржника, отримані шляхом співставлення даних активу і пасиву в наведених формах звітності, встановлено, що розмір чистих активів у період з 2017 по 2019 рік має від`ємне значення та вказує на те, що фінансовий стан боржника характеризується як неплатоспроможний. Коефіцієнт забезпечення власними засобами за аналізований період знаходився у межах значень - 3,48 - 3,77.

Аналіз оборотних активів, викладений у п. 2.2.2 звіту розпорядника майна за результатами проведення аналізу фінансово-господарської діяльності Боржникам, показав, що найбільш вагомою статтею оборотних активів боржника протягом періоду 31.12.2017 - 31.12.2019 є «Запаси». Станом на 31.12.2019 її сума становить 47527 тис. грн (62,21% від вартості усіх оборотних активів). Водночас, найбільшою складовою запасів є стаття «Виробничі запаси», її частка в основних засобах протягом аналізованого періоду становить 49,81% та 49,77% відповідно. Загальна вартість дебіторської заборгованості скоротилась у порівнянні з початком аналізованого періоду. Згідно з даними з Приміток до річної фінансової звітності за 2017, 2018, 2019 роки, списання безнадійної дебіторської заборгованості не відбувалося, відтак аналіз дебіторської заборгованості не впливає на кінцевий висновок розпорядника майна.

Також на підставі проведеного аналізу розпорядником майна було встановлено, що протягом аналізованого періоду боржник взагалі не забезпечений власними коштами. Фінансовим результатом діяльності боржника станом на 31.12.2019 був прибуток у сумі 40 713 тис. грн, при тому, що коефіцієнт покриття значно нижчий за нормативне значення 1.

ТОВ «Піллар» з жовтня 2018 року не здійснює господарську діяльність, залишок його оборотних активів арештовано з 2018 року в межах виконавчого провадження, трудові ресурси відсутні, заборгованості із заробітної плати немає.

Згідно з даними Розділу II Приміток до річної фінансової звітності вказана вартість оформлених у заставу основних засобів обліковується за визначеною загальною балансовою вартістю основних засобів.

Таким чином, виходячи з матеріалів справи суди дійшли висновку, у боржника у період 2017 - 2018 роки наявні ознаки критичної неплатоспроможності, тобто фінансовий стан боржника характеризується як неплатоспроможний.

Також, як встановили суди обох інстанцій, відповідно до аналізу фінансово-господарської діяльності боржника в діях керівництва ТОВ «Піллар» вбачаються ознаки умисного доведення до банкрутства.

На виконання вимог абз. 5 частини третьої статті 44 КУзПБ розпорядником майна Боржника було направлено ряд запитів до державних органів та отримано відповідні довідки, витяги та відповіді, які містяться в матеріалах справи.

Відповідно до частини третьої статті 44 Кодексу розпорядником майна було проведено інвентаризацію активів Боржника, які були виявлені. Інвентаризація майна проводилася шляхом співставлення фактично виявленого майна з переліком майна, яке було арештоване і передано на відповідальне зберігання зберігачу в межах виконавчого провадження № НОМЕР_1.

Фактично виявлене майно відповідно до матеріалів проведеної інвентаризації було оцінено, із залученням суб`єкта оціночної діяльності, згідно з висновком якого ринкова вартість майна боржника становить 6617057,00 грн.

Суди встановили, що, як свідчать матеріали справи, первинних документів бухгалтерського обліку майна розпоряднику майна боржником не було надано, тому останнім згідно з положеннями статті 44 КУзПБ було вчинено ряд процесуальних дій щодо передачі йому документів та матеріальних цінностей ТОВ «Піллар», що підтверджується матеріалами справи, зокрема звернення розпорядника майна до виконавчого директора Боржника про надання таких документів до і під час проведення інвентаризації. Обставини цього листування наведені судом першої інстанції в оскаржуваній постанові.

Проте матеріали справи, зокрема і звіти розпорядника майна, які долучені до матеріалів справи, не містять відомостей про передачу документів на майно.

Суди встановили, що лише 19.10.2021 у приміщенні Деснянського УП ГУНП у місті Києві, у присутності слідчого за актом приймання-передачі документів розпоряднику майна було передано печатку та частину документів ТОВ «Піллар».

Оскільки первинних документів бухгалтерського обліку майна боржником не надано, тому, як свідчать матеріали справи, інвентаризація майна проводилася шляхом співставлення фактично виявленого майна з переліком майна, яке було арештоване і передано на відповідальне зберігання зберігачу в межах виконавчого провадження № НОМЕР_1.

Доводи скаржників ОСОБА_3 , ОСОБА_1 та члена правління ТОВ «Піллар» ОСОБА_4 стосовно не виявлення активів боржника, на які накладено арешт в межах кримінального провадження, були предметом дослідження суду апеляційної інстанції.

З цього приводу апеляційний суд зауважив, що на момент проведення судом першої інстанції судового засідання (25.10.2021) до матеріалів справи приєднано подану боржником ухвалу слідчого судді Подільського районного суду міста Києва від 30.06.2021 про відмову у задоволенні клопотання про арешт майна. Жодних інших доказів щодо наявності у боржника іншого майна до Господарського суду міста Києва в рамках цієї справи не надавалося.

Отже, за результатами оцінки поданих розпорядником майна звіту про його діяльність та фінансовий стан боржника, звіту за результатами проведення аналізу фінансово-господарської діяльності ТОВ «Піллар», клопотання про визнання банкрутом ТОВ «Піллір», судами попередніх інстанцій встановлено: боржник не здійснює господарську діяльність з жовтня 2018 року; у боржника не має власних (орендованих) приміщень для розміщення обладнання і відновлення статутної діяльності; боржником не надано доказів (первинних, правовстановлюючих документів) щодо наявності у нього активів; щодо фактично виявлених під час інвентаризації активів проведена оцінка ринкової їх вартості; пасив, що визначений ухвалою попереднього засідання зі змінами, значно перевищує активи боржника, що оцінені за ринковою вартістю; відсутність заяв від потенційних інвесторів щодо оздоровлення фінансового становища боржника; прийняття кредиторами відповідного рішення щодо переходу до ліквідаційної процедури.

Таким чином, за результатами дослідження і оцінки наведених вище обставин, суди попередніх інстанцій правильно встановили наявність підстав для визнання боржника банкрутом та переходу до ліквідаційної процедури, оскільки боржник неспроможний відновити свою платоспроможність або погасити існуючу заборгованість шляхом запровадження інших судових процедур.

Твердження скаржників про неповноту проведених розпорядником майна заходів, що передбачені у процедурі розпорядження майном, а саме, що активи боржника є значно більшими, ніж загальні кредиторські вимоги, пред`явлені до боржника в процедурі банкрутства, є необґрунтованими.

До належних і допустимих доказів відносяться правовстановлюючі та первинні документи щодо майна (його кожного виду/одиниці), за рахунок якого можуть бути задоволені кредиторські вимоги до боржника. Вказані документи розпоряднику майна боржником передано не було, як і не було надано суду жодних належних та допустимих доказів щодо наявності у боржника активів на суму більшу, ніж ринкова вартість майна, фактично виявленого розпорядником майна під час інвентаризації.

Доводи про встановлення судами попередніх інстанцій обставин на підставі недопустимих доказів, а саме, звіту розпорядника майна за результатами аналізу фінансово-господарської діяльності боржника; актів за результатами проведеної інвентаризації майна боржника від 05.02.2021, судом визнаються необґрунтованими.

Стаття 77 ГПК України «Допустимість доказів» визначає, що обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування. Докази, одержані з порушенням закону, судом не приймаються.

Отже, поняття допустимість доказів означає, що у певних випадках, передбачених законом, певні обставини повинні підтверджуватися певними засобами доказування або певні обставини не можуть підтверджуватися певними засобами доказування.

Разом з тим, у касаційних скаргах відсутні аргументація доводів та відповідні обґрунтування, чому вказані звіт розпорядника майна за результатами аналізу фінансово-господарської діяльності боржника та Акт за результатами проведеної інвентаризації майна боржника від 05.02.2021 є недопустимими доказами у даній справі в розумінні статті 77 ГПК України.

Посилання у касаційних скаргах на постанови Верховного Суду, як обґрунтування касаційного оскарження за пунктом 1 частини другої статті 287 ГПК України, не спростовує зазначених підстав для визнання банкрутом ТОВ «Піллір», адже висновки судів у оскаржуваних рішеннях відповідають зазначеним скаржниками правовим позиціям Верховного Суду тією мірою якою ці позиції застосовні за фактичних обставин і особливостей цієї справи.

Як вбачається з постанов Верховного Суду від 02.11.2022 у справі № 904/5749/19, від 10.11.2022 у справі № 910/866/20, від 08.12.2022 у справі № 908/2415/21, від 13.12.2022 у справі № 904/4608/21, від 14.04.2021 у справі №904/1693/19, від 15.06.2021 у справі №916/1950/16, від 29.07.2021 у справі №925/409/20, від 15.09.2020 у справі №915/1261/16, на які посилаються скаржники в частині неправильного застосування норм матеріального права (ст. 49, ч. 1 ст. 58 КУзПБ, ч.4 ст. 205 ГК України, ч. 3 ст. 44 Кодексу України з процедур банкрутства, абз. 11 ч.3 ст. 44 КУзПБ у взаємозв`язку з положенням п. 5 розділу І Положення про інвентаризацію активів та зобов`язань, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 02.09.2014 №879), ці постанови дійсно ухвалені Верховним Судом у справах про банкрутство, й під час їх прийняття Верховним Судом надавалася правова оцінка судовим рішенням, ухваленим за наслідками проведеної процедури розпорядження майном.

Проте, у справах № 904/5749/19 та № 908/2415/21 суди розглядали обставини справи, пов`язані з визнанням боржника банкрутом і відкриття ліквідаційної процедури за умов здійснення боржником господарської діяльності і наявності у нього достатніх активів, зокрема у вигляді дебіторської заборгованості і грошових коштів;

- у справі № 904/1693/19 Верховний Суд скасував рішення судів попередніх інстанцій щодо визнанням боржника банкрутом і відкриття ліквідаційної процедури і направив справу на новий розгляд з огляду на скасування ухвали попереднього засідання в частині відхилення кредиторських вимог податкового органу в розмірі 500571619,17 грн, що є значною сумою у загальному обсязі усіх кредиторських вимог до боржника у цій справі;

- у справі № 904/4608/21 Верховний Суд залишив в силі рішення попередніх інстанцій, оскільки ними встановлено відсутність активів у боржника. При цьому обґрунтуванням касаційної скарги (тобто фактичними обставинами справи, на які посилався скаржник) було посилання на обставини у справі №904/1693/19, які суд не визнав подібними, оскільки ухвала щодо затвердження реєстру вимог кредиторів на момент прийняття рішення про визнанням боржника банкрутом і відкриття ліквідаційної процедури була чинною;

- у справі № 925/409/20 господарський суд при ухваленні рішення про визнання боржника банкрутом і відкриття ліквідаційної процедури не зважив на те, що арбітражним керуючим виявлено більше активів, тобто зазначене рішення було ухвалено без згоди розпорядника майна;

- у справі № 916/1950/16 рішення про визнанням боржника банкрутом і відкриття ліквідаційної процедури ухвалено без вирішення заяви кредитора про визнання договорів недійсними, оскільки рішення за цією заявою може вплинути на реєстр вимог кредиторів;

- у справі № 915/1261/16 судом апеляційної інстанції скасовано рішення суду першої інстанції про визнанням боржника банкрутом і відкриття ліквідаційної процедури, оскільки це рішення ухвалене без врахування того, що рішення про перехід до наступної процедури комітетом кредиторів у належному складі не приймалося у зв`язку з проведенням незаконних реєстраційних дій щодо зміни складу учасників одного з кредиторів (тобто рішення комітету кредиторів приймалось за участі кредитора, відносно якого були здійснені незаконні реєстраційні дії);

- у справі № 910/866/20 рішення суду першої інстанції про визнанням боржника банкрутом і відкриття ліквідаційної процедури скасовано, оскільки під час процедури розпорядження майном боржника не проведено оцінки ринкової вартості належного боржнику нерухомого майна, за рахунок якого можна погасити усі вимоги кредиторів і відновити платоспроможність боржника.

Відтак правовідносини та фактичні обставини, які мали місце у наведених справах, не є подібними (аналогічними) до правовідносин, що склалися у цій справі №910/6210/20, вищевказані справи та дана справа не є тотожними за фактично-доказовою базою та не є тотожними за підставами оскарження.

Колегія суддів відхиляє аргументи скаржників щодо неправильного застосування судами попередніх інстанцій норми процесуального права (статті 75, 77, 79, 86 ГПК України), що, на думку скаржників, унеможливило встановлення фактичних обставин справи, які мають значення для правильного вирішення справи, без урахування висновків Верховного Суду щодо застосування норм права у подібних правовідносинах, викладених у постановах Верховного Суду:

- від 02.10.2018 у справі №910/18036/17, від 23.10.2019 у справі №917/1307/18, від 18.11.2019 у справі № 902/761/18, від 04.12.2019 у справі №917/2101/17 щодо статті 79 ГПК України «вірогідність доказів»;

- від 08.12.2022 у справі №908/2415/21, від 02.11.2022 у справі № 904/5749/19 щодо статті 86 ГПК України «оцінка доказів» в аспекті безпосереднього дослідження судом доказів повноти проведених заходів в межах процедури розпорядження майном;

- від 13.10.2020 у справі № 04/14-10/5026/2337/2011, від 26.11.2019 у справі №922/643/19, від 10.12.2019 у справі № 910/6356/19, від 26.11.2019 у справі №902/201/19, від 15.10.2019 у справі №908/1090/18 щодо частини 4 статті 75 ГПК України «Підстави звільнення від доказування».

Процесуальні норми, у тому числі, щодо доказів і доказування (глава 5 "Докази та доказування" ГПК України), є універсальними під час розгляду господарських справ, водночас у кожній конкретній справі подаються (стаття 80 ГПК України), досліджуються (стаття 210 ГПК України) та оцінюються (стаття 86 ГПК України) докази щодо їх належності (стаття 76 ГПК України), достовірності (стаття 78 ГПК України), допустимості (стаття 77 ГПК України) та вірогідності (стаття 79 ГПК України) з урахуванням предмету та підстав позову, аргументів і доводів сторін.

Водночас, проаналізувавши постанови Верховного Суду, на які як на підставу подання касаційних скарг відповідно до пункту 1 частини другої статті 287 ГПК України, посилаються скаржники, Верховний Суд дійшов висновку, що зі змісту вказаних судових рішень вбачається, що наведені в них висновки стосуються застосування норм матеріального та процесуального права у правовідносинах, які не є подібними до правовідносин у справі, що розглядається, оскільки названі справи суттєво відрізняються за предметом і підставою позову, за обставинами справи, встановленими судами, за іншими поданими сторонами та оціненими судами доказами, у залежності від яких (обставин і доказів) й прийнято судове рішення, що виключає подібність названих справ, зокрема, за змістовним критерієм.

Таким чином, враховуючи правову позицію Верховного Суду щодо подібності правовідносин, зокрема викладену в постановах: Великої Палати Верховного Суду від 12.10.2021 у справі № 233/2021/19, Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного господарського суду від 15.09.2022 у справі № 910/18351/21, Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного господарського суду від 22.12.2022 у справі № 903/34/22, а також беручи до уваги правову позицію Верховного Суду у постанові від 22.12.2022 у справі № 903/34/22 щодо універсальності процесуальних норм під час розгляду господарських справ, суд приходить до висновку, що посилання скаржника на неправильне застосування судами попередніх інстанцій норм процесуального права (75, 79, 86, 120 ГПК України), як на підставу касаційного оскарження, є необґрунтованим.

Наведені у касаційних скаргах вимоги та доводи фактично зводяться до незгоди з висновками судів попередніх інстанцій стосовно оцінки доказів і встановлених на їх підставі обставин, та спрямовані на доведення необхідності переоцінки доказів і встановленні інших обставин, що виходить за межі повноважень суду касаційної інстанції в силу приписів статті 300 ГПК України, оскільки встановлення обставин справи, дослідження доказів та надання правової оцінки цим доказам є повноваженнями судів першої й апеляційної інстанцій, що передбачено статтями 73 - 80, 86, 300 ГПК України.

Суд акцентує, що, переглядаючи справу в касаційному порядку, Верховний Суд, який відповідно до частини третьої статті 125 Конституції України є найвищим судовим органом, виконує функцію "суду права", а не "факту", отже, відповідно до статті 300 ГПК України перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, та на підставі встановлених судами попередніх інстанцій фактичних обставин справи.

Зі змісту судових рішень вбачається, що у справі, яка розглядається, суди першої та апеляційної інстанцій надали оцінку наданим сторонами доказам, якими вони обґрунтовують свої вимоги та/або заперечення і які мають значення для розгляду даного господарського спору, до переоцінки яких в силу приписів статті 300 ГПК України суд касаційної інстанції вдаватись не може, оскільки встановлення обставин справи, дослідження доказів та надання правової оцінки цим доказам є повноваженнями судів першої й апеляційної інстанцій, що передбачено статтями 73-80, 86, 300 ГПК України.

Отже, підстави касаційного оскарження, наведені скаржниками у касаційних скаргах, у цьому випадку, не отримали підтвердження, а тому відсутні підстави для скасування оскаржуваних судових рішень у справі.

Верховний Суд бере до уваги та вважає прийнятними доводи, викладені у відзивах на касаційні скарги, з огляду на вказані вище висновки Верховного Суду, наведені у цій постанові.

Щодо доводів про порушення норм процесуального права судом першої інстанції через незастосування норм п.п. 17.10, 17.12 Розділу XI «Перехідні положення» та статті 255 ГПК України.

В обґрунтування цих доводів скаржники зазначають, що суд першої інстанції після отримання апеляційних скарг ТОВ «Піллар», ОСОБА_1 , ОСОБА_3 , Hardesty Limited та BSB Coopcraticvc U.A. на ухвалу попереднього засідання Господарського суду міста Києва від 18.08.2021, всупереч вимогам п.п. 17.10, 17.12 Розділу XI «Перехідні положення» ГПК України, не зупинив провадження у вказаній справі до завершення апеляційного оскарження, а продовжив розгляд справи, провів підсумкове судове засідання 25.10.2021, передавши до апеляційного суду лише копії матеріалів справи в частині вимог кожної із апеляційних скарг.

Внаслідок таких дій стало можливим ухвалення оскаржуваної постанови від 25.10.2021 ще до завершення апеляційного оскарження ухвали попереднього засідання від 18.08.2021, якою визначався склад кредиторів у справі, яким й було прийнято рішення про визнання боржника банкрутом та перехід до ліквідаційної процедури, та вирішувалося питання щодо відсторонення арбітражного керуючого, який виконував повноваження розпорядника майна боржника, а також питання щодо законності припинення повноважень керівника ТОВ «Піллар» Ринкова О.О. та покладення виконання його обов`язків на розпорядника майна Боржника.

Щодо зупинення провадження у справі про банкрутство юридичної особи, колегія суддів враховує висновки, викладені у постановах Верховного Суду від 19.10.2021 у справі №44/610-б-43/145, від 19.04.2024 у cправі № 911/3456/15, згідно з якими переважному застосуванню у справах про банкрутство підлягають процесуальні норми, які визначені законодавством про банкрутство як такі, що є спеціальними.

Частинами четвертою та п`ятою статті 9 КУзПБ передбачено загальне правило, що судові рішення (ухвали та постанови), які приймаються місцевим судом набирають сили з моменту їх прийняття місцевим судом, оскарження судових рішень у процедурі банкрутства не зупиняє провадження у справі про банкрутство.

Також частиною сімнадцятою статті 39 КУзПБ передбачено загальну заборону щодо зупинення провадження у справі про банкрутство юридичної особи.

Отже, положення статей 9 та 39 КУзПБ щодо заборони зупинення провадження у справі про банкрутство мають застосовуватися судами переважно, як спеціальні норми права, у всіх випадках коли в суду за загальними правилами ГПК України виникає право зупинити провадження у справі.

Тобто заборона зупинення провадження на час оскарження судових рішень у процедурі банкрутства (частина п`ята статті 9 КУзПБ) має наслідком неможливість застосування судом загальних повноважень, наданих ГПК України, оскільки така процесуальна дія суду відбувається у процедурі, яка повинна здійснюватися судом без зупинення провадження у справі, що передбачено Кодексом України з процедур банкрутства.

Водночас системний аналіз положень статей 9 та 39 КУзПБ свідчить, що цим Кодексом передбачена заборона зупинення провадження у справі про банкрутство у суді при розгляді справи по суті. При цьому суди апеляційної та касаційної інстанцій не позбавлені права зупинити апеляційне/касаційне провадження під час розгляду окремих процесуальних питань та в окремих випадках, визначених процесуальним законом, коли така зупинка розгляду справи не обмежує дій учасників справи про банкрутство в межах, передбачених КУзПБ.

Колегія суддів враховує, що з метою уникнення порушення строків процедури банкрутства у зв`язку з зупиненням провадження по суті розгляду справи (розгляду клопотань комітету кредиторів боржника та ініціюючого кредитора, уповноваженого зборами, про перехід до наступної процедури у справі), суд першої інстанції сформував матеріали оскарження ухвали попереднього засідання Господарського суду Київської області від 18.08.2021 у справі № 910/6210/20 для розгляду апеляційних скарг ТОВ «Піллар», ОСОБА_1 , ОСОБА_3 , Hardesty Limited та BSB Coopcraticvc U.A., передавши до апеляційного суду копії матеріалів справи в частині вимог кожної із апеляційних скарг, та продовжив розгляд справи, провів підсумкове судове засідання 25.10.2021, що відповідає положенням статей 9 та 39 КУзПБ.

У зв`язку з чим колегія суддів відхиляє як помилкові твердження скаржників про порушення судом першої інстанції норм процесуального права через незастосування норм п.п. 17.10, 17.12 Розділу XI «Перехідні положення» та статті 255 ГПК України, адже у цьому разі не виконуються положення статей 9 та 39 КУзПБ як спеціальних норм права.

Верховний Суд вважає за необхідне зауважити, що з введенням в дію КУзПБ законодавець передбачив внесення судом змін до реєстру вимог кредиторів боржника, затвердженого ухвалою попереднього засідання суду під час розгляду вимог конкурсних або забезпечених кредиторів, також на підставі ухвали господарського суду про визнання вимог конкурсного та/або забезпеченого кредитора повністю (частково), прийнятої у судовому засіданні після формування реєстру вимог кредиторів з вимогами конкурсних кредиторів, які були визнані судом у попередньому засіданні.

Водночас, частиною десятою статті 48 КУзПБ унормовано, що проведення зборів кредиторів у зв`язку із зміною реєстру вимог кредиторів або обрання (переобрання) комітету кредиторів у зміненому чи новому складі не можуть бути самостійною підставою для зміни або перегляду попередньо прийнятих зборами або комітетом кредиторів рішень.

З урахуванням вказаних положень статті 48 КУзПБ та встановлених судами обставин у справі, Верховний Суд вважає, що у місцевого суду не було правових підстав не брати до уваги рішення комітету кредиторів боржника, прийняте на зборах кредиторів 03.09.2021, чи не розглядати клопотання ініціюючого кредитора про визнання боржника банкрутом, про перехід до ліквідаційної процедури, уповноваженого на таке звернення до суду цим рішенням зборів кредиторів, до закінчення апеляційного перегляду ухвали попереднього засідання.

Підсумовуючи наведене Верховний Суд зазначає, що цій справі № 910/6210/20, яка переглядається у касаційному порядку, суди першої та апеляційної інстанцій надали оцінку наданим сторонами доказам, якими вони обґрунтовують свої вимоги та/або заперечення і які мають значення для розгляду даного господарського спору.

Судами попередніх інстанцій встановлено, що розпорядником майна долучено до матеріалів справи усі необхідні документи та звіти за результатами процедури розпорядження майном боржника, у свою чергу повноважними зборами кредиторів боржника прийнято відповідне рішення стосовно введення подальшої процедури у справі про банкрутство ТОВ «Піллар».

Встановивши факт виконання всіх необхідних умов процедури розпорядження майном, складення реєстр заявлених вимог кредиторів, створення комітет кредиторів, прийняття ним рішення щодо введення процедури ліквідації, подання відповідного клопотання на підставі такого рішення, а також беручи до уваги відсутність пропозиції щодо санації боржника, суди попередніх інстанцій дійшли обґрунтованого висновку щодо наявності правових підстав для введення процедури ліквідації та визнання ТОВ «Піллар» банкрутом.

Доводи скаржників стосовно не виявлення розпорядником проданого на торгах в межах виконавчого провадження № НОМЕР_1 майна боржника, які в подальшому були визнані недійсними у справі №761/15797/19, а також стосовно не врахування попередніми судами справи № 910/1125/19, за результатами розгляду якої боржнику може бути повернуто майно, як підстава для скасування постанови про визнання боржника банкрутом та повернення до процедури розпорядження майном, є необґрунтованими, з огляду на положення статті 61 КУзПБ.

В силу приписів частини першої вказаної статті ліквідатор з дня свого призначення, зокрема, приймає у своє відання майно боржника, забезпечує його збереження; виконує функції з управління та розпорядження майном банкрута; проводить інвентаризацію та визначає початкову вартість майна банкрута; виконує повноваження керівника (органів управління) банкрута; формує ліквідаційну масу; вживає заходів, спрямованих на пошук, виявлення та повернення майна банкрута, що знаходиться у третіх осіб.

Відтак, суд касаційної інстанції погоджується з висновком апеляційного суду про те, що ліквідатор вправі і зобов`язаний вчиняти дії щодо повернення майна банкрута, що знаходиться у третіх осіб, у його ліквідаційну масу, а практична реалізація вказаних повноважень ліквідатора щодо повернення майна банкрута здійснюється на стадії ліквідаційної процедури, перехід до якої оскаржується в даному випадку.

Щодо касаційних скарг ОСОБА_3 та Hardesty Limited (Хардесті Лімітед) в частині оскарження ухвали Північного апеляційного господарського суду від 27.11.2023 про скасування заходів забезпечення позову, вжиті ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 14.06.2023 р. у справі № 910/6210/20.

За доводами скаржників, оскарження до Верховного Суду постанови Північного апеляційного господарського суду від 20.11.2023 у справі №910/6210/20, є підставою для скасування ухвали Північного апеляційного господарського суду від 27.11.2023.

Проте такі доводи є безпідставними та необґрунтованими з огляду на наступне.

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 14.06.2023 у справі №910/6210/20 заяву Hardesty Limited (Хардесті Лімітед) про вжиття заходів забезпечення позову було задоволено частково, з метою забезпечення позову до закінчення апеляційного перегляду постанови Господарського суду міста Києва від 25.10.2021 у справі № 910/6210/20: заборонено ліквідатору ТОВ «Піллар» (та будь-яким іншим фізичним або юридичним особам, в тому числі, але не виключно, Державному підприємству «Прозорро», будь-яким організаторам відкритих торгів (аукціонів)) вчиняти дії у справі №910/6210/20 про банкрутство ТОВ «Піллар» щодо проведення аукціону(ів) з продажу та/або у будь-який інший спосіб здійснювати заходи щодо реалізації/відчуження будь- якого майна ТОВ «Піллар». В іншій частині заяви відмовлено.

У свою чергу, 20.11.2023 Північним апеляційним господарським судом проголошено вступну та резолютивну частини постанови, якою апеляційне провадження за апеляційними скаргами Бі.Ес.Бі. Кооператіве Ю.Ей. та Хардесті Лімітед закрито; апеляційні скарги ОСОБА_3 , ОСОБА_1 та члена правління ТОВ «Піллар» ОСОБА_4 залишено без задоволення; постанову Господарського суду міста Києва від 25.10.2021 у справі №910/6210/20 залишено без змін.

Положеннями частини дев`ятої статті 145 ГПК України передбачено, що у випадку залишення позову без розгляду, закриття провадження у справі або у випадку ухвалення рішення щодо повної відмови у задоволенні позову, суд у відповідному судовому рішенні зазначає про скасування заходів забезпечення позову.

Відповідно до частини першої статті 145 ГПК України суд може скасувати заходи забезпечення позову як з власної ініціативи, так і за вмотивованим клопотанням учасника справи.

ПрАТ «Кріпта» (ініціюючий кредитор) в порядку статті 145 ГПК України звернулося до суду апеляційної інстанції з клопотанням про скасування заходів забезпечення позову.

Згідно з частиною другою статті 145 ГПК України клопотання про скасування заходів забезпечення позову розглядається в судовому засіданні не пізніше п`яти днів з дня надходження його до суду.

Відповідно до частини четвертої статті 145 ГПК України за результатами розгляду клопотання про скасування заходів забезпечення позову, вжитих судом, постановляється ухвала.

Враховуючи обставини, що заходи забезпечення позову у справі №910/6210/20 було вжито ухвалою від 14.06.2023 до закінчення апеляційного перегляду постанови Господарського суду міста Києва від 25.10.2021 у справі №910/6210/20; 20.11.2023 Північним апеляційним господарським судом закрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою компанії Хардесті Лімітед, за заявою якої такі заходи вжито, та закінчено апеляційний перегляд постанови Господарського суду міста Києва від 25.10.2021 у справі №910/6210/20, заходи забезпечення позову, вжиті ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 14.06.2023 у справі №910/6210/20, у відповідності до положень статті 145 ГПК України підлягали скасуванню.

Доводи скаржників у цій частині спростовуються наведеним, а відтак визнаються судом необґрунтованими, у свою чергу, оскаржувана ухвала Північного апеляційного господарського суду від 27.11.2023 є законною та такою, що ухвалена з дотриманням норм процесуального права.

Верховний Суд окремо вважає за необхідне наголосити, що у прийнятті даної постанови керується й принципом res judicata, базове тлумачення якого вміщено в рішеннях ЄСПЛ від 09.11.2004 у справі "Науменко проти України", від 19.02.2009 у справі "Христов проти України", від 03.04.2008 у справі "Пономарьов проти України", в яких цей принцип розуміється як елемент принципу юридичної визначеності, що вимагає поваги до остаточного рішення суду та передбачає, що перегляд остаточного та обов`язкового до виконання рішення суду не може здійснюватись лише з однією метою - домогтися повторного розгляду та винесення нового рішення у справі, а повноваження судів вищого рівня з перегляду (у тому числі касаційного) мають здійснюватися виключно для виправлення судових помилок і недоліків. Відхід від res judicate можливий лише тоді, коли цього вимагають відповідні вагомі й непереборні обставини, наявності яких у даній справі скаржником не зазначено й не обґрунтовано.

Верховний Суд зазначає, що повноваження вищих судових органів стосовно перегляду мають реалізовуватися для виправлення судових помилок і недоліків судочинства, але не для здійснення нового судового розгляду, перегляд не повинен фактично підміняти собою апеляцію. Повноваження вищих судів щодо скасування чи зміни тих судових рішень, які вступили в законну силу та підлягають виконанню, мають використовуватися для виправлення фундаментальних порушень, наявність яких скаржниками у цій справі аргументовано не доведено.

Аналізуючи питання обсягу дослідження доводів скаржника та їх відображення у судових рішеннях, питання вичерпності висновків суду, позиція суду касаційної інстанції ґрунтується на висновках, що їх зробив Європейський суд з прав людини у справі "Проніна проти України" (рішення Європейського суду з прав людини від 18.07.2006). Зокрема, Європейський суд з прав людини у своєму рішенні зазначив, що пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов`язку можуть бути різними в залежності від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов`язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи.

У справі, що розглядається, колегія суддів Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду дійшла висновку, що скаржнику було надано вичерпну відповідь на всі істотні питання, що виникають при кваліфікації спірних відносин, як у матеріально-правовому, так і у процесуальному сенсах, а доводи, викладені в касаційних скаргах не спростовують обґрунтованих та правомірних висновків судів попередніх інстанцій.

Висновки за результатами розгляду касаційних скарг

Відповідно до частини першої статті 309 ГПК України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо судове рішення, переглянуте в передбачених статтею 300 цього Кодексу межах, ухвалено з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Згідно з пункту 2 частини першої статті 296 ГПК України суд касаційної інстанції закриває апеляційне провадження, якщо після відкриття апеляційного провадження виявилося, що апеляційну скаргу не підписано, подано особою, яка не має процесуальної дієздатності, або підписано особою, яка не має права її підписувати.

Враховуючи доводи касаційних скарг, межі перегляду справи в касаційній інстанції, передбачені статтею 300 ГПК України, Верховний Суд дійшов висновку, що доводи, викладені у касаційних скаргах не отримали свого підтвердження під час касаційного провадження, у зв`язку з чим підстави для скасування судових рішень попередніх інстанцій - відсутні.

Встановивши не доведення Бі.Ес.Бі. Кооператіве Ю.Ей. (BSB Cooperative U.A.) та Hardesty Limited (Хардесті Лімітед) (не встановлення судом) відповідної процесуальної дієздатності у цій справі № 910/6210/20 про банкрутство ТОВ «Піллар», касаційне провадження за їх касаційними скаргами на постанову Господарського суду міста Києва від 25.10.2021 та постанову Північного апеляційного господарського суду від 20.11.2023 в цій частині підлягає закриттю.

Судові витрати

Судовий збір, сплачений у зв`язку з переглядом справи в суді касаційної інстанції покладається на скаржників, оскільки Верховний Суд залишає касаційні скарги без задоволення, а судові рішення попередніх інстанцій - без змін.

Керуючись статтями 240, 296, 300, 301, 304, 308, 309, 314, 315, 317 ГПК України, Верховний Суд

ПОСТАНОВИВ:

1. Касаційні скарги Hardesty Limited (Хардесті Лімітед) та BSB Cooperative U.A. (Бі.Ес.Бі. Кооператіве Ю.Ей.) на постанову Північного апеляційного господарського суду від 20.11.2023 у справі № 910/6210/20 в частині закриття апеляційного провадження за апеляційними скаргами Hardesty Limited (Хардесті Лімітед) та BSB Cooperative U.A. (Бі.Ес.Бі. Кооператіве Ю.Ей.) залишити без задоволення.

2. Закрити касаційне провадження за касаційними скаргами Hardesty Limited (Хардесті Лімітед) та BSB Cooperative U.A. (Бі.Ес.Бі. Кооператіве Ю.Ей.) на постанову Господарського суду міста Києва від 25.10.2021 та постанову Північного апеляційного господарського суду від 20.11.2023 в іншій частині у справі №910/6210/20.

3. Касаційні скарги ОСОБА_3 , ОСОБА_1 та члена правління Товариства з обмеженою відповідальністю «Піллар» ОСОБА_4 на постанову Господарського суду міста Києва від 25.10.2021 та постанову Північного апеляційного господарського суду від 20.11.2023 у справі № 910/6210/20 залишити без задоволення.

4. Постанову Господарського суду міста Києва від 25.10.2021 та постанову Північного апеляційного господарського суду від 20.11.2023 у справі № 910/6210/20 залишити без змін.

5. Касаційні скарги ОСОБА_3 та Hardesty Limited (Хардесті Лімітед) в частині оскарження ухвали Північного апеляційного господарського суду від 27.11.2023 залишити без задоволення, ухвалу Північного апеляційного господарського суду від 27.11.2023 у справі №910/6210/20 залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною та не підлягає оскарженню.

Головуючий суддя К.М. Огороднік

Судді В.В. Білоус

С.В. Жуков

В.І. Картере

В.Г. Пєсков

СудКасаційний господарський суд Верховного Суду
Дата ухвалення рішення13.05.2024
Оприлюднено30.05.2024
Номер документу119365636
СудочинствоГосподарське

Судовий реєстр по справі —910/6210/20

Ухвала від 26.09.2024

Господарське

Господарський суд міста Києва

Мандичев Д.В.

Ухвала від 05.09.2024

Господарське

Господарський суд міста Києва

Яковенко А.В.

Окрема думка від 13.05.2024

Господарське

Касаційний господарський суд Верховного Суду

Білоус В.В.

Постанова від 13.05.2024

Господарське

Касаційний господарський суд Верховного Суду

Огороднік К.М.

Ухвала від 19.04.2024

Господарське

Господарський суд міста Києва

Яковенко А.В.

Ухвала від 15.04.2024

Господарське

Касаційний господарський суд Верховного Суду

Огороднік К.М.

Ухвала від 15.04.2024

Господарське

Касаційний господарський суд Верховного Суду

Огороднік К.М.

Ухвала від 01.04.2024

Господарське

Касаційний господарський суд Верховного Суду

Огороднік К.М.

Ухвала від 27.03.2024

Господарське

Касаційний господарський суд Верховного Суду

Огороднік К.М.

Ухвала від 27.03.2024

Господарське

Касаційний господарський суд Верховного Суду

Огороднік К.М.

🇺🇦 Опендатабот

Опендатабот — сервіс моніторингу реєстраційних даних українських компаній та судового реєстру для захисту від рейдерських захоплень і контролю контрагентів.

Додайте Опендатабот до улюбленого месенджеру

ТелеграмВайбер

Опендатабот для телефону

AppstoreGoogle Play

Всі матеріали на цьому сайті розміщені на умовах ліцензії Creative Commons Із Зазначенням Авторства 4.0 Міжнародна, якщо інше не зазначено на відповідній сторінці

© 2016‒2023Опендатабот

🇺🇦 Зроблено в Україні