Ухвала

від 29.05.2024 по справі 120/6784/24

ВІННИЦЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

УХВАЛА

про відкриття провадження в адміністративній справі

м. Вінниця

29 травня 2024 р. Справа № 120/6784/24

Суддя Вінницького окружного адміністративного суду Комар Павло Анатолійович, розглянувши матеріали:

за позовом: ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 )

до: Вінницького міського територіального центра соціального обслуговування (надання соціальних послуг) (21050, м. Вінниця, вул. Соборна, 50)

про: визнання бездіяльності протиправною та зобов`язання вчинити дії

ВСТАНОВИВ:

До Вінницького окружного адміністративного суду надійшов адміністративний позов ОСОБА_1 до Вінницького міського територіального центра соціального обслуговування (надання соціальних послуг) про визнання бездіяльності протиправною та зобов`язання вчинити дії.

В обґрунтування підстав позову позивач послався на порушення його права на належний розгляд його запиту на публічну інформацію.

Позовна заява відповідає вимогам статей 160, 161, 172 КАС України, підсудна Вінницькому окружному адміністративному суду та подана з дотримання строку звернення до адміністративного суду.

Одночасно з пред`явленням позовної заяви позивач подав клопотання про його звільнення від сплати судового збору. Клопотання обґрунтовується тим, що майновий стан та складні життєві обставини не дозволяють позивачу сплатити судовий збір за подання до суду адміністративного позову.

Згідно з ч. 1 ст. 133 КАС України суд, враховуючи майновий стан сторони, може своєю ухвалою зменшити розмір належних до оплати судових витрат чи звільнити від їх оплати повністю або частково, чи відстрочити або розстрочити сплату судових витрат на визначений строк.

Відповідно до ст. 8 Закону України "Про судовий збір" враховуючи майновий стан сторони, суд може своєю ухвалою за її клопотанням відстрочити або розстрочити сплату судового збору на певний строк, але не довше ніж до ухвалення судового рішення у справі за таких умов: 1) розмір судового збору перевищує 5 відсотків розміру річного доходу позивача-фізичної особи за попередній календарний рік; або 2) позивачами є: а) військовослужбовці; б) батьки, які мають дитину віком до чотирнадцяти років або дитину-інваліда, якщо інший з батьків ухиляється від сплати аліментів; в) одинокі матері (батьки), які мають дитину віком до чотирнадцяти років або дитину-інваліда; г) члени малозабезпеченої чи багатодітної сім`ї; ґ) особа, яка діє в інтересах малолітніх чи неповнолітніх осіб та осіб, які визнані судом недієздатними чи дієздатність яких обмежена; або 3) предметом позову є захист соціальних, трудових, сімейних, житлових прав, відшкодування шкоди здоров`ю.

Суд може зменшити розмір судового збору або звільнити від його сплати на підставі, зазначеній у частині першій цієї статті (ч. 2 ст. 8 Закону України "Про судовий збір").

Отже, в силу приписів закону суд може звільнити позивача від сплати судового збору за його клопотанням і враховуючи майновий стан особи.

Водночас визначення майнового стану сторони є оціночним та залежить від доказів, якими обґрунтовується рівень майнового стану сторони. Якщо залежно від рівня майнового стану сторона позбавлена можливості сплатити судовий збір, то такі обставини є підставою відстрочення або розстрочення сплати судового збору, зменшення його розміру або звільнення сторони від сплати судового збору.

В цьому контексті важливо зазначити, що сплата судового збору за подання заяв, скарг до суду є складовою доступу до правосуддя.

Європейський суд з прав людини неодноразово наголошував, що судовий збір має бути розумним, тобто таким, що, з урахуванням фінансового положення заявника, може бути ним сплачений. Оскільки невиправдано великий їх розмір, який не враховує фінансове положення заявників, а розраховується на основі певного відсотка від суми, що є предметом розгляду справи, може бути розцінений як такий, що непропорційно обмежує право на доступ до правосуддя (див. справу "Георгел і Георгета Стоїческу проти Румунії").

Окрім того, у своїй практиці Європейський суд з прав людини звертав увагу на необхідність дотримання балансу між інтересом держави у стягненні судового збору за розгляд справи з однієї сторони та правом заявника на доступ до правосуддя з іншої. Для того, щоб гарантувати такий справедливий баланс, та, власне, зберегти безперебійне функціонування судової системи, суди мають можливість звільнити від судового збору тих заявників, які можуть довести свою погану фінансову ситуацію.

Таким чином, питання фінансової спроможності заявника сплатити судовий збір є обов`язковим для врахування та має вирішуватись судом з огляду на обставини конкретної справи та надані заявником докази.

Згідно з пп. 1 п. 3 ч. 2 ст. 4 Закону України "Про судовий збір" за подання до адміністративного суду позову немайнового характеру ставка судового збору для фізичної особи становить 0,4 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб.

У разі коли в позовній заяві об`єднано дві і більше вимог немайнового характеру, судовий збір сплачується за кожну вимогу немайнового характеру (абз. 2 ч. 3 ст. 6 Закону України "Про судовий збір").

Відповідно до Закону України "Про Державний бюджет України на 2024 рік" з 01.01.2024 розмір прожиткового мінімуму для працездатних осіб встановлено на рівні 3028,00 грн.

Таким чином, ставка судового збору за подання фізичною особою адміністративного позову немайнового характеру становить 1211,20 грн (за кожну немайнову вимогу).

Позивач фактично заявив одну позовну вимогу немайнового характеру (про визнання бездіяльності суб`єкта владних повноважень протиправною).

Отже, розмір судового збору, що підлягає сплаті при зверненні до адміністративного суду з відповідною позовною вимогою становить 1211,20 грн.

Як видно зі змісту довідки Управління соціального захисту населення (Лівобережне) Департаменту соціальної політики Вінницької міської ради № 160 від 18.01.2024, позивачу ОСОБА_1 призначено державну соціальну допомогу з 01.01.2024 по 01.07.2024 згідно із Законом України "Про державну соціальну допомогу малозабезпеченим сім`ям" та що він вважається малозабезпеченою особою.

Крім того, позивачем надано довідку з Реєстру застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов`язкового державного соціального страхування за Формою ОК-5 про доходи, яка також підтверджує доводи позивача про недостатню фінансову спроможність для сплати судового збору за подання адміністративного позову.

З огляду на викладене суд доходить до висновку про наявність підстав для задоволення заявленого клопотання та звільнення позивача від сплати судового збору у цій справі.

Інших перешкод для відкриття провадження в адміністративній справі за позовом ОСОБА_1 не встановлено.

Отже, подану до суду позовну заяву належить прийняти до розгляду та відкрити провадження в адміністративній справі.

Разом з тим суд зауважує, що позивач, як запитувач публічної інформації, оскаржує бездіяльність розпорядника інформації щодо неналежого розгляду такого запиту, та при цьому визначає відповідачем за адміністративним позовом директора ОСОБА_2 , яка підписала відповідь на запит на інформацію.

Втім, поняття "суб`єкти владних повноважень", наведене у статті 13 Закону України "Про доступ до публічної інформації", відрізняється від того, що міститься в інших законодавчих актах і, зокрема, Кодексі адміністративного судочинства України.

Так, відповідно до ч. 1 ст. 13 зазначеного Закону розпорядниками інформації для цілей цього Закону визнаються:

1) суб`єкти владних повноважень органи державної влади, інші державні органи, органи місцевого самоврядування, органи влади Автономної Республіки Крим, інші суб`єкти, що здійснюють владні управлінські функції відповідно до законодавства та рішення яких є обов`язковими для виконання;

Водночас за змістом статті 3 КАС України суб`єктом владних повноважень є орган державної влади, орган місцевого самоврядування, їхня посадова чи службова особа, інший суб`єкт при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень.

Тобто у значенні адміністративного судочинства до суб`єктів владних повноважень віднесено, серед іншого, посадових чи службових осіб відповідних органів публічної влади.

Проте вказані особи не є розпорядниками інформації згідно з нормами Закону України "Про доступ до публічної інформації".

Це пов`язано з тим, що окремі посадові чи службові особи не повинні володіти інформацією або бути її розпорядниками. До посадових чи службових обов`язків таких осіб може входити зберігання або обробка публічної інформації, вони також можуть використовувати інформацію у своїй роботі, але вони не є суб`єктами, які зобов`язані надавати публічну інформацію таким суб`єктом є орган влади, в якому вони працюють. Тому запитувачу при поданні запиту не важливо знати, хто саме з посадових чи службових осіб володіє інформацією запит подається до органу влади, як до розпорядника такою інформацією.

Аналогічний правовий висновок викладений у постанові Верховного Суду від 30.12.2020 у справі № 240/1422/19.

Отже, поняття "суб`єкт владних повноважень" для цілей виконання обов`язків розпорядника публічної інформації не охоплює посадових осіб органів публічної влади та інших підприємств, установ, організацій, які вважаються розпорядниками публічної інформації. І хоча вони, як носії організаційно-розпорядчих функцій, одноосібно приймають рішення щодо доступу до інформації, все-таки діють вони від імені самого суб`єкта (розпорядника).

З огляду на викладене суд доходить висновку, що відповідачем у цій справі має бути Вінницький міський територіальний центр соціального обслуговування (надання соціальних послуг), до якого позивачем було подано запит на інформацію, а не директор цього закладу, яка підписала відповідь на запит.

І оскільки статус належного відповідача у справах цієї категорії визначається безпосередньо приписами закону, суд вважає, що в цьому разі не здійснюється заміна неналежного відповідача, що не потребує отримання згоди позивача в порядку, передбаченому статтею 48 КАС України.

Щодо процесуального порядку розгляду цієї адміністративної справи, то суд враховує положення ч. 2 ст. 257 КАС України, згідно з якими за правилами спрощеного позовного провадження може бути розглянута будь-яка справа, віднесена до юрисдикції адміністративного суду, за винятком справ, зазначених у частині четвертій цієї статті.

Водночас в силу вимог п. 1 ч. 1 ст. 263 КАС України справи щодо оскарження бездіяльності суб`єкта владних повноважень або розпорядника інформації щодо розгляду звернення або запиту на інформацію розглядаються судом за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні)

З огляду на викладене та беручи до уваги те, що за характером спірних правовідносин, предметом доказування і складом учасників ця справа відноситься до адміністративних справ незначної складності, суд доходить висновку про можливість її розгляду та вирішення за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні) та в порядку, визначеному статтею 263 КАС України.

Керуючись ст.ст. 12, 160, 161, 171, 248, 256, 257, 263 КАС України, -

УХВАЛИВ:

1. Прийняти позовну заяву до розгляду та відкрити провадження в адміністративній справі за позовом ОСОБА_1 до Вінницького міського територіального центра соціального обслуговування (надання соціальних послуг) про визнання бездіяльності протиправною та зобов`язання вчинити дії.

2. Розгляд справи здійснюватиметься суддею Комаром Павлом Анатолійовичем одноособово за правилами спрощеного позовного провадження без проведення судового засідання.

3. Встановити відповідачу 15-ти денний строк з дня отримання копії цієї ухвали для подання відзиву на позовну заяву в порядку ст. 162 КАС України.

4. Копію ухвали суду надіслати (надати) учасникам справи.

5. Копію позовної заяви з додатками направити відповідачу.

6. Повідомити, що учасники справи можуть отримати інформацію по даній справі на офіційному вебпорталі судової влади України в мережі інтернет за посиланням: http://court.gov.ua/fair/.

Ухвала оскарженню не підлягає та набирає законної сили в порядку, визначеному ст. 256 КАС України.

СуддяКомар Павло Анатолійович