Ухвала

від 28.05.2024 по справі 120/6756/24

ВІННИЦЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

УХВАЛА

про залишення позовної заяви без руху

м. Вінниця

28 травня 2024 р.Справа № 120/6756/24

Суддя Вінницького окружного адміністративного суду Альчук М.П., розглянувши матеріали позовної заяви приватного підприємства "Бокуд" до заступника начальника відділу Другого відділу державної виконавчої служби у місті Вінниця центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) Петрішена Андрія Андрійовича, заступника начальника відділу Другого відділу державної виконавчої служби у місті Вінниця центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) Белза Олександра Івановича, Другого відділу державної виконавчої служби у місті Вінниця центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) про визнання дій протиправними та зобов`язання вчинити дії, -

ВСТАНОВИВ:

До Вінницького окружного адміністративного суду надійшла позовна заява приватного підприємства "Бокуд" до заступника начальника відділу Другого відділу державної виконавчої служби у місті Вінниця центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) Петрішена Андрія Андрійовича, заступника начальника відділу Другого відділу державної виконавчої служби у місті Вінниця центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) Белза Олександра Івановича, Другого відділу державної виконавчої служби у місті Вінниця центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) про визнання дій протиправними та зобов`язання вчинити дії.

Позовні вимоги обґрунтовано протиправністю дій відповідачів щодо відкриття виконавчих проваджень та здійснення державними виконавцями подальших дій у рамках виконавчого провадження.

Згідно з п. 3 ч. 1 ст. 171 КАС України суддя після одержання позовної заяви з`ясовує, чи відповідає позовна заява вимогам, встановленим статтями 160, 161, 172 цього Кодексу.

Згідно ч. 1 та 2 ст. 122 КАС України позов може бути подано в межах строку звернення до адміністративного суду, встановленого цим Кодексом або іншими законами. Для звернення до адміністративного суду за захистом прав, свобод та інтересів особи встановлюється шестимісячний строк, який, якщо не встановлено інше, обчислюється з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.

Відповідно до п. 1 ч. 2 ст. 287 КАС України позовну заяву може бути подано до суду у десятиденний строк з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення її прав, свобод чи інтересів.

Натомість, позивач оскаржує дії державного виконавця щодо винесення постанов про відкриття виконавчого провадження № 74083293 від 08.02.2024 року, про відкриття виконавчого провадження № 74083293 від 08.02.2024 року, про стягнення мінімальних витрат виконавчого провадження від 08.02.2024 року, про стягнення виконавчого збору від 08.02.2024 року.

Тобто, позивачем пропущено строк звернення до суду із вказаними позовними вимогами.

Частиною 6 ст. 161 КАС України передбачено, що у разі пропуску строку звернення до адміністративного суду позивач зобов`язаний додати до позову заяву про поновлення цього строку та докази поважності причин його пропуску.

Суд звертає увагу, що позивачем не надано до суду заяви про поновлення пропущеного строку звернення до адміністративного суду з обґрунтуванням поважності причин його пропуску, а також докази на підтвердження таких обставин.

Відтак, позивачу слід надати заяву про поновлення строку на звернення до суду із вказаними вимогами.

Суд наголошує, що вказане має ключове значення для відкриття провадження, зокрема визначення юрисдикції.

Так, з матеріалів поданої позовної заяви слідує, що виконавчі провадження відкриті на підставі виконавчих листів № 127/16862/21 від 19.01.2024 року, виданих Вінницьким міським судом у рамках цивільної справи.

Окрім того, поза увагою суду не може залишитися те, що позивачем заявлено вимогу щодо визнання протиправним та скасування виконавчого листа № 127/16862/21, виданого Вінницьким міським судом.

Правомірність видачі виконавчого листа судом не може бути предметом розгляду окремої адміністративної справи, окрім того, не належить і до компетенції виконавчої служби.

Суд вказує, що ч. 1 ст. 332 ЦПК України передбачено, що суд, який видав виконавчий документ, може за заявою стягувача або боржника виправити помилку, допущену при його оформленні або видачі, чи визнати виконавчий документ таким, що не підлягає виконанню.

Суд визнає виконавчий документ таким, що не підлягає виконанню повністю або частково, якщо його було видано помилково або якщо обов`язок боржника відсутній повністю чи частково у зв`язку з його припиненням, добровільним виконанням боржником чи іншою особою або з інших причин (ч. 2 ст. 432 ЦПК України).

Тобто, вказана вимога не може бути розглянута у рамках адміністративної справи.

Відповідно до ч. 1 ст. 74 Закону України "Про виконавче провадження" рішення, дії чи бездіяльність виконавця та посадових осіб органів ДВС щодо виконання судового рішення можуть бути оскаржені сторонами, іншими учасниками та особами до суду, який видав виконавчий документ, у порядку, передбаченому законом.

Суд зазначає, що рішення впливає на права та обов`язки сторін виконавчого провадження, а тому зазначені дії або рішення державного виконавця або посадової особи ДВС підлягають контролю з боку того суду, який видав виконавчий документ. Такий підхід забезпечує зосередження контролю за виконанням судового рішення в одному судовому органі.

Відтак, критеріями визначення юрисдикції судів щодо вирішення справ з приводу оскарження рішень, дій чи бездіяльності органів державної виконавчої служби щодо виконання судового рішення є юрисдикційна належність суду, який видав виконавчий документ, та статус позивача як сторони у виконавчому провадженні. Спірні питання які виникають з певними учасниками виконавчого провадження, відносно рішень, дій чи бездіяльності держвиконавця, які ним вчиняться (не вчиняються) на виконання судового рішення, може бути оскаржено такими особами лише до того суду, який видав такий виконавчий документ. Така юрисдикційна визначеність суду стосовно розгляду спору пов`язаного з таким виконавчим провадженням, є безумовною та виключною підсудністю.

Разом з тим, як зазначено вище, позивачем заявлено, зокрема вимоги щодо протиправних дій відповідача щодо винесення постанов про стягнення витрат виконавчого провадження та стягнення виконавчого збору.

У свою чергу ч. 2 ст. 74 Закону "Про виконавче провадження" передбачено, що рішення, дії чи бездіяльність виконавця та посадових осіб органів державної виконавчої служби щодо виконання рішень інших органів (посадових осіб), у тому числі постанов державного виконавця про стягнення виконавчого збору, постанов приватного виконавця про стягнення основної винагороди, витрат виконавчого провадження та штрафів, можуть бути оскаржені сторонами, іншими учасниками та особами до відповідного адміністративного суду в порядку, передбаченому законом.

Частиною 3 ст. 21 КАС України регламентовано, що якщо справа щодо однієї з вимог підсудна окружному адміністративному суду, а щодо іншої вимоги (вимог) - місцевому загальному суду як адміністративному суду, таку справу розглядає окружний адміністративний суд.

Однак, у зв`язку із пропущенням строку звернення до суду із вимогами щодо визнання протиправними дій відповідача щодо винесення постанов від 08.02.2024 року про стягнення витрат виконавчого провадження та стягнення виконавчого збору, суд позбавлений можливості встановити юрисдикційну приналежність, оскільки, у випадку відсутності підстав для поновлення строку звернення до суду, така вимога не може бути розглянута судом, а інші вимоги підсудні місцевому загальному суду.

Частиною 1 статті 5 КАС України встановлено, що кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до адміністративного суду, якщо вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб`єкта владних повноважень порушені її права, свободи або законні інтереси, і просити про їх захист, зокрема шляхом визнання протиправним та скасування індивідуального акта чи окремих його положень та визнання дій суб`єкта владних повноважень протиправними та зобов`язання утриматися від вчинення певних дій.

Як слідує з матеріалів справи, позивач оскаржує дії державних виконавців щодо винесення постанов у рамках виконавчих проваджень, разом з тим, доводи позивача фактично зводяться до оскарження саме індивідуальних актів.

Принагідно, суд зазначає, що індивідуальний акт - акт (рішення) суб`єкта владних повноважень, виданий (прийняте) на виконання владних управлінських функцій або в порядку надання адміністративних послуг, який стосується прав або інтересів визначеної в акті особи або осіб, та дія якого вичерпується його виконанням або має визначений строк.

Визначення протиправності індивідуальних актів, винесених у виконавчих провадженнях, є предметом доказування у цій справі у рамках визначених позивачем зобов`язальних вимог.

Відтак, позивачеві слід уточнити свої позовні вимоги.

У контексті вказаного, суд зазначає, що посадові особи Другого відділу державної виконавчої служби у місті Вінниця центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) діють не як самостійний суб`єкт владних повноважень, а від імені органу державного органу, на який, зокрема покладено функцію контролю за своєчасним, повним і неупередженим примусовим виконанням рішень, передбачених законом.

Суд наголошує, що не наділений повноваженнями визначати спосіб захисту порушеного права на стадії відкриття провадження, оскільки саме позивач наділений правом на звернення та обов`язком визначення способу захисту.

Відтак, суд зазначає, що у випадку уточнення позовних вимог, позивачеві слід привести у відповідність суб`єктний склад справи.

Окрім того, суд зауважує, що позивачем при зверненні до суду сплачено судовий збір у розмірі 1211,20 грн.

Відповідно до ч. 3 ст. 161 КАС України, до позовної заяви додається документ про сплату судового збору у встановлених порядку і розмірі або документи, які підтверджують підстави звільнення від сплати судового збору відповідно до закону.

Правові засади справляння судового збору, платників, об`єкти та розміри ставок судового збору визначено Законом України "Про судовий збір".

Згідно ч. 3 ст. 4 цього Закону за подання до адміністративного суду позову немайнового характеру суб`єктом владних повноважень, юридичною особою або фізичною особою - підприємцем сплаті підлягає судовий збір 1 розмір прожиткового мінімуму для працездатних осіб.

Відповідно до положень ст. 7 Закону України "Про Державний бюджет України на 2024 рік" прожитковий мінімум для працездатних осіб - 3028 грн.

Окрім того, оскарження різних постанов, винесених державним виконавцем є окремими позовними вимогами, за кожну з яких підлягає сплаті судовий збір у розмірі 3028 грн.

Суд вказує на те, що позбавлений можливості розрахувати суму судового збору, з огляду на необхідність уточнення позовних вимог щодо визнання протиправним та скасування конкретних постанов державного виконавця.

Відповідно до п. 2 ч. 5 ст. 160 КАС України, у позовній заяві зазначаються: повне найменування (для юридичних осіб) або ім`я (прізвище, ім`я та по батькові) (для фізичних осіб) сторін та інших учасників справи, їх місцезнаходження (для юридичних осіб) або місце проживання чи перебування (для фізичних осіб), поштовий індекс, ідентифікаційний код юридичної особи в Єдиному державному реєстрі підприємств і організацій України (для юридичних осіб, зареєстрованих за законодавством України), реєстраційний номер облікової картки платника податків (для фізичних осіб) за його наявності або номер і серія паспорта для фізичних осіб - громадян України (якщо такі відомості відомі позивачу), відомі номери засобів зв`язку, адреса електронної пошти, відомості про наявність або відсутність електронного кабінету.

Так, відповідно до ч. 5 ст. 18 КАС України, електронний кабінет - це персональний кабінет (веб-сервіс чи інший користувацький інтерфейс) у підсистемі (модулі) Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи, за допомогою якого особі, яка пройшла електронну ідентифікацію, надається доступ до інформації та сервісів Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи або її окремих підсистем (модулів), у тому числі можливість обміну (надсилання та отримання) документами (в тому числі процесуальними документами, письмовими та електронними доказами тощо) між судом та учасниками судового процесу, а також між учасниками судового процесу. Електронна ідентифікація особи здійснюється з використанням кваліфікованого електронного підпису чи інших засобів електронної ідентифікації, які дають змогу однозначно встановити особу.

Суд звертає увагу, що з 18.10.2023 року введений в дію Закон України від 29.06.2023 року № 3200-IX "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо обов`язкової реєстрації та використання електронних кабінетів в Єдиній судовій інформаційно-телекомунікаційній системі або її окремій підсистемі (модулі), що забезпечує обмін документами".

Змінена цим законом редакція статті 18 Кодексу адміністративного судочинства України передбачає, що адвокати, нотаріуси, державні та приватні виконавці, арбітражні керуючі, судові експерти, державні органи, органи місцевого самоврядування та всі юридичні особи зобов`язані зареєструвати свої електронні кабінети в ЄСІТС.

Поряд з цим, відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 167 КАС України, будь-яка письмова заява, клопотання, заперечення повинні містити: повне найменування (для юридичних осіб) або ім`я (прізвище, ім`я та по батькові) (для фізичних осіб) особи, яка подає заяву чи клопотання або заперечення проти них, її місцезнаходження (для юридичних осіб) або місце проживання чи перебування (для фізичних осіб), ідентифікаційний код юридичної особи в Єдиному державному реєстрі підприємств і організацій України, відомості про наявність або відсутність електронного кабінету.

Частиною другою статті 167 КАС України також передбачено, що суд повертає письмову заяву (клопотання, заперечення) її заявнику без розгляду також у разі, якщо її подано особою, яка відповідно до частини шостої статті 18 цього Кодексу зобов`язана зареєструвати електронний кабінет, але не зареєструвала його.

Порушуючи норми п.2 ч.5 ст.160 КАС України, у позовній заяві не зазначено відомості про наявність або відсутність електронного кабінету у позивача.

Відтак, позивачу слід зазначати відомості щодо наявності електронного кабінету.

За правилами, визначеними частиною 1 статті 169 КАС України суддя, встановивши, що позовну заяву подано без додержання вимог, встановлених статтями 160, 161 цього Кодексу, протягом п`яти днів з дня подання позовної заяви постановляє ухвалу про залишення позовної заяви без руху.

Відповідно до частини 2 статті 169 КАС України в ухвалі про залишення позовної заяви без руху зазначаються недоліки позовної заяви, спосіб і строк їх усунення, який не може перевищувати десяти днів з дня вручення ухвали про залишення позовної заяви без руху.

З огляду на викладене, позовну заяву необхідно залишити без руху, надавши особі, яка її подала, строк для усунення недоліків, шляхом уточнення позовних вимог та/або надання зави про поновлення пропущеного строку звернення до суду, а також доказів сплати судового збору.

Керуючись ст.ст. 169, 248, 256 КАС України, -

УХВАЛИВ:

Позовну заяву приватного підприємства "Бокуд" до заступника начальника відділу Другого відділу державної виконавчої служби у місті Вінниця центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) Петрішена Андрія Андрійовича, заступника начальника відділу Другого відділу державної виконавчої служби у місті Вінниця центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) Белза Олександра Івановича, Другого відділу державної виконавчої служби у місті Вінниця центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) про визнання дій протиправними та зобов`язання вчинити дії залишити без руху.

Запропонувати позивачу у 10-денний строк з дня отримання копії ухвали усунути недоліки позовної заяви, зазначені в мотивувальній частині ухвали суду.

Ухвала оскарженню не підлягає та набирає законної сили в порядку, визначеному ст. 256 КАС України.

СуддяАльчук Максим Петрович