Рішення

від 28.05.2024 по справі 140/1487/23

ВОЛИНСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ВОЛИНСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

28 травня 2024 року ЛуцькСправа № 140/1487/23

Волинський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді Дмитрука В.В.,

розглянувши за правилами спрощеного позовного провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Територіального управління Служби судової охорони у Волинській області про визнання протиправною бездіяльності та зобов`язання вчинити дії,

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_1 (далі ОСОБА_1 , позивач) звернувся з адміністративним позовом до Територіального управління Служби судової охорони у Волинській області (далі - ТУ ССО у Волинській області, відповідач), в якому просить суд:

- визнати протиправною бездіяльність щодо не проведення нарахування та виплати в період з 01 липня 2022 року по 31 грудня 2022 року додаткової винагороди в розмірі до 30000 гривень пропорційно в розрахунку на місяць, відповідно до постанови Кабінету Міністрів України «Питання деяких виплат військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу, поліцейським та їх сім`ям під час дії воєнного стану» від 28 лютого 2022 року №168, за липень 2022 року 30 000 гривень на місяць, за серпень 2022 року 30 000 гривень на місяць, за вересень 2022 року 30 000 гривень на місяць, за жовтень 2022 року 30 000 гривень на місяць, листопад 2022 року 10 000 гривень на місяць (відповідно до Порядку №396), за грудень 2022 року 10 000 гривень на місяць (відповідно до Порядку №396);

- зобов`язати здійснити нарахування та виплату додаткової винагороди в розмірі до 30000 гривень пропорційно в розрахунку на місяць, відповідно до постанови Кабінету Міністрів України «Питання деяких виплат військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу, поліцейським та їх сім`ям під час дії воєнного стану» від 28 лютого 2022 року №168, за липень 2022 року 30 000 гривень на місяць, за серпень 2022 року 30 000 гривень на місяць, за вересень 2022 року 30 000 гривень на місяць, за жовтень 2022 року 30 000 гривень на місяць, листопад 2022 року 10 000 гривень на місяць (відповідно до Порядку №396), за грудень 2022 року 10 000 гривень на місяць (відповідно до Порядку №396).

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що позивач проходив службу в територіальному управлінні Служби судової охорони у Волинській області на посаді начальника відділу оперативно-чергової служби з 17.12.2019 по 31.12.2022.

При звільненні зі служби в Службі судової охорони позивачу було виплачено грошове забезпечення у складі наступних видів: посадовий оклад, оклад за спеціальне звання, надбавка за стаж служби, надбавка за особливості проходження служби, премія, індексацію грошового забезпечення, грошову компенсацію за невикористану відпустку та одноразову грошову допомогу при звільненні.

Проте, за період з 01.07.2022 по 31.12.2022 позивачу не було нараховано та не виплачено додаткову винагороду відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 28.02.2022 №168 «Питання деяких виплат військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу, поліцейським та їх сім`ям під час дії воєнного стану» (далі - Постанова №168).

Вважаючи бездіяльність та відмову ТУ ССО у Волинській області, оформлену листом від 25.01.2023 №34.06-22 щодо не проведення нарахування та виплати додаткової винагороди згідно із Постановою №168 протиправними, позивач звернувся до суду з даним позовом.

Ухвалою Волинського окружного адміністративного суду від 08.02.2023 позовну заяву прийнято до розгляду, відкрито провадження у справі, постановлено розгляд справи проводити за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін.

Ухвалою Волинського окружного адміністративного суду від 08.02.2023 провадження у даній адміністративній справі було зупинене до набрання чинності рішенням Верховного Суду у зразковій справі №260/3564/22.

У поданому до суду відзиві на позовну заяву відповідач позов не визнав та просить відмовити у його задоволенні з тих підстав, що для виплати співробітникам Служби судової охорони додаткової винагороди, передбаченої постановою Кабінету Міністрів України №168, необхідна наявність у затвердженому кошторисі Служби судової охорони та ТУ ССО у Волинській області відповідних коштів на її виплату. Оскільки, у зв`язку із відсутністю відповідних бюджетних асигнувань і, як наслідок, відсутністю відповідного бюджетного зобов`язання саме у ТУ ССО у Волинській області, яке не є головним розпорядником бюджетних коштів, вважаємо, що територіальне управління не мало правових підстав, обумовлених існуючими зобов`язаннями, для видачі наказу про нарахування та виплату додаткової винагороди в розмірі 30 000 гривень щомісячно (з урахуванням змін внесених Постановою Кабінету Міністрів України від 07.07.2022 №793 - до 30 000 грн пропорційно в розрахунку на місяць).

У відповіді на відзив позивач заперечує проти тверджень представника відповідача викладених у відзиві з підстав зазначених в адміністративному позові. Просив адміністративний позов задовольнити у повному обсязі.

Ухвалою Волинського окружного адміністративного суду від 25.04.2024 провадження в даній адміністративній справі поновлено.

Дослідивши письмові докази та письмові пояснення, викладені у позовній заяві, суд дійшов висновку, що позов необхідно задовольнити частково з таких мотивів та підстав.

Судом встановлено, що позивач ОСОБА_1 з 17.12.2019 по 31.12.2022 проходив службу в ТУ ССО у Волинській області на посаді начальника відділу оперативно-чергової служби, що підтверджується витягами із наказів територіального управління Служби судової охорони у Волинській області по особовому складу від 19.12.2019 №31к, від 27.12.2022 №553 о/с та довідкою від 24.01.2023 №6 (а.с. 16-18).

Рішенням Волинського окружного адміністративного суду від 16.09.2022 №140/4883/22 зобов`язано ТУ ССО у Волинській області здійснити нарахування та виплату ОСОБА_1 додаткової винагороди відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 28 лютого 2022 року №168 «Питання деяких виплат військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу, поліцейським та їх сім`ям під час дії воєнного стану» за період з 24 лютого 2022 року по 30 червня 2022 року.

З позовної заяви, відзиву та архівної відомості №34/6 від 20.01.2023 за період з липня 2022 по грудень 2022 (а.с.19) вбачається, що позивачу за період з 01.07.2022 по 31.12.2022 не виплачувалася додаткова винагорода відповідно до Постанови №168 та не видавалися накази ТУ ССО у Волинській області про її виплату.

18.01.2023 позивач звернувся до відповідача із заявою до начальника територіального управління Служби судової охорони у Волинській області з проханням видати відповідний наказ територіального управління щодо виплати мені додаткової винагороди, передбаченої пунктом 1 постанови Кабінету Міністрів України від 28.02.2022 №168 з липня по грудень 2022 року розмірі до 30 000 гривень пропорційно в розрахунку на місяць, а у разі відмови - зазначити правову підставу і вказати причини його не видання а також надати довідкову інформацію з даного приводу.

За результатами розгляду заяви позивача службовим листом «Про надання запитуваної інформації» за вих. №34.06-22 від 25.01.2023 року позивача повідомлено про механізм виплати грошового забезпечення співробітникам Служби судової охорони визначений наказом Державної судової адміністрації України від 26.08.2020 року №384 «Про затвердження порядку виплати грошового забезпечення співробітникам судової охорони» (далі - Порядок №384). Відповідно до зазначеного порядку підставою для виплати грошового забезпечення, в тому числі основних, додаткових та одноразових додаткових видів є накази Служби судової охорони або територіального управління Служби судової охорони. Грошове забезпечення співробітникам виплачується виключно в межах фонду оплати праці співробітників, затверджених у кошторисі територіального управління на грошове забезпечення. Відсутність кошторисних призначень для виплати додаткової винагороди унеможливлюють виплату такої винагороди.

Тобто, додаткова винагорода, передбачена Постановою №168 за період з 01 липня по 31 грудня 2022 року (дату звільнення мене зі служби у Службі судової охорони) в розмірі до 30 000 гривень пропорційно в розрахунку на місяць, позивачу нарахована та виплачена не була. Таким чином, позивач вважає, що внаслідок протиправної бездіяльності відповідача було порушено право на отримання щомісячної додаткової винагороди передбаченої Постановою №168.

При вирішенні даного спору суд застосовує такі нормативно-правові акти.

За змістом частини 2 статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до статті 161 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» Служба судової охорони є державним органом у системі правосуддя для забезпечення охорони та підтримання громадського порядку в судах (частина перша); Служба судової охорони підзвітна Вищій раді правосуддя та підконтрольна Державній судовій адміністрації України (частина друга); Служба судової охорони складається з центрального органу управління та територіальних підрозділів Служби (частина четверта); територіальні підрозділи Служби судової охорони утворюються як юридичні особи (частина шоста); фінансування Служби судової охорони здійснюється за рахунок коштів Державного бюджету України (частина сьома).

Згідно з частиною першою статті 165 Закону №1402-VIII грошове забезпечення співробітників Служби судової охорони складається з посадового окладу, окладу за спеціальним званням, щомісячних додаткових видів грошового забезпечення (підвищення посадового окладу, надбавки, доплати, які мають постійний характер), премії та одноразових додаткових видів грошового забезпечення.

У силу частини другої цієї статті грошове забезпечення співробітників Служби судової охорони виплачується у розмірах, що встановлюються Кабінетом Міністрів України на рівні не нижчому, ніж установлений для поліцейських, і повинно стимулювати до комплектування Служби судової охорони кваліфікованими співробітниками.

Постановою Кабінету Міністрів України «Про грошове забезпечення співробітників Служби судової охорони» від 03 квітня 2019 року №289 затверджені схеми посадових окладів, тарифних розрядів і коефіцієнтів за основними посадами і спеціальними званнями співробітників Служби судової охорони та встановлено, що порядок виплати грошового забезпечення співробітникам Служби судової охорони затверджується Державною судовою адміністрацією.

Наказом від 26.08.2020 №384 Державна судова адміністрація України затвердила Порядок виплати грошового забезпечення співробітникам Служби судової охорони (далі - Порядок №384).

За змістом пунктів 4-7 Порядку №384 грошове забезпечення співробітників Служби судової охорони включає: 1) щомісячні основні види грошового забезпечення (посадовий оклад, оклад за спеціальним званням, надбавка за стаж служби); 2) щомісячні додаткові види грошового забезпечення (підвищення посадового окладу, надбавки, доплати, премія); 3) одноразові додаткові види грошового забезпечення (винагороди; допомоги).

28.02.2022 Кабінет Міністрів України прийняв постанову «Питання деяких виплат військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу, поліцейським та їх сім`ям під час дії воєнного стану» №168 (далі - Постанова №168), в пункті 1 якої установив, що на період дії воєнного стану військовослужбовцям Збройних Сил, Служби безпеки, Служби зовнішньої розвідки, Головного управління розвідки Міністерства оборони, Національної гвардії, Державної прикордонної служби, Управління державної охорони, Державної служби спеціального зв`язку та захисту інформації, Державної спеціальної служби транспорту, військовим прокурорам Офісу Генерального прокурора, особам рядового і начальницького складу Державної служби з надзвичайних ситуацій, співробітникам Служби судової охорони, особам начальницького складу управління спеціальних операцій Національного антикорупційного бюро та поліцейським виплачується додаткова винагорода в розмірі 30 000 гривень щомісячно (крім військовослужбовців строкової служби), а тим з них, які беруть безпосередню участь у бойових діях або забезпечують здійснення заходів з національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії, перебуваючи безпосередньо в районах у період здійснення зазначених заходів (у тому числі військовослужбовцям строкової служби), - розмір цієї додаткової винагороди збільшується до 100 000 гривень в розрахунку на місяць пропорційно часу участі у таких діях та заходах. Виплата такої додаткової винагороди здійснюється на підставі наказів командирів (начальників).

Пунктом 5 Постанови №168 передбачено, що ця постанова набирає чинності з дня її опублікування та застосовується з 24 лютого 2022 року.

До додаткових видів грошового забезпечення Порядок №384 відносить, зокрема, винагороди. Тому, встановлена Постановою №168 додаткова винагорода є складовою грошового забезпечення співробітників Служби судової охорони.

Отже, з 24 лютого 2022 року позивач, як співробітник Служби судової охорони, набув право на тримання додаткової винагороди в розмірі 30 000,00 грн щомісячно, яка є складовою його грошового забезпечення.

Однак, виплату зазначених коштів відповідач з 24.02.2022 по 30.06.2022 здійснив на підставі рішення від 16.09.2022 №140/4883/22, а з 01.07.2022 не здійснював.

Постановою від 07 липня 2022 року №793 «Про внесення змін до постанови Кабінету Міністрів України від 28 лютого 2022 року №168», яка набрала законної сили з 19 липня 2022 року, Кабінет Міністрів України вніс зміни до Постанови №168, зокрема, в абзаці пункту 1 Постанови №168 слова і цифри «додаткова винагорода в розмірі 30 000 гривень щомісячно» замінив словами і цифрами «додаткова винагорода в розмірі до 30 000 гривень пропорційно в розрахунку на місяць», та доповнив пункт 1 Постанови №168 новим абзацом такого змісту: «Нарахування та сплата податків, зборів, внесків до відповідних бюджетів здійснюється у порядку, визначеному законодавством як для грошового забезпечення». Постановою від 07 липня 2022 року №793 Кабінет Міністрів України також доповнив Постанову №168 пунктом 2-1, відповідно до якого порядок і умови виплати додаткової винагороди, а також одноразової грошової допомоги, передбачених цією постановою, визначаються керівниками відповідних міністерств та державних органів.

Наказом від 31 жовтня 2022 року №396 ДСА України затвердила Порядок і умови виплати співробітникам Служби судової охорони додаткової винагороди на період дії воєнного стану (далі - Порядок №396), встановивши, що цей Порядок застосовується з 24 лютого 2022 року.

Згідно з пунктом 3 Порядку №396 додаткова винагорода виплачується співробітникам в період дії воєнного стану, за час проходження ними служби, зокрема тим, які виконують службові обов`язки за штатними посадами або на яких у встановленому порядку покладено тимчасове виконання обов`язків за іншими посадами згідно з умовами, передбаченими цим Порядком.

За змістом пункту 4 Порядку №396 виплата додаткової винагороди здійснюється центральним органом управління та територіальними управліннями Служби судової охорони за місцем проходження служби співробітника, де він призначений на штатну посаду. Підставою для виплати додаткової винагороди співробітникам є наказ Служби або територіального управління Служби.

Відповідач не заперечив право позивача на отримання додаткової винагороди, встановленої Постановою №168 з 24 лютого 2022 року.

Підставою для невиплати позивачу додаткової винагороди одночасно з виплатою щомісячного грошового забезпечення як 24 лютого 2022 року так і після 7 липня 2022 (дата прийняття Постанови №793) відповідач вказує відсутність у кошторисі установи відповідних коштів. Посилається на статтю 51 Бюджетного кодексу України, відповідно до якої керівники бюджетних установ утримують чисельність працівників, військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу, поліцейських, співробітників Служби судової охорони та здійснюють фактичні видатки на заробітну плату (грошове забезпечення), включаючи видатки на премії та інші види заохочень чи винагород, матеріальну допомогу, лише в межах бюджетних асигнувань на заробітну плату (грошове забезпечення), затверджених для бюджетних установ у кошторисах.

Разом з тим, право на виплату додаткової винагороди співробітникам Служби судової охорони, передбачене Постановою №168, підпадає під сферу дії статті 1 Першого протоколу до Конвенції, та не може бути обмежене через відсутність відповідних коштів, доки її виплата передбачена законодавством. Органи державної влади не можуть посилатися на відсутність коштів як на причину невиконання своїх зобов`язань (рішення ЄСПЛ від 08 листопада 2005 року у справі «Кечко проти України»).

Конституційний Суд України у рішеннях від 20 березня 2002 року №5-рп/2002, від 17 березня 2004 року №7-рп/2004, від 01 грудня 2004 року №20-рп/2004, від 09 липня 2007 року №6-рп/2007 неодноразово вказував, на необхідність виконання державою зобов`язань щодо виплати встановлених законодавством заробітної плати та пенсій та інших виплат, що фінансуються з державного бюджету.

Верховний Суд України у своїх рішеннях також неодноразово вказував на те, що відсутність чи скорочення бюджетних асигнувань не може бути підставою для зменшення будь-яких виплат (постанови Верховного Суду України від 22 червня 2010 року у справі №21-399во10, від 07 грудня 2012 року у справі №21-977во10, від 03 грудня 2010 року у справі №21-44а10).

Тому, відсутність у затвердженому кошторисі видатків на виплату додаткової винагороди, визначеної Постановою №168, не може бути підставою для невиплати позивачу додаткової винагороди, встановленої Постановою №168, яка є складовою грошового забезпечення позивача.

В обґрунтування правомірності невиплати позивачу додаткової винагороди, встановленої Постановою №168, після 31 жовтня 2022 року відповідач також посилається на зміну порядку нарахування та виплати цієї допомоги у зв`язку з затвердженням Порядку №396.

За змістом пункту 7 Порядку №396 додаткова винагорода виплачується в таких розмірах: 30 000 гривень - співробітникам, які проходять службу в районах ведення бойових дій, пропорційно в розрахунку на місяць; 10 000 гривень - іншим співробітникам пропорційно в розрахунку на місяць; 10 0000 гривень - співробітникам, які беруть безпосередню участь у бойових діях або забезпечують здійснення заходів з національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії, перебуваючи безпосередньо в районах у період здійснення зазначених заходів у розрахунку на місяць пропорційно часу участі у таких діях та заходах.

Отже, пункт 7 Порядку №396 в частині умов виплати додаткової винагороди у розмірі 30 000 гривень - проходження служби в районах ведення бойових дій, за своїм змістом не відповідає положенням пункту 1 Постанови №168 в редакції Постанови №793.

Положеннями частини другої статті 165 Закону № 1402-VIII передбачено, що розмір грошового забезпечення співробітників Служби судової охорони встановлюється Кабінетом Міністрів України.

За змістом статті 7 КАС України суд вирішує справи відповідно до Конституції та законів України, а також міжнародних договорів, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України. Суд застосовує інші правові акти, прийняті відповідним органом на підставі, у межах повноважень та у спосіб, визначені Конституцією та законами України. У разі невідповідності правового акта Конституції України, закону України, міжнародному договору, згода на обов`язковість якого надана Верховною Радою України, або іншому правовому акту суд застосовує правовий акт, який має вищу юридичну силу, або положення відповідного міжнародного договору України.

Верховний Суд неодноразово наголошував, що суди не повинні застосовувати положення нормативно-правових актів, які не відповідають Конституції та законам України, незалежно від того, чи оскаржувались такі акти в судовому порядку та чи є вони чинними на момент розгляду справи. Згідно з правовою позицією Верховного Суду такі правові акти (як закони, так і підзаконні акти) не можуть застосовуватися навіть у випадках, коли вони є чинними (постанови від 12 березня 2019 року у справі №913/204/18, від 10 березня 2020 року у справі №160/1088/19).

З огляду на визначені в частині третій статті 7 КАС України загальні засади пріоритетності законів над підзаконними актами, до спірних відносин слід застосовувати норми постанов Кабінету Міністрів України, а не Порядку №396, прийнятого на виконання Постанови №168 (у редакції Постанови №793), проте суперечить їй у відповідній частині.

Відповідно до правового висновку, сформованого Великою Палатою Верховного Суду у постанові від 21 вересня 2023 року у справі №260/3564/22, системний аналіз пункту 2-1 Постанови №168 (у редакції Постанови №793) свідчить, що наявність у ДСА України права встановлювати порядок і умови виплати додаткової винагороди, а також одноразової грошової допомоги не є тотожним праву встановлювати розміри додаткових винагород.

Разом з тим, зміст внесених Постановою №793 та Порядком №396 змін в частині визначення розміру додаткової винагороди «до 30 000 гривень пропорційно в розрахунку на місяць» замість «30 000 гривень щомісячно» не свідчить про те, що такі зміни вплинули на розмір додаткової винагороди, адже за загальним правилом заробітна плата (грошове забезпечення) виплачується щомісячно за фактично відпрацьований час, тому визначена урядом пропорційність із прив`язкою до місячного періоду фактично передбачає виплату додаткової винагороди в розмірі 30 000 гривень на місяць за умови відпрацювання норми робочого часу відповідного місяця.

Аналогічного висновку дійшов Верховний суд у рішенні від 06 квітня 2023 року у зразковій справі №260/3564/22, залишеному без змін постановою Великої палати Верховного суду від 21 вересня 2023 року.

Відповідно до частини 3 статті 291 КАС України при ухваленні рішення у типовій справі, яка відповідає ознакам, викладеним у рішенні Верховного Суду за результатами розгляду зразкової справи, суд має враховувати правові висновки Верховного Суду, викладені у рішенні за результатами розгляду зразкової справи.

Суд також враховує, що пунктом 15 Порядку №384 передбачено, що грошове забезпечення, що належить до виплати співробітнику і своєчасно не виплачене або виплачене в меншому, ніж належало, розмірі, виплачується за весь період, протягом якого співробітник мав на нього право, але не більше ніж за три роки, що передували зверненню за одержанням грошового забезпечення.

Таким чином, позивач має право на виплату додаткової винагороди, встановленої Постановою №168, починаючи з 24 лютого 2022 року.

Вирішуючи позовні вимоги щодо періоду виплати позивачу додаткової винагороди суд враховує таке.

Рішенням Волинського окружного адміністративного суду від 16.09.2022 №140/4883/22 зобов`язано ТУ ССО у Волинській області здійснити нарахування та виплату ОСОБА_1 додаткової винагороди відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 28 лютого 2022 року №168 «Питання деяких виплат військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу, поліцейським та їх сім`ям під час дії воєнного стану» за період з 24 лютого 2022 року по 30 червня 2022 року. Проте, як вбачається з матеріалів справи з 01.07.2022 по день звільнення (31.12.2022) позивачу додаткова грошова винагорода нарахована не була.

Постановою від 20 січня 2023 року №43 «Про внесення змін до постанови Кабінету Міністрів України від 28 лютого 2022 року № 168», яка набрала законної сили 21 січня 2023 року, Кабінет Міністрів України вніс зміни до Постанови №168 в частині переліку осіб, які на період дії воєнного стану мають право на додаткову винагороду в розмірі до 30 000 гривень. Зокрема, з переліку, зазначеному у першому реченні абзацу першого Постанови №168 виключені співробітники Служби судової охорони.

Конституційний Суд України у рішенні від 09 лютого 1999 року у справі №1-7/99 (справа про зворотну дію в часі законів та інших нормативно-правових актів) закони та інші нормативно-правові акти не мають зворотної дії в часі, крім випадків, коли вони пом`якшують або скасовують відповідальність особи.

Тому, Постанова №43 не поширюється на правовідносини, що діяли до набрання нею законної сили.

Таким чином, з 21 січня 2023 року співробітникам Служби судової охорони припинено виплату додаткової винагороди у розмірі 30 000,00 грн., передбаченої Постановою №168.

Враховуючи наведене ОСОБА_1 мав право виплату додаткової винагороди з 01.07.2022 по 31.12.2022 відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 28 лютого 2022 року №168 «Питання деяких виплат військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу, поліцейським та їх сім`ям під час дії воєнного стану».

Із приводу позовної вимоги щодо не проведення нарахування та виплати додаткової винагороди в розмірі відповідно до постанови Кабінету Міністрів України «Питання деяких виплат військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу, поліцейським та їх сім`ям під час дії воєнного стану» від 28 лютого 2022 року № 168, за липень 2022 року 30 000 гривень на місяць, за серпень 2022 року 30 000 гривень на місяць, за вересень 2022 року 30 000 гривень на місяць, за жовтень 2022 року 30 000 гривень на місяць, листопад 2022 року 10 000 гривень на місяць (відповідно до Порядку №396), за грудень 2022 року 10 000 гривень на місяць (відповідно до Порядку №396), суд зазначає, що здійснення судом розрахунку пропорційно на місць додаткової винагороди фактично спонукає суд перебрати на себе дискреційні повноваження ТУ ССО у Волинській області. Суд не наділений повноваженнями підміняти собою суб`єкт владних повноважень при прийнятті певного рішення та не може втручатись у дискреційні повноваження такого суб`єкта на користь позивача, окрім випадків, коли для прийняття такого рішення виконані всі умови, визначені законом. Отже, у задоволені даної позовної вимоги слід відмовити.

Згідно з частинами 1 та 2 статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

В процесі судового розгляду відповідач не довів правомірність бездіяльності щодо нарахування та виплати позивачу додаткової винагороди, встановленої Постановою №168, за період з 01.07.2022 по 31.12.2022.

Враховуючи викладене, позов підлягає задоволенню частково.

Керуючись статтями 243 - 246, 262 КАС України, суд

ВИРІШИВ:

Адміністративний позов задовольнити частково.

Визнати протиправною бездіяльність Територіального управління Служби судової охорони у Волинській області щодо не проведення нарахування і виплати ОСОБА_1 додаткової винагороди в розмірі до 30 000,00 грн пропорційно в розрахунку на місяць, передбаченої постановою Кабінету Міністрів України «Питання деяких виплат військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу, поліцейським та їх сім`ям під час дії воєнного стану» від 28 лютого 2022 року №168 за період з 01 липня 2022 року по 31 грудня 2022 року.

Зобов`язати Територіальне управління Служби судової охорони у Волинській області здійснити нарахування та виплату ОСОБА_1 додаткової винагороди в розмірі до 30 000,00 грн пропорційно в розрахунку на місяць, передбаченої постановою Кабінету Міністрів України «Питання деяких виплат військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу, поліцейським та їх сім`ям під час дії воєнного стану» від 28 лютого 2022 року №168, за період з 01 липня 2022 року по 31 грудня 2022 року.

В задоволенні решти позовних вимог відмовити.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, встановленого статтею 295 КАС України. У разі подання апеляційної скарги рішення якщо його не скасовано, набирає законної сили після закінчення апеляційного розгляду справи.

Рішення може бути оскаржено в апеляційному порядку повністю або частково шляхом подання апеляційної скарги до Восьмого апеляційного адміністративного суду. Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Позивач: ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ).

Відповідач: Територіальне управління Служби судової охорони у Волинській області (43016, Волинська область, місто Луцьк, вулиця Шевченка, 39, код ЄДРПОУ 43258822).

Суддя В.В. Дмитрук